CC BY
34
7. Griffiths-Belbin M. English Book for Young People in Rumania. Book II / Maud Griffiths-Belbin, Sanda I. Mateiu. - Bucuresti: Cartea Romaneasca, 1923. - 137 p.
REFERENCES
1. Derzhavnyy arkhiv Chernivetskoyi oblasti (DAChO). F. 213, Op. 3. Ark. 56-57.
2. DAChO. F. 213, Op. 1. Ark. 82-85.
3. DAChO. F. 213, Op. 1. Ark. 99-105.
4. Gez N. I. Istoriya zarubezhnoi metodiki prepodavaniya inostrannykh yazykov [The history of foreign languages teaching methods]. Uchebn. Posobie, Moscow, Akademiya, 2008. 256 p.
5. Griffiths-Belbin M. English Book for Young People in Rumania. Book II / Maud Griffiths-Belbin, Sanda I. Mateiu. - Bucuresti: Cartea Romaneasca, 1923. - 137 p.
6. Labinska B. I. Istorychni narysy z metodyky navchannya inozemnykh mov na zakhidnoukrayinskykh zemlyakh (druha polovyna XIX - persha polovyna XX st.) [Historical sketches on methods of teaching foreign languages in Western Ukraine (second half of XIX - early XX centuries).]. Monohrafiya, Kyyiv, Tsentr KNLU Publ., 2013. 384 p.
7. Nikolayeva S. Yu. Osnovy suchasnoyi metodyky vykladannya inozemnykh mov (skhemy i tablytsi) [Fundamentals of modern methods of teaching foreign languages (diagrams and tables)]. Navch. Posib., Kyyiv, Lenvit, 2008. 285 p.
УДК 930.001
М. Д. ГАЛ1В
ДОКТРИНА ПОЗИТИВ1ЗМУ В 1СТОРИКО-ПЕДАГОГ1ЧНОМУ НАРАТИВ1
ДМИТРА БАГАЛ1Я
Проаналiзовано вшив nosumueicmcbrnx ideu на iсторико-nедагогiчнi до^дження вiдомого украшського icmopuKa, педагога, громадського дiяча, aKadeMiKa Д. Багалiя. Серед найважливiших ттелектуальних засад позитивизм в працях вченого про oceimy, oceimHi iнcmиmyцii i культурно-oceimHix дiячiв визначено: 1) сщентичний пiдхiд, уникнення метафгзичних композицш iдeaлicmичнoгo чи мameрiaлicmичнoгo кшталту, але з певними релшйно-моральними iдeaлicmичними конотащями; 2) бioлoгiчнa meрмiнoлoгiя, органщизм (пошук oргaнiчних звязюв); 3) джерельно-фaкmoлoгiчний принцип дocлiджeння та уникнення oцiнoк як шлях досягнення oбекmивнocmi; 4) опора на метод тдукци та використання iндyкmивнoi аргументаци; 5) лiнiйнo-cmaдiaльнa кoнцeпцiя icmoричнoгo процесу i meoрiя прогресу; 6) багатофакторний пiдхiд, зокрема, надання особливо'1' ваги культурно-освтньому чиннику, нayцi, знанням, iдeям; 7) iдeoлoгiя лiбeрaлiзмy з ii прocвimницькими i романтично-народницькими сюжетами.
Ключовi слова: Дмитро Багалш, позитивизм, метод тдукци, багатофактортсть, суспшьний прогрес, лiбeрaльнa iдeoлoгiя.
Н. Д. ГАЛИВ
ДОКТРИНА ПОЗИТИВИЗМА В ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКОМ НАРРАТИВЕ ДМИТРИЯ БАГАЛИЯ
Проанализировано влияние позитивистских идей на историко-педагогические исследования известного украинского историка, педагога, общественного деятеля, академика Д. Багалия. Среди важнейших интеллектуальных основ позитивизма в трудах ученого об образовании, образовательных учреждениях и культурных деятелях выделены: 1) сциентический подход, избежание метафизических композиций идеалистического или материалистического толка, но с определенными религиозно-нравственными идеалистическими коннотациями; 2) биологическая терминология, органицизм (поиск органических связей); 3) источнико-фактологический принцип исследования и предотвращение оценок как путь достижения объективности; 4) опора на метод индукции и использование индуктивной аргументации; 5) линейно-стадиальная концепция исторического процесса и теория прогресса; 6) многофакторный подход, в частности, предоставление особого значения культурно-образовательному фактору, науке, знаниям, идеям; 7) идеология либерализма с его просветительскими и романтично-народническими сюжетами.
Ключевые слова: Дмитрий Багалий, позитивизм, метод индукции, многофакторность, общественный прогресс, либеральная идеология.
M. HALIV
THE POSITIVIST DOCTRINE IN THE HISTORICAL AND PEDAGOGICAL
NARRATIVE BY DMYTRO BAHALIY
The article analyzes the influence of positivist ideas on the historical and pedagogical research of the famous Ukrainian scientist, historian, educator, public figure and academician Бту^о Bahaliy (1857 -1932) Among the most intellectual foundations in D. Bahaliys works about education, educational institutions and culture and education leaders, positivism, is defined as: 1) scientific approach, an escape of metaphysical compositions of idealistic and materialistic characters, but with the manifestation of religious, moral and idealistic connotations;2) biological terminology, organicism (seeking for organic links); 3) the source and factual principle of research, escape of subjective opinion as a way to achieve the objectivism; 4) focus on induction method and using inductive argumentation; 5) linear-phasic concept of the historical process and theory of progress; 6) multifactorial approach, with the emphasis on the importance of the cultural and educational factor, science, knowledge and ideas; 7) the ideology of liberalism with its educational and romantic and populist subjects.
Key words: Dmytro Bahaliy, positivism, the method of induction, multifactorial approach, social progress, liberal ideology
Дослщження теоретико-методолопчних, епютемолопчних засад украшського юторико-педагопчного наративу на рiзних етапах його розвитку актуалiзуe потребу вивчення наукового доробку вчених, що розробляли проблеми юторп освгги i педагопчно1 думки. Комплексне опрацювання науково! спадщини певного юторика осв^и й педагопки дае змогу простежити конструювання ним наукового знання в статичному i динамiчному зрiзах. Так можна виявити ключовi епютемолопчш засади сщентичного наративу науковця та !х розвиток, еволющю, трансформащю в хронолопчно-синхронному вимiрi. Власне у цьому контекст доречною е спроба проаналiзувати юторико-педагопчш пращ вщомого украшського юторика, педагога, громадського дiяча, академша Дмитра Багалiя (1857-1932), котрий сформувався як вчений у добу майже беззаперечного домшування в украшськш юторичнш наущ доктрини позитивiзму.
Розвиток фшософи позитивiзму, його влив на гумаштарш науки (передуем юторда та сощолопю) в Росшськш iмперil, в т. ч. Укра1ш, дослщжували в радянський перюд Л. Журавльов [14], I. Кон [17], Н. Уткша [24], П. Шкуршов [28] та ш. Сучаснi украшсью iсторики О. Богдашина [10], Л. Зашкшьняк [15], К. Кислюк [16], В. Тельвак [23] охарактеризували значення позитивютських щей для втизняно1 юторюграфи друго! половини XIX - початку ХХ ст. Окремi аспекти позитивютсько1 методологи у становленнi ютори педагопки в Укра!ш висвiтлив Н. Гупан [13]. Методолопчш засади iсторичних праць Д. Багалiя аналiзували О. Богдашина [11], В. Кравченко [19], В. Масненко [20] та iншi науковщ. Проте на сьогодш немае дослщжень, якi б експлiкували прояви щей позитивiзму у власне iсторико-педагогiчному наративi Д. Багалiя.
Мета CTaTTi - проаналiзувати вплив позитивiстських iдей на юторико-педагопчш дослщження вщомого украшського юторика i педагога Д. Багалiя.
У другш половинi XIX ст. серед штел^енци пiдросiйськоl та пiдавстрiйськоl Укра!ни поширюються iдеl позитивiзму - фшософсько1 парадигми, засновником яко! вважаеться французький мислитель О. Конт, а послщовними прихильниками Г. Бокль, Дж. С. Мшль, Г. Спенсер та ш. Поширенню iдей позитивiзму сприяли попередш свiтогляднi та науковi традицil, найбшьшу ж роль у виникнення та поширенш позитивiзму вiдiграла iдеологiя Просв^ництва, що визнавалося й позитивiстами [10, с. 67]. Безумовно, загальнофшософсью ще1 та конкретно-науковi механiзми позитивiзму опанував Д. Багалш, вчителями котрого, як писав учений в сво1х бiографiях, були знанi прихильники цiеl доктрини В. Антонович та В. 1конников [25, арк. 22; 27, арк. 139]. Зрештою, найбшьш авторитетний дослщник позитивiстськоl iсторiографil Укра1ни О. Богдашина однозначно називае Д. Багалiя
«типовим представником оновленого (змодернiзованого) класичного позитивiзму у дореволюцiйний час» [11, с. 95].
Зауважимо, що юторико-педагопчний субстрат наукових праць Д. Багалiя репрезентований здебшьшого дослiдженнями розвитку освiти Харювщини. Значна частина з них присвячена минувшиш Харкiвського унiверситету, а також вщомим постатям, повязаним iз цим навчальним закладом.
Аналiзуючи iсторико-педагогiчнi пращ Д. Багалiя, вкажемо на визначальш позитивiстськi ще1, що вплинули на наратив вченого.
По-перше, основоположники позитивiзму задекларували сцieнтичний пiдхiд, який передбачав осягнення реальности винятково науковим шляхом. При цьому будь-яю метафiзичнi ще1, тобто гiпотези i теорп, не здобутi емпiрично, позитивiстами цiлковито остракувалися. Серед вщкинутих концепцiй виявилися iдеалiзм та матерiалiзм.
Проте для Д. Багалiя, як i для багатьох шших iсторикiв-позитивiстiв, повнiстю уникнути щеалютичних конотацiй в сво!х працях було неможливо. Для нього, як людини, що народилася в християнськш родиш кшвського ремiсника, свiтоглядний iдеалiзм був природним способом сприйняття та усвщомлення св^у. Вiдтак закономiрною е християнська риторика в його текстах. Так, характеризуючи св^огляд видатного украшського фшософа Г. Сковороди, вчений передовсiм наголошував на його релiгiйностi [1, с. 2]. Припускаемо, що Д. Багалiевi iмпонувала така спрямованiсть свiтогляду дослщжуваного ним персонажа, iнакше вiн почав би характеристику з гумашзму, людинолюбства, самовдосконалення та iнших поглядiв фшософа. Дослщник видiляв слова Г. Сковороди «Вщдатися на волю Божу», «Царство Боже всередиш нас» [1, с. 6], при цьому зробив це декшька разiв на рiзних сторшках й у рiзних контекстах. Можливо, Д. Багалш вдався до таких повторень не лише тому, що вважав щ слова важливими для репрезентацп св^огляду Г. Сковороди, а й тому, що вони вщповщають його щеалам, свiтоглядовi, знанням. На щеалютичний свiтогляд вченого вказуе i його оперування поняттям «сумлшня». Знову ж говорячи про Г. Сковороду, який став мандрiвним фшософом тсля того як врятувався вiд чуми у Киевi в 1770 р., Д. Багалш зауважуе, що з цього час фшософ «став постшно дослухатися до внутршнього голосу свое! совют i тiльки нею керуватися у сво!х вчинках» [1, с. 11-12].
По-друге, Д. Багалш, як й iншi вчеш-позитивюти, сповiдував щею натуралiзму позитивного знання, котра, зокрема, репрезентувалася використання бюлопчно! термшологи для пояснення суспшьних процесiв. Спенсерiвський органщизм проявився у твердженнях Д. Багалiя про «органiчнi зв язки» мiж процесами, шститутами, явищами. В однiй iз публiкацiй вiн зауважуе, що в Захщнш Gвропi «унiверситети мали тривалу юторда, органiчно повязану з загальним рухом культури» [9, с. 129], а також виокремлюе мiркування, в якому йдеться про оргашчний зв язок мiж навчальним закладами: «Всi навчальш заклади (пмнази, повiтовi, парафiяльнi школи i приватнi пансiони) повинi були, на думку законодавця, залежати вщ Харкiвського унiверситету, щоб так мгж вищою, середньою i нижчою школою юнував органiчний (курсив Д. Багашя. - М. Г.) зв'язок» [9, с. 133].
По-трете, джерельно-фактолопчний принцип дослщження, який передбачав максимально повне охоплення джерел з певно! проблеми, !х опрацювання з урахування вимог науково! критики, уникнення оцiночних суджень. У дослщжеш бiографil Г. Сковороди юторик наголошуе: «I ось, основуючись на всiй (курсив Д. Багалiя. - М. Г.) сукупностi вченол^ературних праць Сковороди (в тому чи^ досi ще не виданих), ми дамо характеристику його св^огляду в звязку з його особиспстю, а поим постараемося визначити його значення, керуючись виключно фактичними, документальними даними i тою обережнiстю в судженнях, яка обов'язкова для всякого об'ективного юторика. 1дучи таким шляхом, ми сподiваемося уникнути крайнощей, можливих в ощнщ громадських i лiтературних дiячiв» [1, с. 1-2]. Тут бачимо декларащю харкiвським професором позитивiстських засад науково1 роботи: охоплення всiх можливих джерел, оперування виокремленим з них фактами, обережшсть в оцiнках, яку вш, по-сутi, ототожнюе з об'ектившстю.
Пiетет до iсторичних джерел та нацшешсть на !х повноту проявлявся майже у кожнш iсторико-педагогiчнiй пращ Д. Багалiя. Акцентуючи, зокрема, на необхщносп написання
icTOpiï Хapкiвcькoгo yнiвepcитeтy та бioгpaфiчнoгo cлoвникa йoгo пpoфecopiв, вiн звepтaeтьcя дo тих, в кoгo мoжyть бути pyкoпиcи пpo минyлe нaвчaльнoгo зaклaдy, пpocить пepeдaти ïx в apхiв, нaгoлoшyючи, щo «вcякa кpyпиця бyдe кopиcнoю» [7, c. 3I4]. Вчeний-пoзитивicт бyдь-якe, нaвiть нaймeншe джepeлo («кpyпицю»), вважав вкpaй важливим для icтopичнoгo дocлiджeння. Рeцeнзyючи cтyдeнтcькy poбoтy, пpиcвячeнy пpocвiтницькiй дiяльнocтi В. Кapaзiнa, Д. Бaгaлiй cxвaльнo кoнcтaтyвaв: «I так, виклaдeння фaктичнoгo мaтepiaлy в aвтopa вiдзнaчaeтьcя пoвнoтoю: мoжнa cкaзaти, щo вiн цiлкoм викopиcтaв тi джepeлa, якi пoклaдeнi в ocнoвy пpaцi. Зaгaлoм мoжнa отазати, щo poбoтa нaпиcaнa за пepшoджepeлaми i внacлiдoк дocтaткy ïx явилocя й бaгaтcтвo ïï змюту» [б, c. 577]. Учeний нepiдкo вмoнтoвyвaв y cвoï пpaцi як говш цитати тeкcти icтopичниx джepeл, нeмoвби даючи мoжливicть icтopичнoмy дoкyмeнтy пpoмoвляти caMoMy за ce6e (пpиклaдoм e пoвнe цитуваня лиcтa В. Кapaзiнa [7, c. 307-3I0], нaпиcaнx фpaнцyзькoю мoвoю дoнociв на пpoфecopa Й. Шада та peцeнзiй на шго твopи [S, c. I77-IS3], лиопв Й. Шада [S, c. I96-I97], звepнeння мiнicтpa нapoднoï ocвiти О. ^лщина [S, c. IS6-IS9] тoщo).
Джepeльнo-фaктoлoгiчний пiдxiд Д. Бaгaлiй тлумачив як шлях дo вcтaнoвлeння ютини, кoтpy тpaктyвaв y клacичнoмy apиcтoтeлiвcькoмy, кopecпoндeнтнoмy acпeктi (icтинним e тe, щo вiдпoвiдae дiйcнocтi, кopecпoндyeтьcя з жю). Пoняття «icтopiя» вiн чаого oтoтoжнювaв з пoняттям «минувшина». В oднiй з пyблiкaцiй вчeний птеав: «У вcix yнiвepcитeтax гpoмaдькe життя cтyдeнтiв мaлo cвoю тpивaлy, мoжнa cкaзaти, бeзпepepвнy icтopiю, яку бажато бyлo б вiдтвopити, як за пи^мними мaтepiaлaми, так, ocoбливo, за живими cпoгaдaми кoлишнix дiячiв» [3, c. 398]. На думку пpoфecopa, icropm (минувшину) вiдтвopють (peкoнcтpyюють) на ocнoвi джepeл - пиceмниx та у^их.
Пo-чeтвepтe, oпopa Д. Бaгaлiя на мeтoд iндyкцiï - нaкoпичeння кoнкpeтниx фaктiв i вивeдeння на ix ocнoвi зaгaльнoгo твepджeння (пpaвилa, тeндeнцiï, зaкoнoмipнocтi, yзaгaльнeння), кoтpий пoзитивicти вважали тим мeтoдoлoгiчним мexaнiзмoм, який зaбeзпeчить дocтyп дo icтинниx, aдeквaтниx icтopичнiй peaльнocтi знань.
Icтopикo-пeдaгoгiчнi npau;i Д. Бaгaлiя cпoвнeнi iндyктивними пoяcнeннями i дoкaзiв цьoгo мoжнa нaвecти чимaлo. Зyпинимocя на нaйбiльш xapaктepниx. У cтaттi «Хapaктepиcтикa пpocвiтницькoï дiяльнocтi Хapкiвcькoгo yнiвepcитeтy в пepшe дecятиpiччя йoгo icнyвaння (IS05-ISI4 pp.)» за дoпoмoгoю мeтoдy iндyкцiï вчeний пopiвняв кiлькicнi пoкaзники нaвчaльнo-мeтoдичнoï i нayкoвoï дiяльнocтi пpoфecopiв yнiвepcитeтy на гочатку йoгo дiяльнocтi, нaвiв чимaлo факпв cтocoвнo видання пociбникiв, пoтiм ^багата пpиклaдiв виданих нayкoвиx пpaць, ™ж зpoбив виcнoвoк, щo «чиcтo нayкoвi пpaцi пpoфecopiв були пopiвнянo жбагато чи^льно» [9, c. I4I]. 1ндукщя у цьoмy фpaгмeнтi дo пeвнoï мipи нaбpaлa oзнaк клioмeтpiï. 1нший пpиклaд: Д. Бaгaлiй cтвepджyвaв, щo «ши^ват^м» зacнyвaння в Хapкoвi yнiвepcитeтy був В. Кapaзiн, йoмy пepшoмy нaлeжить думка пpo вiдкpиття ^oro закладу [5, c. 87]. Cвoю думку вчeний пiдтвepджyвaв iндyктивним cпocoбoм, нaвoдячи кiлькa дoкyмeнтaльниx cвiдчeнь: лист В. Кapaзiнa дo В. Фoтieвa вiд 2 тpaвня IS02 p., в ятому пиcaв, щo виcлoвив цapeвi iдeю пpo зacнyвaння yнiвepcитeтy; лиcт В. Кapaзiнa дo мшстра зaкopдoнниx cпpaв А. Чapтopийcькoгo; «пpeднaчepтaниe» В. Кapaзiнa пpo yнiвepcитeт). Пpиклaдoм poзгopнyтoгo iндyктивнoгo пoяcнeння мoжe ^угувати eкcпepтний виcнoвoк Д. Бaгaлiя вщ I2 жoвтня I923 p. щoдo «Рociйcькo-пoльcькoï eкcпepтизи cтocoвнo вимoги голь^ю].' дeлeгaцiï npo пepeдaчy кoлeкцiï бyвшoгo Кpeмeнeцькoгo л^ю...» [26], дe шляxoм нaвeдeння чиcлeнниx джepeльниx cвiдчeнь aкaдeмiк дoвoдить гeнeтичний зв'язoк мiж Кpeмeнeцьким лiцeeм та Киïвcьким yнiвepcитeтoм.
Звювд, вчeний нe eлiмiнyвaв зi cвoгo apceнaлy дeдyктивнi мeтoди. Чимaлo того пpaць нaпиcaнi в дeдyктивнo-нoмoлoгiчнoмy ключ^ aлe зi значними вкpaплeння iндyктивнoгo ceгмeнтa у пoяcнювaльнo-дoкaзoвy пpoцeдypy.
no^^e, в icтopикo-пeдaгoгiчниx пpaцяx Д. Бaгaлiя чiткo пpocтeжyeтьcя лшшш-cтaдiaльнa тон^пщя icтopичнoгo пpoцecy, пiдпepтa тeopieю nporpecy. Вчeний гoвopить: «Цe наша icropHHra звичка - забувати пpo тe, щo зpoбили видaтнi люди нaшoï зeмлi; внacлiдoк цьoгo втpaчaeтьcя icтopичнa нитка твopчoгo пpoцecy життя i нoвe пoкoлiння кopиcтyeтьcя дaлeкo ж вciм кyльтypним cпaдкoм cтapoгo; звщет вiдcyтнicть живoгo нacлiдкoвoгo зв'язку мiж пoкoлiннями, пpи чoмy - тд видoм нoвoгo (кypcив Д. Бaгaлiя. -
2б
Hayкoвi зaпиcки. Cepiя: пeдaгoгiкa. - 20I6. - № I.
М. Г.) зявляеться старе» [1, с. 16-17]. Вш, отже, уявляв собi iсторичний процес як едину «нитку творчого процесу життя» (у такому визначенш можна помiтити вплив вiталiзму), яка тягнеться з минулого у майбутне, вщ попереднiх поколiнь до наступних. На цьому шляху повинно повсякчасно вщбуватися передання накопиченого культурного спадку. Однак не вш здобутки попередшх поколшь потрапляють до наступних, тож часто юторичний процес розгортаеться по колу, коли знову вщкриваеться як нове те, що вже було, але забулося.
Бшьш чггко постають погляди вченого на юторичний процес у поеднаннi з концептами змюту i форми. «Ми значно просунулися шляхом прогресу; сильно змшилися форми (курсив Д. Багалiя. - М. Г.) нашого життя; але чи не т ж питання, яю наводив 100 роюв тому назад Новшов, Сковорода та ш., хвилюють нас тепер? Крiм того: чи не повторюеться дещо з колишнього майже з буквальною схожютю? Чи не вказуеться тепер на необхщшсть особисто1 етики? Чи не повторюеться тепер той просвггницький рух, який самотньо вiв у нас в степовш глухомаш бiдний мандрiвець Сковорода..?» [1, с. 17]. Прогрес, на думку Д. Багалiя, тривае поступово, при цьому форми змшюються, а змют залишаеться i повторюеться.
Зазначимо, що позитивюти критикували спрощене розумшня прогресу як безупинного розвитку прямою, висхщною лiнiею [10, с. 314]. До слова, ще шмецький юторик Л. фон Ранке у першш половинi XIX ст. стверджував: прогрес вщбуваеться не по прямш лiнiй, не в усi часи та не в усiх сферах [21, с. 3-5, 9-10].
Пишучи про осв^шх дiячiв Xаркiвського краю В. Фоиева та А. Самборського, професор зауважив: «I перший, i другий були передовими людьми свого стол^тя i вели мiсцеве суспшьство шляхом удосконалення та прогресу» [2, с. 22]. 1дея прогресу, вдосконалення суспшьства через спiльну дiяльнiсть на його благо - ось щейна основа свггогляду, щеологп Д. Багалiя. Помiтним е поеднання наукового позитивiзму (з пропагованою ним iдеею прогресу) i лiбералiзму. «Прогресистська» риторика виявляеться i в оцiнках ученим дiяльностi вiдомих громадсько-просвiтнiх дiячiв, передусiм одного iз засновникiв Xаркiвського унiверситету В. Каразша, якого Д. Багалiй зарахував до «партп прогресистiв» [5, с. 90]. Вш навiть висловлюе побажання, «щоб Каразiни частiше з'являлися в нашому суспiльствi з тим, щоби штовхати його вперед шляхом всшякого прогресу, особливо шляхом просв^и...» [5, с. 111].
Характеризуючи уявлення Д. Багаля про суспiльний прогрес, вщзначимо особливе акцентування ним значного прогресу i його необхщносп у сферi освiти зокрема та культури загалом.
По-шосте, у працях Д. Багалiя проявляеться iдея багатофакторностi суспiльного розвитку. 1сторики-позитивюти укра1нських земель переважно вказували на двi групи факторiв юторичного процесу: зовнiшнi (географiчне розташування народу, вплив природи, геополггичне становище) та внутршш (економiчний, полiтичний, культурний, етнопсихолопчний принципи). Позитивiсти, як правило, вважали щ фактори рiвноправними, хоча визнавали окремi з них бiльш значущими в певш iсторичнi перiоди [10, с. 348]. Деяю росiйськi юторики пропонували трифакторну модель. Так, С. Соловйов наголошував: «У розвитку народу потужно беруть участь три умови - природа краши, природа племеш та виховання» [22, с. 743]. Таким чином, осв^а й виховання артикулювалися як один з основних чинниюв розгортання юторп народу. Серед украшських учених значення осв^и й духовное' культури особливо пiдносив М. Грушевський [12, с. 2].
Подiбнi думки висловлював i Д. Багалш. Так, позитивно оцшюючи монументальну працю професора Харювського унiверситету Г. Успенського «Досвщ повiствування про древностi русью» (1818 р.) за вибiр культуролопчно1 теми, вiн констатуе: «Якщо в тепершнш час е немало юториюв, якi цiлковито iгнорують культурний елемент в юторп, то що ж сказати про той час, коли i Карамзш дав тiльки юторда Росiйськоl держави» [9, с. 142]. У цьому порiвняльному зiставленнi двох часових пласпв росiйськоl iсторiографil поманим е незадовлення Д. Багалiя недооцшкою iсториками культурного фактора. Вiдтак вш закликае дослiджувати питання культури, осв^и, науки, лiтератури: «Долi освiти е одним з найбшьш важливих i цiкавих питань нашо1 iсторичноl науки» [9, с. 129].
Невипадково культурний чинник вторичного процесу найбшьш виразно присутнiй в iсторико-педагогiчних працях академша.
По-сьоме, на наратив Д. Багалiя безумовно вплинула iдеологiя лiбералiзму з ïï просвiтницькими та романтично-народницькими конотащями. Звiсно, не можна розглядати лiберальну iдеологiю як продукт позитивiзму, але обидвi системи iдей одночасно набули найбшьшого поширення у другш половинi Х1Х - на початку ХХ ст., вдало доповнювали одна одну. На переконання О. Богдашино].', юторики-позитивюти украïнських земель, як правило, дотримувалися лiберально-реформаторських поглядiв [10, с. 90-91].
Загалом можна показати кшька проявiв лiберальноï позицп Д. Багалiя в його юторико-педагогiчних працях. Так, освггу, науку i знання науковець трактуе як засiб забезпечення сустльного прогресу. В однiй iз своïх праць вчений цитуе виголошеш у 1805 р. слова попечителя Харювського навчального округу С. Потоцького: «...При швидких успiхах людського розуму у вшх родах знань кожен народ повинен напружувати вс своï сили, щоби, в крайньому раз^ не вiдстати вiд iнших, якщо вже не може бути попереду: зупинитися означае те ж, що подаватися назад (курсив Д. Багалiя. - М. Г.) i наближатися до попередньоï ницостЬ» [4, с. 127]. Ц слова С. Потоцького про осв^у як прiоритетну сферу життя i розвитку народу настшьки iмпонували вченому, що вiн наводив ïx в шших своïх працях [9, с. 143].
Дослщжуючи минувшину освiтнix процесiв на украïнськиx землях, Д. Багалш особливо вiдзначае iдеï поширення освiти серед нижчих верств суспшьства та рiвного доступу до неï представникiв усix соцiальниx сташв. Для нього це е чи не ключовим виявом демократизацiï сустльного життя. Намагаючись проаналiзувати загальнолюдськi щеали Г. Сковороди, iсторик виокремлюе властивий видатному фшософу «демократизм, який виражався в бажанш дати просвiту i нижчим класам суспшьства» [1, с. 17]. У своïx публшащях Д. Багалш не раз (причому без особливоï власне науковоï потреби) зупинявся на iдеï безстановоï освiти. Так, дослщжуючи бюграфи священикiв-просвiтителiв В. Фоиева та А. Самборського, вiн акцентуе на юнуванш в Слобiдськiй Украш другоï половини XVII-XVIII ст. безстановоï школи: «Школа перебувала в руках духовенства, але не тшьки не була проникнута характером якоьнебудь винятковосп, а навпаки, була школою цшком всестановою чи, мабуть, безстановою» [2, с. 20].
У наукових працях вченого проявляеться думка про зближення i поеднання ушх сощальних сташв за допомогою освiти. Ведучи мову про випускниюв шкiл Слобожанщини XVIII ст., Д. Багалiй пише, що вони «радше могли бути зараховаш до свiтського, нiж до духовного стану, чи, правильшше кажучи, стояли на межi того й шшого. Таким чином, як вища школа (колегiум), так i нижча в и часи вели не до замкнутост i кастовоï виключносп, а до об'еднання духовного i св^ського елементу на грунтi осв^и» [2, с. 21]. Цей висновок до певноï мiри вiдображае лiберальнi погляди xаркiвського професора, адже буржуазному лiбералiзму була притаманна iдея зближення, а сощальному — iдея злиття сташв.
Як прихильник лiберальниx перетворень Д. Багалш позитивно вщгукувався про тих юторичних дiячiв, якi, на його думку, прагнули змшити суспшьство. У деяких працях iсторика помггне його сублiмоване ставлення до правителiв-реформаторiв. Зокрема, вiн зазначае, що iмператор Олександр I «ставився до справи народноï освiти в першi роки свого царювання з подиву гщним завзяттям, екстазом i пiднесенiстю, бо вважав ïï основою народного добробуту» [9, с. 130].
Отже, Д. Багалш, як переконаний позитивют, своï пращ з ютори освiти будував на позитивютських iдеяx i принципах: сщентизму, натуралiзму, джерельно-фактологiчного вiдтворення минувшини, визначальност емпiрично-iндуктивноï методики накопичення знань, лiнiйно-стадiального суспiльного прогресу тощо. Звюно, перелiченi позитивiстськi концепцiï не вичерпують увесь комплекс щей, котрий впливав на юторико-педагопчш дослщження вченого.
Перспективу подальших розвiдок бачимо у з'ясуванш впливу неоромантичних i неокантiанськиx щей на юторико-педагопчний наратив Д. Багалiя.
Л1ТЕРАТУРА
1. БагалЪй Д. И. Григорш Саввичъ Сковорода. Его ученiе, жизнь и значеше / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 1-17.
2. БагалЪй Д. И. Два культурныхъ дЪятеля изъ среды харьковскаго духовенства (Священникъ Василiй Фотiев и Священникъ Андрей Самборскш) / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 18-53.
3. БагалЪй Д. И. Изъ жизни Харьковскаго Университета въ началЪ Х1Х-го вЪка / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. -Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 398-418.
4. БагалЪй Д. И. Праздникъ просвЪщешя въ ХарьковЪ 17 января 1805 г. / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 122-128.
5. БагалЪй Д. И. ПросвЪтительная дЪятельность Вас. Наз. Каразина (РЪчь, сказанная 8 ноября 1892 г., по случаю 50-лЪля со дня кончины Каразина) / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 81-111.
6. БагалЪй Д. И. Разборъ медальныхъ сочиненш о В.Н. КаразинЪ / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 572-583.
7. БагалЪй Д. И. Роль В. Н. Каразина, С. О. Потоцкаго, И. Ф. Тимковскаго въ первоначальномъ устроенш Харьковскаго университета / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 305-314.
8. БагалЪй Д. И. Удалеше профессора Шада из Харьковскаго университета / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 155-301.
9. БагалЪй Д. И. Характеристика просвЪтительской дЪятельности Харьковскаго университета въ первое десятилЪле его существовашя (1805 - 1814 гг.) / Д. И. БагалЪй // БагалЪй Д. И. Очерки изъ русской исторш. Т. 1. Статьи по исторш просвЪщешя. - Харьковъ: Типографiя «Печатное ДЪло», 1911. - С. 129-154.
10. Богдашина О. М. Позитивiзм в кторичнш наущ в Укра!ш (60-т рр. Х1Х - 20-т рр. ХХ ст.) / О. М. Богдашина. - Харшв: Вид-во Вiровець А. П. «Апостроф», 2010. - 480 с.
11. Богдашина О. М. Слобщський лггописець iсторil Украши Д. I. Багалш / О. М. Богдашина // Украшський iсторичний журнал. - 2008. - № 1. - С. 88-112.
12. Грушевський М. Культурно-нащональний рух на Украш! в XVI - XVII вщ1 / М. Грушевський. - Киlв-Львiв: Друкарня «С. В. Кульженко», 1912. - 248 с.
13. Гупан Н. Украшська iсторiографiя iсторil педагопки / Н. Гупан. - К.: А.П.Н., 2002. - 224 с.
14. Журавлёв Л. А. Позитивизм и проблема исторических законов / Л. А. Журавлёв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 321 с.
15. Зашкшьняк Л. Методолопя штори: вщ давнини до сучасност / Л. Зашкшьняк. - Львiв: ЛНУ iм. I. Франка, 1999. - 226 с.
16. Кислюк К.В. Iсторiософiя в украшськш культура ввд концепту до концепцп : моногр. / К. В. Кислюк. - Х.: ХДАК, 2008. - 288 с.
17. Кон И.С. Философский идеализм и кризис буржуазной исторической мысли / И.С. Кон. - М.: Соцэкгиз, 1959. - 403 с.
18. Конт О. Курс положительной философии: в 6-ти т. / О.Конт. - СПб.: Посредник, 1899. - Т. 1. - 302 с.
19. Кравченко В.В. Д.1. Багалш в свгт й пш свое! «Автобюграфи» / В. В. Кравченко // Багалш Д. I. Вибраш пращ. - Т. 1. - Х., 1999. - С. 9-56.
20. Масненко В. Самовдентифжащя укра!нських юторишв у контексп становленя нащонально! юторично! думки (брати А. В. та М. В. Стороженки, I. А. Линниченко, Д. I. Багалш) / В. Масненко // Киевская старина. - 2002. - № 6. - С. 92-106.
21. Ранке Л. Объ епохах новой истории. Лекции, читанные баварскому королю Максимилиану / Л. Ранке. - М.: Тип. И.А.Баландина, 1898. - 192 с.
22. Соловъёвъ С. М. Наблюдения над исторической жизнью народовъ / С. М. Соловъёв // Вести Европы. - 1871. - № 12. - С. 738-760.
23. Тельвак В.В. Теоретико-методолопчш шдстави шторичних поглядiв Михайла Грушевського (юнець Х!Х - початок ХХ столптя) / В. В. Тельвак. - Нью-Йорк - Дрогобич: Вимр, 2002. - 235 с.
24. Уткина Н. Ф. Позитивизм, антропологический материализм и наука в России (вторая половина XIX в.) / Н. Ф. Уткина. - М.: Наука, 1975. - 350 с.
25. Центральний державний арх1в вищих оргашв влади та управлшня Украши (дал1 - ЦДАВОВУ Украши). - Ф.14. - Оп. 1. - Спр. 11. - Арк. 22-25зв.
26. ЦДАВОВУ Украши. - Ф. 166. - Оп. 2. - Спр. 975. - Арк. 38-54.
27. ЦДАВОВУ Украши. - Ф. 166. - Оп. 6. - Спр. 7908. - Арк. 139-142.
28. Шкуринов П. С. Позитивизм в России XIX века / П.С. Шкуринов. - М.: Изд-во ун-та, 1980. - 416 с. REFERENCES
1. Bahalei D. Y. Hryhorii Savvych Skovoroda. Eho uchenie, zhyzn i znachenie [Gregory Skovoroda. His teachings, life and significance] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 1 - 17.
2. Bahalei D. Y. Dva kulturnykh deiatelia iz sredy kharkovskaho dukhovenstva (Sviashchennik Vasyliy Fotiev i Sviashchennik Andrei Samborskiy) [Two cultural figure from among the Kharkov clergy (Priest Vasiliy Fotiev and Priest Andrei Samborskiy] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 18 - 53.
3. Bahalei D. Y. Iz zhyzni Kharkovskaho Universiteta v nachale XlX-ho veka [From Kharkov University life at the beginning of the XIX century] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 398 - 418.
4. Bahalei D.Y. Prazdnyk prosveshcheniia v Kharkove 17 yanvaria 1805 h. [Holiday education in Kharkiv January 17, 1805] // Bahalei D.Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 122 - 128.
5. Bahalei D. Y. Prosvetitelnaia deiatelnost Vas. Naz. Karazyna [V.N. Karazin educational activities] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 81 - 111.
6. Bahalei D. Y. Razbor medalnykh sochynenii o V.N. Karazyne [Analysis the medal essay about V. N. Karazin] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 572 - 583.
7. Bahalei D. Y. Rol V. N. Karazyna, S. O. Pototskaho, Y. F. Tymkovskaho v pervonachalnom ustroenii Kharkovskaho universiteta [Role of V. Karazin, S. Potocki, I. Timkovski in the initial formation of the Kharkiv University] // Bahalei D.Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 305 - 314.
8. Bahalei D.Y. Udalenie professora Shada iz Kharkovskaho universiteta [The expulsion of professor Shad from Kharkiv University] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911, pp. 155 - 301.
9. Bahalei D. Y. Kharakteristika prosvetitelskoi deiatelnosti Kharkovskaho universiteta v pervoe desiatyletie eho sushchestvovaniia (1805 - 1814 hh.) [The characteristics of educational activities of the Kharkiv University in the first ten years of its existence (1805 - 1814)] // Bahalei D. Y. Essay of Russian history. Vol. 1. Articles about the history of education, Kharkiv, "Pechatnoe Delo" Publ., 1911,pp.129 - 154.
10. Bohdashyna O. M. Pozytyvizm v istorychnii nautsi v Ukraini (60-ti rr. XIX - 20-ti rr. XIX st.) [The Positivism in history science in Ukraine (60-ies XIX - 20-ies XX century)], Kharkiv, "Apostrof" Publ., 2010. 480 p.
11. Bohdashyna O. M. Slobidskyi litopysets istorii Ukrainy D. I. Bahaliy [The chronicler of the history of Ukraine D. Bahaliy]. Ukrainian Historical Journal, 2008, Vol. 1, pp. 88-112.
12. Hrushevskyi M. Kulturno-natsionalnyi rukh na Ukraini v XVI - XVII vitsi [Cultural and national movement in Ukraine in the XVI - XVII century], Kyiv - Lviv, "S.V. Kulzhenko" Publ., 1912. - 248 p.
13. Hupan N. Ukrainska istoriohrafiia istorii pedahohiky [Ukrainian historiography of the history of education], Kyiv, A. P. N. Publ., 2002. 224 p.
14. Zhuravliov L. A. Pozytivizm i problema istorycheskikh zakonov [The Positivism and the problem of historical laws], Moscow: University Publ., 1980. 321 p.
15. Zashkilniak L. Metodolohiia istorii: vid davnyny do suchasnosti [Methodology of history from antiquity to modern times], Lviv, LNU im. I. Franka Publ., 1999. 226 p.
16. Kysliuk K.V. Istoriosofiia v ukrainskii kulturi: vid kontseptu do kontseptsii [Historiosophy in Ukrainian culture: from concept to the conception], Kharkiv, KhDAK Publ., 2008. 288 p.
17. Kon Y. S. Fylosofskyi idealyzm i kryzys burzhuaznoi istorycheskoi mysli [Philosophical idealism and the crisis of bourgeois historical thought], Moscow, Sotsekh Publ., 1959. 403 p.
18. Kont O. Kurs polozhytelnoi fylosofii [The course a positive philosophy], St. Petersburg, "Posrednyk" Publ., 1899. Vol. 1. 302 p.
19. Kravchenko V. V. D. Y. Bahaliy v svitli y tini svoiei «Avtobiohrafii» [D. Y. Bahaliy in the light and shade of his "Autobiography"] // Bahaliy D. Y. Selected works, Kharkiv, 1999, Vol. 1, pp. 9 - 56.
20. Masnenko V. Samoidentyfikatsiia ukrainskykh istorykiv u konteksti stanovlenia natsionalnoi istorychnoi dumky (braty A. V. ta M. V. Storozhenky, I. A. Lynnychenko, D.I . Bahalii) [Identity Ukrainian historians in the context of early national historical thought (brothers Storozhenko, I. A. Lynnychenko, D. Y. Bahaliy)]. Kyevskaia staryna, 2002, Vol. 6, pp. 92-106.
21. Ranke L. Ob epokhakh novoi istorii. Lektsyi, chytannye bavarskomu koroliu Maksymylyanu [About epochs of modern history. Lectures, reading for the Bavarian King Maximilian], Moscow, Y. A. Balandyna Publ., 1898. - 192 p.
22. Soloviov S. M. Nabliudenyia nad istorycheskoi zhyzniu narodov [Observations on the historical life of the nations]. Vesty Evropy, 1871, Vol. 12, pp. 738-760.
23. Telvak V. V. Teoretyko-metodolohichni pidstavy istorychnykh pohliadiv Mykhaila Hrushevskoho (kinets Х1Х - pochatok ХХ stolittia) [Theoretical and methodological bases of historical views of Michael Hrushevsky (late XIX - early XX century)], New-York - Drohobych, "Vymir" Publ., 2002. 235 p.
24. Utkyna N. F. Pozytivizm, antropolohycheskyi materyalizm i nauka v Rossii (vtoraia polovina XIX v.) [The Positivism, Anthropological Materialism and science in Russia (second half of the XIX century)], Moscow, "Nauka" Pabl., 1975. 350 p.
25. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy (dali - TsDAVOVU Ukrainy) [Central State Archives of higher authorities and management of Ukraine, CSAHAM of Ukraine], found 14, description 1, case 11, pp. 22 - 25b.
26. TsDAVOVU Ukrainy [CSAHAM of Ukraine], found 166, description 2, case 975, pp. 38 - 54.
27. TsDAVOVU Ukrainy [CSAHAM of Ukraine], found 166, description 6, case 7908, pp. 139 - 142.
28. Shkurynov P.S. Pozytivizm v Rossii XIX veka [The Positivism in Russia XIX century], Moscow, University Publ., 1980. 416 p.
УДК 37.015 : 78
Т. П. СОРОКА
ПОЗАШК1ЛЬНА ОСВ1ТА: РЕТРОСПЕКТИВА ТА ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ
Розкрито cymнicmь пoзaшкiльнoi ocвimи та виховання як складово'1' системи ocвimи Украши та визначено cпeцифiчнi умови ii функцюнування. Охарактеризовано типи навчальних зaклaдiв, яю здiйcнююmь позашкшьне навчання. Прoaнaлiзoвaнo поетапно вimчизняний дocвiд пoзaшкiльнoi ocвimи в icmoричнiй рemрocпeкmивi, починаючи з 1919 р. Зосереджено увагу на особливостях функцюнування позашкшьних зaклaдiв в сучасних умовах як бaгamoфyнкцioнaльних цeнmрiв mвoрчocmi вихoвaнцiв, що мають ознаки cклaднoi бaгamoрiвнeвoi пeдaгoгiчнoi системи. Розглянуто проблему реформування змicmy пoзaшкiльнoi ocвimи, що сприятиме розвитку пгзнавально'1' мотиваци та творчих здiбнocmeй тдлтюв. Сконцентровано увагу на визнaчeннi мicця пoзaшкiльнoi ocвimи в единому ocвimньoмy прocmoрi та перспективах функцюнування позашюльних навчальних зaклaдiв на ринку ocвimнiх послуг.
Ключовi слова: позашюльна ocвima, нaвчaльнi заклади, icmoричний aнaлiз, центри mвoрчocmi, пeдaгoгiчнa система.
Т. П. СОРОКА
ВНЕШКОЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ: РЕТРОСПЕКТИВА И ВЫЗОВЫ
СОВРЕМЕННОСТИ
Раскрыта сущность внешкольного образования и воспитания как составной системы образования Украины и определены специфические условия ее функционирования. Охарактеризированы типы учебных заведений, которые осуществляют внешкольное обучение. Осуществлен поэтапный анализ отечественного опыта внешкольного образования в исторической ретроспективе, начиная с 1919 г. Сосредоточено внимание на особенностях функционирования внешкольных заведений в современных условиях как многофункциональных центров творчества воспитанников, которые имеют признаки сложной многоуровневой педагогической системы. Поднимается проблема реформирования содержания внешкольного образования, которое будет
