CC BY
24
Таблиця 5
Зал1ковий кредит 3 (5 семестр)
МОДУЛЬ I. АУДИТОРНА РОБОТА — 65 балiв
Сума
Змютовий модуль 1. Теоретична тдготовка.
Т1 Т2 Тз Т4 Т5 Тб Т7 Т8 Т9 Т10
5 5 5 5 10 5 5 5 5 10
Змютовий модуль 2. Практична тдготовка.
Л1 Л2 Лз Л4 Л5 Лб Л7 Л8 Л9
5 5 5 5 5 5 5 5 10
Змютовий модуль 3. Екзамен.
МОДУЛЬ II. САМОСПИНА РОБОТА — 25 бал1в.
Змютовий модуль 1с. Теоретична тдготовка.
Ci C2 Сз С4 С5
10 5 5 5 10
25 k=0,417
30 k=0,6 10
Змiстовий модуль 2с. Робота з iнформацiйними джерелами.
15 k=0,429 10
МОДУЛЬ III. 1НДИВ1ДУАЛЬНА РОБОТА — 5 балiв. Змiстовий модуль Ii. Навчально-дослвдна робота._
5
МОДУЛЬ IV. НАУКОВА РОБОТА — 5 балiв. Змютовий модуль 1н. Педагогiчне дослiдження._
Усього балiв
100
5
Результаты впровадження модульно! структуры навчально! дисциплши "ФГзюлопя людини" для студенев факультету ф1зичного виховання показали, що упродовж двох роюв И апробаци вщбувалося покращення показниюв устшност i якост навчання студенев, вщповщно, на 17 i 12%.
Висновки. Впровадження кредитно-трансферно! системи тдготовки фахiвцiв дозволяе покращити якiсть тдготовки фахiвця, враховуе всi досягнення студента i робить його мобiльним на европейському освганському просторi.
Нагальною потребою традицшно! системи пiдготовки фахiвцiв е розробка шновацшних педагогiчних технологiй, як б вiдповiдали вимогам Свропейсько! системи освгги.
Подальше дослiдження передбачаеться спрямувати на розробку навчально-методичного, технологiчного та комп'ютерного забезпечення процесу бюлопчно! тдготовки майбутнього вчителя фГзично! культури.
Л1ТЕРАТУРА
1. Нацюнальна доктрина розвитку освгги // Педагопка i психолопя професшно! освгга. — 2002. — № 2. — С. 9-22.
2. Нжолаенко С. Шдвищення ефективносп вищо! освгти — визначальний чинник зростання сощально-економ1чного потенщалу держави. Доповвдь на шдсумковш колеги Мшютерства освгга i науки Укра!ни 23 лютого 2006 року, м. Ки!в.
3. Основш засади розвитку вищо! освгга Украгни в контекст Болонського процесу (документи i матер1али 2003-2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя. Авт. кол. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В. Д., Грубшко В.В., Бабин I.I. — Кшв-Терношль: Вид-во ТДПУ, 2004. — 147 с.
4. Про заходи щодо вдосконалення системи вищо! освгга Укра!ни. Указ Президента Укра!ни №199 вад 17.02.2004 року.
BiKToprn КОРНЕЩУК
Д1ЯЛЬН1СНИЙ П1ДХ1Д ДО ПРОФЕС1ЙНО1 НАД1ЙНОСТ1 СПЕЦ1АЛ1СТА
У cmammi до^джено вивчення категорп "профестна надштсть" спецiалiста, виявлено ii структуру i рiвнi; показано фактори, що впливають на ii рiвень; побудовано модель практичного формування надiйностi майбуттх спецiалiстiв у процеci 1'хньо'1' професшно'1' пiдготовки. Доведено, що вирiшення проблеми надiйноcтi можливе тшьки з позицп комплексного мiждиcциплiнарного до^дження профестно'1' дiяльноcтi.
Сучасна тенденцiя штенсифшаци життeдiяльностi людини, поява нових сощально-економiчних реалiй, зокрема ринку працi, потребують розробки нових освiтнiх моделей професшно! пiдготовки спецiалiстiв, здатних забезпечити розвиток цившзацп. Професiйна пiдготовка повинна стати одним з найважливiших етапiв у загальнш системi заходiв щодо забезпечення професшно! надшносп сучасних спецiалiстiв.
Перший анатз надiйностi людини був зроблений шд час вивчення надiйностi системи людина-техшка у 50-х роках минулого столотя. Досить докладно у психолого-педагопчному планi вивчено специфiку дiяльностi оператора в системах управлшня, 11 надшнють, питання пiдготовки людини-оператора (Ю. Артюхш, Л. Гримак, А. Губинський, А. Дьяков, С. Сгоров, Н. Завалова, О. Конопкш, М. Котик, Б. Ломов, Р. Макаров, В. Небилщин, Л. Нерсесян, Г. Ншфоров, О. Обознов, В. Пономаренко, I. Ушаков, Ю. Фокш, Ю. Щербина та ш.). Висвiтлено дотичнi проблеми, а саме: людський (особистiсний) фактор (К. Рузавша, Г. Смолян, К. Тоболев, А. Филиппов та ш.); функщональний стан людини (Л. Балабанова); професшний добiр (А. Москаленко та ш.) i професiйна придатнiсть (В. Бодров, М. Житницький, А. Косов, А. Фьодоров та ш.); психофiзiологiя дiяльностi (Г. Зараковський, Г. Леонова, Ю. Лях, М. Корольчук, Я. Крушельницька та iн.); працездатнiсть (Ю. Забродш, Б. Ломов, Д. Мейстер,
A. Суейн, В. Шевченко, Г. Шибанов та ш.).
Проте поява нових сучасних вцщв професшно! дiяльностi в галузi управлiння, протiкання певних вцщв дiяльностей в екстремальних умовах свщчать про необхiднiсть вивчення проблеми професшно! надшносп не тiльки стосовно дiяльностi людини-оператора, але й для спещатспв рiзних сфер дiяльностi загалом.
Розма!ття пiдходiв з дослiдження надiйностi людини та !! дiяльностi свiдчать про складнють цie! проблеми i необхвднють !! розгляду в мiждисциплiнарному аспект^ а також про потребу в такому методолопчному принципi, за допомогою якого можна було б певним чином систематизувати як вже вщом^ так i iншi можливi шдходи з дослiдження надiйностi спецiалiстiв.
Вважаемо, що зазначенi вище напрями лише частково дотичш до заявлено! теми дослщження, оскiльки не визначено сутнють категорi! "надшнють" стосовно спецiалiстiв шших галузей професiйно! дiяльностi людини, не вибудовано системи знань з теори професшно! надшност спецiалiста, вiдсутнi теоретико-методолопчш засади щодо !! формування у процес професiйно! пiдготовки майбутнiх фахiвцiв у вищих навчальних закладах.
Нерозробленють проблеми, !! актуальнiсть i потреби практики зумовили вибiр теми дослщження: "Категорiя надiйностi в теорi! i практицi пiдготовки спецiалiстiв до професшно! дiяльностi".
Мета статт1 полягае у теоретичному вивченш категорi! "професiйна надшнють" спецiалiста, виявленнi !! структури i рiвнiв; факторiв, що впливають на !! рiвень, а також у побудовi моделi практичного формування надшносп майбутнiх спецiалiстiв у процесi !хньо! професiйно! пiдготовки.
Досягнення мети дослщження потребувало розв'язання низки завдань:
- теоретично обгрунтувати сутнiсть категорi! "надшнють", виявити !! структуру;
- виявити фактори впливу i механiзми регулювання рiвнiв професiйно! надiйностi;
- виявити педагопчш умови ефективного формування професшно! надшносп майбутнiх фахiвцiв;
- побудувати модель професшно! дiяльностi сучасного спещалюта;
- на основi моделi професшно! дiяльностi спецiалiста побудувати педагогiчну модель професшно! шдготовки студентiв, спрямовану на формування !х надiйностi;
- експериментально перевiрити ефективнiсть моделi професiйно! шдготовки студенев, спрямовано! на формування !х надiйностi.
У вiтчизнянiй науцi розроблено чимало концепцiй дiяльностi та методичних пiдходiв щодо !! вивчення. Це насамперед пращ загальнотеоретичного плану (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьев, Б. Душков, О. Леонтьев, В. Мясищев, С. Рубшштейн, Г. Суходольський, Б. Теплов,
B. Шадриков та ш.), а також дослщження, виконанi в галузi психологi! працi та iнженерно! психологи (В. Дружинш, Н. Завалова, Г. Зараковського, В. Зинченко, А. Карпов, Б. Ломов, К. Платонов, В. Пономаренко, В. Рубахш та ш.). Значний внесок у розумшня
психофiзiологiчно! сутностi трудово! дiяльностi внесли роботи I. Сеченова, I. Павлова, О. Ухтомського, М. Бернштейна, П. Анохша, В. Швиркова. Сутнюному розкриттю дiяльностi, що виводить на рiвень соцiально-фiлософського розумiння, сприяли роботи М. Бердяева, В. Кузьмша, В. Давидова. Важливим моментом у дослщженш дiяльностi е усвiдомлення обмеженостi традицшних методiв !! вивчення i застосування методологi! системного пiдходу.
Системне дослщження дiяльностi розкривае !! морфологiю — склад i структуру на ушх iерархiчних рiвнях !! зовнiшнього i внутрiшнього планiв; систему потреб i цiнностей, пов'язаних з дiяльнiстю; динамшу, як розвиток i функцiонування дiяльностi; особливостi iснування форм i компонент дiяльностi, !! цiлiснi та парщальш характеристики, що розподiляють специфiку цих форм, рiзноманiтнiсть дiяльностей i моделей, у яких вони шзнаються в теори i на практицi. Тшьки таке вивчення дiяльностi ми вважаемо достатньо повним.
О. Волков стверджуе, що дiяльнiсть виступае як iерархiчно органiзована, саморозвивальна, активна система взаемодш людини з оточуючим свiтом, внутршня регуляцiя яко! вiдбуваеться шляхом свщомост вiдповiдно до структурних взаемозв'язкiв !! елементiв. "Дiяльнiсть реалiзуеться не лише в екстенсивному розгортанш системи — взаемообумовленосп !! структурних складових, але й в iнтенсивному функцiонуваннi як процес взаемодi!, руху дiяльностi вщ моменту виникнення iнтенцi! до моменту завершення циклу, пов'язаного з досягненням цш у !! об'ективному чи суб'ективному вираженш" [1, 136].
О. Леонтьев тдкреслюе, що дiяльнiсть — це реальний зв'язок суб'екта з об'ектом, в який обов'язково включено психшу. Виконуючи будь-яку дiяльнiсть, iндивiд повинен сприймати, запам'ятовувати, мислити, бути уважним; в процес дiяльностi у нього виникають певш емоцi!, формуються i проявляються вольовi якостi, установки, вщносини [4].
К. Платонов вважае, що '^яльнють людини — це така форма взаемоди людини iз середовищем, у якiй людина здшснюе усвiдомлено поставлену цiль" [6, 213].
Основною характеристикою дiяльностi е !! предметнiсть. О. Леонтьев наголошуе, що предмет дiяльностi виступае первинно "у своему незалежному юнуванш, як той що тдпорядковуе собi i перетворюе дiяльнiсть суб'екту", i вторинно, "як образ предмета, як продукт психiчного вщображення його властивостi, що вщбуваеться внаслiдок дiяльностi суб'екта та шакше вiдбутися не може" [4, 84].
На думку автора, окремi види дiяльностi можна розрiзняти мiж собою за будь-якою ознакою: за !х формою, за способами !х здшснення, за !х емоцiйною напруженiстю, за !х часовою та просторовою характеристикою, за !х фiзiологiчними механiзмами. Проте головне, що вiдрiзняе одну дiяльнiсть вiд iншо!, полягае у вщмшносп !х предметiв.
Усяка дiяльнiсть об'ективно юнуе i здiйснюеться у двох аспектах (планах): позасуб'ективно й присуб'ективно. У позасуб'ективному аспект дiяльнiсть юнуе матерiально, у виглядi планiв, проекпв чи розгортаеться процесуально у виглядi реально працюючих людей так, що !! можна вивчати, спостерiгати. У присуб'ективному аспектi дiяльнiсть iснуе у виглядi психосоматично! концептуально! моделi, у якш вiдтворенi особистiснi знання, вмшня й навички дiяча. Концептуальна модель дгяльностг — це "образно-понятшно-ддача i тому психосоматична структура, у якш iерархiчно органiзованi загальнотехнiчнi знання про цш, засоби i умови, про численнють причинно-наслiдкових подiй та про !х iнформацiйнi ознаки, про алгоритми вирiшення штатних задач, що виникають, а також штегральш образи конкретних рiшень" [5, 75].
Отже, у загальному потоцi дiяльностi, що утворюе життя людини, виокремлюються: окремi види дiяльностi — за критерiями мотивiв, що !х спонукають; дi! — процеси, що пiдпорядковуються загальним цшям; операцi!, що безпосередньо залежать вщ умов досягнення конкретно! цiлi. Ц "одиницi" (за О. Леонтьевим) утворюють макроструктуру дiяльностi людини. Саме така макроструктура розкривае внутршш аспекти дiяльностi, за якими ховаються перетворення, що виникають шд час розвитку дiяльностi, у !! русi [4].
Г. Суходольський пiдкреслюе, що дiючi суб'екти е системоутворювальними компонентами дiяльностi. Предмети, перетвореш у результати, умови i процеси цих перетворювань, а також застосоваш при цьому засоби е шшими основними компонентами дiяльностi. Процесуальний аспект дiяльностi характеризуеться обсягом i змiстом численно!
кiлькоcтi задач, що виpiшуютьcя cуб'eктом в piзниx peжимax pоботи та тieю cукупнicтю cпоcобiв виpiшeння задач, що утвоpюe тexнологiю дiяльноcтi [5].
Будь-яка пpофeciйнa дiяльнicть постае пepeд cпeцiaлicтом у фоpмi ноpмaтивно узгоджeного cпоcобу дiяльноcтi, в якому узагальжний й зaкpiплeний доcвiд попepeдникiв. У пpоцeci пpофeciйноï пiдготовки майбутнш фaxiвeць pозпpeдмeчуe ноpмaтивний cпоciб i пepeтвоpюe його в iндивiдуaльний отошб дiяльноcтi. Bнутpiшнiм acпeктом оволодiння пpофecieю е фоpмувaння пcиxологiчноï cиcтeми дiяльноcтi. B. Шaдpиков вважае, що пcиxологiчнa cиcтeмa дiяльноcтi фоpмуeтьcя на оcновi iндивiдуaльниx влacтивоcтeй cуб'eктiв дiяльноcтi шляxом ïx peоpгaнiзaцiï, пepecтpуктуpувaння, виxодячи з мотивiв дiяльноcтi, ïï цiлeй та умов. До^дник пiдкpecлюe, що "потpeби людини, його iнтepecи, cвiтогляд, пepeконaння i уcтaновки, життевий доcвiд, ошбливост! окpeмиx пcиxiчниx функцiй, нeйpодинaмiчниx яко^^й, влacтивоcтeй оcобиcтоcтi е виxiдною базою для фоpмувaння пcиxологiчноï cиcтeми дiяльноcтi" [10, З1].
Gтжe, згiдно з конвдпщею пcиxологiчноï cиcтeми дiяльноcтi B. Шaдpиковa окpeмi пcиxiчнi компонeнти дiяльноcтi виcтупaють у виглядi цiлicного cтpуктуpного утвоpeння, що оpгaнiзовaнe в плаш виконання функцiй конкpeтноï дiяльноcтi, утвоpюючи тим caмим зaзнaчeну пcиxологiчну тотему дiяльноcтi.
За peзульmamaми дiяльноcmi показники дiяльноcтi pозподiляютьcя на: пpомiжнi (за peзультaтaми виконання окpeмиx опepaцiй, дш) i виxiднi (за peзультaтaми piшeння завдань); чacовi, якicно-цiльовi (зокpeмa, точнюш) i нaдiйнicнi. За зм^том дiяльноcmi бувають: показники внутpiшнix (функцiонaльниx) зacобiв дiяльноcтi (знань, умiнь, навичок, внутpiшньоï cтpуктуpи aлгоpитмiв дiяльноcтi); показники cоцiaльно-оcобиcтicниx влacтивоcтeй дiяльноcтi (мотиваци, вiдповiдaльноcтi). За функцiонaльним cmaном людини показники дiяльноcтi pозподiляютьcя на показники пcиxiчного стану i показники фiзiологiчного cтaну. За cmaном здоров 'я показники дiяльноcтi вiдокpeмлюютьcя на показники тpaвмaтизму i загально1' зaxвоpювaноcтi [2, 17].
^ограма, що задае поcлiдовнicть дiй i дозволяе pозв'язувaти зaдaчi iз чиcлeнноï кiлькоcтi однотипниx задач [5], нaзивaeтьcя aлгоpиmмом дiяльноcmi. У ^овдЫ дiяльноcтi cпeцiaлicту доводитьcя виpiшувaти штатш i нeштaтнi зaдaчi. Якщо ^и цьому людина мобiлiзуe cвоï знання, вмiння i конcтpуюe aлгоpитм, що з дeякою iмовipнicтю дозволяе в^шити нeштaтну задачу, то такий aлгоpитм нaзивaeтьcя eвpиcтичним. Дiяльнicть cпeцiaлicтa догать cклaднa i, зазвичай, нe зводш^я до виpiшeння однieï зaдaчi, що постшно повтоpюeтьcя. Tому тexнологiя дiяльноcтi можe бути пpeдcтaвлeнa пeвною кшькютю aлгоpитмiв, оpгaнiзовaниx у iepapxiчну cтpуктуpу. Taкa cтpуктуpa у нaуковiй лiтepaтуpi нaзивaeтьcя aлгоpиmмiчною cm^руктурою дiяльноcmi [5].
Дiяльнicть пepeвaжно iнтepпpeтуeтьcя як тpуд чи pоботa, пpичому у фiзiологiчному й виpобничому acпeктax, та пpeдcтaвляeтьcя у виглядi iepapxiчноï cиcтeми дiй. У нiй вiдокpeмлюютьcя тpи piвнi: 1) eлeмeнтapнi ди (стимули); 2) cклaднi iндивiдуaльнi ("одноcуб'eктнi") та З) cклaднi колeктивнi ("бaгaтоcуб'eктнi") ди [S].
B. Шaдpиков вважае, що тpудовa дiяльнicть виcтупae у eдноcтi тpьоx acпeктiв: пpeдмeтно-дiяльнicного (як ^овд^ в якому людина за допомогою зacобiв пpaцi змiнюe caм пpeдмeт пpaцi); фiзiологiчного (як функцiï оpгaнiзму людини); пcиxологiчного (як peaлiзaцiя cвiдомоï цiлi, пpояв волi, уваги, iнтeлeктуaльниx влacтивоcтeй пpaцiвникa) [11].
Tpудову дiяльнicть у нaуковiй лiтepaтуpi зазвичай ототожнюють з поняттям "пpaця". Taк, B. Бодpов визначае пpaцю як iндивiдуaльну i колeктивну дiяльнicть, що 'Служить зacобом i cпоcобом caмоpeaлiзaцiï людини у cуcпiльному життi, cпiлкувaння у тощальному cepeдовищi, пiзнaння оточуючого cвiту, caмовдоcконaлeння i caмоcтвepджeння, cтвоpeння мaтepiaльниx й дуxовниx благ" [7, 7].
B. Шaдpиков пiдкpecлюe, що "^аця являе cобою cклaднe cуcпiльнe явищe, оcобливоcтi якого зaлeжaть вщ xapaктepу знapядь пpaцi, а також вщ cоцiaльно-eкономiчниx умов, i нacaмпepeд вiд cиcтeми вiдноcин, що утвоpюютьcя в пpоцeci дiяльноcтi. Tpудовa дiяльнicть — пpовiднa, головна дiяльнicть людини, що здшотюе cвоï цiлi у pозумнiй дiяльноcтi" [9, 19S], та вважае, що тpудовa дiяльнicть виступае як cклaднa, iepapxiчно побудована, бaгaтоpiвнeвa i динaмiчнa cтpуктуpa, яка постшно pозвивaeтьcя.
Автор вiдокремлюе кiлька оперативних р!втв виконання складно! трудовог дгяльностг: 1) оперативно-цшьовий, пов'язаний iз формуванням цiлi й отриманням кшцевого результату труда; 2) оперативно-пiзнавальний, що забезпечуе отримання необхiдних особистостi знань для здшснення трудово! дiяльностi; 3) оперативно-функщональний, що характеризуеться певними емоцшними переживаннями, пов'язаними iз задоволенiстю чи незадоволешстю особистостi своею дiяльнiстю.
Дiяльнiсть людини мае сво! закономгрностг. За Г. Зараковським та В. Павловим:
- спрямовашсть дiяльностi визначаеться домiнуючим мотивом, значення потенцiалу якого повинно перебшьшувати значення потенцiалiв шших мотивiв на певне надпорогове значення;
- в органiзмi одночасно iснуе декшька способiв (алгоритмiв) досягнення однiе! те! ж само! мети дiяльностi чи квазiмети (потреби), якi обираються свщомо чи несвiдомо залежно вiд умов за законом функщонально-структурно! субоптимiзацi!;
- в органiзмi мае мiсце параметрична оптимiзацiя, що полягае в змш (настроюваннi) значень тих чи тих параметрiв, вiд яких залежать яюсть та iнтенсивнiсть функцiонування;
- монотонна односпрямована змша будь-якого функцiонально значущого, умовно незалежного параметра призводить до вщповщно! змши залежного параметра, що монотонний до певно! межi, оскшьки потiм вiдбуваються швидкi якiснi змши;
- обмежешсть ресурсiв органiзму i перевищення (у функцiях, пов'язаних безпосередньо iз дiяльнiстю) швидкостi !х витрати над швидюстю вiдновлення призводить до перюдичносп у функцiонуваннi, що шдпорядковуеться фазам перiодики та активностi, яю змiнюють одна одну;
- саморегулящя людини за рахунок вибору й змши критерив мае мiсце як на рiвнi цiлiсно! поведiнки, так i на рiвнях роботи окремих функщональних пiдсистем;
- процес досягнення певно! мети (внаслщок обмеженостi ресуршв) передбачае активiзацiю чи формування лише те! функцiонально! системи, що необхщна для досягнення домiнантно! мети;
- поведшка грунтуеться на прогнозованих цшях чи (та) станах органiзму [2].
М. Корольчук розглядае закономiрностi трудово! дiяльностi дещо в шшому аспектi й вiдносить до них "взаемодда органiзму iз зовнiшнiм середовищем; загальш принципи вищо! нервово! дiяльностi; можливостi адаптацi! (пристосування) органiзму до умов юнування; рухову (м'язову) активнють, як обов'язковий компонент будь-яко! пращ; резервш можливостi органiзму; iндивiдуальнi особливост людини та !! можливостi при робот в системах керування; прояв втоми i вiдновлення" [3, 120].
У сферi працi розрiзняють таю рiвнi професiйно! дiяльностi: стереотипний р1вень ^вень використання); операторський ргвень; експлуатацШний ргвень; технологгчний ргвень; дослгдницький ргвень. О^м рiвня використання, який вщповщае освiтньо-квалiфiкацiйному рiвню квалiфiкованого робiтника, уш iншi рiвнi професiйно! дiяльностi потребують осв^и вищих рiвнiв, анiж рiвень повно! загально! середньо! освiти: операторський рiвень вiдповiдае освiтньо-квалiфiкацiйному рiвню молодшого спещалюта; експлуатацiйний рiвень — бакалавра; технолопчний рiвень — спецiалiста; дослщницький рiвень — магiстра.
Усе вищесказане дае шдставу стверджувати, що будь-яка дiяльнiсть е вiдкритою системою, що може докоршно змiнюватися внаслiдок винаходiв у iнших сферах дiяльностi. Вплив винаходiв може бути двобiчний. По-перше, змши в техшчному забезпеченнi дiяльностi можуть призводити до !! значного ускладнення i, тим самим, до суттевих змiн i пiдвищення квалiфiкацi! спецiалiстiв. По-друге, технiчне переоснащення дiяльностi внаслiдок науково-технiчного прогресу призводить до спрощення й унiфiкацi! дiяльностей, поширення кола обов'язкiв, зростання вщповщальность При цьому вiдбуваеться кооперацiя функцш окремих спецiалiстiв в одному фахiвцевi широкого профiлю.
Вузько психологiчне вивчення дiяльностi залишае поза увагою науковщв власне професiйнi, матерiально-психологiчнi, технологiчнi та iншi непсихологiчнi сторони дiяльностi. Подальшого дослiдження потребують особливостi як юнуючих видiв дiяльностi, так i тих, що тшьки створюються. Необхiдними е розробка окремих психолопчних концепцiй дiяльностi, що конкретизуватимуть !! стосовно виршення соцiально-економiчних завдань, а також конкретш
тeоpeтичнi й пpaктичнi pозpобки, eкcпepимeнтaльнi доcлiджeння вapiaтивно-aлгоpитмiчниx cтpуктуp дш i взaeмодiй у конкpeтниx дiяльноcтяx.
Чiльнe мicцe cepeд нaпpямкiв доcлiджeння дiяльноcтi займають так зваш пcиxолого-бiлогiчнi, пapaпcиxологiчнi, cоцiотexнiчнi, iнжeнepно-пcиxологiчнi, пpофeciогpaфiчнi та пpофeciо-пeдaгогiчнi концeпцiï [S]. Останш з ниx також пpeдcтaвляють для rnc пeвний iнтepec.
Пpофeciогpaфiчний нanpям бaзуeтьcя на пpинципi комплeкcноcтi вивчeння пpофeciй з eкономiчного, cоцiaльного, пcиxологiчного, фiзiологiчного, гiгieнiчного, мeдичного i виpобничо-тexнiчного acпeктiв, aлe в обcязi, нeобxiдному i доcтaтньому нacaмпepeд для ц^й пpофконcультaцiï та пpофоpieнтaцiï. Цeй на^ямок можна pозглядaти як cпpобу cиcтeмноï побудови "кapтини cвiту пpофeciй" для вкaзaниx цiлeй на оcновi уявлeння пpо динaмiчну cиcтeму "cуб'eкт-об'eкт", найбшьш cуттeвою ознакою якоï е пpeдмeт дiяльноcтi як cиcтeмa влacтивоcтeй i взaeмовiдношeнь peчeй i явищ, якими опepуe cпeцiaлicт. Gтжe, нaйголовнiшим у xapa^rep^ra^ будь-якоï пpофeciï е загальний пpeдмeт пpофeciйноï дiяльноcтi, опepaцiï, знapяддя та умови пpaцi. Зазначимо, що такий вибip ознак для cиcтeмaтизaцiï пpофeciй вiдповiдae зaгaльнопcиxологiчнiй iдeï пpeдмeтноcтi, що обумовлюе cпeцифiку уcякоï дiяльноcтi.
Пcиxогpaфiчний нaпpям зоpieнтовaний на зaбeзпeчeння пpофeciйноï уcпiшноcтi cпeцiaлicтiв, бо ак^нт pобитьcя на пcиxогpaму, що опдауе cукупнicть пpофeciйно знaчущиx влacтивоcтeй людини як cуб'eктa пpaцi, iндивiдa i оcобиcтоcтi. Пpи цьому, зазвичай, m^peraa, нeпcиxологiчнa пpофeciйнa cпeцифiкa iгноpуeтьcя. Зaлишaютьcя пepeлiки piзномaнiтниx зaгaльнолюдcькиx влacтивоcтeй, нeобxiдниx будь-якому пpофeciонaлу. Gзнaчeну пpоблeму ж виpiшують cпpоби пepeйти вiд пepeлiкiв окpeмиx влacтивоcтeй або якоcтeй до ïx cиндpомiв, зacновaнi на зaгaльнопcиxологiчниx поглядax пpо здiбноcтi й обдapовaнicть, а також уявлeння пpо шдивщуальний cтиль дiяльноcтi як компeнcaтоpного мexaнiзму, що обумовлeний влacтивоcтями нepвовоï cиcтeми i тeмпepaмeнту та зaбeзпeчуe адаптащю пpaцiвникa до вимог пpофeciï тд чac дiяльноcтi.
Caмий доcлiд фоpмувaння iндивiдуaльного cтилю дiяльноcтi cвiдчить ^о тe, що в його оcновi лeжaть також пpофeciйнi знання, умшня i навички, нaбутi пiд чac пpофeciйноï пiдготовки, у якиx cуттeвим е нeпcиxологiчний змicт дiяльноcтi.
Пpофeciо-пeдaгогiчний нaпpямок являе отбою cвоepiдний œrnra iдeй загальнох, пeдaгогiчноï, cоцiaльноï, iнжeнepноï пcиxологiï i пcиxологiï пpaцi, поeднaниx цiлями i завданнями пpофeciйного навчання й iндуcтpiaльно-пeдaгогiчноï пcиxологiï. Пcиxологiчний aнaлiз дiяльноcтi як cиcтeми в цiляx пpофeciйноï пiдготовки cпeцiaлicтiв е таким ^о^отм, що cклaдaeтьcя iз оcобиcтicно-мотивaцiйного aнaлiзу i пpоxодить cтaдiï компонeнтно-цiльового, iнфоpмaцiйного, cтpуктуpно-функцiонaльного, iндивiдуaльного пcиxологiчного aнaлiзу, а також aнaлiзу pозвитку пpофeciйноï дiяльноcтi в icтоpичному й оcобиcтicно-пeдaгогiчному acпeктax.
Пpофeciо-пeдaгогiчний нaпpямок пpизнaчeний для OT^^rora вивчeння пeдaгогiчноï, нaвчaльноï дiяльноcтi, pозpобки модeлeй cпeцiaлicтiв. У цьому ac^Rri вaжливiшим е уявлeння ^о дiяльнicть як пpо функцiонувaння пeдaгогiчноï cиcтeми i як пpоцeciв, що вiдбувaютьcя у ïï пiдcиcтeмax — навчальнш, пeдaгогiчнiй, виxовнiй, нaуково-пeдaгогiчнiй. Розглядaютьcя оcобливоcтi iepapxiчноï cтpуктуpи, гeнeзиc i pозвиток, цiлi i peзультaти pоботи пeдaгогiчниx cиcтeм, вивчaютьcя cпeцифiкa i зaкономipноcтi ïx pоботи, piвнi оpгaнiзaцiï, доcягнeнь i мaйcтepноcтi учacникiв, оcобливоcтi контpолю i упpaвлiння, можливоcтi оптимiзaцiï.
Звicно, змicт навчання, в якому вiдтвоpeнa пpeдмeтнa, виpобничо-тexнологiчнa cтоpони мaйбутньоï пpофeciйноï дiяльноcтi cтудeнтiв, е цeнтpaльним компонeнтом пeдaгогiчноï дiяльноcтi. Tому значна увага пpидiляeтьcя pозpобцi модeлeй cпeцiaлicтiв. Taкi модeлi — цe пpофeciогpaми, що мicтять: i) пpофeciйно-тexнiчну xapaктepиcтику cпeцiaльноcтi — cфepa дiяльноcтi, пpeдмeти i знapяддя пpaцi, виpобничо-тexнологiчнi завдання i дiï щодо ïx виконання, piвнi вiдповiдaльноcтi, повновaжeння, оcобливоcтi тeмпу i peжиму pоботи, pобочe мювд, мaтepiaльно-тexнiчнe зaбeзпeчeння i т.iн.; 2) пpофeciйно-пeдaгогiчну xapaктepиcтику — цiлi навчання, cтpуктуpи нaвчaльниx плaнiв, пepeлiки джциплш, фоpми, тepмiни навчання i т. ш. Додатково pозглядaютьcя cоцiaльно-пpофeciйнe тло, пол^ичш, cоцiокультуpнi i пcиxологiчнi вимоги до оcобиcтоcтi cпeцiaлicтa.
На жаль, у моделях спещалютв, так само, як i в бiльшостi дослiджень професiографiчного i професю-педагопчного напрямкiв, опис виробничо-технологiчного аспекту професшно1 дiяльностi не зведений до алгоршмв i алгоритмiчних структур, що робить моделi спецiалiстiв менш ефективними, неповними й неконструктивними.
Анатз наукових джерел з проблем дiяльностi людини дозволив нам дшти висновку щодо змютовно! неоднозначностi категорiï дiяльностi, що викликае рiзноманiтнiсть ïï iнтерпретацiй, змшування фiлософського, методологiчного i власне психолопчного планiв аналiзу. Крiм того, недостатне узагальнення, систематизування та поеднання понятшного апарату теорiï дiяльностi призводить до нечтгкосп i неоднозначностi у тлумаченш окремих термiнiв, близьких до поняття дiяльностi, як-от: "актившсть", "поведшка", "робота", "праця" та iн. При цьому активнiсть мае переважно фiзiологiчний чи сощальний змiстовний акцент, поведiнка — психолопчний та соцiологiчний, робота — фiзичний та економiчний, праця — полiтико-економiчний.
Наприкiнцi вiдзначимо, що професшна дiяльнiсть фахiвця будь-якоï спецiальностi спрямована на певний об'ект (предмет) дiяльностi i полягае у виконаннi певних трудових функцiй. Вона пов'язана з конкретною системою дiяльностi i реатзуеться через систему засобiв цiеï дiяльностi. В умовах iндустрiального i постшдус^ального суспiльства, яке пануе у свт, життевий цикл сучасних технологiй стае сумiрним, а в бiльшостi випадюв значно меншим, анiж термiн професшно1' дiяльностi фахiвця. За цих умов домшуючим у професiйнiй пiдготовцi спещатспв стае формування в них здатносп перебудовувати систему власно1' професiйноï дiяльностi на пiдrрунтi вiдповiдноï фундаментально!' осв^и з урахуванням соцiально значущих цшей та обмежень, що забезпечуватиме його усталену професшну надiйнiсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Волков А. М., Микадзе Ю. В., Солнцева Г. Н. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — 216 с.
2. Зараковский Г. М., Павлов В. В. Закономерности функционирования эргатических систем. — М.: Радио и связь, 1987. — 232 с.
3. Кольчук М. С. Актуальш проблеми психоф1зюлоги вшськово1 д1яльносп. — КВГ1, 1996. — 164 с.
4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат, 1975. — 304 с.
5. Организационная психология / Под ред. Г. В. Суходольского. — Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. — 256 с.
6. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. — М.: Наука, 1982. — 310 с.
7. Практикум по дифференциальной психодиагностике и профессиональной пригодности: Учеб. пособие / Под общ. ред. В. А. Бодрова. — М.: ПЕР СЭ, 2003. — 768 с.
8. Суходольський Г. В. Основы психологической теории деятельности. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. — 168 с.
9. Хрестоматия по инженерной психологии / Сост.: Б. А. Душков, Б. Ф. Ломов, Б. А. Смирнов / Под ред. Б. А. Душкова: Учеб. пособие. — М.: Высш. шк., 1991. — 287 с.
10. Шадриков В. Д. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности. — М.: Наука, 1982. — 185 с.
11. Шадриков В. Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психол. журнал. — Т.1. — № 3. — 1980. — С. 33-46.
Олександр 6ВСЮКОВ
ПЕДАГОГ1ЧН1 УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В М1ШСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦ1Й УКРАШИ
У cmammi з'ясовано актуальтсть формування громадянських якостей у майбуттх фахiвцiв MiHicmepcmea надзвичайних ситуацт, визначено основт завдання когнтивного, емоцшного i дiяльнiсного рiвнiв громадянськостi, обтрунтовано педагогiчнi умови ефективного впливу ВВНЗ на громадянське становище курсантiв.
У сучаснш Укра1ш вщбуваються фундаментальш зрушення в багатьох сферах життя, змшюються суспшьш вщносини, переглядаеться система щеолопчних цшностей i прюритетв.
