CC BY
42
УДК 616.714+616.831.1]-001:614.8.086.5:616-08:159.9
М.М. Матяш ДИНАМІКА ПСИХОЛОГІЧНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ ЗЧМТ У ОСІБ, ЩО ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ РАДІОЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ, В РЕЗУЛЬТАТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ
Кафедра неврології і рефлексотерапії НМАПО ім. П.Л. Шупика
Ключові слова: віддалені наслідки ЗЧМТ, радіоекологічна катастрофа, психологічні особливості
Key words: remote consequences of closed cranial trauma, radioecologic accident, psychologic peculiarities
Резюме. В результате проведения психологического исследования в течение трехлетнего периода наблюдаемых больных с отдаленными последствиями ЗЧМТ, подвергшихся воздействию факторов радиоэкологической катастрофы, в результате комплексного лечения отмечена положительная динамика психологического состояния - нормализация настроения, уменьшение тревоги и изменения установки на положительный исход лечения.
Summary. As a result of psychological research within three years of observations patients with long-term consequences of closed cranial trauma exposed to factors of radiological accident, resulting in a combined treatment, a positive dynamics of psychological state - proper mood, reduce of anxiety and change of settings to positive outcomes was noted.
Основним у хворих, що перенесли закриту черепно-мозгову травму (ЗЧМТ), є синдром вегетативної дисфункції, лікворо-дисциркулярний і церебрастенічний синдроми. При тривалому перебігу основні синдроми, як правило, посилюються, змінюючи особистісні риси, утруднюючи процес лікування і прогноз хворих з віддаленими наслідками ЗЧМТ.
Важливість психологічного дослідження у процесі лікування визначається впливом особливостей психічної діяльності людини і її осо-бистісних характеристик на ступінь порушення життєдіяльності і на ефективність терапії.
На фоні хронічного емоційного стресу сповільнюються санологічні процеси, в той час, як у стенічних осіб спрацьовують механізми компенсації, що призводять до стабілізації стану і зупиняють розвиток патологічних реакцій у відповідь на дію травмуючих факторів (Бєлова А.Н. 2000 ).
Мета дослідження - вивчення динаміки психологічних особливостей у віддаленому періоді ЗЧМТ у осіб, що зазнали впливу чинників радіоекологічної катастрофи, в результаті комплексного лікування.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
На клінічній базі кафедри неврології і РТ НМАПО ім. П.Л.Шупика було проведено обстеження та лікування 367 хворих з віддаленими наслідками ЗЧМТ, що проживають в умовах посиленого радіологічного контролю на тери-
торії Київської області (основна група та контрольна група - 184 хворих, що проживають в так званих чистих районах).
Хворим проводили комплексну терапію: медикаментозну (ноотропи, судинні, вазоактивні, знеболюючі, психотропні препарати, антикон-вульсанти); методи магнітолазерної терапії на специфічні зони скальпа, акупунктура і електро-акупунктура; психотерапевтичні методи (раціональна, групова, емоційно-когнітивна).
До і після лікування всім хворим проводили клініко-неврологічне і психологічне тестування. Тестування проводилось протягом 3 років: через
1, 6 та 12 місяців після проведення комплексного лікування.
Психологічне тестування включало дослідження тривоги за допомогою шкали Спілберга (State-Trait Anxiety Invertory); депресії - шкала Монтгомері - Асберга (Montgomery-Asberg depression Scale); шкала Бека; дослідження порушень мотивації - опитувальник відновлення ло-кусу контролю (Recovery Locus of control); вивчення загального психологічного благополуччя - індекс загального психологічного благополуччя (Psyhological General Well-Being Index); оцінку особистіших властивостей - тест ММРІ.
Електронні таблиці Excel 2007(MS Windows), були використані як структура без даних для збору й аналізу інформації.
Статистичний аналіз провели у програмі Statistica 7,0 (Stat Soft) за допомогою параметричних і непараметричних критеріїв.
11/ Том XVI/ 3
39
КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Встановлено, що віддалені наслідки ЗЧМТ зумовлені не тільки результатом самого фізик-ного впливу, а й сприйняттям ефектів, що можуть реалізуватись у майбутньому.
На відміну від хворих, які перенесли ЗЧМТ у звичайних умовах проживання, постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС характеризуються проекцією тривоги на майбутнє. Радіаційно-асоційо-ваний компонент у віддаленому періоді ЗЧМТ включає болісні переживання з елементами іпохондричної фіксації.
Психологічний портрет хворих у віддаленому періоді ЗЧМТ у осіб, що зазнали впливу чинників радіоекологічної катастрофи, складається з синдрому невпевненості в майбутньому (соціально-економічні зміни, тривожне очікування зниження статусу постраждалого, сімейні проблеми, відсутність життєвої перспективи, зниження працездатності, звуження кола інтересів); хворобливої фіксації на власних відчуттях (демонстрація своєї хвороби оточуючим, пошук у своєму організмі більш серйозних хвороб); паранояльні зміни (надцінні ідеї); відхід від реалій життя (аутистичні зміни).
При дослідженні тривоги за шкалою Спіл-берга ми виходили з можливості розрізняти два типи тривоги - тривожність як рису характеру (конституційна, особистісна тривога) і тривогу як (минуще) клінічний стан (реактивну тривожність).
Пацієнти як основної (51,4 бала), так і контрольної (46,2 бала) груп через 1 міс. після ЗЧМТ мали високий рівень особистісної тривожності, тоді як реактивна тривожність була дещо нижча: 43,2 бала і 40,1 бала відповідно.
Достовірних відмінностей між групами за рівнем депресії не виявлено. У 22,4% пацієнтів основної і 21,2% контрольної груп була констатована виражена депресія. Депресивні розлади діагностувались через 1, 6, 12 місяців після ЗЧМТ.
Використання шкали Монтгомері-Асберга і Бека дає можливість оцінити депресивні прояви у хворих не тільки з позиції лікаря, а також самооцінку пацієнтом, вищі показники якої характеризують схильність до перебільшення клінічних симптомів.
Як видно з таблиці, для оцінки ступеня контролю своєї долі в процесі лікування використовували опитувальник відновлення локусу контролю.
За результатами досліджень видно, що за самооцінкою хворі на ЗЧМТ, 15,6 бала в основній групі і 20,1 бала у контрольній, недооцінюють свою роль у процесі реабілітації, займають пасивну позицію. Мотиваційна поведінка хворих основної групи порушена більшою мірою, ніж у хворих контрольної групи.
Оцінюючи загальний психологічний стан за допомогою індексу загального психологічного благополуччя, ми виявили значне зниження загальної психологічної самооцінки у хворих основної групи (47,8 бала) через 1 міс. після ЗЧМТ і покращення індексу після лікування (6 міс. - 62,4 бала, 12 міс. - 65,7 бала). У контрольній групі індекс загального психологічного благополуччя був дещо вищим (52,4 бала) і через 1 міс. після травми, і особливо покращився після комплексного лікування (заміри через 6 і 12 міс.) - 67,4 бала і 72,6 бала відповідно.
Показники шкал тривоги, депресії, мотивації, психологічного благополуччя в
обстежених хворих (бали)
Період заміру Шкала Спілберга Шкала Опитувальник Індекс загального
Група ОТ РТ Монтгомері Асберга відновлення локусу контролю психологічного благополуччя
Основна 1 міс 51,4 43,2
6 міс 45,2 39,4
12 міс 42,6 35,6
Контрольна 1 міс 46,2 40,1
6 міс 41,4 36,5
12 міс 38.3 32,2
При дослідженні емоційно-особистісних особливостей пацієнтів у віддаленому періоді ЗЧМТ
20,1 15,6 47,8
14,3 21,4 62,4
10,6 28,2 65,7
18,4 20,1 52,4
12,5 26,4 67,4
8,1 32,2 72,6
за допомогою методики багатостороннього дослідження особистості (ММРІ) виявлені такі
40
МЕДИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ
результати: 1-ша шкала (іпоходрія) - 73Т-бали (95 (26,2%) пацієнтів висунули численні невиз-начені скарги з метою викликати співчуття лікаря та оточуючих); 2-га шкала (депресія) - 64Т -бали (62 (16,8)% хворих турбувало відчуття постійної внутрішньої напруги, тривоги за здоров’я близьких і наступних негативних подій, тужливий, поганий настрій, зневіра в своє одужання); 3-тя шкала (істерія) - 71Т-бал (84 (22,8%) пацієнта відзначались емоційною лабільністю, витісненням думок про фактори, що викликають тривогу); 6-та шкала (параноя) - 60Т- балів (для 33 (8,9%) хворих була характерна надмірна стійкість (ригідність) афектів); 7-ма шкала (психастенія) - 62Т-бала (у 29 (8,1%) пацієнтів виявлено домінування тривожності, обмежуючої поведінки); 8-ма шкала (шизофренія) - 70Т-балів (62 (16,8%) хворих турбували дивні, незвичайні думки, страх “збожеволіти”).
В усередненому профілі особистості, при умовному рівні психічної норми 70 балів, основними у обстежених пацієнтів були 1, 3, 8-ма шкала, що відображає невротичні зміни в структурі особистості у вигляді демонстрування іпохондричного синдрому в сукупності з емоційною лабільністю, елементами аутизації.
Протягом 1-го року спостереження нормалізацію (зниження до 70 балів і нижче) показників за основними шкалами (1, 3, 8-ма) теста відзначали: через 1 міс. після курсу лікування - у 25 (6,8%) хворих, через 6 міс.- у 44(11,9%), а через 12 міс.- у 62(16,8%).
Під час тестування протягом 2-го року, нормалізацію показників за результатами тесту через 1 міс. після курсу лікування виявлено у 80 (22%) хворих. Через 6 міс. позитивна динаміка відзначена у 91 (24,7%) пацієнта. Через 12 міс. проказники шкал у межах 56-66 стандартних Т-балів зафіксовані в 128(34,8%) хворих.
На 3 рік спостереження нормалізація показників за основними шкалами відзначалась: через 1 міс. після повторного курсу терапії - у 157 (42,8%) хворих, через 6 міс. - у 176 (47,9%), через 12міс. - у 198 (53,9%).
ВИСНОВКИ
1. Встановлено, що віддалені наслідки ЗЧМТ зумовлені не тільки результатом самого фізичного впливу, а й сприйняттям ефектів, що можуть реалізуватись у майбутньому.
2. Характерною ознакою психологічного стану у віддаленому періоді ЗЧМТ у осіб, що зазнали впливу чинників радіоекологічної катастрофи, є наявність високої тривожності, вираженої депресії, відсутність впевненості в майбутньому, зниження самооцінки і загального психологічного благополуччя.
3. Використання комплексного лікування позитивно вплинуло на динаміку розвитку віддалених наслідків ЗЧМТ у осіб, що зазнали впливу чинників радіоекологічної катастрофи - нормалізацію настрою і зміну установки на позитивний результат лікування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Діагностика, медико-соціальна експертиза і реабілітація при черепно-мозковій травмі: метод. посібник / А.В. Іпатов, М.Н. Черненко, О.В. Сергієні, Т.М. Шутова. - Д.: Пороги, 2002. - 69с.
2. Доброхотов Т.А. Нейропсихиатрия / Т.А. Доброхотов. - М.: Бином, 2006. - 304с.
3. Зайцев О.С. Психопатология тяжелой черепно-мозговой травми / О.С. Зайцев. - М.: Медпрес-информ, 2011. - 336с.
4. Логановский К.Н. Неврологические и психо-
патологические синдроми в отдаленном периоде воздействия ионизирующих излучений / К.Н. Логановский // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - 2000. - №4, - С. 15-21.
5. Напреенко А.К. Особенности лечения и динамика клинических проявлений непсихотических психических расстройств у пациентов, перенесших черепно-мозговую травму / А.К. Напреенко // Архів психіатрії. - 2001. - №2. - С.14-17.
♦
11/ Том XVI/ 3
41
