CC BY
46Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) №1. Часть №2. С.334-338.
УДК 81 '366.58
Дieслiвнi граматичн категорп в концепцп О. Н. Синявського
Арцебашева О.В.
Горл'вський державний педагог'чний нститут \ноземних мов,
м. Горл'вка, Украна
Статтю присвячено анал1зу погляд1в О.Н. Синявського на граматичм категорИ' часу та виду украгнського д1еслова. Подано своер1дне лтгв1стичне трактування до-сл1джуваног проблематики. Зроблено висновки про анал1з категор1й в лтгво1стор1-ограф1чному аспект¡.
Ключовi слова: д1еслово, категор1я часу, категор1я виду, доконаний вид, недо-конаний вид.
Дослщження з лшгвютично! юторюграфи мають велике значення для сучасного мовознавства. Вони дозволяють простежити виникнення, становлення та розвиток певно! системи теоретичних поглядiв мовознавщв, вплив !хшх лшгвютичних кон-цепцш на сучасне мовознавство.
Одним з найважливших еташв розвитку мовознавства в Укра!ш став перiод 20-х - 30-х роюв ХХ ст. У цей час функцп укра!нсько! мови значно розширились. Вона стала вживатися у сферi державного управлiння, громадсько-полггично! й культурно! дiяльностi. Це висунуло проблему усталення лтературних норм та упорядкування термшологп, в тому числi й граматично!.
З'явилося багато робiт, присвячених питанням граматики: «Укра!нська грамати-ка» С. Тимченка (1917), «Початкова граматика укра!нсько! мови» О. Курило (1922), «Укра!нська мова в трудовiй школЬ> Г. Сабалдира i М. Грунського (1926), «Укра!нська мова» П. Горецького i I. Шаля (1926, 1929), «Граматика украшсько! (русько!) мови» С. Смаль-Стоцького i Ф. Гартнера (1928), «Укра!нська мова» I. Карбаненка i О. Мат-вieнка (1931) та шш.
Однieю з найвизначнiших постатей зазначеного перюду став Олекса Наумович Синявський. Вш е автором праць з укра!нсько! лiтературно! мови, юторп мови, фонетики, дiалектологi!, навчальних пошбниюв з укра!нсько! мови. В роботах лшг-вiста багато уваги придшено дiеслову.
Метою нашо! статтг е розкриття поглядiв О. Н. Синявського на граматичш кате-горi! часу та виду укра!нського дiеслова.
Дiеслово для лiнгвiстiв е одшею з найскладнiших частин мови. Система його гра-матичних категорш протягом багатьох столiть привертае увагу цшого ряду дослщни-кiв. Незважаючи на це, питання про деяю дiеслiвнi категорi!, зокрема часу та виду, дос лишаються дискусiйними, що зумовлюе актуальшсть висвiтлення поглядiв О.Н. Синявського, як одного з провщних лшгаспв.
У 1931 рощ вийшла в CBiT праця О.Н. Синявського «Норми украшсько! лтератур-но! мови». У цiй роботi виявився талант мовознавця як граматиста, як теоретика i практика украшсько! мови. Вш зробив детальний аналiз морфолопчно! будови мови. Одне з центральних мiсць в цьому дослiдженнi посщае дieслово. Робота адресовано укра1нським вчителям, тому вона мае дещо конспективний характер.
Початкову форму дiеслова учений назвав дгейменником. Ця форма завжди мае закiнчення -ти, яке приеднуеться безпосередньо до кореня, або за допомогою на-ростюв (суфiксiв): нес-ти, рев-ти, каз-а-ти, дар-ува-ти, бт4-ти, крут-и-ти. Крiм «звичайних», автор видiлив пестливi дiеслова, такi, як гстонъки, спатоньки, спатусг.
Зосереджуючи увагу на морфолопчних питаннях, О.Н. Синявський одночасно описав стилютичш можливостi рiзних форм дiеслова. Так, скороченi закiнчення дь ейменниюв -тъ, на думку лiнгвiста, треба вживати лише в «красному письменствЬ».
Дiеслова дiйсного способу теперiшнього часу дослщник подiлив на двi групи вщ-мiнювання, детально описавши принципи 1хнього розподiлу та варiанти закшчень для кожно! групи.
Так саме повно науковець описав утворення та форми майбутнього часу. Майбут-нш час дiеслiв доконаного виду твориться за допомогою тих саме заюнчень, що й те-перiшнiй час: idy, ¡деш, ¡дуть - nidy, тдеш, тдутъ, кидаю, кидает, кидаютъ - кину, кинеш, кинуть. Майбутнш час дiеслiв недоконаного виду мають двi форми: 1) син-тетичш форми, що утворилися вiд недоконаних дiейменникiв за допомогою дiеслiв иму, имеш, име, имемо, имете, имутъ, що злилися в одне слово: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо, пектимете, пектимут; 2) аналггичш форми, що утворилися вщ недоконаних дiейменникiв за допомогою дiеслiв буду, будет, буде, будемо, бу-дутъ: буду писати, будет писати, буде писати, будемо писати, будутъ писати.
Докладно О.Н. Синявським розглянуто минулий час. Учений зазначив, що в дав-нину дiеслова минулого часу творилися вщ дiеприкметника за допомогою дiеслiв есмъ, еси, е i дал^ напр.: (я) брав есмъ, (ти) брав еси, (вт) брав е (естъ). Це були скла-деш форми. Згодом вони спростилися, допомiжне дiеслово з особовими заюнчен-нями вщпало, залишилися лише дiеприкметники з родовими заюнченнями. Таким чином, форми минулого часу дiеслiв утворилися з дiеприкметникових форм, i тому цi дiеслова мають iменну словозмiну, а саме прикметниковi закiнчення називного вiдмiнку однини i множини: брав, тс, утт, пас - порiвн. шевщв, певен, всяк, один; брало, несло, утекло, пасло - шевцеве, певне, всяке, одно; брала. несла, утекла, пасла - шевцева, певна, всяка, одна. Форми дiеслiв минулого часу без -в для чоловiчого роду однини походять вщ дiеслiв, в яких перед -ти в дiейменникi сто!ть приголо-сний: нести - тс, скубти - скуб, пекти - тк. Дiеслова з подвшним дiейменником мають двi форми минулого часу: мерзнути, мерзти - мерзнув, мерз; тягнути, тягти - тягнув, тяг.
Мовознавець зауважив, що, ^м минулого, е, також передминулий час. Вш скла-даеться з форми минулого часу вщповщного дiеслова та допомiжного слова бути в минулому часi однакого з ним роду й числа: ходив був, ходили були, були ходили. Передминулий час означае попередню дда з двох минулих дш. У сучасних дослщжен-нях вiн вiдомий як давноминулий час.
Велику увагу О.Н. Синявський придшив граматичнiй категори виду дiеслова. Ви-довi форми дiеслова означають тривання або «тяглiсть» дп i передаються чотирма способами: змiна голосного в коренi, «наростки» (суфшси), «приростки» (префiкси) i наголос.
Учений детально описав Bei варiанти cnoco6iB i надав велику кшьюсть прикладiв. Вш вiдмiтив, що yeix форм «тривання» в украшськш mobî дуже багато, але Bei вони укладаються в двi основш групи: доконанi та недоконанi. Недоконашсть - це форма, яка означае «тяглу, не виюнчену» дiю, доконанють означае «викшчену» дiю. Най-бшьш поширений спосiб творення доконаних дiеслiв з недоконаних - це додавання префiксiв, напр.: несу - понесу, ношу - наношу, виношу - повиношу. Зрщка доконаш форми утворюються за допомогою сyфiксiв, напр.: кидаю - кину, купую - куплю; зм> ною голосного в кореш: лежу - ляжу, лежати - лягти; змшою наголосу: задихатися
- задихатися, тдслухати - тдслухати.
Основна вiдмiннiсть недоконаних дiеслiв вщ доконаних полягае в тому, що вщ дiеймен-ниюв недоконаних дiеслiв можливий майбyтнiй час на -му, -меш або з буду, будеш, а вщ доконаних - неможливий. Напр. : нести - нестиму, нестимеш, буду нести; виношувати -виношуватиму, виношуватимеш, буду виношувати, але повиношувати - повиношую.
На думку мовознавця, форми доконаносп i недоконаносп не вичерпують ушх форм тривання дп. У межах недоконаних дiеслiв вш видiлив форми протяжностi i наворотносп дiï. Протяжна форма дiеслова виражае тривалу i разову дда (несу). Наворотна дiя означае повторну, кiлькаразовy, бiльш абстрактну дiю (ношу). Такий розподш дiï, як зауважив О.Н. Синявський, спостерiгаеться в невеликш кiлькостi дь еслiв: везти - возити, вести - водити, брести - бродити, летти - лтати, тягти
- тягати, б1гти - биати та шшь
Подiбний погляд вщбився в роботах лшгаспв подальших поколшь. У своему до-слщженш «Структура yкраïнського дiеслова» В.М. Русашвський об'еднав такi дiес-лова в групу односпрямованостi / рiзноспрямованостi дп [5, с. 231].
До дрyгоï групи, в якiй розрiзняеться протяжшсть - наворотнiсть дiï, вiдносяться таю дiеслова: розр1зняти - розр1знювати, виснажати - виснажувати, вивчати - ви-учувати, вихваляти - вихвалювати, порушати - порушувати, в1дзначати - в1дзна-чувати та шшь О.Н. Синявський зазначив, що недоконаш форми дiеслiв з суфшсами -у-(-ува-) та -а-(-я-) дуже поширеш в украшськш мовь Часто зус^чаються форми з чергуванням голосного в кореш, напр.: текти -ут1кати, терти - витирати.
У деяких доконаних формах дiеслiв, створених вщ протяжних i наворотних недоконаних, можна видiлити разову та кшькаразову дiю: нести (недоконана протяжна форма) - понести (доконана разова форма), носити (недоконана наворотна форма) -понести (доконана кшькаразова форма). Але в бшьшосп дiеслiв доконаного та недо-конаного виду протяжшсть й наворотшсть не розрiзняеться, напр.: писати, варити, читати, ствати - написати, зварити, прочитати, заствати.
В свош пращ «Норми украшсько1' лтературно1' мови» О.Н. Синявський видiлив чотири основш форми тривання дп i надав ix детальний опис.
Перша недоконана форма характеризуеться вiдсyтнiстю приростка (префшса), напр. : знати, писати, гуляти. Iнодi таких форм бувае дв^ тодi вони розрiзняються як протяжш й наворотнi, напр.: нести - носити.
Перша доконана твориться за допомогою префшса вщ першо].' недоконаноï форми, напр.: написати, погуляти, понести, поносити. Зрщка ця форма будуеться суфш-сальним способом, напр.: кидати - кинути, лишати - лишити, купувати - купити.
Для друго].' недоконано].' форми обов'язковим е префшс; ^м того, корiнь першо].' недоконано].' форми змiнюеться за допомогою суфшса, чергуванням кореневого при-голосного або змшою наголоса, напр.: писати - тдписувати, брати - забирати, кидати - накидати, возити - звозити.
Друга доконана форма збтаеться з попередньою, при цьому додасться префiкс по- напр.: потдписувати, позабирати, понакидати, понавозити.
Як зазначив дослщник, префшс по- набув особливого значення й поширення в украшськш мовi. Доданий до друго! недоконано! форми дieслiв (з префiксом), вш створюе особливi форми, якi показують «множшсть, роздшовють» д^', а саме:
1) при перехщних дieсловах вони показують, що дiя вiд дшово! особи (пiдмета) переходить на рiзнi предмети. При цьому об'ект (додатковий iменник) повинний бути у множит, напр.: eiH потдписував папери, вони понакопували ямок;
2) при неперехщних дieсловах таю форми показують, що дiя належить рiзним особам ^ячам), напр.: eci попрокидалися, дти порозбiгалися, голуби позлталися, народ попрокидався.
В робот В.М. Русашвського такi дieслова входять до групи дистрибутивно! дп [5, с. 237].
Зрщка по- надае роздiлового значення без другого префшса: поснути, поадати, полягати, повставати.
Дiеслова з по- завжди конкретнiшi, через це учений застер^ав вiд надмiрного вживання цих дiеслiв. Також вiн пiдкреслював, що таю форми можливi лише вщ не-доконаних дiеслiв.
Окремо О.Н. Синявський зупинився на подвшному префшс попо-. Вiн шдкрес-лив, що цей префшс дуже поширений в мовь Форма з таким префшсом набувае нового значення, «вищого ступеня дiеслова», напр.: попоносити (багато поносити), попоробити, попостояти, попогнути, попокричати. Додаеться попо- до наворотних дiеслiв або тих, що не розрiзняють наворотш й протяжнi форми.
Висновки. Таким чином, слщ пiдкреслити, що, узагальнивши всi знання з грама-тики, якi iснували на той перюд, О.Н. Синявський виклав струнку систему норм, яю найбiльше вщповщали вимогам суспiльства. У свош робот «Норми укра!нсько1 лiтературноï мови» дослщник зробив детальний аналiз морфологiчноï будови мови, i зокрема дiеслова. Вш навiв багато власних мiркувань, опираючись на попереднiй граматичний досвiд. Багато з його тверджень зберегли свою значущють з плином часу та стали базою для подальших дослщжень в граматищ. Теорiя дiеслiвних видiв отримала подальший розвиток в роботах В.М. Русашвського, М.А. Жовтобрюха та шших мовознавцiв.
Список лiтератури
1. Бондар О.1. Лiнгвiстична категорiя часу як вщображення реального часу / О.1. Бон-дар // Мовознавство. - 1986. - № 2. - С. 41 - 45.
2. Грищенко А.П. О.Н. Синявський: мюце в ютори украшського мовознавства / А. П. Грищенко // Украшська мова. - 2005. - № 4. - С. 22 - 62.
3. Дем'янюк М.П. Учення про дiеслово в «Граматищ» Якова Блоницького / М П. Дем'янюк // Украшська мова. - 2008. - № 2. - С. 79 - 88.
4. Жовтобрюх М.А. Система частин мови в украшськш лшгвютичнш традицп (ре-троспективний огляд) / М.А. Жовтобрюх // Мовознавство. - 1993. - № 3. - С. 3 - 12.
5. Русашвський В.М. Структура украшського дiеслова / В.М. Русашвський. - К. : Наукова думка, 1971. - 316 с.
6. Синявський О.Н. Норми украïнськоï лiтературноï мови / О. Н. Синявський. - К., 1931. - 367 с.
Арцебашева О.В. Глагольные грамматические категории в концепции
A. Н. Синявского // Ученые записки Таврического национального университета им.
B.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 1. Часть 2. 334-338.
Статья посвящена анализу взглядов А. Н. Синявского на проблему грамматических категорий времени и вида украинского глагола. Дано лингвистическое трактование исследуемой проблематики. Сделаны выводы об анализе категорий в лингвои-сториографическом аспекте.
Ключевые слова: глагол, категория времени, категория вида, совершенный вид, несовершенный вид.
Artsebasheva O.V. The verbal grammatical categories in Synyavskiy's conception
// Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 2. - P. 334-338.
The article is dedicated to Synyavskiy's understanding of the question of the verbal categories of tense and correlation. The linguistic interpretation of the problem under analysis is considered in this paper. High emphasis is placed on the results of the linguahistorio-graphical analysis of these categories.
Key words: verb, category of tense, category of correlation, perfect correlation, imperfect correlation.
Поступила до редакци 24.03.2012р.
