CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 61-65
УДК 801.8:81'282'373.7
Дiалектна фразеолопя в художых текстах як вiдображення вiрувань украшського народу
Дехтярьова О. В.
Тавр'1йський нац'юнальний унверситет '¡мен В. I. Вернадського м. С'шферрполь, Республка Крим dehtiaryova@rambler.ru
У статт1 на матер1ал1 художшх текст1в украгнських письменниюв юнця XIX - початку XX ст. Л. Мартовича, В. Стефаника, Г. Хоткевича, М. Черемшини описано лтгвокультуролог1чну специфту д1алектних фразеолог1чних одиниць, якг тюструють в1рування украгнського народу. Проанал1зовано нащонально-культурт компоненти фразеолог1зм1в, що актуал1зують словников7 скарби украгнськог фразеологИ' та служать засобом ф1ксацИ' багатьох мовних явищ, поширених лише на певшй територИ
Ключовi слова: фразеолог1зм, д1алектна фразеолог1чна одиниця, художмй текст, в1рування, культурно-нащональна конотащя.
Лшгвютика XXI ст. активно розробляе напрям, у якому мова розглядаеться як культурний код наци. Питання лшгвокультурно1 специфши мовних одиниць, зокрема 1х актуалiзацil у фразеологи, знайшли вщображення в працях М. Ф. Алефiренка, В. В. Жайворонка, М. Л. Ковшово!, В. М. Моюенка, О. О. Селiвановоl, В. М. Тели, В. Д. Ужченка та ш.
Вважаючи мову душею народу, дослщники душею мови справедливо визначають 11 фразеолопю, адже фразеологiчний склад е яскравим i своерiдним носiем нацюнально-культурних особливостей мовно! системи, "де, з одного боку, в мовних фактах яскраво вщбиваються етнопсихолопчш особливостi сощуму, а з другого, -ч^ко простежуеться вплив мови на формування його менталгтету" [2, с. 33].
Дiалект - це той складник нащонально! мови, у якому чи не в первинному вшгщщ збереглися психолопчш та культурнi особливостi певного етшчного угрупування, в усiй повнот виражаеться дух наци, що, власне, i е 11 самобутнiстю. Саме цим, напевне, можна пояснити тенденщю в усьому свiтi до пошанування дiалектiв, i, вiдповiдно, посилюеться штерес мовознавцiв до проблем, пов'язаних з дiалектами. "У розмовнiй мовi народу е те, що живе тепер, те, що вщмирае (релiктовi риси), i те, що народжуеться, виявлене бiльшою або меншою мiрою" [3, с. 4].
Актуальним залишаеться вивчення дiалектноl фразеологи, оскiльки вона е "засобом вщображення в мовi нацюнально1 специфiки, носiем елементiв, що у значнш рiзноманiтностi i повнотi характеризують етнiчну картину свгту" [4, с. 52]. Здатнiсть дiалектних фразеологiчних одиниць (далi ДФО) лаконiчно й точно виражати емоцiйно-експресивне значення через образнють i внутрiшню форму робить 1х носiем нацюнально-культурно1 шформаци.
Мета статт - проаналiзувати семантику та культурно-нацюнальну конотацiю ДФО, якi зафiксували елементи вiрувань та виступають засобом вираження i прояву
духовного багатства народу. Джерельною базою послугували ДФО, вибраш iз творiв Л. Мартовича, В. Стефаника, Г. Хоткевича, М. Черемшини.
У народнiй мовi черпали красу i силу слова кращi украшсью письменники. Саме в нiй вщбито характер народу, його релiгiйнi й мiфологiчнi уявлення, скарби народно! мудрост й вiковiчних спостережень над природою i буттям людини. ДФО, яю зафiксували елементи вiрувань, втiлюють мiжпоколiнний досвiд етносу.
Слово ототожнюеться з реалieю, i вiра в реалда породжуе вiру в магiю слова. Так виникають формули побажання, прохання, звернення до Бога про допомогу. Тому в художшх творах захвдноукрашських письменникiв найчастiше фiксуемо ДФО iз компонентом Бог, якi використовують наступним чином:
1) як прохання допомогти й охоронити:
най Бог крие: 1й, най бог крие, бад1ку 1лаше, вас в1д усеког прички та й уах нас, ¡рщених! - протестувавруками приземкуватий Юрко Бросюк [Черемш., с. 60];
най Бог (господь) боронит (бороне): - Як я, знаете, це вчув, та й на мене тт збив, як коли на слабу худобину. Такий я страх д1став, шо най бог боронит! [Стеф., с. 31. Най господь бороне та заступить уах хрещених та й нас [Март., с. 7];
най Б^ (Бог) хоронит: - Най пан бихоронит кожного доброго чолов1ка [Стеф., с. 32];
най Бог годит: Най пан бог твогм дгтям годит, де си поступают [Стеф., с. 14];
Б^ би укрив: - Ой, гмостечку, би би васукрив в1дусеког прички! [Хотк.-2, с. 33];
коби Господь пом^: Але за Потурайчином нам жаль. Подався ще на рекурс до вищого суду; коби йому господь поми [Март., с. 248].
2) як попередження про яюсь негаразди, необдумаш вчинки, прохання не робити, не казати чого-небудь:
<най> не гшват (гшв^, гшвит) Бога: Е, нИ Не гшват бога. Гостина була пишна [Хотк.-1, с. 25]. Не мар1куйте, куме, та не гшвт бога, бо то его воля, не ваша [Стеф., с. 138]. Б1гме, шо так: най гуцул не береси до куртини, най не гтвит бога! [Черемш., с. 110];
бшси Бога: Цей нжоли не мовчить. Лае пангв на чгм свгт стогть. Так клене часом, що Слена не може того слухати. - Оле! Б1йси бога... Тоже дес хтос учует - панов1 донесут... [Хотк.-1, с. 5];
3) як вираження сподiвань, нади на щось. Давш украшщ щиро вiрили, що все робиться з Божо! воль Людина не може бути самовпевненою i стверджувати, що виконуе ту чи шшу справу, бо знае, що все залежить вщ Бога:
як (ек) Б^ (Бог) дасть (даст): - Тут буде моя голова лежети, ек би дасть шо вмру в свогй хатщ, тут най тепер голова адае, - припрошуевона гостинно [Черемш., с. 87]. - Ск Бог даст, - т з того м з сього говорив Штефан, ¡дучи, видно, за ходом свогх власних думок [Хотк.-1, с. 370]; Як бог даст, то буде пшеница [Стеф., с. 148];
чш Госпщь атенький даст: - Не плач, - кажу, - добршко моя, не плач, чШ гостдь стенький даст, що ти вернеш до своег газдин на свое кресло та й д1ти подружиш [Черемш., с. 253];
най дiеться божа воля: Най дiеться божа воля! Коби оце перебути, та йрешта, - подумав Панько та й боязко об1звався: - Я тут не дам тог карти, нагор1 при ком1сп [Март., с. 67].
Бог простит: - Ей, коби нам лиш тыько гр1ху брачжу Ю', то би не було жури; за це бог простит! [Черемш., с. 43];
най Б^ прийме: Без св1чки вмру, лише хрест на себе покладу. Най би прийме й так! Не заслужила я на лтше. Видко, що мен Господь милосердний 7 на ц1м св1т1 покуту завдав [Март., с. 148].
4) як схвалення, вдячшсть за здшснення чогось бажаного:
декуйте Боговi (сетельному): - Ви тепер не пантруйте нас, - говорить в1н, - але
декуйте боговi, шо-сте збулиси нешестя [Черемш., с. 91]. А восени завгв Олекса при в1вчарях /з ватогом таку беаду: - Ото декувати Боговi сетельному, не била нас м раз громовице сего л1та [Хотк.-1, с. 121];
дякувати Госпщковг Стали бад1ки хреститися та дякувати гостдков^ що полегшие гм гх неволю, з1слав гм надю, як веселичку на неб1 [Черемш., с. 154];
Богови (св^ому) не дьикувала: Ой, синку, тото ти бог файний талан дав у руки, нема таког днини 7 години, аби-м богови свтому не дьикувала за тебе [Стеф., с. 30].
5) про ошб, яким усе вдасться, щастить у житп, вживасться ДФО ек у бога за
дверима: - Тепер стати, кумко, довжок та сиди соб1 у хатцг, ек у бога за дверима, це м1сце честе! [Черемш., с. 93];
Бог взяв на своТ колша: Вони тай файно сплять, розкидаються, що гр1хрипнути дверима; гх сон святий, бо гх бог взяв на сво1 колша, на кол1нах божих вони ростуть [Стеф., с. 239].
Одним iз символiв культури християнсько! релт! е хрест. Найважливше християнське та!нство - це Хрещення. Украшщ свято вiрують у те, що через хрещення душа очищуеться вщ первородного ^ха, i на людину сходить божа ласка. Пщ час хрещення людина вщршаеться вщ диявола, дитина отримуе iм'я, i за не! моляться хрещенi батьки, тому невипадково в художнiх творах знаходимо ДФО до хресту тримати (носити) 'Бути хресним батьком чи мапр'ю' [5, с. 552]: Бо дяк був його верствак, 7 приятель в1рний, 7 порадний певний, та й його одинака Петра до хресту тримав [Черемш., с. 176]. Томо, та бо бери, не гмвайся на бабу. Баба тебе до хресту носила, баба плакала, як тебе до воська виряджали, баба на твогм весыю юсточками докупи дзоркала [Стеф., с. 140].
У творах згаданих письменниюв заслуговують на увагу ДФО з компонентами на позначення нечисто! сили: смучя година (щал. смучий - чортячий) [Черемш., с. 319]. Бшьшють ДФО, що мають у своему складi "демонолопчш" лексеми, вживаються з метою негативно! характеристики людини, !! рис характеру, звичок, поведшки: Лицатий 7 кушкатий св1док штовхае Романа збоку 7 безпечить - Спаде 7 на них смучя година [Черемш., с. 21].
Простежуеться також характерне для мови явище табуювання на слова, зокрема на найменування рiзних злих духiв, що пов'язане з вiрою в те, що слово може накликати небажану реалда, а з нею нещастя, лихо, бщу. Яскравим прикладом народного табу на слова е численний ряд евфемiзмiв на позначення слова чорт - нечистий, тдплитник, щезник (щезник), нетрудний. У художшх творах фшсуемо кшька ДФО: нетрудний дихтуе, нетрудний веде, щезник габучьит (габуч1ти - толочити, м 'яти) [5, с. 65]: - Тото все тоб1 так привижувалоси, любко-кумок, бо нетрудний тебе блудом водив [Черемш., с. 63]. Цего щезник габучьит на постели, а мене фурт до м1ста виряджае; до адуката та й до адуката [Черемш., с. 61].
Здавна люди засуджували осiб, як мали певш надприродш здiбностi та вважали, що таю люди породнилися з нечистою силою. На позначення таких випадюв виникали ДФО, наприклад: купити щезника (щезник - д1дько, чорт) [5, с. 682]: В1дай, воно правда, що в1н ще ¡ззамолоду купив собi щезника [Стеф., с. 83]. Фшсуемо i антошм до подано! ДФО: скараскатися щезника: - Дековать вам, любетка, файно за добре слово та й за вашу ласку, що помогли-сте ми скараскатися, дух св1тий з нами, щезника. То так ми тепер легко, ек бих си на св1т народила! [Черемш., с. 90].
За повiр'ями, замша прямо! назви евфемютичною, а також мовш формули на зразок <най> преч би си (ся) казало 'Не при хат згадуючи' [1, с. 156] вщводять нечисту силу: Семен трохи вмовк, а ж1нка знов не знала, що гй робити. Чи не заслаб чолов1к, преч би ся казало [Март., с. 80]. - А ну, жди-ко, ж1нко, - перервав ТимофШ, - адг, я просив кума, най би об1здрти, ци то кинулоси гг быьмо, преч би си казало,
ци ека примха [Черемш., с. 99]. - А йдiм, кумо, най си преч каже з таков заходити [Хотк.-2, с. 69].
Отже, розглянут ДФО - це вщбиток картин реальности у них мютяться фрагменти культури, психологи народу. Вони розширюють уявлення читача про духовне життя з погляду народних вiрувань, змушують заглибитися в мову текстов. Украшська дiалектна фразеологiя надае дослiдниковi унiкальну можливють збагнути внутрiшнiй свiт людини, виявити його основш культурнi, моральнi цшносп, особливостi нацiонального характеру.
Список л^ератури
1. Гуцульськi говiрки: Короткий словник / НАН Укра1ни. 1нститут украшознавства iменi I. Крип'якевича ; [уклад. Г. Гузар, Я. Закревська та ш.]. - Львiв, 1997. - 230 с.
2. Жайворонок В. В. Украшська етнолшгвютика / В. В. Жайворонок. - К. : Довiра, 2007. - 262 с.
3. Жилко Ф. Т. Нариси з дiалектолоril украшсько! мови / Ф. Т. Жилко. - К. : Радянська школа, 1966. - 347 с.
4. Кононенко В. I. Етнолопчш засади вивчення украшсько! мови / В. Кононенко // Украшська мова в освт : [зб. матерiалiв Всеукр. наук. конф.]. - 1вано-Франювськ : Плай, 2000. - С. 43-56.
5. Словник буковинських говiрок / за заг. ред. Н. В. Гуйванюк. - Чершвщ : Рута, 2005. - 688 с.
Джерела
Март. - Лесь Мартович Твори / Лесь Мартович. - К. : Дшпро, 1976. - 428 с.
Стеф. - Стефаник В. Повне зiбр. творiв : у 3-х т. / Василь Стефаник. - К., 1949. - Т. 1. - 377 с.
Хотк.-1 - Хоткевич Г. Довбуш : [повють] / Гнат Хоткевич. - К. : Дншро, 2004. - 392
с.
Хотк.-2 - Хоткевич Г. Камшна душа : [повють] / Гнат Хоткевич. - К. : Дншро, 1981. - 295 с.
Черемш. - Черемшина М. Твори в двох томах / Марко Черемшина. - К. : Наук. думка, 1974. - Т. 1. - 336 с.
Дехтярева Е. В. Диалектная фразеология в художественных текстах как отражение верований украинского народа // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2014. - Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 61-65
В статье на материале художественных текстов украинских писателей конца XIX - нач. XX вв. Л. Мартовича, В. Стефаника, Г. Хоткевича, М. Черемшины описывается лингвокультурологическая специфика диалектных фразеологических единиц, которые отражают верования украинского народа. Анализируются национально-культурные компоненты фразеологизмов, которые иллюстрируют богатство украинской фразеологии и служат средством фиксации многочисленных языковых явлений, распространенных на определенной территории.
Ключевые слова: фразеологизм, диалектная фразеологическая единица, художественный текст, верования, культурно-национальная коннотация.
Dekhtyareva Y V Dialect phraseology in fiction as reflection of Ukrainian people beliefs // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - Vol. 27 (66). No 1.1 - P.61-65
Linguistic-cultural specificity of dialect phraseological units, which reflect the beliefs of the Ukrainian people, is described in this article on the literary texts material of Ukrainian writers of the late XIX and early XX century - L. Martovych, V. Stefanyk, G. Hotkevych, M. Cheremshyna. Ethno-cultural components of idioms which illustrate the richness of Ukrainian phraseology and serve as a means of fixing the numerous linguistic phenomena, widespread in a certain area, are analyzed in this article.
Considered dialectal phraseological units contain, in their component composition, such lexemes as: 'бог' (god), 'крест' (cross), 'черт' (devil) which reflect fragments of culture, psychology and character of the people. They extend the reader's notion about the spiritual life of the Ukrainian people, forcing the reader to deepen into the language of literary texts, to understand the inner world of the human being, his moral values, and peculiarities of the national character.
The feature seen in any language - taboo on words, calling evil spirits, based on the belief that such word can bring trouble, sorrow, misfortune, - is traced in the analysis of that literary texts. Several euphemisms for the word 'черт' (devil) is a prime example of such a national taboo.
The study of dialect phraseological units, reflecting the relationship of language and culture, convinces us that the phraseology is the source of linguistic-cultural knowledge.
Key words: phraseologies, dialect phraseological unit, literary text, religious belief, cultural and national connotation.
Поступила до редакцп 09.05. 2014 р.
