CC BY
27
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 615.330.158:[614.212:616-036.882-08](477-25) DOI: 10.22141/2224-0586.2.89.2018.126608
Лоскутов О.А., Бондар М.В., Оваенко Т.В.
Нацональна медична академя п1слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Кив, Укра'на
Aeeq^pi4Ha еволющя мкробного пейзажу та сучасж тенденцп формування
aнтибiотикоpeзистeнтностi у вшдшеннях iнтeнсивноí терапй' загального пpофiлю м. Киева
Резюме. В po6omi euceirnaem сучаст уявлення про мехатзми розвитку антиботикорезистент-Hocmi провiдних мжробних патогетв eiddinem ттенсивно1 терапи до основних груп антибакте-рiальних прeпаратiв. Подат результати долдження дeсятирiчноi еволюци мжробного пейзажу вiддiлeнь iнтeнсивноi терапи загального профыю м. Киева та сучаст тенденци формування анти-бютикорeзистeнтностi в основних мжробних патогетв цих вiддiлeнь.
Ключовi слова: антиботики; антибштикорезистенттсть; бета-лактамази; петцилшзв'язу-ючi быки; мжробний пейзаж; антибштикотератя
Вступ
Проблема антибютикорезистентносп мжроор-raHi3MiB виникла практично одночасно i3 синтезом перших антибютиюв, однак в останш деюлька де-сятилиъ вона набула загрозливих сощально-еконо-мiчних масштабiв.
Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я (ВООЗ) назвала резистентшсть мiкроорганiзмiв до антибю-тикiв однieю з трьох найважливших загроз сустль-ного здоров'я XXI столггтя [1, 2].
Так, за даними багатоцентрового дослщження EPIC II, серед пащенпв вщдшень штенсивно! тера-ni'i (В1Т), у яких була шдтверджена iнфекцiя, 36 % штамiв були антибiотикорезистентними [3].
Наявнiсть у пащента антибiотикорезистентних збудникiв у декшька разiв пiдвищуе частоту неадек-ватност початково! антибiотикотерапГl i суттево пщвищуе летальнiсть у В1Т [4]. За даними Центру з контролю та профшактики захворювань (U.S. Centers for Disease Control and Prevention), щороку у США близько 2 млн людей шф^ються бактерiя-ми, стшкими до антибiотикiв, i приблизно 23 тисячi з них щорiчно помирають через манiфестацiю цих iнфекцiй.
За ощнками експертiв ВООЗ, до 2050 року смерт-нiсть вiд антибютикорезистентних нозокомiаль-них iнфекцiй збiльшиться до 300 млн передчасних смертей, а витрати на !х лiкування можуть сягати до 100 трлн доларiв США [5, 6].
Широке, майже 100-вiдсоткове, застосування антибiотикiв у програмах штенсивно! терапи хво-рих В1Т, а також iснування мiкробного антагошзму з часом неминуче викликае формування антибюти-корезистентностi патогенно! мiкрофлори та змшу мiкробного пейзажу [7].
Вщомо, що формування антибютикорезистент-ностi мiкроорганiзмiв у всiх випадках зумовлене генетично: набуттям ново! генетично! шформацп або змшою рiвня експресп власних гешв. Мжро-органiзми здатнi передавати генетичну шформацго стiйкостi до антибiотикiв шляхом горизонтально! передачi генiв (пiд час безпосереднього контакту одше! бактерп з шшою). Передача ще! генетично! шформацп може здiйснюватися за допомогою плаз-мiд — невеликих дволанцюгових кiльцеподiбних молекул ДНК, що iснують у бактерiальнiй клiтинi окремо вiд хромосом i здатнi передавати генетичну шформацго [8, 9].
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» (<Medicina neotloznyh sostoanij»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Лоскутов Олег Анатолшович, кафедра анестезiологíí та iнтенсивноí терапи, Нацюнальна медична академiя шслядипломноТ освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТв, 04112, УкраТна; e-mail: doclosk@gmail.com
For correspondence: 0. Loskutov, Department of anesthesiology and intensive care, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: doclosk@gmail.com
На сьогоднi описанi ocHOBHi 6ioxiMi4Hi меха-нiзми резистентностi бактерiй до антибютиюв, якi включають [10—12]:
— змшу xiMi4Ho'i структури ферментного комплексу мжрооргашзму, на який дie антибiотик;
— iнактивацiю антибiотика ферментами мжро-органiзмiв (найчастiше — бета-лактамазами);
— активне виведення антибiотика з мжробно'Г клiтини (ефлюкс);
— зниження проникностi для антибiотика кль тинноГ мембрани бактерп;
— формування метаболiчного шунта.
Цiлком природно, що на сьогодн аналiз ре-зультатiв мжробюлопчного монiторингу у В1Т, ви-явлення тенденцiй у динамiцi госштально'Г мжро-флори для систематизаци пiдxодiв до л^вання та профшактики гнiйно-септичниx ускладнень зали-шаеться актуальним завданням для багатьох галузей медицини.
Мета роботи: дослщження десятилггаьо'Г динамь ки спектра патогенних мiкроорганiзмiв — збудникiв гнiйно-септичниx процеав у хворих В1Т м. Киева, визначеннч ix антибiотикорезистентностi.
Матерiали та методи
Нами був проведений вибiрковий (2005, 2010, 2015 рр.) ретроспективний аналiз результатiв мжро-бiологiчного мошторингу та антибiотикочутливостi мiкроорганiзмiв, видiлениx з бiоматерiалiв (кров, сеча, мокротиння, рановий умют та iн.) у 1543 па-цiентiв. У дослiдженнi брали участь пащенти чо-тирьох В1Т загального профiлю вiком вщ 18 до 85 роюв, соматичного, нейроxiрургiчного профшю, пацiенти з абдомiнальною патолопею, кишковою непроxiднiстю, якi мали вс ознаки розвитку гнш-них, гншно-запальних або запальних процесiв i на-явний iнтоксикацiйний синдром з тдозрою на вну-трiшньолiкарняну iнфекцiю.
Дослщження проводились дискодифузшним методом на юнозбалансованому агарi Мюлер-ра — Хштона з використанням дискiв «Бюмед» та «ХайМед1а» вiдповiдно до наказу Мшстерства охо-рони здоров'я УкраГни вщ 05.04.2007 р. № 167 про затвердження методичних вказiвок «Визначення чутливост мiкроорганiзмiв до антибактерiальниx препаратiв». Чутливють оцiнювалась вщповщно до критерии CLSI [13, 14].
Результати антибютикочутливосп ви^них патогенних штамiв були статистично оброблет за допомогою комп'ютерноГ програми Microsoft Excel 2010.
Результати та обговорення
На пiдставi ретроспективного аналiзу результата бактерiологiчниx дослiджень i антибютикограм бактерiальниx засiвiв бiологiчниx середовищ хворих В1Т загального профшю простежено динам^ змiн мiкробного пейзажу патогенно! мжрофлори, ви-значено тенденци змiн мжробного пейзажу i зако-номiрностi формування антибютикорезистентносп провiдниx мiкробниx патогенiв.
У хворих В1Т загального профiлю, де переважно концентрувались хворi нейрохiрургiчного профь лю пiсля оперативних втручань з приводу судинно! патологи головного мозку в 2005 роцi, основни-ми збудниками гншно-запальних процеав були: Pseudomonas aeruginosa — 33,3 %, Klebsiella pneumoniae — 25 %, Staphylococcus aureus — 19,4 %, Enterobacter spp. — 11,1 %, Acinetobacter baumannii — 5,6 %, Enterococcus faecalis — 2,8 %, Escherichia coli — 2,8 %.
2015 року у BIT цього профшю основними збудниками були: Klebsiella pneumoniae — 34 %, Acinetobacter baumannii — 21,3 %, Enterococcus faecalis — 14,9 %, Pseudomonas aeruginosa — 12,8 %, Staphylococcus aureus — 6,4 %, Escherichia coli — 6,4 %, Enterobacter spp. — 4,2 %.
Отже, протягом останшх 10 роюв зафжсова-на тенденцiя до зменшення питомого вмюту серед збудниюв Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterobacter spp. i збшьшення питомого вмю-ту Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii i Enterococcus faecalis.
У BIT загального профшю, де в основному концентрувались хворi з кишковою непрохщшстю, упродовж останшх 10 роюв картина мжробного пейзажу залишаеться вщносно сталою. 2005 року основними збудниками гншно-запальних процеав були: Candida albicans — 15,4 %, Escherichia coli — 12,8 %, Staphylococcus aureus — 12,8 %, Acinetobacter baumannii — 10,3 %, Pseudomonas aeruginosa — 7,7 %, Enterococcus faecalis — 2,6 %.
У 2015 рощ з iмовiрних вогнищ шфекцц у хворих цього вщдшення найчастше виавались таю штами: Candida albicans — 12,5 %, Staphylococcus aureus — 7,5 % (100 % оксацилшчутливих штамiв), Enterococcus faecalis — 5,0 %, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, E. coli, Enterobacter spp., Citrobacter amalonaticus, Pseudomonas putida — по 2,5 % видшених мжробних iзолятiв.
Таким чином, у пащенпв вищевказаного BIT протягом 10 роюв домшуючими мжробними патогенами, що виавались iз бюлопчних середовищ хворих, залишаються гриби роду Candida spp., що може опосередковано свщчити про недостатню ефектившсть протигрибково! терапп, яка застосо-вуеться в програмах штенсивно! терапй.
У BIT, де в основному концентрувались хво-рi iз соматичною патологiею, протягом останшх 5 роюв вiдбулися значнi змши в картинi мiкро-бного пейзажу. 2005 року основними збудника-ми гншно-запальних процеив були: Staphylococcus aureus — 17,8 %, Enterococcus faecium — 16,3 %, Staphylococcus epidermidis — 13,66 %, Candida albicans — 13,22 %, Enterococcus faecalis — 7,93 %, Klebsiella pneumonia — 6,61 %, Escherichia coli — 6,17 %, Pseudomonas aeruginosa — 3,96 %, Acinetobacter baumannii — 3,08 %.
У 2015 рощ основними збудниками були: Staphylococcus epidermidis — 15 %, Candida albicans — 14,62 %, Klebsiella pneumoniae — 11,54 %, Staphylococcus aureus — 10,77 %, Enterococcus faecalis — 9,62 %, Escherichia coli — 9,23 %, Enterococcus faecium —
1,92 %, Pseudomonas aeruginosa —1,92 %, Acinetobacter baumannii — 0,38 %.
Отже, вихщний мжробний пейзаж цього вщщ-лення суттево вiдрiзняeться вiд мiкробних пейза-ж1в двох вищезгаданих В1Т через високу питому вагу грампозитивно! коково! флори (55,1 %). Патогенна кишкова грамнегативна паличкова флора зробила суттево менший внесок у мiкробний пейзаж вщдшення (27,8 %). А Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter baumannii взагалi були такими, що най-менш виавалися.
У В IT, де переважно концентрувались хворi з абдомiнальною патологiею, в 2005 рощ спостерпа-лася така картина мжробного пейзажу: Acinetobacter baumannii — 21,28 %, Enterococcus faecium — 19,15 %, Candida albicans —14,89 %, Staphylococcus epidermi-dis — 10,64 %, Staphylococcus aureus — 10,64 %, Pseudomonas aeruginosa — 8,51 %, Escherichia coli — 4,26 %.
У 2015 рощ основними збудниками гншно-за-пальних процешв були: Acinetobacter baumannii — 17,14 %, Candida albicans — 14,29 %, Escherichia coli — 14,29 %, Klebsiella pneumoniae — 14,29 %, Enterococcus faecium — 8,57 %, Pseudomonas aeruginosa — 7,14 %, Staphylococcus aureus — 1,43 %.
Таким чином, упродовж останнк 10 роюв за-фжсована тенденцiя до лщерства Acinetobacter baumannii, який е одним iз найбшьш полiрезистент-них мiкроорганiзмiв, i Candida albicans. Вщ^чаеть-ся значне зменшення штамiв Enterococcus faecium та Staphylococcus aureus.
З огляду на дане дослщження, сьогодш основними збудниками гншно-запальних процеав у
зазначених BIT е Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Enterococcus spp., Pseudomonas aeruginosa, C.albicans, спостерпаеться значне зменшення шта-мiв метицилшрезистентного Staphylococcus aureus.
Провiвши аналiз чутливостi висiяних у 2015 рощ мжробних iзолятiв до сучасних антимжроб-них препаратiв у чотирьох BIT, ми визначили чут-ливють штамiв провiдних мiкробних патогенiв BIT до кожного антибютика та роздшили патогеннi штами кожного мiкроорганiзма залежно вщ сту-пеня чутливостi до антибютика на три категорп: чутливi до даного антибiотика (100—80 % чутливих штамiв), помiрно чутливi до даного антибютика (79—21 % чутливих штамiв) i малочутливi або ре-зистентнi до даного антибiотика (20—0 % чутливих штамiв).
Результати проведених дослiджень наведенi в табл. 1.
Отриманi нами результати вщповщають результатам европейських дослiдникiв, висвгтле-ним в EARS-Net (бвропейська мережа спостере-ження за протимжробною резистентнiстю). Так, у бврош в 2013 роцi було зафiксовано збшьшен-ня антибiотикорезистентностi до грамнегативних бактерш (Escherichia coli, Klebsiellapneumoniae, Pseudomonas aeruginosa i Acinetobacter species). Для E.coli i K.pneumoniae зазначалося постшне тдвищення стiйкостi до ключових груп антибiотикiв. Бiльшiсть iзолятiв, висвiтлених EARS-Net у 2013 роцi, були стшю щонайменше до одше! з контрольованих груп антибактерiальних препаратiв, i багато хто з них де-монстрував комбшовану стiйкiсть до цефалоспори-
Таблиця 1. Чутливсть штам'в провдних мкробних '¡золятв В1Т загального профлю до сучасних
антибактерiальних препаралв
Видшеж штами Чутливють штамiв до антибактерiальних препаралв
100-80 % чутливих штамiв 79-21 % чутливих штамiв 20-0 % чутливих штамiв
Klebsiella pneumoniae Колютин, фурадонш, амiкацин Гентамiцин, пiперацилiн/ тазобактам, нетилмщин, тайгециклiн, тобрамiцин, цефоперазон/сульбактам, фосфомщин, iмiпенем, меро-пенем, дорипенем Цефалоспорини 1-3-го поколiнь, фторхiнолони, ампщилЫ, ампiцилiн/ сульбактам, амоксицилiн, пiперацилiн
Enterococcus spp. Ванкомщин, лiнезолiд, доксициклiн, фурадонiн, фосфомiцин Тейкоплашн, цефалоспори-ни 3-го поколiння, меропе-нем, амоксиклав, iмiпенем, гентамiцин АмпщилЫ, азитромiцин, ампiцилiн, пенiцилiн, лево-флоксацин, цефалоспорини 2-го поколЫня
Pseudomonas aeruginosa Амкацин, колiстин, фосфомiцин, тобрамiцин, пiперацилiн Цефалоспорини 2-3-го поколЫь, гентамiцин, карба-пенеми, ципрофлоксацин Ампiцилiн/сульбактам, офлоксацин
Acinetobacter baumannii Колютин Карбапенеми, тперацилЫ/ тазобактам, амiкацин, фосфомiцин, фурадошн, цефоперазон/сульбактам Гентамщин, фосфомiцин, цефалоспорини 1-3-го поколЫь, фторхiнолони
Staphylococcus aureus Рифампщин, доксициклiн, ванкомiцин, лiнезолiд, тайгециклш,карбапенеми Цефалоспорини 3-4-го поколiнь, кларитромщин, ципрофлоксацин, мокси-флоксацин Азитромiцин, амоксицилiн, амiкацин, лЫкомщин, цефалоспорини 2-3-го поколiнь, оксациклЫ
C.albicans Амфотерицин, клотримазол Флюконазол, нiстатин, кета-коназол 1траконазол
шв 3-го поколшня, фторxiнолонiв i амшоглжозвддв. А метицилiнрезистентний Staphylococcus aureus, за даними бвропейського Союзу/бвропейського еко-номiчного простору, зазнав значного зменшення чутливосп за останнi чотири роки (2010—2013 рр.).
За даними лiтературниx джерел, меxанiзм бактерицидно! дл бета-лактамних антибютиюв пов'язаний iз пригнiченням ферментних систем внутршньо! поверxнi мембрани бактер1ально! кл1-тини — пенiцилiнзв'язуючиx бiлкiв (ПЗБ), що отри-мали свою назву за тропнють до пенiцилiну [7]. На сьогодш iдентифiковано 6 основних рiзновидiв ПЗБ, що вiдповiдають за формування та нормальне функцiонування клгганно! мембрани грампозитив-них i грамнегативних бактерiй [7].
Для життедiяльностi бактер1ально! клiтини вкрай необxiдними е ПЗБ-1, ПЗБ-2, ПЗБ-3. ПЗБ-1 мае а-шдтипи та b-пiдтипи i забезпечуе шдтрим-ку стабiльностi клгганно! мембрани бактерш [15]. Iнгiбування цього бiлка бета-лактамними анти-бактерiальними препаратами (АБП) призводить до швидко! деструкцп клгганно! стшки бактерп та li загибелi. ПЗБ-2 вщповщае за пiдтримку стабГльно-го дiаметра бактер1ально! клiтини [15]. Типова зо-внiшня форма рiзниx бактерш зумовлена дiею цього бГлка. Iнгiбування ПЗБ-2 бактерiй призводить до утворення клгган сферично! форми, вщомих як сферопласти, якi е нежиттездатними [7]. ПЗБ-3 вiдповiдае за утворення перегородок у бактер1аль-них клгганах пiд час подiлу клiтини на двi доч1р-нi. У разi iнгiбування ПЗБ-3 бактерiальна клiтина продовжуе зростати без подшу з утворенням довгих фшаменпв [7].
Пенiцилiни первинно зв'язуються з ПЗБ-1b та ПЗБ-3. Iнгiбування ПЗБ-1Ь спричинюе швидку за-гибель бактерiальниx клiтин [16]. Цефалоспорини первинно зв'язуються з ПЗБ-3, результатом чого е подовження клiтини без подшу з утворенням довгих фшаменпв [16]. Iмiпенем зв'язуеться з ПЗБ-2 та ПЗБ-1Ь, що призводить до утворення сферичних клггин i швидко! деструкцп бактерiй [7]. Прикладом бета-лактамних АБП, що селективно шпбують ПЗБ-1, е цефалоридин i цефзулоцин.
Азтреонам, пiперацилiн, цефотаксим, цефурок-сим первинно селективно шпбують ПЗБ-3, а у ви-соких концентрацiяx i ПЗБ-1а [7]. Зв'язування цих АБП ¡з ПЗБ-1 спричинюе л1зис бактерiальниx кл1-тин, що супроводжуеться вивiльненням ендоток-сину грамнегативними бактерiями, кшьюсть якого залежить в1д клгганно! маси. Iнгiбування ПЗБ-2 супроводжуеться вившьненням невелико! кГлькос-т1 ендотоксину. ПЗБ-4, ПЗБ-5, ПЗБ-6 бактер1аль-но! стшки сприяють п1дтримц1 ц1л1сност1 клгганно! стшки бактерп, але порушення !х функцш не е кри-тичним для життезабезпечення бактер1й [7].
Найб1льш поширеним механ1змом резистент-ност1 м1кроорган1зм1в до АБП групи бета-лактам1в е !х ферментативна 1нактивац1я внасл1док г1дрол1зу одного ¡з зв'язк1в бета-лактамного кГльця !х молеку-ли ферментами бета-лактамазами [17]. На сьогодш описан понад 200 р1зновид1в цих фермент1в [17].
^т
Бета-лактамази продукуються переважною бшь-ш1стю кл1н1чно значущих патогенних мжрооргашз-м1в, за винятком стрептокок1в.
Ус1 вщом1 на сьогодн1 бета-лактамази подшяють на 4 молекулярних класи — А, В, С, D [18]. До най-бшьш поширених бета-лактамаз зараховують:
— плазм1дн1 бета-лактамази класу А стафшоко-к1в (гщрол1зують природш та нап1всинтетичн1 пе-н1цил1ни, кр1м метицил1ну 1 оксацил1ну, чутлив1 до шпб1тор1в);
— плазм1дн1 бета-лактамази широкого спектра класу А грамнегативних бактерш (гщрол1зують природш й нашвсинтетичш пенщилши, цефалоспорини I поколшня, чутлив1 до 1нг1б1тор1в бе-та-лактамаз (клавулоново! кислоти, тазобактаму, сульбактаму)).
— плазмщш бета-лактамази розширеного спектра класу А грамнегативних бактерш (гщрол1зують природш й нашвсинтетичш пенщилши, цефалоспорини 1-4-го поколшь, чутлив1 до шпбггор1в);
— хромосомн1 бета-лактамази класу С грамнегативних бактерш (гщрол1зують природш й нашвсинтетичш пенщилши, цефалоспорини 1-3-го поколшь, нечутлив1 до шпбггор1в);
— хромосомн1 бета-лактамази класу А грамнегативних бактерш (гщрол1зують природш й нашвсинтетичш пенщилши, цефалоспорини 1-3-го поколшь, чутлив1 до шпбггор1в);
— хромосомш бета-лактамази класу В грамнегативних бактерш (ефективно гщрол1зують практично вс1 бета-лактамш антиб1отики, включаючи кар-бапенеми, нечутлив1 до 1нг1б1тор1в);
— плазмщш бета-лактамази класу D грамнегативних бактерш (переважно P.aeruginosa) (гщроль зують природн1 й нап1всинтетичн1 пен1цил1ни, цефалоспорини 1-3-го поколшь, у бшьшосп випадюв нечутлив1 до 1нг1б1тор1в [17, 18].
Наступним мехашзмом резистентност1 мжроор-ган1зм1в до бета-лактам1в е зниження проникност1 ст1нки бактер1й [19]. Транспорт антибютиюв у середину мжробно! кл1тини зд1йснюеться через так зваш поринов1 канали. Внасл1док мутацп можлива повна або часткова втрата поришв, що призводить до суттевого зниження чутливосп м1кроорган1зм1в до бета-лактам1в [19, 20].
Ще одним механ1змом резистентносп мь кроорган1зм1в до бета-лактамних АБП е актив-не виведення антибютиюв 1з мжробно! кл1тини. P.aeruginosa мае транспортш системи, що здш-снюють активне виведення бета-лактам1в, 1 перш за все карбапенем1в.
Останн1м серед найбшьш важливих механ1зм1в резистентност1 мжрооргашзм1в до бета-лактамних АБП е змша структури ПЗБ, через що зменшуеть-ся спор1днен1сть бета-лактам1в до ПЗБ [7]. Це про-являеться у пщвищенш мшмально! пригшчуючо! концентрацп (МПК) цих препарапв 1 зниженн1 !х клшчно! ефективност1. Реальне кл1н1чне значення мае резистентн1сть до бета-лактам1в серед стафшо-кок1в 1 пневмокок1в. Стшюсть золотистого та коа-гулазонегативного стафшокоюв до бета-лактам1в
зумовлена появою у цих мiкроорганiзмiв додатко-вого ПЗБ-2а [7]. Маркером наявносп у мжроорга-нiзмiв ПЗБ-2а е стiйкiсть до метицилiну або окса-цилiну. Незалежно вiд результапв бакзасiвiв у разi iнфекцiй, зумовлених метицилiнрезистентним зо-лотистим стафшококом, ус бета-лактамнi АБП слiд вважати клшчно неефективними i не використову-вати у практищ [21].
Стiйкiсть пневмокоюв до бета-лактамiв зумовлена появою в !х генах, що кодують ПЗБ, сторонньо! ДНК, походження яко! пов'язують iз зеленячими стрептококами [7]. У той же час перехресна стш-юсть мiж окремими бета-лактамами неповна. Зна-чна частина штамiв пневмококiв, стiйких до пеш-цилшу, зберiгае чутливiсть до цефалоспоринiв 3-го поколшня i карбапенемiв.
Iснування у патогенних мiкроорганiзмiв вище-зазначених механiзмiв формування резистентностi до бета-лактамних антибютиюв пiдтверджуеться результатами нашого дослiдження, зпдно з яким на сьогоднi резистентшсть до напiвсинтетичних пенiцилiнiв i цефалоспоришв 1—3-го поколiнь проявляють вiд 80 до 100 % штамiв Klebsiella pneumoniae, Enterococcus spp., Acinetobacter baumannii, до 70 % штамiв Pseudomonas aeruginosa та Staphylococ-cus aureus.
Резистентшсть до карбапенемiв проявляють вiд 30 до 70 % штамiв вищевказаних збудникiв, за ви-нятком Staphylococcus aureus, резистентшсть штамiв якого до дано! групи препаратiв не перевищуе 20 %. На нашу думку, основною причиною резистент-ностi патогенно! мжрофлори до ще! групи анти-бактерiальних препаратiв е широке використання бета-лактамiв (особливо цефалоспоринiв 3-го по-колшня) як антибiотикопрофiлактики та карбапе-немiв як стартово! антибютикотерапп.
Основним мехашзмом резистентностi мжроор-ганiзмiв до амшоглжозидних АБП е !х фермента-тивна iнактивацiя через приеднання до !х молекул оцтово!, фосфорно! кислот i нуклеотиду аденiну, пiсля чого амшоглжозиди втрачають здатнiсть до зв'язування з рибосомами бактерiальноI клiтини та пригшчення бiосинтезу бiлка [22]. Гени ферментативное шактивацп амiноглiкозидiв мiстяться на плазмщах бактерiй, тому дуже швидко поширюеть-ся внутрiшньовидова й мiжвидова (iнодi перехресна) резистентнiсть до амшоглжозидних АБП. Основною точкою антибактерiальноI дп амiноглiкозидiв е 30S-субодиниця бага^ально! рибосоми [22]. У деяких випадках антибютикорезистентшсть може бути зумовлена змшою структури ще! субодиницi або пщвищеним виведенням амiноглiкозидних ан-тибютиюв iз мжробно! клiтини [22].
За результатами нашого дослщження, на сьогодш резистентнiсть до гентамiцину виявлена у 80—100 % штамiв Acinetobacter baumannii та у 30—70 % штамiв Klebsiella pneumoniae, Enterococcus spp., Pseudomonas aeruginosa; до амжацину — у 20 % штамiв Klebsiella pneumoniae; до тобрамщину — у 30—70 % штамiв Klebsiella pneumoniae та у 20 % штамiв Pseudomonas aeruginosa.
Для порiвняння: в 2005 рощ резистентшсть штамiв уах провiдних мжробних патогенiв до гентамiцину та тобрамщину становила 80—100 %. Отже, ниш спостерпаеться тенденцiя до вщнов-лення чутливостi патогенно! мiкрофлори до ген-тамiцину та тобрамiцину. Ми вважаемо, що причиною цього феномену е тривале (понад 10 роюв) невикористання гентамщину в програмах антибютикотерапп.
Провiдним механiзмом резистентностi мжро-органiзмiв до хiнолонiв/фторхiнолонiв е змша структури двох бактерiальних ферментiв, на яю дiють цi антибiотики, — ДНК-прази i топоiзоме-рази IV [23]. Гени обох цих ферменпв локалiзо-ванi на бактерiальнiй хромосомг У грамнегатив-них бактерiй найбшьшу спорiдненiсть хiнолони проявляють до ДНК-прази. У грампозитивних бактерш для бшьшосп хiнолiнiв точкою дй е то-поiзомераза IV. Не iснуе фторхшолошв, якi б проявляли абсолютно однакову спорщнешсть до обох вищевказаних ферменпв бактерiй. Вважають, що моксифлоксацин i гемiфлоксацин мають приблиз-но однакову спорщнешсть до обох вищевказаних ферменпв, що найменшою мiрою сприяе селекцп стiйких штамiв до цих АБП [24, 25]. Моксифлоксацин мае найменшi МПК порiвняно з шшими фторхiнолонами до бiльшостi патогенних мжро-органiзмiв, наприклад, МПК моксифлоксацину до пневмокока становить 0,12 мг/л, що в 10 разiв нижче за МПК левофлоксацину до пневмокока [23]. Тому навиъ за наявносл резистентносп до моксифлоксацину зниження його спорвдненосп до топоiзомерази IV бактерiй у 8 разiв призведе до вщповщного пiдвищення МПК, що клiнiчно не буде проявлятись, i буде зберпатись його клiнiч-на антибактерiальна ефектившсть [23]. Ще одним механiзмом стшкосп мiкроорганiзмiв до фтор-хiнолонiв е активне виведення фторхшолошв iз бактерiальноI клiтини [26].
Як показуе наше дослщження, найбгльша резис-тентнiсть до фторхшолошв (80—100 % вах ви^них iзолятiв) зберiгаеться у штамiв Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii та Pseudomonas aeruginosa.
Основною точкою антибактерiальноI дп ма-кролiдiв i лiнкозамiдiв е 50S-субодиниця бак-терiальноI рибосоми [27]. Процес метилювання ще! субодиницi бактерiальноi рибосоми зумов-люе високий рiвень стiйкостi до макролiдних ан-тибютиюв i лiнкозамiдiв iз пiдвищенням МПК > 32—64 мг/л. Ышими мехашзмами резистентнос-тi мiкроорганiзмiв до макролщних антибiотикiв i лiнкозамiдiв е активне виведення вказаних анти-бiотикiв iз бактерiальноI клiтини за допомогою декшькох транспортних систем, ферментативна iнактивацiя антибютиюв макролiдфосфотранс-феразами, еритромiцинестеразами, лiнкомiцин-ацетилтрансферазами [26].
За результатами наших дослщжень, на сьогодш найбшьша резистентнiсть до азитромщину спосте-рiгаеться у штамiв Enterococcus spp. i Staphylococcus aureus — 80—100 % резистентних штамiв; 30—80 %
штам1в Staphylococcus aureus проявляють резистент-н1сть до кларитром1цину.
Механ1зм антибактер1ально! дГ! антибюти-к1в-гл1копептид1в полягае в блокуванш кшцево! стадГ! синтезу пептидогл1кану бактер1й шляхом зв'язування молекули антибютика з к1нцевими ам1нокислотами в боковому пептидному ланцюгу [28]. Механ1зм стшкост1 до гл1копептид1в найб1льш детально вивчений в ентерокок1в. В1н пов'язаний ¡з синтезом бактер1ями модиф1кованого бокового полшептидного ланцюга [29]. Ст1йк1сть енте-рокок1в до гл1копептид1в е серйозною проблемою В1Т у США i Зах1дн1й бврош. Найчаст1ше резис-тентшсть до гл1копептид1в спостер1гаеться у шта-м1в E.faecium, у яких частота резистентних штам1в може досягати 15—20 %. Зв1стки про вид1лення одиничних штам1в метицил1нрезистентних i мети-цилшчутливих золотистих стаф1локок1в з1 зниже-ною чутлив1стю до ванком1цину почали з'являтися в р1зних кра!нах ¡з 1997 року [7]. Для штам1в з1 зни-женою чутлив1стю до ванкомщину характерне по-товщення клгганно! стшки бактерГ!, зменшення автолггачно! активност1 та надлишкова продукц1я субстрату дГ! гл1копептид1в [7]. Зниження чутли-вост1 до гл1копептид1в ран1ше було описано серед коагулазонегативних стафГлокок1в. На практиц1 у раз1 вид1лення ванком1цинрезистентних ентероко-к1в i стаф1локок1в необх1дно проявляти настороже-н1сть, ретельно перев1ряти чистоту дослщно! куль-тури i точн1сть и щентифжацп.
За результатами наших досл1джень, у наш час до ще! групи антиб1отик1в збер1гаеться найб1льша чут-лив1сть патогенних грампозитивних збудник1в, ре-зистентн1сть штам1в Enterococcus spp. i Staphylococcus aureus становить 0—20 %.
Мехашзм антибактер1ально! дГ! сульфан1лам1д1в i триметоприму полягае в блокуванн1 р1зних етап1в одного метабол1чного шляху бактерш, а саме синтезу фол1ево! кислоти, завдяки чому м1ж ними вщмь чаеться виражений синерг1зм [7].
Ферментативна шактивацгя (ацетилювання) е основним мехашзмом резистентност1 бактер1й до хлорамфешколу [30].
Пол1м1ксини д1ють бактерицидно на грамнега-тивн1 бактерГ!, порушуючи цшсшсть цитоплазма-тично! мембрани бактер1й, д1ючи под1бно до поверх-нево-активних речовин [7]. Набута резистентн1сть до цих АБП зустр1чаеться р1дко.
Механ1зм дГ! н1трофуран1в вивчений недостат-ньо. Вважаеться, що набута ст1йк1сть до цих препарата зустр1чаеться вкрай р1дко. Механ1зми розвитку резистентност1 нев1дом1.
Ниро1мщазоли активуються в м1кробн1й кл1тин1 ферментом ттроредуктазою 1з продукц1ею вгльних радикал1в, як1 пошкоджують ДНК бактер1й [7]. Ре-зистентн1сть до цих АБП у переважно! б1льшост1 анаеробних бактерш зустр1чаеться вкрай р1дко i не мае практичного значення.
Зниження проникност1 зовн1шн1х структур бактер1ально! кл1тини е найменш специф1чним мехашзмом резистентности й зазвичай призво-
дить до формування стшкост1 бактер1й одночасно до декглькох груп антиб1отик1в. Найчаст1ше причиною цього явища е повна або часткова втрата поринових б1лк1в кл1тинно! мембрани бактерш [20]. Кр1м цього, юнуе система множинно! стш-кост1 до антибютиюв. Наприклад, на фон1 за-стосування тетрацикл1н1в або хлорамфен1колу формуеться стшюсть бактер1й не т1льки до цих антибютиюв, але й до бета-лактам1в i х1нол1н1в [31]. Це пов'язане з одночасним зниженням кГль-кост1 одного 1з поринових бглк1в мембран бак-тер1й i тдвищенням активност1 одн1е! 1з систем активного виведення антибютиюв. Зниження проникност1 клгшнно! мембрани бактер1й через втрату або зниження к1лькост1 поринових б1лк1в зустр1чаеться в асоц1ац1! з продукц1ею бета-лак-тамаз розширеного спектра. Втрата одного з поринових б1лк1в (D2) P.aeruginosa призводить до виб1ркового зниження чутливост1 м1кроорган1зму до 1м1пенему [20, 31].
Зростання значення гриб1в в етюлогГ! госп1таль-них i деяких позал1карняних 1нфекц1й призвело до впровадження в кл1н1чну практику значно! к1ль-кост1 нових препарат1в, що, у свою чергу, виклика-ло формування резистентносп до протигрибкових препарат1в [32].
Мехашзм протигрибково! дГ! азол1в (м1кона-золу, кетоконазолу, флуконазолу, Гтраконазолу та ш.) полягае в 1нг1б1цГ! бюсинтезу ергостеролу — речовини, що бере участь у пщтриманш структурно! цшсносп мембрани кл1тини гриба [33]. Точкою дГ! азол1в е ферменти 14-альфа-деметила-зи, що зд1йснюють деметилювання попередник1в ергостеролу. Резистентн1сть до азол1в гриб1в роду Candida spp. може бути пов'язана з мутац1ями, що призводять до ам1нокислотних зам1н [33]. У результат! таких замш зв'язування фермента з азо-лами р1зко знижуеться. Кр1м цього, у гриб1в роду Candida spp. в1дом1 дек1лька транспортних систем активного виведення азол1в, що також призводить до формування стшкост1 цих гриб1в до азол1в. Ак-тивац1я систем виведення часто асощюеться з1 зм1-нами в структур! мембрани гриб1в, як1 призводять до зниження надходження азол1в у середину гриб-ково! клггани.
Механ1зм протигрибково! активност1 пол1ен1в (шстатину, леворину, амфотерицину В тощо) полягае у ф1зико-х1м1чн1й взаемодГ! цих препарат1в з1 стеролами цитоплазматично! мембрани гриб1в [33]. У результат! тако! взаемодГ! в мембран! утворюють-ся пори, через як1 вГдбуваеться втрата цитоплазма-тичного вм1сту, що призводить до загибел1 гриба. Оск1льки точкою дГ! пол1ен1в е структурн1 елементи грибково! кл1тини, a не ферменти, то формування стшкост1 може бути результатом складних генетич-них процес1в, що призводять до зм1ни бюсинтезу компоненпв мембрани гриба. Ймов1рн1сть таких змш вГдносно невелика, з чим i пов'язана низька частота стшкосп до пол1ен1в [34].
Щодо протигрибкових препарат1в, то за результатами проведеного дослщження, найб1льша
резистентнiсть штамiв C.albicans була до Гтракона-золу — 80—100 %, до флуконазолу, нiстатину, ке-таконазолу — 30—80 %. Найменше резистентних штамiв (0—20 %) C.albicans спостерпалось до амфо-терицину i клотримазолу.
За результатами наших дослщжень, найбшьша чутливiсть мiкробних патогешв BIT зберiгаеться до колiстину та фосфомщину, резистентнiсть до них у поширених грамнегативних збудникiв, за нашими даними, становила 0—20 %.
Tака ж тенденцiя наводиться в пращ M. Bassetti та спiвавт., де вказуеться, що такi «дещо забуп» АБП як полiмiксини, фосфомiцин, амшоглжозиди, ван-комiцин, цефазолiн, клотримазол, i досi являють собою важливу зброю в антибактерiальному арсена-лi [35]. Однак даш EARS-Net про резистентшсть до полiмiксину (колiстину i полiмiксину В) хоч i були обмежеш, але вказували на наявнiсть стшкосп до полiмiксину у всiх грамнегативних мжробних пато-генiв, включених у звггшсть EARS-Net, особливо в кра!нах iз високим рiвнем резистентностi до карба-пенемiв [36].
Висновки
1. Основний шдсумок десятирГчно! еволюцГ! мжробних пейзажiв BIT полягае у зникненш з патогенного мГкро6ного спектра метицилшрезистент-ного золотистого стафiлокока, перемщення синьо-гншно! палички з 1-го на 4-5-те мГсця у структурГ з6удникГв гнГйно-запальних процесГв у хворих BIT i вихГд на лГдируючГ позицГ! Klebsiella pneumoniae, Aci-netobacter baumannii, Enterococcus faecalis. Основною причиною змш мжробного пейзажу е формування у мжробГв-лщерГв полГантибГотикорезистентностГ на фош широкого використання антибГотикотерапГ!, зокрема ращонально!.
2. За результатами проведених дослщжень мож-на стверджувати, що на сьогодш штами Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii зберГгають най-бГльшу чутливють до коломГцину, а штами Enterococcus faecalis — до ванкомщину, лшезолщу, нГтро-фурантошу i фосфомщину.
3. Ще однГею тенденцГею еволюцГ! мжробно-го пейзажу BIT загального профГлю е поступове вГдновлення чутливостГ патогенно! мГкрофлори до гентамГцину i бГсептолу, що, скорГше за все, зумовлене певним перюдом невикористання цих препаратГв. ВГдновленням чутливостГ патогенно! мГкрофлори до гентамГцину ми пояснюемо гс-нуючу достатню чутливють до тобрамщину, чого не спостерГгалось 30 роив тому, коли цей вну-трГшньовенний амГноглГкозид вперше з'явився в Укра'!ш, що пояснювалось тодГ i зараз Гснуванням в амГноглГкозидГв перехресно! антибютикорезис-тентностГ.
4. АнтибГотикорезистентнГсть невпинно зрос-тае, i знання механГзмГв цього феномену е запо-рукою його устшного подолання. РацГональний вибГр антибютика передбачае урахування резис-тентностГ збудника, а також фармакодинамГчних i фармакокшетичних характеристик препарату. Ме-
тою клшщиста мае бути не тшьки ефективне та без-печне лiкування кожного конкретного пащента, але й запобпання розвитку i поширенню антибютико-резистентность
Конфлiкт штересш. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлiкту iнтересiв при пщготовщ дано! статтi.
Список лператури
1. Antimicrobial resistance: global report on surveillance 2014. World Health Organization; 2014. Downloaded from http://www.who.int/drugresistance/documents/surveillancere-port/en/, last accessed on March 4, 2015.
2. Hampton T. Report reveals scope of US antibiotic resistance threat / T. Hampton // JAMA. - 2013. - Vol. 310, № 16. -P. 1661-1663.
3. International study of the prevalence and outcomes of infection in intensive care units/ J.L. Vincent, J. Rello, J. Marshall, [et al.]// JAMA. - 2009. - Vol. 302, № 21. - Р. 2323-2329.
4. Barbier F. Understanding why resistant bacteria are associated with higher mortality in ICUpatients / F. Barbier, T. Lisboa, S. Nseir//Intensive Care Med. - 2016. - Vol. 42, № 12. -Р. 2066-2069.
5. Sydnor E.R. Hospital epidemiology and infection control in acute-care settings / E.R.. Sydnor, T.M. Perl// Clin. Microbiol. Rev. - 2011. - Vol. 24, № 1. - Р. 141-173.
6. Antibiotic Resistance Threats in the United States. Centers for Disease Control and Prevention. 2013 Downloaded from http://www.cdc.gov/drugresistance/threat-report-2013/index. html, last accessed on March 9, 2015.
7. Антибютикорезистентшсть мiкроорганiзмiв: меха-шзмирозвитку й шляхи запобкання/М.В. Бондар, М.М. Пи-липенко, М.Ю. Свттуковський, [та iH.]// Медицина Heeid-кладних сташв. - 2016. - № 3(74). - С. 11-15.
8. Manson J.M. Mechanism of chromosomal transfer of Enterococcus faecalis pathogenicity island, capsule, antimicrobial resistance, and other traits / J.M. Manson, L.E. Hancock, M.S. Gilmore//Proc. Natl. Acad. Sci USA. - 2010. - Vol. 107, № 27. - Р. 12269-12274.
9. Courvalin P. New plasmid mediated resistance to antimicrobials / P. Courvalin // Arch. Microbiol. - 2008. - Vol. 189, № 4. - Р. 289-291.
10. Ruppe E. Mechanisms of antimicrobial resistance in Gram-negative bacilli/E. Ruppe, P.L. Woerther, F. Barbier// Ann. Intensive Care. - 2015. - Vol. 5. - Р. 21.
11. Munita J.M. Mechanisms of Antibiotic Resistance / J.M. Munita, C.A. Arias//Microbiol. Spectr. - 2016. - Vol. 4, № 2.
12. Wilson D.N. Ribosome-targeting antibiotics and mechanisms of bacterial resistance / D.N. Wilson // Nat. Rev. Microbiol. - 2014. - Vol. 12, № 1. - Р. 35-48.
13. National Committee for Clinical Laboratory Standards. Performance standards for antimicrobial disk susceptibility tests. Approved standard M2-A7, 7-th ed. National Committee for Clinical Laboratory Standards. - Wayne, 2000.
14. CLSI. Methods for Dilution Antimicrobial Susceptibility Tests for Bacteria That Grow Aerobically; Approved Standard -Tenth Edition. CLSIdocument M07 - A10. Wayne, PA: Clinical and Laboratory Standards Institute, 2015. - 110р.
15. Penicillin Binding Proteins: key players in bacterial cell cycle and drug resistance processes / P. Macheboeuf, C. Contreras-Martel, V. Job [et al.] // FEMS Microbiology Reviews. — 2006. — Vol. 30 (Issue 5). — P. 673-691.
16. The penicillin-binding proteins: structure and role in pepti-doglycan biosynthesis/E. Sauvage, F. Kerf, M. Terrak [et al.] // FEMS Microbiol. Rev. — 2008. — Vol. 32, № 2. — P. 234-258.
17. Bush K. The ABCD's of p-lactamase nomenclature / K. Bush // J. Infect. Chemother. — 2013. — Vol. 19, № 4. — P. 549-559.
18. Bush K. Updated functional classification of p-Lactamases / K. Bush, G.A. Jacoby // Antimicrob. Agents Chemother. — 2010. — Vol. 54, № 3. — P. 969-976.
19. Antibiotic resistance — the need for global solutions / R. Laxminarayan, A Duse, C. Wattal [et al.] // Lancet Infect. Dis. — 2013. — Vol. 13, № 12. — P. 1057-1098.
20. Pagès J.M. The porin and the permeating antibiotic: a selective diffusion barrier in Gram-negative bacteria / J.M. Pagès, C.E. James, M. Winterhalter// Nat. Rev. Microbiol. — 2008. — Vol. 6, № 12. — P. 893-903.
21. Chambers H.F. Waves of resistance: Staphylococcus aureus in the antibiotic era/H.F. Chambers, F.R. Deleo//Nat. Rev. Microbiol. — 2009. — Vol. 7, № 9. — P. 629-641.
22. Ramirez M.S. Aminoglycoside modifying enzymes / M.S. Ramirez, M.E. Tolmasky//Drug. Resist. Updat. — 2010. — Vol. 13, № 6. — P. 151-171.
23. Hooper D.C. Fluoroquinolone resistance among Grampositive cocci/ D.C. Hooper// Lancet Infect. Dis. — 2002. — Vol. 2, № 9. — P. 530-538.
24. Plasmid-mediated quinolone resistance: an update / J.M. Rodriguez-Martinez, M.E. Cano, C. Velasco[etal.]//J. Infect. Chemother. — 2011. — Vol. 17, № 2. — P. 149-182.
25. Aldred K..J. Mechanism of quinolone action and resistance / K..J. Aldred, R.J. Kerns, N. Osheroff // Biochemistry. — 2014. — Vol. 53, № 10. — P. 1565-1574.
26. Poole K Efflux-mediated antimicrobial resistance / K Poole// J. Antimicrob. Chemother. — 2005. — Vol. 56, № 1. — P. 20-51.
^m
27. Leclercq R. Mechanisms of Resistance to Macrolides and Lincosamides: Nature of the Resistance Elements and Their Clinical Implications / R. Leclercq // Clinical Infectious Diseases. — 2002. — Vol. 34, № 4. — P. 482-492.
28. Reynolds P.E. Structure, biochemistry and mechanism of action of glycopeptide antibiotics / P.E. Reynolds // Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. — 1989. — Vol. 8, № 11. — P. 943-950.
29. Miller W.R. Mechanisms of antibiotic resistance in en-terococci/W.R. Miller, J. Munita, C.A. Arias//Expert Rev. Anti Infect. Ther. — 2014. — Vol. 12, № 10. — P. 1221-1236.
30. Molecular basis of bacterial resistance to chloramphenicol andflorfenicol/ S. Schwarz, C. Kehrenberg, B. Doublet [et al.] // FEMS Microbiol. Rev. — 2004. — Vol. 28, № 5. — P. 519-542.
31. Hancock R.E. Function of pseudomonas porins in uptake and efflux/R.E. Hancock, F.S. Brinkman //Annu Rev. Microbiol. — 2002. — Vol. 56. — P. 17-38.
32. Species identification and antifungal susceptibility testing of Candida bloodstream isolates from population-based surveillance studies in two U.S. cities from 2008 to 2011 /S.R.. Lockhart, N. Iqbal, A.A Cleveland [et al.] // Journal of clinical microbiology. — 2012. — Vol. 50, № 11. — P. 3435-3442.
33. Mechanisms of Candida biofilm drug resistance / H.T. Taff, K.FMitchell, J.A. Edward [et al.]//Future Microbiol. — 2013. — Vol. 8, № 10. — P. 1325-1337.
34. Perlin D. Mechanisms of Resistance to Antifungal Agents, p 2236-2254. In Jorgensen J., Pfaller M., Carroll K., Funke G., Landry M., Richter S., Warnock D. (ed), Manual ofClinicalMicrobiology, Eleventh Edition. ASM Press, Washington. — 2015.
35. Bassetti M. Ten old antibiotics that will never disappear / M. Bassetti, M.E. Falagas, M. Kollef// Intensive Care Med. — 2015. — Vol. 41, № 11. — P. 1950-1953.
36. Antimicrobial resistance surveillance in Europe. Annual report of the European Antimicrobial Resistance Surveillance Network (EARS-Net). Downloaded from https://ecdc. europa.eu/en/about-us/partnerships-and-networks/disease-and-laboratory-networks/ears-net.
OTpuMaHO 17.01.2018 ■
Лоскутов О.А., Бондар М.В., Овсиенко Т.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
Десятилетняя эволюция микробного пейзажа и современные тенденции формирования антибиотикорезистентности в отделениях интенсивной терапии общего профиля г. Киева
Резюме. В работе освещены современные представления о механизмах развития антибиотикорезистентности ведущих микробных патогенов отделений интенсивной терапии к основным группам антибактериальных препаратов. Представлены результаты исследования десятилетней эволюции микробного пейзажа отделений интенсивной
терапии общего профиля г. Киева и современные тенденции формирования антибиотикорезистентности основных микробных патогенов этих отделений. Ключевые слова: антибиотики; антибиотикорезистент-ность; бета-лактамазы; пенициллинсвязывающие белки; микробный пейзаж; антибиотикотерапия
O.A. Loskutov, M.V. Bondar, Т.V. Ovsienko
Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
Ten-year evolution of the microbial landscape and current trends in the formation of antibiotic resistance in general intensive care units of Kyiv
Abstract. The article deals with the current ideas about the mechanisms of development of antibiotic resistance of leading microbial pathogens of intensive care units (ICU) to the main groups of antibacterial drugs. The results on the study of ten-year evolution of the microbial landscape in general ICUs of Kyiv and
modern trends in the formation of antibiotic resistance of the main microbial pathogens of these departments are presented. Keywords: antibiotics; antibiotic resistance; beta-lactamases; penicillin-binding proteins; microbial landscape; antibiotic therapy
