CC BY
23
УДК 141.7
Халецький О.В., доктор фшософи, доцент1, Халецька О.О., здобувач 2© 1Льетський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З.Гжицького, м. Льет, Украгна 2Льеюський нацюнальний ушеерситет гменг 1.Франка, м. Льет, Украгна
Д1СРОЗВ1Й 1СТОРЮЛОПЧНО-ДУХОВНИЙ АБО Ж РЕЛ1Г1ЙНО-Ф1ЛОСОФСЬКИЙ ДИНАМ1СТИЧНИЙ ЕВОЛЮЦ1ОН1ЗМ
Сучасне релшйно-фыософське обгрунтуеання розеитку мусить бути еизначене як динамютичний ееолюцюшзм тому, що еоно не розриено поеднуе динамЬм як цыий фтософський напрямок, який еинае переенем сету теорчюну силодт, з уста розеитками, тобто розглядае переень теорчюног силодп як гг розеиток, еключае у себе (мютить) I фглософгю життя (Ф.Нщше, В.Дыьтей, Г.Зтмель, А.Бергсон, О.Шпенглер, А.Тойнб1 та ¡н.) перш. пол. ХХ ст. I емерджентно-тегстичний ееолюцюшзм (П.Тейяр де Шарден, процес теологщ Г.Кюнг та ¡н.) друг. пол. ХХ ст. I сучасний ушеерсал-юторичний ееолюцюшзм (1.Пригожт, С.Хоюнг, П.Деек, так зеана «ноеа ¡сторы» «школи «Анналю» та «¡сторгг ¡дей», Т.Парсонс, Л.Уайт, Д.Ленсю, В.Стьотн, К.Галушко та т.), Iус ¡нш1 розеитки. Тобто дгерозеиток ¡сторюлогтно-духоений у його сутшсному академтному еираженн - це динамютичний ееолюцюшзм. За сучасними наукоео-фыософськими уяеленнями (синергетикою Г.Гакена або 1.Пригожта 1977 р., ¡нфляцтно-сценарною моделлю есесету А.Гута 1979 р., кеантоеою граетащею С.Хоюнга 1983 р., гтотезами теорення есесету гз енергоеакууму через тунелЬащю А.Выенюна 1982 р., мультиесесету через е1дгалуження так зеаног Петл1 Всесету Д.Гота I Л1 Цз1н-л1 1998 р., через е1брацт так зеаних «струн» П.Штейнхардта I Н.Турока 2002 р., експериментально тдтеерджену андронним колагдером 2012 р. теорт Великого Об'еднання через "ноеу ¡сторю» «школи «Анналю» та «¡сторгг ¡дей», соцшльно-культурну парадигму як збыьшення се^омюно-духоених чинните розеитку, розеиток сустльстеа як здтснення соцшльно-культурних проектю, ноеоозначуеання ¡ об'еднуючий гх усш динамютичний утеерсал-юторичний ееолюцюшзм тощо) череень теорчюна силоды (субстанцы - суб 'ект - процес) постае (и^рг^ - шаленстео теорчюного процесу, за Г.Аренд або М.Фуко) як гг сеторозеиток (ееолюцы), есе поступальний (хаосмос) за Д.Джойсом), законотенденцтно-тое^тсно-багатоеаршнтний (ауа^а^гС - сходження або так зеане пере едриття часу у синергетищ), хеилепод^но-гыкоеано-рЬомний (синергетика ¡
постструктуралЬм), через космогенез лтосфери, бюсферу життя ¡ антропоноосферу дюрозуму, через людину як ¡стоту дыльтсно-се^омюну ¡ розеиток сустльстеа як ¡сторично-духоений процес, через ступеш розеитку (формацп), локальн способи розеитку (циешзацгг) ¡ поди, через збыьшення се^омюно-духоених чинните розеитку, особистту трансгресю, безконечний семюзис ноеоозначуеання е Еон ¡дейно-духоеного перетеорення у ВирИ. На нашу думку у сучасному сет шлях до Бога через науку е быьш надтним тж через релшю. У динамютичному еволюц¡он¡зм¡ есе е теорчюна силоды,
© Халецький О.В., Халецька О.О., 2014
318
здшснювана у свторозвитку ¡вторично-духовному i досяжна у релтйно-фыософсьюй думщ.
Ключовi слова: творчкна силодiя, динамiзм, еволющя, космогенез, бюсфера, антропосферизащя, кторично-духовний розвиток, формацп, цившзацп, збыьшення свiдомiсно-духовних чиннитв розвитку.
УДК 141.7
Халецкий А.В., доктор философии, доцент1, Халецкая О.А., соискатель2 1Львовский национальный утверситет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, г. Львов, Украина 2Львовский национальный университет имени И. Франка, г. Львов, Украина
ДЕЕРАЗВИТИЕ ИСТОРИОЛОГИЧИСКИ-ДУХОВНОЕ ИЛИ РЕЛИГИОЗНО-ФИЛОСОФСКИЙ ДИНАМИСТИЧЕСКИЙ ЕВОЛЮЦИОНИЗМ
Современное религиозно-филосфкое обоснование развития должно быть определено как динамистический еволюционизм потому, что он неразрывно единит динамизм как всецелое философское направление, которое признаёт первенем мира творческое силодействие со всеми развитиями, тоесть рассматривает первень творчиского силодействия как его развитие, включает в себя и философию жизни (Ф.Ницше, В.Дильтей, Г.Зиммель,
A.Бергсон, О.Шпенглер, А. Тойнби и друг.) пер. пол .ХХ в., и эмерджентно-теистический эволюционизм (П.Тейяр де Шарден, процесс - теология, Г.Кюнг и друг.) втор пол. ХХ в., и современный универсал-историчиский эволюционизм(И. Пригожин,С. Хокинг, П. Девис, так называэмая «новая история» «школы «Анналов» и «истории идей», Т.Парсонс, Л.Уайт, Д.Ленски,
B.Стьопин, К.Галушко и друг.) и все другие развития. Тоесть дееразвитие историологически-духовное в его сущтносном академическом выражении -это динамистичиский эволюционизм. По современным научно-философским представлениям (синергетикой Г.Гакена или И.Пригожина 1977 г., инфляционно-сценарной моделью Вселенной А.Гута 1979 г., квантовой гравитации С.Хокинга 1983 г., гипотезами сотворения вселенной из энерговакуума через тунелизацию А.Виленкина 1982 г., мультивселенной через ответвления так называемой Петли Вселенной Д.Гота и Ли Цзин-ли 1998 г., через вибрацию так называемых «струн» П.Штейнхардта и Н.Турока 2002 р., экспериментально подтвержденную андронным коллаидером 2012 р. Теорию Великого Обьединения, через «новую историю» «школы «Анналов» и «истории идей», социально-культурную парадигту как возростание сознательностно-духовных определюющих развития, развитие общества как осуществление социально-культурных проетов, новоозначивание и объединяющий их всех динамистический универсал-историчиский эволюционизм и т.д.) первень творчиское силодействие (субстанция - субъект - процесс) предстает (vßpiZ
- неистовство творчиского процесса) как его мироразвитие (эволюция), всепоступальное (хаосмос, по Д.Джойсу), законотенденционно - вероятностно
- многовариантное (avaßaZiZ - восхождение или так называемое переоткрытие времени в синергетике), волнообразно - ветвящееся - ризомное (синергетика и постструктурализм), через космогенез литосферы, биосферу
319
жизни и антопоноосферу дееразума, через человека как существо деятельностно-сознательностное и развитие общества как историчиски-духовный процесс, через ступени развития (формации), локальные способы развития (цивилизации) и события, через возростание сознательностно-духовных определяющих развития, личностносную трансгрессию, бесконечный семиозис новоозначивания в Эон идейно-духовного преображения в Вырии. По нашему мнению, в современном мире путь к Богу через науку более надёжен чем через религию. В динамистическом эволюционизме всё есть творческое силодействие, осуществляемое в мироразвитии исторически-духовном и достигаемое в религиозно-философской мысли.
Ключевые слова: творческое силодействие, динамизм, эволюция, космогенез, биосфера, антропоноосферизация, исторически-духовное развитие, формации, цивилизации, возростание сознательностно-духовных определяющих развития.
UDC 141.7
Khaleckiy O., associate professor1,Khaleckaya O., a competitor2
1Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhickij, Lviv, Ukraine 2Lviv National Ivan Franko University, Lviv, Ukraine
ACTIONDEVELOPMENT OF HISTORIOLOGICAL AND SPIRITUAL OR RELIGIOUS AND PHILOSOPHICAL DYNAMICAL EVOLUTIONISM
Modern religious and philosophical ground of development has to be defined as dynamistic evolutionism because it closely connect dynamism as a whole philosophical direction, which indicates primary pick of creative forceaction, with all development, it means the intiality of creative action as its development, includs the philosophy of life (F.Nitsshe, V.Diltei, G.Zimmel, A.Bergson, O.Shpengler, A.Toinby and others) the first half of ХХ-th century, and emergently - teistic evolutionism (P.Tayer, D.Sharden, process - theology of G.Qung and others), the second halfof XXth century and modern universal - historical evolutionism (I.Pryhozhyn, S.Hoking, P.Devis, so-called "New history" of school "Annales" and "History of ideas", T.Parsons, L.White, D.Lenski, V.Stjopin, K.Galushko and others), and all others developments. It means, active development of historical and spiritual in its substantial academician definition - it is dynamistic evolutionism.
According to the modern scientific and philosophical imagination (synergetic G.Gakin or I.Pryhozhyn 1977, inflative-effective on the stage model of universe world ofA.Gutt 1979, quantum gravitation of S.Hoking 1983, hypothesis of universe world creation from energy-vacuum through tunelization of A. Vilenkine 1982, multi-universe world through side branch, so-called loop of Universe world of D.Gott and Li Tszin-li 1998, through the vibration of so-called "strings" of P.Stainhardt and N.Turok 2002, experimentally confirmed with andronic collaider 2012 the theory of Grate Units thanks to "New history " "School of Annales " and " History of ideas ", social and cultural paradigma as the rise of consciously-spiritual factors of the development, the development of society as the performing of social and cultural projects, new determination and their all united dynamic universal-historical evolutionism etc.). Initial creative forceaction (substance-subject-process) represent
320
vfipiZ - madness of creative process by G.Arend or M.Fucco) as its conscious development (evolution), all-advancing (chaosmos, by joison) low-tendential-beliveable-multivariants (avafiaZiZ - ascent or so-called beforediscover of time in sinergetics), wavwd-branched-risomic (synergetic and post-structuralism) through cosmogenesis of lithosphere,biosphere of life and antrophonoosphere of mind action, through a man as a creature of active-conscious and the development of society as historical and spiritual process, because of development stage (formation), local was of the development (civilization) and the events, because of rise of conscious and spiritual factors of the development, personal transgression, the endless semiosis of new definition in Eon ideal and spiritual transformation in Vyriy.
In dynamic evolutionism all is creative forceaction performed in world development and historical and spiritual and achievable in religious and philosophical thought.
Key words: creative forceaction, dynamism, evolution, cosmogenesis, biosphere, antrophonoospherization, historical-spiritual development of formation civilization, the rise of consciously-spiritual factors of the development.
Из края в край, из града в град Могучий вихрь людей метет, И рад ли ты, или не рад, Не спросит он... Вперед, вперед!
(Ф.Тютчев)
Актуальшсть дано! теми у тому, що у сучасному глобалiзованому свт науково-фшософським обгрунтуванням розвитку постае всеохопний динамктичний еволющошзм. Метою данного дослщження е спроба розкрити його становлення. Динамiзм - це напрямок у фшософи, який визнае первенем св^у не матерш або свщомкть, а передуючу ним силодш (Гераклщ Парацельс, Г.Ляйбнець, Ф.Шеллшг, Г.Спенсер, В.Вундт, Ф.Нщше, Д.Донцов, А.Бергсон, А.Тойнбi та ш.; енергетизм В.Оствальда, до якого у релшйнш думщ належать Р.Отто, Тейяр де Шарден, процесс - теолопя, Г.Кюнг та ш.; сучасний ушверсал-юторичний еволющошзм тощо) вщ яко! вини е похщними (силодiя матерiя свщомпъ) [8, 185]. Сучасне релййно-фшософське обгрунтування розвитку мусить бути визначено як динамктичний еволющошзм тому, що вш розглядае первень творчкно! силоди як l! розвиток [2, 77-82], включаючи у себе i фшософш життя (Ф.Нщше, В.Дшьтей, Г^ммель, А.Бергсон, О.Шпенглер, А.Тойнбi та ш.) перш. пол. ХХ ст., i емерджентно-те!стичний еволющошзм (П.Тейяр де Шарден, процес-теолопя, Г.Кюнг та ш.) друг. пол. ХХ ст. i сучасний ушверсал-юторичний еволющошзм (I. Пригожш, С.Хокiнг, ПДевк, так звана «нова iсторiя» «школи «Анналiв» та «ктори щей», Т.Парсонс, Л.Уайт, Д.Ленсю, В.Стьопiн, К.Галушко та ш.), i усi iншi розвитки. Тобто дiерозвиток iсторiологiчно-духовний [8, 183] у його сутшсному академiчному вираженш -це динамiстичний еволюцiонiзм.
Вiчно iснуюча творчiсна силодiя [2; 3; 5; 6, 108; 8] в l! свггорозвитку проходить етапи: вщ 13,8 млрд.р.д.н.е. у - творення космогенезу лтосфери, вiд
321
4,7 млрд.р.д.н.е. само-вщтворення бюсфери життя i вщ 2,5 млрд.р.д.н.е. пере-творення антропоноосфери дieрозуму. Виникае людина як ктота дiяльнiсно-свiдомiсна, яка здiйснюе антопоноосферизащю, тобто вносить у свiт свщомкть, духовно перетворюе, одухотворюе його. Тому розвиток суспшьства постае як юторично-духовний процес, який проходить ступенi еволюци первiсного, аграрного та iндустрiального суспшьства [4, 20-30]. Первкне общинно-родове суспшьство 2,5 млрд.р.д.н.е. - 4 тис.р.д.н.е. у свому розвитку проходить етапи антропосоцюгенезу 2,5 млрд.р.д.н.е. - 250 тис.р.д.н.е., первкно! родово! общини збирачiв i мисливцiв 250 тис.р.д.н.е. - б. 8 тис.р.д.н.е. i землеробiв i скотарiв б.8 тис.р.д.н.е. - 4 тис.р.д.н.е. [8, 192-196].
Вщ IV тис.д.н.е. людство переходить до цившзацшного соцiально розшарованого розвитку [8, 198-199], у якому аграрне суспшьство IV тис.д.н.е. - б. XVI ст.н.е. проходить етапи: перших мщно-кам'яного вжу общинно-рабовласницьких i середньовiчних общинно-феодальних локальних цивiлiзацiй. У перши общинно-невшьницький цивiлiзацiях ГУ-П тис.д.н.е.: Давньоегипетськш б.3000 - 1000 р.д.н.е., Шумеро-Вавшонськш б.2775 - 1000 р.д.н.е., 1ндський б. 2500 - 1700 р.д.н.е., Егейськш б. 2000 - 1000 р.д.н.е., Хетто-Малоазiйський б. 1800 - 1000 р.д.н.е., Ранньокитайський б. 1600 - 770 р.д.н.е., Давньоамериканський б. 1500 р.д.н.е. - б. 1550 р.н.е., яю являли собою сукупшсть селянських громад об'еднаних державою, виникае iригацiйне землеробство, розвинутий мщно-кам'яний вж, основним виробником виступае утдневолена селянська громада, виникають стани i держава як схiдна деспотiя, у сферi духовнiй виникае iероглiфiчна писемшсть, лiтописи, словеснiсть, будiвництво храмiв i палацiв, а сонм богiв об'еднуеться в упорядкований пантеон, виникають ще! творення словом, воскресшня, безсмертя душi i загробного воздаяння. У досягненш безсмертя, поруч iз жертвоприношенням, все бшьшого значення набувають моральнi чинники, виникае релкшне вiльнодумство i першi спроби единобожних реформ. Вiд I тис.д.н.е. постае залiзний вiк, який тягнеться до тепер, i давш общинно-рабовласницькi цившзаци I тис.д.н.е. - сер. I тис.н.е.: Давньосхiдна б. 1000 - 330 р.д.н.е., у якш виникають парна ам'я, раби - посенщ, першi iмперil i единобожжя як дiеусвiдомлення визначальностi творчкно! силоди, яка вимагае для св^о творення вже И i його цшсно-понятшного образу свiту, тобто фшософи [7, 3942]; Антична б. 1000 д.н.е. - б. 400 р.н.е., у якш виникае приватна власшсть, повне рабство i демократ, грош^ науки, жанри лiтератури, фiлософiя як цiлiсно-понятiйний образ свiту i християнство тощо; Давньоiндiйська б. 1200 р.д.н.е. - 500 р.н.е., у якш виникае як свггова релйя буддизм; Давньокитайська б. 770 р.д.н.е. - б. 220 р.н.е., у якш виникае конфущанство i даосизм, у сер. I тис.д.н.е. у так званий «вкьовий час» (К.Ясперс) виникае особа i особистюно-понятшне мислення у трьох рiзновидах, яю утворюють три великi духовнi традици людства: далекосхiдну, яка розвивае людину в И природностi, пiвденноазiатську (шдшську), яка доле природнiсть духовнiстю i евразiйську, у якiй досягаеться повне одухотворення св^у уособлене в образi единого Бога [8, 196-199]. Провщними стають космоцентричнi уявлення про свгг.
322
Вщ сер. I тис. i до сер. II тис. постае середньовiчне общинно-феодальне суспшьство: аграрне, общинне, де основним виробником е у рiзний ступнь поземельно залежне селянство, станове, з пол^ичним принципом «чия земля, того i влада», а у сферi духовнiй - з традицiоналiстською ментальшстю i духовнiстю (науки, мистецтва, рел^шно-фшософська сфера), у якiй головно! тенденщею е моноте!зм [7, 38-42], схоластикою i теоцентричними уявленнями про свгг [8, 199], виникають локальнi цившзаци: Далекосхiдна III - сер. Х!Х ст., досягненнями яко! стали чай, порцеляна, паперовi грошi, книгодрукування, у VI - ГХ ст. постае далекосхщний буддизм, вiд IХ ст. - синкретичне трьохвiр'я з неоконфущанським фiлософським обгрунтуванням; Iндiйська VI - сер. XVIII ст. де перемагае шду!зм, а единобожна тенденщя проявляеться у рус бхактi та запозиченому iсламi; Австразiйська - Пiвденно-Схiдноазiатська цившзащя VI -XVIII ст., де формуеться специфiчний буддизм - тхеравада, а вщ XVI ст. перемагае iслам у Нусантарi (Острiвному свт); Центральноазiатська VI - поч. ХХ ст., яка обшмае розвиток Великого Степу i Тiбету, заснована на кочовому скотарствi горизонтальному i вертикальному, де витворюеться як буддизм ваджраяна лама!зм; Iрано-iсламська III - сер. ХК ст. цивiлiзацiя, досягненнями яко! стали алгебра, алкоголь i арабески, приходить до перемоги единобожжя через три кроки зороастризму, талмудичного iудаlзму та iсламу, у якому пишним цвiтом розквiтае мiстика суфiзму [1, 230]; Схщнохристиянська цивiлiзацiя Вiзантil, Кавказу, Балкан i Давньо! Русi V - XVII ст., яка ще до Бога через iсiхастський кордоцентризм; Захщноевропейська середньовiчна V - XVI ст., де вщ ХI ст. виникае захщноевропейський рiзновид християнства, з його багатющою схоластикою, а у XIV - XVI ст. - перехщна ренесанс-реформацшна культура [8, 199].
Вщ XVII ст. постае Новочасна iндустрiальна доба, яка проходить етапи: передiндустiалiзацiйний XVII - сер. XVIII ст., де вщбуваеться первiсне накопичення катталу, першi буржуазнi революци, починають утворюватись колошальш iмперil, виникають сучасш науки i мистецтво барокко, класицизму i просвiтницького реалiзму, стае провщною iдеологiя Просвiтництва i натуроцентричний образ св^у тощо; iндустрiалiзацiйний сер. XVIII - ХЬХ ст. перiод, коли вщбуваеться промисловий переворот, буржуазш революци змiнюють свiт, формуеться класове суспшьство, нацюнальш держави, колонiальнi iмперil, розвиваються науки, у мистецтвi - напрямки романтизму i критичного реалiзму [8, 199-200], виникае так звана секулярна рел^шшсть або богобудiвництво (франкмасони, А.Сен-Симон, Д.Штраус, Г.Ландауер, Ж.Сорель, Г.Чулков, А.Луначарський, М.Горький, Г.Уелс та ш.), у справi perpetum mobile Паризько! АН 1773 р. визнаеться едина силодiя, закон збереження енерги Майера-Джоуля-Гельмгольца 1842 р. визнае l! такою, що не звiдки не виникае, шкуди не зникае, тобто iснуе вiчно i в усе перетворюеться, а розвиткоцентричш фiлософи, як позитивiстського (Г.Спенсер, В.Вундт та iн.), так i романтистського (А.Шопенгауер, Е.Гартман та ш.) напрямiв, визнають едину силою первенем св^у; на етапi iндустрiального суспшьства перш. пол. ХХ ст. виробництво стае мехашзованим i автоматизованим, електрифжованим,
323
поточно-конвеерним, штенсифжованим i стандартизованим, концентращя виробництва i катталу приводить до утворення на прикшщ XIX ст. монополш, тд час I свггово! вiйни - державно-монополктичних, а пiд час II свггово! вiйни - вiйськово-промислових об'еднань, у розвинутому класовому суспiльствi настае «вж мас» i державно-тоталiтарних режимiв [8, 200], а у духовнш сферi через енергетизм (В.Оствальд, А.Ейнштайн, В.Гейзенберг, Е.Шредингер та iн.) у наущ, у мистецтвi iдеологiчного реалiзму i авангардизму, через новi визначення Бога (Р.Отто, П.Тiллiх та ш.) як страшно! сили, могутi, мщ - у сферi релiгiйно-богословськiй, фшософськш обrрунтованiй - у науковiстському напрямку А.Уайтхедом, С.Олександер та iн. i у гуманiтаристському напрямку -переважно фiлософiею життя (Ф.Нiцше, В.Дiльтей, Г^ммель, А.Бергсон, А.Тойнбi та iн.) постае дiецентричний образ свiту (буття е дiя, а дiя е дух, за М.Блонделем). У процесi всевиначально! глобалiзацil утворюються свiтовi економiка, пол^ика i вiйни, культура i нова релкшнкть [8, 200].
Динамiстичний фшософський напрямок знаходить найбiльш повне вираження у концепщях «життевого пориву», «творчкно! еволюци» i «динамктично! релки» А.Бергсона [2; 1]. !ще незаслужено забутий Л.Цклер iз помирання старо! релкшност (так звана «смерть Бога») вивiв волю до створення оновленого Бога через культуру, де вш постае як творчкна силодiя, здiйснювана в кторично-духовному розвитку i досяжна у релкшно-фiлософськiй думцi [7, 42]. Безоглядним сповщанням творчiсно! силодi! стають «динамктичний монiзм» Е.Гартмана, А.Древса, Л.Цклера та iн., так званий мктичний анархiзм Ф.Маутнера, Г.Ландауера, В.Iванова, Г.Чулкова, М.Бубера та iн. У величнш iсторiософськiй концепцi! А.Тойнбi («Дослiдженнi ктори», Т.1-12, 1934-1961 р.), долаючи шпенлерiвську («Присмерки Окциденту», 19181923 р.) замкнуткть локальних цивiлiзацiй, визначае емерджентами -ступенями св^орозвитку 1) Бога як творчкну силодiю, 2) Космос, 3) Життя i 4) Дух[6, II, 318], а розвиток супшьства розглядае як iсторично-духовний процес [6, II, 90], який проходить ступеш 1) первкного, 2) трьох генерацш локальних цивiлiзацiй i виникнення 3) новочасного глобального суспшьства [6, II, 90], через яю здшснюеться його «ефiризацiя» [6, II, 111], тобто збшьшення свiдомiсно-духовних чинникiв суспiльного розвитку i вiдбуваеться релiгiйне прогресування [6, II, 92, 95], чим е утворення ново! релкшноси [6, II, 105, 316] як «едноси вищих релкш» [6, II, 93, 95], бергсошансько! (з прямим посиланням на нього) вщкрито! або динамiстично! [1, 225-287; 6, II, 107], де «Сдиний ктиний Бог» [6, II, 105] - це (з посиланням на Е.Жшьсона) той, що «створюе самого себе» у «безнастаннiй (так у перекладi В.Шовкуна, 1995 р.) творчш дiяльностi» [6, II, 108] або ж, бшьш чiтко, «ктиний Бог» - це «творча активнкть» [6, II, 108] зi «свггським полем дiяльностi» [6, II, 95]. Теономiя отримуе релiгiйно-богословське обгрунтування у П.Тiллiха (Релiгiйна субстанцiя культури, 1959 р.).
Вщ сер. XX ст. починаеться перехщ до постiндустрiального друг. пол. XX ст. та шформацшного - вщ поч. XXI ст. суспшьства [4], через НТР, утворення науково-виробничих об'еднань i транснащональних монополш,
324
через розмивання сощально-класово1 структури, провщну роль середнього класу та штелектуалГв (А.Гоулднер), перехщ вщ тоталГтарних до демо-лiберaльних соцiaльно-полiтичних режимiв, через виникнення ново1 науки (синергетики Г.Гакена або 1.Пригожина 1977 р., квантово1 грaвiтaцiï С.Хокшга 1983 р., iнфляцiйно-сценaрноï моделi всесвГту А.Гута 1979 р., так звaноï теорiï Великого Об'еднання так 3BaTOï «новоï ктори» «школи «АнналГв» друг. пол. ХХ ст. «ктори щей» поч. ХХ1 ст. тощо) i мистецтва, через ушверсал-кториний еволюцiонiзм у сучасному глобaлiзовaному свiтi виникае нова ушверсалктсько-моза1'чна (множинна) духовнiсть [8, 200]. Сощально-культурний проект здiйснювaного ниш переходу до глобального шформацшного сустльства дiе усвiдомлюеться (Д.Белл, О.Тофлер, У.Еко та iн.) як нова так звана свггська (а радше теономна) релйя, в нaслiдок чого нова свщомкть i обгрунтовуючий ïï дина мктичний еволюцiонiзм набувають вiдчутних рис орелкшнення, долаючи секуляризм модерно1' доби через теономний (смерть «смерт Бога») постсекуляризм як свГтське служiння. Виникае нова ушверсалктсько (в усiх конфеЫях i деномiнaцiях) - динaмiстично (Бог - творчкна силодiя) - теономно (так звана свггська релкшшсть або дкбожжя i прогресовiр'я) релiгiйнiсть [8, 200], обгрунтована всеохопним динaмiстичним еволющошзмом, де, у його релiгiйно-богословськiй частиш, Бог розумiеться як творчiснa силодГя у ïï здiйсненнi, як то «фундаментальна енерпя» - у П.Тейяра [5, 61], «дуже специфiчний вид перетворення енерги (energy event), що лежить в основГ розвитку i природи i людини» (Д.Кобб) або креативнкть - творчкшсть - у процес - теологи, «сама динамка» - у Г.Кюнга [3, 409], перфекцшний, тобто удосконалюючи перевершуючий розвиток - у РКЦ тектичному еволюцiонiзмi Г.Хаага, К.Раннера, Е.Фера, А.Морено, В.Маркоцщ, П.Оверхаге, у прaвослaв'ï -О.Меня та ш. [7, 41] 1990-х роив i т.д. За сучасними науково-фГлософськими уявленнями (синергетикою Г.Гакена або 1.Пригожша 1977 р., шфляцшно-сценарною моделлю всесвiту А.Гута 1979 р., квантовою грaвiтaцiею С.Хокiнгa 1983 р., гшотезами творення всесвiту Гз енерговакууму через тунелiзaцiю А.Вiленкiнa 1982 р., мультивсесвгту через вщгалуження так звaноï ПетлГ ВсесвГту Д.Гота i ЛГ Цзш-лГ 1998 р., через вГбрацш так званих «струн» П.Штейнхардта i Н.Турока 2002 р., експериментально пщтверджену андронним колaïдером 2012 р. теорш Великого Об'еднання через "нову кторш» «школи «АнналГв» та «iсторiï щей», сощально-культурну парадигму як збГльшення свщомкно-духовних чинниюв розвитку, розвиток сустльства як здшснення сощально-культурних проекпв, новоозначування i об'еднуючий ï^ уЫх динамктичний ушверсал-кторичний еволющошзм тощо) первень творчкна силодГя (субстанщя - суб'ект - процес) постае (ußpi^ - шаленство творчкного процесу, за Г.Аренд або М.Фуко) як ïï свгторозвиток (еволющя), всепоступальний (хаосмос) за Д.Джойсом), законотенденщйно-ГмовГршсно-багатоварГантний (avaßa^iZ - сходження або так зване перевщкриття часу у синергетищ), хвилеподГбно-гГлковано-рГзомний (синергетика i постструктуралГзм), через космогенез лгтосфери, бюсферу життя i антропоноосферу дкрозуму, через людину як ктоту дГяльнкно-свщомкну i
325
розвиток суспшьства як кторично-духовний процес, через ступеш розвитку (формаци), локальш способи розвитку (цивЫзаци) i поди, через збшьшення свщомкно-духовних чинниюв розвитку, особистiну трансгресш, безконечний семiозис новоозначування в Еон щейно-духовного перетворення у Вирi! [8, 185186]. На нашу думку, у сучасному свт шлях до Бога через науку е бшьш надшним нiж через релiгiю (П.Девк). У динамiстичному еволюцiонiзмi усе е творчкна силодiя здiйснювана у св^орозвитку iсторично-духовному i досяжна у релкшно-фшософськш думцi. Мусимо, напружено вслуховуючись у «рев i дзвiн свiтового оркестру досягти духа музики» (О.Блок) i сповiдання творчiсно! силодi! у !! непристанному прогресуваннi.
Л1тература
1. Бергсон А. Два источника морали и религии; пер. с франц. А.Гофмана. - М.: «Канон», 1994. - 383 с.
2. Бергсон А. Творча еволющя/ А.Бергсон; пер. с франц. Р.Осадчука.-К.:Вид. Жупанського. 2010.- 318 с.
3. Кюнг Г. Начало всех вещей: Естествознание и релйя / пер. с нем. -М.: Библейско-богословский институт св.ап.Андрея, 207. - 250 с.
4. Мак-Нш В. Пщнесення Заходу. Iсторiя людського суспшьства / В.Мак-Нш; пер. тд ред. А.Галушки. - К.: Нка-центр, 2002. - 1111 с.
5. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П.Тейяр де Шарден; пер. с франц. Н.А.Садовского. - М.: Прогресс, 1987. - 240 с.
6. Тойнбi А. Дослщження ктори. - Т.1-2 / А.Тойнбц пер. з англ.
B.Шовкун. - К.: Основа, 1995. - 614 с.
7. Xалецький О., Xалецька О. Незнаний Бог апостола Павла в свiтлi зростання його кторично-духовних чинникiв/ О.Xалецький, О.Xалецька // Iсторiя релiгiй в Укра!нi. Науковий щорiчник. Книга II. - Львiв.: Логос. 2012. -
C. 35-47.
8. Xалецький О.В., Xалецька О.О. Свiт як дкрозвш (иРрг^) або унiверсально-iсторичний еволюцюшзм / О.Xалецький, О.Xалецька // Науковi записки. Серiя «Iсторичне релiгiознавство». Випуск 8. - Острог: Видавництво нацюнального унiверситету «Острозька Академiя». 2013. - С. 183-202.
Рецензент - к.фш.н., доцент Костенко В.Г.
326
