CC BY
79
УДК 656.11.021.2
ЗНИЖЕННЯ СТОМЛЮВАНОСТІ ВОДІЯ МІСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ ШЛЯХОМ РАЦІОНАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
Ю.О. Давідіч, доцент, д.т.н., Н.І. Куш, студент, ХНАДУ
Анотація. Розглянуто проблему зниження стомлюваності водія міського пасажирського транспорту. Запропоновано й обґрунтовано заходи щодо організації перевезення пасажирів, що дозволяють знизити стомлюваність водія і підвищити безпеку руху.
Ключові слова: маршрут, час руху, показник активності регуляторних систем, напруженість, перегін, зупинний пункт.
Введення
Аналіз ефективності роботи підприємств зі складним технологічним циклом показує, що людина - оператор є найменш надійною ланкою людино-технічної системи [1]. Технологічний процес перевезення пасажирів є процесом зі складним технологічним циклом [1], і водій є основним і безпосереднім учасником виконання транспортного процесу. Параметри роботи оператора повинні відповідати вимогам умов праці, як за величиною, так і за тривалістю. Тільки такі параметри працездатності можуть гарантувати необхідний рівень ефективності людино-технічної системи [1].
Аналіз останніх досягнень і публікацій
Параметри технологічного процесу перевезення пасажирів визначають обсяг перевезень, економічні і фінансові результати діяльності транспортних підприємств, а також показники транспортного обслуговування населення [2].
На сьогоднішній день як критерії ефективності організації регулярних перевезень пасажирів використовуються витрати їх часу на поїздку, її безпеку і вартість [2]. Ефективність використання рухомого складу і забезпечення мінімальних витрат часу пасажирів на пересування досягається за рахунок раціонального вибору кількості і виду рухомого складу. Вид рухомого складу, його динамічні та
ергономічні параметри впливають на стомлюваність водія [3]. А також ефективність технологічного процесу перевезення пасажирів прямо пов’язана з кваліфікацією водія, яка дуже сильно впливає на безпеку руху.
Крім того, умови руху і параметри транспортного засобу впливають на рівень стомлюваності і працездатність водія [1]. Також стомлюваності сприяють деякі психофізіологічні та особові особливості водія (підвищена емоційність, вразливість, холеричний темперамент), а також великі нервові і фізичні перевантаження напередодні робочого дня і на маршруті [3].
Таким чином, підвищувати ефективність технологічного процесу перевезення пасажирів необхідно не тільки за рахунок зміни тих або інших параметрів, але і за рахунок контролю рівня стомлюваності водія. Отже, з’являється необхідність у проведенні додаткових досліджень, які дозволять підвищити ефективність технологічного процесу перевезення пасажирів.
Мета і постановка задачі
Метою даної роботи є визначення закономірностей впливу параметрів технологічного процесу перевезення пасажирів на стан водія. Для досягнення даної мети необхідне проведення натурних обстежень, з метою фіксації
параметрів руху транспортних засобів і стану водія.
Аналіз взаємозв’язку параметрів маршруту міського пасажирського транспорту і стану водія
Для отримання початкової інформації були проведені натурні дослідження, в ході яких визначалися параметри технологічного процесу перевезення пасажирів: умови руху, параметри траси маршруту і пасажиропотоку. Для оцінки стану водія використовувався інтегральний критерій оцінки стану водія - показник активності регуляторних систем [4]. Значення даного показника визначається за результатами обробки кардіограм, отриманих при дослідженні водія в процесі руху по перегону маршруту. Після проведення дослідження з використанням раніше розробленого програмного забезпечення визначалося значення показника активності регуляторних систем водія.
Для вирішення поставленої задачі застосовувалися статистичні методи кореляції і регресії. Дані методи можна особливо ефективно використовувати при визначенні науково обґрунтованих планових показників виробничих процесів, які забезпечують ефективну роботу автотранспорту [5].
За результатами обстеження, в якості вирішення задачі розробки регресійної моделі впливу параметрів дорожнього руху на показник активності регуляторних систем було побудовано модель зміни показника активності регуляторних систем водія під час руху по маршруту
Рп = 0,6Рд - 0,17^оп + 0,141* + 0,03 Єпас -
- 0,03Сп +0,0би, (1)
де Рп - показник активності регуляторних систем водія перед рухом по маршруту, бал; Ьм - довжина маршруту, м; Нои - кількість зупиночних пунктів на маршруті, од.; 2пас -кількість перевезених пасажирів на маршруті, чол; Сп - повний стаж роботи водія, рік.; и -питома потужність двигуна автобуса, кВт/т.
Значення коефіцієнта множинної кореляції дорівнює 0,97, що свідчить про достатньо високий рівень тісноти зв’язку між показником активності регуляторних систем водія і відібраними чинниками [5]. Інформаційна здат-
ність визначалася критерієм Фішера [5]. Значення цього критерію говорить про те, що модель зміни показника активності регуляторних систем при проходженні маршруту описує результати експерименту краще, ніж найпростіша, в якій при будь-якому наборі значень змінних результатом є константа, що дорівнює середньому значенню. Оцінка адекватності розробленої моделі проводилася за показником середньої помилки апроксимації [5]. Значення середньої помилки апроксимації, що дорівнює 8,3 %, відповідає допустимим межам. За результатами статистичного аналізу можна стверджувати, що ця модель описує досліджуване явище з достатньою точністю.
Для аналізу взаємозв’язку залежної та незалежних змінних моделі (1) було побудовано характеристичний графік, наведений на рис. 1.
4 9,75 15,5 Lм, км 27
10 15,75 21,5 и, кВт/т 33
10 45 80 Qпас, пас. 150
2 12 22 Сп, роки 42
2 10,5 19 №п, од. 36
Рис. 1. Характеристичний графік показника активності регуляторних систем водія при проходженні маршруту
В результаті аналізу (рис. 1) можна зробити наступні висновки. Показник активності регуляторних систем до початку руху по маршруту описує початковий стан водія, який є визначальним для визначення його стану після проходження маршруту. Необхідно контролювати стан водія перед початком руху, оскільки надмірна стомлюваність водія може різко знизити безпеку руху. Зі збільшенням кількості зупиночних пунктів збільшується загальний час простою на них і водій має більше часу на відпочинок, що призводить до
зниження емоційного напруження і стомлюваності. Внаслідок цього для зменшення стомлюваності бажано проектувати маршрути з великою кількістю зупинних пунктів. Збільшення повного стажу роботи водія негативно впливає на показник активності регуляторних систем, оскільки відомо, що водії, які мають великий досвід роботи на транспортному засобі, виконують дії на рівні автоматизації і з меншою витратою енергії. Виходячи з цього, водіїв краще підбирати з великим повним стажем роботи. Значення кількості перевезених пасажирів призводить до збільшення емоційного напруження. Це зумовлюється тим, що чим більше перевозиться пасажирів, тим більше завантажений автобус, збільшується його маса, погіршуються динамічні характеристики, маневреність, автобусом стає важко керувати. Отже, при проектуванні процесу пасажирських перевезень на маршрут необхідно випускати таку кількість рухомого складу, щоб попит у перевезеннях був повністю задоволений і не відбувалося перенапов-нення автобуса. Зі збільшенням довжини маршруту збільшується час керування водієм транспортним засобом. При цьому на нього більше часу впливають умови руху. Це призводить до збільшення фізичного та емоційного напруження водія. Внаслідок цього для зменшення стомлюваності водія бажано проектувати маршрути так, щоб їх довжина не перевищувала допустимі межі. Також дослідження показали, що зі збільшенням потужності поліпшуються динамічні характеристики автобуса, що позитивно позначається на умовах керування ним. Таким чином, для зменшення стомлюваності водія бажано використовувати на маршрутах автобуси з більшою потужністю двигуна.
Висновки
Для зменшення стомлюваності водія бажано використовувати на маршрутах автобуси з високими динамічними характеристиками.
При проектуванні довжини траси маршрутів та кількості зупиночних пунктів на них доцільно враховувати зміну стану водія. До роботи на маршрутах доцільно залучати водіїв з великим стажем роботи. На стан організму водія впливає також швидкість сполучення на маршруті. Отримана модель зміни показника активності регуляторних систем організму водія при русі по маршруту дає змогу проводити подальші дослідження нормування швидкості на маршруті з урахуванням стану організму.
Література
1. Буров А.Ю. Система психофизиологиче-
ского обеспечения надежности персонала автотранспортных предприятий // Материалы международной конференции «Ергономика на автомобильном транспорте». - Харьков, 1997. - 101 с.
2. Володин Е.П., Громов Н.Н. Организация и
планирование перевозок пассажиров автомобильным транспортном: Учеб. пособие для студентов вузов. - М., 1982. -224 с.
3. Мишурин В.М., Романов А.Н. Надежность
водителя и безопасность движения. - М., 1990. - 167 с.
4. Баевский Р.М., Кириллов О.Н., Клец-
кин С.З. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе. -М., 1984. - 222с
5. Галушко В.Г. Вероятностно-статистиче-
ские методы на автомобильном транспорте. - К., 1976. - 232 с.
Рецензент: М.А. Подригало, професор, д.т.н., ХНАДУ.
Статья надійшла до редакції 7 вересня 2008 р.
