CC BY
11УДК 821.133.1 - 31 Уельбек. 09
Кантемир Н. В.
асшрантка кафедри ютори зарубiжноT лггератури i класичноТ фтологи фiлологiчного факультету Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразша
Буттeвi проблеми сучасного суспiльства в роман М. Уельбека «Можливiсть острова»
Для розвитку художньоТ думки кшця ХХ столiття характерним е пщвищений iнтерес до проблем людського буття, до екзистенцiйних образiв й щей. Все бтьше письменники замислюються над питаннями сенсу життя, частiше звертаються до причин вiдчуження людини вщ суспiльства, вiд iсторiT, вiд самоТ себе. У романi сучасного французького письменника Мшеля Уельбека «Можливють острова» також актуалiзовано зображення буттевих проблем сучасного сусшльства.
До вивчення творчост М.Уельбека звертались зарубiжнi дослiдники О. Бардоль, М.-Л. Клемен, Д. Ногез, Ж.-Ф. Патрколя; росшсью лiтературознавцi: М. Александров, I. Кузнецова, В. Липневич, Н. Рубанова, К. Фрумкш, О. Шаталов; бторуськк Т. Мозгова, Т. Тарасова. Мiж тим, бiльшiсть робп" присвячена роману «Елементарш частинки». Незважаючи на популярнiсть творiв французького автора, в укратнському лiтературознавствi його творчють майже не вивчена, а до аналiзу зображення проблем людськоТ екзистенцп нiхто з вiтчизняних дослiдникiв не звертався. Як зазначае О. Вюлов [2], М. Уельбек для нас е цкавим не завдяки великим тиражам, а завдяки зв'язку з великою французькою тради^ею смтивого, зухвалого i вiдчайдушного письма.
На нашу думку, питання про елементи екзистенцшного мислення в творчостi М. Уельбека е актуальними i потребують наукового осмислення. Текстуальним матерiалом для даного дослщження е роман «Можливють острова», написаний у 2005 роц i перекладений украТнською мовою у 2007 р.
Мета пропонованоТ статтi - розглянути деякi аспекти зображення людськоТ екзистенцiT i, зокрема, риси екзистен^ального мислення в творi М. Уельбека «Можливють острова».
Об"ектом дослiдження е роман М. Уельбека «Можлив^ь острова».
Предмет дослщження формують буттевi проблеми сучасного сусшльства, репрезентован в твор^ i мотви екзистенцiального мислення героя.
Росшський дослщник е. eрмолiн зазначае: «Уельбек написав, власне, про найголовнiшi речк Про смерть. Про любов. Про те, що значить для людини кохання, чи можлива взаемнiсть, чи можна прожити без кохання. I про те, як запоб^и смерти про проблему безсмертя» [3]. На нашу думку, найбтьш глибоко в роман розглядаються проблеми життя i смертi, безсмертя, самотностi, пошуку сенсу буття.
Головний герой твору - шоумен, комк Дашель, що виступае на сцен з неполiткоректними скетчами, як порушують усi морально-етичн норми. Йому за сорок, вш мае великий статок, високий со^альний статус, але в особистому житп гармони не вiдчувае, почуваеться чужим у сучасному свт, де основним критерiями вiдбору е молодiсть i сексуальна привабливiсть.
Роман побудований у формi монологiв Данiеля1 i його клошв Данiеля24 й Данiеля25. Клонований Данiель - неолюдина - читае i коментуе iсторiю життя свого попередника i намагаеться осмислити його св^, а також вiднайти переваги вiчного iснування.
ХХ столiття зображене на порозi зникнення духовностi, в момент тотального розчарування; сучасне сусптьство прагне ттьки розваг, утiх, задоволення вах сво'Тх матерiальних i ттесних потреб. Саме така реальнiсть, за романом «Можливють острова», породжуе нову цив^зацш, яка керуеться далеко не гуманними iдеалами. М. Уельбек не ттьки з песимiзмом спостерiгае за долею людства, але й витончено iронiзуе над вадами сучасного со^уму, адже протагонiст роману Данiель навпъ за професiею комiк, тому цтком очевидним е те, що вс його роздуми можна розглядати крiзь призму iронil. Слушною е думка росшського лiтературознавця О. Карельського [5], яку вш висловлюе у статп, присвяченiй творчостi Г. Грасса, що настрш розчарування i песимiзму, безсилля i кризово'Т ситуаци яскраво можна передати за допомогою маски клоуна: «Все бтьш рiшуче висунення на л^ературну авансцену фiгури блазня, клоуна, [...]; звернення до фтософи i художньо'Т технiки абсурду за французьким взiрцем; [...] -такими е найбтьш показовi зовнiшнi ознаки ^еТ' кризово'Т ситуаци» [5:361].
Життя людини вже не е чимось важливим, адже буття на цш землi не мае сенсу, врештi-решт, воно зводиться до смертк В екзистен^альнм фiлософГТ смерть сприймаеться як точка в^ку, вона «дае едину можливють зрозум^и себе як цiле, як завершене i незмiнне. Ставити-себе-перед-обличчям-смертi - це несвщомий, довготривалий акт людини, яка юнуе, бути-спрямованим-уперед, власне, означае «заглядати в смерть...» [7:533]. Саме тому Даыель
зовам буденно розповщае про смерть свого сина, а шзшше - про сущид колишньоТ дружини 1забель: «Того дня, коли мш син покшчив iз собою, я приготував собi яечню з томатами. Живий пес, вважае Екклезiаст, вартий бiльшого, шж мертвий лев. Я нiколи не любив хлопця: вш був такий самий дурний, як i його мати, i злий, як батько. Його зникнення не стало для мене трагедiею; без таких, як вш, можна обштись» [6:19]. «Про самогубство 1забель я дiзнався на Рiздво, в серединi дня. Мене це не дуже подивувало: за ктька хвилин я вщчув, як порожньо у моТй душi; але я знав, що так буде» [6:326]. Ц епiзоди можна порiвняти з подiями, що вiдбуваються в роман А. Камю «Стороннш», в якому герой так само байдуже розповщав про смерть своеТ матери «Спершу я вагався, чи можна курити бтя домовини. А по™ подумав, що це байдуже. Я почастував сигаретою i сторожа, i ми з ним закурили» [4:34]. Але М. Уельбек загострюе ситуацш i, коли помирае собака Дашеля Фокс, що був единою його в^хою, автор удаеться до зображення справжшх емоцiй: «Я зняв плащ, загорнув у нього тто i зiгнутий горем поплентався додому, по моему обличчю струменiли сльози, [...]. Плакав я, безумовно, дуже довго...» [6:335]. Отже, можна зробити висновок, що саме собака е виправданням юнування головного героя.
Дашель часто розмiрковуе над жалюгщнютю тих людей, як вже не мають права н на кохання, нi на в™у, нi на повстання проти св^у, який безжально рочавлюе Тх. Це - люди похилого вку, яким, на думку М. Уельбека, залишаються тiльки знущання з боку со^альних працiвникiв лiкарень, у яких Тм судилося закiнчити свое життя: «Все це лише для молодих, юнуванню старих виправдання не було, молоддю вщкривався будь-який аргумент на Тхню користь, тож зi старими поводилися мов iз покиддю, що може лише живости, чие життя з часом усе бтьше обмежуеться» [6:188].
Людське життя сприймаеться протагонютом роману як перманентне страждання, що тривае упродовж усього життя, адже Даыель1 трактуе свое iснування як невпинне наближення до старост ^ врештi-решт, до смертi, вiдчуваючи свою неспроможнiсть повноцiнного iснування в сучасному суспiльствi та фiзичне виснаження тта: «Ще глибше знаходився страх, первюний страх перед нескiнченною мукою людського юнування. Якщо людське дитинча - едине в усьому тваринному свт - з самоТ своеТ появи на св^ без упину розриваеться вщ плачу, зрозумiло - воно страждае, причому страждае нестерпно» [6:53]. Так, Даыель1 робить висновок, що людина просто не створена для щастя i що едине ТТ призначення - ширити навколо себе бть.
Мотив самотносп, що е складовою комплексу екзистен^альних проблем, також проходить Kpi3b канву роману М. Уельбека. I самотнють, перш за все, не означае, що людина е одинокою в усьому свт, а навпаки, передбачае юнування iнших людей, сусптьства, але суспiльства ворожого. М. Бердяев, один i3 представникiв фшософп екзистенцiалiзму в Росп, писав: «Я найбтьше вiдчував самотнiсть саме в сусптьства у спiлкуваннi з людьми» [1:289]. Герой роману Данiель переживае свою самотнють також, знаходячись у оточенш шших людей, але серед них немае по-справжньому близьких. Вш говорить: «Як не сумно, та я мав визнати, що меш було соромно - соромно зiзнатись агенту з нерухомосп, що мое подружжя розпалося, що коханок, як б могли внести трохи жвавост в цей велетенський будинок, у мене теж не було, соромно, зрештою, визнати те, що я лишився сам-один» [6:117]. Укра'шський дослщник Н. Хамiтов зазначае: «Самотнють у текст означае прилученiсть автора до знакового i символiчного свiту, неприступного шшим людям, принципово iнакшу семютичну напругу буття» [9:148].
Постiйно вщчуваючи тугу i нудьгу, Данiель говорить про себе: «Меш вже було сорок ам рош - i минуло тридцять, як я почав смшити шших; наразi мiй час скшчився, я був вичавлений, безсилий. Той блиск цкавослч в очах, iз яким я роздивлявся св^, мав дуже скоро зникнути - i я зацтешю, мов той камшь» [6:144]. Але втекти вщ цього руйнiвного стану, подолати самотнють герой намагаеться за допомогою кохання, шукаючи в ньому порятунок i наснагу. Нарешт вiн зустрiчае молоду дiвчину Естер, яку потай називае Белль («Belle» з франц. «красуня»), i вона стае сенсом юнування Дашеля: «Отже, якась частина мене знала - завжди знала, - що зрештою на моему шляху трапиться кохання, взаемне кохання, едине, що чогось вартуе...» [6:150]. Проте це почуття не лише вабить i дае сили, але й вщлякуе героя, тому що щастя Дашеля вщтепер залежить вщ стосункв iз молодою коханкою, але рiзниця у вiцi (герой старший за дiвчину на чверть столiття) стае неподоланним бар'ером у спткуванш. Естер - представниця молодого поколшя, вона несерйозно ставиться до Дашеля, тодi як для нього дiвчина е сенсом життя. Герой залишаеться покинутим i остаточно усвщомлюе жалюгщнють свого юнування i те, що св^ молодост для нього тепер закритий: «...ми все одно помремо вщ кохання, чи, скорее, вiд браку любовь всi ми невiдворотно смертш» [6:153].
Росiйський дослiдник К. Фрумкш зазначае: «Так, тiлесне кохання, i особливо кохання втьне, може бути джерелом ш з чим незрiвнянноï насолоди, навiть щастям всього життя, але це - теоретично. На
практик у людини е лише iлюзiя щастя, яка тiкаe разом iз горизонтом i приносить страшнi муки своею недосяжнютю. Життя ставить достатньо перепон для реалiзацN сексуальних бажань, щоб перетворити Тх iз ключiв до ворiт раю на саме пекло» [8:208].
Мшель Уельбек у своему роман також актуалiзуе знижене ставлення до релт в сучасному свiтi, адже людина в екзистен^альнш фiлософiТ втратила колишнi моральнi орiентири, релiйгiйнi цiнностi. Секта елогiмiтiв, до якоТ вступае Данiель, ушановуе ело^в -небесних створiнь, якi начебто створили людство. Сектанти очiкують на повернення цих божеств, що побороли старшня та смерть i були готовi втаемничити найбiльш гiдних серед них. I знову автор iронiчно зауважуе, що для того, щоб елопми повернулись i вiдкрили таемницю, як досягти безсмертя, людство повинне побудувати для них посольство: «Не кришталевий палац зi стiнами з пацинту й берилу, нi, щось набагато проспше, сучаснiше й приемыше; ця споруда перш за все мае бути зручною - пророк вважав, що бтьш за все вони люблять джа^ (аякже, був i пророк - iз Клермон-Феррана)» [6:92]. Релiгя зображена знижено, пророк постае зовам не сакральною постаттю, образ духовного лщера профанний - вш мае десятьох коханок i проповiдуе вiльне кохання.
Данiель, дописуючи iсторiю свого життя, все бтьше вiдчувае самотнiсть i говорить про себе як про майбутнього самогубця, адже вш втратив усе найдорожче в своему житп: молодiсть, вiрного друга - собаку Фокса та кохану Естер, яка все ж таки покинула його, що стало найбтьшим ударом i розчаруванням для Даыеля: «...вона мене випорожнила, я використав на на нет своТ останнi сили, я був спустошений; вона була моТм щастям, та водночас - як я й передчував вщ початку - моею смертю» [6:364]. Останшми словами Дашеля е вiдчайдушний монолог людини, що вже не бачить сенсу для свого юнування: «...мен тут немае сенсу стирчати, у мене тут шкого немае, як немае i шякоТ певноТ мети [...]. Окрiм суму, окрiм горя, окрiм туги, е щось шше, що можна назвати чистим жахом простору. [...] Реальности свггу вiдчуттiв, свiту людей бтьше не юнуе, я вийшов iз часу, в мене немае н минулого, нi майбутнього, н смутку, нi сподiвань, нi ностальги, нi забуття, нi надiТ; е лише страх. [6:366]. I, врештнрешт, герой робить вибiр на користь самогубства, про що ми дiзнаемося вщ його клона Данiеля25.
Отже, розглянувши означену проблематику в роман М. Уельбека «Можливiсть острова», можна зробити висновок, що твiр наповнений традицшним комплексом екзистенцiйних проблем (смерть, безсмертя, страх, самотнють, комунiкацiя, кохання), а екзистен^альш мотиви,
ям ми простежуемо в романi, потребують бiльш глибокого дослiдження.
Лiтература
1. Бердяев Н. Самопознание: Сочинения / Николай Бердяев. -М.: ЗАО изд-во ЭКСМО-Пресс, Х.: Фолио, 1998. - 642 с.
2. Вислов А. Худшее будущее / Александр Вислов // Ведомости.
- 2006. - №69 (1596). - Режим доступа к газете: http:// www.vedomosti.ш/newspaper/artide.sl^tml?2006/04/1 9/105496.
3. Ермолов Е. Просьба о любви / Евгений Ермолин // Континент.
- 2006. - №129. - С. 421-429. - Режим доступа к журн.: 1Ир:// magazines.russ.rU/continent/2006/129Zee18.html.
4. Камю А. Вибран твори / Альбер Камю; [Пер. з франц. Д. Наливайка]. - К.: Днтро, 1991. - С. 30-116.
5. Карельский А. Учение шоком (Проза Гюнтера Грасса) / А. Карельский // От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы. - М.: Советский писатель, 1990. - С. 357-386.
6. Уельбек М. Можливють острова / Мшель Уельбек; [пер. з франц. 1.С. Рябчия]. - Х.: Фолю, 2007. - 414 с.
7. Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост.: Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко]. - М.: ИНФРА-М, 1999.
- С. 533-534.
8. Фрумкин К. Было бы здоровье, или Уэльбек отвечает Хайнлайну / Константин Фрумкин // Звезда. - 2009. - №5. - С. 206212.
9. Хамтов Н. Самотнють у житп та в текст / Назип Хамтов // Фтософська i соцюлопчна думка. - 1993. - №6. - С. 142-159.
