CC BY
113
ТЕОР1Я Й 1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Вячеслав Олексiйович Рум'янцев,
д-р юрид. наук, професор На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 340. 15 (477)
БОРОТЬБА 1ДЕЙ ПРИ П1ДГОТОВЦ1 ЗЕМСЬКОУ РЕФОРМИ 1864 РОКУ
До 150-р1ччя реформи
У статп дослвджуеться еволюцiя вдей та поглядiв на реформування системи мкцевого управ-лiння пiсля скасування крiпосного права i зокрема мкцевого самоврядування, його система, склад, компетенщя. Показана боротьба лiберального та консервативного таборiв у ходi розробки проекту земсько! реформи 1864 р.
Ключов1 слова: мкцеве управлiння, мiсцеве самоврядування, земська реформа 1864 р.
Визволення помщицьких селян у 1861 р. стало початком величезного социального перевороту в Росп, який виявився в глибокому оновленш гро-мадського та державного ладу. Скасування багатомшьйонного шдневшьного стану 1 виникнення перших громадянських засад життя сусшльства вимагали докоршно! змши колишнього порядку мкцевого управлшня, заснованого на становост 1 всевладд1 бюрократ!!. Реальне виконання селянсько! реформи 1861 р. було неможливим без перебудови адмшктрацп, полщп та суду. Ц реформи були покликан забезпечити р1вшсть представниыв вс1х сташв перед законом 1 тим самим сприяти поступовому формуванню в Росп засад громадянського сусшльства.
Неминучим наслщком скасування кршосного права став перегляд системи управлшня на мюцях — у губершях, повггах i мiстах. У селах на змшу вот-чинно! влади помщика прийшло селянське громадське управлiння, надшене господарськими, адмiнiстративними та судовими функщями. 1нтереси iнших станiв i класiв повиннi були знайти вiдображення в дiяльностi мiсцевих госпо-дарсько-розпорядчих установ — майбутшх земств i мюьких дум. Висувалися навiть iдеí про перетворення Державно! ради з залученням до !! складу вибор-них представниюв — державних гласних.
1снуюча з 1785 р. система мкцевого самоврядування була становою i охо-плювала лише дворянство i заможш верстви мiського населення. Вона неодноразово шддавалася ревiзií з боку самодержавства, але в принцип залишалася незмiнною через недовiру влади до будь-якого прояву громадсько! iнiцiативи i самостiйностi. Обмеженi в правах, перебуваючи пiд жорсткою опiкою адмЬ шстрацп, громадськi установи були звичайними бюрократичними органами, а формально виборнi посадовi особи нiчим не вiдрiзнялися вщ призначених чиновникiв. Застарiлi й перетвореш на фiкцiю органи самоврядування явно не вщповщали гостротi i складност нових економiчних та соцiальних ввдносин, якi виникали на початку Х1Х ст. На !х основi не могли бути збудоваш ефек-тивне господарське управлшня i громадський порядок на мюцях. Особливо помiтно це стало шсля невдач Росп в Кримськш вiйнi, коли стало очевидно, що в справах управлiння i особливо на мiсцях панують «хаос», «загальна офiцiйна брехня» i нескшченш «зловживання». Тогочасний курляндський губернатор П. Валуев ощнював ситуацiю так: «Зверху — блиск, знизу — гниль» [7, с. 509].
Ще на початку Х1Х ст. нагальною державною необхщшстю, поряд з виробленням основ селянсько! реформи, стало перетворення оргашв мк-цевого управлiння. Уже тодi було очевидним, що його невщ'емною частиною мае стати залучення до виршення мiсцевих справ виборного представниць-кого елементу. У 1809 р. М. Сперанський в «Плане государственных преобразований» передбачав запровадження виборних колепальних мкцевих оргашв влади з господарськими повноваженнями. Органи мкцевого самоврядування на рiвнi намкництв передбачалися проектом «Государственной уставной грамоты Российской империи», пщготовлено! в 1820 р. за вказiв-кою iмператора Олександра I [1, с. 71].
Перший досвщ практичного реформування мкцевого самоврядування вщ-бувся за царювання Миколи I, коли було реформоване петербурзьке мкьке самоврядування. Розробником реформи, яка втшилася в «Городовом положении» Петербурга 1846 р., був Н. Мшютш, який перебував у той час на посадi начальника мюького вщдшення господарського департаменту Мшютерства внутршшх справ. Головною iдеею положення було вщродження самоуправ-лiнського начала, що виявилося в виборность I хоча становий принцип фор-мування мкького представництва зберiгався, коло виборцiв було розширено. Закон 1846 р. став ввдправною точкою для пiдготовки реформи системи мкь-кого самоврядування в РосГ! [5, с. 10].
У питанш реформування системи мкцевого управлшня в той час кон-курували дв1 теорп мкцевого самоврядування: громадська, яка передбачала надання кожному сшвтовариству права самостшно реал1зовувати сво! гро-мадсьы штереси (прихильники — В. Мешков, О. Васильчиков), 1 державна, котра передбачала, що уряд надшяе органи мкцевого самоврядування части-ною сво!х повноважень, а отже робить !х «особливими органами» державно! влади (В. Безобразов, О. Грановський, М. Лазаревський, М. Коркунов, А. Михайловський).
Зрештою при шдготовщ реформ мкцевого управлшня були поеднаш щ дв1 протилежш теорГ!, що давало можливкть уряду, залежно в1д обставин, квал1ф1кувати земства та м1ськ1 думи як громадсьы або державш установи [1, с. 22, 31].
Шдготовка реформи оргашв мкцевого управлшня почалася ще до оф1-цшного скасування кршосного права в Росп. Вона лопчно випливала 1з затверджено! в грудш 1858 р. урядово! програми з селянського питання. Ця програма, зокрема, передбачала надання колишшм помщицьким селянам прав вшьного с1льського стану 1 встановлення р1вноправних в1дносин пом1щика, що втрачав адмшктративно-полщейську владу в маетку, з сшь-ським «миром» — общиною. 29 с1чня 1859 р. ввдбулося повел1ння государя про новий правопорядок на мкцях, яке передбачало позбавити дворянство адмшктративно-полщейсько! влади в повт. Призначати пов1тових посадо-вих ос1б 1 над1ляти !х повноваженнями повинен був уряд. Посилення адм1-шстративно! та пол1цейсько! влади в повш, централ1зац1я всього м1сцевого управлшня зумовлювалася побоюваннями 1мператора Олександра II за долю селянсько! реформи. Але одночасно уряд здшснював розробку основ нового устрою оргашв мкцевого управлшня виходячи з вде! м1сцевого самоврядування — передач! ведення мкцевих «земських» справ виборним установам. 27 березня 1859 р., коли вже почала свою роботу редакцшна ком1с1я з селянського питання, з представнишв мш1стерств внутр1шн1х справ, державного майна та юстицп була створена Ком1с1я про пов1тов1 установи шд голову-ванням Н. М1лют1на, у той час товариша м1н1стра внутр1шшх справ. Коло проблем, щодо яких ком1сп належало розробити законопроекти, включало заснування господарсько-розпорядчого управлшня в повггах. При цьому в сфер1 перетворення м1сцевого управл1ння особливу увагу передбачалося придшити трьом напрямам: предметам ввдання господарсько-розпорядчих установ на м1сцях, мехашзму !х формування та ступеню повноважень [6, с. 36].
Першим дорученням, отриманим ком1с1ею, стало складання законопроекту «О хозяйственно-распорядительном управлении в уезде». Виявляючи обережшсть, уряд наказував ком1сп обмежити в закош компетенц1ю м1с-цевого самоврядування господарськими функщями 1 розкладкою земських податей. Йдучи у фарватер! цих рекомендацш, ком1с1я розробила концепщю реформ м1сцевого управл1ння: «Главные начала устройства уездного управления и полиции», в якому передбачалося практично всю повноту влади на
рiвнi пов^у зосередити в руках призначених урядом пов^ових начальниыв, у ввданш яких повиннi були перебувати контроль над виконанням розпоря-джень, спостереження за законшстю i порядком. 1м же шдпорядковувалася повiтова адмшктращя i полiцiя. Для координацп дш повiтового самовряду-вання з полщею проектувалося об'еднання мiськоí та земсько! полiцií в едине повiтове полщейське управлiння на чолi з призначеним урядом справником, при якому слвд було утворити присутшсть з виборних представниыв — дво-рянського, селянського i мiського. Комiсiя розробила також «Предложения об устройстве сельских обществ в помещичьих селениях и об учреждении волостей». Цей проект виходив iз вде! збереження прав помщиыв у справi управлiння сiльськими общинами та волостями, i тому викликав рiзку про-тидiю в лiберальних громадських колах. Однак навiть щ несмiливi пропозицп комiсií йшли врозрiз з офiцiйним курсом на посилення централiзащí влади i розширення повноважень призначених урядом чиновниыв. Тому було вирЬ шено зосередити зусилля комiсií на складаннi проекту тимчасових заходiв з формування господарського самоврядування. У той же час, за наполяган-ням Н. Мiлютiна, було отримано згоду iмператора на поширення майбут-ньо! реформи не тiльки на пов^овий, а й на губернський рiвень. У жовтнi 1859 р. очолювана Н. Мшютшим установа отримала нову назву — КомЫя про губернсью та повiтовi установи.
Криза, в якш опинився царський уряд на зламi 50-60-х рокiв, уже не дозволяла обмежитися при реформуванш систем мкцевого управлiння простою перебудовою адмшктративного апарату. Тому шсля велiння iмператора вiд 23 жовтня 1859 р. було змшено шдходи до концептуальних засад реформи мк-цевого управлiння, а саме перетворення !х в органи мiсцевого самоврядування. Ключове значення в передбачуваних перетвореннях було придшено проблемам повноважень мкцевих оргашв самоврядування, !х структурi i забезпеченню всестанового представництва в них. Особливо в цьому документ наголошу-валося на необхiдностi надання органам господарсько-розпорядчого управ-лiння в повт бiльшоí едностi, бiльшоí самостiйностi i бiльшоí довiри, а також визначення «степени участия каждого сословия в хозяйственном управлении уездом» [8, с. 97]. Ужии в документ термiни «единство», «самостоятельность», «доверие», очевидно, припускали усунення численних мкцевих оргашв та створення единого господарського управлшня на основi виборноси, всеста-новостi та незалежностi ввд адмiнiстрацГí.
При розробцi реформи необхщно було рахуватися i з консервативно нала-штованими опонентами. Виходячи з цього, у квггш 1860 р. комiсiя надала перший систематично викладений варiант структури, повноважень i прерогатив земських установ у виглядi проекту «Временных правил об уездных земских присутствиях». Останш повиннi були складатися з виборних i призначених члешв (повiтового предводителя дворянства — як голови, повггового справ-ника, мкького голови, трьох засiдателiв — представниыв станiв, чиновникiв та
експерпв). Що стосуеться повноважень повггових присутствш, то вони були аналопчними повноваженням колишнiх повггових адмшстрацш. Крiм того, повiтовi присутствiя залишалися пiд контролем урядово! i мiсцевоí бюрократы. Однак лiберальнi настро! у «верхах» на той момент посилилися. Олександр II не був задоволений запропонованим нашвзаходом i в червш 1860 р. повернув проект до Мшктерства внутрiшнiх справ, зажадавши повторно представити його разом з проектом реформи губернських установ.
З iншого боку на поведшку уряду впливали опозицшне дворянство i бур-жуазiя. Першi вимагали створення мiсцевих органiв самоврядування, нама-гаючись компенсувати втрату влади над селянами. Друп — усввдомлюючи необхiднiсть розвитку капiталiзму. Але й т^ й iншi в умовах формування буржуазних ввдносин прагнули зберегти сво! економiчнi позицп, змiцнити й розширити свш полiтичний вплив. Ц завдання можна було вирiшити за рахунок перерозподшу повноважень мiж царською бюрокрапею i органами мiсцевого самоврядування.
Зазначеш мотиви були домiнуючими при складанш проекту земсько! реформи, яке почалося негайно шсля введення в дш селянсько! реформи 19 лютого 1861 р. У спещальнш записщ, складенiй в початку 1861 р., Н. Мшю-тiн виклав свое бачення щодо перетворення системи мкцевого управлiння та самоврядування. Вiн пропонував чгткий подiл «адмiнiстративно-полiцейських» i «господарсько-економiчних, благодiйних» справ. Першi повиннi були залиши-тися у вiданнi губернаторiв i губернських правлiнь; другi передбачалося пере-дати всестановим, виборчим губернським i повiтовим земським присутностям (або установам), надшеним широкою самостiйнiстю. У розмежуванш господар-сько-розпорядчих та адмшктративно-полщейських функцiй Н. Мiлютiну та шшим представникам лiберальноí бюрократы бачилося ращональне поеднання едностi державного управлiння i децентралiзацГl в питаннях завiдування мкце-вим господарством. Правда, розмежування «мкцевих» i «державних» iнтересiв на практищ виявилося дуже складною справою.
Здшснення селянсько! реформи вимагало бiльш твердого курсу у вну-трiшнiй полчищ. Тому мiнiстр внутрiшнiх справ С. Ланськой i його товариш Н. Мшютш у кiнцi квiтня 1861 р. були вщправлеш у вщставку через невдово-лення крiпосникiв ввдстоюванням лiберальних iдей.
Новий мiнiстр внутршшх справ П. Валуев, який очолив Комкш про губернськi i повiтовi установи, вiдрiзнявся помiрно-консервативними погля-дами i прагненням захистити економiчнi права помiсного дворянства, осла-бленi, на його думку, селянською реформою 1861 р. Але прокнорувати вдею мкцевого самоврядування було вже неможливо. У питанш про устрiй зем-ських установ можна було варшвати в межах проблем: про сощальний склад цих установ, про !х компетенцп та про сутнiсть i межi повноважень земств. При визначеннi складу земств П. Валуев переконував, що подш виборщв на курГ! повинен мати в основi не становий, а майновий характер. У його
пояснювальнш записщ до проекту говорилось, що «сословное деление, доселе признаваемое и принятое законом, было бы неудобно в применении к земским учреждениям, имеющим в принципе не сословные, но общие, хозяйственные интересы известных местностей» [9, с. 215]. Але при виборах до земства передбачався високий майновий ценз, завдяки чому виборча кур1я землевласниыв ставала майже щлком дворянською, а мкьы виборщ були представлен!, головним чином, великою буржуаз1ею. У пор1внянш з пер-в1сним проектом, значно скорочувалося представництво селянства. М1ськ1 низи взагал1 виключалися з числа виборщв. У шдсумку П. Валуев, як захис-ник штерес1в класу помщиыв, збер1гши кур1альних систему при наявно-ст майнового цензу, прагнув забезпечити домшування штерес1в помщиыв у мкцевих господарських справах. Кр1м того, у проекту шдготовленому шд кер1вництвом П. Валуева, земсьы установи не були повшстю ввдокремлеш в1д адмш1страцп. На вщмшу в1д Н. Мшютша, П. Валуев не виключав майбутш земсьы установи з числа м1сцевих урядових установ. Земства вш називав «особливими органами» державно! влади: «Земское управление есть только особый орган одной и той же государственной власти и от нее получает свои права и полномочия; земские учреждения, имея свое место в государственном организме, не могут существовать вне его, и, наравне с прочими учреждениями, подчиняются тем общим условиям к тому общему направлению, которое установлено центральной властью» [8, с. 171]. Сенс «особливого» статусу майбутшх земських установ у систем! державно! влади, так само як 1 !хш права, розкривався в проект! вельми туманно. З точки зору П. Валуева, цей статус полягав насамперед у тому, що уряд надшяв земсьы установи частиною належних йому повноважень, а отже, за урядом зберйалося право довшьно втручатися у справи мкцевого самоврядування.
Кр!м того, земська реформа, на думку П. Валуева, мала ще одне важливе завдання, вона повинна стати «дополнительным орудием для успокоения общества посредством переключения его от политических интересов к местным хозяйственным интересам» [3, с. 203].
У березш 1862 р. П. Валуев подав ¡мператору доповвдь, в якш виклав основш положення свого законопроекту. Олександр II вшс проект П. Валуева до Ради м1шстр1в, а пот1м — на обговорення особливо! наради, що складалась з ряду ключових м1шстр1в 1 кер1вник1в ввддшень Власно! його 1мператор-сько! величност1 канцелярп, шд головуванням великого князя Костянтина Миколайовича. Колишнш товариш м1н1стра внутр1шн1х справ М. Мшютш розповсюдив записку з критикою вдей проекту земсько! реформи чинного мшктра П. Валуева. У в1дпов1дь останн1й заручився згодою 1мператора на п1дготовку ще одного проекту — про перетворення Державно! ради з залучен-ням до !! складу виборних представниыв в1д майбутшх земств. Цю виборну установу — своервдну нижню палату Державно! ради — П. Валуев мав нам1р назвати З'!здом державних гласних. На перший погляд ця пропозищя мала
вельми прогресивне значення, оскшьки декларувала основи едино! системи виборного представництва ввд сшьсько! громади до Державно! ради. Але на практищ П. Валуев мав на мет зов^м iншi щль Вш очiкував вiд ново! установи, проввдна роль в якiй належала б представникам дворянства, перегляду селянсько! реформи 19 лютого 1861 р. у тому плаш, щоб гарантувати неухильне дотримання помщицьких прав власность Самому мiнiстру вну-трiшнiх справ при цьому ввдводилася б роль фактичного голови уряду, що спирався на виборне всестанове представництво. Саме тому проекту пере-творення Державно! ради П. Валуев надавав першорядне значення. Що сто-суеться земсько! реформи, то вш не вважав !! скiльки-небудь важливим заходом, а майбутш земськi установи називав не шакше, як «провинциальными полупредставительными собраниями». На противагу лiберальне крило опонентв П. Валуева, на чолi з великим князем Костянтином Миколайови-чем, виступало проти створення при верховнш владi «консервативного представництва» дворянства, так як не знаходило ввдповда на питання: «Кто при сем будет представлять крестьян?» [4, с. 151]. Вони вимагали ввдмовитися вщ будь-якого прояву принципу становост при формуванш оргашв мкце-вого самоврядування, визнати за селянами-общинниками право на участь у земських виборах у складi кури повiтових землевласникiв. Крiм того, вони пропонували ввдмовитися вiд призначення голiв земських зборiв «вiд уряду», не бажаючи вщдавати функцп голови в них предводителям дворянства. Але П. Валуеву спочатку вдалося ввдстояти сво! позицп: землевласникам-дво-рянам, порiвняно з iншими верствами, надавалися значш виборчi привiлеí, зокрема, бiльш низький майновий ценз. Виборча курiя селян повинна була складатися лише з сшьських старост i волосних старшин. Бшьш того, на земства передбачалося покласти частину фккально-полщейських функцiй. Таким чином, становлення земських установ як оргашв мкцевого самовря-дування опинилося шд загрозою. Схваленi нарадою «главные основания» проекту були затверджеш iмператором 2 липня 1862 р., а восени — опублЬ кованi. Проект був переданий на розгляд дворянських зiбрань i доопрацьо-вувався з урахуванням !х пропозицiй.
До березня 1863 р. комiсiя П. Валуева закшчила пiдготовку проектiв «Положения о земских учреждениях», «Наказа земским учреждениям» i «Временных правил о земских повинностях». Зазначеш законопроекти, засноваш на консервативних продворянських позищях, не мктили чiткого визначення компетенцГ! земських установ, надавали губернаторам i Мшктерству внутрiш-нiх справ право контролювати дГ! земств i припиняти будь-яю íхнi постанови. Остаточне рiшення спорiв мiж земствами та урядовими шстанщями залиша-лося за державою в особi Сенату.
Але цi пропозицГ! П. Валуева зустрiли спротив у Власнш його iмператор-сько! величноси канцелярГ!. Головноуправляючий II вiддiленням канцелярГ! барон М. Корф, якому зазначеш проекти були передаш для надання висновку,
не погодився з думкою П. Валуева. Зауваження М. Корфа стосувалися зовс1м не частковостей 1 деталей [3, с. 217], а основних, принципових положень про-ект1в. У своему висновку вш наполягав на твердому визначенш кола ввдання земств. Влад1 варто було б, з точки зору М. Корфа, не займатися постшною рев1з1ею 1 регламентащею земсько! д1яльност1, а передати судовш влад1 нагляд за законшстю дш як адмшктративних властей, так 1 земств. М. Корф запропо-нував зр1вняти виборчий ценз для дворян 1 не дворян, скоротити число м1ських виборщв 1 квоту !х представництва в земству а також розширити коло учасни-к1в у земських виборах вщ селянсько! кури — надати сшьським громадам право самим визначати виборщиыв 1 не поширювати на них майновий ценз. Нарешт1, М. Корф ввдмовляв предводителям дворянства в прав1 головувати в земських зборах, а губернатору — затверджувати на посад1 виборних ос1б: голову та члешв земсько! управи. Зауваження головноуправляючого II ввддшення були частково враховаш ком1с1ею М1шстерства внутршшх справ 1 в травш 1863 р. проект земсько! реформи надшшов до Державно! ради.
Повстання у Царств1 Польському 1 захвдних губершях наклали свш в1д-биток на х1д п1дготовки земсько! реформи. У кв1тш 1863 р. П. Валуев надав Олександру II записку, а пот1м 1 проект «нового учреждения Государственного совета», що передбачав скликання З'!зду державних гласних, який планувалося надшити дорадчими правами департаменту Державно! ради 1 вносити на його обговорення сусшльно значушд законопроекти. Але на в1д-мшу в1д першо! спроби створення З'!зду державних гласних ця пропозищя мала чисто ситуацшне призначення. Надання «разным сословиям некоторой доли участия в делах законодательства или общего государственного управления» повинно було, на думку П. Валуева, справити сприятливе враження на громадську думку европейських держав 1 дати «верноподданной России политическое первенство перед крамольною Польшей». «Всероссийское земство», (З'!зд державних гласних) на думку мшктра, стало б противагою «стремлениям к провинциальному сепаратизму» [2, с. 225— 232]. Пропозицп П. Валуева зустрши ошр з боку шших вищих сановниыв. Та й коливання Олександра II швидко розв1ялися. Не маючи шчого проти представницького правлшня на м1сцях, в1н не вважав Росш дозр1лою для сприйняття вдей кон-ституц1онал1зму та парламентаризму. У грудш 1863 р., коли основш сили польських заколотник1в були розгромлеш, а необх1дн1сть завоювання европейських симпатш, так само як 1 загроза шоземного втручання в «польсьы справи» в1дступила на другий план, 1мператор в1дхилив 1дею перетворення Державно! ради. Уряд погодився заснувати земства тшьки на р1вш пов1ту 1 губернп. Прис1каючи «конституционную» спробу П. Валуева, яка мала на мет1 змщнити пол1тичн1 позиц1! дворянства, самодержавна влада подбала й про те, щоб земство не перетворилося на рупор селянських спод1вань. Тому перв1сний задум створення волосних земств як нижчо! ланки в систем! м1с-цевого самоврядування не увшшов до проекту.
Дещо рашше у 1863 р. на сшльному засвданш присутствш департамен-тiв законiв i державного майна Державно! ради було прийнято зауваження М. Корфа i розвинуто низку лiберальних, безстанових iдей проекту земсько! реформи. Становi привiлеí i вiднесення дворянства при виборах до складу земських зборiв було ввдкинуто. Селяни, якi придбали у власшсть необхiдну кiлькiсть землi поза межами надшу, отримували право вступити у виборчу курш землевласникiв. Розширювалася участь селян у виборному процес — обирати гласних пов^ового земського зiбрання вiд сiльських товариств повиннi були колегп виборщикiв вiд волосних сходiв. У повiтовому з'íздi виборщикiв була обов'язковою участь принаймш одного представника ввд кожного сiльського сходу. Обрання голiв та членiв земських управ поклада-лося на земськi зiбрання. Предметами спорiв та офiцiйно оформлених роз-бiжностей стали: розмiр виборчого цензу для рiзних станiв i курiй, право селянських виборщикiв обирати у гласш вихiдцiв з шших станiв i питання про головування в пов^ових та губернських земських зборах.
У загальному зiбраннi Державно! ради, яке розглядало проект реформи до кшця 1863 р., захисники станових привше!в дворянства отримали деяку бшь-шкть з ключових питань. Але тимчасово, бо Олександр II вважав справу вирЬ шеною i лише вимагав вiд членiв Державно! ради не затягувати обговорення. При виршенш розбiжностей iмператор у бшьшост випадкiв вiддавав перевагу лiберальним щеям, так, вiн погодився з розширенням кола повноважень земських установ. Разом з тим, Олександр II робив i деяы поступки — предводи-телi дворянства ставали головами земських зборiв (правда, монарх залишив за собою право призначати голiв губернських зiбрань на свiй розсуд).
Шдготовка проекту земсько! реформи показала всю суперечливкть i складнiсть вщносин у сферi мiсцевого управлiння. У шдсумку Закон про земства став втшенням складного компромiсу мiж поглядами двох неприми-ренних полiтичних опоненив — ново! буржуазп та консервативного дворянства — в питанш про оргашзащю мiсцевого самоврядування, представлених на поверхш в особi Н. Мшютша i П. Валуева. Цей компромк поеднав в собi безстановий принцип i рудименти станового ладу, початок господарсько-роз-порядчо! самостiйностi оргашв мiсцевого самоврядування i спроби пере-творити земство на «п'яте колесо» державно-бюрократичного мехашзму. Якщо П. Валуев i iншi продворянськи налаштованi дiячi прагнули зробити земську реформу противагою селянськш реформi, захистити економiчнi штереси i пiдвищити полiтичну роль дворянства, то лiберальне, «антидво-рянське» крило уряду, навпаки, розраховувало, що майбутш земства послу-жать справжньою школою «пол^ичного виховання» для селянства. У той час як П. Валуев готував Грунт для введення продворянско! конституцп, великий князь Костянтин Миколайович висловлював надш, що з часом общинний селянський елемент перетвориться «завдяки земщиш» у силу, рiвновелику могутнш i амбiтнiй «аристократичнiй олiгархГl», i тодi в РосГ! стане можли-вим створення безстанового центрального уряду.
Список л^ератури: 1. Верещагин А. Н. Земский вопрос в России (по литико-правовые аспекты) / А. Н. Верещагин. — М. : Междунар. отношения, 2002. 2. Вестник права. — 1905, Кн. 9. 3. Гармиза В. В. Подготовка земской реформы 1864 года / В. В. Гармиза. — М., 1957. 4. Дневник П. А. Валуева, министра внутренних дел. — М., 1961. 5. Казаченко А. О. Земське самоврядування в Полтавськш губернп (1864— 1920 рр.) : 1сторико-правове дослвдження / А. О. Казаченко. — Полтава : Полтав. лиератор, 2009. 6. Лаптева Л. Е. Из истории земского и городского управления в России / Л. Е. Лаптева, А. Ю. Шутов. — М., 1999. 7. Русская старина. — 1893. — № 9. 8. Хрестоматия по истории России. Вторая половина Х1Х века / Сост. Егоров П. О., Перов Г. Л. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 1995. - 384 с. 9. Хрестоматия по истории СССР 1861—1917 гг. / Сост. Дмитриев С. С., Эйслогова Р. Г. — М., 1970.
БОРЬБА ИДЕЙ ПРИ ПОДГОТОВКЕ ЗЕМСКОЙ РЕФОРМЫ 1864 ГОДА
Румянцев В. О.
В статье исследуется эволюция идей и взглядов на реформирование системы местного управления после отмены крепостного права и в частности местного самоуправления, его система, состав, компетенция. Показана борьба либерального и консервативного лагерей в ходе разработки проекта земской реформы 1864 г.
Ключевые слова: местное управление, местное самоуправление, земская реформа 1864 г.
FIGHT FOR THE PREPARATION OF IDEAS THE ZEMSTVO REFORM OF 1864
Rumyantsev V. O.
The article explores the evolution of ideas and views on the reform of the local government system after the abolition of serfdom and in particular local government, his system, composition, competence. Shows the struggle of the liberal and conservative camps in the process of drafting the Zemstvo reform of 1864.
Key words: local government, local government, the Zemstvo reform of 1864.
Надшшла до редколегп 11.09.2014 р.
