CC BY
42
Ukrainian Journal of Ecology
UkrainianJournal of Ecology, 2017, 7(4), 486-491, doi: 10.15421/2017_149
ORIGINAL ARTICLE UDC 636.1.09:591.143:615.918:577
Biopolymers of the connective tissue of horse blood serum after
poisoning by Cynoglossum officinale
D. Kibkalo1, O. Tymoshenko1, S. Borovkov1, A. Zakharev1, K. Skripova2
1 Kharkiv State Zooveterinary Academy Academic Str. 1, Malaya Danilovka, Dergachi district, Kharkov region, Ukraine, 62341 2 Kashtanova Str. 38., Obukhov, Kiev region, Ukraine, 08700 E-mail:diagnost 96@ukr.nei. serg b78@mail.ru Submitted: 31.10.2017. Accepted: 12.12.2017
The results of a complex study of the effect of Cynoglossum officinale on the organism of horses were presented in the article. The research was conducted in the period from 2014 to 2017 at the Derkulsky stud farm in Lugansk region. It has been established that poisoning by Cynoglossum officinale causes a violation of the hepatotoxic biliary system and the development of cirrhosis in horses. A set of biochemical parameters of blood serum that may be markers of dystrophic processes in liver tissues was determined. The most informative indicators for diagnosis of cirrhosis of the liver in horses are indicators that characterize the state of the connective tissue, namely the content of glycosaminoglycans and their fractions. There was a tendency to increase the number of general GAGs in the horses which died, compared to the control group. In animals that survived, this indicator increased significantly (p<0.05) compared to the control, indicating the development of fibrous changes in the tissues of parenchymal organs. After analysis of the level of separate GAGs fractions, it was determined that level I of GAGs fraction in all groups was higher than the reference norm, indicating a metabolic abnormality of GAGs of the connective tissue, in particular chondroitin-6-sulfate, especially in animals that survived after poisoning (p<0.05). Level II of GAGs fraction for most of the horses which died after Cynoglossum officinale poisoning was also higher than the norm: 3.12 ± 0.49 un., and in the horses that survived this figure was 2.67 ± 0,23 un. Consequently, after Cynoglossum officinale poisoning the formation of cholesterol-4 and dermatan sulfates increased that is usually observed in the degenerative processes in the liver and is accompanied with the growth of the connective tissue. Level III of GAGs fraction, the major part of which is heparan and keratan sulfates, increased by 2.6 times (p<0.05) in case of death of animals after Cynoglossum officinale poisoning and by 2.4 times (p<0.05) in the horses that survived. It is possible that depolymerization of heparan sulfate occurs in the stromal elements of the liver and of other internal organs which is replaced by chondroitin-4-sulfates as a result of poisoning of the animals by Cynoglossum officinale while Ito cells are transforming into myofibroblasts. These data are confirmed by morphological studies of the liver, which are manifested by dystrophic changes, on the background of cell cytology, hepatodepressive syndrome and an increase in the volume of connective tissue which leads to the death of most of the horses and to the development of chronic pathological process in animals that survive.
Key words: connective tissue; blood serum; horses; biochemistry; poisoning; Cynoglossum officinale
Бiополiмери сполучноТ тканини сироватки кров1 в коней за отруення чорнокоренем лкарським (Cynogbssum officinale)
Д.В. Юбкало1, О.П. Тимошенко1, С.Б. Боровков1, А.В. Захарьев1, К.В. Скрипова2
Харк1вськадержавна зооветеринарна академ'1я 1 вул. Акaдемiчнa 1 смт. Дергач '1вськийрайон, Мала Дaнилiвкa, Хaркiвськa область, 62341, УкраТна 2вул. Каштанова буд. 38, м. Обухiв, КиТвська область, 08700, УкраТна
В статт представлен результати комплексного дослщження дм чорнокореня лкарського на оргаызм коней. Дослщження були проведем в перюд 2014-2017 роюв на Деркульському юнному зaводi ЛуганськоТ обласп. Встановлено,
що отруення чорнокоренем лкарським спричиняе у коней порушення роботи гепато-б^арноУ системи та розвиток цирозу. Встановлений комплекс бiохiмiчних показникiв сироватки кровi що можуть бути маркерами дистрофiчних процесiв у тканинах печЫки. Найбiльш iнформативними показниками для дiагностики цирозу печiнки у коней е показники, що характеризують стан сполучноУ тканини а саме вмiст глкозамЫоглкаыв та Ух фракцiй. Спостерiгалась тенден^я до зростання кiлькостi загальних ГАГ'с у коней, що загинули, порiвняно з контрольною групою. У тварин, як вижили, цей показник достовiрно зростав (p<0,05) порiвняно з контролем, що свщчить про розвиток фiброзних змiн у тканинах паренхiматозних оргаыв. Аналiзуючи рiвень окремих фракцiй ГАГ'с, встановили, що рiвень I фракцй ГАГ'с в усiх групах був вище референтноУ норми, що свщчить про порушення метаболiзму ГАГ сполучноУ тканини, зокрема хондроУтин-6-сульфата, особливо у тварин, що вижили пкля отруення (р<0,05). Рiвень II фракцй ГАГ'с у бтьшоУ частини коней, як загинули за отруення чорнокоренем, також був вищим за нормативнi показники: 3,12±0,49 ум/од, а в коней, що вижили, цей показник складав 2,67±0,23 ум/од. Отже, за отруення чорнокоренем збтьшувалось утворення ходроУтин-4- та дерматансульфатiв, що зазвичай спостер^аеться за дистрофiчних процесiв у печЫц i супроводжуеться розростанням сполучноУ тканини. Рiвень III фракцй' ГАГ'с, бтьшою частиною яких е гепаран- та кератансульфати, зростав за отруення коней чорнокоренем у 2,6 рази (p<0,05) у разi загибелi тварин i у 2,4 рази (р<0,05) у коней, як вижили. Скорiш за все, вщбуваеться деполiмеризацiя гепарансульфату у стромальних елементах печЫки та Ыших внутрiшнiх органiв i замiщення його хондроУтин-4-сульфатами внаслiдок отруення тварин чорнокоренем, коли вщбуваеться перетворення клiтин 1то в мiофiбробласти. Цi данi пщтверджеы морфологiчними дослiдженнями печiнки, якi проявляються дистрофiчними змiнами, на тлi цитолiзу клiтин, гепатодепресивного синдрому i збтьшення обсягу сполучноУ тканини, що призводить до загибелi бiльшоУ частини коней i до розвитку хронiчного патолопчного процесу у тварин, якi залишилися живими.
Ключов1 слова: сполучна тканина; сироватка кров^ конi; бiохiмiя; отруення; чорнокорень лкарський
Вступ
Отруення чорнокоренем лгкарським (Cynoglossum officinale) постiйно рееструють як в УкраУнг, так i за УУ межами (Babenko et al., 1999, Lyakhovich et al., 2014; Khmel'nitskiy et al., 1998). Так, у США чорнокоргнь занесений у список небезпечних рослин для великоУ рогатоУ худоби, у Британськгй КолумбгУ та Онтaрio вiн становить серйозну проблему як сорна рослина, а в Нгмеччинг е небезпечним забруднювачем сгна (Cheeke еt all, 1985; Conner et al., 2000; De Clerk-Floate, 1999). За результатами дослгджень, було встановлено, що отруення тварин i людей пiрoлiзидинoвими алкалоУдами, як мгстяться в чорнокоренг лiкaрськoму, викликае венo-oклюзiйну хворобу з вираженим гепарально-енцефальним синдромом (Lyakhovich, et al., 2014, Radchenko et al., 2005, Sytnik, 2005), який проявляеться болючгстю та збiльшенням печгнки, асцитом, судинними розладами в нижнгй чaстинi черева, загальною хворобливгстю тварин (Kondrakhin et al., 2005, Sytnik, 2005, Khmel'nitskiy, et al., 1998).
У випадку отруення пiрoлiзидинoвими алкалоУдами Ух детоксикацгя вiдбувaеться, головним чином, за допомогою ферментiв монооксидаз, що мктяться в цитoзoлi, мiтoхoндрiях, пероксисомах та лiзoсoмaх клгтин. У гепатоцитах пгд дiею оксидаз метаболии пiрoлiзидинoвих aлкaлoУдiв перетворюються на пгроли, iнiцiaтивнi токсикогени, як дгють на ДНК ядер клгтин печiнки, викликаючи ушкодження геному, прoлiферaцiю клгтин, мутаци. У пaтoгенезi цг еУ хвороби, ^м вказаних вище ланок, у багатьох тварин також спoстерiгaються жoвчoмiхурoвa, ентеральна, легенева i ниркова склaдoвi патологи, як добре вивченi i oписaнi у великоУ рогатоУ худоби (Vladimirov, 2000, Lyakhovich, et al., 2014, Khmel'nyts'kyy et al., 2003). У коней, як отруУлись чорнокоренем лгкарським на пасовищах, рееструють гастроентерит та венозну печгнкову гiперемiю.
Довготривале вживання такого корму призводить до розвитку aтрoфiчнoгo цирозу печгнки. Дослгдженнями багатьох aвтoрiв встановлено, що цирозогеннг отрути цiлеспрямoвaнo дгють саме на ендотелгй кaпiлярiв, зiрчaстi клгтини та решггчасп волокна печiнки. Подразнення клгтин ендoтелiю стимулюе видiлення багатьох фaктoрiв, у тому числг фактору росту фiбрoблaстiв - p-FGE. Пгд час цього вгдбуваеться aктивaцiя мaкрoфaгiв i видiлення ендoтелiну, трансформуючого фактору росту та ¡нших, як приймають участь у розвитку фiбрилoгенезу i склерозу (Vladimirov, 2000, Zajchik et al., 1999, Rouder, 2003). Цг змгни активують зiрчaстi лгпоцити - клгтини 1то, що перетворюються в мгофгбробласти i починають секретувати колаген I та Ill типгв, заметь IV, який в нормг притаманний базальним мембранам печгнки. TaKi змгни метaбoлiзму призводять до значного гнтра- та перилобулярного розростання сполучноУ тканини на Фонг незначного ушкодження саме клгтин паренхгми печiнки (Zajchik к et al., 1999, Radchenko et al., 2005, Tymoshenko et al., 2010). Проте в ¡нших випадках, на початку захворювання спостерггалось збтьшення розмгргв гепaтoцитiв, Ух ядер та виникнення в цитoплaзмi вакуолей. За тяжкоУ стaдiУ хвороби вгдбувався некроз гепaтoцитiв, кaпiлярнa ектaзiя та склероз. Останнгй мгг бути як дифузним, так i лoкaлiзoвaним. Пролгферацгя епiтелiю жовчних протокгв, за даними ргзних aвтoрiв, носила рiзнoспрямoвaний характер (Zajchik et al., 1999; Radchenko et al., 2005).
Таким чином, патологгя печгнки та ¡нших органа при отруеннг пiрoлiзидинaми у значнгй мгрг залежить вгд дози та тривалостг надходження токсингв в органгзм тварин. Проте до кгнця не з'ясовано, що лежить у його основк Вважаеться, що вено-оклюзгйна хвороба мае суттевг постгйнг морфологгчнг ознаки, але характеризуеться вгдносно слабкими i малогнформативними змгнами бгохгмгчних маркергв, що не дае можливостг впевнено диференцгювати УУ вгд ¡нших, подгбних за перебггом хвороб.
У зв'язку з вищевикладеним доцтьно продовжити поглиблене вивчення даноТ патологи для пояснення деяких, недостатньо вивчених ланок отруень тварин рГзних видГв, зокрема коней, п1рол1зидиновими алкалоТдами (Zentek et al., 1999).
Метою дослГждень було встановлення змЫ показникГв метаболГчного профГлю сироватки кровГ спортивних коней, зокрема показникГв стану сполучноТ тканини, за спонтанного отруення чорнокоренем.
МатерГали i методи дослГджень
ДослГджено 13 коней що утримуються на Деркульському юнному заводГ (ДКЗ), в якому спостерГгалось отруення деяких тварин чорнокоренем. З них шлсть коней загинули протягом 1-3 дГб, три тварини вижили пГсля отруення; чотири -становили контрольну групу без клГнГчних ознак отруення. У вех коней одержували зразки кровГ з яремноТ вени за допомогою вакуумноТ системи забору кровГ Vacuette®; у сироватцГ кровГ визначали вмГст загального бтка (ЗБ), активнГсть ферментГв аспартатамГнотрансферази (АсАТ) та аланГнамГнотрансферази (АлАТ), а також концентрацГю показникГв стану сполучноТ тканини: глГкопротеТ-мв (ГП), загальних хондроТтинсульфатГв (ХСТ) Г фращй глГкозамГноглГканГв сироватки кровГ (ГАГ'с) зпдно з загальноприйнятими методиками (Tymoshenko et al., 2010). Також був проведений патологоанатомГчний розтин тварин, як загинули, та вГдбГр проб печГнки для гГстологГчного дослГдження з подальшим фарбуванням гематоксилГн-еозином (Goral'skiy, et al., 2005).
Результати та Тх обговорення
У тварин контрольно!' групи, з господарства ДКЗ, в якому було зареестровано отруення чорнокоренем, спостерГгалась тенденцГя до низького рГвня загального бГлка в сироватцГ кровГ: 59,0-65,5 г/л (Табл. 1). У тварин, як загинули за отруення чорнокоренем, вмГст загального бГлка коливався у значних межах (лГмГти 59-120 г/л), що е показником рГзноТ за спрямованГстю вщпов^ органГзму тварин на дГю токсину. У коней, як залишились живими пГсля отруення, вмГст загального бГлка був у межах референтноТ норми.
АктивнГсть АсАТ у контрольна групГ коней з ДКЗ не виходила за межГ норми. СлГд зауважити, що значення активност АсАТ рГзняться за рГзними джерелами лГтератури в залежностГ вГд породи коней Г напряму Тх використання та Ы. (За J. Kaneko 226-366 од/л, за Д. Мейер та Д. ХарвГ 152-294 од/л) (Tymoshenko et al., 2010). За отруення чорнокоренем активнГсть ферменту в коней, як вижили, за середнГми значеннями достовГрно не вщрГзняеться вГд показника з групи контролю. Проте у тварин, як загинули внаслщок отруення, найбтьш широкий дГапазон активност ферменту становив 26,0-377,0 од/л, що е показником як ппоферментемп в деяких коней, так Г посиленого цитолГзу в Гнших особин. Така ж закономГрнГсть встановлена Г в коней, як вижили, але в бГльш вузькому дГапазонГ: 118.0-194,0 од/л. АктивнГсть АлАТ у коней вах груп була вища за межГ референтноТ норми, незалежно вГд даних, як мГстяться в рГзних джерелах тформаци. За отруення чорнокоренем активнГсть АлАТ коливалась у найбГльш широкому дГапазонГ, нГж в Гнших групах: 15,0-80,0 од/л у тварин, що загинули, та 30,0-67,0 од/л у тварин, як вижили пГсля отруення. ЦГ результати свГдчать як про зниження Ытенсивносп переамшування в частини коней, так Г про посилене руйнування гепатоцилв в Гнших тварин.
Таблиця 1. БюхГмГчы показники сироватки кровГ коней за отруення чорнокоренем (M±m, Lim, p<0,05)
Групи коней
Нормативы показники Контрольна група(n=4)
КонГ, якГ загинули (n=6)
КонГ, якГ вижили пГсля _отруення(n=3)
Загальний бГлок, г/л АсАТ, од/л АлАТ, од/л
60,0-80,0 50,0-200,0 8,0 - 20,0
62,6±1,34 125,8±3,90 30,5±1,71
59,0-65,5 117,0-136,0 26,0-34,0
72,8±9,49 174,0±47,40 38,2±11,12
59,0-120,0 26,0-377.0 15,0-80,0
68,2±2,54 144,7±24,69 48,3±10,68
63,4-72,0 118.0-194,0 30,0-67,0
Щоб встановити характер змЫ стану сполучноТ тканини в коней за отруення чорнокоренем, було дослГджено вмГст ГП та ГАГ у сироватцГ кровГ коней (Табл. 2).
У коней контрольноТ групи вмГст ГП не перевищував верхню межу референтноТ норми. Не було достовГрних вГдхилень рГвня ГП вГд значень контрольноТ групи за отруення чорнокоренем у коней, якГ загинули, а в деяких, якГ вижили, вмГст ГП був навГть достовГрно вищим (p<0,05) вище за тих, якГ загинули. Можливо, це е показником подальшого розвитку руйнГвного процесу в печГнцГ коней, якГ залишилися в живих.
ХСТ е одними з найбГльш Ыформативних показникГв у сироватцГ кровГ коней для оцЫки стану сполучноТ тканини. Одержав результати свГдчать про тенденцГю до бГльш високого рГвня даного показника у тварин, що загинули за отруення чорнокоренем.
Таблиця 2. Бiохiмiчнi показники стану сполучноУ тканини в сироватц кровi коней за отруення чорнокоренем (M±m, Lim, p<0,05)
Групи коней
Нормативнi показники Контрольна група(n=4)
Конi, якi загинули (n=6)
Конi, якi вижили пкля _отруення(n=3)
ГП, ум.од ХСТ, г/л ГАГ'с, ум.од
0,55-0,61 0,090-0,110 4,8-5,7
0,47±0,04 0,090±0,013 6,93±0,30
0,41 -0,60 0,070-0,130 6,2-7,5
0,49±0,012 0,172±0,057 9,44±0,94
0,44-0,51 0,080-0,395 7,0-12,3
0,63±0,03* 0,091 ±0,019 9,64±0,44*
0,56-0,75 0,060-0,127 8,8-10,3
Примiтка: * - p<0,05
Спостерiгалась тенденцiя до зростання ктькосп загальних ГАГ'с у коней, що загинули, порiвняно з контрольною групою. А у тварин, як вижили, цей показник достовiрно зростав (p<0,05) порiвняно з контролем, що свщчить про розвиток фiброзних змiн у тканинах паренхiматозних оргаыв.
Аналiзуючи рiвень окремих фракцiй ГАГ'с, встановили, що рiвень I фракцп ГАГ'с в усiх групах був вище референтноУ норми, що свщчить про порушення метаболiзму ГАГ сполучноУ тканини, зокрема хондроУтин-6-сульфата, особливо у тварин, що вижили пкля отруення (р<0,05). Рiвень II фракцiУ ГАГ'с у бтьшоУ частини коней, як загинули за отруення чорнокоренем, також був вищим за нормативы показники: 3,12±0,49 ум/од, а в коней, що вижили, цей показник складав 2,67±0,23 ум/од. Отже, за отруення чорнокоренем збтьшувалось утворення ходроУтин-4- та дерматансульфалв, що зазвичай спостер^аеться за дистрофiчних процесiв у печЫц i супроводжуеться розростанням сполучноУ тканини (Табл.3). Рiвень III фракцiУ ГАГ'с, бтьшою частиною яких е гепаран- та кератансульфати, зростав за отруення коней чорнокоренем у 2,6 рази (p<0,05) у разi загибелi тварин i у 2,4 рази (р<0,05) у коней, якi вижили. Скорш за все, вiдбуваеться деполiмеризацiя гепарансульфату у стромальних елементах печЫки та Ыших внутрiшнiх органiв i замщення його хондроУтин-4-сульфатами внаслiдок отруення тварин чорнокоренем, коли вщбуваеться перетворення кл™н 1то в мiофiбробласти.
Таблиця 3. Фращйний склад ГАГ сироватки кровi коней за отруення чорнокоренем (M±m, Lim, p<0,05)
Групи коней
Нормативы показники Контрольна група(n=4)
KoHi, якi загинули (n=6)
KoHi якi вижили пкля отруення(n=3)
I
2,5-3,1 4,73±0,30*
4,2-5,6 5,28±0,32*
4,1-5,9 6,00±0,50* 5,5-6,5
Фракци ГАГ II
1,2-1,6 1,80±0,23
1,4-2,4 3,12±0,49*
2,4-4,6 2,67±0,23* 2,3-3,1
0,9-1,2 0,40±0,07
0,3-0,6 1,04±0,12*
0,5-1,8 0,97±0,11 * 0,7-1,5
Примлтка: * - p<0,05
Отже, за загибелi коней спостерiгались порушення обмЫу ГАГ у бiльшому ступеню i в бiльший кiлькостi випадкiв, ыж у клiнiчно здорових тварин i тих, що вижили пiсля отруення. Ц результати спiвпадають з даними морфолопчних дослiджень щодо розвитку склеротичних змЫ у внутрiшнiх органах загиблих тварин.
За патоморфолопчного аналiзу трутв коней, якi загинули за хроычного отруення пiролiзидиновими алкалоУдами чорнокореня лкарського, встановленi достатньо специфiчнi змiни печЫки, що властивi гепаральному склерозу, а саме: печЫка у всiх трутв була збiльшена в об'емi, тьмяно-коричнева, з вираженою сiруватiстю, значно ущтьнена, на розрiзi мала пiдкреслено виражений малюнок внутршньоУ будови, з потовщеними стiнками внутрiшньопечiнкових вен та дрiбною гористiстю поверхнi зрiзу.
За патопстолопчного дослiдження зрiзiв печiнки вiд трутв коней встановленi вогнищевi портовенознi некрози. У вцттих часточках печiнки встановлен локальнi дескомплексацГУ, у гепатоцитах, що вцтти, були присутнi змiни, властивi дрiбноклiтиннiй жировiй дегенераци та зернистому диспротеУнозу: окремi гепатоцити мали св™у цитоплазму з дрiбними вакуолями та змщеним на периферiю ядром, окремi - тьмяну цитоплазму з оптично щтьними скупченнями, ймовiрно бiлкових агрегалв у нiй. Ядра бiльшостi гепатоцилв не мали притаманноУ Ум щтьносп карiоплазми, були напiвпрозорi, але мктили скупчення базофiльноУ субстанцп пiд карюлемою. Дрiбнi внутрiшньопечiнковi жовчнi протоки не виявлялись, а велию, якi вцтти, були дещо розширеними, вкритими епiтелiем з ознаками пперплази. Навколо останых були наявнi осередки розростання сполучноУ тканини. У дтянках трiад та в межах часточок з вираженою дископлекса^ею також вiдмiчали утворення значного об'ему сполучноУ тканини i
Bomi^eBi KniTi/iHHi скупчення, що складались переважно з фiбробластiв та лiмфоцитiв. На перифери окремих часточок рееструвались осередки «гыздовоЬ пролiферацií гепатоцитiв, якi також були оточен сполучною тканиною.
Рис. 1. Руйна^я печiнкових пластинок, розростання сполучноУ тканини в межах печiнковоí часточки. Зб. х 400, гематоксилiн-еозин
Рис. 2. Маргiнацiя i конденсацiя хроматину в ядрах гепатоцилв, зернистий диспроте'|'ноз. Зб. х 900, гематоксилiн - еозин
Висновки
Таким чином, за отруення чорнокоренем коней стан печЫки та Ыших внутрiшнiх органiв порушуеться внаслiдок дистрофiчних змiн, на ™ цитолiзу клiтин, гепатодепресивного синдрому i збiльшення обсягу сполучноУ тканини, що призводить до загибелi бiльшоí частини коней i до розвитку хроычного патологiчного процесу у тварин, як залишилися живими. Комплекс бiохiмiчних дослщжень, який включае визначення вмiсту загального бтка, активностi АсАТ i АлАТ та компонентiв сполученоУ тканини (глкопротеУИв, хондроíтинсульфатiв, фракцiй сироваткових глiкозамiноглiканiв) дозволяе об'ективно оцЫити ступiнь руйнiвних змЫ, що пiдтверджуеться результатами морфологiчних i гiстологiчних дослiджень.
491
Eiono/iMepu cno/iyHHoi maHMHH CHpoBaTKH KpoB i
References
Babenko, O. V., Gorshkov, G. N. (1999). Otravleniya krupnogo rogatogo skota chernokornem lekarstvennym. Veterinariya, 6, 1112 (in Ukrainian).
Cheeke, P. R., Schmitz, J. A., Lassen, E. D., & Pearson, E. G. (1985). Effects of dietary supplementation mith ethoxyguin, magnesium oxide, methionine oxide, methionint hydroxy analog and B vitamins on tansy ragwort (Senecio jacobea) toxicosis in beet cattle. American Journal of Veterinary Research, 46(10), 2179-2183.
Conner, R. L., Declerk-Floate, R. A., Leggett, F. L., Bissett, J. D., & Kozub, G. C. (2000). Impact of disease and a defoliating insect of houndstongue (Cy-noglossum officinale) growth: Implications for weed biological control. Annals of Applied Biology, 136(3), 297-305.D0I: 10.1111 /j.1744-7348.2000.tb00038.x
De Clerk-Floate, R. (1999). Impact of Erysiphe cynoglossi on the growth and reproduction of the rangeland weed Cynoglossum ifficanie. Biological Control, 15, 107-112.
Goral'skiy, L. P., Kholmich, V. T., & Kononskiy, O. I. (2005). Osnovy histolohichnoyi tekhniky i morfofunktsional'ni metody doslidzhennya unormi taprypatolohiyi. Zhytomyr: Polissya. (in Ukrainian).
Khmel'nitskiy, G., Sitnik, E., & Galatyuk, A. (1998). Alkaloidotoksikoz loshadey. Veterinarnaya meditsina Ukrainy, 9, 40-41. (in Ukrainian).
Khmel'nyts'kyy, H. O., Sytnik, O. K., & Borysevych, B. V. (2003). Eksperymental'ne otruyennya laboratornykh tvaryn chornokorenem likars'kym Cynoglossum officinale. Ahrarna nauka i osvita, 4(3-4), 77-79. (in Ukrainian). Kondrakhin, I. P., Levchenko, V. I., Talanov, G. A. & Kondrakhin, I. P. (Red.). (2005). Spravochnik veterinarnogo terapevta i toksikologa:Spravochnik. Moskva: Kolos. (in Russian).
Lyakhovich, L. M., Ul'yanitskaya, A. Yu., Zakhar'ev, A. V., & Irnidenko, E. V. (2014). Nekotorye ekologicheskie sostavlyayushchie
otravleniya krupnogo rogatogo skota pirrolizidinovymi alkaloidami, proizvodimymi chernokornem lekarstvennym
(Cynoglossum officinale). Problemy zooinzheneriyi ta veterynarnoyimedytsyny, 29(2), 128-132. (in Ukrainian).
Radchenko, V. G., Shabrov, A. V., & Zinov'eva, E. N. (2005). Osnovy klinicheskoygepatologii. Zabolevaniyapecheniibilliarnoy
sistemy. Sankt-Peterburg: Dialekt, Moskva: Binom.(in Russian).
Rouder, D. D. (2003). Veterinarnaya toksikologiya. Moskva: Akvarium-Buk.(in Russian).
Sytnik, O. K. (2005). Patohenez, diahnostyka ta profilaktyka otruyennya tvaryn chornokorenem likars'kym. (Avtoref. dys. kand. veterynarnykh nauk). Instytut eksperymental'noyi i klinichnoyi veterynarnoyi medytsyny, Kharkiv. (in Ukrainian). Tymoshenko, O. P., & Kartashov, M. I. (2010). Veterynarna klinichna biokhimiya: Navchal'nyy posibnyk. Kharkiv: Espada. (in Ukrainian).
Vladimirov, Yu. A. (2000). Svobodnye radikaly v zhivykh sistemakh. Sorovskiy obrazovatel'nyyzhurnal, 6(12), 13-19 (in Russian). Zajchik, A. Sh., & Churilov, L. P. (1999). Osnovy obshhejpatologii. Chast' 1. Osnovy obshhejpatofiziologii: Uchebnoeposobie dlja studentovmedicinskih VUZov. Sankt-Peterburg: JeLBI (in Russian).
Zentek, J., Aboling, S., & Kamphues, J. (1999). Accident report: animal nutrition in veterinary medicine actual cases: houndstongue (Cynoglossum officinale) tn pasture - a health hazard for horses. Dtsch Tierarztl Wochenschr, 106(11), 475-477.
Citation:
Kibkalo, D., Tymoshenko, O., Borovkov, S. Zakharev, A., Skripova, K. (2017). Biopolymers of the connective tissue of horse blood serum after poisoning by Cynoglossum officinale. Ukrainian Journal of Ecology, 7^4), 486-491. | This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0. License
