CC BY
54
УДК 614.777:574.63
Л. І. Глоба,
П. І. Гвоздяк
БІОЛОГІЧНА ДЕНОКСАЦІЯ ХІМІЧНИХ ПАТОГЕНІВ У ВОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України (дир. - академік НАН України В.В. Гончарук) м. Київ
Ключові слова: гігієна, деноксація, патогени хімічної природи
Key words: hygiene, denoxation, pathogens of chemical nature
У гігієнічній літературі розглянуто необхідність активації деноксологічного напрямку гігієнічної науки й практики [45]. Цей напрямок зорієнтований на знешкодження (деноксацію) в навколишньому середовищі патогенів фізичної, хімічної та біологічної природи техногенного чи антропогенного походження. Термін «деноксація» (від латинського поха - шкода) запропонував відомий гігієніст академік РАМН М.Г. Шандала. У його статтях [8, 3] звертається увага, зокрема, на неефективність (відсутність) способів деноксації хімічних патогенів у сучасного довкіллі.
Натомість ми вважаємо, що сучасні мікробіологія та біотехнологія мають величезний де-ноксологічний потенціал і практичний досвід знешкодження хімічних патогенів. З цією метою застосовують, перш за все, біологічні технології трансформації, деструкції та вилучення патогенів хімічної природи, зокрема ксенобіотиків, при очищенні стічних, зливових і природних вод.
Погоджуючись з тим, що детоксикація довкілля при зростаючому забрудненні його ксено-біотиками відбувається лише в обмежених масштабах, хочемо звернути увагу на успіхи біо-технологій очищення води й повітря від хімічних патогенів та перспективи їх подальшого успішного розвитку [8].
Деноксація хімічних патогенів біологічними методами відома з кінця позаминулого століття [12]. У ті часи вже застосовувалося біологічне очищення забрудненої хімічними речовинами води на полях зрошенням та фільтрацією.
Пізніше для деноксації патогенів хімічної природи стали використовувати більш потужні біологічні системи, а саме:
1. Біоплівки;
2. Активований мул;
3. Іммобілізовані анаеробні бактерії та анаеробний гранульований мул;
4. Селекціоновані мікроорганізми - деструктори хімічних сполук;
Резюме. Рассмотрены возможности и перспективы деноксации патогенов химической природы биотехнологическими методами для оздоровления внешней среды и охраны ее от загрязнения.
8ишшагу. Peculiarities and perspectives of denoxation ofpathogens of chemical nature by biotechnologic methods for sanation of the environment and protection from contamination are discussed.
5. Вищу водну рослинність;
6. Гідробіонти, які складають просторову сук-цесію (біоконвеєр).
Усі ці біологічні системи тепер інтенсивно використовуються на практиці в низці різноманітних очисних споруд, таких як:
1. Біофільтри;
2. Біоконтактори;
3. Аеротенки;
4. Окситенки;
5. Анаеробні біореактори;
6. Мочари (ветленди);
7. Багатоступеневі біореактори (біоконвеєри) з іммобілізованими біоценозами.
Однак, на жаль, на сьогодні в Україні забруднення водного басейну різноманітними хімічними речовинами, зокрема ксенобіотиками з токсичними, канцерогенними та мутагенними властивостями, сягло межі, за якою вже чітко проглядається абсолютно реальна небезпека еко-лого-хімічного автогеноциду.
У 1968 році з ініціативи академіків Ф.Д. Овча-ренка та Л.А. Кульського в новоствореному Інституті колоїдної хімії та хімії води АН України було організовано відділ мікробіології очищення води на чолі з визначним мікробіологом професором М.М. Ротмістровим. Колектив дослідників відділу поставив собі за мету пошук мікробів, які могли б розкладати невідомі Природі раніше синтетичні органічні речовини, що згодом отримали зловісну назву «ксенобіотики» (з грецької «чужі життю»). Справді, ці речовини, є, як правило, токсичні, канцерогенні та навіть мутагенні і тому вкрай небезпечні для всього живого на землі, в першу чергу для Людини.
У 1973 році відомий американський мікробіолог Мартін Александр опублікував солідний список хімічних сполук, що не піддаються мікробній деструкції («nonbiodegradable and other récalcitrant molecules») [46]. Це були, в основному, нітро-, галогеногранічні, гетероциклічні та деякі інші ксенобіотики. Спеціалістам з очи-
щення стічних вод було добре відомо, що активований мул не розкладає таких сполук, адже в довідниках зазначалося, що їх БПК = 0. Для мікробіологів-екологів ці списки стали значним подразником: виникло бажання знаходити (чи «створювати» генетично) мікроорганізми, здатні розкладати, мінералізувати, включаючи в кругообіг елементів у Біосфері, синтезовані Людиною, невідомі раніше Природі органічні сполуки.
На той час розв’язанням цієї науково цікавої та практично надзвичайно важливої проблеми вже впродовж декількох років займалася школа проф. М.М. Ротмістрова. У результаті подальших наполегливих пошуків удалося селекціонувати низку мікроорганізмів, в основному бактерій, а також дріжджів, здатних розкладати нітросполуки - нітроанілін [26, 29], пікринову кислоту [7, 27], нітрофенол [23], нітрохлорбензол [11, 43 ], нітрофталевий гідразид [6], аліфатичні та ароматичні аміни - гексаметилендіамін [1, 18, 28, 34], анілін [9, 10], ефіри поліетиленгліколя, окси-етильовані спирти, кислоти, алкіл феноли, блок-сополімери окисів етилену і пропілену [25], алкілсульфати [41], додецілсульфат натрію [20], алкілбензолсульфантрену [38], гетероциклічні сполуки [16], фенантрену [21], інші поліциклічні ароматичні вуглеводні [39] та багато інших.
Сотні культур мікроорганізмів - деструкторів синтетичних органічних сполук, що використовуються в побуті, промисловості, сільському господарстві, медицині, таких як поверхнево-активні речовини, барвники, пестициди, розчинники, дезінфектанти, фізіологічно-активні молекули речовини, вихідні, проміжні та кінцеві продукти тонкого органічного синтезу тощо, виділено в чисті культури, вивчено, визначено, а понад 30 з них депоновано у центральному музеї промислових мікроорганізмів при «ВНИИГене-тика» (Москва) і заявлено у вигляді авторських свідоцтв і патентів. Відомості про ці бактерії та дріжджі різноманітних родів - Pseudomonas, Bacillus, Arthrobacter, Lepthotrix, Acinetobacter, Methylomonas, Saccharomyces, Candida та інші -можна знайти у відповідних статтях і монографіях співробітників ІКХХВ АН України [17, 22, 35, 36, 40, 42].
Вивчення деструктивних можливостей цих культур, а також морфолого-культуральних та фізіологічно-біохімічних властивостей селекціонованих штамів, дослідження взаємодії «одна бактерія - одна хімічна сполука» дозволили встановити зв'язок між хімічною структурою речовин, що підлягають розкладові, і таксономічним положенням бактерій, які здатні цей розклад (цю деструкцію) здійснювати.
Наприклад, аналіз шляхів мікробної трансформації капролактаму дав можливість спрогно-зувати пошук мікроорганізмів - деструкторів цієї синтетичної речовини саме серед бактерій роду Bacillus. Досліди блискуче підтвердили науковий прогноз: усі доступні нам новітні музейні культури бактерій роду Bacillus, які до цього не мали жодного контакту з вказаним ксенобіотиком, виявилися здатними використовувати капролактам як єдине джерело вуглецю та енергії, у дуже високих концентраціях.
Виявлення нами феніл діаміну як проміжного продукту мікробної деструкції нітроаніліну ще в 1969 році однозначно вказало, що для розкладу органічних нітросполук потрібно шукати бактерії серед облігатних або принаймні факультативних анаеробів, створюючи їм відповідні анаеробні умови. Подальші експерименти з мікробної деструкції пікринової кислоти, нітро-хлорбензолу тощо однозначно не підтвердили, що згодом дало нам можливість успішно організувати процес очищення дуже «важких» промислових стічних вод від тринітротолуолу та інших нітропохідних на Рубіжанському заводі «Зоря».
Коли прийшов час реального використання селекціонованих нами, адаптованих мікроорганізмів для захисту водного басейну від забруднень хімічними патогенами, що містяться в стічних чи зливових водах, виявилося, що мати навіть надзвичайно активні штами деструкторів недостатньо. Їх потрібно утримувати в очисних спорудах, зробити так, щоб вони не виносилися, не вимивалися безперервним потоком води, що очищається. Для запобігання цьому явищу необхідно прикріплювати (іммобілізувати) мікроорганізми до якихось насадок всередині очисних апаратів.
Після інтенсивних, довготривалих пошуків і випробувань найрізноманітніших насадок ми створили носії з ультратонкого хімічного гладкого й текстурованого волокна, змонтованого у вигляді плоскої ВІЇ, що забезпечує бездоганний масообмін і відмінну перманентну регенерацію носія, на якому розвивається біоплівка мікроор-ганізмів-деструкторів. Волокнисті носії типу ВІЯ не мають собі рівних у світі за питомою площею поверхні та найважливішими технологічними параметрами.
Дослідження з мікробної деструкції органічних сполук, окисно-відновних процесів неорганічних патогенів - амонійного азоту, нітратів, нітритів, хроматів, іонів важких металів, радіонуклідів тощо стали науковим підґрунтям для розробки, дослідно-промислової перевірки та
впровадження у практику новітніх біотехнологій очищення промислових і комунальних стічних вод, зливових і природних вод.
Наші принципово нові, багатоступеневі біо-технології очищення води, що дістали назву «біоконвеєри» [S], передбачають використання як найширшого кола гідробіонтів - від анаеробних і аеробних мікроорганізмів-деструк-торів, через мікроскопічних найпростіших до вищих форм фільтра торів і хижаків, виключно з молюсками і рибами, а також оліготрофними бактеріями на останніх ступенях обробки води. Біоконвеєри дозволяють звільняти воду від будь-яких, навіть вкрай токсичних, мутагенних і канцерогенних хімічних патогенів. Саме за такими біотехнологіями нам вдалося очищати такі реальні стічні води, які до наших робіт не можна було очистити жодним відомим способом, тому їх знешкоджували термічно - «спалюванням» при температурі близько 1000оС у спеціальних печах. Прикладом таких біоконвеєрних технологій може служити очищення «мертвої води», що утворювалася при виробництві хімічного полімеру анід (най лона-66) на Чернігівському ВО «Хімволокно» [17, 30] і промстоків, що містять неіоногенні поверхнево-активні речовини, на Івано-Франківському заводі тонкого органічного синтезу [24]. Стічні води виробництва лаків і фарб на Лідському ВО «Лакофарба» (Білорусь) та Черкеському хімзаводі (РФ) також можна було очистити активованим мулом (навіть в окситенках) через високі концентрації (близько 5000 мг/л) органічних розчинників (ксилол, толуол, уайтспірит, бензол) та іонів важких металів, і тільки за допомогою біоконвеєра із застосуванням анаеробних бактерій на початкових етапах очищення вдалося прибрати ці шкідливі хімічні патогени й далі очистити воду до такого стану, при якому в ній жили риби [14, 15]. За біоконвеєрною технологією очищали промислові стічні води виробництва поліізоціонатів від аніліну на Дніпродзержинському ПО «Азот» [2], стічні води та рідкі токсичні відходи коксохімічного виробництва від фенолів та інших патогенів на Макіївському коксохімічному заводі [32] та ВАТ «МК «Азовсталь» [5], стічні води від нафтопродуктів на заводах (РФ) і на АТП-13030 в м. Києві; стічні води, що містять фенол, формальдегід тощо на Свалявському лісохімічному комбінаті (Закарпатська область) та на Усть-Каменогорському заводі деревинно-волокнистих плит (РФ) [3, 4], промислові води з метанолом, діетаноламіном, нафтопродуктами, етилен- і діетиленгліколями на Оренбурзькому (РФ) і Тенгізькому (Казахстан) газових заводах
[13, 31], а також на станціях перекачки природного газу у Більче-Волиці та Дашаві (Львівська обл.) [44], стічні води Київської поліграфічної фабрики «Зоря», що містять іони важких металів хрому, міді, нікелю [19], токсичні води Боле-хівського шкірзаводу (Івано-Франківська область) [33, 37] і таке інше.
Наведений у цій роботі короткий перелік успішних деноксологічних біотехнологій відновлення якості антропогенно забруднених патогенами хімічної природи водних об’ єктів свідчить про високий рівень можливостей деноксології в боротьбі за охорону та оздоровлення довкілля.
Біологічне очищення води від токсичних речовин-патогенів було, є і буде основним методом очищення стоків та охорони природних вод від хімічного забруднення.
У Радянському Союзі було декілька відомимх мікробіологічних центрів, де вивчалася деструкція синтетичних сполук. Це Інститут мікробіології АН Білоруської РСР (проф. А.С. Самсонова, З.М. Алещенкова), Інститут біохімії та фізіології мікроорганізмів АН СССР (академік Г.Н. Скрябін, проф. Л.О. Головльова, О.М. Боро-нін), Інститут мікробіології та вірусології АН УЗСЗ (чл.-кор. Є.І. Квасніков, к.б.н. М.І. Павленко, Г.Ф. Смірнова), Інститут мікробіології та вірусології АН Казахської РСР (академік А.Н. Ілялетдінов, проф. Р.М. Алієва), Інститут мікробіології АН СРСР (проф. Ю.Н. Карасевич,
В.І. Романенко), Інститут мікробіології та вірусології АН Латвійської РСР (академік М.Є. Бекер), Казанський державний університет (проф. Р.П. Наумова) тощо. Однак Президія Академії наук Радянського Союзу (академік-секретар відділення академік О.О. Баєв) офіційно визнала саме наш відділ мікробіології очищення води ІКХХВ АН України «ведущим в стране по микробиологической очистке промышленных сточных вод» (лист № 123000-2216/12S від 23.03.19SS).
Таким чином, можна однозначно стверджувати, що немає підстав говорити про неефективність спроб деноксації хімічних патогенів у навколишньому середовищі. Потрібно звернути увагу також на те, що в довкіллі, як тепер достеменно встановлено міжнародною науковою спільнотою, немає хімічних патогенів, які не можна було б знешкодити за допомогою мікроорганізмів.
Насамкінець, біотехнологія дозволяє також знешкоджувати, попереджаючи медичні збитки, не тільки хімічні, а й біологічні патогени - збудники заразних хвороб - за рахунок пробіотичних бактерій, а також трофічних ланцюгів і сіток.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Биологическая очистка сточных вод производства анида (найлона - 66) / П.П. Гвоздяк, В.У. Никоненко, Т.П. Чеховская, С.М. Федорик // Химия и технология воды. - 1990. - Т. 12, №8. - С. 748-751.
2. Биологическая очистка сточных вод производства полиизоцианатов / П.И. Гвоздяк, Н.И. Куликов, Т.П. Чеховская [и др.] // Химия и технология воды. -1989. - Т.11, № 5. - С. 465 - 466.
3. Биологическая деструкция фенола, формальдегида, и нефтепродуктов в промышленных сточных водах / В.У. Никоненко, Т.П. Чеховская, С.М. Фе-дорик, П.И. Гвоздяк // Химия и технология воды. -1993. - Т. 15, № 5. - С. 389-392.
4. Биотехнология очистки сточных вод производства древесно-волокнистых плит / Н.Б. Загорная, П.И. Гвоздяк, Г.Н. Никовская [и др.] // Химия и технология воды. - 1992. - Т. 14, № 6. - С. 452-458.
5. Вимоги до стоків та реалії / П.І. Гвоздяк, Л.І. Глоба, О.О. Любовіна, В.Г. Михайленко // Збірник наук. ст. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення». - Харків, 2007. - С. 362-365.
6. Восстановление 3-нитрофталевого гидразида Clostridium acetobutylicum / П.И. Гвоздяк, И.Е. Калиниченко, Н.Ф. Могилевич, Т.М. Ткачук // Микробиол. журнал. - 1990. - Т. 52, № 5. - С. 23-25.
7. Гвоздяк П.І. Відновлення тринітрофенолу де-нітрифікуючими бактеріями / П.І. Гвоздяк, Н.Ф. Могилевич, М.М. Ротмістров // Мікробіол. журнал. -
1974. - Т.36, № 4. - С. 424-428.
8. Гвоздяк П.І. За принципом біоконвеєра. Біо-технологія охорони довкілля / П.І. Гвоздяк // Вісник НАН України. - 2003. - № 3. - С. 29-36.
9. Гвоздяк П.И. Микробная деструкция аминов / П.И. Гвоздяк, Т.П. Чеховская, В.У. Никоненко // Химия и технология воды . - 1995. - Т. 17, № 5. - С. 553555.
10. Гвоздяк П. И. Микробное разрушение анилина / П.И. Гвоздяк, Т.П. Чеховская, В.У. Никоненко // Химия и технология воды. - 1985. - Т.7, № 2. - С. 84-85.
11. Гвоздяк П.И. Трансформация n-нитрохлорбензола Escherichia coli / П.И. Гвоздяк, Н.Ф. Могилевич,
А.Б. Таширев // Микробиология - 1983. - Т. 52, № 1. -
С. 22-26.
12. Гончарук Є.Г. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук. - К.: Здоров’я, 2003. - 728с.
13. Диэтаноламин - источник азота при биологической очистке сточных вод газоперерабатывающего завода / М.Б. Цинберг, Т.А. Сургина, Г.В. Пастухова, П.И. Гвоздяк // Химия и технология воды. -1986 - Т. 8, № 4. - С.79-80.
14. Дмитренко Г.Н. Альтернативные акцепторы электронов при окислении органических веществ микроорганизмами в очистке воды / Г.Н. Дмитренко, П.И. Гвоздяк // Химия и технология воды. - 1991. - Т. 13, № 9. - С. 857-861.
15. Дмитренко Г.Н. Биотехнология очистки высококонцентрированных сточных вод от органических растворителей / Г.Н. Дмитренко, П.И. Гвоздяк // Хи-
мия и технология воды. - 2002. - Т. 24, № 2. - С. 185190.
16. Дмитренко Г.Н. Микроорганизмы - деструкторы гетероциклических ксенобиотиков: автореф. дис. канд. биол. наук. - Минск, 1985. - 16с.
17. Загорная Н.Б. Коллекция микроорганизмов-деструкторов Института колллоидной химии и химии воды им. А.В. Думанского НАН Украины / Н.Б. Загорная, Л.Ф. Овчаров, П.И. Гвоздяк // Химия и технология воды. - 1995. - Т. 17, № 1. - С. 92-97.
18. Иммобилизация микробных клеток и ферментов с целью очистки воды от гексаметилевди-амина / Н.Ф. Могилевич, Т.П. Чеховская, М.Н. Ротмистров, П.И. Гвоздяк // Биотехнология и биоинженерия. - 1978. - Т. 2. - С. 114 - 115.
19. Использование биотехнологии очистки сточных вод от ионов тяжелых металлов / Г.Н. Дмитренко, Л.Ф. Овчаров, К.М. Курдюк, П.И. Гвоздяк // Химия и технология воды. - 1997. - Т. 19, № 5. - С.544-548.
20. Кривец И.А. Рост дрожжей на средах с доде-цилсульфптом натрия / И. А. Кривец, С. С. Ставская, М.Н. Ротмистров // Микробиол. журнал. - 1982. - Т.
44, № 6. - С. 29-33.
21. Мас-спектральне дослідження мікробної деструкції фенатрену / Я.М. Сорока, Л.С. Са-мойленко, М.І. Павленко [та ін.] // Катализ и нефтехимия. - 2003. - № 12. - С. 59-67.
22. Микробиологическая очистка воды от поверхностно-активных веществ / С. С. Ставская, В.М. Удод, Л.А. Таранова, И.А. Кривец. - К.: Наукова думка, 1988. - 184с.
23. Микробиологическая трансформация n-нитрофенола бактериями родов Bacillus и Pseudomonas / П.И.Гвоздяк, Ливке В. А., Удод В.М. [и др.] // Микробиол. журнал. - 1982. - Т.44, № 1. - С. 12-15.
24. Микробиологический метод очистки сточных вод, содержащих смесь неионогенных ПАВ / В. М. Удод, С.К. Шапар, Н.И. Подорван [и др.] // Химия и технология воды. - 1985. - Т. 7, № 1. - С. 80-81.
25. Микроорганизмы - деструкторы ряда неионогенных поверхностно-активных веществ /
В.М. Удод, Н.И. Подорван, Г.С. Венгжен, П.И. Гво-здяк // Микробиология - 1983. - Т.52, № 3. - С. 370374.
26. Микроорганизмы, разрушающие пара-нитроанилин / В.М. Удод, М.Н. Ротмистров, Ц.И. Рогов-ская, П.И. Гвоздяк // Микробиология. - 1972. - Т.41, № 2. - С. 213-218.
27. Могилевич Н.Ф. Разрушение пикриновой кислоты микроорганизмами / Н.Ф. Могилевич, П.И. Гво-здяк // Научные основы технологии очистки воды. -К.: Наукова думка, 1973. - С. 64-65.
28. Никоненко В.У. Изучение ферментативной деструкции гексаметилендиамина бесклеточным экстрактом из Bacillus subtilis / В.У. Никоненко, А.А. Рой, П.И. Гвоздяк // Прикладная биохимия и микробиология. - 1981. - Т.17, вып. 1. - С. 141-143.
29. О б иохимическом разрушении нитроанилина / П.И. Гвоздяк, М.Н. Ротмистров, Т.П. Чеховская,
Ж.Ф. Батагова // Водоподготовка и очистка промышленных стоков. - К.: Наукова думка, 1972 - С. 34-37.
30. Опытно - промышленные испытания микробиологического метода очистки сточных вод от гек-саметилендиамина / П.И. Гвоздяк, А.А.Рой, И.Н. Даценко [и др.] // Химия и технология воды - 19S2. -Т. 4, № 1. - С. 6S-70.
31. Очистка дрожжами метанолсодержащих сточных вод / П.И. Гвоздяк, М.Б. Цинберг, А. Д. Денис, О.Н. Ерзикова // Химия и технология воды. - 19S6. -Т. S, № 3. - С. 93-94.
32. Очистка фенолсодержащих сточных вод закрепленными микроорганизмами / П.И. Гвоздяк, Н.Ф. Могилевич, Н.И. Куликов [и др.] // Химия и технология воды. - 19s9. - Т.11, № 1. - С.73-75.
33. Рильський О. Ф. Різноманіття біоти на носіях -фактор адсорбції іонів важких металів в очисних спорудах / О.Ф. Рильський, О.В. Шерстобоєва, П.І. Гво-здяк // Агроекологічний журнал. - 2010. - № 2. - С. 6S-72.
34. Ротмистров М.Н. Бактериальное разложение гексаметилендиамина / М.Н. Ротмистров, А.А. Рой, П.И. Гвоздяк // Прикладная биохимия и микробиология - 1977. - Т. 13, вып. 3. - С. 479-4S2.
35. Ротмистров М. Н. Микробиология очистки воды / М.Н. Ротмистров, П.И. Гвоздяк, С. С. Ставская // К.: Наукова думка, 197S. - 26S с.
36. Ротмистров М.Н. Микробная деструкція синтетических органических веществ / М.Н. Ротмистров, П.И. Гвоздяк, С.С. Ставская. - К.: Наукова думка,
1975. - 224с.
37. Саблій Л.А. Дослідження кінетики процесів біологічного очищення висококонцентрованих стічних вод шкірзаводів / Л.А. Саблій, О.М. Бунчак, П.І. Гвоздяк // Вісник Київ. нац. ун-ту технологій та дизайну. - 2010. - Т. 3, № 5. - С. 36-42.
38. Селекция микроорганизмов-деструкторов ал-килбензолсульфатов / С. С. Ставская, Л.А. Таранова, О.С. Радченко, М.Н. Ротмистров // Химия и технология воды . - 1982. - Т. 4, № 4. - С. 368-370.
39. Сорока Я.М. Штами Pseudomonas fluorescens 3 та Arthrobacter sp.2 - деструктори полі циклічних ароматичних вуглеводнів / Я.М. Сорока, Л.С. Самой-ленко, П.І. Гвоздяк // Мікробіол. журнал. - 2001. - Т. 63, №3. - С. 65-70.
40. Ставская С.С. Биологическое разрушение анионных ПАВ. / С.С. Ставская. - К.: Наукова думка,
1981. - 116с.
41. Ставская С.С. Влияние условий культивирования на деструкцию алкилсульфатов Pseudomonas sp. 2 T/1 / С.С. Ставская, Л.А. Таранова // Прикладная биохимия и микробиология. - 1985. - Т. 17, № 2. - С. 300-304.
42. Ставська С. С. Мікроорганізми для очистки стічних вод від поверхнево-активних речовин /
С.С. Ставська, Л.А. Таранова // Вісник АН УРСР. -
1982. - № 8. - С. 79-80.
43. Таширев А.Б. Микробная очиска воды от n-нитрохлорбензола в анаэробных условиях / А. Б. Та-ширев, С.А. Тихненко, В.И. Нездойминов // Химия и технология воды. - 1982. - Т.4, № 5. - С. 473-480.
44. Трансформация диэтиленгликоля микроорганизмами в многосекционном биореакторе / П. И. Гво-здяк, Л.И. Несынова, В.М. Удод [и др.] // Химия и технология воды. - 1990. - Т. 12, №7. - С. 652-654.
45. Шандала М.Г. Гигиена как научная и практическая основа профилактической медицины / М.Г. Шандала // Медичні перспективи. - 2011. - № 6. - 4-7.
46. Alexander M. Nonbiodegradable and other recalcitrant molecules / M. Alexander // Biothechnol. Bioeng. - 1973. - 1973. - Vol. 15, N 4. - P. 611-647.
УДК 615.453.2:582.681.71:615.276:616-092.9
К.В. Монатко, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
О А Подплетня, ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
ВЮ Слсс(ірчук ЛІОФІЛЬНОГО ПОРОШКУ КАВУНА
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» кафедра загальної та клінічної фармації (зав. - д.фарм.н., проф. О.А. Подплетня)
Ключові слова: запалення, карагенін, зимозан, формалін, ліофільний порошок кавуна, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, диклофенак натрій, Канефрон Н Key words: inflammation, karrahenin, zymosan, formalin, lyophilized powder of watermelon, nonsteroidal anti-inflammatory drugs, diclofenac sodium, Canephron N
Резюме. В статье представлены результаты исследования противовоспалительной активности лиофильного порошка арбуза по сравнению с классическим представителем группы НПВП - диклофенаком натрия и комбинированным средством растительного происхождения Кане-фроном Н в условиях моделирования каррагенинового, формалинового и зимозанового отеков у крыс. Выявлено, что лиофильный порошок арбуза обладает антиэкссудативным эффектом, уступает по силе дикло-фенаку натрия, но имеет преимущества по продолжительности действия над комбинированным препаратом Канефрон Н.
Summary. The article presents the results of studies of anti-inflammatory activity of lyophilized powder of watermelon compared with classical
