CC BY
23
ЕКОЛОГО-БЮЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ДОННО1 РОСЛИННОСТ1 СОЛОНИХ ОЗЕР ПЕРЕСИПУ ТИЛ1ГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ
Ткаченко Ф.П., Кириленко Н.А.
Одеський нацюнальний утверситет шет 1.1. Мечникова
Проблема вивчення видового рiзноманiтгя водоростей, Гх екологiчних особливостей е актуальним завданням для бюлопчноГ науки сьогодення. В цьому плаш недостатньо дослiдженими залишаються екстремальш мiсцезростання водоростей (Виноградова, 2013). Саме до таких мiсць вiдносяться солош озера пересипу Тилiгульського лиману, яш е залишковими останцями меандр древнього русла р. Тил1гул. В залежносп вiд водностi року вони можуть бути iзольованими або тiсно пов'язаними одне з одним, з лиманом та морем (рис. 1). Проте бшьшу частину року це все ж iзольованi, всихаючи, мiлководнi водойми.
ojjpvcn.
У
{¡««Ж-
Jx
•tfwk. Г-
коы»
х-',6'
.к «
1 i..
л
V.Н К
Рис. 1. Kocmíhhuü знмок пересипу (солоних озер) Тилiгульського лиману
Вщомостей про водну рослиннiсть цих незвичних водних тiл пониззя Тилiгульського лиману е небагато. Зокрема О.О Ковтун (2013) вказуе, що мiкрофiтобентос солоних озер представлений не багатьма видами солестшких дiатомових водоростей (близько 20), серед яких домiнувала Tabularía fasciculata
Ткаченко Ф.П., Кириленко Н.А.
Еколого-бiологiчнi особливосmi донноЧрослинностi солоних озер пересипу Тилiгульського лиману
(Ag.) Will. et Round. Цей вид найбшьш активно тут вегетуе з середини лгта i до початку зими. Його бюмаса за даними цього дослщника може досягати 62,0 ± 8,3 г/м2. До видiв дiатомових водоростей, яш здатнi вегетувати у цш гiпергалiннiй водоймi, автор також вщносить Achnanthes brevipes Ag., A. longipes Ag., Licmophora gracilis (Her.) Grun., Nitzshia commutata Grun. sn Clev. et Grun., N. closterium (Her.) W. Sm., Hantzhia virgata var. capitellata Hust., Cymbella angusta (W. Sm.) Cl. i шшг Зазначаеться, що це види з широкою амплгтудою солевитривалостi.
Вiдносно макроскотчних водоростей водойм пересипу ранiше нами (Ткаченко, 1987) повщомлялося, що в перюд низько! солоностi ix вод (8-10%о у 80-тi роки минулого столiття) макрофiтобентос тут незначно вiдрiзнявся вiд такого в лиманнiй акваторп i налiчував близько 25 видiв. Бiомаса водоростей коливалася в межах 0,3-1,8 кг/м2 Спостерiгався також потужний розвиток синьозелених водоростей з домiнуванням представникiв роду Lyngbya C. Agardh ex Gomont. Прибережнi дiлянки озер були вкрип заростями деяких вищих водних рослин: Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud, Potamogeton pectinatus L., Zostera nolti Hornem., а подекуди i Z. marina L.
Свого часу (Ткаченко, Ковтун, 2004) на вологому тску узбережжя цих солоних озер (90%) пересипу лиману нами була також виявлена нова для Чорного моря солелюбна жовто-зелена водорють Vaucheria geminata (Vauch.) DC.
Отже, перюдична змiна рiвня солоносп озер пересипу лиману призводить до змши видового складу ix рослинного компоненту, тому необхвдт подальшi монiторинговi спостереження за розвитком донно1 рослинносп, саме цьому i присвячена наша робота.
Для оцшки сучасного гiдроекологiчного фону умов зростання водоростей в солоних озерах пересипу Тил^ульского лиману були виконанi гiдроxiмiчнi дослiдження води цих водойм (листопад 2013 р.), яш засввдчили, що рiвень 1х солоностi досяг 79,4%., тобто вони е гшергалшш. Аналiз вмiсту ряду xiмiчниx елементiв та сполук i деяких фiзичниx параметрiв виконано згiдно ДСТУ на стандартизованому обладнаннi в лабораторii екологiчного мониторингу ОНУ.
Встановлено, що за xiмiчним складом вода озер належить до хлоридно-натрiево-cульфатно-магнiевого типу (табл. 1).
Зважаючи на напруженiсть тут еколопчних умов (високу концентрацiю солей), донна рослиннють озер була небагатою, специфiчною i одноманiтною.
Всього тут було виявлено 6 видiв водоростей-макрофiтiв iз вiддiлу Chlorophyta (Chaetomorpha zernovii Woron., Cladophora siwaschensis C. Meyer, Cladophora sp., Ulothrix flacca (Dillwyn) Thur., Ulva intestinalis L., U. rigida C. Agardh), 1 -Xanthophyta (Vaucheria geminata) i 2 види Cyanoprocaryota (Lyngbya confervoides C. Agardh i Oscillatoria tenuis J. Agardh ex Gomont). У водi озер в цей перюд спостертався штенсивний розвиток (цвтння) планктонно! мiкроскопiчноi зелено! водоросп Chlorococcum infusionum (Schrenk) Meneghini.
Зелена водорiсть Ch. zernovii, яка вважаеться чорноморським ендемiком (Зинова, 1967), вперше виявлена у дослiджуваниx водоймах. Нижче наводимо ii опис. Нитки до 5 мм довжини i 15-18 (20-23)1 мкм товщини. Клгтини цилiндричнi, довжина !х у 2-5 (1,5-2) разiв бiльше ширини (рис. 2). Хлоропласт постшний, пластинчастий, з багатьма шренощами. Цей рiдкiсний вид також занесено до Червоноi книги Украши (2009).
1 без дужок розмiри сланi за визначником, в дужках - наш данi.
Таблиця 1. Гiдрохiмiчнi показники води озер пересипу Тилiгульського лиману (листопад 2013 р.)
Показники Величина
pH 7,32
Е, мк С м/см 128468
Жа+, мг/л 17175
а-, мг/л 48265
Mg+, мг/л 2836
Ca+, мг/л 1060
ЖН4, мг Ж/л 105
NO2-, мг Ж/л 0
Ж03-, мг Ж/л 3,98
Р043-, мг Р/л 0
Вг-, мг/л 545
8042-, мг/л 8243
К+, мг/л 601
Б-, мг/л 0
Ва+, мг/л 0
8г+, мг/л 46
Ы+, мг/л 0
Рис. 2. Зовтшнш вигляд слат Chaetomorpha zernovii
Ткаченко Ф.П., Кириленко Н.А.
Еколого-бiологiчнi особливостi донноЧрослинностi солоних озер пересипу Тилiгульського лиману
Таким чином, виявлеш нами екземпляри Ch. zernovii мають дещо бшьшу ширину клгтин, але вони менш коротка, шж Ti, як1 BKa3aHi у дiагнозi виду у визначнику (Зинова, 1967).
Цей вид близький за розмiрами до iншоï зелено! водоростi Rhizoclonium tortuosum (Dillwyn) Kütz., але вiдрiзняeться вiд не! вiдсутнiстю ризоïдiв на слаш. Також вiдомо (Burrows, 1991), що одним з критерпв, за яким роздiляють представник1в родiв Chaetomorpha i Rhizoclonium, е число ядер в ïx клiтинах. У хетоморф це число не перевищуе 5, а у ризоклошушв нараховуе дешлька десятков. Ми провели обезбарвлення слаш Ch. zernovii спиртами зростаючо! концентрацп з наступним забарвленням ядер реактивом Фельгена (Паушева, 1988). Було встановлено, що в клгтинах дослiджуваниx зразшв водоростей дiйсно мiститься до 5 ядер, тобто, що це представник роду Chaetomorpha. Крiм того, як ми бачимо, Ch. zernovii здатна вегетувати у морських i ппергалшних водах, а R. tortuosum - в солонуватоводних (лиманних) i морських акваторiяx.
За А.Д. Зшовою (1967) Ch. zernovii зус^чаеться серед Cladophora vadorum (Aresch.) Kütz. на глибиш 30-50 м. Нами ж Ch. zernovii була виявлена 03.12.13 р. на мшководщ, майже б™ зрiзу води, серед сланей Cl. siwaschensis. Солошсть води озера в цей перюд досягала 79,4%, температура - 5° С.
У Чорному морi Ch. zernovii розповсюджена б™ узбережжя Криму (Калугина-Гутник, 1975) i в швшчно-захвднш частинi моря (Зинова, 1967).
Серед домiнуючоï в осшнш перiод в солоних озерах пересипу лиману Cl. siwaschensis була виявлена i шша зелена водорють цього ж роду, з досить незвичною будовою клiтин i сланi (рис. 3). Можливо, що це стащя ак1нетоутворення виду Cl. vadorum. який також характерний для солоних озер, наприклад, Криму (Самылина и др., 2010).
Рис. 3. Зовтшнш вигляд слат зеленоï водоросmi Cladophora sp.
Дослщжуваш солош озера пересипу Тил!гульського лиману входять до складу однойменного репонального ландшафтного парку (ТРЛП). Збереження цих екототв з !х своeрiдною альгофлорою мае важливе значения у функцiонуваннi природоохоронних територiй парку.
Таким чином, ТЛРП включно з солоними оерами пересипу лиману представляе неабияку цiннiсть з точки зору збереження рщшсних видiв водоростей Чорного моря. Ix майбутне буде тут залежати вщ еколопчно! ситуацп у прибережних районах лиману i на водозбiрнiй територп рiчок, як1 впадають до нього. Також позитивним могло би бути тдвищення статусу ТРЛП до рiвня Нацюнального природного парку. Тилiгульський лиман територiально входить до IV Прибережно-морського коридору екомереж Укра!ни (Загальнодержавна..., 2000). Зпдно цього документу, категорiя рiвня Нацiонального природного парку дозволяе поряд зi збереженням природних комплексiв штенсивно розвивати рекреацiйну дiяльнiсть. Здiйснювати управлшня природними ресурсами Тилiгульського лиману потрiбно на рiвнi, який би вщповщав европейському досвiду комплексного управлiния береговими зонами з високим рекреацiйним потенщалом.
Лiтература
Виноградова О.М. Синьозеленi водоросп екстремальних мiсцезростань: Автореф ... дис. д-ра бюл. наук / Ки!в. нац. ун-т iменi Тараса Шевченка. - К., 2013. - 44 с.
Загальнодержавна Програма формування нацюнально! еколопчно! мереж! Укра!ни на 2000-2015 рр. (№ 1989-III вщ 21 вересня 2000 р.). // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2000 - № 47 - с. 405 Зинова А.Д. Определитель зеленых, бурых и красных водорослей южных морей
СССР. - М.-Л.: Наука, 1967. - 398 с. Калугина-Гутник А.А. Фггобентос Черного моря. - К.: Наук. думка, 1975. -248 с. Ковтун О.А. Фитобентос Тилигульского лимана (Черное море, Украина). Эколого-биологическая, морфологическая и таксономическая характеристика. -Saarbrücken: Lambert Academic Publishing, 2013. - 353 c. Паушева З.П. Практикум по цитологи растения. - М.: Агропромиздат, 1988. - 271 с. Самылина О.С., Герасименко Л.М., Шадрин Н.В. Сравнительная характеристика фототрофных сообществ в минеральных озерах Крыма (Украина) и Алтайского края (Россия) // Альгология. - 2010. -Т. 20, № 2. - С. 192-209. Ткаченко Ф.П. Макрофитобентос водоемов пересыпи Тилигульского лимана // Актуальные проблемы современной альгологии: тезисы докладов 1 Всесоюз. конф. (Черкассы, сент. 1987 г.). - К.: Наук. думка, 1987. - С. 145-146. Ткаченко Ф.П., Ковтун О.О. нов! знахщки макрофтв у Тил^ульському лимаш
Чорного моря // Вгсн. ХНАУ. Сер. бюлопя. - 2004. - Вип. 1 (4). - с. 108-115. Червона книга Укра!ни. Рослинний свгг. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. -900 с. Burrows E.M. Seaweeds of the British Isles. Chlorophyta. - London: Natural History Museum. - 1991. - V. 2. - 238 p.
