CC BY
57
14. Preterm Resuscitation With Low Oxygen Causes 15. Tanswell A., Keith, Jankov, Robert P. Broncho-Less Oxidative Stress, Inflammation, and Chronic Lung pulmonary Dysplasia. One Disease or Two? // Am. J.
Disease/ Vento M., Moro M., Escrig R. [et al.] // Pedi- Respir. Crit. Care Med. - 2003. - Vol. 167.-P. 1-6.
atrics.- 2009. - Vol. 124. - P.439-449.
♦
УДК 577.112.386:616-005.6-092.9
Н.В. Заічко БІОХІМІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ТРОМБОФІЛІЇ ЗА ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРЦИСТЕЇНЕМІЇ У ЩУРІВ
НДІреабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (директор - д. мед. н., проф. В.І. Шевчук)
Ключові слова: цистеїн, біохімічні порушення, тромбофілія Key words: cysteine, biochemical disorders, thrombophilia
Резюме. Исследовано влияние хронической гиперцистеинемии на биохимические показатели крови и систему гемостаза у крыс. Установлено, что гиперцистеинемия вызывает развитие оксидативного стресса и гипометилирования, нарушает динамическое равновесие в метаболизме про- и антиагрегантов. Биохимические изменения при гиперцистеинемии индуцируют комплекс нарушений в системе гемостаза (гиперреактивность тромбоцитов, тромбинемию, снижение антико-агулянтной и фибринолитической активности), который свидетельствует о формировании тромбофилии.
Summary. Influence of chronic hypercysteinemia on blood biochemical markers and hemostasis system in rats was investigated. It was established that hypercysteinemia caused development of oxidative stress and hypomethylation, disturbed the balance of pro- and antiaggregant metabolism. Biochemical disorders in hypercysteinemia induced complex of hemostasis disturbances (platelet hyperreactivity, thrombinemia, decrease of anticoagulant and fibrinolytic activity) which testifies to thrombophilia formation.
Як відомо, гіпергомоцистеїнемія - накопичення в крові сірковмісної амінокислоти го-моцистеїну - є незалежним фактором ризику уражень серцево-судинної системи та тромбо-філій. Нещодавно було показано, що надлишок цистеїну в крові - гіперцистеїнемія - також асоціюється з розвитком патології судин та тромбозів [8], однак патогенетичні аспекти цього явища ще не з’ясовані. Ймовірно, що про-тромбогенний ефект гіперцистеїнемії може реалізуватись шляхами, подібними до впливу гіпергомоцистеїнемії на систему гемостазу, а саме через індукцію оксидативного стресу, посилене утворення тромбоксану А2, ковалентну модифікацію білків, порушення продукції анти-агрегантів (оксиду азоту, гідроген сульфіду, аденозину) та інші чинники [2, 5]. Раніше нами було показано, що гостра гіперцистеїнемія у кролів викликає активацію тромбоцитарної ланки системи гемостазу, а додавання цистеїну до суспензії тромбоцитів людини дозозалежно посилює АБР-
індуковану агрегацію in vitro [3]. Метою цієї роботи було на основі комплексної оцінки стану системи гемостазу та фібринолізу ідентифікувати ті ланки, які реагують на токсичний вплив високих рівнів цистеїну та з’ясувати можливі механізми формування тромбофілії за умов хронічної гіперцистеїнемії у щурів.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Досліди проведені на 20 білих безпородних щурах-самцях масою 250-270 г. Під час експерименту тварини отримували стандартний напівсинтетичний крохмально-казеїновий раціон,
який забезпечував надходження в їхній організм оптимальних кількостей всіх макро- і мік-ронутрієнтів. Хронічну гіперцистеїнемію створювали у 10 щурів шляхом інтрагастрального введення L-цистеїну в дозі 250 мг/кг маси тіла тварин 1 раз на добу на 1% розчині крохмалю протягом 28 діб. Контрольну групу склали 10 щурів, яким 1 раз на добу в шлунок вводили
відповідний об’єм 1% розчину крохмалю. Досліди виконували згідно з правилами гуманного ставлення до експериментальних тварин, затвердженими комітетом з біоетики ВНМУ ім. М. І.Пирогова.
Забір крові для досліджень проводили з серця тварин у пластикові пробірки Vacuette (Greiner Bio-One, Австрія) з 3,8% розчином цитрату натрію (у співвідношенні 9:1) чи К2ЕДТА. Перед забором крові щурів анестезували кетаміном (100 мг/кг маси тіла інтраперітонеально). З експерименту тварин виводили шляхом дислокації шийних хребців.
Багату та бідну тромбоцитами плазму крові отримували звичайними методами. Визначали активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), протромбіновий час (ПЧ) та протром-біновий індекс (ПТІ), тромбіновий час (ТЧ), вміст фібриногену та розчинних фібрин-моно-мерних комплексів (РФМК) у плазмі крові. Функціонально неактивні форми протромбіну визначали в тесті екамуліновий час (ЕЧ) [1]. Розраховували екамуліновий індекс: ЕІ =
(ЕЧ контроль/ЕЧ дослід)* 100% та співставляли його з ПТІ. За присутності в плазмі крові функціонально неактивних форм протромбіну ЕІ перевищує ПТІ.
Систему протизсідання крові оцінювали за амідолітичною активністю антитромбіну ІІІ та протеїну С. Систему фібринолізу оцінювали за часом лізису еуглобулінів та вмістом ПАІ-1 (інгібітору активатору плазміногену 1), який визначали імуноферментним методом за набором Zymutest Rat - PAI-1 (Antigen), Франція.
Агрегацію тромбоцитів досліджували у зразках багатої тромбоцитами плазми крові на агрегометрі АР2110 (“Солар”, Білорусь), як індуктор агрегації використовували АДФ. Мор-фофізіологічні параметри тромбоцитів визначали на гематологічному аналізаторі Erma PCE-210 (Японія). Реєстрували кількість тромбоцитів, середній об’єм тромбоцитів (MPV, фл), ширину розподілу тромбоцитів по об’єму (PDW , %) та тромбокрит (PCT, %).
Активність простагландин-ендопероксид син-тази (PGH-синтази, КФ 1.14.99.1) в тромбоцитах визначали спектрофотометричним методом за накопиченням окисненої форми донору електронів адреналіну [4]. Активність аденозинде-замінази (КФ 3.5.4.4) оцінювали за кількістю аміаку, що утворився при гідролітичному дезамінуванні аденозину. Активність апірази (КФ 3.6.1.5), 5'-нуклеотидази (КФ 3.1.3.5), вміст цистеїну, гомоцистеїну, гідроген сульфіду визначали, як описано [2, 3]. Суму нітритів та
нітратів у плазмі крові визначали за реакцією Грісса. Вміст малонового діальдегіду визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою, а карбонільних груп протеїнів - за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином. Фосфоліпідні фракції плазми крові - фосфатидилхолін, лізофосфа-тидилхолін, фосфатидилетаноламін визначали методом тонкошарової хроматографії на силікагелі Л5/40, кількісну оцінку проводили після хроматографії за реакцією з фосфорнованіліно-вим реактивом.
Статистичну обробку результатів проводили за допомогою стандартних статистичних програм “MS Exel XP”. Вірогідність відмінностей оцінювали за t-критерієм Стьюдента.
У роботі використані L-цистеїн, AMФ, AДФ, аденозин, реактив Елмана фірми Sigma (США), набори “Техпластин-тест”, “АПТВ-ЕІ-тест”,
“Тромботест”, “ХромоТех-Антитромбин”,
“АДФ” фірми Технологія-Стандарт (Росія) та “Реахром-Протеин С” фірми НПО РЕНАМ (Росія). Препарат екамуліну люб’язно наданий співробітниками відділу структури та функції білка Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАНУ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Встановлено, що інтрагастральне введення тваринам L-цистеїну в дозі 250 мг/кг маси тіла протягом 4 тижнів викликало розвиток помірної гіперцистеїнемії: загальний вміст цистеїну в плазмі крові підвищився на 3б,0%, вміст його протеїнзв’язаної фракції збільшився на 38,б%, а непротеїнової фракції - на 30,8% (табл.1). При цьому реєструвалось незначне зменшення (на 25,4%) рівня гомоцистеїну в плазмі крові.
Накопичення цистеїну в плазмі крові супроводжувалось достовірним зниженням (на 1б,2 та 1б,4%) вмісту гідроген сульфіду та стабільних метаболітів оксиду азоту - нітратів та нітритів. До деякої міри розвиток дефіциту гідроген сульфіду відображає співвідношення «загальний цистеїн / гідроген сульфід», яке за гіперцистеїнемії підвищилось в 1,б разу. Оксид азоту та гідроген сульфід мають антиагрегантні властивості [3, 5], і зменшення їхнього вмісту в плазмі крові приведе до посилення активаційно-агрегаційних процесів у тромбоцитах [2].
Також у тварин із гіперцистеїнемією реєструвались ознаки оксидативного стресу, на що вказує зростання в плазмі крові вмісту карбонільних груп протеїнів на 40,5%, малонового діальдегіду - на 29,2%, лізофосфатидилхоліну -на 25,7%, а також зменшення на 29,б% співвідношення «фосфатидилхолін / лізофосфати-дилхолін». Здатність цистеїну індукувати окси-
дативний стрес продемонстрована і в інших дослідженнях [6]. Окиснювальне пошкодження ліпідів та протеїнів, як відомо, спричиняє дестабілізацію клітинних мембран, у тому числі і мембран тромбоцитів, та посилює продукцію проагрегантів - тромбоксану А2 та арахідонової кислоти [5]. Це підтверджується зростанням (на
28,4%) активності РОИ-синтази у фракції тромбоцитів щурів із гіперцистеїнемією. Крім того, активні форми кисню прискорюють деградацію антиагрегантів - гідроген сульфіду та оксиду азоту [7], що до деякої міри пояснює зниження вмісту цих молекул у плазмі крові при гіперцистеїнемії.
Таблиця 1
Вплив хронічної гіперцистеїнемії на біохімічні показники в плазмі крові та тромбоцитах щурів (M±m)
Показник Групи щурів
контроль, n=10 гіперцистеїнемія, n=10
Плазма крові
Загальний цистеїн, мкмоль/л 125,0±4,77 169,9±6,76 *
Непротеїновий цистеїн, мкмоль/л 42,9±2,34 56,1±2,15*
Протеїнзв’язаний цистеїн, мкмоль/л 82,1±3,10 113,8±5,05*
Загальний ГЦ, мкмоль/л 6,34±0,14 4,73±0,15*
Гідроген сульфід, мкмоль/л 69,9±3,63 58,6±3,77*
Загальний цистеїн / гідроген сульфід 1,81±0,05 2,96±0,14*
Нітрати та нітрити, мкмоль/л 59,4±2,64 49,6±2,17*
Карбонільні групи, нмоль/мг протеїну 0,79±0,05 1,11±0,07*
Малоновий діальдегід, мкмоль/л 9,98±0,46 12,9±0,70*
Фосфатидилхолін, мг/л 1580±76,8 1383±50,5*
Лізофосфатидилхолін, мг/л 54,5±3,12 68,9±4,30*
Фосфатидилетаноламін, мг/л 751±23,8 1003±60,4*
Фосфатидилхолін/ лізофосфатидилхолін 29,7±2,10 20,9±1,82*
Фосфатидилхолін/ фосфатидилетаноламін 2,15±0,16 1,43±0,11*
Апіраза, нмоль/ хв.-мл 7,63±0,32 6,15±0,37*
5'-Нуклеотидаза, нмоль/ хв.-мл 8,67±0,48 7,59±0,28
Аденозиндезаміназа, нмоль/ хв.-мл 42,6±3,45 53,8±4,81
Фракція тромбоцитів
Апіраза, нмоль/хв. на 1 мг протеїну 5'-Нуклеотидаза, нмоль/хв. на 1 мг протеїну Аденозиндезаміназа, нмоль/хв. на 1 мг протеїну PGH-синтаза, мкмоль/хв на 1 мг протеїну 5,25±0,24 2,19±0,13 12,9±0,77 9,89±0,36 4,10±0,29* 1,78±0,11* 14,8±0,68 12,7±0,83*
Примітки : * - р<0,05 - відносно групи контролю
При хронічній гіперцистеїнемії виявлялись ознаки порушення процесів метилування -знизився (на 12,5%) вміст фосфатидилхоліну, підвищився (на 33,6%) вміст фосфатидиле-таноламіну в плазмі крові, та зменшилось (на 33,5%) співвідношення «фосфатидилхолін / фос-фатидилетаноламін». Механізми, на яких ґрунтується розвиток гіпометилування при гіперцистеїнемії, невідомі і потребують окремих досліджень. У той же час на прикладі гіперго-моцистеїнемії доведено, що порушення процесів метилування відіграють важливу роль у пато-
генезі ендотеліальної дисфункції та розладів у системі гемостазу [5].
Оскільки один із механізмів протромбогенної дії гіпергомоцистеїнемії реалізується через порушення активності ензимів нуклеотидного обміну [2], ми дослідили вплив гіперцистеїнемії на активність апірази, 5'- нуклеотидази та адено-зиндезамінази в плазмі крові та фракції тромбоцитів щурів. Як відомо, здатність зазначених ензимів регулювати активаційні процеси в тромбоцитах реалізується через зміну екстра-целюлярних пулів проагреганту АДФ та анти-
агреганту аденозину: апіраза гідролізує AДФ до AMФ, 5'-нуклеотидаза перетворює AMФ до аденозину, а аденозиндезаміназа забезпечує деградацію аденозину з вивільненням аміаку. Швидкість деградації AДФ та аденозину екто-ензимами тромбоцитів та циркулюючими нукле-отидазами плазми крові значною мірою визначає функціональний стан тромбоцитів [2]. З’ясувалось, що в умовах гіперцистеїнемії у фракції тромбоцитів зменшувалась (на 21,9 та 18,7%) активність апірази та 5'- нуклеотидази, на рівні тенденції (p<0,1) зростала активність адено-зиндезамінази. Аналогічно змінювалась і активність циркулюючих ензимів нуклеотидного обміну в плазмі крові. Індуковані гіперцистеї-немією порушення активності апірази, 5'-нукле-отидази та аденозиндезамінази можуть підвищити чутливість тромбоцитів до дії стимуляторів та зумовити розвиток їхньої гіперреактивності.
Отже, ми з’ясували, що хронічна гіперго-моцистеїнемія асоціюється з розвитком оксида-тивного стресу, дисбалансом у системі «проаг-реганти / антиагреганти» та гіпометилуванням. На наступному етапі роботи ми оцінили, як тривале підвищення вмісту цистеїну в плазмі крові та індуковані ним метаболічні порушення відобразяться на системі гемостазу.
Встановлено, що на тлі хронічного надлишку цистеїну в плазмі крові виникали значні зміни морфофункціональних характеристик тромбоцитів (табл.2). По-перше, у тварин з гіпер-цистеїнемією реєструвалось достовірне підвищення показників MPV (на б,8%), РСТ (на 5,б%) та PDW (на 7,8%), що вказує на збільшення популяції тромбоцитів з великими розмірами та зростання в крові загальної маси цих клітин. Оскільки розмір тромбоцитів детермінується на етапі тромбоцитопоезу [2], виявлені зміни свідчать про те, що токсичний вплив гіперцис-теїнемії на кров’яні пластинки реалізується щонайменш на рівні мегакаріоцитів у кістковому мозку. Ймовірним поясненням здатності гіпер-цистеїнемії впливати на процеси тромбоци-топоезу є порушення процесів метилування і, як наслідок, дестабілізація геному та порушення біосинтезу білків та інших сполук. Зауважимо, що збільшення MPV розцінюється як один із факторів ризику інфаркта міокарду та інсульту [2].
По-друге, за умов гіперцистеїнемії підвищувалась чутливість тромбоцитів до AДФ-cтимy-ляції. Так, якщо у тварин контрольної групи агрегація тромбоцитів у відповідь на низьку концентрацію AДФ (2,5 мкМ) виникала лише у 40% тварин і мала зворотний характер (з
дезагрегацією), то у 50% тварин з гіперци-стеїнемією у відповідь на цю концентрацію індуктора виникала незворотна агрегація тромбоцитів. Кінцева концентрація AДФ, яка індукувала незворотну агрегацію тромбоцитів у 100% тварин, у контрольній групі становила 10 мкМ, а в групі щурів з гіперцистеїнемією - 5 мкМ. Ступінь та швидкість агрегації тромбоцитів, індукованої 2,5 та 5 мкМ AДФ, при гіперцис-теїнемії за середніми величинами збільшились в 4,3-4,5 та 1,2-1,3 разу, відповідно. Це також свідчить про підвищення чутливості тромбоцитів до AДФ-cтимyляціï за тривалого надлишку цистеїну в крові і відповідає змінам в активності ензимів, які регулють продукцію про- та анти-агрегантів.
З’ ясувалось, що хронічна гіперцистеїнемія порушує динамічну рівновагу між системами зсідання / протизсідання крові та фібринолізу. Про це свідчать ознаки активації процесів гемо-коагуляції та розвитку тромбінемії: достовірне скорочення (на 9,0 та 11,9%) часу зсідання крові в тестах ПЧ та АЧТЧ, поява у плазмі крові РФМК та функціонально неактивних форм протромбіну, зниження (на 10,б та 11,3%) активності фізіологічних антикоагулянтів антитромбіну ІІІ та протеїну С. За хронічної гіперцистеїнемії зменшувався і фібринолітичний потенціал плазми крові, на що вказує подовження (на 15,5%) часу лізису еуглобулінів та збільшення (на 43,2%) вмісту антигену ПАІ-1.
Кореляційний аналіз показав, що за умов гіперцистеїнемії зв’язки показників системи гемостазу більшою мірою встановлювались не з рівнем цистеїну в плазмі крові, а зі співвідношенням «загальний цистеїн / гідроген сульфід». При цьому найбільш сильно з цим показником корелювали ступінь агрегації тромбоцитів (г=0,76), активність ектоапірази (г=-0,69) та PGH-синтази (r=0,77) тромбоцитів, що підтверджує більшу чутливість тромбоцитарної ланки системи гемостазу до дисбалансу в обміні сірковмісних амінокислот.
Таким чином, хронічна гіперцистеїнемія викликає комплекс порушень у системі гемостазу щурів, який переконливо свідчить про формування тромбофілії. Механізми протромбо-генної дії гіперцистеїнемї ґрунтуються на розвитку оксидативного стресу, дисбалансі в системі «проагреганти / антиагреганти» та порушенні процесів метилування. Найбільш чутливою до негативного впливу гіперцистеїнемії виявилась тромбоцитарна ланка системи гемостазу, активаційні процеси в якій потенціює збільшення активності PGH-синтази та змен-
шення активності ензимів нуклеотидного обміну - апірази та 5'-нуклеотидази. Цілком очевидно, що вплив гіперцистеїнемії на систему гемостазу не обмежується вищезазначеними механізмами. Тому перспективним напрямком подальших
досліджень є вивчення молекулярних механізмів впливу цистеїну та його похідних на систему гемостазу та розробка підходів до корекції тромбофілій, асоційованих з гіперцистеїнемією.
Таблиця 2
Вплив хронічної гіперцистеїнемії на стан тромбоцитарної ланки та показники систем зсідання, протизсідання крові і фібринолізу у щурів (M±m)
Показник
Групи щурів
контроль, n=10 гіперцистеїнемія, n=10
Морфофізіологічні показники тромбоцитів
Кількість тромбоцитів, х109/л 455±7,04 448±5,37
MPV, фл 6,79±0,07 7,25±0,07*
PCT, % 0,309±0,004 0,325±0,007*
PDW, % 9,28±0,05 10,2±0,17*
Показники агрегації тромбоцитів
Індуктор АДФ 2,5 мкМ Ступінь , % Швидкість, % за 1 3,05±1,27 хв. 3,29±1,37 13,8±0,97* 14,2±0,91*
Час, с 53,1±21,9 296±23,5*
Індуктор АДФР 5 мкМ Ступінь , % 23,7±1,50 Швидкість, % за 1 хв. 24,4±1,55 31,8±1,34* 30,3±1,20*
Час, с 342±20 391±17
Показники системи гемостазу та фібринолізу
ПЧ, с 17,9±0,29 16,3±0,31*
АЧТЧ, с 35,4±0,60 31,2±0,79*
с Ч, Т 10,4±0,35 9,45±0,33
ПТІ, % 100±1,45 110±2,38*
EI, % 101±0,46 117±2,93*
Фібриноген, г/л 2,84±0,12 2,97±0,10
РФМК, мг/л 0 29,5±3,53*
Антитромбін ІІІ, % 103±1,27 92,1±1,04*
Протеїн С, % 101±0,93 89,6±2,03*
Час лізису еуглобулінів, хв 110±2,36 127±4,10*
ПАІ-1, нг/мл 1,52±0,16 2,18±0,12*
Примітки : * - р<0,05 - відносно групи контролю
ВИСНОВКИ
1. Введення Ь-цистеїну в дозі 250 мг/кг маси тіла протягом 28 діб викликає підвищення вмісту цистеїну в плазмі крові щурів на 36%. Хронічна гіперцистеїнемія спричиняє розвиток оксидатив-ного стресу, порушення процесів метилування, зниження рівня гідроген сульфіду та стабільних метаболітів оксиду азоту в плазмі крові, а також індукує підвищення активності РОИ-синтази та зменшення активності апірази та 5'-нуклеотидази в тромбоцитах.
2. Хронічна гіперцистеїнемія викликає зміни
морфофізіологічних показників тромбоцитів (зростання МРУ, PDW та тромбокриту), а також значно посилює чутливість тромбоцитів до дії індуктору агрегації АДФ.
3. За хронічної гіперцистеїнемії порушується динамічна рівновага в системі гемостазу та фібринолізу, що проявляється активацією коагуля-ційної ланки, розвитком тромбінемії, зменшенням активності фізіологічних антикоагулянтів антитромбіну ІІІ та протеїну С, збільшенням часу лізису еуглобулінів та підвищенням вмісту антигену ПАІ-1 у плазмі крові.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Використання екамуліну - активатору протромбіну із отрути ефи багатолускової - в клінічній лабораторній діагностиці / Д.С. Корольова, Р.П. Виноградова, Т.М. Чернишенко, Т.М. Платонова // Лабораторна діагностика. - 2006. - Т. 37, №3 - С. 18-22.
2. Заічко Н.В. Асоціація середнього об’єму тромбоцитів з рівнем гомоцистеїну та гідроген сульфіду в крові щурів з гіпергомоцистеїнемією // Медична хімія. - 2008. - Т. 10, № 2. - С. 54-58.
3. Заічко Н. В. Вплив тіолактону гомоцистеїну, цистеїну та гідроген сульфіду на систему гемостазу кролів // Медична хімія. - 2009.- Т.11, №2.- С. 51-56.
4. Мевх А.Т., Басевич В.В., Варфоломеев С.Д. Изучение эндопероксидпростагландинсинтетезы мик-росомной фракции тромбоцитов человека // Биохимия. - 1982. - Т.47, №10. - С.1635-1639.
5. Патогенетичні аспекти гіпергомоцистеїнемії
та перспективи створення лікарських засобів для лікування патології, асоційованої з порушеннями обміну гомоцистеїну / О.О. Пентюк, М. Б. Луцюк, Н. В. Заічко [та ін.] // Biomedical Biosocial Anthropology. -2008. - N10. - С.297-303.
6. Blood glutathione and cysteine changes in cardiovascular disease / B. J. Mills, M. M. Weiss, C. A. Lang [et al.] // J. Lab. Clin. Med. - 2000. - Vol.135, N5.- Р.396-401.
7. Lowicka E. Hydrogen sulfide (H2S) - the third gas of interest for pharmacologists / E. Lowicka, J. Beltowski // Pharmacol. Rep. - 2007. - Vol.59, N1. - Р.4-24.
8. The role of cysteine and homocysteine in venous and arterial thrombotic disease / R. Marcucci, T. Brunelli, B. Giusti [et al.] // Am. J. Clin. Pathol. - 2001. - Vol.116, N1. - Р.56-60.
♦
УДК 616.419:616.155.392-07-036.1:66.095.12:577.112
І.В. Машейко, О. З. Бразалук
ДІАГНОСТИЧНА ЦІННІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ТА ФУКОЗИЛЬОВАНОСТІ АЛЬФА-1-КИСЛОГО ГЛІКОПРОТЕЇНУ ПРИ ХРОНІЧНИХ МІЄЛОЛЕЙКОЗАХ
Дніпропетровська державна медична академія кафедра біохімії, медичної та фармацевтичної хімії (зав. - д. біол. н., проф. О.З. Бразалук)
Ключові слова: а}-кислий глікопротеїн, фукозильованість, еритремія, хронічний мієлоїдний лейкоз, сублейкемічний мієлоз, лектин-ферментний аналіз Key words: aracid glycoprotein, fucosylation, erythremia, myeloma, subleukemic myelosis, lectin enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA)
Резюме. Проведено исследование содержания и степени афинности фукозоспецифических лектинов AAL, LCA и LABA к углеводным детерминантам ai-кислого гликопротеина плазмы крови при хронических миелолейкозах (эритремия, миеломная болезнь и сублейкемический мие-лоз). Установлено, что при эритремии и миеломной болезни происходит достоверное снижение концентрации и степени фукозилированности АГП по сравнению с нормой за счёт коровой и терминальной фукозы, а при сублейкемическом миелозе, напротив, наблюдается увеличение содержания терминальной фукозы, что может свидетельствовать о постепенной миелоидной метаплазии костного мозга и паренхиматозных органов.
Summary. The plasma concentration and the degree of affinity of a1-acid glycoprotein to fucose-specific lectins AAL, LCA and LABA in proliferative blood diseases (erythremia, myeloma and subleukemic myelosis) were investigated. It was established that in erythremia and myeloma disease a reliable decrease ofplasma level and fucosylation of a1-acid as compared to norm due to core and terminal fucose content takes place, and by contrast, in subleukemic myelosis increase of terminal fucose content occurs; it may testify to a gradual myeloid metaplasia of the bone marrow and parenchymal organs.
Білок гострої фази а1-кислий глікопротеїн кулярною масою від 35-37 kDa до 41-43 kDa, що
(АГП, орозомукоїд) є одним із найбільш гете- залежить від структури вуглеводного компо-
рогенних глікопротеїнів плазми крові з моле- ненту та місця синтезу [5,9]. Єдиний поліпеп-
