CC BY
15УДК 911.3 Ярьоменко С. Г.
Балто-чорноморський npocmip як геопол1тична стикова зона: теоpетичнi аспекти
Одеська нацюнальна академия харчових технолопй, м. Одеса e-mail: syaromenko@gmail.com
Анотаця. У статт/' розглянуто теоретичнi аспекти формування концепц/ геопол/'тичних стикових зон. Основою стали прац С. Коена, Г. Маккндера, Н. Сп1кмена, Зб. Бжезинського, а також В. Дергачова, Н. Багрова, М. Днстрянського тощо. Розглянуто класиф/'кац'ю меж у пол1тичн1й географи, яка може розглядатись на макрорегюнальному р/'вн/' як стикова зона мж геопол/'тичними регюнами. Визначено фактори, законом рност формування стикових зон та подано абстрактну модель розвитку геопол тичних стикових зон.
Ключовi слова: геопол1тична стикова зона, межа, кордон, фронтир, законом1рност1, фактори, баланс сил.
Вступ
Сучасн полiтико-географiчнi процеси на европейському континент мають найбтьшу динамку у Центрально-Схщнш еврош, особливо, у межах захщноТ частини колишнього СРСР. Падшня комунютичного режиму, новп~ш процеси штеграци, змша балансу сил, глибинн соцюкультурш змши у сусптьствах краТн Балто-Чорноморського простору е проявом як глобальних, так i регiональних змiн геопол^ики глобальних та регiональних акторiв, змши концепци розвитку краТн. Важливе значення для европи як геополiтичного концепту мае Балто-Чорноморський проспр, який займае буферне положення мiж об'еднаною европою та Росiею. Вивчення процесiв структурних змш полiтико-географiчноТ органiзацiТ сусптьства у краТнах даного простору неможливе без застосування класичних та сучасних концепцш геополiтичноТ' структури свiту, причинно-наслщкових зв'язкiв та можливоТ динамiки на середньострокову перспективу. Вивчення Балто-Чорноморського простору, аналiз теоретичних та прикладних напрацювань дозволили формувати теоретичну основу поняття геопол^ичноТ' стиковоТ зони.
Матерiали i методи
Балто-Чорноморський простiр як об'ект дослщження у полiтичнiй географи пов'язаний з концеп^ями геополiтичноТ регiоналiзацiТ' св^у . Це викликано не ттьки геостратегiчним положенням, а й юторичним розвитком, специфiчного з точки зору геопол^ики, простору.
Традицiйна геополiтика, яка опираеться на географiчний детермiнiзм, представляе геопол^ичну структуру свiту як статичну модель. Класична геопол^ична модель Г. Машндера розглядае свiт як дихотомш двох геополiтичних просторiв - таласократичного i телурократичного. Ядром iсторичного розвитку е хартленд, розташований у внутршньоконтинентальнш частинi еврази, оточений «внутрiшнiм швмюяцем». Ключова роль у глобальному баланс сил належить регiону (у Г. Машндера - Схщна европа), розташованого на перифери хартленду i е буфером мiж ним i «внутршшм пiвмiсяцем» [2,3,10,15,16].
Продовжувачем iдей Г. Машндера е Н. Сшкмен. Геопол^ична структура свiту вбачалась у юнуванш телурократичного простору (хартленду) та таласократичного простору («зовшшнього пiвмiсяця»), мiж якими знаходиться контактна зона - «римленд». Римленд е ключовим простором для змши балансу сил мiж телурократичними або таласократичними державами.
В жмецькш школi геополiтики, особливо у працях К. Гаусгофера, важливють СерединноТ европи пов'язана з життевим простором, виходом до теплих морiв. К. Гаусгофер розробив концепцш пан-регюшв, в якш видiляв три пан-регiони, ям сьогоднi можна iнтерпретувати як глобальну модель мiжнародноТ економiки з трьома економiчними ядрами - Пiвнiчна Америка, Захщна европа, Схiдна Азiя. У шзнших роботах К. Гаусгофер видтяв четвертий пан-регiон з центром у Роси. Балто-Чорноморський простiр у цм концепци займае периферiйне положення вщносно ЗахiдноТ' европи [10,15].
Значну роль у розвитку теори геопол^ичноТ регiоналiзацiТ свiту вiдiграла наукова робота С. Коена «Географiя та пол^ика роздiленого свiту» (1973). Концепцiя С. Коена розглядае багатополюсний свiт з центрами сили, ям мають рiзну геополiтичну вагу та специфiчнi для певного геопол^ичного регiону фактори та процеси.
Геопол^ична модель свiту розглядаеться як динамiчна структура, iерархiчна. Видтяеться три рiвня територiально-полiтичноТ' органiзацiТ св^у: геостратег'чна область, геополтичний регюн, наця-держава. Важливе значення мае концеп^я особливих геопол^ичних просторiв - зон розлому, конфлктних зон, якi розташован на стику мiж геополiтичними регюнами; тут вщбуваеться зiткнення
штереав св^ових центрiв сили. Вплив на геопол^ичш зони, розширення iнтересiв цен^в сили на цi простори формуе подальшу динамiку геополiтичних процесiв на глобальному та регюнальному рiвнi.
Концеп^я зон розлому, перифери геополiтичних регюшв мае певнi теоретичнi розробки. У 1915 р. Дж. Фергрiв видтив зону буферних держав, яка тягнеться вщ Фшляндп через Балкани до ПередньоТ Ази та Середнього Сходу до ^вденно-СхщноТ' АзiТ та КореТ. Р. Гартшорн видiляв зону нестабтьносп у Схiднiй eвропi вiд Балтики до Адрiатики. Ж. Готман називае ц територи «припливно-вiдпливними», оскiльки баланс сил мiж геополiтичними регiонами е динамiчним, а дана зона поперемшно потрапляе до центрiв сили сусщшх геополiтичних регiонiв [15].
С. Коен придтив увагу «регiону-воротам», куди вщносить простiр вiд Балтики до Балкан, який мае подвшну роль - контактну та буферну.
Подальший розвиток геопол^ичноТ' думки пов'язаний з «економiзацiею» мiжнародних вiдносин. Глобалiзацiя свiтовоТ економки, поява нових акторiв, якi не е навями-державами (наприклад, ТНК), певна дещеолопза^я геополiтики вплинули на часткову вщмову вiд географiчного детермiнiзму, який тривалий час був теоретичною основою геопол^ики. Вщбулось переосмислення критерив оцшки геополiтичноТ сили держави.
Р. Ф. Туровський видтяе, крiм балансу вшськовоТ сили мiж державами, iдеологiю, культурно-iсторичнi традицп (концепцiя iсторичних союзниш), формування спiльного ринку як наслщок взаемозалежностi економiк свiту [15,16].
Одним з найбтьш розроблених пiдходiв у геоекономiцi е свiто-системний. Свiто-системний пщхщ був запропонований П. Тейлором на основi праць I. Валлерстайна. За цим пщходом еволюцiя полiтико-географiчного простору змшювалась вiд свiт-iмперiй до св^-економк. Формування цiлiсноТ свiт-системи почалось з процесу колошзаци Нового свiту та створення колошальноТ системи. На початку ХХ ст. остаточно сформовано свгг-економку, яка дтиться на ядро, периферш, напiвпериферiю.
В цiлому, полiтична географiя та геополiтика мають значну ктькють концепцiй з перевагами одного з факторiв, що складають методологiчну основу певноТ концепцiТ або пiдходу. Тому на сучасному етап для об'ективного аналiзу необхiдно враховувати багатофакторнiсть глобальних процеав.
Результати i обговорення
Характеристика полiтико-географiчного простору, аналiз процесiв та взаемозв'язш можлива iз його структуруванням, видтенням ядерно-лiнiйних елементiв, що в цтому складають систему або певну ктькють систем. В сусшльнш географи таксонами регiоналiзацiТ е ареал, зона, район та регюн. Кожен геопол^ичний регiон мае внутрiшню структуру з геопол^ичними центрами (ядрами), якi оточен периферiею, що поступово переходить вщ одного геополiтичного регiону до шшого.
Межа мiж геополiтичними регiонами е нестабтьною i постiйно змiнюеться, що пов'язано з постшною змiною балансу сил на глобальному рiвнi. В результат межа мiж геополiтичними регюнами постiйно змiнюеться як функцiонально, так i структурно (рис. 1).
Рис. 1. Класиф1кац1я меж у пол1тичн1й географи
Теоретично можна видтяти абстракты меж^ що мають одиничнi або rpynoBi ознаки, проте реально юнують меж1 комплексы, як у процесi суспiльно-iсторичного розвитку набули рiзних ознак [12]. У пол^ичнш географiï достатньо добре розроблена класифка^я кордонiв за морфологieю, природними особливостями, генетична, юторичними умовами та послщовнютю виникнення.
На макрорегiональному рiвнi полiтико-географiчна органiзацiя простору представляеться як сукупнють геополiтичних регiонiв рiзноï структури та геопол^ичноГ ваги (згiдно С. Коена), мiж якими знаходяться певш динамiчнi зони, якi структурно можна видтять як межi-зони i як знаходяться у постiйнiй динамiцi. Там геопол^ичш простори називаються буферними, маргшальними, перехiдними, контактними [2]. На рiзних етапах суспiльно-iсторичного розвитку такi зони виконували рiзнi функцiï i мали рiзнi дефiнiцiï [14].
На кожному етап суспiльно-iсторичного розвитку iснували особливосп свiтового геополiтичного порядку i таю специфiчнi геополiтичнi простори виконували рiзнi функцiï (як геополiтичного, геоекономiчного, так i культурно-цив^зацшного рубежа). Балто-Чорноморський проспр на кожному етапi становлення св^ового порядку мав рiзне положення та виконував рiзнi функцiï:
1) Вестфальська система (з 1648 р. до початку Х1Х ст.). Слабкють державних утворень сшвпадае з процесом формування сильних держав, що стають геопол^ичними центрами сили у макрорепош (у ¿вроп - Московська держава (тзшше - Росiйська iмперiя), Османська iмперiя, Австрiйська iмперiя (пiзнiше - Австро-Угорщина). Балто-Чорноморський проспр виконував роль буферу мiж православним, католицьким i мусульманським св^ами.
2) В'денська система (з 1813-1815 рр. по 1918 р.). Державы утворення в Балто-Чорноморському просторi зникають через територiальну експансiю великих iмперiй. Послаблення мусульманського центру сили (Османська iмперiя) та утворення ново!' сильно!' iмперiï - Нiмецькоï. В ¿вроп наростае напруга мiж великими iмперiями за сировиннi ресурси i територи Центрально-СхщноТ ¿вропи. Балто-Чорноморський проспр стае периферiею великих держав, виконуе роль нацюнальних окраш, сировинного придатку iмперiй, що перетворюе Тх на геоекономiчну периферiю.
3) Версальська система (1918 - 1945 рр.). Падшня iмперiй призводить до змши балансу сил у макрорегiонi. Розпад iмперiй, формування нацiональних держав сшвпадають з поширенням нацiонально-визвольного руху у свт, та зокрема у ¿врош. Роль буфера мiж Заходом i СРСР з одного боку, та смуги роздту мiж двома експансюнютськими центрами сили - Нiмеччиною та СРСР перетворюе проспр на театр вшськових дш. У цей перюд iснувало поняття санiтарного кордону, що вщдтяе комунiстичний СРСР вiд кашталютичного Заходу (бар'ерна функцiя).
4) Потсдамська система (1945 - 1991 рр.). Утворення бтолярно!' системи свiту, змша балансу сил (СРСР i США), розширення геополiтичного впливу СРСР на Центрально-Схщну ¿вропу, перетворило Балто-Чорноморський проспр на окрашу СРСР, внутршню периферш РСФСР.
5) Новий свтовий порядок (з 1991 р). Руйнування бтолярно!' системи св^у створюе передумови для нового етапу пол^ичноТ структури св^у - пошуку моделi свiту (мондiалiзм, багатополярнiсть) та до динамiки меж у макрорепош ¿вропи (розпад держав, дезштегра^я, iнтеграцiя роздiлених держав). розширення Заходу на схщ, iнтеграцiя частини Балто-Чорноморського простору у ¿С, змша балансу сил, посилення напруги у вщносинах ¿С-Роая.
З розпадом СРСР певний перюд часу юнувала концеп^я мондiалiзму з ключовою роллю США. Сьогодш у полiтичнiй географiï часпше говорять про багатополюсний свiт з рiзними геополiтичними центрами (регiональними лщерами), що в цiлому близьке до геопол^ичноТ концепцiï С. Коена.
Багатоаспектнють межi мiж геополiтичними регiонами потребуе формування нового термшу, який би виходив з теоретичних засад багатовимiрного простору, в якому периферiя, буфер, контактна та перехщна зони нерщко виступають один i тим же поняттям на рiзних етапах сусптьно-юторичного розвитку та ускладнення полiтико-географiчного простору. Пропонуемо називати там геопол^ичш простори стиковими зонами.
Геополтична стикова зона - це проспр, що характеризуеться сукупнютю процеав та умов юторичного, соцюкультурного, геопол^ичного та геоекономiчного характеру, специфка яких зумовлена мiсцеположенням мiж геополiтичними регiонами. Геополiтична стикова зона видтяеться на макрорегональному рiвнi i вмщуе в собi спорiдненi поняття перифершно!', перехiдноï, буферно!', контактно!', маргшально!' зони [17].
У геополiтицi розроблена теорiя Великих багатовимiрних просторiв [3,4,5]. На основi цiеï теорiï стикову зону розглядаемо як багатовимiрну систему з накладанням геопол^ичного, геоекономiчного, соцюкультурного (культурно-цив^зацшного) просторiв (рис. 2).
Визначальним фактором формування стикових зон е геополтичне та геостратег'чне положення територш, що стають об'ектами геопол^ичного i геостратепчного значення. У свою чергу цей фактор е передумовою геопол^ичного позицюнування держав та регюшв у системi мiждержавних полiтичних вiдносин на рiзних iерархiчних рiвнях. Географiчне положення визначае тип сили -таласократично!' чи телурократичноТ, визначае передумови юторичного розвитку, економiчного та полiтичного росту, визначае перифершнють. Частiше всього стиковi зони займають дуже вигiдне економiко-географiчне положення, де пролягають торговi шляхи мiж рiзними економiчними центрами. Тому транзитне положення стикових зон завжди викликае геоекономiчний iнтерес у великих держав
або геоекономiчних бломв держав. Стиковi зони зазвичай е периферiею геоекономiчних репошв та зонами напруження, буфером мiж геополiтичними регiонами.
(ГЕО)ПОЛГГИЧНИЙ ПРОСТ1Р 4- —► (ГЕО)ЕКОНОМ1ЧНИЙ ПРОСТ1Р
1 и и
СОЦЮКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТ1Р
1 N
Ф13ИЧНИЙ ПРОСТ1Р
Рис. 2. Теоретична структура багатовимлрного простору
Полiтичний фактор розвитку держав у стикових зонах мае велике значення. Розпад або об'еднання держав, змша кордошв супроводжуеться найбтьш динамiчними змiнами саме у стикових зонах. Динамка пол^ичних трансформацш в стикових зонах е важливою для макрорегiону, в цiлому впливае на розстановку сил у ньому, змшюе або трансформуе пол^ичну структуру св^у. До полiтичних факторiв можна вщнести тип полiтичноТ' системи св^у та баланс центрiв сили [11].
Полiтична система с&ту - це система взаемовщносин мiж державами, групами держав (блоками), державами i територiями на рiзних iерархiчних рiвнях - вщ глобального до мезорегiонального (нацюнального). Як цiлiсна система iснуе з перюду Великих географiчних вiдкриттiв.
Баланс сил - це геопол^ична концеп^я, основною засадою якоТ' е щея закономiрностi розвитку вiдносин мiж державами в межах певних ци^в упродовж уае'Т свiтовоТ iсторiТ. Характеризуе динамку, принципи та сутнють зовнiшньоТ' пол^ики держави. Цетрами сили на глобальному рiвнi е великi держави, ям мають не просто велику територш i численне населення, а ще й володшть потужним економiчним та вшськовим потенцiалом, що уможливлюе ТТ визначальний вплив на перебiг св^ових подiй. Велика держава визначаеться сьогодн не лише Т'Т мiсцем i роллю у свiтових процесах, демократизмом ТТ внутршнього устрою, багатством культурних традицш, зваженою зовнiшньою полiтикою. Ознаками стають добробут i свобода переачних громадян, використання новiтнiх технологiй, глобальний культурний вплив i т. д. [12] . ^м цього, там держави, як правило, мають свою периферш - держави або територи, на яких вплив велико' держави вщбуваеться в геопол^ичному, геоекономiчному та культурному вщношенш.
Економiчнi фактори мають складовi природно-географiчного та суспiльно-географiчного характеру. Територiя завжди мае природну та сусптьну складову як основу для ТТ освоення та розвитку. Тому економiчнi фактори мають природно-ресурснi умови територи та Т'Т промислово-економiчний потен^ал. Значимiсть територiТ залежить вщ ступеня ТТ господарськоУ освоеност'!, наявност промислових об'ектiв стратегiчного значення, густоти населення, що розмщуеться на цш територи. 1нфраструктурний потенцал е тею необхiдною умовою, при якiй транзитний потен^ал стае важливим фактором розвитку економки, перемiщення товару, капiталiв, людей та ш. Розвинутiсть транспортноТ' шфраструктури сприяе посиленню транзитноТ' функцй' стикових зон. Промислова шфраструктура, ТТ розвиток та специфка, е основою для подальшоТ' геоекономiчноТ' трансформацй господарства репошв та держав, що входять в стиковi зони. Досить ваговим фактором геоекономiчного положення держав або територш е ¡'нновац'йний потенцал, що проявляеться високим розвитком науки, технологш та впровадження нов^шх технологш у промисловостк
Соцокультурне середовище е важливим фактором прояву процеав та явищ на територiально-полiтичнi системи, формуе специфiчну роль стикових зон. В поняття соцюкультурного середовища входять етнiчнi, культуры, релтйш, цивiлiзацiйнi фактори, що дтять единий простiр на межi де-факто. Цив^зацшний фактор у формуваннi стикових зон залишався i залишаеться важливим. Стиковi зони розташовуються на межi цивiлiзацiйних регiонiв. В кiнцi 1980-х ромв з'явилась концепцiя, при якш формування меж виникае спочатку у свщомосл соцiокультурних груп (межi де-факто), а по™ - межi проявляються на пол^ичнш картi (межi де-юре) [6,7,9,10]. Окремшнють рiзних груп призводить до сегментаци геопростору, який до цього був единим (приклад багатонацюнальних iмперiй). Таким чином, можна виокремити найбтьш важливi фактори, що впливають на формування та розвиток стикових зон (рис. 3).
Рис. 3. Фактори, що впливають на формування стикових зон
Найбтьш важливими закономiрностями формування, розвитку та юнування геополiтичних стикових зон вважаемо наступш:
- законом'рнсть зовншньо)'р'вноваги мiж геополiтичними регюнами. Кожен етап, що пов'язаний зi змшою полiтичноТ системи св^у, характеризуеться змiною балансу сил мiж великими державами на глобальному рiвнi та геополiтичними регiонами на макрорегюнальному рiвнi. Стиковi зони виконують роль «промiжноТ смуги» мiж цими регюнами. Поява нових свiтових держав-лiдерiв, занепад колишнiх гегемонiв, пов'язанi з динамкою меж геопол^ичних регiонiв, що безпосередньо пов'язано зi стиковими зонами. Стиковi зони перетворюються на об'ект геопол^ичних iнтересiв великих держав та геопол^ичних регiонiв (або полiтичних блош держав), що в цiлому викликае наростання напруги та нестабтьносп на макрорегюнальному рiвнi. 1ндикатором змiни пол^ичноТ системи свiту е рiвень стабтьностк Зростання стабiльностi пов'язане з етапом певноТ статики балансу сил у свт та статики меж мiж геополiтичними регiонами.
М. В. Багров вказуе на внутршню динамiчну рiвновагу у серединi регiонiв, яка е проявом рiвноваги на вищому рiвнi - макрорегiональному або глобальному. Макрорегюнальна стабтьнють-нестабiльнiсть впливае на держави, що входять у стикову зону. Високий рiвень нестабтьносп пов'язаний як з внутршньопол^ичними процесами, так i зовнiшнiми факторами геополiтичних процесiв [1].
- вплив та "вага" сусЮн'х геополтичних регюнiв, що безпосередньо межують зi стиковими зонами, посилюють роль зони як геопол^ичного рубежа. 1сторично стиковi зони виконують роль буфера мiж сильними геополiтичними регiонами, що впливають на св^ову полiтичну систему.
Послаблення впливу центрiв гепол^ичних регiонiв сприяе послабленню напруги в стиковш зош, знижуе роль рубежа, посилюе роль контактно!' функци'.
- наявнсть субрегюнальних ядер державностi та етносв - таю ядра фокусують геопол^ичш, геоекономiчнi та соцiокультурнi процеси у стиковш зош. Наявнють державностi або тривала ïï iсторiя створюе передумови для виникнення держав у перюди виникнення вакууму сили, а з вщновленням центрiв сили стають ядрами геопол^ичних процесiв, суб'ектами або об'ектами глобально!', регюнально!' чи субрегiональноï геопол^ики. При культурно-цивiлiзацiйних процесах в таких зонах зростають ядра напруги iз зростанням буферносп стиково!' зони, наростання конфлктосп тощо.
- багатокомпонентнсть та багатор'тнев'сть стикових зон, неравнозначна i нестшка структуровансть та iнтеграця. Умови та фактори, що впливали на формування та розвиток стикових зон, в^зняються в залежносп вщ мюцеположення мiж певними геопол^ичними регюнами. Стиковi зони за своею суттю е багатокомпонентними, представляють цту систему взаемопов'язаних компоненлв геополiтичного та геоекономiчного характеру - вплив великих держав, !'х геополiтичнi доктрини щодо кра'ш стиково!' зони, полiтична та економiчна системи кра'ш стиково!' зони, залежнють вiд геоекономiчних умов як внутршнього, так i зовнiшнього характеру, а також соцюкультурш компоненти - етшчш вiдносини, культурно-iсторичнi стереотипи, релтйш та соцiальнi вiдносини, !'х конфлктнють, динамiка, повторюванiсть, iнтенсивнiсть, роль у розвитку стикових зон та регюшв. Стиковi зони вiдрiзняються мiж собою рiвнем штеграцп, яка проявляеться на рiзних рiвнях - на поличному, економiчному, соцiокультурному. lнтеграцiйнi процеси в стиковш зош е проявом захисту штереав держав у цш зош вщ зовнiшнiх впливiв. lнтенсивнiсть штеграцшних процесiв у геополiтичнiй та геоекономiчнiй площинi дае пiдстави говорити про р'тень структурованостi стикових зон.
- динамка та статика меж i полiтичних кордонв у стикових зонах. Стиковi зони характеризуються значними змшами пол^ичних кордошв, що пов'язане з експанаею держав, що в певний юторичний перюд е iмперським гегемоном. Змiна меж вiдбуваеться переважно нав'язуванням того рубежа, що вигщний великш державi. Тому стиковi зони характеризуються нетривалою iсторiею незалежностi держав, що в цтому впливае на розмивання ч^ких меж мiж етносами, релiгiйними групами тощо. Статика та динамка меж пов'язана з стабтьнютю пол^ично!' системи на глобальному рiвнi та балансом сил мiж основними великими державами.
- вплив силових пол/'в на розвиток та снування стикових зон. Силовими полями в геопол^и^ називають штереси великих держав, мiждержавних угруповань, що мають рiзний характер (вшськовий, економiчний, полiтичний, цив^зацшний) та вид (ендемiчне, пограничне, перехресне, тотальне поле). Бтьшють держав намагаються контролювати не ттьки власну територш, але й виходити за ïï межi, створювати навколо себе геопол^ичну периферiю, своерiдний буфер щодо шших великих держав. Стиковi зони перетворюються на буфер мiж геополiтичними регюнами, стаючи подвшною периферiею мiж двома геопол^ичними регiонами. У той же час змша балансу сил мiж геополiтичними регiонами впливае на змшу ролi стикових зон. Послаблення силового поля одного з геопол^ичних регюшв сприяе розширенню силового поля шшого геополiтичного регiону на стикову зону.
- вплив регiональних конфлiктiв. Значна геопол^ична напруга мiж геополiтичними регiонами та намагання великих держав вплинути на внутр^ш процеси у державах чи територiях у стикових зонах, породжуе конфлкти мiж державами за територи'. Такi фактори пiдштовхують до поширення сепаратизму за етнiчною, релiгiйною, культурною ознакою. Нестабтьш держави у стикових зонах легше керуються великими державами. Регюнальш конфлiкти вимагають впливу великих держав, особливо зацкавлених у цш зонi. Втягування великих держав у конфлкти сприяе ширшому впливу на внутр^ньодержавш процеси у стикових зонах. Геоекономiчна складова таких держав пов'язана з невизначеною пол^ичною ситуацiею, ризиками ведення бiзнесу та вкладання швестицш у розвиток господарства. Це в цтому загострюе соцiальнi конфлiкти, що отримують певне «зафарбування» -етнокультурне, пол^ичне, релiгiйне тощо. Наявнiсть конфлк^в у стикових зонах послаблюе !'х роль як суб'ектiв мiжнародних вщноссин.
- «маргнальнсть» геополтичного простору держав стикових зон. В. Каганський розглядае два типи перехщних зон, що формуються на стику рiзних систем - со^альних, пол^ичних, культурних, економiчних та iн. Перший тип називае зоною двов1дпов1дност1, коли система мае риси двох систем, що на не!' впливають [8]. Другий тип систем - зона двонев1дпов1дност1 - мае особливi риси, що в^зняють ÏÏ вщ тих систем, що впливають на не!' безпосередньо. Такий тип систем мае сво!' елементи та компоненти, що формують його структуру. Часпше всього мае власш ядра та рушшш сили (як в якосп держав, так i територш). В приклад В. Каганський приводить сельбищну зону мiж мютом i селом у радянський перюд, що мае со^альну структуру села, але характеризуеться мюьким способом життя. В. Каганський називае це марг1нальн1стю. В. О. Дергачов маргшальнють розумiе як геопол^ичну периферш або пограниччя мiж рiзними геополiтичними чи геоекономiчними регiонами [3]. Соцiальний або соцюкультурний аспект феномену стикових зон полягае у !'х маргiнальностi, граничностi сусптьств, що розвивались на стику власно!' нацiонально!' культури та культури метрополи' або бiльш впливово!' нац^ (держави). Розташування на нацiональнiй окраïнi перетворювало народи стикових зон та регюшв у геопол^ичну та культурну периферш.
У стикових зонах вщбуваються геопол^ичш, геоекономiчнi та культурно-цивiлiзацiйнi процеси, що мають внутршш та зовнiшнi фактори, серед яких - штегра^я, експансiя та асимтя^я (рис. 4). У геопол^ичних стикових зонах цi процеси та явища динамiчнi.
Рис. 4. Абстрактна модель розвитку геопол1тичних стикових зон
За весь юторичний перiод у стиковш зонi могли формуватись держави або бути окра'Тною iмперiТ'. Якщо локальш та субрегiональнi ядра етноав формували в минулi iсторичнi епохи державу, а в геопол^ичному процеа формування полiтичноТ системи свiту втратили ТТ, то в перюд змши балансу сил мiж великими державами можуть вiдновити державу. Вакуум сили мiж великими державами сприяе вщновленню або формуванню держави. При цьому субрегюнальш та локальнi ядра етноав можуть об'еднуватись (агрегування) або дтитись за етнополiтичним принципом (нацiя-держава) (подальша диференцiацiя).
З вiдновленням балансу сил центри сили притягують до себе перифершш регюни - територiТ та держави стиковоТ' зони. Геополiтична стикова зона стае буфером мiж ктькома центрами сили -державами, що нерщко проводять експансiонiстську полiтику щодо геопол^ичних стикових зон. Роль буферу мiж геополiтичними регiонами мае геопол^ичш та геоекономiчнi риси. Буфернiсть у геопол^ичному просторi проявляеться посиленням зовшшнього впливу великих держав. Вшськово-пол^ична буфернiсть у межах де-юре перетворюе геопол^ичну стикову зону у «ару зону», що розташовуеться мiж двома вшськовими блоками.
Геоекономiчна буфернiсть полягае у перифершносп геополiтичноТ' стиковоТ зони, що в юторичнш перспективi довгий час залишалась периферiею та сировинним придатком великих iмперiй. На сучасному еташ геополiтичнi стиковi зони можуть залишатись поза геоекономiчними блоками держав через низку пол^ичних, соцiальних та економiчних проблем (нестабiльнiсть, кризовi явища, зовшшш чинники, несформованiсть полiтичноТ ел^и).
Процеси регiоналiзацiТ пiдвищують роль геопол^ичних стикових зон, якi стають регюнами-воротами (за С. Коеном) мiж рiзними геополiтичними регiонами. Територи та держави, що розташоваш в таких зонах, знаходяться у переходному положены мiж геополiтичними регiонами. 1х культурно-цивiлiзацiйний потенцiал дуже високий. Рубiжнi суспiльства, що проживають у стикових зонах, бтьше сприймають iнновацiТ' та зовшшш впливи.
Геоекономiчна буфернiсть полягае у перифершносп геополiтичноТ' стиковоТ зони, що в юторичнш перспективi довгий час залишалась периферiею та сировинним придатком великих iмперiй. На сучасному еташ геопол^ичш стиковi зони можуть залишатись поза геоекономiчними блоками держав через низку пол^ичних, соцiальних та економiчних проблем (нестабiльнiсть, кризовi явища, зовшшш чинники, несформованють полiтичноТ ел^и).
Процеси регiоналiзацiТ пiдвищують роль геопол^ичних стикових зон, якi стають регюнами-воротами (за С. Коеном) мiж рiзними геополiтичними регiонами. Територй та держави, що розташоваш в таких зонах, знаходяться у переходному положенш мiж геополiтичними регiонами. 1х культурно-
цив^зацшний потен^ал дуже високий. Рубiжнi сусптьства, що проживають у стикових зонах, бтьше сприймають шновацп та зовшшш впливи.
Висновки
Геополiтична стикова зона, в яку, на нашу думку, входить Балто-Чорноморський репон, характеризуеться рядом ознак, що в^зняють вщ типового геопол^ичного простору стiйких структур - геопол^ичних регiонiв. Вiдображення динамiчноТ природи знаходимо у пол^ичнш площинi, економiчнiй характеристицi, соцiокультурному просторi. Значна ктькють дослiдникiв придiляла увагу геостратегiчного положення Балто-Чорноморського простору як ключового у глобальному баланс счил. Проте тривалий час теоретичних напрацювань було недостатньо. Необхщно проводити комплексы полiтико-географiчнi дослщження, як визначаемо за такими напрямками: юторико-географiчний розвиток, вивчення соцюкультурного середовища (етнiчний, мовний, релiгiйний склад населення, цив^зацшний пiдхiд), пiдходи до геопол^ичних процесiв, що проявляються у електоральному пол^ економiчна характеристика з точки зору геоекономки тощо.
Лтература
1. Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития / Н.В. Багров. - К.: Либщь, 2002. - 256 с.
2. Бл1й Г. де, Муллер П. Географ1я: св1ти, репони, концепти / Пер. з англ; Передмова та роздт «УкраТна» О. Шабл1я. - К.: Либщь, 2004. - 760 с.
3. Дергачев В.А. Геостратегическая концепция рубежного государства / В.А. Дергачев // Под ред. А.И. Ушакова. - Одесса, Судоходство, 1996. - 24 с.
4. Дергачев В. Геоэкономика (Современная геополитика): Учебник для вузов / В. Дергачев. - К.: Вира-Р, 2002. -512 с.
5. Дергачев В. А. Геополитика. Учебник для вузов / В. А. Дергачев. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 526 с.
6. Днютрянський М.С. УкраТна в пол1тико-географ1чному вим1р1 / М.С. Днютрянський. Льв1в: Видавничий центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2000. - 160 с.
7. Днютрянський М.С. Етнопол1тична географ1я УкраТни: проблеми, теорп, методологи, практики. Монограф1я. -Льв1в: Л1топис; Видавничий центр ЛНУ 1мен1 1вана Франка, 2006. - 490 с.
8. Каганский В. Вопросы о пространстве маргинальности / В. Каганский // «НЛО», 1999, № 37. Режим доступу: magazines.russ.ru/nlo/1999/37/kagan.html
9. Колосов В. Теоретическая лимология: новые подходы / В. Колосов // Международные процессы. . - 2009. -Том 7. - № 1 (19) . - Режим доступу: http://www.intertrends.ru/ Шгее/004.Мт!.
Аннотация. С. Г. Яременко Балто-черноморское пространство как геополитическая стыковая зона: теоретические аспекты. В статье рассмотрены теоретические аспекты формирования концепции геополитических стыковых зон. Основой стали работы С. Коэна, Х. Маккиндера, Н. Спикмена, Зб. Бжезинского, а также В. Дергачева, Н. Багрова, М. Днистрянского и т д. Рассмотрена классификация границы в политической географии, которая может рассматриваться на макрорегиональном уровне как стыковая зона между геополитическими регионами. Определены факторы, закономерности формирования стыковых зон и дана абстрактная модель развития геополитических стыковых зон.
Ключевые слова: геополитическая стыковая зона, граница, фронтир, закономерности, факторы, баланс сил.
Abstract. S. Iaromenko The baltic-black sea space as geopolitical border zone: theoretical aspects. The
theoretical aspects of geopolitical border zones are given in this paper. The theoretical bases of concept formation are works of scientists as S. Cohen, H. Mackinder, N. Spykman, Zb. Brzezinski and also V. Dergachev, N. Bagrov, M. Dnistriansky, etc. The border classification in political geography is given in the paper, which can be divide at the macro-regional level as the border zone between geopolitical regions. The factors, regularities of the geopolitical border zones, abstract model of the geopolitical border zone development are considered in this paper. Keywords: geopolitical border zone, boundary, border, frontier, regularities, factors, power balance.
Поступила в редакцию 08.02.2014 г.
