CC BY
24УДК 821.111(73)
Н.Л. Газиева,
преподаватель кафедры английской филологии Республиканского высшего учебного заведения "Крымский инжинерно-педагогический университет"
Архетип инициации в новелистике Амброза Бирса (на материале тематического цикла "Военные рассказы")
Постановка проблеми. Вшна стала головною подieю життя Амброза Бiрса, чинником, без якого неможливо уявити Амброза Бiрса - людину i письменника. Усе, що тзшше вщбувалося з письменником, сусптьством i свггом, сприймалось ним крiзь призму вшськового досвiду i вражень. Вiдбиток, який наклала вшна на особистють Амброза Бiрса став душевною раною, з якою повсякчас сочилася кров. Його особиста життева катастрофа перевершувала масштаби пюлявоенноТ руйнаци. Вiдчуття пустоти, непотрiбностi свое'' жертви - Амброз Бiрс вiдчув на собi все те, що тзшше характеризувало "втрачене поколшня" ХХ столiття.
Деякi аспекти творчост письменника перебували пiд науковим мiкроскопом росiйських i вiтчизняних дослiдникiв, як то: бiографiчний аспект, дослiджений досить ретельно А.Б. Танасшчуком, класифiкацiя перiодiв творчостi, розроблена Л.Т. Тетеревою, висв^лення О.П. Горенко военних оповiдань у компаративному контекст неоiсторизму, тощо. Вщображення проявiв архетипу ^^ацп у новелютиц Амброза Бiрса е темою, що рашше не висвiтлювалася у наукових розвщках укра'нських лiтературознавцiв. Вiдсутнiстю дослщжень, присвячених специфiчним проявам архетипу ^^ацп у творчостi Амброза Бiрса пояснюеться актуальнiсть нашо' статтi.
Метою статт е аналiз особливостей вiдтворення архетипу ^^ацп у новелiстицi Амброза Бiрса. Лiтературним матерiалом для архетипового аналiзу слугуватимуть чотири новели: "Один зi зниклих", "Один офiцер, одна людина", "Чикамога", "Вершник у небi". Ц новели належать до тематичного циклу "Вiйськовi оповiдання", тому зв'язок мiж ними е очевидним.
Для повноти картини передамо змют проаналiзованих новел.
Персонаж новели "Один зi зниклих" Джером Фршг, з власно' волi вiдправившись у розвiдувальний рейд, потрапив у пастку, де його знайшли мертвим. Сюжет новели побудовано на вiзiях та
роздумах персонажа нерухомого Фршга. Страх змшив обличчя Фршга до невпiзнання, нав^ь рiдний брат не змiг ушзнати його мертвого. Вiдчуття жаху, про яке персонаж не здогадувався, вмить перетворило вщчайдуха на мертвого боягуза [7, с. 273].
Каштан Граффенрейд ("Один офщер, одна людина") довго добивався переводу зi штабу до польових солда^в. Вш прагнув показати себе у бою, отримати чин за хоробрють на полi бою, а не за тиловi заслуги. Iншi пiднiмалися службовою драбиною, отримували чини, вщ яких вiдмовлявся вш. Але на новому мiсцi служби на каштана ва дивилися з презирством, як на того, хто уникав виконання свого обов'язку, доки не був примусово переведений зi штабу. Занадто гордий, аби пояснювати, але чутливий, вш мiг ттьки терпiти та сподiватися (що покаже себе у бою - прим. Н.Г.) [8, с. 325]. Але, коли дшшло до справжнього бою, вш не м^ перебороти свш страх i покiнчив життя самогубством.
У новелi "Чикамога" хлопчик, граючись у вiйну, заблукав у лiсi. Хлопчина був не в змозi дiстатися дому того ж вечора, заночував бтя струмка та й зранку вщправився шукати шлях назад. I ось тут глухонмий хлопчик натрапив на вщступаючих солдат, точшше на те, що залишилось вщ них пiсля бою бiля рiчки Чикамога. Скалiченi, напiвмертвi, пошматованi, вони з останшх сил повзли до води, дитина ж подумала що це - нова гра [9, с. 316]. Усвщомивши, що вщбуваеться насправд^ хлопчик вщчув ще сильшше бажання повернутися до матерi, тож стрiмголов помчав додому. Але дiм згорiв, а матiр було вбито. "Вiйськовi iгри" дорослих руйнують життя, нав^ь дiтей не оминула лиха доля. Оповщання - це немов змши декорацiй у театрi, за якими споглядае трирiчний хлопчик [2, с. 60].
Картер Друз, персонаж новели з промовистою назвою "Вершник у небГ, вирiшив приеднатися до Армп Пiвнiчних Штатiв, у той час, як батько залишився вiрним Конфедерацп. Одного дня, перебуваючи на варт^ син побачив батька-ворога. Батько спостер^ав за сплячими солдатами-юнiонiстами, вочевидь маючи намiр доповiсти про Тхне розташування. Звiсно, це призвело б до знищення беззахисних людей. Картеровi Друзу треба було обирати помiж батьком або сплячими товаришами, як довiрили йому свое життя. Напевно, найважчий вибiр у життi обирати мiж велiнням обов'язку i голосом серця. I цей вибiр не припускае компромюу. Згадавши дану колись пораду батька завжди слiдувати обов'язку, Картер Друз твердою рукою нажав на гачок [10, с. 361]. Здатнють взяти на себе вщповщальнють за заподiяне е показником зртост ^ вiдповiдно, пройдено! iнiцiацГí.
Перейдемо до власне аналггичноТ частини нашоТ статп.
У "Словнику психологiчних термов" iнiцiацiя визначаеться як перехiд з одного стану в шший, ^^ант символiчно вмирае заради вiдродження у новш якостi сильнiшого духом/тiлом для життя на наступному етап [11].
Значення подiбних обрядових дiй полягае у практичному втшенш глибокого розриву мiж старим i новим життям. На рiзних етапах життя, вщповщно до внутрiшнiх потреб та умов життя в сусптьс™, ритуал У^аци приймае рiзнi обрядовi форми. Для молодi iнiцiацiя е перевiркою сили та витривалосл, через суворi випробування юнацтво долучаеться до життя сптьноти. Перехiд з юнацтва до зршост потребуе бiльшого, анiж лише випробування на мщнють, iнiцiант переосмислюе сво'Т жит^ устремлiння, духовнiсть стае чiтко усвiдомлюваною максимою. Але яка б система координат не задавалася, новi цшнюш орiентири не встановлювалися, константою архетиповоТ моделi переходу з одшеТ стадiТ життя до iншоТ завжди був обряд смертi та вщродження.
У тематичному циклi "War stories" Громадянська вшна США виступае як нацюнально маркований лiтературний фон для вщображення проекцiй архетипу ^^аци.
Життя Амброза Бiрса було сповнене випробуваннями, першим i найважливiшим досвiдом можна вважати Громадянську вшну США. У вiсiмнадцятирiчному вiцi майбутнiй письменник з неповним курсом у Вшськовому 1нститут штату Кентуккi, записався у ряди волонтерiв [3, с. 20]. Але що пщштовхнуло юнака на цей вщчайдушний вчинок? Те саме, що примусило Картера Друза, персонажа новели "Юнь у небГ; глухонiмого хлопчика з "Чикамоги" покинути рiдний дiм - "поклик до пригод" (термш Дж. Кемпбелла) [2, с. 38]. У мiфологiТ персонаж з власноТ волi або за велiнням вищих сил вщправляеться на пошуки своеТ долi у широкому сенсi цього слова. Свш "поклик до пригод" Амброз Бiрс вiдчув у бажанш вирватися з тенет одноманiтного юнування, скинути окови ам'Т, яка була для нього тягарем. Бажання здобути славу, отримати вiйськовi почесл, i, звiсно ж, боротися за справедливють (останне було властиве йому до мнця життя), одним словом, юнацью мрiТ та романтика пригод вплинули на його ршення залишити рщний дiм. З цього моменту для автора, як i для його персонажiв, почалися пригоди. Як тут не порiвняти життевий шлях письменника з пригодами мiфологiчного героя. У кожного зi своТх персонажiв, рiзних за вiком i соцiальним статусом, Амброз Бiрс вклав щось вщ себе - того молодого, недосвщченого романтика-iдеалiста, який бачив лише
показовий, облагороджений бк вшни. I кожний з них, як i вш колись, вiдчув розчарування i пустоту, побачивши ТТ "ютинне обличчя". Випробування призвели до змши системи цшностей письменника, що вiдобразилося пiзнiше у образах його персонажiв тематичного циклу "Вiйськовi оповщання". Вiйна подiлила людськ життя на "до" i "шсля". Щоправда, цi метаморфози не були позитивними. Витоки глибокого розчарування, песимiзму, тощо, як проявляться пiзнiше в лп"ературнш творчостi та журналiстськiй дiяльностi Амброза Бiрса, корiняться в його досв^д страшноТ братовбивчоТ вiйни. Занадто швидким було перетворення юнакiв, захоплених мрiями про подвиги, у зранених душею та тiлом, молодих, але вже ветерашв ГромадянськоТ вiйни США. Саме через зневiренiсть у вшш як благороднiй справi, ТТ зображення Амброзом Бiрсом у новелах е рiзко негативним. Персонаж] новел "Один офщер, одна людина", "Вершник у небГ', "Чикамога", "Один зi зниклих" проходять iнiцiацiйнi випробування у рiзних "декорацiях", тим не менш, мають схожий сценарiй: кожний з персонажiв мае перемогти у своТй вшш.
Зазначимо, що поняття Чш^а^я" - це мiфологiчний термiн. Архетиповим вщповщником е так звана "битва за визволення" [6, с. 447]. За К.Г. Юнгом, це початковий етап процесу шдивщуацп, на якому вщбуваеться вiддiлення "Его"-свiдомостi вiд материнського архетипу [6, с. 483]. Перехщ вщ батьшськоТ' опiки до самостiйного життя завжди пов'язаний з труднощами, людина вперше стикаеться з байдужiстю i жорстокiстю навколишнього свiту. Вiдповiдно, сенс самостiйного життя людини вiдтепер полягае в шзнанш та прийняттi себе у взаемоди зi свiтом, з уама внутрiшнiми протирiччями. Iнiцiацiя у вах свiтових релiгiях позначала кшець попереднього життя i початок нового. Неоф^ проходив крiзь обряд на позначення символiчноТ смертi i народження наново.
Поштовхом до проходження ^^ацп у зазначених новелах вважаемо, окрiм традицiйно зображуваного в лiтературi прагнення покинути рщний дiм i шукати пригод, що i зробив персонаж новели "Чикамога", а й вщчайдушний вчинок Джерома Фршга ("Один зi зниклих") вiдправитися самому в розвщку на територiю ворога. Рiшення воювати на боцi супротивника всупереч поглядам батька для персонажа новели "Вершник у небГ е трансформованим прагненням здобути право самостшно приймати ршення у житп, навiть якщо це ршення йде врозрiз iз усталеною думкою, так само е одшею з форм iнiцiацiТ. Капiтан Граффенрейд ("Один офщер, одна людина") так i не зрозумiв, що зовшшш чинники не змiнюють людину - змшюватися треба з середини. Героем себе м^ зробити тiльки вш
сам. Перевщ зi штабу до польових солдалв не зробив його героем, але ршення пройти через вогонь вшни, е не що шше, як крок до У^ацп, початок шляху. Упродовж усього самостшного життя тi самi проблеми поставатимуть знов i знов, вирiшення яких е мiрилом дорослостi й зрiлостi людського характеру. Картер Друз, персонаж новели "Вершник у небГ, обiрвав зв'язки з родиною, але ту внутршню нитку, що тягнеться вщ серця до рщного дому, незважаючи на ТТ ефемернiсть, вiн обiрвати не змiг, так i залившись залежним вщ батькiвських настанов. Випробування Картера Друза не закшчилося зi смертю батька, тепер перед ним стала проблема самовизначення - хто вш тепер е: солдат, рялвник свого загону, людина честi чи батьковбивця.
Психоаналiз тлумачить вбивство або ненависть до батька як результат прихованоТ агресп внаслiдок дИ" Едипового комплексу [2, с. 13]. Батько як руйывник щили еднання матерi з сином, суперник, що претендуе на ту саму жшку, природно, викликае ненависть. Пзшше, за життя, ця ненависть проектуеться на ворога, на батька ж спрямован позитивы емоцп та любов. Але, на рiвнi пiдсвiдомостi, залишки архаТчного комплексу все ж залишаються, впливаючи на життя шдивща.
Основними умовами пiд час ритуалу ^^ацп е терпiння i витримка у випробуваннях, внутрiшня мщь у боротьбi з ворогом. Саме цього не вистачило капiтановi Граффенрейду ("Один офщер, одна людина") i Джерому Сiрiнгу ("Один зi зниклих"). Страх смертi виявився страшнiшим супротивником, аыж ворог у людськiй подобк Обидва вважали себе хоробрими людьми ^ лише опинившись у незвичнш обстановцi, за незвичних обставин вимушен були схилити голови перед невщворотшм - перед усвiдомленням того, що вони бояться, i це почуття було настiльки сильним, що цтком Тх заполонило, не залишаючи мюця для роздумiв про честь i гiднiсть. Основним завданням iнiцiанта на цьому етап е прийняття себе самого таким, яким вш е: слабким, нажаханим своТм становищем, обездоленим i незахищеним неофiтом, який не мае аш багатства, анi титулу, н зброТ. На думку М. Елiаде, це другий етап мiфологiчного шляху героя - очищення та покори, що в мютичному вченн вважався етапом очищення Самостi, пщ час якого персонаж мае зосередитися на трансцендентному [2, с. 38]. К.Г. Юнг називае це стадiею подолання шфантильност дитинства [5, с. 107]. Якщо зус^ч iз супротивником зовшшшм жахае, то внутрiшнiй ворог (Тшь, що символiзуе певну моральну проблему) для ^^анлв виявився нездоланним.
Розглянемо ^^ацш з погляду теорп Дж. Кемпбелла.
Для персонажа новели "Чикамога" архетип ^^аци втiлився в образi самотньоТ подорожi, пiд час якоТ дитина пiзнала, що таке смерть. Дж. Кемпбелл зазначае, що одним з найбтьш часто повторюваних образiв, якi символiчно вiдображують трансцендентне визволення, е самотня подорож [2, с. 23]. Хлопчик повернувся зi своеТ "подорож1 у невiдомi краТ", з ним вщбулися певнi метаморфози, але ^^а^я не завершилась поверненням до матерк Для будь-якоТ дитини мати е Всесвггом, джерелом тепла та ыжносп. Любляча мати, та що поряд, даруе себе, наповнюе буття сенсом. Юнцевою метою будь-якого випробування е повернення додому, до того вщчуття щастя, гармони едност з малр'ю, що його К.Г. Юнг назвав початковим станом Самост [5, с. 54]. Втрата матерi символiзуе втрату початковоТ цiлiсностi. 1нтегрований за життя Selbst, що майже не пщ силу звичайнiй людини, жодним чином не може дорiвнювати тому гармошчному початковому становi. Смерть матерi хлопчика символiзуе кiнець Гармони, що зветься дитинством. ^м того, мати, у силу фiзичних особливостей дитини, уособлюе зв'язок хлопчика з навколишшм свiтом. У новелi "Чикамога" вщображено руйнацiю мiкрокосму дитини. Перше знайомство зi смертю, цiею постiйною супутницею вiйни, знаменувало собою втрату Раю. Цкавють - цей славнозвiсний Меркурш вiдкриттiв, примусив хлопця покинути свш Едем. 1нший свiт, жорстокий та холодний, увiрвався в затишне та безхмарне життя дитини. "Маленький Адам" з мюта Чикамога разом зi Знанням, отримав розумшня недосконалостi св^у та кiнечностi буття.
Мiрча Елiаде, у свою чергу, видiлив чотири найважливш риси Мфацм. Ми розглянемо символiчнi образи, через якi проявляються цi ознаки.
Першою ознакою iHiu,iau,iiе вщдтення неофiта вiд шших людей (сiм'Т, групи, тощо) та усам^нення в лiсi. Саме з цього починаються таТнства У^аци. Серед архетипових конф^урацш лiс - один з найпотужшших образiв. У мiфологiТ лiс символiзуе потойбiччя, свiт Тшей. За К.Г. Юнгом лiс символiзуе несвiдоме, але несвiдоме, абсолютною ознакою якого його психоТдний аспект -поеднання з шстинктивною частиною психш [4, с. 229]. У лiсi дерева ростуть без людського втручання, тому вш е мiсцем, де несвщоме може проявитися без перешкод, що безпосередньо е метою усамп"нення неофгга.
Зазвичай у народнiй творчост в лiсi знаходять притулок розбшники, дикi звiрi - усе те, що символiзуе несвiдомi потяги, як
не сприймаються Тх власником або суспiльством, тобто прояви тiньового боку психки. Проте, у лiсi також схован скарби, там живуть чарiвнi створшня та надприроднi iстоти. 1ншими словами, у несвщомому спiвiснують сили, як можуть бути небезпечними для людськоТ психiки, але й тi, що змшюють людське життя i збагачують його.
У розглянутих новелах дiя так чи iнакше вiдбуваeться поряд ("Один офщер, одна людина") або безпосередньо у лiсi ("Один зi зниклих", "Чикамога").
Символiчне значення усамп"нення у лiсi полягае у можливосл iнтроспекцiТ, персонажу випадае можливiсть залишитися наодинцi зi своТми страхами та пригшчуваними бажаннями.
У спiльному проживанш на вiйнi немае анi часу, аш можливостей для роздумiв на самотк Варто було Джерому ^ршгу залишитися самому, як несвiдомий змют став прориватися назовнi. Зазначимо, що лю був уявний, але це не змшюе важливостi цього образу для персонажа. Вш, "безстрашна людина, грiзний ворог, рiшучий воТн, був блщий як привид" [7, с. 272], боТться залишатися у пустш, напiврозваленiй хижi сам на сам з направленим на нього дулом його ж гвинлвки й пацюками, як тiльки й чекають слушноТ нагоди вгризтися йому в горлянку. Поди фатального для каштана Граффенрейда бою сталися на пол^ лiвий бк якого був схований у лiсi, звiдти ж наступав ворог. Лiвий фланг позначае несвiдомий бк психiки, саме той, який вщповщае за штуТ'цш та iррацiональнi вщчуття, i те, що вiн був оточений люом, тiльки пiдкреслюе це символiчне значення. Загрозу для персонажа представляв саме несвщомий бiк. Аби посил^и ефект перебування на самот зi своТм невiдомим "Я", неоф^а зазвичай залишали самого у мющ, звiдкiля вiн не мiг вибратися за власним бажанням, ттьки з дозволу або за допомогою шших.
Мiсце проведення iнiцiацu е другою ознакою iнiцiацiУ. М. Елiаде уточнюе, що зазвичай це "хатина", у якш "... молодi кандидати проходять частину випробувань" [4, с. 230]. За К.Г. Юнгом, лiмiнальнiсть так само характеризуеться перебуванням у шшому свт, черевi кита, пiдземеллi або на дн моря [6, с. 530].
У просторовому образi обваленоТ хижi у новелi "Один зi зниклих" поеднанi значення замурування, камери, могили i материнського лона для Джерома ^ршга. З-помiж новел, ям розглядаються нами як iлюстративний матерiал до аналiзу проявiв архетипу ^^аци, зруйнована будiвля, у якiй застряг Джером Фршг, е одиничним випадком проходження Ы^ацп в мiсцi, створеним
людиною. У шших новелах мiсця, де вщбуваються поди, мають природне походження. Картер Друз зробив свш вибiр помiж батьком i загоном, лежачи в кущах, як створювали ефект ложа. Персонаж новели "Чикамога" заснув помiж двох скель поряд зi струмком на м'якiй пiдстилцi. Дв^ розташованi поряд скелi, викликають асо^аци з жiночим лоном, саме тому хлопчик так затишно вмостився там i заснув, вщчуваючи себе захищеним нав^ь посеред ворожого лiсу.
У новелi "Один зi зниклих" образ лона Землi суголосить з образом черева риби (за Л. Фробешусом i Дж. Кемпбеллом) й увиразнюеться i довершуеться образом Центру Землi (за М. Елiаде): халупа стопь вiдокремлено вiд iнших сiльськогосподарських споруд на невеличкому пригорбку. Завалений i вимушений нерухомо лежати у халуп Сiрiнг чуе у вухах грюют морських хвиль, а потiм наступае повна тиша та непроглядна темшь, вiн вiдчувае безмежний спокiй. За К.Г. Юнгом, печера, гроти, нори звiрiв - усе, що мае форму порожнини, викликае позасвiдомi асо^аци з материнським лоном [5, с. 50]. Мюця усамiтнення персонажiв проаналiзованих новел мають асоцiативний зв'язок з темними глибинами жшочого, опускаючись до яких та виринаючи знов, неоф^ вiдтворюе архетипову формулу смерть " вiдродження.
Третiм елементом iнiцiацií е ритуал подання неофта демонiчними тваринами - майстрами У^аци. Як зазначае М. Елiаде, "... змученого та скалiченого неофiта niддали тортурам, розчленували, зварили та засмажили демони - майстри У^ацп, тобто мiфiчнi Предки" [4, с. 231]. Фiзичнi страждання неофiта вiдnовiдають стану людини, якого пщдали жорстокiй насильницькiй смертi. У новелi "Один зi зниклих", яка найбтьш повно й nослiдовно вщтворюе процедуру У^аци, мiстяться терiоморфнi символи, як у текстi виконують функци демонiчних тварин - майстрiв У^аци. На Джерома Сiрiнга чекала жахлива смерть бути з'Тденим заживо пацюками. Допомоги чекати було нiзвiдки, оборонятися вш не мiг, тож був беззахисний i немiчний, як новонароджений. Кровожерливють nацюкiв е рисою, яка видтяе Тх з-nомiж iнших тварин. Живучи шд землею, як у могилу вони е холоднокровними тваринами. У мiфологil пацюк вважалася символом ЖахливоТ Матерi, який приносить бщи. Образ пацюка символiзуе демонiзм i смерть [12]. Вiдтак пацюки виконують роль послан^в ЖахливоТ Матерi, як здiйснюють ритуал повернення до материнського несвщомого. Якщо nсихофiзiологiя позначае дiм як nсихологiчну nроекцiю тiла, то пацюки в хиж^ де перебував Фршг, символiзують приховану хворобу або небезпеку для людини. Недарма вш з самого початку вщчував невщворотнють
наближення катастрофи. ^м того, бути з'Тденим чудовиськом '^внозначно смертi, спуску до Пщземного св^у" [4, с. 261]. Але, з шшого боку, спуск потрактовуеться як повернення до зародкового стану юнування. Темрява, до якоТ потрапляе Сiрiнг, вiдповiдае космiчнiй ноч^ Хаосу, що iснував перед сотворшням свiту. 1ншими словами, тут ми бачимо подвшний символiзм: символiзм смерти як закiнчення попереднього iснування, i вiдповiдно, кiнець часу. Крiм того, вщтворено символiзм повернення до зародковоТ форми iснування, яка передуе решт форм i будь-якому iснуванню. Беручи до уваги вищесказане, стае зрозумтим увесь комплекс символiв проаналiзованоТ новели - пацюки (демони ^^ацп) з'Тдять Сiрiнга, для того, щоб вш згодом вiдродився до нового життя.
Четвертою визначною рисою iнiцiацií е iнiцiюючi калцтва. Осмльки iнiцiацiя персонажiв вiдбуваеться за часiв вiйни, новели ряснять зображеннями покалiчених людей. Ц люди мають поранення як знак смерт на собi, вони вже були колись обран нею. Народження, як i смерть, сповнене крику та болк Ми народжуемось i вмираемо у кровi. калiцтва символiзують смерть та вiдродження. Саме для нагадування неофп^ про це, йому наносили болючi рани. Тi, хто воював, мають знак мертвих, Тхш тiла та душi вкритi "календарем" жахливих боТв. Зарубцьованi шрами завжди були знаком приналежностi до касти особливих людей, ям вже бачили, що таке смерть, пережили ТТ та почали нове життя.
Висновки. Сприйняття життя напряму залежить вщ шдивщуального життевого досвiду людини, накопиченого за певний перiод, психофiзiологiчних особливостей людини, юторично-культурного перюду та архетиповоТ пам'ятi людства. Л^ература як вiдтворення життя, звiсно, вщдзеркалюе цi невiд'емнi iмперативи творення митцем власноТ реальностi у текстi. Символка прадавнiх обрядiв iнiцiацiТ вiдтворена у дiапазонi проявiв, що задав пркий особистий досвiд Амброза Бiрса створили жахливу картину вшни -цього конвеера смертк Письменник вiдображуе фаталiзм людськоТ долi у вирiТ вшни. Жодний з персонажiв не пройшов iнiцiацiТ, бо не вирiшив певноТ моральноТ проблеми, не iнтегрував свою Тшьову сутнiсть. Отже, значення Ыфацп як початку дорослого життя вщображуеться Бiрсом як спрофановане.
Перспективи дослщження. Дослiдження лiтератури у аспектi архетиповоТ критики на даному етапi не вичерпало себе i залишае прослр для вiдкриттiв. Дана стаття е частиною науковоТ розвiдки, присвяченоТ архетиповим домшантам творчостi Амброза Бiрса. Насиченють новелiстики письменника рiзноманiтними
архетиповими iмплiкацiями е питанням першорядного штересу i вимагае подальшого пильного дослщження.
Лiтература
1. Горенко О.П. Военн оповiдання А. Бiрса та I. Бабеля в контекст неоюторизму // Типологiя украТнськоТ та американськоТ лiтератур. Ч. II. На порубiжжi XIX-XX сторiч : Зб. наук. праць / За ред. С.М. Прищфя / О.П. Горенко. - К. : Видавнично-полiграфiчний центр "КиТвський уыверситет", 2005. - С. 55-78.
2. Кэмпбелл Дж. Тысячеликий герой / Дж. Кэмпбелл. -М. : АСТ., 1997. - 230 с.
3. Танасейчук А.Б. Амброз Бирс. Ранние годы : творч. 1860-1880-х гг. в контексте регион. и нац. лит. традиций / А.Б. Танасейчук. - Саранск : Тип. «Крас. Окт.», 2006. - 168 с.
4. Элиаде М. Миф о вечном возвращении / М. Элиаде ; пер. с англ. - СПб., 1998. - 249 с.
5. Юнг К.Г. Структура психики и архетипы / К.Г. Юнг ; пер. с нем. Т.А. Ребеко. - 2-е изд. - М. : Академический Проект, 2009. - 303 с. - (Психологические технологии).
6. Юнг К.Г. Символы трансформации / К.Г. Юнг ; [пер. с англ. В. Зеленского].- М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2008. - 731, [5] с.
- (Philosophy).
7. Bierce А. One of the Missing // The Complete Short Stories of Ambrose Bierce / A. Bierce. - University оf Nebraska Press, 1984. - 496 p.
8. Bierce А. One Officer, One Man // The Complete Short Stories of Ambrose Bierce / A. Bierce. - University оf Nebraska Press, 1984. - 496 p.
9. Bierce А. Chicamauga // The Complete Short Stories of Ambrose Bierce / A. Bierce. - University оf Nebraska Press, 1984. -496 p.
10. Bierce А. A Horseman in the Sky // The Complete Short Stories of Ambrose Bierce / A. Bierce. - University оf Nebraska Press, 1984. - 496 p.
11. Словарь психологических терминов [Электронный ресурс].
- Режим доступа : http : //www.psychologist.ru/dictionary_of_terms/ index.htm?id=777
12. Словарь символов и знаков [Электронный ресурс]. -Режим доступа : http://sigils.ru/signs/krysa.html
