CC BY
74
УДК 167/168:140.8:62
1 *
О. Ф. ТЕРЕШКУН1
1*Прикарпатський нацюнальний ушверситет iMeHi Василя Стефаника (1вано-Франювськ, Украша), ел. пошта [email protected], ORCID 0000-0001-7448-8756
АНТИЧНА ПАРАДИГМА ТЕХН1КИ
Мета дослвдження - з'ясувати специфжу антично! парадигми тeхнiки. Завдання: визначити античнi свь тогляднi ушверсалп, що дeтeрмiнували античну картину свiту; розкрити змют античного поняття «техне». Методолопя дослвдження. Для виконання поставлених завдань застосовано парадигмальний пiдхiд стосов-но юторичних трансформацiй тeхнiки, а також здшснено iсторичну рeконструкцiю та експлтацш продуку-вання та розвитку техшки в Античностi. Використання функцiонального тдходу дозволило розкрити пс-ний, нерозривний зв'язок мiж конституюванням i функцюнуванням антично! тeхнiки та античними свгго-глядними унiвeрсалiями. Наукова новизна. Елементами науково! новизни е, по-перше, парадигмальний шдхвд до iсторичних трансформацiй техшки, по-друге, дослщження тeхнiки в рамках свггоглядно! картини свiту, що зумовлена пануванням античних свiтоглядних унiвeрсалiй, наповнених новим змютом, вiдмiнним ввд арха!чно! парадигми тeхнiки та парадигм техшки Стародавнього Сходу. Висновок. Доведено, що юто-ричнi трансформацй' тeхнiки зумовлеш перш за все кардинальними змшами свiтоглядних унiвeрсалiй, як1 у свою чергу призводять до ново! картини свиу i нового змiсту та мюця тeхнiки в нiй. Обгрунтовано, що розвитку тeхнiки та включенню !! у свiтоглядну картину свиу сприяли так1 чинники: по-перше, антична картина свиу вже не е суто мiфологiчною, в не! впллаються натурфiлософськi вде! про свпобудову; основу свио-гляду античносп становить космоцентризм з ознаками логоцентризму; по-друге, вмiння мислити за допомо-гою понять, утворювати !х, що дозволило виокремлювати рацiональнi мiркування з практичного повсякден-ного досвiду i стало великим завоюванням антично! фшософп, першою спробою наукового осмислення свь ту, передумовою та основою науки як тако!; по-трете, суто мехашчш, тeхнiчнi модeлi свiту, як1 започаткува-ли давньогрецьш фiлософи, поклали початок переходу до наукового рацюнального пояснення природи, на вiдмiну ввд попереднього - iррацiонально-мiстичного; по-четверте, незважаючи на те, що людина античностi ще була залежною вiд природи, ввд космiчно! нeобхiдностi, вона вже була достатньо автономною ввд тради-цшних взiрцiв життедiяльностi та повeдiнки при рeалiзацi! свого життевого шляху; по-п'яте, принцип твор-чого становлення, продукування нового, який був притаманний макрокосму, природ^ поширився i на його мжрокосм - людину.
Ключовi слова: техне; антична тeхнiка; антична фiлософiя; свiтогляд; свiтоглядна картина свiту; ремесло; парадигма техшки
Актуальшсть теми дослщження
Дослщження, яю присвячеш феномену техшки, зокрема и юторичного розвитку та транс-формацш, носять здебшьшого локальний характер та звернеш переважно на окрем1 науко-во-техшчш аспекти, конкретш техшчш вщкриття, винаходи, д1яльшсть видатних уче-них, техншв, винахщниюв. Техшчш досягнен-ня часто виступають як сум1жна, додаткова ш-формащя в дослщженнях i публшащях, яю присвячеш анал1зу шших феномешв, пов'язаних з проблемами юторп, науки, фшо-софи, сустльства, культури тощо. Переважна бшьшють сучасних дослщниюв техшки здшснюе анал1з впливу техшки на природу, людину, суспшьство та культуру. Проте такий анал1з виявляеться одноб1чним i веде до де-мошзаци техшки, надання И розвитку автоном-
ного, часто незрозумшого, нав1ть мютичного характеру. Його необхвдно доповнити зво-ротшм впливом людини, сустльства та культури на розвиток техшки, визначити И мюце у загальнш картиш свиу, тобто необхщно пов'язати розвиток техшки з культуротворчи-ми, свпоглядними процесами, що вщбувалися в р1зш епохи.
Звернення до антично! парадигми техшки зумовлено насамперед не високим р1внем розвитку антично! техшки, а пов'язано з вклю-ченням поняття «техшка» у свпоглядну картину св1ту та фшософський дискурс. Осмислення юторичного становлення сустльного свпогля-ду кожно! епохи допоможе зрозумпи не тшьки те, яку роль вщгравала техшка у розвитку людини, а й те, чому i як вщбувалась трансфор-мащя само! техшки, а головне - допоможе збаг-нути глибинний взаемозв'язок м1ж сучасною
«свггоглядшю пepспeктивoю й пpийдeшньoю дoлeю iнфopмацiйнoï цившзаци» та виpoбити пoгляд на майбyтнiй poзвитoк тexнiки, «св^-глядну мeгапepспeктивy» [13, с.21]. Фiлoсoфiя тexнiки пpагнe дoпoмoгти суспшьству в самo-peфлeксiï, спpияти фopмyванню oснoв нoвoгo свiтoглядy, а на того oснoвi й нoвoгo св^у.
Огляд лiтератури
У фiлoсoфiï тexнiки склалoся дeкiлька тд-xoдiв дo дoслiджeння iстopiï poзвиткy тexнiки. Пepший - цe аналiз сyтo iCTopiï тexнiчниx аpтe-фактiв, тexнoлoгiй та тexнiчнoгo знання. Такoгo пiдxoдy дoтpимyeться, напpиклад, В. Чepняк, який poзглядаe iстopiю та «ф^тоф^^ oсмис-лeння нeoбxiднoстi й yдoскoналeння знаpядь тexнiки та тexнoлoгiчнoï дiяльнoстi людeй на всix eтапаx poзвиткy людства» [23, с.2]. Пpи такoмy пiдxoдi гоза аналiзoм залишаеться ди-лeма мiж тexнiчнoю цивiлiзацieю та гу-манiстичнoю кyльтypoю.
Дpyгий пiдxiд - сoцioлoгiчний. Вiн дo-слiджye всeзагальнy iCTopœ тexнiки як фeнo-мeн, щo пpитаманний життeдiяльнoстi людсь-кoгo суспшьства впpoдoвж йoгo iстopiï. Сшци-фша такoгo дoслiджeння пoлягаe в акцeнтyван-нi самe на внyтpiшньoмy poзвиткy тexнiки в pамкаx тoгo чи iншoгo сyспiльства. Напpиклад, О. Симoнeнкo пpи видiлeннi пepioдiв poзвиткy тexнiки poзглядаe змiни у внyтpiшнix пpoцeсаx poзвиткy тexнiки та станoвлeння iнфpастpyктy-pи piзнoманiтниx галyзeй [18]. Обмeжeнiсть зазначeнoгo пiдxoдy пoлягаe у фopмальнiй eднoстi тexнiки i сyспiльства. Освдвна увага пpидiляeться самe внyтpiшнiм пpoцeсам po-звитку тexнiки.
Тpeтiй тдид - маpксистський. Тexнiкy poзглядають ^зь пpизмy змiни суспшьш-eкoнoмiчниx фopмацiй як пpoвiднoгo eлeмeнта пpoдyктивниx сил. Такий пiдxiд дoмiнyвав у pадянський час i пpeдставлeний у пpацяx С. Шyxаpдiна, М. Ламана, О. Фeдopoва та iн. [19; 22]. Слабким мювдм у маpксизмi виявляеться poзгляд тexнiки пepeважнo як eлeмeнта пpoдyк-тивниx сил.
З piзким збiльшeнням наyкoeмнoстi тexнiки, тexнoлoгiчнoгo oсвoeння бioлoгiчниx, то-гнiтивниx, iнфopмацiйниx та iншиx пpoцeсiв чeтвepтий пiдxiд дoслiджye тexнiкy кpiзь ^из-му poзвиткy науки. Тexнiкy poзглядають як пpoдyкт наyкoвиx дoслiджeнь, а ïï ieropTO - як систeмy знань бeзпepepвнoгo кoнстpyктивнoгo
паpамeтpичнoгo вдoскoналeння у часi. Iстopiя тexнiки ш^гае як poздiл тexнiчниx знань (iнжe-нepoзнавствo, тexнiкoзнавствo), мeтoю якoгo е ствopeння аналiтичниx мoдeлeй poзвиткy тex-нiки, тexнoлoгiй та piзнoманiтниx мeтoдик ^o-гнoзyвання oснoвниx паpамeтpiв майбyтнix тexнiчниx систeм та пpистpoïв. Такий пiдxiд дo iстopiï тexнiки е oбмeжeним i нe дае шиpoкoгo yявлeння пpo poзвитoк тexнiки. За pамки виго-сяться всi сoцioкyльтypнi чинники, якi бeзпoсe-peдньo гов'язаш з пoявoю тoгo чи iншoгo тex-нiчнoгo аpтeфактy. Iстopiя тexнiки - цe нe тшь-ки сгощальна галузь тexнoзнавства, а й склад-ний, сyпepeчливий кoмплeкс пpиpoдничиx, сyспiльниx та гyманiтаpниx наук. Ми вважаeмo за нeoбxiднe пpeдставити iCTopro тexнiки як iстopiю фiлoсoфiï тexнiки, яка мае свoïм пpeд-мeтoм дoслiджeння закoнoмipнoстeй poзвиткy тexнiки як вiдкpитoï систeми, щo пoв'язана насампepeд з дiяльнiстю людини, ïï мeнталь-нiстю, з piзнoманiтними сфepами суспшьства (eкoнoмiчнoю, пoлiтичнoю, peлiгiйнoю, куль-тypнoю, мopальнo-eтичнoю, аксioлoгiчнoю тoщo).
П'ятий тдид poзглядаe пepioдизацiю iстopiï poзвиткy тexнiки у кoнтeкстi цивiлiзацiйнoгo пiдxoдy. Пpикладoм мoжe служити кoнцeпцiя Ю. Ятовця [25]. Вiдмiннiсть цивiлiзацiйнoгo пiдxoдy Ю. Якoвця вiд фopмацiйнoгo (маpк-сист^того), який пpeдставляe iстopичний ^o-вдс чepeз oб'eктивнi закoни poзвиткy eкoнoмiч-нoгo базису сyспiльнoгo виpoбництва, голягае у залeжнoстi цивiлiзацiйниx пpoцeсiв вщ ду-xoвниx та сyб'eктивниx чинниюв. Пpoтe автopа цieï кoнцeпцiï бiльшoю мipoю цiкавлять ци-вiлiзацiйнi npo^№, тexнoлoгiчнi peвoлюцiï, а нe дiалeктика iстopичниx тpансфopмацiй тex-нiки зi свiтoглядними змiнами.
В кoнтeкстi нашoгo дoслiджeння мае вагoмe значeння фунтовна кoнцeпцiя цивiлiзацiйнoгo пiдxoдy дo аналiзy iстopiï тexнiки, взаeмoзв'язкy тexнiки i цившзаци амepикансь-кoгo кyльтypoлoга i ф^отфа тexнiки Люiса Mамфopда, яка викладeна у пpацяx «Miф ма-шини. Тexнiка i poзвитoк людства», «Texmra i цившзащя» та ш.
Сучасний yгopський дoслiдник у галyзi фiлoсoфiï тexнiки Iмpe Гpoнский (Imre Hronszky) вважае «плiднoю аналoгiю викopи-стання кyнiвськиx наyкoвиx rap^^rn» i для бшьш шиpoкoгo кoла застосування: сoцioлoгiï, eкoнoмiки, псиxoлoгiï, матeматики, лiтepатypи,
мистецтва в тому числ1 й до icTopii' розвитку техшки [27]. У сво!й пpацi «Технолопчш "парадигми": кoгнiтивнi традици i спiльнoти в ча-си технолопчних змш» зазначае, що розглядати природу наукових змiн необхвдно у тюному зв'язку з технoлoгiчними змiнами. Проте технолопчш парадигми мають тюний зв'язок не тiльки з науковими парадигмами. «Технолопчш спшьноти» обшмають виробництво-спoживання-poзпoдiл, а тому значно шиpшi вiд спiльнoт наукових. На них ютотно впливають змiни сощальних цiннoстей в яких вiдбуваеться переосмислення сощального функцioнування технiчних аpтефактiв.
У пращ «Постфеноменолопчш дoслiдження технoлoгiчнoгo досвщу» Арун Кумар Трипатх1, дoслiджуючи постфеноменолопчш практики трансформацш людського тiла та етичш наслiдки пoстгуманiзму, вказуе, що «техно-лoгiчна форма життя е невщ'емною частиною культури, так само, як людська культура неми-нуче мае на увазi технiку» та способи li функцioнування [28]. Пiдсилюючи та збшьшу-ючи людське панування, технологи змшюють людське iснування. Але для того, щоб технiка ефективно функцioнувала, мала смисл, вона вимагае культурного контексту для свого вбу-довування в сощальш вiднoшення. Адже тех-нiка нерозривно вплетена у сощальну та куль-турну сфери piзних суспiльств.
Укра!нська дoслiдниця О. Бойко, звертаю-чись до антрополопчного вимipу технiки, ак-центуе увагу на впливi техшки на людину, сус-пiльствo, культуру. Розгляд техшки здшснено в юторико-культурному кoнтекстi загалом, не виокремлюючи античну епоху, ii свiтoгляднi ушверсали, картину св^ та мiсце i роль техшки в нш [4].
Таким чином, спшьною властивютю piзнo-манiтних пiдхoдiв до ютори розвитку технiки виступае !х фрагментарнють, яка пов'язана з piзними предметними сферами дослщження: науки, екoнoмiки, ютори, культурологи, сощологи, психологи тощо. А якщо про-аналiзувати суто юторико-техшчш науки, то iстopiя технiки постане як система знань, як пов'язаш з галузевими технiчними та шженер-ними знаннями. При такому пiдхoдi залиша-ються поза увагою духовш, зокрема свгтогляд-нi, аксioлoгiчнi та морально-етичш чинники, якi iстoтнo впливали на розвиток технiки i на яких ми хотши би зупинитися.
У пoпеpеднiх дослщженнях технiки, засто-совуючи парадигмальний шдхщ щодо розвитку технiки, автором було здшснено дослщження парадигм технiки у класичнш, некласичнiй та пoстнекласичнiй методологи науки, а також шддано аналiзу арха!чну парадигму технiки [21].
Мета
Мета до^дження - з'ясувати специфшу антично! парадигми техшки. Завдання: визна-чити античш свiтoгляднi ушверсали, що де-теpмiнували античну картину св^у; виявити причини трансформаци та специфiчнi риси антично! технiки.
Методолопя
Для виконання поставлених завдань засто-совано парадигмальний пiдхiд стосовно юто-ричних тpансфopмацiй технiки, а також здшснено юторичну pекoнстpукцiю та експлшащю продукування та розвитку технiки в Античность Використання функцioнальнoгo пiдхoду дозволило розкрити тюний, нерозрив-ний зв'язок мiж конституювання i функцioнуванням античное' технiки та антич-ними св^оглядними унiвеpсалiями.
Фiлoсoфськo-метoдoлoгiчнoю базою даного дослщження виступили пpацi вiдoмих фшо-сoфiв ХХ ст. - М. Гайдеггера, Х. Ортеги-i-Гассета, К. Ясперса, О. Шпенглера, Л. Мам-форда, Ж. Еллюля та iн., як осмислювали тех-нiку в юторико -культурному кoнтекстi та надавали ютори техшки бшьш людяних рис. Тех-нoмiстичним iдеям та практикам минулого, що працюють в сучасних умовах, присвячено мо-нoгpафiю американського фшософа Е. Девiса «Технoгнoзiс: мiф, мапя i мiстицизм в шфор-мацшну епоху» [26]. В нiй автор пов'язуе вито-ки технoлoгiй з мютичними iмпульсами, поед-нуючи piзнoманiтнi технoлoгi! з духoвнiстю. Продовжуючи !х тpадицiю щодо pефлексi! техшки, ми здiйснили спробу спiввiднести розвиток техшки зi свiтoглядними унiвеpсалiями Ан-тичнoстi, звертаючи увагу на «нетехшчш» засади технiки.
Виклад основного матерiалу
Свтоглядт утверсалп як основа картини ceimy. Св^огляд людини формуеться за допо-могою св^оглядних унiвеpсалiй, таких як свiт, буття, рух, пpoстip, час, природа, людина, Бог,
добро, зло, ютина, космос та ш. В них акуму-люеться юторично накопичений сощально-культурний досвщ, за допомогою якого людина осмислюе, ощнюе та переживае св1т, зводить у едине цше вс явища дшсносп, що потрапляють у сферу И життед1яльност1, досвщу.
Свпоглядш ушверсали юнували ще до ви-никнення фшософи, вони формували картину свпу людини. Це стосуеться перш за все ар-ха!чного суспшьства та деяких шших культур, наприклад Стародавнього Сгипту, Вавилону, в яких не склалися розвинуп форми фшософсь-ких знань. На основ! свпоглядних ушверсалш у тш чи шшш культур! формуються базов! щн-ност та смисли, за допомогою яких людина вибудовуе ставлення до свпу, до себе, ощнюе вчинки сво! та шших, емоцшно переживае !х.
Р1зним типам суспшьства притаманш р1зш типи свгговщчуття, свггосприйняття та свггоро-зумшня, { залежать вони вщ змюту свггогляд-них ушверсалш, яю е фундаментом культури. Проявляються свпоглядш ушверсали у р1зно-маштних формах духовного та практичного освоення людиною св1ту в буденнш мов1, феноменах морально! свщомосп, естетичному освоенш свггу, функщонуванш техшки тощо. Свпоглядш ушверсали культури транслюють накопичений досвщ, передають його з поколш-ня в поколшня, забезпечують певний образ сощокультурного життя та вщповщних йому титв особистосп. Для людини «смисли ушверсалш виступають як своерщш глибинш про-грами, яю обумовлюють зчеплення, вщтворен-ня { вар!аци всього розма!ття конкретних форм { вид1в поведшки та д1яльност1, характерних для певного типу сощально! оргашзаци» [20, с.57].
Отже, свггоглядш ушверсали виконують таю важлив! сощально-культурш функци: по-перше, виступають своерщним фшьтром юто-рично змшюваного сощального досвщу; подруге, служать фундаментальною структурою людсько! свщомост!, а !х смисли визначають категор1альну канву свщомосп кожно! юторич-но! епохи; по-трете, взаемозв'язок ушверсалш утворюе щлюну картину людського свпу, так званий свпогляд епохи; по-четверте, вони фор-мують певну шкалу щнностей, яка пануе у да-ному тит культури, сустльствь Споконвшв людство виробляло та використовувало техшку для забезпечення свое! життед1яльност1. Однак мюце, роль та значення техшки у р1зних свпо-
глядних картинах свпу р1зне.
Антична свтоглядна картина свту. Р1зш культури на основ! притаманних !м свггогляд-них ушверсалш, а отже свггоглядних картин св1ту, породжували р1зш парадигми техшки. Не е винятком й антична культура. Пюля тривало-го панування ашмютично! та м1фолопчно! картин св1ту з'являеться перша картина св1ту з ознаками ращонатзму, яку можна назвати нау-ковою, 1 зароджуеться вона в наступну юторич-ну епоху - епоху Античность М!фолопчш уяв-лення ще займали важливе мюце у свпогляд! античност!, але вони шддавалися щораз бшь-шш критищ з боку фшософ1в.
1дея космосу стала ключовою для антично! культури, а свпоглядш ушверсали античност! характеризуються космоцентризмом, який ще збершае риси м!фологи. Так, Платон вважав космос «видимою живою ютотою, яка охоплюе все видиме, чуттевим Богом, образом Бога, що осягаеться розумом, найвеличшшим { найкра-щим, найпрекрасшшим { найдосконалшим единим { однорщним» [16, с.541]. Розм1ркову-ючи про гармошю космосу, Платон бачить у д1ях бопв ознаки, схож! з ремеслом: «Невже вважатимемо, що бог сто!ть нижче за смертних рем!сник!в, котр! чим кращ! сам!, тим ретель-н!ше ! досконал!ше, завдяки лише мистецтву, виконують ! малу, ! велику роботу вщповщно до свого фаху? .. .Позаяк .. .будь-який вправний рем!сник усе робить заради всього ц!лого ! спрямовуе все до сп!льного блага» [12, с.783-784]. Космос для греюв був найвищим вз!рцем краси, гармони та досконалосп, а тому вш з! вс!ма сво!ми процесами виникнення та зни-щення, ¿з своею в!чною правильн!стю та доско-налютю вищий за вс! реч!. Вш сприймався як в!чний та абсолютний щеал. Поза матер1ально-чуттевим космосом немае шчого. Нав!ть антич-ш боги не створюють космос, а вш створюе !х сам. Обожнюючи космос, Платон надшяе бог!в, як! лише символ!зують принципи окремих косм!чних стих!й, вс!ма людськими вадами. Античний космос обмежений у простор! та час!. Знаходячись у в1чнш круговерт!, в!н пост!йно повертаеться до свого стану, а тому щеальною формою такого перманентного руху е коло. В свпобудов! пануе в!чна зако-ном!рн!сть. Для грек!в космос був тим ушвер-сальним майстром-дем!ургом, який, поеднуючи ще! та матер!ю, утворюе р!зномаштнють та гармон!ю св!ту. Проте ! сам космос поставав як
«iдeальнo сфopмoваний peзyльтат пeвнoгo yнiвepсальнo-кoсмiчнoгo peмeсла» [9, с.445]. Отжe, у свггоглядну каpтинy свiтy античнoстi вжe дiалeктичнo вплiтаються peмeслo, тexнiка та тexнiчна дiяльнiсть.
Texнiка вжe yсвiдoмлюeться фiлoсoфами античнoстi i тpактyeться як така, щo ^итаман-на людиш. I якщo кoсмoс - ад вeличeзний витвip мистeцтва, тo мат витвopи людськиx pyк нe тшьки дoпyстимi, а й кopиснi. Кoсмiчний Рoзyм скepoвye втiлeння iдeй у ма-тepiю, алe нe вс вoни втiлюються пpиpoдним шляxoм, дeякi дoзвoлeнo втiлити i людинi, напpиклад, iдeю лавки, лiжка, будинку, збpoï тoщo. Пpинцип твopчoгo станoвлeння, який був ^итаманний кoсмiчнoмy цiлoмy, гаш^нься i на йoгo складoвy - людину.
Пepвiснo тexнiка пoявляeться у гpeцькiй мiфoлoгiï, дe вoна змальoвyeться у найвищиx стyпeняx заxoплeння та сxвалeння у дiяльнoстi бoгiв, титашв, гepoïв та людeй. Самi 6o™ були впpавними peмiсниками. Так, настлал, re-фeст - бoг вoгнянoï стиxiï, кoвальськoгo ми-стeцтва - славився майстepнiстю ствopювати тexнiчнi аpтeфакти: «викoвye гpандioзний щит Axiла... З дoпoмoгoю милoвидниx андpoïдiв, "pyкoтвopниx дiв, щo викyванi з зoлoта i вигля-дають як живi дiвчата", викoвye бpoнзoвий диск, який вш магiчним чинoм пpикpашаe rap-тинами всьoгo, щo е на нeбeсаx i на зeмлi» [7, с.28]. Пoстiйнo вдoскoналюючи свoю май-Гeфeст нe тiльки викував скiпeтp та eгiдy Зeвсy, зoлoтий тpoн матepi бoгинi Гepи, тиpс Дюшсу, oбладyнoк Axiлy, кoлiсницю Гeлioсy, вiнoк Пандopi та багатo iншиx тex-нiчниx аpтeфактiв, а й ствopив сoбi двox мeта-лeвиx мexанiчниx пoмiчниць, якиx викopистo-вував як служниць у свoïй майстepнi. Гeфeст був найбiльш шанoваним бoгoм у peмiсникiв та майстpiв Aфiн.
В аpсeналi античниx мiфiв е цша низка œp-сoнажiв, якi мають спpавy з тexнiчнoю дiяль-нютю. Напpиклад, мiфiчний титан Пpoмeтeй даpye людям вoгoнь, вчить плавити мeтал, сго-pyджyвати будинки, будувати кopаблi тoщo. Дeдал peалiзye спoкoнвiчнy мpiю людeй лiтати як птаxи, ствopюe бeзлiч винаxoдiв, i, щo важ-ливo, вжe бeз дoпoмoги бoгiв. Бoг Гepмeс - го-кpoвитeль тopгiвлi, opатopськoгo мистeцтва та диплoматичниx спpав. Вiн е втiлeнням жш^е^!' спpитнoстi, пoкpoвитeлeм yсix занять, яю пoв'язанi з yмiнням кpаснoмoвнo гoвopити,
пpиxoвyвати пpавдy, пpикидатися, oбманювати, тoбтo вiн е вт^нням сoцiальнoï тexнiки то-мyнiкацiï, тexнoлoгiï мoвлeння. Гepмeс е спpавжнiм пoкpoвитeлeм techne у poзyмiннi вмiння та майстepнoстi, вiдпoвiднo вiн «втiлюe тexнoлoгiю, тeпep yжe нe в o6posí кopиснoï пpислyжницi, а як тpiкстep» [7, с.33]. Tpiкстep в античнш мiфoлoгiï - цe нe ^octo pацioнальна тexнiчна навичка, впpавнiсть, майстepнiсть, а щe й виpажeння мапч^х' сили. Гepмeс е втiлeнням тexнoлoгiчнoгo eнтyзiазмy стаpoдав-ньoгo свiтy.
Дiяльнiсть давньoгpeцькиx фiлoсoфiв була спpямoвана на гошук iстиннoгo знання, а ж здoгадoк, якi були xаpактepнi для мiфiв. Як наслiдoк, мiф ^peCT^ бути бeзyмoвним pe^e-зeнтантoм peальнoстi, а пануюча тpивалий час мiфoлoгiчна каpтина свiтy витiсняeться натypфiлoсoфськoю.
Ф^^фи античнoстi впepшe спpoбyвали pацioнальнo oсмислити пpиpoдy, ïï станoвлeння та poзвитoк у пoняттяx. A всi явища та пpoцeси намагалися пoяснити пpиpoдним шляxoм. Замiсть мiфoлoгiчниx пoяснeнь ^o пpиpoдy, кoсмoс вoни пpoпoнyвали мexанiстичнi гояс-нeння, якi базувалися на мoдeлюваннi пpиpoд-ниx пpoцeсiв та явищ. Таким чинoм, «гpeцькi вчeнi пoчали ствopювати мoдeлi кoсмoсy, ш-peдбачивши тим самим найважливiшy proy всьoгo настyпнoгo пpиpoдoзнавства - мoдeлю-вання мexанiзмy пpиpoдниx явищ» [17, с.201].
Найпepшoю мoдeллю кoсмoсy мoжна вва-жати мexанiчнy мoдeль, яку запpoпoнyвав Aнаксiмандp. Вiн poзвинyв суто «фiзичнy, зас-нoванy на спoстepeжeннi i pацioнальнoмy мис-лeннi iCTopro станoвлeння Кoсмoсy - дo-слiджeння i пoяснeння сyтнoстi peчeй в пpиpoдi pацioнальними засoбами, бeз залу^ння бoгiв (напpиклад, пoяснeння пpиpoди затeмнeння)» [5, с.112-113]. Aнаксiмандp впepшe на oснoвi тexнiки i тexнiчнoгo знання викopистoвye ана-лoгiï для pацioнальнoгo пoяснeння oблаштy-вання пpиpoди, функцюнування кoсмoсy, тoбтo глoбальниx пpoцeсiв: «юль^ сoнця в 28 pазiв бiльшe за зeмлю. Вoнo пoдiбнe дo кoлeса кoлiсницi, якe мае o6^, напoвнeний вoгнeм. Цeй вoгoнь гоказуеться кpiзь oтвip у дeякiй частит [oбoда] мoвби poзpядами блискавки. Ц i е шн^...» [1, с.272]. Нeзважаючи на свoю ншвшсть, мexанiчний спoсiб пoяснeння свiтy був пpoгpeсoм пopiвнянo з анiмiстичним та мiфoлoгiчним. Вiн спpияв poзвиткy мexанiки,
cтaнoвлeнню нayкoвoгo пiзнaння cвiтy. В a^ тичнiй кapтинi cвiтy тexнiчнe витicняe мютич-нe. В Aнaкciмaндpa нeмae мicця мiфoлoгiчним бoгaм. Зaмicть ниx фiлocoф нaвoдить мexaнiчнi aнaлoгiï пpи poзмipкoвyвaннi пpo пpиpoдy cвiтил, ïx poзмipи, пpoпopцiï, мювд poзтaшyвaння, мexaнiзм coнячниx тa мicячниx зaтeмнeнь. Gтжe, Aнaкciмaндp викopиcтaв тex-нiкy для iмiтaцiï cвiтoбyдoви, cтвopивши ïï мe-xaнiчнy мoдeль для шзтання cвiтy i для стужби нayцi.
У нaтypфiлocoфcькiй кapтинi cвiтy oлiмпiйcькi бoги були ycyнeнi вщ yпpaвлiння cвiтoм. ïx мicцe зaйняв лoгoc. Teпep вiн cтaв yмoвoю вceзaгaльнoгo пopядкy тa гapмoнiï. Лo-гoc iмaнeнтнo пpитaмaнний кocмocy. Ц бeзo-coбиcтicний пpинцип opгaнiзaцiï cвiтy. Цe зa-кoн, щo пpaвить cвiтoм (Гepaклiт). Будучи зa-кoнoм буття, лoгoc вiчний, вceзaгaльний i œo6-xiдний. Biн пaнye нaд peчaми - як зoвнi, тaк i вcepeдинi ниx. Cвiт бeз лoгocy - xaoc. Лoгoc, який пpaвить cвiтoм, - цe cвoгo poдy пaнyючa y cвiтi нeoбxiднicть. Gтжe, aнтичнa кapтинa cвiтy ж тiльки кocмo-, a й лoгoцeнтpичнa. Зaвдяки тoмy, щo y людини e лoгoc-poзyм, вoнa мoжe aдeквaтнo пiзнaвaти cвiт, нaближaтиcя дo poз-гaдoк тaeмниць cвiтoбyдoви.
В aнтичнiй cвiтoгляднiй кapтинi cвiтy oto-cтepiгaeтьcя пpoтиcтaвлeння пpиpoди як oбpaзy (oprnrnany) тa миcтeцтвa (i xyдoжньoгo, i тex-нiчнoгo) як йoгo тш, кoпiювaння. Пpиpoдy ввaжaли opигiнaлoм, a тому витото цiнyвaли, a миcтeцтвo cпpиймaли як ïï кoпiю. Cпpaвжнiм твopцeм бyлa пpиpoдa. Людcький витвip y пopiвняннi з пpиpoдoю - вд «зaвжди дpiбнe, бeзcильнe, бeзпoмiчнe» твopiння, «нiкчeмнe мaвпyвaння» [11, c.578-579]. Gcoбливo цe cto-cyeтьcя миcтeцтвa a6o тexнiки зoбpaжeння. Плaтoн виoкpeмлюe тpи види тexнe: тexнiкy вигoтoвлeння, тexнiкy викopиcтaння i тexнiкy зoбpaжeння: «cтocoвнo кoжнoï peчi вмiння мo-жe бути тpoяким: вмiння жю кopиcтyвaтиcя, вмiння ïï вигoтoвити i вмшня ïï зoбpaзити» [15, c.358]. Хyдoжник, митeць - тeж мaйcтep i твo-peць peчeй, aлe вiн нacлiдyвaч, iмiтaтop виpoбiв peмicникiв. Мaйcтepнicть xyдoжникa як вiдтвo-pювaчa peчeй Плaтoн cтaвить лишe та тpeтe мicцe cтocoвнo poзyмiння ютини тa cyтнocтi, тoмy щo, зoбpaжaючи виpoби кpaвця, cтoляpa, кoвaля, збpoяpa, бyдiвeльникa, гoнчapa тa iн., caм митeць «нiчoгo нe poзyмie в цж peмecлax» [15, c.354]. Хyдoжник нe знae, якими пoвиннi
бути, нaпpиклaд, пoвiдки тa вyздeчкa. Цьoгo нe знaють тавпь тi, xтo вигoтoвив ïx, тобто кoвaлi. Рeмicникiв фiлocoф cтaвить m дpyгe мicцe. Ha пepшoмy мющ, нaйближчe дo icтини, «лишe той, xto вмie ними кopиcтyвaтиcя, тобто вepшник» [15, c.358]. Плaтoн poбить виcнoвoк, щo нixтo з мaйcтpiв нe cтвopюe caмy iдeю, яга i e cyтнicтю вcix peчeй. Toмy вcя дiяльнicть мaй-cтpiв - цe «oднa лишe видимють, a нe cпpaвдi cyтнicнi peчi» [15, c.352].
Gтжe, aнтичнa людиш, cпocтepiгaючи зa пpиpoдними пpoцecaми, кoпiювaлa ïx, нe втpy-чaючиcь y пpиpoдy, вивчaючи ïï зapaди caмoгo пiзнaння, a нe з мeтoю yпpaвлiння нeю. Beдy-чoю в amTCHroeri бyлa пpиpoдa, a ж людинa. Людинa тиx чaciв caмa пpиcтocoвyвaлacя дo пpиpoди, a ж пpиcтocoвyвaлa пpиpoдy дo ceбe.
Античне поняття «техне». Bci якocтi, як були нeoбxiднi для eфeктивнoï, ycпiшнoï дiяль-нocтi, oб'eднaлиcя y гpeцькoмy тepмiнi «тexнe», який cлyжив для пoзнaчeння i peмecлa, i ми-cтeцтвa, i бyдь-якoï мaйcтepнocтi, вмшня. У Tpe^ мeжa мiж ними ж бyлa визнaчeнoю, a тaкe шиpoкe зacтocyвaння «тexнe» пoяcнюeтьcя вiдcyтнicтю чiткoгo poзмeжyвaння тa poзyмiння piзницi мiж нayкoю, тexнiкoю тa миcтeцтвoм. Цим тepмiнoм нaзивaли i cycпiльнo-пoлiтичнy дiяльнicть, i мeдицинy, i дiaлeктикy, i pитopикy, i peмecлo - cлoвoм, yce, щo cтocyвaлocя жит-тeвoгo ycтpoю тa дiяльнocтi людини. Ha думку G. Лoceвa, тepмiн «тexнe» мoжнa тpaктyвaти i як «цiлecпpямoвaнa дiяльнicть», i як «iдeйнo ocмиcлeнa дiяльнicть», i як «щяльнють y вiдпoвiднocтi зi здiйcнeнням rieï чи iншoï мo-дeлi, тобто мoдeльнo-пopoджyючa дiяльнicть» [8, c.399-400]. «тexнe» в aнтичнocтi
включaлo ж тiльки дiяльнicть, пpoфeciйнy мaйcтepнicть, a й пpoдyкт дiяльнocтi, тобто вте, щo зpoблeнo pyкaми людини, - знapяддя пpaцi, виpoби peмicникiв (пpeдмeти дoмaшньoгo вжитку, збpoя тa iншa вiйcькoвa тexнiкa, piзнo-мaнiтнi iгpaшки тoщo), a тaкoж витвopи ми-cтeцтвa.
Пoня1тя тexнiки y Tpe^ нepoзpивнo пoв'язaнe з людинoю тa пpиpoдoю. ïx eднicть e пepeдyмoвoю виникнeння тexнiки. Ha думку Дeмoкpитa, нe бoги i нe repoï, a пpиpoдa бyлa гoлoвним peмicникoм i нaйкpaщим вчитeлeм. Haйвaжливiшим peмecлaм люди нaвчилиcь y пpиpoди. Cпocтepiгaючи, як coнцe зiгpiвae вce тав^ут, людинa нaвчилacя гoтyвaти гapячy ï^y, «шляxoм нacлiдyвaння ми нaвчилиcь вщ
павука ткацтву i штoпанню, вщ ластiвки - го-бyдoвi житла, вщ спiвoчиx птаxiв - лeбeдя i œ-лoв'я - ству» [14, с.352]. Дeмoкpит напoлягав на пpиpoднoмy пoxoджeннi всьoгo сyщoгo бeз бyдь-якoï yчастi бoгiв. Пpиpoдi ^шаманна властивiсть пopoджyвати iз самoï сeбe щoсь нoвe. Texнiка - вд тeж пopoджeння, пpoдyкy-вання нoвoгo, тoгo, чoгo нeмаe у пpиpoдi, алe пpичина тexнiчнoгo пopoджeння, на вщмшу вiд пpиpoди, кpиeться в людиш. Штyчнo yтвopeнi peчi «ж мають нiякoгo вpoджeнoгo пpагнeння дo змiни абo мають йoгo за зб^м», тoбтo змiни в нж вiдбyваються тiльки тoмy, щo вoни зpoб-лeнi з пpиpoднoгo матepiалy (камiнь, дepeвo, залiзo тoщo) [3, с.19]. Apистoтeль вважав, щo спiльнoю властивiстю, яка станoвить сyтнiсть i пpиpoди, i тexнiки, е pyx, а «тeopiя насильниць-киx pyxiв i е, стpoгo кажучи, тeopiя тexнiки, яка вiдpiзняeться вiд пpиpoди тим, щo ставить ш-peд сoбoю цiлi, вiдмiннi вiд пpиpoдниx, i пoв'язye фopми з ^^шаманними 1'м, ж^и-poдними для ниx матepiями» [5, с.141].
Moжливiсть пpoдyкyвання нoвoгo закладeна i в пpиpoдi людини, яка мае poзyм: «poзyмним iстoтам як дoскoналий вoждь даний poзyм, i для ниx жити за пpиpoдoю - oзначаe жити за poзy-мoм, тoмy щo poзyм - цe наладчик (technites) мoтивyвання» дo д^', вiн дeтepмiнye цiлi та щн-нoстi для людини [6, с.273]. Людський poзyм за свoeю пpиpoдoю тexнoлoгiчний, а тому вш нe мoжe ж пopoджyвати тexнiкy.
Пoняття «тexнe» впepшe зyстpiчаeться у фiлoсoфiï Сoкpата. Самe йoгo мoжна вважати poдoначальникoм ф^тоф^^' peфлeксiï тex-нiки як чoгoсь сyтo тexнiчнoгo. Батькo Сoкpата був камeняpeм-скyльптopoм, тoмy Сoкpат за спoсoбoм свoïx дyмoк був пpиpoджeним тex-нiкoм. Для викладу власниx фiлoсoфськиx го-глядiв Сoкpат запoзичyвав yd пpиклади з peмiсницькoï дiяльнoстi, а Roerme - з тexнiки. Самe Сoкpатoм бyлo ввeдeнo для oбгoвopeння двi важливi тeми: тeма 1стини (знання) i тeма Блага (цiннoстi). Сoкpат нe пpoстo poзмipкoвye ^o 1стину i Благo, а намагаеться пoeднати ïx у тexнiцi в едите цiлe. Сoкpатiвська фiлoсoфiя ствopила для нас «мoдeль тexнiки» як гоеднан-ня блага зi знанням.
Сoкpатiвськe poзyмiння тexнiчнoгo пpoцeсy актуальж i сьoгoднi, а йoгo стpатeгiя, щo пoв'язyвала задум iз peалiзацieю, цiль виpoбy з йoгo пpизначeнням, виявилася пpoдyктивнoю. Платoн запoзичye сoкpатiвськy «мoдeль тex-
шки» самe як мислeннeвy мoдeль для дo-слiджeння 1стини i Блага.
Якщo у Платoна пoняrтя «rexRe» вживаеть-ся (викopистoвyerься) для пoзначeння людськoï дiяльнoстi взагалi в силу нeпoвнoï yсвiдoмлe-нoстi тexнiчнoï активнoстi, щo заpoджyвалась, та iнстpyмeнтальнoï дiяльнoстi, тo в Apистoтe-ля намiтилoсь poзмeжyвання мiж peмeслoм, наyкoю та мистeцтвoм. На думку фiлoсoфа, ви-твopи мистeцтва та науки вiдpiзняються вiд pe-мeсла наявнiстю у нж пeвнoгo пpинципy та мeтoдy пoбyдoви. Тим часoм peмeслo фун-туеться на тpадицiяx, звичкаx, на ^гому кoпiюваннi yчнeм майстpа чи oдним майстpoм iншoгo. Рeмiсник пiдпopядкoвyeться тpадицiï, а тoмy «в силу тpафаpeтнoстi свoeï poбoти частo дie бeз бyдь-якoгo свiдoмoгo намipy, дie за звичкoю, слiпo, нe пoтpeбye тoгo, щoб давати сoбi зв^ за викoнанy poбoтy. Вoна у moro здiйснюerься нiби сама сoбoю i для ньoгo майжe нeсвiдoмo. 1нша спpава - мистeцтвo i науки, яю завжди заснoванi на здiйснeннi якoïсь opигiнальнoï iдeï, ж тepплять тpафаpeтy у свoïй пoбyдoвi i нe дoпyскають мexанiчнoгo твopeння мнoжини пpeдмeтiв, якi iдeйнo мiж сoбoю нiяк нe вiдpiзняються. Наука i мистeцтвo завжди здiйснюють якийсь opигiнальний ^ин-цип, i здшснюють цeй пpинцип з дoпoмoгoю opигiнальнoгo мeтoдy, тимчасoм як peмeслo, навт якщo вoнo нe слiпe (пoвтopeння, кoпiювання. - О.Ф), нe вiдpiзняeться нiяким opигiнальним пpинципoм i шяким opигiналь-ним мeтoдoм» [10, с.342].
Пpoтe для Apистoтeля тexнe - ад нe тiльки вмiння, здiбнiсть, спpямoванi на виpoбництвo та кoнстpyювання peчeй, а й знання. Texœ зай-мае пpoмiжнe пoлoжeння мiж пpoстo дoсвiдoм (eмпipieю) i тeopeтичним знанням (eпiстeмe). Teopeтичнe знання вiдpiзняeться вiд тexнe тим, щo мае с^аву з «нeзмiнним, чистo юнуючим i пepвинним, у всix того пpoяваx i смислаx» [24, с.99]. Texнe виступае як пpoдyктивнe знання i стосуеться сфepи мiнливoгo, того, щo знаxo-диться в npo^d станoвлeння i щe тiльки набу-вае буття, вoнo будуеться на eмпipiï, дoсвiдi. Пpoтe тexнe пepexoдить вiд багатopазoвиx випадкiв дo загальвдго пoняrтя. Якщo людина-пpактик з пpoстим дoсвiдoм знае тiльки, щo тpeба зpoбити для тoгo, щoб oтpимати peзyль-тат, тo людина, яка вoлoдie тexнe, знае бiльшe, вoна вoлoдie каузальними зв'язками. Отжe, «дoсвiд знае тiльки '^o", а тexнe знае "чoмy",
причини { в цьому плат наближаеться до теоретичного знання, ешстеме» [2, с.66]. Отже, за Аристотелем, техне мае справу з виникненням нового, його становленням, а бути майстром -значить розумпи, як виникае щось ¿з речей, яю можуть бути, а можуть { не бути.
Наукова новизна
Елементами науково! новизни е, по-перше, парадигмальний тдхщ до юторичних транс-формацш техшки, по-друге, дослщження техшки в рамках свпоглядно! картини св1ту, що зумовлена пануванням античних свпоглядних ушверсалей, наповнених новим змютом,
вщмшним вщ арха!чних та Стародавнього Сходу.
Висновки
Таким чином, розвитку техшки та включен-ню !! у свпоглядну картину св1ту сприяли таю чинники:
по-перше, антична картина свггу вже не е суто м1фолопчною, в не! вплпаються натурф!лософськ! ще! про свпобудову; основу св!тогляду античност! становить космоцен-тризм з ознаками логоцентризму;
по-друге, вмшня мислити за допомогою понять, утворювати !х, рухатися у площин! «чисто!» думки, яка дозволяла виокремлювати рацюнальне м!ркування з практичного повсяк-денного досвщу, було великим завоюванням антично! фшософп ! першою спробою науково-го осмислення св!ту, передумовою та основою
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антология мировой философии: в 4 т. - Т. 1, ч. 1: Философия древности и средневековья. - Москва : Мысль, 1969. - 576 с.
2. Аристотель. Метафизика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. - Т. 1 / ред. В. Ф. Асмус. -Москва : Мысль, 1976. - С. 64-367.
3. Аристотель. Физика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. - Т. 3 [пер. с древнегреч., вступ. статья и примеч. И. Д. Рожанский]. - Москва : Мысль, 1981. - С. 59-262.
4. Бойко О. Антрополопчний вишр техшки / О. Бойко // Свггогляд. Фшософ!я. Релтя. -2014. - Вип. 5. - С. 5-14.
5. Горохов, В. Г. Концепции современного естествознания и техники: учебное пособие / В. Г. Горохов. - Москва : ИНФРА-М, 2000. -608 с.
6. Диоген Лаэртский. Зенон / Лаэртский Диоген // О жизни, учениях и изречениях знамени-
науки як тако!;
по-трете, саме мехашчш, техшчш модел! св1ту, як! започаткували давньогрецью фшосо-фи, поклали початок переходу до наукового рацюнального пояснення природи, на вщм1ну вщ попереднього - ¿ррацюнально-мютичного;
по-четверте, принцип творчого становлення, продукування нового, який був притаманний макрокосму, природ!, поширився ! на його мшрокосм - людину.
Споконвшв людство виробляло та викори-стовувало техшку для забезпечення свое! жит-тед!яльностг Однак мюце, роль та значення техшки у р1зних свпоглядних картинах св1ту р1зш. Вщтак в ютори людства в рамках р1зних картин св1ту сформувалась низка парадигм техшки. Проте залишаються недослщженими парадигми техшки Стародавнього Сходу, Се-редшх вшв, Вщродження. Вщповщно перед сучасними дослщниками техшки сто!ть завдан-ня дослщити специфшу кожно! з таких парадигм техшки для розумшня доленосних ру-беж1в змш у свповщчутп, свггобаченш та свпорозумшш впродовж багатовшово! ютори людства. Анатз юторичних трансформацш парадигм техшки як моделей осмислення та пояснення техшки, !! включеносп у свпоглядну картину св1ту дозволить зрозумгги лопку юто-ричних зрушень у розвитку техшки та !! осмис-ленш.
тых философов [ред. тома и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев; перевод М. Л. Гаспарова] 2-е изд. -Москва : Мысль, 1986. - Кн. VII. - С. 248306.
7. Дэвис, Э. Техногнозис: миф, магия и мистицизм в информационную эпоху / Э. Дэвис [пер. с англ. С. Кормильцевича, Е. Бачин-ской, В. Харитонова]. - Екатеринбург : Ультра. Культура, 2008. - 480 с.
8. Лосев, А. Ф. История античной эстетики. Аристотель и поздняя классика / А. Ф. Лосев. - Харьков : Фолио; Москва : ООО «Изд-во АСТ», 2000. - 880 с.
9. Лосев, А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития: в 2 кн. / А. Ф. Лосев. - Харьков : Фолио; Москва : ООО «Изд-во АСТ», 2000. - Кн. 1. - 832 с.
10. Лосев, А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития: в 2 кн. / А. Ф. Лосев. - Харьков : Фолио; Москва : ООО «Изд-во АСТ», 2000. - Кн. 2. - 688 с.
11. Лосев, А. Ф. История античной эстетики. Ранняя классика / А. Ф. Лосев. - Москва : ООО «Изд-во АСТ»; Харьков : Фолио, 2000.
- 624 с.
12. Лосев, А. Ф. История античной эстетики. Софисты. Сократ. Платон / А. Ф. Лосев. -Москва : ООО «Изд-во АСТ»; Харьков : Фолио, 2000. - 846 с.
13. Лук'янець, В. С. Сфера свгтоглядного знання: новгтня трансформащя / В. С. Лук'янець // Науковий свгтогляд на злам1 столиъ. - Ки!в : ПАРАПАН, 2006. - С. 11-21.
14. Лурье, С. Я. Демокрит. Текты. Перевод. Исследования / С. Я. Лурье. - Ленинград : Наука, 1972. - 664 с.
15. Платон. Диалоги: пер. с древнегреч. / Платон.
- Москва : ООО «Изд-во АСТ»; Харьков : Фолио, 2001. - 384 с.
16. Платон. Тимей / Платон // Сочинения: в 3 т. [пер. с древнегреч. под общ. ред. А. Лосева, В. Асмуса]. - Москва : Мысль, 1971. - Т. 3, ч. 1. - С. 531-680.
17. Рожанский, И. Д. Древнегреческая наука / И. Д. Рожанский // Очерки естественнонаучных знаний в древности. - Москва : Наука, 1982.
- С. 197-275.
18. Симоненко, О. Д. История техники и технических наук: философско-методологический анализ эволюции дисциплины / О. Д. Симоненко. - Москва : ИИЕТ РАН, 2005. - 218 с.
19. Современная научно-техническая революция: Историческое исследование / под ред. С. В. Шухардина. - Москва : Наука, 1970. - 255 с.
20. Степин, В. С. Философская антропология и философия культуры / В. С. Степин. -
1 *
О. Ф. ТЕРЕШКУН1
Москва : Академический проект; Альма Матер, 2015. - 542 с.
21. Терешкун, О. Архачна парадигма техшки / О. Терешкун // Науковий в1сник Чершвець-кого ушверситету: зб1рник наук. праць. Фшософ1я. - 2015. - Вип. 754. - С. 119-125.
22. Техника в ее историческом развитии. От появления ручных орудий труда до становления техники машинно-фабричного производства / отв. ред. С. В. Шухардин, Н. К. Ламан, А. С. Федоров. - Москва : Наука, 1979. - 412 с.
23. Черняк, В. З. История и философия техники: пособие для аспирантов / В. З. Черняк. -Москва : КНОРУС, 2006. - 576 с.
24. Шадевальд, В. Понятия «природа» и «техника» у греков / В. Шадевальд // Философия техники в ФРГ [пер. с нем. и англ., составл. и предисл. Ц. Г. Арзаканяна и В. Г. Горохова]. - Москва : Прогресс, 1989. - С. 90-103.
25. Яковец, Ю. В. История цивилизаций / Ю. В. Яковец. - Москва : ВлаДар, 1995. - 459 с.
26. Devis, E. Techgnosis: Myth, magic and mysticism in the age of information / E. Devis. - New York: Harmony Books, 1998. - 456 p.
27. Hronszky, I. Technological «Paradigms»: Cognitive Traditions and Communities in Technological Change [Електронний ресурс] / I. Hronszky. - Режим доступу : http://www.bu. edu/wcp/Papers/Scie/ScieHron. ht m. - Назва з екрану. - Перевiрено 13.06.2016.
28. Tripathi, A. K. Postphenomenological investigations of technological experience / A. K. Tripathi // AI & Society. - 2015. - Vol. 30. - Iss. 2. -P. 199-205. doi: 10.1007/s00146-014-0575-2.
1*Ивано-Франковский национальный университет имени Василия Стефаника (Ивано-Франковск, Украина), эл. почта [email protected], ОЯСГО 0000-0001-7448-8756
АНТИЧНАЯ ПАРАДИГМА ТЕХНИКИ
Цель исследования - выяснить специфику античной парадигмы техники. Задача: определить античные мировоззренческие универсалии, детерминировавшие античную картину мира; раскрыть содержание античного понятия «технэ». Методология исследования. Для выполнения поставленных задач применен паради-гмальный подход к историческим трансформациям техники, а также произведена историческая реконструкция и экспликация продуцирования и развития техники в Античности. Использование функционального подхода позволило раскрыть тесную, неразрывную связь между конституированием и функционированием античной техники и античными мировоззренческими универсалиями. Научная новизна. Элементами научной новизны являются, во-первых, парадигмальный подход к историческим трансформациям техники, во-вторых, исследование техники в рамках мировоззренческой картины мира, обусловленной господством античных мировоззренческих универсалий, наполненных новым содержанием, отличным от архаичной парадигмы техники и парадигм техники Древнего Востока. Вывод. Доказано, что исторические трансформации техники обусловлены прежде всего кардинальными изменениями мировоззренческих универсалий, которые в свою очередь приводят к новой картине мира и новому содержанию и месту техники в ней. Обосновано, что развитию техники и включению ее в мировоззренческую картину мира способствовали такие факторы:
во-первых, античная картина мира уже не является исключительно мифологической, в нее вплетаются натурфилософские идеи о мироздании; основу мировоззрения античности составляет космоцентризм с признаками логоцентризма; во-вторых, умение мыслить с помощью понятий, создавать их, позволившее вычленять рациональные рассуждения из практического повседневного опыта, стало большим завоеванием античной философии, первой попыткой научного осмысления мира, предпосылкой и основой науки как таковой; в-третьих, сугубо механические, технические модели мира, основанные древнегреческими философами, положили начало переходу к научному рациональному объяснению природы, в отличие от предыдущего - иррационально-мистического; в-четвертых, несмотря на то, что человек античности еще зависел от природы, от космической необходимости, он уже был достаточно автономным от традиционных образцов жизнедеятельности и поведения при реализации своего жизненного пути; в-пятых, принцип творческого становления, продуцирования нового, который был присущ макрокосму, природе, распространился и на его микрокосм -человека.
Ключевые слова: технэ; античная техника; античная философия; мировоззрение; мировоззренческая картина мира; ремесло; парадигма техники
1 *
0. F. TERESHKUN1
'"Vasyl Stefanyk Precarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine), e-mail [email protected], ORCID 0000-0001-7448-8756
ANTIQUE PARADIGM OF TECHNOLOGY
The purpose is to find out the specifics of the ancient paradigm of technology. Task: to determine the ancient worldview universals that define ancient picture of the world; find out the meaning of the ancient concept of «techne». Methodology. To perform the tasks it was used the paradigm approach to the historical transformation technology, and was made historical reconstruction and explication of the production and development of technology in antiquity. Using a functional approach has revealed a close, the inextricable link between the constitution and functioning of ancient technology and ancient philosophical universals. The elements of scientific novelty is, first, the paradigm approach to historical transformation technology, and secondly, research technology within the ideological world view that is due to the domination of ancient philosophical wagon filled with new content, different from the archaic paradigm of technology and paradigms machinery Ancient East. Conclusions. Proved that historical transformation technology primarily due to dramatic changes philosophical Universal, which in turn lead to a new world and a new content and technology space in it. Proved that the development of technology and its inclusion in an ideological view of the world contributed to several factors: first, the ancient world view is no longer a purely mythological, woven natural-philosophical ideas about the universe; basis of ancient philosophy cosmocentrism with signs of logocentrism. Second, the ability to think through concepts, form them, allowing isolate rational considerations of practical everyday experience was the great achievement of ancient philosophy, the first attempt at scientific understanding of the world, the precondition and foundation of science as such. Thirdly, purely mechanical, technical model of the world that started the ancient Greek philosophers, initiated the transition to a scientific rational explanation of nature, unlike the previous one - irrational and mystical. Fourth, despite the fact that ancient man was still dependent on the nature of space needed, he was sufficiently autonomous from traditional models of life and behaviour in the implementation of his career. Fifthly, the principle of creative development, production of the new, which was characteristic of the macrocosm, nature, spread his microcosm -man.
Key words: techne; ancient technology; ancient philosophy; philosophy; worldview; trade; technology paradigm
REFERENCES
1. Antologiya mirovoy filosofii. T. 1, ch. 1: Filosofiya drevnosti i srednevekovya (Anthology of the World Philosophy. Vol. 1., part 1: The philosophy of antiquity and the Middle Ages). Moscow, Mysl Publ., 1969. 576 p.
2. Aristotel. Metafizika. T. 1 [Metaphysics. Vol. 1]. Moscow, Mysl Publ., 1976. 64-367 pp.
3. Aristotel. Fizika. T. 3. [Physics]. Moscow, Mysl Publ., 1981, pp. 59-262.
4. Boiko O. Antropolohichnyi vymir tekhniky [Anthropological measurement of technology]. Svitohliad. Filosofiia. Relihiia [Outlook. Philosophy. Religion], 2014, vol. 5, pp. 5-14.
5. Gorokhov V.G. Kontseptsii sovremennogo estestvoznaniya i tekhniki [Concepts of modern natural science and technology]. Moscow, INFRA-M Publ., 2000. 608 p.
6. Diogen Laertskiy. Zenon. Kn. VII: O zhizni, ucheniyakh i izrecheniyakh znamenitykh filosofov [Zenon. Vol. VII: On the life, teachings and sayings of famous philosophers]. Moscow, Mysl Publ., 1986, pp. 248-306.
7. Devis E. Tekhnognozis: mif, magiya i mistitsizm v informatsionnuyu epokhu [Tehnognozis: myth, magic and mysticism in the information age]. Yekaterinburg, Ultra. Kultura Publ., 2008. 480 p.
8. Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki. Aristotel i pozdnyaya klassika [History of ancient aesthetics. Aristotle and later classics]. Moscow, OOO AST Publ., 2000. 880 p.
9. Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki. Itogi tysyacheletnego razvitiya. Kn. 1 [History of ancient aesthetics. The results of the millennium development. Vol. 1]. Moscow, OOO AST Publ., 2000. 832 p.
10. Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki. Itogi tysyacheletnego razvitiya. Kn. 2 [History of ancient aesthetics. The results of the millennium development. Vol. 2]. Moscow, OOO AST Publ., 2000. 688 p.
11. Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki. Rannyaya klassika [History of ancient aesthetics. Early classics]. Moscow, OOO AST Publ., 2000. 624 p.
12. Losev A.F. Istoriya antichnoy estetiki. Sofysty. Sokrat. Platon [History of ancient aesthetics. Sophists. Socrates. Plato]. Moscow, OOO AST Publ., 2000. 846 p.
13. Lukianets V.S., Kravchenko O.M., Ozadovska D.V. Sfera svitohliadnoho znannia: novitnia transformatsiia Naukovyi svitohliad na zlami stolit [Scope of philosophical knowledge, the latest transformation. Scientific outlook at the turn of the century] Kyiv, PARAPAN Publ., 2006. pp. 11-21.
14. Lurye S.Ya. Demokrit. Teksty. Perevod. Issledovaniya [Democritus. Texts. Translation. Research]. Leningrad, Nauka Publ., 1972. 664 p.
15. Platon. Dialogi [Dialogues]. Moscow, OOO AST Publ., 2001. 384 p.
16. Platon. Timey. T. 3, ch. 1 [Timaeus. Vol. 3, part 1]. Moscow, Mysl Publ., 1971. pp. 531-680.
17. Rozhanskiy I.D. Drevnegrecheskaya nauka. Ocherky yestestvennonauchnykh znaniy v drevnosti. Ser. «Biblioteka Vsemirnoy istorii yestestvoznaniya» [Ancient Greek science. Sketches of scientific knowledge in antiquity. Series " Library of the world history of science."]. Moscow, Nauka Publ., 1982. pp. 197-275.
18. Simonenko O.D. Istoriya tekhniki i tekhnicheskikh nauk: filosofsko-metodologicheskiy analiz evolyutsii distsipliny [History of technology and technical sciences: the philosophical and methodological analysis of the evolution of the discipline]. Moscow, IIET RAN Publ., 2005. 218 p.
19. Shukhardin S.V. Sovremennaya nauchno-tekhnicheskaya revolyutsiya: Istoricheskoye issledovaniye [The modern scientific and technological revolution: Historical research]. Moscow, Nauka Publ., 1970. 255 p.
20. Stepin V.S. Filosofskaya antropologiya i filosofiya kultury [Philosophical anthropology and philosophy of culture]. Moscwo, Akademicheskiy proekt; Alma Mater Publ., 2015. 542 p.
21. Tereshkun O. Arkhaichna paradyhma tekhniky [Archaic technology paradigm]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu. Filosofiia [Scientific Bulletin of Chernivtsi University. Philosophy], 2015, vol. 754, pp. 119-125.
22. Shukhardin S.V., Laman N.K., Fedorov A.S. Tekhnika v yeye istoricheskom razvitii. Otpoyavleniya ruchnykh orudiy truda do stanovleniya tekhniki mashinno-fabrichnogo proizvodstva [Technology in its historical development. From the appearance of hand-held instruments of labor to the formation of the art machinery and factory production]. Moscow, Nauka Publ., 1979. 412 p.
23. Chernyak V.Z. Istoriya i filosofiya tekhniki [History and philosophy of technology]. Moscow, KNORUS Publ., 2006. 576 p.
24. Shadevald V. Ponyatiya «priroda» i «tekhnika» u grekov. Filosofiya tekhniki v FRG [The concepts of "nature" and "techology" of the Greeks. Philosophy of technology in Federal Republic of Germany]. Moscow, Progress Publ., 1989. pp. 90-103.
25. Yakovets Yu.V. Istoriya tsivilizatsii [Civilization history]. Moscow, VlaDar Publ., 1995. 459 p.
26. Devis E. Techgnosis: Myth, magic and mysticism in the age of information. New York, Harmony Books Publ., 1998. 456 p.
27. Hronszky I. Technological «Paradigms»: Cognitive Traditions and Communities in Technological Change. Available at: URL: http://www.bu.edu/wcp/Papers/Scie/ScieHron.htm.
28. Tripathi A.K. Postphenomenological investigations of technological experience. AI & Society, 2015, vol. 30, issue 2, pp. 199-205. doi>10.1007/s00146-014-0575-2.
Стаття рекомендована до публгкаци д. ф1лос. н., проф. В. В. Хмтем (Украша)
Надшшла до редколеги 17.03.2016 Прийнята до друку 15.06.2016
