CC BY
209Активні методи навчання у формуванні комунікативної компетентності студентів
Бутенко Т.О.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Розглядаються активні методи навчання. Обґрунтовується необхід-
ність та важливість їх використання у формуванні комунікативної компетентності студентів у циклі психолого-педагогічних дисциплін. Аналізуються такі методи: проблемні лекції, дискусії, бесіди, ділові та рольові ігри тощо. Досліджено дидактичні принципи їх побудування та застосування у навчальному процесі вищого навчального закладу. Вибір активних методів навчання допомагає залучати студентів до активної комунікативної діяльності під час занять.
комунікація, компетентність, активні методи навчання, навчальна дискусія, мозковий штурм, ділова гра, тренінг.
Бутенко Т.А. Активные методы обучения в формировании коммуникативной компетентности студентов.
Рассматриваются активные методы обучения, обосновывается необходимость и важность их использования в формировании коммуникативной компетентности студентов. В частности анализируются такие методы как проблемные лекции, дискуссии, беседы, деловые и ролевые игры. Исследованы дидактические принципы их построения и использования в учебном процессе высшего учебного заведения. Выбор активных методов обучения помогает привлекать студентов к активной коммуникативной деятельности во время занятий.
коммуникация, компетентность,
активные методы обучения, учебная дискуссия, мозговой штурм, деловая игра, тренинг.
Butenko Т.О. Active methods of teaching communicative competence of students forming. Active methods of training are considered, necessity and importance of their use for formation communicative competence of students is justified. Such methods as problem lectures, discussions, conversations, business and role games are in particular analyzed. Didactic principles of their construction and use in educational process of higher educational establishment are investigated. The choice of active methods of training helps to involve students in active communicative activity during employment. communication, competence, active methods of teaching, educational discussion, cerebral assault, business game, training.
Вступ.
Інтелектуальний потенціал нації є одним з головних надбань країни, тому формування й розвиток інтелектуальної еліти - завдання, яке сьогодні стоїть перед вищою освітою України. У формуванні висококваліфікованого фахівця комунікативна компетентність відіграє важливе значення для професійної діяльності майбутніх фахівців.
Проблемою застосування активних методів навчання в науковій літературі присвячені праці А.С. Макаренка, В.А. Сухомлинського, Ю.М. Єме-льянова [2], Л.А. Петровської [5], А.В. Вербицького,
І.В. Вачкова [9] та багатьох інших. Проте потребує додаткового дослідження проблема застосування активних методів навчання при формуванні комунікативної компетентності студентів з урахуванням їх майбутньої спеціальності.
Робота проводиться в рамках концепції формування національної гуманітарно-технічної еліти, що розробляється в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою роботи є дослідження та аналіз активних методів навчання та важливість їх використання для формування комунікативної компетентності студентів. Об’єктом нашого дослідження є підготовка студентів до професійної діяльності, предмет дослідження - активні методи навчання для формування комунікативної компетентності у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін.
Результати дослідження.
Швидкий розвиток науково-технічного прогресу, інтеграційних процесів, розширення соціальних відносин і комунікацій вимагає від фахівця будь-якого профілю володіти комунікативною компетентністю на високому рівні. З метою оволодіння студентами ко -мунікативною компетентністю, необхідно зупинитися на тих методах навчання, завдяки яким процес формування буде відбуватися найефективніше.
© Бутенко Т.О., 2009
Вибір методів навчання повинен бути обумовлений дидактичними принципами, під якими ми розуміємо вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми й методи навчального процесу відповідно до загальної цілі й закономірностей [1, с. 254]. До загальних (дидактичних) належать такі принципи, як:
1) принцип спрямованості навчання на реалізацію мети освіти передбачає розвиток людини як самодостатньої особистості, освіта крім надання знань повинна займатися виховуванням людини, особливе місце у вихованні відіграє спілкування, взаємодія людей, зокрема педагогічне спілкування;
2) принцип науковості полягає у розкритті наукової картини світу, ознайомлення з науковими фактами, теоріями, дослідженнями щодо комунікативної діяльності як специфічного виду діяльності людини, спілкування, його функцій та значення у розвитку та соціалізації особистості;
3) принцип зв’язку теорії з практикою спрямований на удосконалення набутих теоретичних знань на практиці з метою підтвердження важливості і необхідності застосування теоретичних знань для ефективного користування комунікативними уміннями й навичками у професійній діяльності;
4) принцип свідомості й активності повинен забезпечувати формування свідомих громадян нашої країни, а також бути спрямований на розвиток пізнавальної діяльності студентів, на підвищення мотивації навчання комунікативної компетентності, на розуміння важливості отриманих знань й необхідність вміти вчитися далі, розвивати комунікативні вміння й навички після закінчення вищого навчального закладу;
5) принцип доступності передбачає відповідність навчального матеріалу підготовці студентів, їх розумовим здібностям і можливостям;
6) принцип наочності допомагає краще розуміти й запам’ятовувати новий матеріал, бачити зв’язок між теоретичним володінням комунікативною компетентністю та необхідністю використання набутих знань у реальному житті;
б
7) принцип систематичностій послідовності повинен забезпечитиформуваннязнань системне, в логічній послідовностівикладу матеріалу, з розкриттям важливості оволодіння комунікативною компетентністюу спілкуванніне тільки під час вивчення психолого-педагогічнихдисципліц а необхідності її для інших навчальних дисциплін і не тільки гуманітарних
8) принцип міцності спрямований на якісне засвоєння отриманих знань, умінь та навичок як з комунікативної компетентності, так і з усього комплексу навчальних дисциплін, спрямованих на формування високоякісного фахівця і культурної, освіченої особистості.
Як зазначають науковці [2, 3, 4, 5], формуванню комунікативної компетентності студентів найбільш сприяють активні і групові методи навчання, до яких належать проблемні лекції, методи аналізу конкретних ситуацій, навчальні дискусії, ділові та рольові ігри, тренінги тощо.
Одним з суттєвих ознак активних методів навчання є принцип комунікативності, який передбачає залучення усіх студентів до комунікативної діяльності. На принципі комунікативності при оволодінні мовою, мовленням наполягає О.О. Леонтьєв [6]. Автор пропонує використовувати цей принцип при вивченні іноземних мов, проте для оволодіння комунікативною компетентністю він є не менш важливим.
Груповим, або колективним методам навчання у вітчизняній педагогіці, які спрямовані на навчання й виховання особистості в колективі й колективом, присвячено роботи А.С. Макаренка й В.А. Сухом-линського.
Ю.М. Ємельянов групові методи умовно ділить на три основні блоки [2]:
а) дискусійні методи, до яких належать групова дискусія, розбір казусів із практики, аналіз ситуацій й морального вибору та інш.;
б) ігрові методи, дидактичні й творчі ігри, в тому числі ділові (управлінські) ігри, рольові ігри (поведін-кове навчання, ігрова психотерапія, психодраматична корекція), контргра (трансактний метод усвідомлення комунікативної поведінки);
в) сенситивний тренінг (тренування міжособистіс-ної чуттєвості й сприйняття себе як психофізіологічної єдності).
Дискусійні методи навчання допомагають студентам ефективно усвідомлювати і засвоювати навчальний матеріал, тому що вони стають не тільки пасивними слухачами повідомлювальної інформації викладачем або доповідачем, а також активну беруть участь в обговоренні питання, що обов ’язково змушує їх зайняти власну позицію щодо обговорюваної проблеми, а значить, краще запам’ятати необхідні знання. Дискусійні методи допомагають не тільки відстоювати власну точку зору, а і у ході дискусії колективно знайти правильну відповідь або рішення. Такі методи сприяють вмінню аргументовано викладати власні думки, доводити свою точку зору, логічно будувати відповідь. Також у процесі обговорення підвищується інтелектуальна діяльність студентів.
Різновидом дискусії є брейнстормінг, або «мозковий штурм», завдання якого полягає у пошуку необхідного рішення, під час якого студентами вису-
вається якомога більше ідей, а потім відбувається їх оцінювання, відсіювання й обирається найоптималь-ніша ідея.
На важливості дискусії для ефективного сприйняття інформації наголошували такі науковці як К. Лєвін, Г Майєр та Ж. Піаже, що допомагають не тільки добре усвідомити почуте, а й набагато краще запам’ятати і вміти використовувати надалі.
До ігрових методів навчання належать дидактичні ігри, тобто спеціально створені ситуації, які моделюють різні ситуації спілкування і які студенти повинні самостійно вирішувати, обираючи собі ту або іншу роль. Під грою у педагогіці розуміють вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення й засвоєння суспільного досвіду, в якому створюється й вдосконалюється самокерування поведінкою [7, с. 83].
У вітчизняній педагогіці проблемами гри займалися К.Д. Ушинський, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін. Вчені розглядали роль гри у розвитку й формуванні особистості, що допомагає засвоювати й використовувати набутий досвід. Гра у процесі навчання допомагає як розвинути комунікативні уміння й навички та скорегувати дії студентів й направити у правильне русло, так і має розважальну функцію, яка сприяє зацікавленості студентів і в свою чергу підвищує пізнавальну й комунікативну діяльність.
Особливе місце серед ігрових методів займає ділова гра, науковцями виділяються такі психолого-педагогічні принципи створення й використання ділових ігор у навчальному процесі [2]:
1. Ділова навчальна гра служить дидактичним засобом розвитку творчого професійного мислення, що виражається в здатності до аналізу виробничих ситуацій, постановці, вирішенню, доведенню професійних завдань;
2. Предметним змістом гри виступає імітація конкретних умов й динаміки виробництва, а також діяльності й стосунків залучених до нього людей;
3. Ділова навчальна гра за цільовою спрямованістю є двоплановою діяльністю, яка сприяє досягненню ігрових і педагогічних цілей;
4. Ділова гра конструюється й проводиться як спільна діяльність учасників навчального процесу у ході постановки професійно важливих цілей та їх досягнення за посередництвом підготовки й прийняття відповідних індивідуальних й групових рішень;
5. Основним засобом включення партнерів до спільної діяльності й одночасно засобом створення й вирішення ігрових проблемних ситуацій є двостороннє (діалог) й багатостороннє спілкування, що забезпечує можливість вироблення індивідуальних й групових рішень, досягнення проміжних й кінцевих результатів гри.
Отже, можна зробити висновок, що ділова гра допомагає студентам занурюватися у спеціально створену виробничу або реальну атмосферу спілкування, дозволяє виконувати різноманітні ролі, від звичайних працівників до керівників підприємств, допомагає розкривати потенціал комунікативних здібностей, вчить приймати рішення, від яких залежить доля працівників і виробничий процес на підприємстві, сприяє рефлексивному аналізу власної комунікативної діяльності.
Також до активних групових методів навчання належать тренінги, які спрямовані на розвиток ко-мунікативних здібностей у спілкуванні, вміння встановлювати контакти з людьми. Проблемі використання тренінгів у навчальному процесі приділяється недостатньо уваги, зокрема цього питання торкалися в своїх роботах Л. Долинська, А. Капська, Л. Петров-ська [5, 8].
Взагалі тренінг в літературі розглядається як метод, за допомогою якого здійснюється вплив з метою навчання, формування професійно важливих якостей, розвитку особистісних характеристик, а також як метод оволодіння будь-яким складним видом діяльності, зокрема комунікативною компетентністю у спілкуванні [2, 9].
Як зазначає Ю.М. Ємельянов, «сенситивний тренінг сприяє: підвищенню самопорозуміння й розуміння інших (учасники часто змінюють навіть усталені стереотипи сприйняття), чуттєвому розумінню групових процесів, пізнанню локальної культури (наприклад, соціально-психологічного клімату своєї організації) й розвитку низки поведінкових навичок» [2, С. 44].
Тренінги за досить короткий проміжок часу сприяють інтенсивному навчанню, розкриттю прихованих здібностей, допомагають розкрити внутрішній потенціал, пізнати себе, навчитися працювати й взаємодіяти в команді й за невеликий термін вирішити чимало поставлених проблем.
Л.А. Петровська пропонує декілька принципів, за яких повинна відбуватися тренінгова програма [5]:
1. Спілкування за принципом «тут і зараз» полягає в обговоренні саме тих конкретних ситуацій, які відбуваються під час проведення тренінгу, цей принцип допомагає зосередити увагу не на обговоренні загальних, незнайомих присутнім випадків, а подій, що відбуваються у взаємодії учасників;
2. Принцип персоніфікації висловлювань. Цей принцип спрямований на можливість розкриття учасниками тренінгу власних думок і ставлення до інших, він дозволяє висловлюватися типу, «я вважаю», «я думаю», замість «існує думка», «всі говорять». Висловлювання такого типу допомагають з’ясувати позицію мовця, його ставлення до інших учасників групи, якщо між учасниками групи виникають непорозуміння, персоніфіковані висловлювання дозволяють з’ясувати причини їх виникнення й подальшого уникнення як в умовах цієї конкретної групи так, і в подальшому спілкуванні учасників тренінгу.
3. Принцип акцентування мови почуттів. Цей
принцип дозволяє учасникам тренінгу зрозуміти свої почуття, свій емоційний стан і відійти від оцінювання інших учасників, тому що негативне оцінювання ускладнює взаємодію й не дозволяє повністю розкритися мовцям.
4. Принцип активності. Від цього принципу залежить ефективність усього тренінгу, тому що активна позиція під час занять дозволяє винести з них якомога більше корисної інформації, умінь, розкрити свій потенціал, навчитися звертати увагу не тільки на свої переживання й проблеми, а також приділяти увагу іншим партнерам по спілкуванню.
5. Принцип відвертого спілкування. Цей принцип, як і принцип активності, суттєво впливає на ефективність й результати тренінгу. Під час тренінгу учасники повинні створювати атмосферу відкритого, довірливого спілкування, яке сприятиме прояву почуттів й обговоренню проблем.
6. Принцип конфіденційності. Цим принципом обу-мовлюється нерозголошення інформації, почутої під час тренінгу, і тим самим забезпечується довірлива атмосфера в групі, коли учасники групи впевнені один в одному, що в свою чергу сприяє встановленню дружніх стосунків і сприятливому клімату під час спілкування.
Отже, дотримання наведених принципів під час проведення тренінгу дозволяє досягти високих результатів у підготовці студентів до спілкування, як професійного, так і міжособистісного, підвищити рівень сформованості комунікативної компетентності, навчитися поважати, слухати, розуміти партнерів по спілкуванню. Тренінг як складний вид діяльності, який поєднує у собі різні вправи і завдання, і триває декілька днів, допомагає студентам за досить обмежену кількість часу багато чому навчитися і подивитися на себе й на інших учасників своєї групи по іншому, з’ясувати свої приховані здібності й можливості, а також навчитися відкриватися і прямо висловлювати свої позицію щодо обговорюваних питань і проблем.
Висновки.
Вибір активних методів навчання допомагає залучати студентів до активної комунікативної діяльності під час занять, відповідно сприяє самостійному оволодінню вміннями й навичками, пошуку необхідних мовних засобів, шляхів вирішення різноманітних завдань.
Надалі ми будемо досліджувати, як використання активних методів навчання у формуванні комуніка -тивної компетентності під час застосування педагогічної технології буде впливати на рівень оволодіння цією компетентністю.
Література:
1. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 5-е видання, доповнене і перероблене / Н.Є. Мойсеюк. - К., 2007. - 656 с.
2. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обу -чение / Ю.Н. Емельянов. - Ленинград. Изд-во Ленинградского университета. 1985. - 168 с.
3. Захаров В.П. Социально-психологическое обучение /В.П. Захаров, Н.Ю. Хрящева. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. - 56 с.
4. Ковалев Г. А. Об активном обучении педагогическому общению // Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизации: Сб. науч. труд. - М.: АПН СССР, НИИ общей и пед. психол., 1983. - С. 6-20.
5. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социальнопсихологический тренинг / Л.А. Петровская. - М.: МГУ, 1989.
- 216 с.
6. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологии : Избранные психологический труды / А.А. Леонтьев. - М.: Издательство Московского психолого -социального института; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2003. -536 с.
7. Педагогические технологии: Учебное пособие для студентов педагогических специальностей / Под общей ред. В.С. Кукушина.
- Москва: ИКЦ «МарТ», 2004. - 336 с.
8. Долинська Л.В., Формування комунікативної компетентності майбутніх менеджерів: Навч.-метод. посібник / Л.В. Долинська, В.П. Черевко. - К.: ДЦССМ, 2001. - 95 с.
9. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психо-техники: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. / И.В. Вач -ков. - М.: “Ось-89”, 2001. - 224 с.
Надійшла до редакції 03.09.2009р.
Бутенко Тетяна Олександрівна [email protected]
