CC BY
10PHILOSOPHICAL SCIENCES
ПРО СУТН1СТЬ ТЕХНОЛОГИ В КОНТЕКСТ МГРКУВАНЬ гайдеггера
Муратова 1.А.
к. фшос. н., доцент, кафедри фшософИ Нацюнального технiчного yHieepcumemy Украши «Кшвський полтехнЫний тститут iMeHi 1горя Скорського», Кигв, Украша
ABOUT THE ESSENCE OF TECHNOLOGY IN THE CONTEXT OF HEIDEGGER'S
CONSIDERATIONS
Muratova I.
PhD in Philosophical sciences, Associate Professor of Department of Philosophy of National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv polytechnic institute "
АНОТАЦ1Я
Фшософська рефлексш розкривае в суп технологи людське буття, виявляе сощальне, юторичне, ку-льтурне, творче наповнення феномену технологи. Технолопя постае як констеляцiя буття, за умови яко! вщбуваеться подiя розкриття та усвiдомлення iстини. Фiлософське вивчення технологи готуе вшьне став-лення людини до реальностi.
ABSTRACT
Philosophical reflection reveals in the essence of technology human being, detects social, historical, cultural, creative filling of the phenomenon of technology. Technology appears as a constellation of being, which is a condition of the event of the disclosure and realization of the truth takes place. A philosophical study of technology prepares a person's free relationship to reality.
Ключовi слова: технолопя, сустльство, людина, сутнють, ютина, буття, свобода, культура.
Keywords: technology, society, person, essence, true, being, freedom, culture.
Постановка проблеми. Актуальнють фшо-софського дослщження феномену технологи визна-чаеться ниш не лише нагальною потребою грани-чно-загального осмислення сощальних наслiдкiв так звано! четверто! iндустрiально! революци, яка набирае оберпв i розглядаеться в рiзних концепщях суспiльства: iнформацiйного, постiндустрiального, мережевого, сталого розвитку, знань тощо, але i гострою потребою рефлекси власне И суп, яка поля-гае в бутп людини, в людяносп, гуманностi. Техно-логiя сьогоднi концентруе в собi не тiльки природо-перетворювальнi способи дiяльностi, але i тi, що змiнюють життя людини i суспiльства, визначають iснування людства. Але фiлософiя, навiть та, яка ниш не цураеться та не уникае осягнення смисло-життевих, екзистенцшних вимiрiв буття, часто -сввдомо чи несвiдомо - iгноруе сощальне, юторичне, культурне, творче наповнення вмюту феномену технологи.
Анаш останнiх публiкацiй i досл1джень. Те-хнологiю завжди розглядали в контексп засобiв ви-робництва або як пов'язану з формами перетво-рення речовини природи, у взаемоди природознав-ства i опредметнення природничого знання. Проблема полягае у тому, що технолопя завжди ро-зглядалася за межею сощальних i суспiльних про-цесiв. Тому дослiдницька увага зосереджувалась на проблемах техшчно! теори, техшки як штучного се-редовища, техносфери, яка юнуе поряд з бюсфе-рою. У фшософи науки i технiки не розроблено концепци технологи, предметом И дослвджень е саме наука i технiка. Соцiально-фiлософський дискурс технологи лишаеться нерозробленим. Пращ такого спрямування досi рвдко зус^чаються, серед
!х авторiв К. Мггчем, Р. Макк1 [5; 6], М.-А. Кушта-нiлья [7-8], Е. Айбар Пуенте [8], В. Розш [4]. На думку цих дослщнишв, технолопя перетворюе соща-льну реальшсть, сприйняття людиною себе, самос-ввдомють i навiть етичнi цiнностi. Це становить значний штерес для фшософських дослiджень зага-лом, для соцiально-економiчно! оцiнки насладив технологiчного прогресу зокрема. Автори пропону-ють загальнi ще! та подходи для фiлософського вивчення технiки та технологiчного розвитку, розу-мiння сутi технологи та и цiнностi для людства.
Мета i завдання дослiдження. Виходячи з окреслено! проблематики, завдання дано! статп -аргументувати тезу, що технолопя - це не лише як-юь складнi предмети чи iндустрiальне застосування наукових досягнень, - це щла сфера суспiльного життя, а якщо конституювати технологiю у катего-рiйному статусi, то i всього сустльного - як шдивь дуального, так i спiльного, колективного - життя у його юторичному розгортанш.
Теоретико-методологiчнi засади для обгрун-тування означено! тези полягають у фшософському узагальненнi соцiокультурних процесiв i суспшьс-тва в цiлому, виявленнi системного зв'язку i едностi в юторичному постут, соцiальних взаемод1ях i ввд-носинах. Стаття виконана на матерiалi теоретичних i текстологiчних надбань М. Гайдеггера у сферi осмислення техшки i технологi!. Аргументац1я за-пропоновано! авторсько! позицi! спираеться також на феноменолого-екзистенцшш методологiчнi шд-ходи до розв'язання проблем взаемоввдношення буття i технологi!, явищ та iнтенцiональностi свщо-мостi. Логiчна характеристика i порiвняння понять, розрiзнення онтичного i онтолопчного (за Гай-
деггером) дозволили виявити суть або щею технологи у наявному сущому. До методологiчних засад дослщження залучено також герменевтичне пояснения фшолопчних, iсторичних, фiлософських понять i суджень; деякi прийоми та ще1 лшгвютично1 фшософп для розкриття мовних виразiв та iмплiка-тур, смислiв i значень; елементи системносл та структурал1зму в трактуванш соцiальних явищ i буття.
Основна частина. М. Гайдеггер був серед перших, хто наполягав на тому, що технiка - це не те саме, що сутшсть техшки, яка зовсiм не е щось те-хнiчне. Не вдасться осмислити вiдношення людини до технiчного, загалом технологiчне ставлення людини до ушверсуму, якщо просто думати про тех-нiку, користуватися нею, управлятися з нею або уникати ii. У всiх цих випадках людина прикута до технiки незалежно вщ того, чи то приймае ii з енту-зiазмом, чи то вщкидае, чи то потрапляе у найзль ший полон до техшки, коли бачить у нш щось ней-тральне. У будь якому разi це робить людину сль пою до сутi технiчного. Питання про технiку - це питання про саму людину, про ii самосвiдомiсть на рiвнi фiлософського усввдомлення себе.
Для Гайдеггера питання про техшку - це пи-тання про констеляцiю буття, при якш вiдбуваеться подiя розкриття потаемного, вияв i збуття таемницi, здiйснения (осяяння еством) iстини. Зазначимо, що термш «констелящя» у значеннях: взаемне розта-шування, спiврозмiщения, конфiгурацiя зв'язк1в i взаемодiй; поеднання в едине цше - сполука; мат-риця; фиура, обрис набуто1 форми; кореляцiя, ко-респондуваиия складникiв i компонентiв, - е дуже влучним також i для виразу того, що становить суть технологи у сощально-фшософському планi. Так само i подiя - дiя розкриття, процес появи, прояв-лення, збування, здiйснения суттевого у сущому -влучно виражае те сшвпадшня сутностi та юну-вання в буттi, яке вщбуваеться у технологи, якщо розглянути ii iманентно буттю людини. А за Гай-деггером, розв'язання питання про техшку стосу-еться саме спасшня людини, ii ества i буття. Тому воно мае бути поставленим i розв'язаним саме у сферi фiлософii.
Запитливiсть, за М. Гайдеггером, е благочестя думки, тому на шляху запитального мислення вiн шукае вiдповiдей, вiдповiдностi, вiдповiдальностi. Пошук ввдповщ на питання про технiку Мартш Гайдеггер мае на метi шдготувати можливiсть вшь-ного ставлення до ш!, а таким воно буде, «якщо ввд-крие нашу присутшсть (Dasein) для сутностi техшки. Ставши у рiвень з щею сутнiстю, ми зумiемо охопити техшчне у його межах» [с. 221, 1].
Констелящю сучасностi Гайдеггер визначае близьшстю двох, здавалося б, взаемовиключних явищ: планетарного технiчного виробництва i таiни буття. Через те вш вбачае у технiцi шлях, який через свое зближення з мистецтвом приведе до небу-вало^' iсторичноi величi людини. «Нiщо чисто техшчне школи не досягае ества техшки. Воно незда-тне розгледгги навiть пiдступи до нього. Тому, намагаючись сказати про те, що е, ми не описуемо сучасну ситуацию. Сама констеляцгя буття говорить нам про себе, але ми поки що не чуемо ii слiв, оглушен та заслiпленi у царствi техшки тим, що чуемо по радю i бачимо на екранi. Констелящя буття, що
загрожуе небезпекою, - це зникання свiту через безпритульшсть заставлено! речi. Зникнення не е шщо, в ньому - крайня потаемшсть буття серед па-нування поставу» [с. 258, 2]. Людина покликана тут i тепер з надiею слвдкувати за зростанням ряпвного, оберiгаючи його з постiйною увагою до погрози крайньо! небезпеки. £ство технiки погрожуе розк-риттю потаемного можливютю звести усяке розк-риття до постачального виробництва, у якому все постане в оголенiй вiдкритостi перебуваючого-в-наявносп. «Людська д^я нiколи не в силах безпосе-редньо протистояти цш загрозi. Людсьш зусилля самi по собi нiколи не зможуть цю загрозу вщвер-нути. Але людина в силах подумати про те, що все ряпвне мае бути вищою сутнiстю, хоча разом iз тим спорвдненою з тим, що шддане небезпецi» [с. 237, 1].
Якщо виходити з того, що сутшсть речi - те, що вона дшсно е, то можна дати двi наступнi вщпо-ввд на питання «що таке техшка?». Зпдно з одною: технiка е зааб для досягнення цiлей, а з шшою: те-хнiка е певного роду людська дiяльнiсть. Обидвi Гайдеггер розглядае як одну - ставити цш, створю-вати i використовувати засоби для Гх досягнення, означае здшснювати людську дiяльнiсть. До техшки вш ввдносить як виготовлення i застосування знарядь, шструменлв i машин, так i саме виготов-лене i застосовуване, а також потреби i цiлi, яким все це служить. Сукупнiсть подiбних знарядь ста-новить технiку, якесь цшсне знаряддя, латиною -тейитепШт. Таке уявлення про технiку як зааб i людську дiяльнiсть одразу кидаеться у вiчi, тому надто узвичаГлось, наголошуе вiн, i квалiфiкуе його як iнструментальне i антрополопчне визначення. «Бiльше того, страшна правильшсть шструмента-льного визначення технiки така, що воно годиться навiть для сучасно! технiки, про яку, мiж iншим, не без пвдстави стверджують, що в порiвняннi зi старою ремюничо! технiкою вона являе собою щось зовам шше i тому нове» [с. 222, 1]. Це уявлення ру-хае уйма зусиллями поставити людину в таке ввд-ношення до технiки, яке нацшюе на те, щоб належ-ним чином управляти технiкою як знаряддям. Воно виражае бажання «утвердити владу духа над техш-кою» i прагнення оволодiти нею. При цьому це бажання стае наполеглившим у мiру того, як техшка погрожуе вирватися з-шд людсько! влади.
Проте на його думку, вiрне визначення (тобто таке, що констатуе у речi те, що спостертаеться) не обов'язково розкривае рiч у Г! сутi. Просто вiрне -ще не iстина, а тшьки там, де розкриваеться ютотне, сутнiсть, вiдбуваеться подiя iстини. Щоб до не! до-братися, треба пробиватися крiзь вiрне, шукаючи ютинного. Для цього Гайдеггер задаеться питаниям: що таке сама по собi шструментальшсть? До чого ввдносяться засiб i цiль? У пошуках вiдповiдi вiн заглиблюеться до причинносп, каузальностi у чотирьох ГГ шостасях (за Аристотелем). Але в ана-лiзi мови з'ясовуеться, що шчого спiльного з дiею i впливом вона не мае, чим зумовлене заглиблення до розгляду чотирьох видiв вини/провини/винностi, яш дозволяють чомусь явитися, випускають його з небуття, виводять до явленосп, а далi ведуть до по-вноти виявлення та iснування. Вони дають чомусь ще не явленому прийти до присутностi. Тобто вина
е «привад», у ширшому сенс - «при-ввд», при-ве-дення iснуючого до явленостi. При-ведення Гай-деггер тлумачить через Платона: як будь-який при-вщ для переходу й виходу чого б то не було з не-буття до присутносп, тобто пшпоц, - про-iз-ве-дення (утворення, вироблення, продукування). Це -«не тiльки ремiсниче виготовлення, не тшьки худо-жньо-поетичне виведення до явленосп та зобра-ження. Фиск;, самобутне виростання, - теж про^з-ведення, теж погпо^. Фоок;, - це навиъ ятпш^ у ви-щому сенсi. Адже те, що е присутшм "за своею природою" фио1^, несе початок про-iз-ведення, напри-клад, розпускання квiтiв при розквт, в собi самому (¿V еоштю)» [с. 224, 1]. На вщмшу вiд цього твори ремесла i художностi мають витоки свого вироб-лення не у самих соб^ а в iншому - у майс^ та ми-тцi.
По-вщ веде до присутностi того, що виявля-еться у подii про^з-ведення - виводиться з потаемносп у вiдкритiсть. Потаемне переходить у непота-емне, ввдкриваеться. «У грешв для цього е слово аХ^беш. Римляни переводять його через veritas. Ми говоримо "ютина"» [с. 224, 1]. Отже, техшка - не просто зайб, це - вид розкриття потаемностi, що вь дкривае в суп техшки зовсiм шшу область - виведення з потаемносп, здiйснення iстини.
Слово «техшка» йде з грецько! мови i означае те, що вiдноситься до техне (те^п), яким назива-еться не тiльки ремiснича майстернiсть, але також висок1 й витонченi мистецтва, щось поетичне. При-вертаючи до цього увагу, Гайдеггер, вказуе на ще важливше у значенш слова те^п. Вiн посилаеться на Платона i Аристотеля, порiвнюючи слова тех^ i епют^цп саме у свгт того, що i як виводиться з потаемносп. Обидва слова iменують знання у найши-ршому значеннi, вмiння орiентуватися, розбиратися у чомусь. Знання приносить ясшсть i в якостi пояс-нюючого е розкриттям потаемностi. За поясненням Гайдеггера, те^п - вид «ютинснування», «розкри-вае те, що не саме себе про^з-водить, ще не юнуе в наявностi, а тому може вийти i виглядати i так й ш-акше. Людина, що будуе будинок або корабель або виковуе жертовну чашу, виводить Гх з потаемностi вщповщно чотирьом видам «приводу». Це розкриття потаемного заздалепдь збирае образ i мате-рiал корабля i будинку воедино в свiтлi перед-баче-но! закiнченостi готово! речi та намiчае, виходячи зввдси, спосiб !! виготовлення» [с. 225, 1]. Таким чином, виршальна суть те^п полягае у цьому розк-ритп, а не у манiпуляцiях чи операц1ях, не у засто-суванш засобiв. Тож «технiка - вид розкриття потаемносп. Сутшсть техшки розташована в областi, де мають мюце ввдкриття i його непотаемшсть, де збу-ваеться аХ^беш, ютина» [с. 225, 1].
Кардинальну вщмшшсть сучасно! технiки за-звичай вбачають у тому, що вона спираеться на науки, причому i зворотне мае мiсце: сучасна експе-риментальна наука залежить ввд технiчноi апара-тури i прогресу приладобудування. Але основа такого взаемо-зворотного ввдношення м1ж наукою i техшкою лишаеться нез'ясованою. I вирiшальним е питання: у чому сутнiсть сучасно! техшки, яка дш-шла до застосування природознавства? Вiдповiдь Гайдеггера полягае у тому, що сучасна техшка - та-кож розкриття потаемного, лише через це можливо
прояснити для нас !! новизну. Але розкриттям потаемного, що пануе у сучаснш техшщ, е виробництво, яке ставить перед природою нечувану вимогу бути постачальником енергп, яку можна було б видобу-вати i запасати як таку. «Виробництво завжди вiд самого початку несе в собi установку на вщтво-рення, на збiльшення продуктивносп в сенсi отри-мання максимально! вигоди при мшмальних ви-тратах» [с. 226, 1]. Виведення з потаемносп, яким захоплена сучасна техшка, мае характер видобув-ного виробництва.
Вилучення, переробка, накопичення, розподiл, перетворення - види виведення з потаемносп, за яких «управлшня та забезпечення робляться навггь головними рисами про-iз-ведення, розкриття» [с. 227, 1]. Людина рашше за природш енергi! залучена у процес видобувного постачання, вона нiколи не бувае чимось, що просто перебувае у наявносп. Сама непотаемшсть, всередиш яко! розгортаеться постачальне виробництво, жодним чином не створена людиною. Людина завжди виявляеться чимось захопленою, i лише у силу свое! захопленосп вона i може бути людиною.
Виклик, який змушуе людину постачати дш-сне як те, що перебувае-в-наявносп, зосереджуе людину на постачальному виробницга, нацiлюе на постачання дiйсного як такого, що перебувае в наявносп. Цей захоплюючий людину виклик, що збирае !!, зосереджуе на постачанш усього, що вихо-дить з потаемностi, в якосп перебуваючого-в-наяв-ностi, Гайдеггер називае по-ставом [с. 229, 1]. Слово «постав» вш бере як iменуваиия суп сучасно! техшки, а розкриття незвичного смислу цього слова розпочинае з юнуючого значення - верстат (станок).
Слово «ставити» у словi «по-став» мае збере-гти у собi вiдголосок того «становлення», ввд якого походить, а саме то! художньо! вистави i вистав-лення, котрi в осмисленнi пoínol^ теж виводять при-сутне в непотаемшсть. Обидва - i твiр, що предста-вляе, i виробництво, що добувае i постачае, - спорь дненi у сво!й сутностi, е способами розкриття потаемного, види ютини (алете!). У по-ставi здiйс-нюеться непотаемнiсть, тому функцiонуваиня сучасно! техшки - i не пльки людська дiяльнiсть, i не простий засiб в рамках цiеi дiяльностi. «Одне лише iнструментальне, одне лише антрополопчне визна-чення технiки в принциш не мае сенсу: його не можна реабштувати, наить подключивши до нього за-дшм числом метафiзичне або релiгiйне тлума-чення» [с. 230, 1].
Отже, по-став не е чимось технчним чи маши-ноподiбним, а становить споаб, у який дiйсне ви-ходить з потаемностi та постае як перебування-в-наявностi. Це ввдкриття потаемного вiдбуваеться не десь поза межами усяко! людсько! дiяльностi, але все ж i «не тшьки в людиш та не головним чином через не!» [с. 231, 1]. Тобто питання ставиться Гай-деггером про саму людину. Суть сучасно! техшки -поставити людину на шлях такого розкриття потае-мносп, завдяки якому дiйснiсть всюди, бiльш чи менш явно, робиться перебуваючою-в-наявносп. Поставити на той чи шший шлях - то те ж саме, що послати в нього. Це Гайдеггер називае мгаею чи долею i з цього виводить хвд юторичних подш.
Людина вперше тiльки тод робиться вiльною, коли дослухаеться до тси, що посилае Г! в iстори-чне буття, так вона приходить до послуху, але не до безвiльно! слухняностi. За своею сутшстю свобода пов'язана не з волею, тим бшьше не з причинною обумовлешстю людсько! волi. Вона виникае i править у просторi як вихвд з потаемносп - просвiток. Розкриття потаемного, тобто ютина, е подiею, з якою свобода знаходиться у найближчш та штим-нiшiй спорiдненостi. Iррацiональна сваволя i рацю-налiстична скутiсть абстрактними законами одна-ково далек! ввд вихвдно! свободи.
Вступ людини у вшьний простр вторичного послания жодним чином не нав'язуе !й тупого фата-л1зму або слшого служшня, або (що зводиться до того ж) безсилого бунту проти техшки, яку прокли-нають як справу диявола. Навпаки, коли людина по-справжньому вiдкривае себе до суп техшки, то неоч!куваним вщкриттям стае те, що вона захоп-лена звшьняючою вiдповiдальнiстю. Влада поставу вiдповiдае дол! вторичного буття, яка завжди посилае людину на той чи шший шлях розкриття потаемносп. Тому людина завжди ходить межею пе! мо-жливосп, наближаеться до того, що буде дослвджу-вати ! розробляти тшьки реч!, розкрип за подобою поставу, все вим!рюючи його м!рою. Тим самим за-криеться шша можливють - вникати в суть непота-емного ! непотаемносп, приймаючи цю потр!бну для !! розкриття приналежшсть до не! як свое вла-сне ество. Цими двома можливостями доля поставила людину на край небезпеки ! ризику: загроза прогледии непотаемне ! перетлумачити його та-!ться у непотаемносп.
Розкриття природи в наущ як причинно-нас-л1дково! взаемодп та причинносп, коли вона постае як система сил ! вплив!в, що розраховуеться, дозво-ляе робити правильн твердження, але саме через щ устхи змщнюеться небезпека того, що посеред правильного вислизне ютинне. Коли мю1я розкриття та!ни править в образ! по-ставу, вона стано-вить крайню небезпеку. Людина ризикуе стати просто постачальником наявносп серед того, що саме е у наявносп, шде не зустриися з самою собою, прогледии ! прослухати себе саму серед предмепв свого поставлення. Тобто постав пщдае ризику не тшьки людину в !! ставленн до само! себе, але ! до всього, що е.
Небезпечна не техшка сама по соб! - немае ш-якого демошзму техшки, але е таемниця !! суп - мь ая розкриття потаемносп, яка становить ризик. Загроза людиш йде навггь не вщ можливо! згубно! ди машин чи тех^чних апарапв. Вона полягае у небе-зпечносп того, що людина буде не в змоз! поверну-тися до б!льш первинного розкриття потаемного ! почути голос первинно! ютини.
У вщповщь на запитаиия про значення слова «врятувати», Гайдеггер вщштовхуеться вщ забезпе-чення продовження iснувания, утримання вщ заги-бел!, щоб прийти до чогось бшьшого в осмислення порятунку. На його думку, «врятувати» означае по-вернути щось до його ества, щоб вперше явити це у достотному свгш. Якщо постав е крайня небезпека, то в ньому, а отже ! в техшщ, мають таГтися ! па-ростки ряпвного. Фшософ намагаеться висвгтлити щ паростки порятунку, як слад вдивившись у те, що
е постав як мю1я розкриття потаемносп. Вш намагаеться зрозумии, чому там, де е крайня небезпека, чому саме пщ владою постава порятунок корениться найглибше, зароджуючись там. Щоб зрозу-мти це, мислитель ще пильшше вдивляеться у не-безпеку ! ще раз ставить питання про техшку. Адже це в !! суп корениться ! проростае ряпвне.
Будь-яка мю1я розкриття таемносп викону-еться як здшснення, що вперше тшьки ! надшяе людину пею часткою учасп в розкритп, яко! вимагае под!я виходу в непотаемшсть. Людина збуваеться лише у сшв-бутп ютини як потр!бна для нього. Постав пщдае людину ризику вщмови вщ свое! в!льно! сутносп, саме ця крайня небезпека дае знати про ш-тимну, непорушну приналежшсть людини до здшснення ютини - за умови, що людина з! свого боку почне звертати увагу на сутшсть техшки, яка таГть в соб! можлив! паростки порятунку. Все залежить вщ людсько! здатносп розшзнати щ паростки ! вдя-чно зберегти !х. Щоб зробити це, насамперед, треба зусилля, щоб розгледгти суть техшки, замють того щоб просто защпеншо витрщатися на техшчне. Допоки ми будемо уявляти соб! техшку як шстру-мент чи знаряддя, ми застрягнемо на бажанн опа-новувати г! та пронесемось повз суть техшки.
Щоб виявити цю суть Гайдеггер звертаеться до техне древшх: «Колись не тшьки техшка носила на-зву "техне". Колись словом "техне" називалося ! те розкриття потаемного, яке виводить ютину до сяйва явленосп. Колись про-!з-ведення ютини в красу теж називалося "техне". Словом "техне" називався ! "пойеас" витончених мистецтв» [с. 233, 1]. На початку европейсько! ютори в Греци мистецтва шдня-лися до висот розкриття таемнищ, здшснено! в них. Вони ясно являли присутшсть бопв, д!алог божественно! ! людсько! дол!, пише Гайдеггер. I мистец-тво називалося просто «техне». Воно було одним-единим у сво!й багатогранносп, розкриттям потаемного, а вияв та!ни, яким пронизан! ва мистецтва, у поези е найяскравшим явленням !стини. У Платона в д!алоз! «Пир» пойесю трактуеться як все, що заподше перех!д з не-сущого в суще.
«Чи дано мистецтву здшснити цю вищу мож-лив!сть свого ества серед крайньо! небезпеки, н!хто не в силах знати. Але ми маемо право вжахатися. Чому? Можливосп !ншого: того, що усюди утвердиться шалена техиiчна гонка, поки одного разу, пронизавши собою все тех^чне, ество техшки укорениться на мющ под!! ютини. Осшльки суть тех-н!ки не е чимось техшчним, сутн!сне осмислення техшки ! вир!шальне розмежування з нею повинне ввдбутися в обласп, яка, з одного боку, спорщнена сут! техн!ки, а з шшого, все-таки фундаментально в1др!зняеться в!д не!. Одшею з таких областей е ми-стецтво. Звичайно, т!льки в раз!, якщо художня думка в свою чергу не !золюеться в!д т!е! констеляц!! !стини, про яку ми ставимо питання» [с. 238, 1]. Гайдеггер протиставляе поетичне осереддя мови те-хшзацп людини. Мова завдяки своГй поетичн!й об-лаштованосп збер!гае реч! в тих вим!рах ! тих рамках, у яких вони не виявляють сам! себе [с.15, 3]
Висновки. У пвдсумку зазначимо, питання про техшку, ставиться Гайдеггером саме як фшософ-ське, щоб п1дготувати в!льне ставлення до не!. Ввд-носини м1ж людиною ! технолог!ею будуть вшь-ними, якщо вони в!дкриють людське iснуваиия
(Dasein) в сутносп технологи. Тшьки ютина приводить нас у вшьш стосунки з тим, що стосуеться нас, стверджуе Гайдеггер, тому запитування розкривае запитане в його ютиннш суп, таким, яким воно е, у пошуку ютини шляхом правильного. Технологш вiн спорвднюе з мистецтвом i мовою у цшсносп творчостi.
Фiлософська рефлексiя технологи як сощаль-ного феномену дозволяе розглянути ii як увесь лад життя соцiуму, буття людини. Саме такий ушверса-льний змiст дозволяе !й каталiзувати поставання унiкальностi людини як особистостi, суб'ектносп, творця. Культура - як створена, так i та, що твориться, - е процес перетворення субстанцiйного в унiкально-унiверсальне через технологш. I багатс-тво цього змюту потенцiйно мiститься у «техне» древшх, з якого починаеться iсторiя поняття «технология». У ньому, в «згорненому», «латентному», «потенцшному» видi - актуальний свiт культури: минуло!, сущо!, прийдешньо!. Саме до цiе! ушвер-сальностi та цiлiсностi нинi треба, - зрозумшо, на нових засадах, - повертатися.
^irepaTypa
1. Haydegger M. (1993). Vopros o tehnike // M. Haydegger Vremya i byitie: Stati i vyistupleniya. Per. s nem. V.V. Bibihina. Moskva, Respublika, 221-238.
2. Haydegger M. Povorot / Martin Hadegger. Vremya i byitie: Stati i vyistupleniya: Per. s nem. V.V. Bibihina. Moskva, Respublika, 1993, 253-258.
3. Haidegger M. Dorohoiu do movy / Per. z nim. V.Kamiantsia. Lviv: Litopys, 2007, 232.
4. Rozin V.M., Aronson O.V., Alekseeva I.Yu., Neretina S.S. (1999). Traditsionnaya i sovremennaya tehnologiya: (filosofsko-metodologicheskiy analiz) / Kollektivnaya monografiya. Otv. red.:V.M. Rozin. Moskva, IFRAN, 216.
5. Mitcham, C. (ed.). Encyclopedia of science, technology, and ethics. Detroit [etc.], Thomson Gale, 2005, 29.
6. Mitcham, C. y Mackey, R. (Eds.), (2004). Filosofía y tecnología. Madrid, Encuentro Sa, 527.
7. Quintanilla, Miguel Á. (2017). Tecnología: Un enfoque filosófico y otros ensayos de filosofía de la tecnología. - 2aed. México, FCE, 278.
8. Quintanilla, Miguel A. y Aibar Puentes, E. (2002). Cultura tecnológica: estudios de ciencia, tecnología y sociedad. Malaga, Spain, Horsori Editorial, SL, 253.
ЖИЗНЕННО ВАЖНЫЕ ПРОБЛЕМЫ МИРА И ЧЕЛОВЕЧЕСТВА
Тетиор А.Н.
Доктор техн. наук, профессор Россия, РГАУМСХА им. К.А. Тимирязева, г. Москва
VITAL PROBLEMS OF WORLD AND HUMANITY
Tetior A.
Dr. Sc., Professor Russia, Moscow Agricultural Academy
АННОТАЦИЯ
В статье описан широкий комплекс исследований актуальных направлений и проблем развития мира и человечества, в основе которого лежит предложенная автором концепция бинарной множественности мира. Приведены краткие содержания исследований в области философии множественного мира, его эволюции, идеологий человечества, новой этики эмпатии, проблем эволюции материальной и духовной культуры, и пр.
ABSTRACT
The article contents a wide range of studies of topical directions of problems of development of the World and humanity, based on the proposed by author concept of binary plurality of the World. The article includes brief content of investigation in the field of philosophy of multiple world, its evolution, humanity's ideologies, a new ethic of empathy, problems of evolution of material and spiritual culture, etc.
Ключевые слова: проблемы развития мира, проблемы развития человечества, бинарная множественность мира, упрощенно мыслящее человечество, развитие материальной культуры, развитие духовной культуры, философия множественного мира.
Keywords: problems of development of world, problems of development of mankind, binary plurality of world, simplistic thinking humanity, development of material culture, development of spiritual culture, philosophy of plural world.
Комплекс исследований жизненно важных направлений развития мира и человечества, в основе которого лежит концепция бинарной множественности предметов и явлений [1], изложен в нижеперечисленных опубликованных научных работах, разделенных в книге [2] на 14 направлений (§§); Каждый раздел (1.1 и пр.) - это опубликованная статья на обозначенную тему:
§ 1. Бинарная множественность мира. 1.1.
Реальная множественная естественная эволюция живой природы. 1.2. Глубинная онтология бинарно множественного мира. 1.3. Основной закон бинарной множественности мира. 1.4. Правило бинарных оппозиций в упрощенной оценке человека и закон бинарной множественности мира. 1.5. «Глубинная» этология человека. 1.6. Вечные вопросы бытия че-
