CC BY
16
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор ©
Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
СЛОВО У КОНТЕКСТ ЕМОЦ1ОНАЛЬНО1 КУЛЬТУРИ
Автор слова i слухач (читач) далеко не завжди однаковi за сво!ми iнтелектуальними i психолопчними структурами. Щодо вищо! школи, то ми можемо стверджувати це досить смшиво, не боячись при цьому образити одну iз сторiн. Остер^атися, мабуть, слiд iншого: коли нашi намiри можуть бути сприйнятi протилежно нашим задумам.
Викладачу вищого навчального закладу бажано бути знавцем тако! усно! комушкаци як розмовна мова, що функцiонуe у двох варiантах: розповiдному (монологiчному) i дiалогiчному. У галузi побудови речень i подекуди словосполучень розмовна мова мае цший набiр граматичних конструкцiй, що вiдрiзняe И вiд мови л^ературно!. Ц вiдмiнностi особливо помiтнi у правилах побудови дiалогiв. В галузi лексики i фразеологи вона вiдрiзняеться вживанням ^в i висловiв, що надають спiлкуванню невимушенiсть та експресивнiсть.
Розмовна мова, як i все, що створено людиною, подiляеться на своерщш якiснi гатунки. Слухаючи нас не лише в аудиторiях, але й спшкуючись iз нами, так скажемо, у вузiвських коридорах, студенти мають ще одну, хай навiть етзодичну нагоду повчитися майстерностi (коли вона, звюно, е) розгалужених мовних комушкацш.
Для гуманiтарiя пам'ятати про це особливо бажано. Вим труднощi досягнення адекватност задумiв i змiсту мови викладача розумiнню i тлумаченню цього студентами не е чимось екстраординарним. Шкода лише, що дослщження ощнок навчально! мови - усно!, письмово! - студентами ще не стало предметом спещально! уваги педагогiв вищо! школи (як i середньо! також).
Взаемодш слiв Учителя та !х сприйняття учнями важливо тримати у полi теоретичного та практичного зору, оскшьки тут, на нашу думку, мютиться важлива психолiнгвiнiстична проблема навчання, яка ще чекае на спещальне дослщження.
Лектор за вузiвською кафедрою - не диктор i не декламатор. От двое, добре володiючи сво!м поставленим професiйно голосом, вiдрiзняються ввд нас, викладачiв, тим, що вимовляють, як правило, чужi слова, чужий текст, озвучують чужi думки, хоча й роблять це школи блискуче. Лектор несе аудитора сво! слова, думки, знання, переживання, гнiв, радшть, торжество, розпач, вiру. Вже говорилося: двое роблять одне i те ж - виходить не одне i те ж.
Професiйна мова викладача вищого навчального закладу - це сукупшсть
© Тищенко В.М., 2011
техшчних прийомiв та зображувально-виразних засобiв, з допомогою яких викладач втiлюe свiй творчий задум пiд час роботи в аудиторп. Але при всьому тому професiйна мова Вчителя це лише матерiал, а ще точнiше - шструмент творчого педагогiчного процесу, в якому народжуеться результат: знання наших учшв. I хоча майстернiсть вузiвського викладача не можна, без сумшву, зводити до техшчно! сторони його мовних можливостей, - вiд знання техшчних вербальних засобiв, що використовуються у викладацькiй роботi, багато в чому залежать художня виразнiсть, точшсть i глибина передачi авторсько! думки.
На викладачах Ушверситеив лежить вщповщальшсть за якiсть сво!х лекцiй. Спираючись на власний досвiд i власну практику, кожен iз нас може по-своему бачити парадигму кафедрального красномовства. Але стльним для вЫх буде, мабуть, переконанiсть, що цiлiснiсть лекцшного матерiалу, рельефний внутрiшнiй зв'язок уЫх його частин та майстернiсть викладу -саме те, що ставить вузiвське навчання на найвищий рiвень в^чизняно! освiти.
Усна мова у порiвнянш з мовою друкованою чи ефiрною мае вагому особливiсть: щодо друкованих текстiв, то навiть такий прекрасний стилют, автор всесвiтньовiдомого "Шгмалюна", лауреат Нобелiвськоl преми (1926) письменник Джордж Бернард Шоу зауважував, що е 50 способiв сказати слово "так", i 50 способiв сказати слово "ш". Але для того, щоби написати цi два слова, е лише один споаб.
Щею невiдпорною сентенцiею великий майстер письмового слова, вщдаючи належне слову живому, усному, сво!м авторитетом зайвий раз стверджуе нас у думцi, що вузiвський викладач не просто "виробник слова", -вiн його автор-митець, що володiе неосяжним мовним дiапазоном. Говорячи про експресивну лекцiю, можна зауважити, що И устх коршиться у талантi педагога володiти динамшою викладу навчального матерiалу, вмiнням яскраво передати и його частини, де е можлившть застосування зображувально-виразних засобiв.
Увiйшовши знову-таки у мистецьке поле (по аналоги з тим же "законодавчим полем"), тдкреслимо ще одну професшну якiсть вузiвського педагога, лектора - вмшня диференцiювати мову письмову i мову розмовну, живу.
Дозволимо собi не погодитись iз тими колегами, якi вважають, що обов'язково треба мати написаний повний текст лекцш, i працювати по них за кафедрою. Впевнеш в шшому: готовий текст е доволi небезпечним навiть для квалiфiкованого викладача, оскшьки найбiльш iнтенсивна iнтелектуальна дiя гарантована лише у тому випадку, коли психологiчний механiзм не затиснутий у лещата прямокутного аркуша з написаними фразами, а працюе розкуто, вiльно, оживляючи навчальний матерiал штонацшними барвами, своерiдним аранжуванням думки, майстерною iмпровiзацiею.
Педагогiчна мовна культура передбачае допомiжнi елементи, що вiдiграють суттеву роль при робой викладача у студентськш аудиторп: темп мови, артикулящя, тембр голосу, пауза, мiмiка, жести.
Усе, що плануемо сказати сво!м вихованцям, i все, що у pa3i непередбачено! потреби необхiдно буде сказати, - не занесеш у будь-який, нав^ь найбiльш досконалий конспект. Лише пом^ний резерв знань та усного слова з дня на день робить викладацьку працю ефективною. До того ж письмова мова, хоча й прочитана вголос, позбавлена додаткових засобiв впливу на слухачiв (безпосередне вiзуальне спшкування, iмпровiзацiйна виразнiсть). Чистi комушкацп - не самоцiль, а заЫб. Форма навчально! фрази органiчно витжае з И змiсту. А з шшого боку, щоби змiст огорнути у належну форму, необхiдно добре волод^и усiм простором л^ературно! украшсько! мови, усiма l! невичерпними багатствами.
Лггература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепци, з найбшьш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть, зокрема, ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоcа. - Львiв: Сполом, 2002. - 342 с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Львiв: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакотчна Украгна. -Львiв: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary Vadim Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj A WORD IS IN CONTEXT OF EMOTIONAL CULTURE
A lecturer after an institute of higher department is a not announcer and not reciter. Those two, well owning the voice put professionally, differ from us, teachers, those which pronounce, as a rule, stranger words, stranger text, wire for sound stranger ideas, though do it sometimes brilliantly. A lecturer carries audiences the words, ideas, knowledge, experiencing, anger, gladness, triumph, despair, faith. It was already talked: two do the same - will nurse not the same ж.
Стаття надшшла доредакцИ 2.04.2011
