CC BY
59
Т.А. Федотова
ВЗАеМОЗВ'ЯЗОК Ц1НИ РОБОЧО1 СИЛИ З 1НТЕНСИВН1СТЮ II РУХУ НА РИНКУ ПРАЦ1
Кон'юнктура ринку пращ безпосередньо впливае на цiну робочо1 сили i на рiвень зайнятосп населення. Рiшення про змiну свого трудового статусу людина приймае з огляду на рiвень оплати працi, роботодавщ також коригують чисельнiсть робочо'1 сили на внутрiшньофiрмовому ринку працi, враховуючi рiвень 11 оплати, що юнуе на ринку працi. Тому очевидно, що мiж елементом ринку пращ - щна робочо'1 сили - i тенденцiями 11 руху iснуе взаемозалежнiсть i взаемовплив.
Рiшення кожно1 людини про необхiднiсть працювати, залишатися на своему робочому мiсцi або шукати iнше залежать вiд рiвня пропоновано1 заробiтноí' плати, сукупного доходу сiм'í', сiмейних обставин, наявностi вшьного часу, боргових зобов'язань, витрат часу на тдготовку або перепiдготовку, сощального статусу тощо.
Цiнi в дослщженнях економiстiв придiлялось багато уваги ще з часiв У.Петтi [1, 2, 3 та ш.]. Бiльшiсть з них присвячували 1й окремi пращ, практично кожний розглядав цей елемент. Незважаючи на це, багато моментсв щодо цiни робочо1 сили залишаються дискусiйними i невизначеними остаточно. При визначенш даного елемента ринку пращ присутш неточностi, помилковi трактування та певш невизначеностi.
Метою дано1 статтi е встановлення взаемозв'язку щни робочо1 сили з iнтенсивнiстю й руху на ринку працi. Для досягнення дано1 мети в першу чергу необхiдно визначитися з поняттям щни робочо1 сили.
© Федотова Тетяна Анатолпвна -Нацюнальний унiверситет, Днiпропетровськ.
Багатьма теоретиками i сучасними економiстами застосовуються поняття "щна" i "вартють" робочо1 сили як одне й теж [3, 4, 5 та ш.], що е суттевою помилкою. Тому ми вважаемо за необхщне провести точне розмежування цих понять.
Цша товару "робоча сила" являе собою сукупнють витрат роботодавця, пов'язаних iз використанням робочо1 сили, забезпеченням необхщного й вiдтворення.
Цша робочо1 сили складаеться з безпосередньо зарплати i з витрат роботодавця на робочу силу.
До складу заробiтно'í плати входить й грошова i натуральна виплата: посадовий оклад, тарифний заробггок, премй i винагороди, надбавки i доплати, продукти харчування, предмети користування, безоплатне житло. До складу витрат роботодавця вщносяться: соцiальнi виплати (лжарняш, виплати вагiтним та матерям, пенсй у зв'язку з виробничим травматизмом та
iнвалiднiстю, вихщна допомога, оплата вiдпусток, вартiсть медичного та саштарного обслуговування); витрати на професшну пiдготовку та пiдвищення квалiфiкащí', на пiдбiр кадрiв та профорiентацiю; обов'язковi податки та вiдрахування з фонду оплати пращ, яю виступають у формi витрат на робочу силу (вщрахування до Пенсiйного фонду, фонду страхування на випадок безробпгя, фонду страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професшних захворювань, фонду соцiального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатносп);
ISSN 1562-109X
сощально-побутове обслуговування пращвниюв (щальш, культурнi заходи, утримання об'екпв сощальноi iнфраструктури, оздоровлення ро6очо'1 сили за рахунок пщприемства).
Вартiсть товару "робоча сила" складасться з обсягу життевих благ, необхщних для забезпечення нормально'1' життедiяльностi людини i утримання им'!', пiдтримування працездатносп, духовного розвитку, одержання необхiдноi професшно-квалiфiкащйноi пiдготовки тощо.
Величина вартосп формуеться пiд впливом певних факторiв. П збiльшення вiдбуваеться за рахунок збшьшення витрат на житло i транспорт, розширення потреб у зв'язку з прогресивним розвитком суспшьства, зростання психолопчного навантаження та штенсивносл працi, глобального i екологiчного навантаження у свт. Зниження вартостi робочо'1 сили мае мiсце в разi зниження вартостi життевих засобiв. Прийнятною для нас е позицiя Ф. Кене й шших фiзiократiв, яю зводили суть вартостi до споживно'1 вартостi [2]. Тому якщо розглядати вартють у визначеному нами аспекту то очевидно, що мова йде про витрати на споживання, на задоволення потреб людини.
В умовах хрошчного безробггтя закон попиту i пропозицй фактично дiе у виглядi постiйного перевищення пропозицй над попитом робочо'1 сили. 1снуюча чисельнють постiйних безробiтних стримуе вимоги зайнято! робочо! сили в частинi полшшення умов продажу. У той же час у галузях, що бурхливо розвиваються, та
високорентабельних галузях рiвень оплати пращ значно перевищуе середньогалузевий в економщ, а тим паче рiвень оплати в галузях, що знаходяться у сташ спаду [6, 7]. Тому щна робочох сили вiдхиляеться вiд й
вартостi як убiк перевищення, так i вбiк недосягнення до не:1.
Практика показуе, що об'ективно визначити щну ро6очо'1 сили, виходячи з обсягу виробництва, доходу,
кон'юнктури ринку, - неможливо. Сучасним умовам не вщповщае розумшня заробiтноi плати як частки пращвниюв у суспшьному фондi споживання [8]. Помилкове i трактування заробiтноi плати як частки пращвниюв у доходi пiдприемства [9]. Заробггну плату слiд розглядати як витрати виробництва. Витрати на оплату пращ повинш як гарантувати вщтворення ро6очо'1 сили, так i заохочувати бшьш ефективне використання матерiальних i трудових ресурсiв.
Отже, коротко вщмшнють мiж вартiстю i цiною ро6очо'1 сили можна визначити таким чином: вартють ро6очо'1 сили - це те, чого вона коштуе, щна ро6очо'1 сили - це те, за скшьки вона купуеться. Тобто це зовам рiзнi величини, яю оцiнюють товар "робоча сила" у рiзних аспектах. Це свiдчить про необхщнють 1'х чiткого розмежування i правильнiсть застосування щодо кожно'1 окремоi вартiсноi характеристики ро6очо'1 сили у грошовому виразнику.
На жаль, помилкове застосування цих категорш набуло значного поширення в економiчнiй теорii, статистичнш лiтературi та на практицi, у тому чист i на мiжнародному рiвнi. Так, ще в У.Петп визначення "природно'1 цiни працi" це,
по суп, - вартiсть ро6очо'1 сили [1]. В У.Петтi немае розумшня вартосп як об'ективноi реальносп, як внутрiшньоi властивостi товару. Вш визначае не вартiсть товару, а його вщносну вартiсть у грошовому вираженш, не вiдокремлю-ючи вартють вщ цiни, й грошового визначення. Вш веде мову про вартють продукцп (товару), але робоча сила теж е товаром з певними особливостями.
У.Петп вважають засновником трудово'1 теори вартосп, тому його постулати лягли в основу робгт iнших теоретикiв, яю почали застосовувати це ототожнення i щодо товару "робоча сила" [1, 2, 10 та ш.]. Величину природно1 цiни працi вiн помилково визначае вартiстю засобiв iснування. Подовжуючи цю думку, вiн пише, що рiвень заробгтно1 плати мае дорiвнювати мiнiмуму засобiв iснування, тобто забезпечувати лише фiзiологiчний прожитковий мiнiмум, щоб примусити робiтникiв працювати. Цим вш ще бiльше поглиблюе помилковiсть сво1х поглядiв.
Дж. Мiлль, як i багато шших економю™, не надавав особливого значення розмежуванню категорiй вартосп та цiни, оскiльки вважав, що суттевою е форма, в якш виступае вартiсть - цiна [3].
У мiжнароднiй практицi iснуе загальне визначення поняття вартостi робочо1 сили. Згщно з резолюцiею, прийнятою мiжнародною конференцiею зi статистики працi в 1985 р., вартють робочо1 сили - це розмiр фактичних видатюв наймача на утримання робочо1 сили [10]. Наведене поняття вартосп фактично замшюе собою цшу робочо1 сили. Щодо Украши, то Iнструкцiя по визначенню вартостi робочо1 сили № 131 насправдi регламентуе порядок визначення щни робочо1 сили [11]. Ми згодш з наведеним в 1нструкцп порядком визначення, групами класифшацп витрат на робочу силу, проте в текст 1нструкци слова "вартють" робочо1 сили слiд замiнити на "щна" робочо'' сили.
Справжнiми е мiркування К. Маркса, який, не заперечуючи взаемозалежностi мiж цiною i вартютю, визнае ïx вiдмiнностi. Вш вважае, що у процесi виробництва здатнють до працi використовуеться лише тою мiрою, яка необxiдна, щоб вщшкодувати вартiсть спожитих засобiв виробництва, створити
додаткову вартють, а також створити вартють, яку б робгтник, обмшявши ïï на ринку, м^ використати для задоволення сво1х потреб. Вш не говорить, що розмiри ще1 частки вартостi (необxiдного продукту) дорiвнюють вартостi предметiв споживання, а лише, що вони залежать вщ вартосп предметв споживання, якi необхщш робiтнику та його амЧ, а ощнку ш дае капiталiст, перетворюючи вартiсний вираз потреб на щновий. Тому необxiдний продукт набирае форми заробгтно1 плати, тобто вартiсть товару "робоча сила" виступае у формi щни, яка тдлягае тим самим ринковим законам, що й щна будь-якого шшого товару [12].
Для повноти i якосп аналiзу дощльно застосовувати такий вартiсний показник ощнки товару робоча сила, який враховував би обидва щ поняття. Ще А. Смгт вважав, що робгтники продають свою працю, що так само, як i iншi товари, мае "справжню i номiнальну щну" (номшальна й реальна зарплата) [13]. Проте його визначення цих категорш декшька рiзниться вiд сприйнятого нами.
Нам ближче погляди Т. Мальтуса, який розрiзняв номiнальну (грошову) та реальну зарплату, вказуючи, що сукупнють необxiдниx засобiв iснування, яю робiтник може придбати на свою зарплату, визначае ïï реальну величину, а номшальна зарплата - це сума отриманих робгтником грошей; вона менше пов'язана з обсягом життевих засобiв, е вщносно самостiйною i змшюеться пiд впливом кiлькоx чинникiв [1].
Отже, очевидно, що ршення, яке приймаеться людиною, залежить вщ рiвня реальноï заробiтноï плати, а не номiнальноï. Зазначимо цi визначення. Номшальна заробгтна плата - це встановлена ставка, оклад, розщнка оплати пращ, яку фактично отримуе пращвник. Реальна зарплата - це
кшькють товарiв, яку iндивiд може придбати на свою заробгтну плату, вона визначаеться вщношенням номшально'' заробп^но' плати до шдексу цiн. Таким чином, при проведенш дослiдження будемо користуватися рiвнем реально'' заробп^но' плати.
На рис. 1 можна наочно простежити змши обсягiв потокiв робочо'1 сили на ринку пращ залежно вщ рiвня оплати працi. На осi У вщкладено рiвень
ринково'1 зарплати, на ос Х - чисельнiсть робочо'1 сили, що бере участь у рус по потоках на ринку пращ. 1снування ринково'1 зарплати виводив ще У. Петтi. За його думкою, й величина визначаеться не лише витратами пращ, а й шшими факторами, зокрема попитом i пропозищею. Отже, ринкова цiна робочо'1 сили - це той рiвень, що формуеться механiзмом саморегулювання ринку пращ.
Рис. 1. Змгни обсяггв потокгв робочог сили на ринку працг залежно вгд р1вня оплати працI
Нами аналiзуеться декшька абстрактний пращвник тому, що для одного певний рiвень заробп^но' плати е високим, для шшого - вш занадто низький. За умови оплати пращ на певному рiвнi один приймае ршення про продаж свое'' робочо'' сили, шший - не приймае. Отже, ми розглядаемо саме процес прийняття рiшення, не конкретизуючи другорядних обставин i рiвня зарплати.
1снуе мiнiмальний рiвень зарплати ^щь), при якому людина приймае ршення про працевлаштування на певне робоче мюце. При рiвнi заробп-но'' плати, нижчому за Zmin, вона не бачить необхiдностi працювати. При рiвнi Zmin частина населення приймае ршення про входження до складу сукупно' робочо' сили. При подальшому зростаннi
реально'' зарплати бiльше пращвниюв приймають рiшення про перехiд мiж робочими мiсцями з метою працевлаштування на бшьш
високооплачувану роботу. Також зростае чисельнiсть осiб, що знаходилися поза складом сукупно'' робочо'' сили i повертаються на ринок пращ у пошуках роботи. До досягнення природно'' заробiтноi плати крива пропозицй з боку робочо'' сили мае крутий вигш тому, що робоча сила не особо прагне до працевлаштування за умови такого рiвня оплати пращ. В умовах оплати пращ на рiвнi природно'' бажаючих продати свою робочу силу стае все бшьше, на короткочасний перюд крива набувае практично горизонтального положення. При перевищенш реальною заробгтною платою природно' додатково зростае
чисельнють робочо1 сили, що вживае заxодiв до працевлаштування на бiльш оплачувану роботу, i тих, що приймають ршення про входження до складу сукупно1робочо1 сили.
Необxiдно вiдзначити юнування певного рiвня Zmax, при якому за умови наявност бажаючих працювати роботодавщ вже не в змозi наймати додаткову робочу силу. 1накше кажучи, цей рiвень зарплати е необгрунтованим i неокупним для роботодавця. Дане становище може складатися не вщразу, а з плином часу, тобто певний перюд роботодавець може проводити оплату пращ на рiвнi Zma^ Потiм починаеться зворотний процес - рiвень оплати пращ знижуеться. Спад може носити двоякий характер: може вщбуватися плaномiрно, а може вщбутися рiзким стрибком, досягнувши навпъ рiвня Zmin (рис. 1).
А.СмГт детально aнaлiзуе фактори, яю впливають на вiдxилення ринково1 щни вщ природно". За умов природного стану (вшьно1 конкуренци) ринок працюе як своерщний регулятор природного тяжшня руху товарних потокiв до стану ринково1 рiвновaги. Попит i пропозищя стають факторами встановлення ринково1 щни. Втручання у виглядi привше1в, монополи, реглaментiв, зaконiв порушуе природний стан. Воно, - пише А.Смгт, -призводить часто до результатш, протилежних тим, на яю сподiвaлись, щоправда, якась група або клас можуть мати вигоду вщ такого втручання, проте воно завжди зашкоджуватиме
стратепчному завданню - економiчному зростанню [13].
Д. Ркардо також розрiзняе "природну" i "ринкову" щну. Праця як товар теж мае природну i ринкову щну. Пщ природною вш фактично розумiе цшнють, пщ ринковою - щну. РинковГ щни зазнають випадкових i тимчасових коливань. Короткочасний вплив на вщхилення ринкових цш вщ природних
справляють попит i пропозищя. Проте за умови вшьно1 конкуренци та переливання каппашв ринковГ щни не можуть надовго вщхилятись вщ природних [14]. Даш положення якоюсь мГрою пщтверджують виведену нами поведiнку криво1 оплати прaцi на грaфiку.
Природна щна пращ визначаеться у Д. Ршардо цшнютю зaсобiв споживання робгтника i його сГм'1. Хоч Д. Ркардо й розум1в, що сутнють поняття "засоби iснувaння" визначаеться юторично i залежить вГд трaдицiй i р1вня розвитку продуктивних сил, проте в нього теж бачимо тенденщю зводити природну щну пращ до щни мЫмуму зaсобiв iснувaння. Справедливе ставлення 1м ринково1 зарплати в залежнють вГд попиту i пропозици. Проте з його визначенням ринково1 зарплати як тако1, що фактично виплачуеться робгтникам, ми не можемо погодитися, бо мова тут нaспрaвдi йде про номшальну зaробiтну плату [14].
Ми можемо прошюструвати два випадки спаду зарплати у вгтчизняних умовах: на приклaдi гaлузi полкрафп i щодо оплати прaцi буxгaлтерiв. Так, бурхливий розвиток гaлузi полкрафп з 1995 р. привк до зростання зарплати в нш до 300-500 дол. (навпъ у робгтника), у той час як середня ринкова зарплата знаходилася на р1вш 300 грн. Це вщбулося через нестачу пращвниюв, що мали квашфкащю для роботи в дaнiй галуз^ на фонГ швидкого зростання кшькосп фГрм у нГй. Так, на початку 90-х роюв цей ринок у Дншропетровськш областГ обслуговували два пщприемства - видавництво "Зоря" та "Украша", частина замовлень
виконувалась у ЛьвовГ, КиевГ, ХарковГ тощо. На сьогодш налГчуеться близько сотнГ фГрм. Свого часу ще К.Маркс на теоретичному прикладГ показав, що в результат мГжгалузево1 конкуренцГ1 вГдбуваеться переливання катталш до тГе1 галузГ, яка гарантуе бшьший
прибуток. Отже, з огляду на високу рентабельнють галузi пол^рафй в умовах рiзкого зростання попиту на й продукцiю, ненасиченiсть ринку, виробництво продукцй зовсiм нового якiсного рiвня за допомогою iмпортного високоякiсного обладнання, багато пщприемщв прийняли iнвестицiйнi рiшення про вщкриття свого бiзнесу саме в цш галузi або про перехщ до не'1 з iнших сфер дiяльностi. Одночасно частина робочо' сили, враховуючи таки високi заробiтки, прийняла ршення про оволодiння професiями, що потрiбнi у видавницькiй дiяльностi. Усе це призвело до суттевих змш у галузi. Приток робочо'1 сили, що здобула професй у сферi полiграфГí, значно збiльшив пропозицiю робочо'1 сили, розширив можливiсть професiйного вщбору для роботодавця. З iншого боку, збшьшення виробникiв полiграфiчноi продукцй, розширення 1'х потужностей дали змогу задовольняти iснуючий попит, а з плином часу призвело до конкурентно' боротьби на даному ринку. Роботодавщ вже вимушеш боротися за замовниюв, а цьому iснуе два шляхи - тдвищення якостi продукцй i зниження цiни 11 реалiзацй. У цьому випадку вступае в дш добре вщомий закон замiщення, який полягае в тому, що виробники завжди, коли це можливо, замшятимуть дорогий фактор виробництва дешевшим. Тому постала необхщнють зниження оплати пращ, а великий обсяг пропозицй робочо'1 сили дав змогу це зробити. Отже, рiвень зарплати почав знижуватися.
Прикладом другого випадку зниження оплати пращ можна навести ситуащю щодо бухгалтерiв. На початку 90-х рокiв, коли стали вщкриватися комерцiйнi пiдприемства, попит на бухгалтерiв рiзко зрiс, до того ж фахiвцiв, що володши навичками ведення бухгалтерського облiку, в комерцй було одиницi. Рiвень оплати 1'х пращ був
високим через нестачу кадрiв необхщно'' квалiфiкацй. Головш бухгалтери фiрм отримували високу заробгтну плату також через те, що вщ 1'х професiйного рiвня багато в чому залежала стабшьнють дiяльностi фiрми i 11 фiнансовий стан. Тому роботодавщ намагалися залучити високопрофесшних фахiвцiв,
приваблюючи 1'х високим рiвнем оплати працi. Надалi багато населення прийняло ршення про оволодiння даним фахом. Роботодавщ вже могли задовольняти свш попит, маючи можливосп вибору. Багато навчальних закладiв i рiзних курсiв випустили на ринок пращ занадто велике число фахiвцiв у сферi бухгалтерського облiку i продовжують випускати (пщтвердженням цьому е значна кшькють бухгалтерiв у складi безробгтних на облiку в державнiй службi зайнятостi). Це призвело до того, що роботодавщ почали знижувати оплату пращ. На даний час на деяких тдприемствах бухгалтери отримують зарплату, нижчу за природну, особливо це стосуеться державних i бюджетних пщприемств.
Охарактеризувати позищю
роботодавцiв у проаналiзованих ситуацiях можна шляхом застосування "символу вiри" меркантилiзму стосовно ринку пращ: бшьше продавати (маеться на увазi продукцй) i менше купувати (тобто менше витрачати на оплату пращ).
Тому важко погодитися з первюною позищею Д.Ркардо, що змiни в заробгтнш платi не спричиняють вщповщних змiн цiнностi товару, а позначаються лише на величиш прибутку. Д.Ршардо не погоджуеться iз твердженням А.Смгта, що зростання цiни працi призводять до зростання щн товарiв. 1з часом Д.Рiкардо модифiкуе свою теорш цiнностi. Вiн вiдмовляеться вiд твердження, що заробгтна плата не впливае на щни. Проте дiю ще'1 причини змiни цiнностi товарiв Д.Ржардо визнае
nopÏB^HO слабкою, такою що ïï необов'язково враховувати, значно важлившим е збшьшення або зменшення кiлькостi працi [14]. Цей пщхщ Д.Рiкардо до визначення щнносп зазнав гостроï критики з боку економю™, якi пiдкреслювали працевитратний характер концепци.
Виходячи з поведшки криво'1' руху робочо'1' сили на ринку пращ, можна зробити три припущення: 1) при падшш заробггно'1 плати нижче певного мiнiмального рiвня працiвник приймае рiшення про недоцшьнють працювати, вiн переходить на шше робоче мiсце або залишае склад сукупно'1 робочо'1 сили; 2) при зростанш реально'1 заробiтноï плати людина прагне працевлаштуватись на бшьш високооплачувану роботу або перейти до складу сукупно! робочоï сили, якщо вона знаходилася поза ïï складом; 3) при досягненш заробiтною платою певного максимального рiвня вона починае знижатися; це скорочення може досягати рiвня мiнiмальноï зарплати.
Простежимо вплив змши цiни робочоï сили на обсяг i спрямованiсть потокiв робочоï сили на фжсованому ринку працi.
При проведенш аналiзу щодо заробiтноï плати як засобу впливу на потоки робочоï сили на ринку пращ ми дотримуемося позицш Дж. Кейнса, який стосовно економiчних наслщюв скорочення заробiтноï плати зробив такi висновки: 1) попит на працю i рiвень зайнятостi визначаються реальною, а не номшальною заробiтною платою, як учили економюти-класики; 2) зниження номiнальноï заробiтноï плати завжди супроводжуеться е^валентним
зниженням реально^ оскiльки цiни за умов конкуренцп визначаються прямими граничними витратами, як в короткостроковому перiодi складаються виключно з трудових витрат; 3) оскшьки реальне споживання е функщею самого
тiльки реального доходу i реальна схильнють до споживання у пращвниюв менша за одиницю, вони тсля зниження заробiтноï плати витрачатимуть на споживання менше, шж рашше; 4) хоча трудовi витрати й щни знизилися, наступне зниження ставки процента буде нездатним стимулювати швестици, вiдтак зниження заробiтноï плати призведе тшьки до зниження сукупного попиту, а безробптя або збшьшиться, або, у лiпшому випадку, залишиться на тому самому рiвнi [10]. Отже, дослщження впливу цiни робочоï сили будемо здiйснювати за рiвнем реальноï заробiтноï плати.
При зростанш рiвня реальноï заробiтноï плати знижуеться чисельнють звiльнених за власним бажанням, яю задовольняються зростанням цiни на свою робочу силу (поток Р1). У цих умовах пращвники, задоволеш рiвнем оплати, прагнуть працювати краще i пiдвищувати свiй квалiфiкацiйний рiвень, щоб не позбавитися робочого мюця, тому роботодавцi менш схильнi до ïx: вивiльнення (знижуеться обсяг вившьнених за рiшенням адмiнiстрацiï -поток Р2). Бiльша частина контингенту сектора Сн приймае ршення про працевлаштування на певш робочi мiсця через тдвищення рiвня оплати працi, також зростае чисельнють
працевлаштованих на менш престижш робочi мiсця з невисоким рiвнем оплати, якi визволяються через дш потоку Рв у секторi Сз, спрямованого на переxiд пращвниюв з цих мiсць на бшьш високооплачуваш (поток Р4 i Р5 "Працевлаштованi: вперше i тi, що повернулися на робочi мiсця"). Знижуеться обсяг потоку Р7а (вперше вступили на ринок пращ - до складу незайнятого населення) через перехщ частини робочоï сили з нього до потоку Р7б (вперше вступили на ринок пращ -до складу зайнятих) з тих же умов, що
наведен вище. Робоча сила вже не прагне до переходу iз сектора Сн до сектора Сп (поток Р6 "Перестали шукати роботу") через зростання рiвня працевлаштування i можливосп отримати робочi мiсця з бшьш високою оплатою працi. З цих же причин зростае частка тих, що повертаються до складу робочо! сили (поток Р8). Чисельнiсть звшьнених з iнших причин (поток Р3) у цих умовах зростае.
Зниження рiвня реально! заробггно! плати призводить до зростання звшьнень працiвникiв за власним бажанням (поток Р1) через незадоволенють сво!м матер> альнiм забезпеченням. Зростае чисельнють працевлаштованих через можливють роботодавцiв найняти бiльше робочо! сили за умови зменшення витрат на не! (поток Р4 i Р5). Роботодавцi в цих умовах можуть утримувати пращвниюв на робочих мюцях за умови зниження витрат на !х утримання (поток Р2). Одночасно вони прагнуть позбавитися бшьш "дорогих" пращвниюв i замiнити !х на бшьш "дешевих". Чисельнiсть звiльнених з шших причин у цих умовах зростае.
При юнуванш на ринку пращ низько! цiни робочо! сили бшьша частина контингенту сектора Сн прийме ршення про вихiд зi складу сукупно! робочо! сили (поток Р6) з метою очiкування бiльш сприятливого перюду. З цих же причин менше осiб iз сектора Сп приймуть ршення про повернення до складу сукупно! робочо! сили (поток Р8). Одночасно особи, готовi i здатш працювати за умови низького рiвня цiни на робочу силу, повернуться до !! складу. У цих умовах також зростае вiрогiднiсть знаходження роботи у тих, хто вперше вступае на ринок пращ (поток Р7а).
Дослiдимо щ тенденцй за допомогою статистичних даних про рух робочо! сили по потоках на фксованому ринку пращ Дншропетровського регiону (див. таблицю) i даних про змiни рiвня реально! заробггно! плати [7, 15].
Темпи змши реально! заробггно! плати по роках показують, що з 1996 р. мае мюце 1! зниження, яке тривае до 2000 р., з 2001 р. починаеться й зростання i тривае по 2003 р. включно (рис. 2).
Таблиця 1. Змгни обсяггв потокгв робочог сили на фтсованому ринку працг Днтропетровського регюну
Рк Потоки
Р1 Р2 Р3 Р45 Р6 Р7а Р8
1997 +21719 +7296 +515 +10994 +10536 +2168 +3934
1998 +24086 +1322 +1594 +9597 +6141 +2417 +120
1999 +18018 -13794 +971 +8251 +13136 +191 -2564
2000 +14625 -1868 +555 +15666 +9560 +624 -2204
2001 -5734 -2930 +423 +12928 -505 -1381 +6053
2002 -10497 -3185 +731 +3303 -1049 -916 +28897
2003 -13591 -756 +418 +1150 -199 -624 +9141
150 100 50 0
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
Рис. 2. Темпи змгни реальног 3apo6imHOï плати в Украш, %
потоюв робочох сили на ринку пращ, отримуемо три групи впливу:
, р5 +, Рб+, р7 я +, р8+}± Рв 0 )± е( ) ;
. Р 5 + , Р б+ . Р 7 а + . Р 8 Рв 0 )± e(i ) ;
(1) (2)
Узагальнюючи змiни реальноï заробiтноï плати зi змiнами обсяпв
Z i (97) = Z i (98) = {Р1+, Р2 +, Р3+, Р++ Z i (99) = Z i (00) = {Р1+,Р2-,Рз +,Р4 z t (01) = z t (02) = z t (03) = {p-, р; , Р3+, р/ , р5 +,р , Р1а , Р8+ }± Рв () ±е(). (3)
Так, ще Д. Рiкардо стверджував, що рух зарплати залежить вщ руху народонаселення: за умови швидкого зростання населення попит на робочi руки вщстае вiд пропозицй i заробгтна плата знижуеться; якщо ж на ринку буде нестача робочих рук - заробгтна плата зростатиме. Вiн вважав, що пщ впливом руху народонаселення ринкова заробгтна плата мае тенденцiю до зближення з природною [15]. Даш положення тдтверджуються виявленими нами залежностями.
Виведений взаемозв'язок змши щни робочоï сили i обсяпв ïï потоюв та впливу щни робочоï сили на ï^ спрямованiсть може використовуватися для здшснення вiрогiдниx розраxункiв i прогнозiв.
В Украïнi поки вiдсутня цшсна модель управлiння рухом робочоï сили на ринку пращ, а политика управлшня грунтуеться не на визначенш реальних масштабiв безробiття, створеннi передумов для його попередження i розробщ комплексноï системи сприяння працевлаштуванню, а на пасивнш концепцй соцiального страхування. У цьому зв'язку потрiбно розробити стратепчну концепцiю державноï i регiональноï полiтики управлiння потоками робочоï сили на ринку пращ, що засновувалася б на реальнш щш товару "робоча сила" й довгостроковiй програмi узгодження макроекономiчниx i регiональниx штереав в економiцi з урахуванням мiжнародного досвiду стабiлiзацiï ринку працi.
Лггература
1. Афанасьев В. С. Возникновение классической буржуазной политэкономии (Вильям Петти). - М., 1971. - 354 с.
2. Кене Ф. Избранные экономические произведения. - М., 1960. - 215 с.
3. Mill J.S. Essays on England, Ireland, and Empire. Collected Works. Vol. 6. - Toronto: Toronto University Press, 1982. - 623 p.
4. Вон-Уайтхед Д. Реформирование политики в области заработной платы в Центральной и Восточной Европе: первые итоги (1990-1996). - М.: МОТ, 1997. - 298 с.
5. Дроздов В., Татарников К. Американский рынок труда // Рынок. -1991. - № 3. - С. 47-51.
6. Куликов Г. Вплив заробггно! плати на зайнятють населення // Украша: аспекти пращ. - 1999. - № 2. - С. 16-19.
7. Статистичний щорiчник Украши за 2003 рк. - К., 2004. - 638 с.
8. Сергеева Г.П., Чижова Л.С. Трудовой потенциал страны. - М.: Знание, 1982. - 67 с.
9. Ремизов К.С. Основы экономики труда. - М.: МГУ, 1990. - 208 с.
10. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. - М., 1996. -415 с.
11. 1нструкщя по визначенню вартосп робочо'1 сили, затверджена Наказом Мшютерства статистики Украши вщ 29.05.1997 р. № 131.
12. Маркс К. Соч. - 2-е изд. - Т. 5. -М.: ВШ, 1989. - 447 с.
13. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -Кн. 1-3. - М., 1993.
14. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М., 1994. - С. 234.
15. Аналггично-статистичний огляд стану ринку пращ Дншропетровсько! обласп за 2000, 2001, 2002, 2003 рр. / Дншропетровська обласна адмшютращя, Дншропетровський обласний центр зайнятосп. - Дншропетровськ, 2001-2004.
