CC BY
11
Таким чином, можна зробити висновок, що можливими ефективними шляхами збiльшення прибутку е, насамперед, picT товарообiгу i зменшення витрат обiгу торговельного пiдпpиемcтва. Для цього, необхщно володiти ринковою ситуащею, своечасно реагувати на змiни кон'юнктури ринку, про-водити оpганiзацiйно-упpавлiнcькi реоргашзаци на пiдпpиемcтвi тощо.
З метою збшьшення суми прибутку виникае потреба у розробщ стратеги управлшня пiдпpиемcтвом, для чого необхiдно розробити прогноз прибутку на наступний перюд i визначити шляхи досягнення прогнозовано! суми прибутку. Важливим елементом cтpатегiчного упpавлiння торговельним шдприемством е розроблення довгострокових планiв та пpогнозiв щодо дь яльноcтi самого тдприемства. У пpоцеci дiяльноcтi тдприемства необхiдно здiйcнювати поcтiйний контроль за досягненням поставлених завдань.
Лггература
1. Баранцева С. Стратепчне управлшня прибутком як регулятор д1яльносп тд-приемств// Торпвля i ринок Укра1ни. - 2002, вип. 14, т. 2. - С. 81-86.
2. Мазарак1 А.А. та in. Економша торговельного тдприемства. Пщручник для вузiв. (Пщ ред. проф. Н.М. Ушаково!). - К.: Хрещатик, 1999. - 800 с.
3. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарськш дiяльноcтi пiдпpиемницьких структур// Фшанси Украши. - 1999, № 12. - С. 39-47.
4. Статистичний щоpiчник Украши за 2005 р. - К.: Консультант, 2006. - 576 с.
УДК332.026 Доц. О.Г. Гупало, канд. екон. наук; доц. В.Г. Дулюк,
канд. екон. наук - Львiвська державна фтансова академiя
ВЗАСМОД1Я АГРАРНОГО I ГРОШОВОГО РИНК1В У СФЕР1 С1ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
Дослщжуються необхщш умови MaKp0eK0H0MÍ4H0r0 впливу з боку держави на процес формування сучасного керованого аграрного ринку Укра!ни та його взаемозв'язку з грошовим ринком. Тут також розглядасться дiя закону едност товарно-грошового обмiну i його вплив на ринки, що е сумiжними з аграрним. Пропо-нусться створити багатоступiнчату систему фiнансово-кредитного обслуговування сiльськогосподарських виробникiв при пiдтримцi держави.
Assist. prof. O.G. Gupalo; assist. prof. V.G. Dulyuk - L'viv state financial academy
An interaction of agrarian and money markets in the sphere of agricultural production
The authors of this article researcher into the essential conditions of the state macroeco-nomic influence on formation of current management of agricultural market in Ukraine and its correlation with the money market. The low of commodity-money exchange unity is considered and its impact on the markets adjoining with agricultural ones. The multistage system of finance and credit service of the state maintenance of agricultural producers is offered.
Постановка проблеми. Сшьськогосподарське виробництво в Укра!т сьогодш переживае не найкрашд сво! часи. Держава, територ1я яко! була ко-лискою розвитку свггово! хл1боробсько! цившзаци, на сьогодш не мае нащ-онально! стратегИ розвитку аграрного сектора економжи. Одним з аргумент виправдовування в безд1яльност1 державних чиновниюв е той факт, що для розвитку сучасного сшьськогосподарського виробництва немае кошт1в.
Хоча, як вщомо, сiльське господарство було i залишаеться ^ею ру-шшною галуззю нацюнально1 економiки, яка здатна мобшзувати всi iншi. А тому закономiрно постае питання, де ж шукати джерело капiталу для вщрод-ження украшського сiльськогосподарського виробництва?
Вщповщь знаходиться у самому аграрному виробнищш, яке е само-вiдтворюваним виробництвом замкненого типу. Товарний ринок сшьськогос-подарсько! продукцп функцiонуе у тюнш взаемодп з iншими сумiжними ринками: пращ, кашталу, грошей, засобiв виробництва, природних ресурсiв i т.д., i на нього поширюються всi вимоги законiв ринкового господарювання.
Зпдно з законом едностi товарно-грошового обмшу, маса грошей i то-варiв ринку агропромислового комплексу знаходяться у взаемозалежнш пропорций Тому вщповщно з макроекономiчним рiвнянням обмiну: МхУ = Рху, де, як вщомо, М - кiлькiсть грошей в об^у, У - швидкiсть об^у грошей, Р -рiвень щн; У - обсяг виготовлення продукцп у реальному вираженнi, добу-ток (РхУ) - е цiновою оцiнкою виготовлено! продукцп, що задае попит на грошi для оргашзацп сшьськогосподарського виробництва. Добуток (МхУ) -це кшьюсть грошей, якi мають бути сплачеш при купiвлi вироблено1 сшьсь-когосподарсько1 продукцп.
З рiвняння обмшу випливае вщоме рiвняння попиту на грошг
л, Р Х У
М =-.
У
Для сшьського господарства (РхУ) - це ринкова вартють виробництва продукцп i тому всi фактори, що будуть сприяти И збшьшенню, притягати-муть грошовi засоби на ринок аграрно1 продукцп. Враховуючи специфiку цього виробництва, пов'язаного з природними циклами: (У) - швидюсть обь гу грошей у галуз^ може прискорюватись внаслiдок штенсифжацп виробни-чих процеЫв, запровадження кшцево1 переробки продукцп, а також внасль док перепродажу, що не завжди залишае кошти в галузь Тому вже цi теоре-тичнi передумови вказують на необхщшсть свiдомого макроекономiчного впливу на формування ринкових процеЫв у сiльськогосподарському вироб-ництвi. У цiй статтi автори роблять спробу дослщити необхiднi макроеконо-мiчнi передумови для ефективного функцюнування грошового ринку у сферi агропромислового комплексу.
Оскшьки ринок сшьськогосподарсько1 продукцп не тшьки пов'язаний з усiма iснуючими видами ринюв, але значною мiрою е визначальним для функцiонування бiльшостi з них, тому дане питання е актуальним на фот ре-формування сшьськогосподарського виробництва.
Аналiз дослiджень i публiкацiй. Ознайомлення з останнiми дослщ-женнями авторiв на тему реформування агропромислового комплексу на шляху до сучасного керованого ринку показуе, що вс вони з рiзною долею намагання всебiчно охопити багатофакторшсть цього процесу, фрагментарно його дослщжують. Iснуючi проблеми села утворилися як результат державно1 полiтики комунiстичного режиму iз викорiнення ринкових засад аграрного господарювання, а завдання сьогодшшнього дня е прямо протилежним. Враховуючи масштабшсть i нацiональну важливiсть оргашзацп цившзованого
аграрного ринку в Укршш, таке завдання тд силу тiльки державi з патрютич-ним нацiонально-свiдомим керiвництвом. Товарно - грошовi вiдносини е виз-начальними для оргашзацп будь-якого ринку, а в умовах дослщжувано1 проб-леми е винятковим прюритетом держави. Тому автори ще1 статтi вважають, що кероваш аграрний i грошовий ринки перебувають у дiалектичнiй едностi i дослiджувати !х необхiдно у тюному взаемозв'язку та взаемодп iз законом едност товарно-грошового обмiну.
Мета i завдання статтi. Цiллю написання ще1 статтi е прагнення як-найповшше врахувати необхiднi умови макроекономiчного впливу з боку держави на процес формування сучасного керованого аграрного ринку Укра-!ни та його взаемозв'язку з грошовим ринком.
Результати дослщження та пропозици. Основою дослiдження ефек-тивностi ринкових процесiв е зiвставлення затрат i результатiв дiяльностi, яке визначаеться прибутковiстю галузi. Саме прибуток е критерiем суспiльного визнання того чи шшого виду дiяльностi, визначаючи наскiльки вiдповiдае ринковим вимогам виробництво сшьськогосподарсько1 продукцп в Укршт.
Найпершим питанням, що виникае через прагнення збшьшувати об'еми украшського аграрного виробництва, а чи е потреба у додатковому ви-робнищш його продукцп?
На сьогодш Украша знаходиться в чи^ краш з середшм рiвнем забез-печення населення продуктами харчування, але з неповноцiнною структурою харчового ращону. Ми вiдстаемо вщ европейського рiвня споживання на особу: з м'яса у 2,5, з фрукпв у - 3,5 раза i маемо структуру шмейного бюджету бщно1 краши - де на споживання люди витрачають понад 60 % ушх сво1х коштiв.
Зростання мюткосл укра1нського продовольчого ринку на сьогодш гальмуеться, значною мiрою, низьким пла^жним попитом населення. Оплата пращ у галузях сiльськогосподарського виробництва е ютотно нижчою порiв-няно з шшими сферами нашо1 економiки i на сьогоднi И рiвень не досягае на-вiть половини середнього у нащональнш економiцi показника. Низька оплата сшьськогосподарсько1 працi не тшьки не стимулюе споживання, але й знижуе мотиващю ефективно1 трудово1 дiяльностi, спричиняе вiдтiк само1 продуктивно: i найквалiфiкованiшоl частини особистого фактору виробництва. Сьогоднi частка домогосподарств, що складаються з однiеl особи становить 23,1 %. Перешчний селянин у 4 рази менше мае платних послуг сощального призначення, шж городянин, у тому чи^ розрив щодо послуг пасажирсько-го транспорту сягае 15,9 раза, установ культури, вщпочинку та розваг - 8,5, охорони здоров'я - 30,2, виховання та освгги - 46,7 раза [1].
Негайною умовою аграрно1 макроекономiчноl полггики мае стати шд-вищення заробггно1 плати сiльських трудiвникiв на основi офiцiйно визначе-ного мiнiмального рiвня. При цьому середня погодинна оплата мае досягти 3,7 грн., що порiвняно з 1,96 грн. у 2004 р. становитиме - 1,9 раза.
Очевидно, не необхщно орiентуватись на "ращональш норми споживання", яке шдивщуальне для кожного i залежить вiд смакiв, традицiй та до-ходiв. Тому основним напрямком макроекономiчного впливу мае стати сти-мулювання попиту на продукти харчування, шляхом збшьшення доходiв гро-мадян i надання прямо1 адресно1 шдтримки найбiднiшим верствам населення.
Тривожними е цьогорiчнi данi про бiльш високi темпи зростання цiн на продовольчi товари, що свiдчить про те, що вщ шфляци потерпають найменш захищенi члени суспiльства. Саме продовольчi товари, через низьку еластичшсть попиту на них, е найбшьш зручним методом стягнення непря-мих податюв: податку на додану вартють, акцизу. Прихований механiзм ви-лучення кош^в з сiльського господарства знаходиться в юнуючш цiновiй полчищ держави на аграрну сировину.
За останш роки середнi цiни на аграрну продукцш в Укршт були нижчими шж свiтовi. Якщо середнш розмiр показника пiдтримки виробникiв сшьськогосподарсько1 продукци, що охоплюе пiдтримку щн у виглядi тран-сфертiв споживачiв, експортних субсидiй та бюджетних платежiв, становив 31 %, коливаючись вщ 2 % у Новiй Зеланди, 4 % в Австрали, 20 % у США, 35 % у крашах СС, то в Укршш вiн знаходиться на нульовому i навiть вiд,емному рiвнi [2].
Свгговий i вiтчизняний досвiд говорить про те, що регулювання аграр-них ринкiв i дотаци для виробниюв, не сприяють пiдвищенню ефективност галузi, а в умовах корумпованост кланово! економiки кошти потрапляють зовЫм не за прямим призначенням. Але, враховуючи довгий шлях реформу -вання та необхщшсть ринково1 адаптацп украшського сшьськогосподарсько-го виробництва, держава повинна дотувати сшьськогосподарський бiзнес, щоб вш був конкурентоздатним на свiтовому ринку i захищати свого товаро-виробника митними бар'ерами.
Украша, володiючи понад 40 % свггових чорноземiв, повинна зайняти свое мюце у мiжнародному аграрному подiлi працi, збiльшивши експорт сшьськогосподарсько1 продукци та продуктiв харчування. Особливють сiльськогосподарського виробництва та специфша функцiонування аграрного ринку вимагають спещальних, вiдмiнних вiд iнших секторiв економжи шдхо-дiв до формування фшансово-кредитно1 пiдсистеми ринково1 шфраструкту-ри. Необхщною умовою дальшого розвитку агропромислового комплексу е реальне збiльшення iнвестицiй в основний каштал сiльського господарства, як у порiвняльних цiнах за 1991-2000 рр. скоротились у 24 рази, а !х частка у загальному обсязi iнвестицiй у нацiональну економжу за цей час знизилась у 6 разiв [2, с. 63].
Рiвень доходностi працюючих у сшьськогосподарському виробництвi пiдприемств Украши е нижчим стосовно шших сфер економiки. Прибутко-вiсть активiв i власного кашталу, вкладеного в аграрне виробництво е також найнижчою. У державi юнуе значний диспаритет цiн на продукцш сшьсько-го господарства та на матерiально-технiчнi ресурси.
Стратегiчнi завдання макроекономiчноl полiтики з вирiшення юну-ючих проблем полягають у тому, щоб сформувати регульований державою аграрний ринок. Вш повинен опиратися на ч^ку законодавчу нормативно-правову базу, при безумовному виконанш зобов'язань всiма учасниками ринку, охоплюючи й державу. Аграрний ринок повинен бути оргашзований як нащональний ринок рiзних видiв сшьськогосподарсько1 продукци, створений на основi самооргашзаци та самоврядування його учасниюв за активною
участю держави. Основна роль яко! полягае у поеднанш державного регулю-вання ринкових щн при допомозi грошових i товарних iнтервенцiй з метою регулювання доходiв сiльськогосподарських товаровиробникiв за рахунок бюджетних кош^в.
Для цього, враховуючи досвщ сусiдiв, необхiдно створити багатосту-пiнчату систему фiнансово-кредитного обслуговування сшьськогосподарських товаровиробникiв та !х об'еднань. Вона, поряд з юнуючими фондами шдтрим-ки фермерiв i державним лiзинговим фондом, давала б можливiсть оргашзува-ти систему мiсцевих кооперативних банюв, кредитних спiлок та !х союзiв iз статусом сiльськогосподарських обслуговуючих кооперативiв (для цього необ-хiднi вщповщш змiни i доповнення до Закошв Украши "Про кооперацiю", "Про сшьськогосподарську кооперацiю", "Про банки i банювську дiяльнiсть".
Досвiд захiдних сусiдiв Украши iз фшансово-кредитно1 пiдтримки сво1х товаровиробниюв свiдчить про те, що вони мали можливiсть отримати для створення фондiв розвитку сiльського господарства пiльговi кредити, зокрема як Угорщина у 1994 рощ, або як Польща, що заснувала фонд за рахунок кошлв вiд продажу надано1 ш продовольчо1 допомоги. Вiтчизняне аграр-не виробництво вимагае одноразового видшення з бюджету 150-180 млн. грн. для оргашзацп державного Фонду кредитних гарантш для сшьського господарства (маючи статутний фонд у 100 млн. грн., така структура забезпечить щорiчне залучення до сшьського господарства 1 млрд. грн. кредилв комер-цшних банкiв). На створення цих кредитних структур необхщно переорiенту-вати кошти, як щороку у сумi 150-200 млн. грн. видiляють для компенсацп частки кредитно1 ставки комерцшних банкiв. Таке переорiентування бюджетних видатюв вiдповiдатиме вимогам Свггово1 оргашзацп торпвл^ до яко! ми прагнемо вступити.
У сучасних умовах вщсутносл ютотних зрушень в аграрному секторi економiки Укра1ни за низького швестицшного вливання з боку держави та обмежених можливостей самостiйного фiнансування сшьськогосподарськи-ми пiдприемствами, набирае актуальностi шдвищення ролi кредитних джерел фiнансування швестицш i особливо за рахунок банювських кредитiв. 1сну-ючий стан банювського кредитування свiдчить, що воно сьогодш зосередже-не на вузькому тш фiнансових iнтересiв, якi дають змогу одержувати кон'юнктурш, ситуативно високi прибутки, в основному кредитуючи торгь вельно-посередницьку дiяльнiсть. Це обмежуе коло киеппв i позбавляе самi банки перспективи розвитку. При посиленш державно1 шдтримки агропромислового комплексу, комерцiйним банкам мимоволi стане вигiдно кредиту-вати техшчне i технологiчне оновлення аграрно1 економiки, тим самим ство-рюючи надшну основу для свое1 дiяльностi у майбутньому. Фiнансово спро-можш позичальники, що володiють сучасними технолопями, виготовляють конкурентоспроможну продукцiю, нарощують обсяги виробництва i прибут-кiв, завжди залишатимуться для них бажаними кшентами.
Реальним джерелом поповнення коштiв для розвитку нашого сшьськогосподарського виробництва е залучення шоземного кашталу. Для цього необхщно лiбералiзувати умови його доступу на фшансовий ринок Украши i створити привабливi гарантованi умови його доходносл на аграрному ринку.
З огляду на cпецифiку кредитування аграрного виробництва, пов'яза-ного з потребою "довгих pеcуpciвм найбiльш привабливим джерелом таких ресуршв виступають депозити приватних оЫб та заощадження, якi не залуче-нi банками. У поверненш втрачено! довipи до банювсько! системи i гаpантiй державно! влади криються значнi кошти, що можуть працювати на вщрод-ження украшського села. Для цього необхщно робити реальш справи: iз по-вернення вкладiв населення в Ощадбанк, зниження piвня шфляци, впорядку-вати пенciйне законодавство, покращувати умови життя на cелi i т. п.
Важливим фактором залучення капiталу у ciльcькогоcподаpcьке ви-робництво е земельнi ресурси Украши: сшьськогосподарсью угiддя станов-лять 41,8 млн. га, а виробництво валово! продукци сшьського господарства в розрахунку на 1 га. сшьськогосподарських упдь складали у середньому 270 евро, тодi коли у крашах Свропейського Союзу - понад 2 000 евро. Вели-кi pозбiжноcтi юнують i в оцiнцi ваpтоcтi землi у крашах Свропейсько! спшь-ноти та в Укршт: 1 га землi в Голланди оцiнюетьcя у 10 тисяч дол., у Сло-ваччиш - 9 тис., у Бельги - 8,5 тис., у Франци - 8 тис., у Польшд - 6 тис., у Чехи - 5,3 тис., у Румуни - 0,25 тис. [3]. Украшсью власники земельних па!'в, у кращому раз^ отримують вiд господарств оpендаpiв натуроплатою ваpтicть, адекватну у грошовому виражеш 200 гривням на р., а в бшьшост випадюв колгоспним пенciонеpам оpендаpi взагалi шчого не платять.
Земельнi вiдноcини, що склалися на cьогоднi в Укра!ш, характеризу-ються тим, що майже 70 % сшьськогосподарських упдь та 80 % орних земель знаходиться у приватнш власность Структура приватних власниюв така, що значна юльюсть !х володiють невеликими дiлянками, отриманими вiд розпа-ювання ciльcькогоcподаpcьких шдприемств i вони перебувають у непрацез-датному вiцi. 1нша частина власниюв успадкувала землю i також працювати на нш не хоче, або не мае можливосл. вдиним законним виршенням цього питання е оргашзащя ринку ciльcькогоcподаpcьких земель i запровадження системи орендних вщносин.
Поряд з оргашзащею ринкового обiгу ciльcькогоcподаpcьких земель не-обхiдно створити Державний земельний банк з розгалуженою системою вщдь лень, який би займався питаннями шотечного кредитування з одного боку, а з шшого акумулював би земельш ресурси та капiтал для оргашзаци сучасного виробництва еколопчно-чистих пpодуктiв. Виробляючи екологiчно-чиcту ciльcь-когосподарську пpодукцiю, ми будемо мати бшьше шанciв закpiпитиcя на cвi-товому ринку продовольства, який за прогнозами збшьшиться на 15-25 %.
Досвщ функцюнування ринково! аграрно! економiки свщчить, що впровадження програм страхування агpобiзнеcу е важливим фактором ста-бшьного його функцiонування i е значно рацюнальшшим з позицiй економiч-но! ефективноcтi, нiж iншi форми шдтримки фiнанcовоl cтабiльноcтi. Ринок страхових послуг у сшьському гоcподаpcтвi повинен бути розвиненим, вклю-чаючи як приватний каштал, так i державну участь. Адже тшьки конкуpенцiя лiквiдуе такий стан, коли cтpаховi компанil в Укра!ш заiнтеpеcованi тiльки у нагромадженш коштiв без виплат страхувальникам.
Стpаховi компанil повиннi акумулювати тимчасово вшьш кошти i на ринкових засадах проводити активну швестицшну полiтику для села. Особливо
актуальною вона стае за умов вщкритосп украшсько1" eKOHOMÏKM, пiсля вступу у Свггову органiзацiю торгiвлi, коли сiльськогосподарськi шдприемства постiйно потребуватимуть оновлення технологiй та виробничих фондiв, щоб забезпечити конкурентоздатшсть свого виробництва серед iнших учасниюв ринку.
Висновки. Виходячи з того, що сшьськогосподарський товарний ринок у силу свое1 важливостi для суспшьства та iсторично утворених проблем у галузi може функцiонувати тшьки при защкавленому вiдношеннi держави, а грошовий ринок е винятковим, тобто прюритетом державно1" ринково1 поль тики, тому проблеми перспективного розвитку украшського села можуть бути виршеш внаслщок цiлеспрямованоï i послiдовноï макроекономiчноï поль тики на обох ринках.
Пропонуемо створити багатостушнчату систему фшансово-кредитно-го обслуговування сiльськогосподарських товаровиробникiв та ïx об'еднань. Для цього потрiбно залучати вартiсть власних земельних ресурЫв для оргаш-зацiï iпотечного кредитування сшьськогосподарських програм.
Лгтература
1. Куценко В., Богуш Л. Соцiальна сфера села в конкурентному середовищг репональ зацiя, проблеми та шляхи ïx розв'язання// Економiка Украïни. - 2003, № 9. - С. 80.
2. Зоря С. Оцшка пщтримки сiльського господарства Украши в мiжнародному порiв-няннi// Економiка Украïни. - 2005, № 10. - С. 62.
3. Adevarul ekonomik. - 2003, № 4. - Р. 4._
УДК 330.101 Доц. Л.В. PiöyH, канд. екон. наук - НЛТУ Украши, м. Львiв
ПРОБЛЕМИ ШТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НАЦIОНАЛЬНОÏ ЕКОНОМ1КИ
Обгрунтовуемо необхщнють "штелектуалiзацiï" економiчного розвитку Украши, анашзуемо чинники та шляхи формування шновацшно'1 моделi в^чизняно'1 економши.
Ключов1 слова: економiчна теорiя, шновацшна модель, iндустрiальне суспiльство.
Doc. L. V. Ribun -NUFWTof Ukraine, L'viv Problems of intellectual development of national economy
Necessity of intellectualization of economic development of Ukraine has been grounded. Factors and ways of innovative model formation of national economy have been analyzed in the article.
Keywords: economic theory, innovative model, industrial society.
Аналiз економiчного розвитку передових краш свггу показуе, що життевий рiвень уЫх верств населення, загальна соцiально-економiчна ситу-ащя у кршт визначаеться мiрою освiченостi суспiльства i його ставленням до штелектуальних цiнностей. Тiльки iнтелектуально багате суспшьство е гарантом високого рiвня життя народу та процвтання держави. Анi багатства надр, аш родючi землi, анi iдеальний кшмат, нi геополiтичне становище чи туристична принадшсть не у змозi зрiвнятися за могутнiстю та суспiльною значимютю з потенцiалом людського розуму.
Економжа Украши останнi роки перебувае у сташ зростання. Проте, на думку фаxiвцiв, пiдстав для заспокоення нема. Економiчне зростання здшс-
