CC BY
190
Куницька-1ляш М.В., астрант © кафедри економжи тдприемства, тновацт та дорадництва ¡мет 1.В. Поповича
еВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВ1Д ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА П1ДТРИМКИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМ1КИ ТА МОЖЛИВОСТ1 ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРА1Н1
У статт1 анал1зуються концептуальт тдходи до державного регулювання державного аграрного ринку в заруб1жних крагнах I визначаеться вплив державног аграрног полтики на розвиток взаемовгдносин м1ж державою I б1знесом в аграртй сфер1.
Викладет пропозицп вгдносно удосконалення мехатзм1в державного регулювання аграрного ринку Украгни з урахуванням досв1ду заруб1жних крагн.
Ключовi слова: державне регулювання економжи, аграрний сектор, економ1чна полтика, ефективтсть аграрного виробництва, свтовий досв1д розвитку АПК, р1вень конкурентоспроможност1.
Вступ Перехщ Укра!ни до ринково! системи господарювання обумовлений необхщтстю проведення реформ, що означав тдвищення ролi держави у розвитку економжи й, особливо, И аграрного сектора. Ефективне державне регулювання галузi необхщне для подолання кризових явищ i забезпечення подальшого штенсивного розвитку АПК. Досвщ високорозвинених кра!н, агропромисловий комплекс яких довгий час формувався тд впливом держави, свщчить, що в умовах ринково! економжи ефективтсть аграрного виробництва значною мiрою залежить вiд рiвня державно! тдтримки галузi.
Для стабiлiзацi!' аграрного виробництва та тдвищення його ефективност необхщно за допомогою прямих i непрямих важелiв державного регулювання забезпечити формування достатньо високого рiвня конкурентоспроможност сiльськогосподарського виробництва.
Проблемам державноТ* тдтримки сшьського господарства присвятили сво! публжаци М.Я.Дем'яненко, М.Х.Корецький, Г.1.Мостовий, 1.Г.Кириленко, А.К.Кшах та iнших вчених. Але чимало питань стосовно впливу державно! тдтримки на конкурентоспроможшсть вiтчизняно! сiльськогосподарсько! продукцп на свiтовому ринку залишаються недостатньо дослщженими.
Метою дослiдження е визначення рiвня та напрямiв державно! тдтримки аграрного сектора економжи Укра!ни, а також подальшого вдосконалення !! форм i методiв для пiдвищення конкурентоспроможност продукцi! аграрного сектора в умовах глобалiзацi! та можливого набуття досвщу кра!н Свропи в галузi розвитку АПК.
Матерiал i методи. Для реалiзацi! напрямiв комплексно! пiдтримки сшьського господарства у верест 2004 р. було прийнято Закон Укра!ни "Про державну пiдтримку сiльського господарства Укра!ни" [1].
© Куницька-1ляш М.В., 2011
Державна пщтримка сшьського господарства в Укра!ш мютить бюджетне фшансування програм i заходiв, спрямованих на розвиток галузi, пiльговий режим оподатковування, часткову компенсацш вiдсоткових ставок за користування кредитами комерцiйних банюв, списання безнадшно! заборгованостi перед бюджетом i соцiальними фондами.
Бюджетнi кошти необхiднi, з одного боку, для пщтримки процесу розширеного вiдтворення в сшьському господарствi, а з другого - для стримування iнфляцiйних процеав i захисту iнтересiв споживачiв сшьськогосподарсько! продукци.
Спрямованiсть державно! аграрно! пол^ики мае виходити з необхiдностi створення умов для забезпечення ефективного функцюнування сшьського господарства з метою задоволення потреб населення кра!ни в його продукци, високо! мотиваци працi сiльськогосподарських працiвникiв i розвитку сiльських територiальних громад. Ця галузь економiки е одшею з найменш прибуткових, i головна причина такого стану справ у тому, що створена в нш додана вартiсть реалiзуеться в шших галузях - переробнiй промисловост та торгiвлi. Адже сiльське господарство - едина галузь, яка мае вщ'емний показник норми прибутку. Частка чисто! продукци сiльського господарства, що залишаеться для його потреб, не перевищуе 10-15% вартостi сiльськогосподарсько! продукци юнцевого споживання, а решта залишаеться в шших секторах економжи.
Першочерговими завданнями держави та !! мшцевих органiв щодо подальшого розвитку аграрного сектора економжи Укра!ни мають стати, по-перше, прискорення вiдновлення агропромислового виробництва, а на цiй основi -послаблення продовольчо! залежностi нашо! кра!ни вiд iмпорту сiльськогосподарсько! продукци та збшьшення споживання продуктiв харчування у розрахунку на душу населення; по-друге, створення сприятливих оргашзацшно-економiчних умов для рентабельно! роботи сшьськогосподарських товаровиробникiв; по-трете, полiпшення соцiальних умов життя на сель
Пщвищення ролi держави в розвитку економiки може бути ефективним тшьки за умови вдосконалення системи державного регулювання (включаючи i планування), що дозволить у рамках створюваного аграрного ринку усшшшше вирiшити проблему динамiки сiльського господарства i прискорити реалiзацiю аграрно! реформи в Укра!ш.
Отже, необхiднiсть державного регулювання розвитку сшьського господарства е очевидною, а забезпечення на цш основi продовольчо! безпеки кра!ни слщ розглядати як найважливiшу умову !! суверенiтету, економiчно! незалежностi та сощально! стабiльностi в ринкових вiдносинах i глобалiзацiйних процесах.
Далi розглянемо тенденцi! розвитку та ефектившсть державного регулювання аграрно! ринково! економiки розвинутих кра!н, процеав регулювання i дерегулювання ринкових вщносин в контекстi можливостей використання шнуючого досвiду до економiки Укра!ни.
Особливий акцент при розглядi питання доцшьно зробити на аналiзi еволюцi! державного регулювання сшьського господарства у провщнш аграрнш
крам CBiTy — США. Сшьське господарство США е ниш висококонкурентною i динамiчною галуззю американськоï економiки, зразком для вдосконалення сiльського господарства в iнших крашах. Значною мiрою це обумовлено державною пол^икою регулювання сiльського господарства, яка проводиться у США впродовж останшх 70-ти роюв.
Державне регулювання сшьського господарства е важливим фактором розвитку американського агробiзнесy, створюе сприятливе зовшшне економiчне середовище для дiяльностi фермерiв i фiрм агробiзнесy. Еволюцiя державного регулювання в сферi агробiзнесy в США за останшх 70 роюв полягае в переходi вщ державноï пiдтримки нацiонального сiльськогосподарського виробництва до проведення полiтики дерегулювання, що найповшше вiдобразилося у прийняттi Farm Bill у 1996 р., в переходi вщ захисту фермерiв до забезпечення штереав споживачiв продовольчоï продyкцiï[10, c. 52].
Процес державного регулювання складаеться з правил, що вводяться державними органами для заохочення або обмеження економiчноï дiяльностi, шляхом встановлення щн, призначення стандартiв продyкцiï i встановлення умов, за яких новi фiрми можуть yвiйти в галузь, а також — з комплексу заходiв, що забезпечують ïx виконання. Отже, держава, впливаючи на економiчнi суб'екти, замщуе тим самим координацiю економши за допомогою ринку, координацiею економжи за допомогою держави.
На противагу цьому, державним дерегулюванням е процес зменшення контролю над цiнами, обсягами виробництва, умовами входження в галузь.
1сторично вважалося, що сiльське господарство е иею галуззю, яка регулюеться державою, оскiльки, по-перше, на ринках аграрноï продyкцiï найбiльшою мiрою проявляеться '^аско ринку"; по-друге, дiють зовшшш ефекти вiд економiчноï дiяльностi; по-трете, iснyе сyспiльна вигода. Остання, наприклад, характеризуеться тим, що гарантування безпеки ï^i i добре навколишне середовище високо ощнюються людьми, але забезпечити ïx — справа держави. Тiльки в резyльтатi регyлюючоï ролi держави в агробiзнесi, тобто в сшьському господарствi та пов'язаних з ним галузях) можна досягти збереження i тдвищення рiвня конкyренцiï, ефективного захисту прав власност та свободи вибору.
Саме держава в розвинутих крашах гарантуе чеснiсть i справедливiсть для фермерiв. Так, для того, щоб досягнути мети забезпечення фермерiв засобами шнування приблизно на тому ж рiвнi, що i мешканцiв мюта, у США субсидуеться державою надання електроенергiï в сiльськиx районах. Особливо активно держава регулюе використання основного фактора виробництва в сшьському господарствi — землг Метою регулювання у даному випадку е збереження i посилення конкуренци в галyзi. Для досягнення цього держава встановлюе вимоги до власника земельноï дшянки — бути не тшьки власником земл^ але й безпосереднiм виробником сшьськогосподарсь^' продyкцiï — з одного боку, а з другого — надае рiзнi пiльги для фермерiв — власниюв землi [6, с. 65-66].
Наступним фактором, який суттево штенсиф^вав застосування державного регулювання в сшьському господарствi пiсля Дрyгоï свiтовоï вшни, е нацiональна продовольча безпека. Bri розвинyтi краïни, а особливо Великобриташя та Японiя,
почали проводити eKOHOMi4Hy пол^ику, що peani3ye прагнення краши до самозабезпечення продуктами харчування. KpiM очевидно! пол^ично! мети, -жодна краша не хоче бути залежною вiд поставок продуктiв ззовнi, оскшьки це породжуе ïï слaбкi захисш позицiï у випадку вiйни або загрози останньо1, або просто попршення полiтичноï обстановки, е дуже важлива i дуже чiткa економiчнa причина для субсидування свого (нaцiонaльного) сшьськогосподарського виробництва: значний мультиплiкaтивний ефект, що впливае на розвиток шших секторiв нaцiонaльноï економiки. Майже всi грошовi засоби, якi отримуються у формi пiдтримки, фермери витрачають на продукти i послуги всерединi краши, допомагаючи тим самим створенню робочих мюць в iнших галузях aгробiзнесу; в той же час грошовi засоби, витрачеш на iмпорт продовольства, е втратою для краши, оскiльки йдуть з не1' назавжди. Таким чином, пол^ика iмпортозaмiщення продовольства, будучи дещо затратною для краши в короткотермшовому перiодi, виявляеться ефективною для економши краши в довготривалому перiодi. В результат^ в СЕС безпека пропозици продовольчих товaрiв е ключовим елементом Спшьнох' сiльськогосподaрськоï полiтики спiвтовaриствa (CAP — Common Agricultural Policy). За кшька десятирiч проведення зaходiв iз збiльшення власного виробництва, iнтенсивноï пол^ики складування i полiтики стaбiлiзaцiï iмпорту в короткотермiновому i довготермiновому перюдах сaмозaбезпеченiсть продовольчими продуктами в крашах СЕС бiльше, нiж досягнута.
Не дивлячись на те, що мета забезпечення нащональнох' продовольчох' безпеки досягнута крашами СЕС, а також на те, що збшьшення обсягу сiльськогосподaрськоï продукцiï в СЕС складае близько 2 % на рж на довгостроковому перюд^ в той час як збшьшення ïï споживання зростае в середньому на 0,5 % на рш, нащональна продовольча безпека залишаеться ключовою, довготермiновою основою aгрaрноï полiтики краш СЕС.
В Укрaïнi, на жаль, протягом останшх рокiв полiтикa регулювання агросфери спрямована на вирiшення поточних проблем без всякого врахування ïx довготермiновиx нaслiдкiв. Витрачання великих коштiв на iмпортнi продукти створюе або збер^ае робочi мiсця в шших крашах, позбавляючи украшщв як роботи, так i доходу. Але розумшня актуальност цiеï проблеми до державних оргaнiв Укрaïни ще поки не прийшло. Так, за всiмa мiжнaродними стандартами, для того, щоб краша збер^ала свою незaлежнiсть, частка iмпортниx продуктiв харчування не повинна перевищувати ЗО %, а в нас зараз цей показник складае 40 %, у Захщнш Украм — ще бшьше. Особливо це стосуеться таких областей, як Львiвськa, Волинська, 1вано-Франювська, Закарпатська, Чернiвецькa. В аналопчнш ситуaцiï в Японiï, де iмпорт в середньому становить не бшьше 40 % споживання продовольства, забезпеченню продовольчоï безпеки в "Доктриш комплексноï безпеки" Японiï надано особливе мшце (поряд з военною безпекою i паливною проблемою). Заходи регулювання з боку японського уряду таю:
— геогрaфiчнa диверсифжащя постaчaльникiв продовольства;
— нарощування внутрiшнього виробництва aгрaрноï продукци i продовольства.
Отже, вс сфери аграрноï економжи в розвинутих крашах дуже защкавлеш в продовженнi субсидування сiльського господарства. Bисокi доходи фермерiв створюють попит на високотеxнологiчнi засоби виробництва, а юнування цiн св^ового ринку породжуе вдосконалення теxнологiй, спрямоване на зниження витрат виробництва, так що в юнцевому результат вщбуваеться спiвставлення не цiн, що визначаються витратами фермерського господарства, а цш, результуючих вiд витрат фермерiв i витрат на субсидування агросфери. Крiм того, послщовно проводячи таку пол^ику, краïна може мати вигiднiшy структуру iмпортy, наприклад, европейськi краïни можуть отримувати велику кiлькiсть тропiчниx фрукив, кави, чаю, свiжиx квiтiв протягом цшого року; вyзько-спецiалiзованy промислову продукщю; нарештi, просто зберiгати, як в США, невщтворюваш ресурси (газ, нафту), а не переводити ïx на продукти харчування[1, с. 10].
Слщ зауважити, що зараз у вах краïнаx свiтy здiйснюеться полiтика державного регулювання аграрноï сфери економiки. Стутнь ïï розповсюдження, а також сшввщношення мiж регулюванням i дерегулюванням державою аграрноï сфери визначаеться поеднанням економiчниx i полiтичниx завдань, якi стоять перед державними органами краши в даний перюд. До речi, як встановлено дослщженнями Свiтового Банку на прикладi розвитку 18 краïн за останш 25 рокiв: чим менше краïни ставлять сiльське господарство у вщносно гiршi умови, тим вищi рiвнi ïx зростання як у сшьському господарств^ так i в економщ в цiломy.
Зараз для бшьшост розвинутих краïн це сшввщношення (регулювання-дерегулювання) визначаеться нацiональними штересами виробникiв та споживачiв продyкцiï агросфери i щораз бшьше — особливо це стосуеться США i краш-члешв £ЕС — iншими макроекономiчними завданнями. Осюльки грошовi кошти, що видшяються на регулювання аграрноï сфери розвинутих краш, це кошти, якi перерозподшяються державою за рахунок податкiв, що збираються з фiрм iншиx галузей i споживачiв, то постiйно виникае питання щодо ефективност ïx використання, i чи не сприяють вони створенню бюджетного дефщиту. Практика, однак, показуе, що, не дивлячись на контраргументи, розмiри субсидш, якi видшяються сшьському господарству в розвинутих крашах, за останш роки не тшьки не знизились, а навт збшьшились[3, с. 162].
Акцентуеться увага також на тому, що заперечення проти регулювання державою агросфери не пов'язаш з тим, що воно недостатньо яюсно задовольняе потреби населення, а фокусуються навколо двох моментiв:
1.Чи не надто великi витрати державного бюджету на цш регулювання?
2.Насюльки зберiгаються пiсля проведення полiтики регулювання рiвнi можливостi для конкyрентноï боротьби агросфери та шших галузей?
Крiм того, зараз ситуащя в сшьському господарствi Украïни приблизно така ж, як у США бшьше 60-ти роюв тому. Отже, необхщно пройти ва стадп становлення сyчасноï аграрно].' сфери, а не перестрибувати через них. За десятирiччя проведення пол^ики державного регулювання (у США - з 1933 p., в £ЕС - з середини 1950-х pp.) в розвинутих крашах була створена сучасна система економiчниx взаемовщносин в аграрнш сферг У нас же, в Украм, ця система
тшьки формуеться, тому тут n0Tpi6H0, використовуючи досвщ Заходу, послщовно проводити полiтику державного регулювання агросфери економжи.
Витрати на здшснення державного регулювання аграрное' сфери — це нормальна плата, яку суспшьство (держава) несе за стабшьне i повне забезпечення населення продовольством, це для агросфери споаб вистояти в цшому у мiжгалузевiй конкуренцп.
Для краш Центрально1 Свропи на початку 1990-х pp. було типовим домiнування пол^ики дерегулювання агросфери, що пояснюеться переважанням полiтичних цiлей над економiчними в той перiод часу, а поим — приблизно з 1994 р. — вона змшюеться певним посиленням державного регулювання, свого роду економiчним прагматизмом, який виражаеться у створенш рiвноконкурентних можливостей як для великих колективних господарств, так i для приватних селянських господарств, з одного боку, i послщовним прагненням приеднатись до СЕС — з другого.
Для Украши сшввщношення мiж регулюванням i перегулюванням агросфери за 1990-т pp. драматично змiнилося на користь останнього. Вщбувалося це тд переважним впливом полiтичних факторiв, а серед економiчних — видiлявся фактор необхщност збалансувати державний бюджет. При цьому iнтереси вiтчизняних сiльськогосподарських виробниюв, — а в перспективi украшських споживачiв — враховувались дуже слабо. Це, а також необхщшсть забезпечення нащонально1 безпеки (особливо при такiй суперечливш зовнiшнiй полiтицi) викликае потребу в посиленш продуманого регулювання агросфери Украши в найближчi роки[4, c. 12-14].
Виходячи з проведеного аналiзу, основними кроками подолання кризово1 ситуаци в економщ АПК Украши повиннi би стати:
1. Проведення помiркованоï експансивно1 монетарно1 полiтики, яка передбачае щорiчне нарощування грошовоï маси у вщповщних пропорцiях вiдносно коефiцiента зростання ВВП, паралельно — здiйснення експансивноï фiскальноï полiтики, що характеризувалась би зниженням рiвня оподаткування суб'ектiв господарськоï дiяльностi та громадян, а також щорiчне зростання державних витрат на 0,8—1 %, що в комплекс дозволило б активiзувати виробництво i лжв^вати шок пропозици в економщ.
На макроекономiчному рiвнi обсяги сукупного суспiльного споживання, заощаджень, швестування, державних витрат i спiввiдношення мiж ними впливають на розмiри й структуру виробничих витрат i щн у сшьському господарствi. У сукупному суспiльному споживаннi витрати на продукщю галузi займають найбiльшу питому вагу. Тому макроекономiчний рiвень граничноï схильност до споживання впливае на обсяги споживання продукив харчування. Цей вплив великою мiрою залежить вiд рiвня розвитку економiки краши. Вiдповiдно, рiвень граничноï схильностi до заощаджень визначае й розмiр iнвестицiй у народне господарство, в тому чи^ — в його аграрний сектор.
У сучасних економiчних умовах Украши найважлившим аспектом розв'язання цiеï проблеми е зростання доходiв населення, частка яких у структурi нацiонального доходу держави е в кшька разiв нижчою, шж у розвинутих крашах.
Тшьки шсля того, як населення Украши почне робити банювсью заощадження, з'явиться можливють для нагромадження грошовоï маси i здшснення вiтчизняниx iнвестицiй у виробництво[2, с. 472-473].
2.В основу аграрноï пол^ики держави слiд покласти концепцiю паритету доxодiв сiльськогосподарськиx виробникiв з доходами пращвниюв iншиx галузей економiки, а також концепцш паритету вiддачi ресурав.
Концепцiя паритету доxодiв е набагато ширшою вiд концепцiï паритету цш. Вона полягае у вирiвнюваннi доxодiв трyдiвникiв сiльського господарства з доходами пращвниюв шших галузей економши i передбачае комплекс спрямованих на це заxодiв: пiдтримання цiн на промисловi ресурси для сiльського господарства, субсидування виробництва окремих вцщв сiльськогосподарськоï продукци, зокрема, тваринницькоï, створення сприятливого податкового режиму для аграрних тдприемств, полшшення соцiальниx умов на селi. Втшення в життя паритету доxодiв дозволить не лише пщвищити доходи сшьськогосподарських виробникiв, якi сьогоднi е вдвiчi нижчими за середнi по народному господарству, але й в цшому збалансувати розвиток аграрноï сфери економжи.
3.Потрiбно змiстити акценти yрядовоï штервенци в аграрну сферу економiки, зосередивши державну пiдтримкy на виробництвi ресурав для сiльського господарства. У першу чергу це стосуеться субсидування сшьськогосподарського машинобудування, виробництва мiнеральниx добрив i xiмiчниx засобiв захисту рослин i тварин. Урядова штервенщя в сшьське господарство взагалi може здiйснюватись двома шляхами: через ринки сiльськогосподарськоï продукци або через ринки ресурЫв для галуз^ тобто, в умовах дефщиту державного бюджету iснyють двi альтернативи: або пiдтримyвати цiни на продукцш сiльського господарства, або субсидувати виробництво ресурав для нього.
Аналiз досвщу пiдxодiв до вирiшення цього питання в окремих крашах Заходу, а також певний в^чизняний досвщ виршення цiеï проблеми показуе, що, з позици економiки в цiломy, субсидування ресурав для сiльського господарства е доцшьшшим, нiж пiдтримання цiн на його продукцш. Таке субсидування дае змогу пожвавити втизняну промисловiсть, знизити виробничi витрати сiльськогосподарськиx пiдприемств, що означае тдвищення рiвня ефективностi господарювання в цшому та ефективност використання виробничих ресурав зокрема в умовах нарощування обсяпв виробництва.
Це стосуеться насамперед питання рацiоналiзацiï напрямiв швестицшних потокiв. Для пiдвищення рiвня ефективноси економiки потiк цих iнвестицiй повинен спрямовуватись у виробничi фонди, у впровадження у виробництво нових техшки i теxнологiй. Особливiсть цього процесу полягае в тому, що з об'ективних причин збшьшення iнвестицiй у фонди здшснюеться у промисловостi та сферi послуг, а новi техшка i теxнологiï — як результат фондового переоснащення промисловоси та науки — надходять до сiльського господарства. ^ процеси супроводжуються пiдвищенням цш на продyкцiю промисловостi та послуги, а також зниженням цiн на продукцш сшьського господарства. Тому, без змщення юнуючих акцентiв yрядовоï штервенци в економ^, неможливо забезпечити ïï
зростання та тдвищення ефективност сшьськогосподарського виробництва[7, c. 66-68].
4.Доцшьно забезпечити нарощування обсягiв виробництва перспективних видiв експортноï сiльськогосподарськоï продукцп.
Значною мiрою це стосуеться високотрудомiсткоï продукцп, що в наших умовах пояснюе ïï низьку собiвартiсть порiвняно зi свiтовим рiвнем собiвартостi одинищ вiдповiдноï продукцiï. Сюди вiдносяться цукор, льон, овочi, молочнi продукти, худоба, м'ясо. Саме структура собiвартостi цiеï продукцiï, в тому числi i як сировини для виробництва вщповщних харчових продукив, де е висока питома вага затрат пращ та порiвняно низький рiвень ïï оплати, робить ïï висококонкурентною на св^ових ринках.
Цей напрямок передбачае необхщшсть здшснення пол^ики захисту внутрiшнього ринку вщ iмпортноï сiльськогосподарськоï продукцiï шляхом запровадження тарифiв на ïï вщповщш вiтчизнянi рiзновиди. Тариф е доцшьшшим, нiж квота, оскiльки вiн пщвищуе цiну на внутрiшньому ринку (порiвняно зi свiтовою) тiльки на розмiр власне тарифу i нiколи не перевищить цього рiвня. Тим часом, у випадку встановлення квот, будь-яке збшьшення внутршнього попиту спричинятиме необмежене зростання внутрiшньоï цiни, так як задоволення цього попиту неможливе за рахунок iмпорту.
5.Слiд кардинально вдосконалити фiнансово-кредитний механiзм, що обслуговуе аграрне виробництво.
6. Одним з мапстральних напрямiв пiдвищення ефективностi аграрного виробництва i найперспектившшою сферою залучення iноземних швестицш е розвиток переробних галузей промисловость Переробка сiльськогосподарськоï сировини забезпечуе втричi вищу прибутковiсть, нiж ïï виробництво. Тому, з огляду на привабливють цiеï сфери вкладання iнвестицiй, на недорозвинешсть переробноï промисловостi в Украм, а також на перспективний внутршнш ринок для якiсних продуктiв харчування втизняного виробництва, переробна сфера АПК повинна стати прюритетним напрямом його розвитку. Це мае проявлятися в орiентацiï на створення високотехнолопчних кооперативних переробних пщприемств та створення сприятливого економiчного середовища для налагодження роботи на великих державних переробних пщприемствах, яю зараз здебiльшого або не працюють взагал^ або завантаженi на 10-20 %. Дiяльнiсть дрiбних переробних виробництв на базi сiльськогосподарських пщприемств не е перспективною ш з позицш ïx забезпечення сировиною, ш з точки зору наявностi можливостей зниження собiвартостi продукцiï, запровадження високомехашзованих теxнологiй виробництва та досягнення високоï якостi кiнцевоï продукцiï.
7.Базовим чинником вах трансформацiйниx процесiв в АПК е реформування земельних вiдносин. Земля повинна стати повноцшною складовою економiчного меxанiзму, мати ринкову вартiсть i за щею вартiстю, через земельну ренту, враховуватися у цiнаx на сшьськогосподарську продукцiю. Немае iншого, ^м земельноï ренти, джерела для вщновлення та пiдвищення родючостi землi. Тому формування реального земельного власника, ринкових меxанiзмiв визначення цiни
на землю та ïï вщображення в цшах на продукщю сшьського господарства е визначальним фактором виходу АПК з економiчноï кризи i його подальшого розвитку.
Формування реальноï ринковоï вартостi землi та ïï врахування в цiнаx на сшьськогосподарську продyкцiю пiдвищать ïx, дадуть можливiсть нормально запрацювати законовi вартоси, грошовому обiгy, фiнансово-кредитнiй системi та шфраструктур^ що обслуговуе АПК (банкам, фондовим i товарним бiржам, постачальницьким органiзацiям тощо). Тiльки за цих умов сiльськогосподарськi пiдприемства зможуть одержати довгостроковi iпотечнi кредити пiд заставу землг Сьогоднi держава не забезпечуе створення трьох основних умов для устшного сiльськогосподарського виробництва: - приватного землекористування, iпотечного кредитування пiд заставу земельних дшянок i нерyxомостi, вшьного земельного ринку[9, с. 51-56].
Висновки. Таким чином, система меxанiзмiв державноï пiдтримки аграрноï сфери в розвинених зарyбiжниx краïнаx характеризуеться не стшьки стимулюванням виробництва (хоча,наприклад, податки виступають як меxанiзм стимулювання сiльськогосподарського виробництва або його обмеження, а зниження податкового тиску дае можливiсть на макро-економiчномy рiвнi пiдвищити стабiльнiсть функцюнування господарського меxанiзмy фермерського виробництва, збшьшити обсяги оборотних засобiв i тдняти рiвень самофiнансyвання), скiльки рiшенням сощальних завдань - пiдтримка рiвня доxодiв фермерiв, розвиток сiльськоï iнфрастрyктyри й природоохоронш заходи.
Що стосуеться державноï полiтики пiдтримки аграрного сектора в Укршш, то вона повинна в сучасних умовах стосуватися, насамперед, стимулювання в^чизняного виробництва сiльськогосподарськоï продyкцiï та реалiзацiï експортноорiентованоï стратегiï його розвитку, що слугуватиме поштовхом для зростання всiеï економiки краïни i на цш основi пiдвищення рiвня життя населення Украши.
Л1тература
1.Болобов А.,С и Доренко В. Государственное регулирование аграрной сферы экономики. "Международный сельскохозяйственный журнал" № 6, 2002, с. 10.
2.Курносенко Л. Удосконалення меxанiзмiв державного регулювання матерiально-теxнiчного забезпечення аграрного виробництва// Вюник Нацiональноï академiï державного управлшня при Президентовi Украïни. - 2005. -№ 2. - C. 472-484.
3.Латинш М. Державне регулювання розвитку аграрного ринку в Украм // Вшник Нацiональноï академи державного yправлiння при Президентовi Украши. -2006. - № 1. - C. 162-170
4.Микитенко I. Державна тдтримка i регулювання аграрних реформ за рубежем // Сшьсью обри. - 1997. - № 7. - C. 12-15
5.Могильний О. Критери ефективност державного регулювання аграрного сектора економжи // Економжа Украïни. - 2003. - № 2. - С.65-69
6.Олшник О. Теоретико-методолопчш засади державного регулювання аграрного ринку // Економжа Украши. - 2005. - № 7. - C. 65-74
7.Осадчий С. Мехашзм державного регулювання розвитку аграрного сектора економжи // Економжа АПК. - 2002. - № 12. - C. 66-70
8.Пол^ика i розвиток сшьського господарства в Укра1ш (За,редакщею С. фон Крамона-Таубаделя, С. Зор^ Л. ШШ^ве). К., "Альфа-Принт", 2001, с 77.
9.Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економжи // Економжа Украши. - 2003. - № 12. - С.51-56
10. Саблук П.Т. Формування i розвиток наукових основ забезпечення вщтворювального процесу в аграрному виробництва "Економжа АПК" № 2, 2003, с. 52.
11. Ситник В. П. Формування i реалiзацiя державно! пол^ики розвитку матерiально-технiчноl бази АПК в Укрш'ш. "Економжа АПК" № 2, 2003, с.
Summary
ESSENTIAL AND WAYS OF STATE REGULATION OF FOREIGN COUNTRIES' AGRARIAN MARKET
At the article are analyzed conceptial approaches to state regulation of agrarian market in the foreign countries and influence of state agrarian policy on the level of competitiveness agricultural products on the world market are pointed. There are proposed development of mecanisms of state regulation of Ukrainian agrarian market based on foreign countries' experience.
Key words: State regulation of agrarian market, support of agrarian sector, protectionism, funding
Рецензент - к.е.н., доц. Поперечний С.I.
