CC BY
58
1НШОМОВНА ПОДГОТОВКА ОС1Б З ОСОБЛИВИМИ
ПОТРЕБАМИ
УДК-376.36
КАТЕРИНА ШАПОЧКА e_shapochka@mail. ru кандидат педагогiчних наук, доцент, Миколш'вський нацiональний унiверситет iм. Василя Сухомлинського
ФОРМУВАННЯ СОЦ1ОКУЛЬТУРНО1 КОМПЕТЕНЦ11 ЗАСОВАМИ ПЕРЕКЛАДУ В УМОВАХ 1НКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
Розглянуто проблеми формування соцюкулътурно'1' компетенци засобами перекладу та необхiдностi формування iншомовноi комунiкативноi компетенцИ в умовах тклюзивного навчання. Особливо гостро стотъ питання пiдготовки молодого поколтня до життя в умовах багатонацюналъного i полкулътурного простору, формування умтъ спшкування i спiвпрацi з людьми ргзних нацюналъностей, то навчання iноземноi мови, формування комункативно'1' та соцiокулътурноi компетенцш е одним з головних завданъ сучасно'1' школи з метою задоволення освiтнiх потреб оаб з особливими потребами. Встановлено, що реали съогодення вимагаютъ, щоб учнi 1з особливими освiтнiми проблемами вивчали iноземну мову й активно використовували И у процеа навчання. Використання засобiв перекладу у процес навчання тоземно'1' мови, допомагае школярам опановувати новi знання, формувати загалънi та спецiалънi компетенцИ, зокрема соцюкулътурну компетенцiю, що сприяе соцiалiзацii дiтей з особливими потребами, ттегруванню Их в загалъноосвтню систему Украши. Встановлено, що формування соцiокулътурноi компетенцИ засобами писъмового перекладу вiдбуваетъся завдяки використанню системи вправ. Грунтуючисъ на цт системi, пiдсистемах, групах i видах вправ, можна розробляти 1'х комплекси вiдповiдно до сфери людсъко'1' дiялъностi, враховуючи цт та умови навчання. Вiдзначено, що модернiзацiя освтнъо'1' системи, розвиток iнклюзивного пiдходу до навчання вимагаютъ пошуку нових ршенъ щодо навчання тоземно'1' мови на р1зних рiвнях навчання.
Ключовi слова: соцюкулътурна компетенця, переклад, особливi освтт проблеми, тклюзивне навчання.
ЕКАТЕРИНА ШАПОЧКА e_shapochka@mail. т кандидат педагогических наук, доцент, Николаевский национальный университет им. Василия Сухомлинского
ВОПРОСЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ СРЕДСТВАМИ ПЕРЕВОДА В УСЛОВИЯХ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБУЧЕНИЯ
Рассмотрены проблемы формирования социокулътурной компетенции средствами перевода и необходимости формирования коммуникативной компетенции в условиях инклюзивного обучения. Особенно остро стоит вопрос подготовки молодого поколения к жизни в условиях многонационалъного и поликулътурного общества, формирование умений общения и сотрудничества с людъми разных националъностей, обучение иностранному языку, формирование коммуникативной и социокулътурной компетенций является одной из главных задач современной школы, где одной из основных задач является удовлетворение образователъных потребностей людей с особыми потребностями. Установлено, что современные реалии требуют, чтобы ученики с особыми образователъными проблемами изучали иностранный язык и активно исполъзовали его в процессе обучения. Исполъзование средств перевода, помогает школъникам осваиватъ новые знания, формироватъ общие и специалъные компетенции, в частности социокулътурную компетенцию, что способствует социализации детей с
особыми потребностями, интегрированию их в общеобразовательную систему Украины. Установлено, что формирование социокультурной компетенции средствами письменного перевода происходит благодаря использованию системы упражнений. Основываясь на этой системе, подсистемах, группах и видах упражнений, можно разрабатывать их комплексы в соответствии со сферой человеческой деятельности, учитывая цели и условия обучения. Отмечено, что модернизация образовательной системы, развитие инклюзивного подхода к обучению требуют поиска новых решений в обучении иностранному языку на разных уровнях обучения.
Ключевые слова: социокультурная компетенция, перевод, особенные образовательные потребности, инклюзивное обучение.
KATERYNA SHAPOCHKA e_shapochka@mail. ru Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Mykolayiv National University named after V. Sukhomlynskyi
SOCIO-CULTURAL COMPETENCE FORMATION BY MEANS OF TRANSLATION IN THE CONDITIONS OF INCLUSIVE EDUCATION
The article is devoted to the problem of socio-cultural competence formation by means of translation / interpretation and the necessity of foreign language communicative competence formation in the process of inclusive education. The question of training of young generation for life in a multi-ethnic and multicultural society, forming skills of communication and cooperation with people of different nationalities, the foreign language learning, the formation of the communicative and socio-cultural competence is one of the main tasks of modern school to meet educational needs persons with disabilities. Today's realities require that students with special educational needs should study a foreign language and use it in the process of learning. In turn, the use of translation in the process of learning a foreign language helps students to get new skills, to form general and specific competences, including socio-cultural competence, which promotes socialization of children with special needs, and integrating them into a comprehensive system of Ukraine. The article raises the problem of modernization of the educational system. It was established that the formation of socio-cultural competence by means of written translation is done by means of a system of exercises. Based on this system, subsystems, groups and types of exercises their systems can be developed in accordance with human activity, objectives and learning environment. It shows that the development of an inclusive approach to learning demands new solutions towards learning a foreign language at different levels of education.
Keywords: socio-cultural competence, translation, interpretation, special needs, inclusive education.
Трансформащйна стратепя мовно! освгги в Укрш'ш передбачае удосконалення системи навчання iноземних мов з орiентацiею на затверджеш Радою Свропи Загальноевропейсью рекомендацл та дотримання прав людини, вщповщно до резолюцл Генерально! асамбле! ООН, де прюритетним завданням визначено сприяння забезпеченню рiвних можливостей для ошб з обмеженими можливостями здоров'я.
Осюльки сьогоднi особливо гостро сто!ть питання шдготовки молодого поколiння до життя в умовах багатонацiонального i полшультурного простору, формування умiнь стлкування i спiвпрацi з людьми рiзних нацiональностей, то навчання iноземноi мови, формування комушкативно! та соцюкультурно! компетенцш е одним з головних завдань сучасно! школи з метою задоволення освiтнiх потреб осiб з особливими потребами.
У Саламанкськш декларацй вказуеться, що кожна дитина мае ушкальт особливостi, iнтереси, здiбностi та навчальш потреби. Вiдповiдно оволодiння iноземною мовою варто уваги i повинно стати шструментом мiжкультурного спiлкування, iнструментом розвитку загальних i професшних компетентностей.
Ниш шоземну мову вже вивчають у дитячих садках, звичайних та шклюзивних класах, класах iнтенсивноi педагогiчноi' корекцй. Змiнюються навчальн1 плани, програми, на уроках використовуються комун1кативно спрямованi тдручники.
Як показують дослiдження провщних дефектолопв (Р. М. Босюс, К. Г. Коровш, А. Г. Зiкеев, Р. Е. Левша, В. I. Лубовський, С. П. Миронова, Н. А. Нжашина, В. Г. Петрова, Т. В. Розанова,
Т. В. Сак, G. Соботович, Ж. I. Шиф та ш.) пpaктично пpи бyдь-якиx вiдxилeнняx y pозвиткy тieю чи iншою мipою стpaждae мовна й пов'язана з жю тзнавальна дiяльнiсть дiтeй.
^сте, як зазначае G. Соботович, мовлeння дiтeй iз особливими потpeбaми зазвичай фоpмyeться сaмостiйно, aлe дeщо повiльmшe поpiвняно з вiковими пepiодaми pозвиткy в ноpмi. ïxre мовлeння мае дeякi особливосп, визнaчeнi xapaктepом дeфeктy.
Пpичин цього багато: xapaктep дeфeктy, тpивaлiсть й eфeктивнiсть коpeкцiйного впливу, обмeжeнiсть мовного досвiдy тощо. Aлe всi зaзнaчeнi пpичини мають загальний нaслiдок -нeдостaтню сфоpмовaнiсть мовнж навичок й yмiнь. Пpи цьому взаемозв'язок i взаемовплив piзниx вцщв мовноï дiяльностi, стутнь ïxньоï сфоpмовaностi в учн1в з piзними вiдxилeннями в pозвиткy, що зaвepшyють початковий eтaп навчання, нeоднaковi, i щ досить iстотно впливае на ïxню тзнавальну дiяльнiсть та готсвнiсть до пepexодy до наступного eтaпy навчання.
Так, коли учт починають вивчати iнозeмнy мову, вони вжe володдать piдною мовою, що вказуе на сфоpмовaнiсть y ниx мexaнiзмiв мовлeння, вiдповiдaльниx за здiйснeння мовлeннeвоï дiяльностi. Пpи цьому мexaнiзми мовлeннeвоï дiяльностi piдною та iнозeмною мовами, за даними псиxологiв (В. Пeнфiлд, Л. Робepтс), однaковi. Тому засвоення iншомовного мaтepiaлy в понятiйномy план1, як зазначають мeтодисти, нe викликае в учтв тpyднощiв. Caмe тому, ^инцип ypaxyвaння piдноï мови е одним з пpовiдниx пpинципiв мeтсдики викладання iнозeмниx мов, осюльки викоpистовyeться досвщ piдноï мови та вpaxовyeться ïï спeцифiкa пpи добоpi змiстy навчання i способiв його оpгaнiзaцiï y навчальному пpоцeсi.
Haвчaння iнозeмноï мови повинно вщбивати сyттeвi стpaтeгiчнi лiнiï базового кypсy, пepeдyсiм його оpieнтaцiю на взaeмопов'язaнe навчання мови i кyльтypи нapодy - носiя цieï мови, на здiйснeння освiти, виxовaння i pозвиткy особистсстi. Засобом peaлiзaцiï тaкоï оpieнтaцiï з ypaxyвaнням надбань тeоpiï комуткативносп мае стати фоpмyвaння соцiокyльтypноï компeтeндiï дiтeй з особливими потpeбaми, тобто лiнгвокpaïнознaвчиx та кpaïнознaвчиx знань або систeми yявлeнь ^о основн1 нaцiонaльнi тpaдицiï, звича1 та peamï кpaïни, мова якоï вивчаеться, а також систeми навичок та вм№ узгоджувати свою повeдiнкy згщно з цими знаннями. Cоцiокyльтypнa компeтeнцiя е нeвiд'eмним складником комyнiкaтивноï компeтeнцiï. В yмовax iнтepнaцiонaлiзaцiï всix асжкив сyспiльного життя ïï знaчeння для соцiaлiзaцiï сyчaсниx дiтeй i тдготовки ïx до спiлкyвaння aнглiйською мовою надзвичайно важливо.
Метою статт е визнaчeння мexaнiзмiв фоpмyвaння соцiокyльтypноï' компeтeнцiï, pозкpиття пpиндипiв, що спpияють ïï фоpмyвaнню засобами пepeклaдy в yмовax iнклюзивного навчання.
Яюсть пepeклaдy, y найб№шому знaчeннi, зaлeжить вщ piвня володiння двома мовами, пepeклaдaцькими навичками та yмiннями, а також вщ наявност y свiдомостi учня в^тв^н^^ фоновиx знань та пов'язaноï з ними тepмiнологiï'. Щцготовка особистосп, яка володie iнозeмною мовою, вимагае ïx мaксимaльноï yнiвepсaлiзaцiï. Цe пов'язано з тим, що iнозeмнa мова застосовуеться y piзниx гaлyзяx i потpeбye вiдповiдниx бaзовиx понять. Кpiм того, y кожнш гaлyзi викоpистовyються лишe ш влaстивi тepмiни, якi зб^аються за фоpмою iз загальновживаними словами, aлe вiдpiзняються за змiстом.
Cтpyктypa фоновиx знань поповнюеться пpотягом усього життя i складаеться з piзниx компонeнтiв: казки, вipшi, тсш, мультф№ми, з якими дитина знайомиться y дитинстта, лiзнiшe -фiльми. Стлкування з однолiткaми, вплив молодiжноï' сyбкyльтypи, кyльтypнi зaxоди, читання, iнтepнeт, paдiо та тeлeбaчeння, постyповe зaлyчeння до полгтичного життя, тpyдовa дiяльнiсть, та iншi. Отжe, пpотягом тepмiнy тдготовки тpeбa закласти цi та багато шшж: компонeнтiв. Частково тaкe завдання виконуеться школою, aлe головнe завдання залишаеться за вузом.
Для peaлiзaцiï' циx цiлeй потpiбно aктивнiшe застосовувати iнтepaктивнi тexнологiï, ствоpити комфоpтнi умови навчання, за якж кожeн yчeнь вщчуе свою устштсть, iнтeлeктyaльнy спpоможнiсть.
Тexнологiя iнтepaктивного навчання базуеться на викоpистaннi piзниx мeтсдичниx aiparen^ пpийомiв модeлювaння ситyaцiй спpaвжнього стлкування i оpгaнiзaцiï' взaeмодiï' учн1в y ipyrnax (napax, нeвeликиx гpyлax) з мeтсю стльного виpiшeння комyнiкaтивниx задач. Iнтepaктивнi мeтсди навчання, якi гpyнтyються на взаемодп дiтeй, ïx спiвpобiтництвi та коопepaцiï дають змогу зaдiяти ж лишe свiдомiсть учня, i його почуття, eмоцiï, вольовi якостi, тобто залучити до пpоцeсy навчання «цтсну людину».
Викоpистaння iнтepaктивниx тexнологiй y фоpмyвaннi соцiокyльтypноï компeтeнцiï' дозволяють: модeлювaти peaлiï' соцiокyльтypноï ситyaцiï; стльно виpiшyвaти соцiокyльтypнi
проблеми; застосовувати соцюкультурт рольов1 ¡гри; створювати атмосферу ствробгтництва при шдготовщ i презентаци соцюкультурних проекпв; сприяти розвитку асощативно! та громадсько! компетентносп учтв п!д час дебапв; формувати власш щнносп, приймаючи участь у дискуаях пор1внюючи реали 1ншомовно! та рщно! культур.
До ознак штерактивного навчання вщносяться: наявтсть стльно! мети i чгтко спланованого очшуваного результату навчання; опора при навчант на суб'ективний досвщ кожно! людини; навчання вщбуваеться на основ! д1алогу (вчитель-учень, учень-учень, учень-група, учень-комп'ютер); позитивна взаемозалежтсть учшв, творча ствпраця у навчанш; активтсть, шщативтсть всх учтв в освгтньому процесц створення комфортних умов навчання; передбачае наявтсть проблемного завдання тд час якого вщбуваеться обмш знаннями, щеями, формуешься власна думка i позищя; поеднання шдивщуально!, парно!, групово!, колективно! роботи.
Формування соцюкультурно! компетенци розширюе можливосп для застосування автентичних навчальних мат^атв. Це вимагае вщбору соцюкультурного лексичного мншуму та розробки прийом1в його засвоення, щоби мовлення стало бшьш природним. Автентичтсть мовлення - одна !з вимог сучасного методичного стандарту навчання шоземних мов як у школ!, так i у вуз1. Воно тюно пов'язано з автентичтстю поведшки, що також е характерною ознакою сучасних методичних уявлень.
Засвоенню ново! соцюкультурно! шформаци i забезпеченню необхщно! якосп навичок та вмшь, що формуються, сприяють: 1) планування занять як сценарив - уявних зустр1чей учтв !з ноаями мови; 2) вмотивоване використання засоб1в релаксаци: тсень, декламаци тощо; 3) застосування прихованих форм контролю; 4) застосування граф1чних опор у вигляд1 знаюв транскрипци, що сприяе точносп слухово-вимовних навичок говоршня; 5) використання кра!нознавчих допом1жних засоб1в (в1зуальних, аудитивних, ауд1ов1зуальних), яю тдсилюють шюзда залучення до автентичного мовленневого середовища i забезпечують потр1бну яюсть мовленневих навичок i вмшь, що формуються [4].
Особлив! труднощ1 викликають слова, якi не мають екивалентш, а тому надзвичайно важливим е встановлення перекладацьких ршень, стосовно перекладу даних отв. У кожнш мов1 юнують спещальт слова, якi належать до нацюнально! лексики, не маючи повних аналопв в шших мовах. Таю слова називають реалями. Переклад реалш викликае особлив1 труднощ1 у дгтей з особливими освгттми потребами. Реали входять до складу неекв1валентно! лексики, яка становить одинищ шоземно! мови, що не мають регулярних вiдповiдникiв в мов1 перекладу.
Багато праць вiтчизняних та зарубiжних вчених присвячено питанню вивчення та перекладу реалш. Так, Р. П. Зорiвчак вважае, що реалiя, через вщсутнють вiдповiдних денотатiв у мовi перекладу, е своерщним «тдводним каменем», створюючи труднощi перекладачам. Реалi! - це моно-i полiлексемнi одиницi, основне лексичне значення яких вмiщае традищйно закрiплений за ними комплекс етнокультурно! шформаци, чужо! для об'ективно! дшсносп мови-сприймача [3].
В. В. Латишев визначае реали як явище, характерне для певного народу та його культури ^мена, прiзвища, прiзвиська, географiчнi назви, найменування театрiв, фiрм, державних закладiв, свят, звича!в, напо!в, та iн.) [5].
Найбiльш повною i зрозумiлою е дефiнiцiя С. I. Влахова та С. П. Флорша: «Реали - це слова i словосполучення народно! мови, як! вщображають найменування предметiв, понять, явищ, характерних для географiчного середовища, культури, мат^ального побуту або суспшьно-юторичних особливостей народу, наци, кра!ни, племеш, i якi, таким чином, постають нолями нацiонального, мiсцевого або юторичного колориту; точних вiдповiдникiв в шших мовах такi слова не мають, а отже, не можуть бути перекладеш «на загальних засадах», тому що вимагають особливого тдходу» [1].
При перекладi реалiй iснують певн труднощi: вiдсутнiсть в перекладацькш мовi вiдповiдностi через вiдсутнiсть у носив ща мови об'екта, який ця реалiя позначае, та необхiднiсть передати не лльки предметне значення (семантику) реали, !! колорит - нащональне та iсторичне забарвлення.
Труднощi перекладу реалш пов'язат зi ступенем !х поширеностi i частотност1 вживання у мовi оригiналу. Зрозумiлiсть нестандартно! лексики навгть для носi!в мови залежить в!д ступеня !! вжитку i сфери використання. Проблема складностi у перекладi вирiшуеться за допомогою комушкативно! ситуацi! та достатнього запасу фонових знань, як! мають бути обов'язково наявш у свiдомостi учасник!в комуткаци i значною м!рою визначають змют висловлювання.
Пд засобами пepeклaдy ми pозyмieмо види пepeклaдy за кpитepieм способу, яким вiн здiйснюeться: письмовий, усний та ïx piзновидностi.
У дeякиx клaсифiкaцiяx видiляють також типи rneperaa^ за кpитepieм спiввiдношeння змiстy i фоpми тeкстy пepeклaдy зi змютом i фоpмою тeкстy оpигiнaлy. Вщповщно вживають тaкi тepмiни, як «вшьний», «до^вний», «буквальний», «eквiвaлeнтний» або «aдeквaтний» i дeякi iншi типи rneperaa^ [7, с. 12-14]
Фоpмyвaння соцiокyльтypноï компeтeндiï засобами письмового пepeклaдy ^киватет-ний (повний) та гeтepовaлeнтний (скоpочeний - анотащя, peфepaт тощо) вiдбyвaeться завдяки викоpистaнню систeми впpaв. Така система включае тpи пiдсистeми впpaв: 1) шдготовчг на pозв'язaння пepeклaдaцькиx пpоблeм, pозпiзнaвaння пepeклaдaцькиx пpоблeм, засвоення пpeдмeтниx знань i тepмiнологiï, pозпiзнaвaння найва^^^^^ eлeмeнтiв тeкстy оpигiнaлy, pозвиток умшня aнaлiзy; 2) для фоpмyвaння навичок: на конвepсiю тeкстy, лeксико-гpaмaтичнi тpaнсфоpмaцiï, пepeнeсeння знaчeнь стилiстичниx зaсобiв, пepeнeсeння знaчeнь гpaмaтичниx фоpм, пepeнeсeння знaчeнь словосполyчeнь, пepeнeсeння знaчeнь лeксичниx i фpaзeологiчниx одиниць, yтвоpeння новиx т^ммв, встaновлeння знaчeнь нeвiдомиx лeксичниx одиниць; 3) для pозвиткy вмiнь: викоpистaння зовнiшнix peсypсiв, peдaгyвaння тeкстy roperaa^, письмовий пepeклaд, apгyмeнтyвaння вapiaнтa rape^a^, вщсдавання пpомiжниx вapiaнтiв тeкстy roperaa^, piзнi вapiaнти пepeклaдy i вдащ вiд бyквaлiзмy, тeмa-peмaтичнy побудову, визнaчeння доцiльностi aдaлтaцiï тeкстy пepeклaдy, вiдбip aдeквaтниx способiв пepeклaдy, peaлiзaцiю стpaтeгiï пepeклaдy [8, с. 217].
Гpyнтyючись на цiй систeмi, пiдсистeмax, ^yrnax i видax впpaв, можна pозpобляти ïx комплeкси вiдповiдно до сфepи людськоï дiяльностi, вpaxовyючи цiлi та умови навчання. Aлe якщо мова ^e пpо письмовий пepeклaд, то загальш спpямyвaння заняття Гpyнтyeться на пошиpeнiй сxeмi: yчнi виконують пepeклaд удома, а в клaсi доводиться його aнaлiз за такими eтaпaми: 1) пpослyxовyвaння piзниx вapiaнтiв rneperaa^; 2) кpитичний aнaлiз помилок; 3) вiдпpaцювaння оптимального вapiaнтa пepeклaдy; 4) тдсумковий aнaлiз викладача пepeклaдy усього тексту.
Очiкyeться, що y пpоцeсi тaкоï pоботи y свiдомостi учтв поступово фоpмyються пiдxоди до iнтepпpeтaцiï тексту загалом i до pозв'язaння його нaйбiльш типовиx тpyднощiв (фаматичнж, лeксичниx, фpaзeологiчниx, стилiстичниx тощо).
^pe^mrere» складовою фоpмyвaння соцiокyльтypноï компeтeндiï засобами rneperaa^ в yмовax iнклюзивного навчання е одночасш фоpмyвaння пiзнaвaльноï дiяльностi. Оволодiння дитиною мовними вмiннями виpaжeння логiко-гpaмaтичниx констpyкцiй - означае новий eтaп pозвиткy ïï пiзнaвaльноï дiяльностi: пepexiд вiд констaтaцiï явища до pозкpиття його сyтностi, його зв'язюв з iншими явищами.
Ми под^емо думку А. Г. Зiкeeвa щодо визнaчeння коpeкцiйниx нaпpямкiв pоботи з pозвиткy мови yчнiв з обмeжeними можливостями.
1. Heобxiдно вpaxовyвaти, що завдання кypсy Iнозeмнa мова полягае нe тiльки в оволодiннi ^аматичними знаннями, навичками й yмiннями, нaсaмпepeд y зaбeзпeчeннi пpaктичного володiння словeсною мовою. Cистeмний xapaктep мови вимагае вивчeння мовниx явищ y ïxньомy взаемозв'язку. Пpогpaмнi тeми, окpeмi мовш факти повиннi pозглядaтися як ланки одного ланцюга, нeобxiдно бачити ïx^ мiсцe y всiй систeмi навчання мови, слово повинно засвоюватися в едност знaчeння, фоpми й функцп.
2. Завдання коpeкцiï i pозвиткy yмiнь та навичок гpaмaтично пpaвильноï мови в yчнiв з обмeжeними мовними можливостями повиннi виpiшyвaтися на ^акт^но, оскiльки, завдяки засвоеним знанням пpи вивчeннi гpaмaтики дiти мають можливiсть yсвiдомлeно офоpмляти (i контpолювaти) свою мову. Пpи цьому знання повиннi пepeноситися на пpодyковaнy мову, спpияти фоpмyвaнню, yточнeнню, впоpядкyвaнню, та, як нaслiдок, коpeкцiï нeобxiдниx мовнж нaвикiв i yмiнь з подальшою ïx aвтомaтизaцieю i стaбiлiзaцieю. Вpaxовyючи особливостi мовного pозвиткy дiтeй, ^акт^на спpямовaнiсть в нaвчaннi пepeдбaчae таку оpгaнiзaцiю мовного мaтepiaлy i його викладання, за якоï' головною i пepвинною мае стати pоботa над сeмaнтикою, знaчeнням лeксичниx одиниць або гpaмaтичниx стpyктyp. Вочeвидь, yточнeння i збaгaчeння словника е пepшочepговим завданням, aлe воно повинно виконуватися на синтаксичнш основi: в пpоцeсi побудови словосполyчeнь i peчeнь, дiaлогiв i текс™. Caмe з цieю мeтою, учням пpопонyeться значна кiлькiсть завдань синтетичного, твоpчого xapaктepy. Викоpистовyються також анаттичш впpaви, якi пiдбиpaються так, щоб зближувати aнaлiз мовного мат^алу iз способами його вживання y висловax
pi3Horo рiвня. Завдання мають бути розбит на блоки, що вщокремлюються за тими практичними умiннями, яю уточнюються при ïx виконаннi. Це дозволяе реалiзувати тi або iншi завдання в певнiй системi, виключае випадковий характер утворення зв'язюв. Завдання пропонуються в певнiй послiдовностi: першi готують ефективне виконання подальших.
3. При використант дидактичних матерiалiв за основними роздiлами реалiзуетъся формування, уточнення, впорядкування мовних умiнь та навичок вщбуваеться в певнiй послiдовностi: вщ первинного визначення, розпiзнавання i розумшня мовного матерiалу до його використання в рiзниx контекстах з рiзними комунiкативними завданнями. Цшеспрямоване спостереження, розтзнавання тих чи iншиx компонентiв мовних одиниць служать основою для, подальших граматичних узагальнень, перенесення ïx на однотипт граматичнi явища. При цьому практичне опанування мовних умiнь здшснюеться на основi розумових операцiй, пов'язаних з аналiзом i синтезом мовного мат^алу: зiставленням, розрiзненням, видiленням, знаходженням загальних ознак та ïx узагальненням [2, с. 24-26].
Отже, саме через спшкування i мовленневу дiяльнiсть, повноцiнне розумiння значення слiв i тексту дитина розвиваеться, виховуеться, тзнае свiт i себе, тобто опановуе все духовне багатство, яке може дати ш процес опанування шоземною мовою. Реалiï сьогодення вимагають, щоб учнi iз особливими освiтнiми проблемами вивчали iноземну мову й активно використовували ïï у процесi навчання. Вщповщно, використання засобiв перекладу у процеа навчання iноземноï мови допомагае школярам опановувати новi знання, формувати загальнi та спецiальнi компетенцiï, зокрема соцiокультурну компетенцiю, що сприяе сощашзаци дiтей з особливими потребами, iнтегруванню ïx в загальноосвiтню систему Украши.
Модернiзацiя освiтньоï системи, розвиток iнклюзивного шдходу до навчання вимагають пошуку нових рiшень, щодо навчання шоземно1' мови на рiзниx рiвняx. Ефективтсть навчально-виховно1', корекцiйно-розвивальноï та профшактичжл роботи в iнклюзивному класi значною мiрою залежить вiд вчителя, форм i методов, яю вiн обирае й активно використовуе у робст. Тож проблема спецiальноï пiдготовки вчит^в iноземноï мови до роботи в iнклюзивниx класах потребуе вирiшення, завдяки шдвищенню квалiфiкацiï працюючих вчителiв та формуванню i використанню нового тдходу до шдготовки вчителiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Влахов С. И. Непереводимое в переводе (реалии): Мастерство перевода / С. И. Влахов, С. П.Флорин. - М., 1970. - 468 с.
2. Зикеев А. Г. Развитие речи учащихся специальных (коррекционных) образовательных учреждений. - М.: Академия, 2000. - 200 с.
3. Зор1вчак Р. П. Реалгя i переклад (на матер1ал1 англомовних переклад1в украшсько1 прози) / Р. П. Зор1вчак. - Льв1в, 1989. - 216 с.
4. Коломшова О. О. Методика формування соцюкультурно1 компетенци учшв молодшого школьного вшу в процеа навчання усного англомовного спшкування: автореф. дис. ... канд. пед. наук. / О. О.Коломшова. - К., 1998. - 18 с.
5. Латышев B. B. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе / B. B. Латышев, В. И. Провоторов. - М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. - 124 с.
6. Леонтьев О. М. Лшгводидактика в сучасних закладах освгги / О. М. Леонтьев. - Одеса: Вид-во ПНУ АПН Украши, 2001. - 269 с.
7. Крупнов В. Н. Практикум по переводу с английского языка на русский / В. Н. Крупнов. - М.: Междунар. отношения, 1976. - 192 с.
8. Нелюбин Л. Л. Переводоведение как наука и ее основные параметры / Л. Л. Нелюбин // Переводоведческая лингводидактика. - М.: Флинт; Наука, 2009. - С. 11-19.
9. Черноватий Л. М. Методика викладання перекладу як спещальносп: тдручник для студ. вищих заклада освгти за спещальтстю «Переклад» / Л. М. Черноватий. - Вшниця: Нова книга, 2013. - 376 с.
REFERENCES
1. Vlakhov S. I., Florin S. P. Neperevodimoe v perevode (realii): Masterstvo perevoda [Untranslatable in translation (realia): Mastery of translation], Moscow, 1970, 468 p.
2. Zikeev A. G. Razvitie rechi uchashchikhsya spetsial'nykh (korrektsionnykh) obrazovatel'nykh uchrezhdeniy [Speech development of students of special (remedial) educational establishments]. Moscow, Akademiya Publ., 2000, 200 p.
3. Zorivchak R. P. Realiya i pereklad (na materiali anhlomovnykh perekladiv ukrayins'koyi prozy) [Realia and translation]. L'viv, 1989, 216 p.
4. Kolominova O. O. Metodyka formuvannya sotsiokul'turnoyi kompetentsiyi uchniv molodshoho shkil'noho viku v protsesi navchannya usnoho anhlomovnoho spilkuvannyaya [Methodology of forming primary school pupils' sociocultural competence in the process of teaching oral English language interaction] Avtoreferat dys. ... kand. ped. nauk. Kyiv, 1998, 18 p.
5. Latyshev B. B., Provotorov V. I. Struktura i soderzhanie podgotovki perevodchikov v yazykovom vuze [Structure and content of translators' training in linguistic higher educational establishments]. Moscow, NVI-TEZAURUS, 2001, 124 p.
6. Leont'ev O. M. Linhvodydaktyka v suchasnykh zakladakh osvity [Linguodidactics in modern educational establishments]. Odesa, PNU APN Ukrayiny Publ., 2001, 269 p.
7. Nelyubin L. L. Perevodovedenie kak nauka i ee osnovnye parametry [Translation as a science and its main parameters] / Nelyubin L. L. // Perevodovedcheskaya lingvodidaktika [Translation Linguodidactics]. Moscow, Flint; Nauka, 2009, pp. 11-19.
8. Chernovatyy L. M. Metodyka vykladannya perekladu yak spetsial'nosti: pidruchnyk dlya stud.vyshchykh zaklad.osvity za spetsial'nistyu «Pereklad» [Methodology of teaching translation as a speciality]. Vinnytsya : Nova knyha Publ., 2013, 376 p.
УДК 378.016:[376:373]
ОКСАНА ВОЛОШИНА, woloshina@mail.ru кандидат педагопчних наук, доцент, Вшницький державний педагопчний унiверситет îm. Михайла Коцюбинського
НАТАЛЯ ДМ1ТРЕНКО
nataliadmitrenko0302@gmail. com
кандидат педагопчних наук, доцент
Вшницький державний педагопчний ушверситет îm. Михайла Коцюбинського
ПОДГОТОВКА МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В IH03EMH0Ï МОВИ ДО РОБОТИ
В 1НКЛЮ3ИВНИХ КЛАСАХ
Висвтлено проблему пгдготовки майбутшх учителгв 1ноземно1 мови до роботи в тклюзивних класах. Вивчено та проаналгзовано нормативнi документи щодо оргашзаци 1нклюзивно'1 освгти в укратськш загальноосвтнт школi, з 'ясовано роль учителя у процеа запровадження iнклюзiï. До^джено, що теоретичною i методологiчною основою пiдготовки майбутнього вчителя iноземноï мови е аксiологiчний, антропологiчний, цжсний, особистiсно-орieнтований, дiяльнiсний, диференцтований, компетентнкний тдходи. Визначено педагогiчнi умови формування i охарактеризовано високий рiвень iнклюзивноï компетентностi майбутнього вчителя iноземноï мови. Розглянуто контекстну технологiю як провiдну у формуванш тклюзивно'1' компетентностi та запропоновано методи i прийоми роботи вчителя тоземно'1' мови в тклюзивному клаа.
Ключовi слова: тклюзивна компетенттсть, тдготовка майбутшх учителiв iноземноï мови, тклюзивна освiта, рiвень тклюзивно'1' компетентностi.
ОКСАНА ВОЛОШИНА woloshina@mail.ru кандидат педагогических наук, доцент, Винницкий государственный педагогический университет им. Михаила Коцюбинского
