CC BY
226
студенпв-нефшолопв; 2) визначити кiлькiстьi лекцш та практичних занять, !х наповнення; 3) запропонувати систему комунiкацiйно спрямованих вправ, !х класифшацп; 4) обгрунтувати й укласти змiстове наповнення позааудиторних занять: проблемних груп як виду гуртково! роботи, спецсемiнарiв i спецкурив; 5) спланувати самостшну роботу студенпв, розробити завдання, запропонувати вiдповiдну лиературу до кожно! експериментально! програмово! теми.
Л1ТЕРАТУРА
1. Галузинська Л. I. Укра!нська мова (за професiйним спрямуванням): навч. посiбник / Л. I. Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. - К.: Знання, 2008. - 430 с.
2. Гуць М. В. Укра!нська мова у професшному спшкуванш: навч. поибник / М. В. Гуць, I. Г. Олшник, I. П. Ющук. - К.: М1жнародна агенцiя «Вее7опе», 2004. - 336 с.
3. Мацько Л. I. Культура укра!нсько! фахово! мови : навч. поЫбник / Л. I. Мацько, Л. В. Кравець. -К.: ВЦ «Акаде]шя», 2007. - 360 с.
4. Методика навчання iноземних мов у середтх навчальних закладах. - К.: Леши; 1999. - 320 с.
5. Палихата Е. Я. Укра!нська мова за професiйним спрямуванням: тдручник для студентiв / Е. Я. Палихата. - К.: Либвдь, 2009. - 321 с.
6. Симоненко Т. В. Укра!нська мова за професшним спрямуванням: практикум: навч. поЫбник / Т. В. Симоненко, Г. В. Чорновол, Н. П. Руденко. - К.: ВЦ «Академш», 2009. - 272 с.
7. Чебыкин А. Я. Проблема эмоциональной регуляции учебно-познавательной деятельности учащихся / А. Я. Чебыкин // Вопросы психологии. - 1987. - № 6. - С. 42 - 47.
8. Чистякова И. Г. Определение уровня владения диалогической речью / И. Г. Чистякова, Ю. А. Шмелёв // Русский язык в национальной школе. - 1986. - № 2. - С. 24 - 35.
9. Шевчук С. В. Програма курсу «Укра!нська мова (за професшним спрямуванням)» для вищих навчальних закладiв, яю здшснюють тдготовку фахiвцiв за освiтньо-квалiфiкацiйним р1внем бакалавра (спещалкта, мапстра) / С. В. Шевчук, I. В. Клименко. - К., 2010. - 17 с.
10. Шевчук С. В. Укра!нська мова за професшним спрямуванням : тдручник / С. В. Шевчук, I. В. Клименко. - 3-те вид., випр. i доп. - К.: Алерта, 2013. - 696 с.
УДК 37.032
Н. В. КАЛАШНЖ
СТРУКТУРА М1ЖКУЛЬТУРНО1 КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 1НОЗЕМНИХ СТУДЕНТ1В - МАЙБУТН1Х МЕДИК1В
Розглянуто суттсть поняття «мiжкультурна комуткативна компетенттсть». Зазначено, що в структурi комуткативноI компетентностi е так складовi: вербально-когттивна, лiнгвiстична, вербально-комуткативна i метакомуткативна. На основi аналiзу сучасног психолого-педагогiчноi лтератури визначено структуру ще$ компетентностi як педагогiчноi категорп в тоземних студентiв медичних унiверситетiв. Встановлено й охарактеризовано шiсть взаемозв 'язаних компонент формування тшомовног мiжкультурноi комуткативног компетентностi: лтгвктичну, тематичну, сощокультурну, дискурсивну, компенсаторну, навчальну.
Ключовi слова: мiжкультурна комуткативна компетенттсть, сощокультурна компетенттсть, соцiолiнгвiстична компетенттсть, компенсаторна компетенттсть, стратегiчна компетенттсть, навчальна компетенттсть, дискурсивна компетенттсть.
Н. В. КАЛАШНИК
СТРУКТУРА МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ - БУДУЩИХ
МЕДИКОВ
Рассмотрена сущность понятия «межкультурная коммуникативная компетентность». Отмечено, что в стурктуре коммуникативной компетенции есть такие составляющие: вербально-когнитивная, лингвистическая, вербально-коммуникативная и метакоммуникативная. На основе анализа современной психолого-педагогической литературы определена структура этой компетентности как педагогической категории в иностранных студентов медицинских университетов. Установлены и охарактеризованы шесть взаимосвязанных компонентов формирования иноязычной
межкультурной коммуникативной компетентности: лигвистическая, тематическая, социокультурная, дискурсивная, компенсаторная, учебная.
Ключевые слова: межкультурная коммуникативная компетентность, социокультурная компетентность, социолингвистическая компетентность, компенсационная компетентность, стратегическая компетентность, учебная компетентность, дискурсивная компетентность.
N. V. KALASHNIK
THE STRUCTURE OF INTERCULTURAL COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FOREIGN STUDENTS FUTURE MEDICAL SPECIALISTS
On the basis of anaysis of contemporary psychologica and -pedagogical literature the structure of intercultural competence of the foreign medical students as a pedagogical category has been defined. The structure of intercultural communicative competence consists of verbal and cognitive component, linguistic component, verbal and communicative component, metacommunicative component.The six interrelated components of the intercultural communicative competence development: linguistic, thematical, sociocultural, discourse, compensatory, educational have been distinguished.
Keywords: intercultural communicative competence, sociocultural competence, sociolinguistic competence, compensatory competence, strategic competence, study competence, discourse competence.
У тдготовщ майбутнього фахiвця з ушверситетською осв^ою pÍ3HÍ види компетентностей в штелектуальнш, комушкацшнш, шформацшнш та iнших галузях мають переважати над системою знань, умшь i навичок. У зв'язку з цим формування шшомовно! мiжкультурноl комушкативно! компетентносп ми вважаемо основним напрямком роботи у навчанш украшсько! мови студенпв-шоземщв медичного унiверситету. Одне з важливих завдань вищо! школи на сучасному етапi полягае в тдготовщ студенпв до ефективного мовленневого стлкування, готовностi до розумiння мовлення шших, здатностi до власно! мовленнево! творчосп. Однак повсякденнiсть переконуе, що студенти-медики володiють низьким рiвнем мовно! компетенцп.
Мета статп полягае у встановленш структури мiжкультурно! комушкативно! компетентностi в шоземних студентiв-медикiв та розглядi й аналiзi !! складових на основi аналiзу сучасно! психолого-педагопчно! лiтератури.
Шд компетентнiстю прийнято розумiти особливий тип оргашзаци предметно-специфiчних знань, що дають змогу приймати ефективнi ршення в певнiй сферi дiяльностi. Термш «компетентшсть» першим увiв в науковий об^ Н. Хомськ1. Вiн розумiв пiд компетентнiстю «здатшсть, необхiдну для виконання певно!, переважно мовленнево! дiяльностi рiдною мовою» [21, с. 84]. За його словами, компетентний той, який говорить, i компетентний той, що слухае, i вони повинш вмiти говорити, розумiти й обговорювати висловлюване.
£. Пасов компетентнiстю вважав «загальну здатнiсть i готовнiсть особистосл до дiяльностi, заснованi на знаниях i досввд, якi набутi завдяки навчанню, орiентованi на самостiйну участь особистосп в навчально-шзнавальному процесi, а також спрямованi на !! устшне включення в трудову дiяльнiсть» [11, с. 205].
Вчеш вiдзначають, що ниш «немае едностi у визначенш видiв i р1вн1в компетентност1» [4, с. 17]. Комуткативна компетентнiсть - це здатшсть особистостi до мовленневого стлкування i вмшня слухати. Обов'язковими вмшнями, як1 забезпечують комунiкацiю шдиввда, е: вмiння ставити питання i чико формулювати вiдповiдi на них, уважно слухати й активно обговорювати певш проблеми, коментувати вислови стврозмовниюв i давати !м критичну оцшку, аргументувати свою думку групi, здатшсть проявляти щодо спiврозмовника емпатiю, адаптувати власнi вислови згiдно з можливостями сприйняття iнших учасник1в комунiкацil.
Комуткативна компетентшсть та ll складовi (компоненти) розглядаються дослвдниками по-рiзному. Особливий штерес становлять моделi Я. Ван Ека i Л. Бахмана. Щ вчеш замють комунiкативноl компетентностi вживали термш «комуткативна мовна здатшсть» [23, с. 60]. Вона, вважав Я. Ван Ек, включае наступш компетентности 1) л^вютичну, п1д якою розумiеться здатшсть створювати й штерпретувати висловлювання, оформлеш згiдно з правилами мови, що вивчаеться, i взятi в своему традицшному (позаконтекстному) значеннi;
2) соцюлшгвютичну, що пеpедбaчae обiзнaнiсть пpо зaлежнiсть вибоpy мовних зaсобiв (мaнеpи виpaжения) вiд piзних хapaктеpистик ситyaцiï спiлкyвaния [24, с. 60].
Л. Бaхмaн виокpемлюe в комyнiкaтивнiй компетентностi нaстyпнi склaдовi: мовну компетентшсть, що включae компетентнiсть оpгaнiзaцiйнy, яга склaдaeться з гpaмaтичноï i текстyaльноï компетентностi, i пpaгмaтичнy, що склaдaeться з iлокyтивноï тa соцiолiнгвiстичноï компетентности стpaтегiчиy компетентнiсть, якa пpоявляeться y викоганш фyнкцiй оцiнки, плaнyвaния i викошння пpи визнaченнi нaйбiльш ефективних зaсобiв досягнення комyнiкaтивноï мети [16]. I. Бiм pозyмie пiд комyнiкaтивною компетентнiстю здaтнiсть i готовнiсть комyнiкaнтiв «здiйснювaти iншомовне мiжособистостiстiсне i мiжкyльтypне спiлкyвaння з носiями мови в зaдaних стaндapтом (пpогpaмою) межax» [2, с. 11].
Комyнiкaтивнa компетентнiсть не e стaбiльною, paз i нaзaвжди дaною; це динaмiчнa системa, що тpaнсфоpмyeться зaлежно вiд мети, етaпy i виду нaвчaния (H. Бapaбaновa, Ж. Бутенко, П. Котляpовський, I. Mapaкьян).
Сyчaснa методикa виклaдaния шоземно1' мови в стpyктypi комyнiкaтивноï компетентносп pозpiзияe нaстyпнi склaдовi:
• веpбaльно-когнiтивнy компетентнiсть - здaтнiсть обpобляти, гpyпyвaти, зaпaм'ятовyвaти i зa необхiдностi добyвaти з пaм'ятi знaния, фaкти, вдaючись до мовних познaчень;
• л^вютичну компетентнiсть - здaтнiсть pозyмiти i пpодyкyвaти необмежену к1льк1сть пpaвильних y мовному знaченнi pечень зa допомогою зaсвоeних мовних знaкiв i пpaвил ïx поeднaння;
• веpбaльно-комyнiкaтивнy компетентшсть - здaтнiсть вpaxовyвaти y мовному спiлкyвaннi контекстyaльнy доцiльнiсть i вживaння мовних одиниць для pеaлiзaцiï когштивно1' i комyнiкaтивноï фyнкцiй;
• метaкомyнiкaтивнy компетентнiсть - володiния поиятiйним aпapaтом («мовa в мовЬ>), необxiдним для aнaлiзy й оцiнки зaсобiв мовного спiлкyвaння [4, с. 18].
М. ^галь встaновив тaкi склaдовi комyнiкaтивноï компетентностi: гpaмaтичнa компетентнiсть, пов'язaнa з оволодшням мовним кодом, вокaбyляpом i лшгвютичними знaчениями; соцiолiнгвiстичнa компетентнiсть, пов'язaнa з пpийияттям piшень щодо ввдповвдносп мови контекстовi; дискypсивнa компетентнiсть, пов'язaнa з yмiниям констpyювaти зв'язний текст i пiдтpимyвaти достaтньо послiдовнy беседу пiд чaс спiлкyвaния; стpaтегiчнa компетентшсть, яга зaчiпae пpийияття piшень стосовно усунення «пpовaлiв», як1 виникaють y спiлкyвaннi, aбо пiдсиления знaчyщостi повщомлення мюця здiйснения комyнiкaтивного aктy, взaeмин комyнiкaнтiв y пpоцесi мовно1' взaeмодiï, пеpедбaчyвaноï мети спiлкyвaния [18].
Вищенaзвaнi компетентностi вивчaлися тaкож y методищ виклaдaния iноземноï мови. Тaк, I. Бiм y стpyктypi комyнiкaтивноï компетентност виокpемлюe нaстyпиi склaдовi: лiнгвiстичнy (в т. ч. соцюлшгвютичну), що пеpедбaчae володiння мовними зaсобaми i пpaвилaми коpистyвaния ними, пpоцесaми поpоджения i pозyмiння тексту; темaтичнy, що пеpедбaчae володiния екстpaлiнгвiстичною i кpaïнознaвчою iнфоpмaцieю з визнaчениx пpогpaмою тем; соцiокyльтypнy, тобто поведiнковy aбо етикетну, що пеpедбaчae соцiокyльтypнi знaния мовно1' поведшки, включae здiбностi комyнiкaнтa з подолaння комyнiкaтивниx yтpyднень; компенсaтоpнy, якa пеpедбaчae взaeмоpозyмiния спiвбесiдникiв i вмiния виходити iз скpyтного стaновищa в шшомовному сеpедовищi; нaвчaльнy, що ознaчae умшня вчитися [2, с. 14]. Вчений pозглядae всi компоненти комyнiкaтивноï компетентносп в ■псному взaeмозв'язкy, i ствеpджye, що «взaeмопов'язaне фоpмyвaния yсix сктадових комyнiкaтивноï компетентностi мae зaбезпечити pозвиток комyнiкaтивниx yмiнь в основних видax мовно1' дiяльностi y пpоцесi оволодшня школяpaми мовними, лiнгвокpaïнознaвчими i соцiокyльтypними знaниями тa нaвичкaми [2, с. 15].
G. Солововa ввaжae, що шшомовга комyнiкaтивнa компетентнiсть, хоч i коpелюe з комyнiкaтивною компетентнiстю но^ мови, не може бути ïï еквiвaлентом. Вонa нaзивae тaкi склaдовi комyнiкaтивноï компетентности лiнгвiстичиy, соцiолiнгвiстичиy, соцiокyльтypнy, стpaтегiчиy, дискypсивнy, соцiaльнy [14]. С. Бaлyян тa Е. Пaмеp визнaчaють нaстyпнi склaдовi iieï ж компетентности стpaтегiчиy, оpгaнiзaцiйиy (включae гpaмaтичиy i текстyaльнy), пpaгмaтичиy
(включае функцюнальну i соцiолiнгвiстичну) [1]. С. Гром виокремлюе в комунiкативнiй компетентноста таю компонента: мовну, мовленневу, соцюкультурну, компенсаторну, навчальну [5].
На нашу думку, комуткативна компетенттсть е единою цшсною системою, всередит яко! функцюнують наступнi самостiйнi компоненти: лiнгвiстична, тематична, соцiокультурна, дискурсивна, компенсаторна, навчальна. Вважаемо, що граматична, мовна, мовленнева, оргашзацшна, iлокутивна, текстуальна, лексична, схематично! будови мови, функцюнальна, семантична, фонологiчна компетентносп е складовими одше! компетентностi - лшгвютично!.
Соцiолiнгвiстична може корелювати з лшгвютичною компетентнiстю, оск1льки йдеться про шоземну мову. Стратегiчна компетентнiсть, вважаемо, повшстю вiдображае компенсаторну компетентнiсть, причому остання розглядаеться нами ширше, шж стратегiчна.
Лiнгвiстична або мовна компетенттсть включае складов^ лексичнi, граматичнi, семантичш, основи фонологiчних знань (графiка, орфографiя, вимова, лексика, певна к1льк1сть мовних дш). Без лiнгвiстичних знань неможливо здiйснити мовну дiяльнiсть. Лiнгвiстична компетенттсть е системою систем, в якш закладений весь потенцiал необхiдних мовних засобiв, що використовують люди в кодувант висловiв i !х розумшш. Це найважливiший компонент комуткативно! компетентности
Цiлком очевидно, що Державний стандарт медично! освiти i програми навчальних дисциплш певною мiрою обмежують мовн знання студентiв-медикiв, проте одночасно гарантують створення достатньо! лшгвютично! бази для здшснення повноцшно! шшомовно! мовленнево! дiяльностi.
Метою навчання iноземним мовам в медичному унiверситетi е формування шшомовно! комуткативно! компетентност завдяки досягненню порогового рiвня успiшностi шоземно! мови в термшах мiжнародного стандарту. Для !! досягнення необхiдно визначити наступнi завдання навчання шоземно! мови: розвиток i поглиблення мовних i соцiокультурних знань, а також комушкативних умiнь, як студенти отримали ще в загальноосв^нш школi; вдосконалення розвитку шшомовно! комуткативно! компетентносп (студенти повиннi спiлкуватись шоземною мовою в офiцiйних i неофщшних ситуацiях у рiзних сферах); посилення уваги до розвитку культури усно! i писемно! шоземно! мови (студенти мають вмiти анотувати, реферувати тощо); удосконалення використання перекладу з шоземно! рiдною мовою; вдосконалення умiнь користування сучасними iнформацiйними технологiями.
Стосовно лексично! складово!, то студенти повиннi володтги разом з попередшм етапом 2000 лексичними одиницями, а також навчитися розширювати свiй лексичний запас за рахунок синонiмiв, антонiмiв, словотворення i нових словосполучень. Орфографiя визначае прийоми i способи буквеного позначення звуюв мови, але робить це з урахуванням конкретних слiв загалом, !х форм або морфем (коренв, префшс1в, суфiксiв, зак1нчень, сполучних голосних). Закономiрно, що в написаннi студенти можуть робити орфографiчнi помилки, але очевидно, що не завжди останнi треба вважати помилками, якщо вони не заважають розумiнню написаного речення, фрази, тексту.
Окрiм зазначеного мовного матерiалу, до лiнгвiстично! компетентност1 iноземних студенпв -медиков включаемо формування певно! кшькосп мовних дiй (акт1в), усвiдомлений розвиток яких забезпечуе успiшне здiйснення шшомовно! мовленнево! дiяльностi та виконання основних функцш мовного спiлкування. Розрiзняють шють груп мовних дiй (актiв).
Обмш iнформацiею: назвати, iдентифiкувати; стверджувати, констатувати; узагальнювати; описати; пояснити; звернути чиюсь увагу на що-небудь; нагадати про що-небудь; повiдомити; передати змют висловлювання (чужого); висловити припущення (потенцшне, нереальне); оголосити; завiрити; зробити запит шформацп (питання); упевнитися; вiдповiсти: ствердно, негативно, виразити незнания, вiдмовитися ввд вiдповiдi; виразити знання, переконання, вiру, припущення, сумнiв; постав ити питання про знання, переконання, вiру, припущення, сумшв.
Оцiнка, коментар: а) висловлювання думки, поглядев, позицi!: оцiнювання обставин, подш, дiй (хвалити, оцiнювати позитивно, схвалити, визнати з вдячшстю, просити тощо); критикувати, оцiиювати негативно, не схвалювати; доршати, звинувачувати; жалкувати; б) виправдання: обгрунтувати, виправдати; визнати; вибачитися; в) прохання висловити свою думку: запитати думку; просити оцшити; шукати схвалення; вимагати виправдання; г) згода -незгода: погодитися; заперечити; виправляти; поступитися; дорiкати; не погоджуватися з
докорами; наполягати на чомусь; д) висловлювання оцiнних думок: виразити штерес; виразити оцшку; висловити бажання; виразити перевагу; виразити ввдсутшсть штересу; виразити незадоволешсть, низьку оцшку; е) питання про оцшну позищю, думку: запитати про штерес; запитати про оцшку; запитати про бажання; запитати про перевагу; запитати про ввдсутшсть штересу.
Вираз емоцш: симпатп, ствчуття, антипати, подяки, захоплення, радоси, задоволення, здивування, полегшення, розчарування, крайнього здивування, байдужосп, принижения, безпорадносп, нади, незадоволення, горя, страху, смутку, нудьги, нетертння, роздратованосп, огиди, болю тощо.
Регулящя поведанки шших: а) вимога: (наприклад стльних дш), просити про допомогу, кликати на допомогу, висловити бажання, вимагати купити, замовляти, давати доручення, забороняти, шструктувати, рекламувати, нав'язувати, застер1гати, загрожувати, тдбадьорити, запропонувати, радити; б) дозвш - заборона: виршити, заборонити, в1дмовити в дозвол1, просити дозволу, просити про речення, питати ради, просити шструкцш; в) речення: питати про бажання, пропонувати реч1, пропонувати що-небудь зробити, запропонувати допомогу, запросити, об1цяти; г) схвалення - ввдмова: схвалити (погодитися), домовитися, прийняти речення, зволшати; д) вирази, пов'язаш з д1ями позицш [ передумов: нам1р (виразити: нам1р, нер1шуч1сть, ввдсутшсть нам1р1в, ввдмова); мотивування (мотиващя) виразити: бажання зробити що-небудь, виразити перевагу, виразити мету ди; можливють реал1зацп виразити: нездатшсть, неготовшсть, неможливють зробити що-небудь, перешкоди в реал1зацп дп, безвщповвдальшсть; зобов'язання: вказати на обов'язок, заборону, дозвш, поставити питання про позици I передумови.
Сощальш конвенци: а) встановлення контакту: в1тати кого-небудь, ввдповвдь на привиання; запитати про самопочуття, реакщя на це питання; представитися, представити кого-небудь, реагувати на представлення; звернутися до кого-небудь, реагувати на звернення; просити дозволу увшти, просити зайти; представитися, коли ви телефонуете, представитися, якщо телефонують вам; звернення в лисп; б) завершення контакту: попрощатися, ввдповюти на прощання; передати привгг кому-небудь, об1цяти передати привгг; попрощатися по телефону, ввдповюти на прощання по телефону; вггальш [ прощальш формули в листах; в) тдтримка контакту: вибачитися, реагувати на вибачення; дякувати, реагувати на подяку; говорити компл1менти, реагувати на компл1менти; прив1тати з чим-небудь, реагувати на привпання; виражати ствчуття, реагувати на ствчуття; виражати добр1 побажання, реагувати на добр1 побажання; реагувати на тост.
Оргашзащя мови [ контроль розумшня: а) обмш думками: просити слова, перебивати кого-небудь; вербальна спроба оволодпи увагою слухач1в; передати слово; закликати говорити; брати до уваги, закликати до тишц б) перев1рка розумшня: запитати у ввдповвдь, просити повторити, просити сказати буквами, сигнал1зувати про нерозумшня, просити пояснити що-небудь в сказаному, просити пояснити; коментувати; сигнал1зувати розумшня; контролювати, чи добре чутно; контролювати, чи зрозумший змют висловлювання; коментувати власш вислови; в) структуризащя мови: вступ до висловлювання, зволшати у пошуках слова [14].
Тематична компетентшсть передбачае володшня екстралшгвютичною шформащею, в т. ч. крашознавчою. Зпдно з вимогами програми р1вня А студенти повинш знати тематику старшого р1вня, вмгга вести беседу, брати участь в дискуси в рамках обговорюваних проблем або на основ1 прочитаного тексту, дотримуючись правил етикету, спираючись на засвоений лексико-граматичний матер1ал; робити повадомлення, розм1рковувати у зв'язку з проблематикою прочитаних текспв; розумгга основний зм1ст вислов1в ноагв мови ввдповвдно до вивчено! тематики [ вишукувати необхвдну шформащю з аудютекспв (функцюнальних, публщистичних), побудованих на ведомому мовному матер1алц читати автентичш тексти р1зних жанр1в, використовуючи основш види читання: ознайомлювальне, пошукове, оглядове (читання) [ вм1ти писати шш-тв1р за пройденою темою (лист) [15, с. 25].
Соцюкультурна компетентшсть е одшею з важливих складових комушкативно! компетентности Вона «визначае соцюкультурш умови використання мови [ включае комплекс тих знань, навичок [ умшь, як1 необыдш для штерпретаци сустльно-пол1тичних явищ, процеав, подай [ !х соцюлшгвютичне ввддзеркалення в мовг Саме вона дозволяе сшвввднести
загальноосвиш i комунiкативнi цiлi навчання, осшльки формуе культурознавчий i лшгвокрашознавчий пласт комунiкативноï компетентность» [6, с. 22]. Аналiзуючи це визначення, розумieмо, що соцiокультурна компетентнiсть дае змогу ор!ентуватися в iншомовнiй культур!, в щоденних ситуациях в iншомовнiй крш'ш, тобто, як говорять французи, «savoir dire» («умии сказати») i «savoir vivre» («ум!ти жити») [13].
В сучасних умовах студентам-шоземцям медичного ушверситету «необхiдний не тiльки високий ршень мовноï компетентностi, а й достатньо високий рiвень соцiокультурноï компетентностi, що е одним з важливих компоненлв комунiкативноï компетентностi» [9].
Пiд соцюкультурною компетентнiстю деякi вченi розумiють уявлення про соцюкультурний контекст, в якому мова, що вивчаеться, використовуеться його ноием, i про способи, якими цей контекст впливае на вибiр i комунiкативний ефект часткових лшгвютичних форм (М. Бiрам, G. Корчапна). Iншi дослiдники трактують цю компетенттсть як аспект комунiкативноï здатностi, що включае також специфiчнi риси суспшьства i його культури, котрi виявляються в комунiкативнiй поведiнцi членiв цього суспшьства [13].
Розглядаючи вищеназваш визначення, I. Рюке розумiе соцiокультурну компетенттсть як «сукупшсть знань, умiнь, здiбностей i якостей, якi забезпечують стлкування iноземною мовою вiдповiдно до норм мови i мовлення, традицiй культури носив мови» [13, с. 8]. Автор розд!ляе соцюкультурну компетентнiсть на три компоненти: лшгвокрашознавчу, соцiолiнгвiстичну, сощальну. 1. Лiнгвокраïнознавча (сукупнiсть знань зi сфери географiï. Природа й iсторiя краши, мова яко1' вивчаеться, знання традицш, реалiй, звича1'в i вмшня використовувати цi знання у спшкуванш). 2. Соцiолiнгвiстична (уявлення про способи, якими детермiнуеться вибiр мовних засобiв залежно вiд оточення, взаемного ставлення партнерiв по спiлкуванню). 3. Сощальна (додатковi, нелiнгвiстичнi знання, регулюючi нормативно-правову мовну i немовну поведiнку людини в суспiльствi).
Необх!дно зазначити, що «сформовашсть одного виду компетентностi служить основою для наступного виду компетентност! Кожен подальший вид компетентности ввдповвдно, е конкретизацiею, поглибленням попереднього виду компетентности) [9, с. 17].
Компенсаторну або, як ïï часто називають, стратегiчну компетентнiсть вiтчизнянi i зарубiжнi дослiдники розглядають важливою компонентою шшомовно1' комунiкативноï компетентностi. Для успiшноï мовно1' взаемодiï компенсаторна компетентнiсть дуже необх!дна; вона дозволяе тому, хто говорить, змшити стратегiю, вибрати iнший споиб формування думки. Ця компетентнiсть вимагае умшня досягти порозумiння i вийти зi скрутного становища. На пiдставi аналiзу наукових джерел можна зробити висновок, що компенсаторна компетенттсть е самостшним компонентом комушкативно1' компетентност! i розумiеться як здатнiсть того, хто говорить, знаходити вихвд ¡з скрутно1' ситуацiï, що виникае внаслiдок недостатньо1' сформованостi мовних i мовленневих навичок та умшь.
Навчальна компетентнiсть перебувае в центр! формування вс!х умшь i навичок iноземноï мови, отже, е базою для формування вах складових комунiкативноï компетентност! Вона передбачае «сформовану здатнiсть самостiйно й ефективно органiзувати процес навчання iноземноï мови з метою оволодшня методикою тзнання i самоосвiти» [6, с. 29].
При оволодшт навчальною компетентнiстю майбутш медики повинш вм!ти працювати з додатковою i доввдковою л!тературою (описувати, систематизувати матер!али, виокремлювати серед отримано1' шформацп головну i другорядну, визначати головне в шформацп, правильно формулювати висновки тощо). Володшня щею компетентшстю вимагае ввд студенпв певних правил роботи з р!зними функцюнальними типами текспв, технолопею збирання i систематизацп матергалу, оргашзащею i плануванням навчання при вивченш шоземно1' мови.
Лише формуючи навчальну компетенттсть, можна виробити у майбутшх медишв наступш умшня: працювати ¡з словником; працювати з додатковою лиературою; працювати з комп'ютером; самостшно складати план; анал!зувати структуру сл!в, словосполучень, речень, тексту, розповщ тощо; пор!внювати поняття i предмети, як! за ними стоять; пор!внювати за функциями, обсягом, яшстю, розм!ром, довжиною, висотою тощо; узагальнювати; класифшувати.
Дискурсивнш компетентности що е одшею з комунiкативних компетенцiй, вiдводиться дуже важливе мiсцe, оск1льки вона представляе знання рiзних типiв дискурс1в i правил ix побудови, а також умшня ix створювати i розум^и з урахуванням ситуацп спiлкування [7].
Поняття «дискурсивна компетентшсть» увiйшло в методику навчання iнозeмним мовам порiвняно недавно, в 1970-i роки, i не всi дослiдники виокремлюють цю компетентшсть разом з мiжкультурною, соцюкультурною чи лiнгвiстичною. Водночас тeрмiн «дискурс» дуже часто сшвввдносився з термшом «текст» i пiд дискурсом розумшася зв'язна послiдовнiсть речень або мовних акт1в [6]. Дискурс е не лише текстом (продуктом мовноi дгяльносп), а й процесом створення цього тексту. Дискурсивна компeтeнтнiсть - це «здатшсть використовувати адeкватнi стратeгii при конструювант й iнтeрпрeтацii зв'язних текспв» [12, с. 53]. Тiльки ця компeтeнтнiсть мае можливостi показати вмшня i навички майбутнього медика у створенш i сприйняттi дискурсу, тобто студент повинен не тшьки вивчити текст, а й умiти штерпретувати його i виконувати рiзнi завдання, вправи, тести.
Узагальнюючи вищевикладене, можемо стверджувати, що комунiкативна компeтeнтнiсть е багатогранним поняттям. Вона мае шють взаемозв'язаних компонeнтiв i проявляеться як здатшсть особистосп здiйснювати iншомовну мовленневу дiяльнiсть в комунiкативному процeсi. Остання грунтуеться на знаннi системи мови й умшш рeалiзувати ii в процес мiжкультурного спiлкування згiдно зi стратeгiею мовного висловлювання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Балуян С. Р. Тестирование коммуникативной компетенции в устной речи абитуриентов специальности лингвистика и межкультурная коммуникация (на материале английского языка): автореф. дис. ... канд. пед. наук / С. Р. Балуян. - Таганрог, 1999. - 24 с.
2. Бим И. Л. Немецкий язык. Базовый курс. Концепция. Программа / И. Л. Бим. - М.: Новая школа, 1995. - 127 с.
3. Бобро Т. А. Итоговый тест по английскому языку / Т. А. Бобро // Иностранные языки в школе. -1999. - № 3.- С. 49-52.
4. Богатырёва М. А. К проблеме выделения уровней профессионального впадения иностранным языком (по материалам Совета Европы) / М. А. Богатырёва // Иностранные языки в школе. - 1997. - № 2. - С. 28-33.
5. Гром Е. Н. Содержание и формы контроля уровня сформированности иноязычной коммуникативной компетенции у учащихся 10-11 классов школ с углубленным изучением иностранного языка: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Е. Н. Гром. - М., 1999. - 34 с.
6. Коренева М. Р. Методика формирования компенсаторных умений говорения у студентов языкового вуза (П курс, французский язык): автореф. дис. ... канд. пед. наук / М. Р. Коренева. -Улан-Удэ, 2003. - 21 с.
7. Королева О. Л. Использование тестирования в старших классах / О. Л. Королева, Н. В. Пыстина // Контроль в обучении иностранным языкам в средней школе: книга для учителя: из опыта работы / ред.-сост. В. А. Слободчиков. - М.: Просвещение, 1986. - С. 98-101.
8. Лаврентьева Н. Б. Педагогические основы разработки и внедрения модульной технологии обучения: автореф. дис. ... д-ра пед. наук / Н. Б. Лаврентьева. - Барнаул, 1999. - 42 с.
9. Литвинова Л. Д. Формирование социокультурной компетенции у учащихся педагогических классов (на материале английского языка): автореф. дис. ... канд. пед. наук / Л. Д. Литвинова. - М., 2000. - 27 с.
10. Мусницкая Е. В. Сто вопросов к себе и к ученику / Е. В. Мусницкая. - М.: Дом педагогики, 1996. - 192 с.
11. Пассов Е. И. Контроль как методический феномен: генезис, сущность, функции (при коммуникативном методе обучения) / Е. И. Пассов // Контроль в обучении иностранным языкам в средней школе: книга для учителя: из опыта работы / ред.-сост. В. А. Слободчиков. - М.: Просвещение, 1986. - С. 13-19.
12. Поляков О. Г. Тестирование по английскому языку как иностранному: теория и практика / О. Г. Поляков. - Тамбов: Изд-во ТГУ, 1999. - 113 с.
13. Риске И. З. Формирование социокультурной компетенции у учащихся старшей ступени обучения на материале англоязычной поэзии: автореф. дис. ... канд. пед. наук / И. З. Риске. - СПб., 2000. - 16 с.
14. Соловова Е. Н. Методика обучения иностранным языкам: базовый курс лекций: пособие для студентов пед. вузов и учителей / Е. Н. Соловова. - М.: Просвещение, 2002. - 239 с.
15. Эксперимент: новое содержание общего образования. Примерные программы среднего (полного) общего образования. Иностранные языки. - М.: Просвещение, 2002. - 31 с.
16. Bachman L. F. Fundamental Considerations in Language Testing. - Oxford, 1990. - 167 p.
17. Baldegger M., Miiller M., Schneider G. Kontaktschwelle, Deutsch als Fremdsprache, Langenscheidl. -München, 1993. - 505 s.
18. Canale M. On some dimensions of language Testing Research J. W. Oiler (ed.). - Rowicy, Mass: Newbury House, 1983. - 226 p.
19. Davies A. Principles of Language Testing. - Oxford, 1990. - 236 p.
20. International yearbook of education and instructional technology/ 1978/1979/ - London, 1978. - 458 p.
21. Taylor W. Cloze Procedure: a New Tool for Measuring Readability // Journalism Quarterly. - 1953. -№ 30. - P. 11-22.
22. Van Ek J. A., Trim J. L. M. Threshold 1990 Council of Europe. - Cambridge: University Press, 1991. - 184 p.
23. Van Ek J. A. Objectifs de I'apprentissage des langues vivantes // Contenu et portee Les edit du Conseil de Europe. - 1993. - Vol. 1. - P. 78-84.
24. Van Ek J. A. Objectives for Foreign Language Learning Vol. I. Scope. - Strasbourg: Council of Europe Press, 1986. - 218 p.
УДК 811.111: 378
I. 6. ПОТЮК
ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНО1 ЛЕКСИЧНО1 КОМПЕТЕНЦИ У МАЙБУТШХ ФАХ1ВЦ1В СФЕРИ ТУРИЗМУ НА ЗАСАДАХ НАВЧАЛЬНИХ
СТРАТЕГ1Й
np0aHani30eaH0 специфк оволодшня англомовною лексичною компетен^ею у немовному вищому навчальному 3aKnadi (ВНЗ), яка е невiд'eмним компонентом англомовног профестно спрямованог комуткативноi компетенци студента i вна^док застосування навчальних стратегш забезпечуе майбуттх фaхiвцiв знаннями профестног лексики, формуе в них вмтня розтзнавати й розумти термiнологiчнi одиниц тдмови спецiaльностi. Обгрунтовано теоретичн аспекти дослiдження. Визначено основш методичш засади формування англомовног лексичног компетенци. Проaнaлiзовaно результати щодо nеревiрки ефективностi запропонованог методики.
Ключовi слова: англомовна комуткативна компетенщя, англомовна лексична компетенщя, навчальн стратеги, англомовна фахова лексика.
И. Е. ПОТЮК
ФОРМИРОВАНИЕ АНГЛОЯЗЫЧНОЙ ЛЕКСИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНЦИИ У БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ СФЕРЫ ТУРИЗМА НА ПРИНЦЫПАХ
УЧЕБНЫХ СТРАТЕГИЙ
Проанализирована специфика овладения англоязычной лексической компетенцией в неязыковом вузе, которая является неотъемлемым компонентом англоязычной профессионально направленной коммуникативной компетенции студента и в результате применения учебных стратегий обеспечивает будущих специалистов знаниями профессиональной лексики, формирует у них умение распознавать и понимать терминологические единицы по специальности. Обоснованы теоретические аспекты исследования. Определены основные методические аспекты формирования англоязычной лексической компетенции. Проанализированы результаты относительно проверки эффективности предложенной методики.
Ключевые слова: англоязычная коммуникативная компетенция, англоязычная лексическая компетенция, учебные стратегии, англоязычная профессиональная лексика
I. Е. POTIUK
THE PROCESS OF FORMING OF ENGLISH-LANGUAGE LEXICAL COMPETENCE OF FUTURE SPECIALISTS IN TOURISM BASED ON LEARNING
STRATEGIES
Peculiarities of mastering the English-language lexical competence in unlinguistic educational establishment, which appears an integral component of professionally directed communicative competence of the student, provides future specialists' knowledge with professional vocabulary and forms ability to recognize and understand it with the help of learning strategies, have been analyzed in the article. The theoretical aspects
