CC BY
160
ФШОСОФШ
УДК 316(477)
О. П. Дзьобань, доктор фшософських наук, професор;
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
В1РТУАЛЬН1 КОМУШКАЦП: ДО ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ СУТНОСТ1
Показано, що сьогодн в^ртуальш практики стають нев1д'емною складовою вах сфер життя сустльства. Доводиться, що в1ртуальна комушкащя е яюсно новим видом взаемодИ, який в1др1зняеться в1д м1жособист1сног та масовог комушкацИ. Завдяки специф1чним характеристикам в1ртуальм комушкацИ надають свогмучас-никам ушкальт можливостг для самовираження й особистог свободи, як1 певною м1рою можуть суперечити природ7 людини, що призводить до виникнення великог ктькостг етичних проблем.
Ключовi слова: комушкацИ, вгртуальнг комушкацИ, гнформацгя, стлкування, ¡н-формацтне сустльство.
Постановка проблеми. 1нтенсивний розвиток шформацшних технологш привiв до появи ново! сощокультурно! ситуацп, в якш вiртуальнi практики стають невщ'емною складовою вах сфер життя сустльства. Сьогодш завдяки досягненням сучасного техшчного прогресу планета Земля виявила-ся оповитою щшьною мережею комушкацш. Це втягуе людей у новi канали комушкацп, приводить до змш характеру й спрямованосп сощальних вза-eмодiй, що актуалiзуe дослiдження сощально-комушкативних практик, якi склалися у вiртуальному просторi сучасного суспiльства. Tехнiчний прогрес став поштовхом для значних економiчних, полiтичних i культурних транс-формацш, а розвиток загально! комушкацшно! мережi став основою для формування й поширення едино! глобально! культури.
© Дзьобань О. П., Мануйлов М., 2015
7
Результати аналiзу наукових джерел i публжацш свщчать про те, що
ппотеза про посилення ролi комушкацш у сучасному суспшьста приводить до того, що в центр дослщжень ставиться сфера знань про процеси, яю вщ-буваються мiж феноменом комушкацп та власне суспшьством, про 1'х вза-емопроникнення, взаемопереходи. Це вiдкриваe шлях до виршення проб-леми суспiльства як щлого i часткових проблем у формi специфiчних концепцiй соцiальноi фшософп. Формулювання основно'1 проблеми у дано-му контекстi виражаеться в тому, що комушкащя як сутнiсна сторона сус-пiльства розглядаеться як один iз його аспектiв, який виступае стимулом розвитку всього суспшьства, умовою його розвитку. Разом з тим, незважа-ючи на рiзноманiття наукових доробок, присвячених сощальним i вiртуаль-ним комунiкацiям, ця проблема е ще недостатньо вивченою в сощально-фiлософському аспектi. Зокрема, потребують подальшого уточнення окремi сутнiснi питання вiртуальних комунiкацiй, якi мають мiсце у працях най-вiдомiших представникiв сощогумаштарного знання, що i е метою дано'1' статтi.
Виклад основного матерiалу. Незважаючи на бурхливий розвиток су-часних транспортних засобiв, ключову роль у розвитку мiжкультурноi взаемодп зiграли не вони, а абсолютно новi засоби масово'1' комушкацп. Саме мас-медiа е сьогоднi головним джерелом вщомостей про будь-якi питання. Сучасне суспшьство — це iнформацiйне сустльство. Воно характеризуеть-ся насамперед усе зростаючою швидкiстю обмiну iнформацiею та тенден-цiею до безперервного об'еднання подш та шформацп [1].
У сучасному свт мас-медiа представленi такими структурами, як шоу-бiзнес, друковаш, теле- та радiозасоби масово'1 шформацп (ЗМ1), лiтература тощо. Деякi дослщники вiдносять до них навiть виборчу систему й референдума Ус цi засоби об'еднуе едина мета — вони здшснюють поширення масово! шформацп, сприяючи в такий споаб мiжкультурним та мiжгруповим комунiкацiям.
В умовах безперервного полшшення технiчних засобiв комушкацп i зростання iнтенсивностi обмшу iнформацiею мiж iндивiдами виник новий тип комушкацп — вiртуальна комушкащя. В основу його вщокремлення лягла така характеристика взаемодп, як канал передачi шформацп, що ви-користовуеться у процес комушкацп. Саме тому ключовою особливiстю вiртуальноi комушкацп е п опосередкованiсть. Цей тип взаемодп завжди реалiзуеться за допомогою застосування спещальних технiчних засобiв, будь то комп'ютер, планшет або мобшьний пристрш з доступом до глобальнох мережь Як наслiдок, саме функцiональнi можливосп того чи iншого пристрою багато в чому визначають яюсть усiеi комушкацп в цiломy Глобальна мережа надае сво'м користувачам величезну кшькють способiв i форм
взаемодп мiж собою, грунтуючись на сучасному розма!тп технiчних засобiв i !х функцiональних можливостей.
Вiртуальна комунiкацiя вiдрiзняеться вiд традицiйних форм комушкацп своею дистантнiстю (здiйсненням на вщсташ, без дотичностi) i високим ступенем мобшьностг комунiкантом може виявитися шдивщ, який може знаходитися у будь-якш частинi свiту. Вiртуальна комунiкацiя, таким чином, мае глобальний i мiжкультурний характер. На думку А. Каптерева, це е причиною так званого «культурного серфшгу», що передбачае взаемодш цiнностей i норм культур, мiж представниками яких вiдбуваеться спшку-вання. Ця взаемодiя призводить до формування ушверсальних i прийнятних для вах учасникiв стилiв i способiв взаемодп й поступово! втрати !х зв'язюв зi своею традицiйною культурою [2, с. 96].
Вiртуальна комунiкацiя, як i масово-iнформацiйна комунiкацiя, дае сво-!м учасникам спосiб розповсюджувати шформащю по всiй земнiй кулi, а не обмежуватися лише малими групами. Однак на вщмшу вщ масово-шфор-мацшно! вона не е односпрямованою, а штерактивною та дiалогiчною. У процес вiртуальноi взаемодп будь-який комушкант може стати не тiльки рецишентом, приймачем шформацп, але i !! джерелом. Ця можливiсть — ключова вщмшшсть цих двох видiв комушкацп. А розвиток вiртуальноi комушкацп, у свою чергу, значно демократизував i спростив комушкатив-нi процеси в цшому [3].
До основних властивостей вiртуальних комунiкацiй можна вiднести вiртуалiзацiю суспiльних зв'язкiв, нелiнiйнiсть iснування об'екта комушкацп, а також помяну роль сошальних iнститутiв, якi створюють проспр для вiртуальних комунiкацiй.
Вiртуалiзацiя соцiальноi реальностi стае можливою в процеа здiйснен-ня комунiкацii «точки зору» iз соцiальною реальнiстю, тобто iз самою собою, оскiльки, як справедливо зазначае О. Мельник, вибудуване сошальне е са-мовтiленням «точки зору» [4, с. 14]. Таким чином, вiртуальнi комушкацп — це комушкативна взаемодiя у тому чи шшому виглядi за допомогою комп'ютерних технологш. Завдяки цьому стало можливим взаемодiяти через комп'ютернi мережi за допомогою спещального програмного забез-печення. Так, можна, наприклад, проводити вiртуальнi зус^ч^ конферен-цii або якьнебудь спiльнi взаемодii незалежно вiд географiчного розташу-вання.
Технологii вiртуальноi комушкацп е квштесеншею поеднання гуманi-тарних знань та шфраструктури глобальних мереж. Незважаючи на важли-ву роль штернет-шфраструктури, було б хибним вважати, що лише ця подiя привела до формування та розвитку вiртуальноi комушкацп. Ця техшчна складова, на слушну думку А. Заморкiна, е своерщним «кiстяком нового
виду комушкацп» [5, с. 76], але не единою причиною п виникнення й роз-витку. Вiртуальнi комушкацп не виникають лише на основi наявносп тех-шчно! можливосп для обмiну повщомленнями через 1нтернет. 1х обов'яз-ковою складовою, основою е взаемодiя людей з метою досягнення загальних цшей i виконання спiльних завдань. При цьому процеси формування та використання вiртуальноi комушкацп е нерозривно пов'язаними i на сьо-годнi немислимими один без одного.
Вiртуальна комушкащя е якiсно новим видом взаемодп i помiтно вщ-рiзняеться вщ мiжособистiсноi та масовоi комушкацп. Вона виникла й вщ-буваеться в рамках вiртуального середовища, тому в першу чергу характеризуемся можливютю дiадичного (двонаправленого) спiлкування з великим числом шдиввдв одночасно. Зростання можливостей для взаемодп мiж рiзними суб'ектами, засноване на безперервному збшьшенш швидкосп та обсягiв переданоi шформацп, робить учасниюв взаемодп бiльш вибiркови-ми. Трансформуються способи й методи обмшу шформащею, вiдбуваеться помiтне спрощення юнуючих мовних засобiв. Виникають новi скорочеш варiанти слiв, в iнтернет-просторi менш суворо дотримуються лексичних та граматичних норм. Усе це, з одного боку, прискорюе процес взаемодп, але з другого — призводить до проблеми коректносп сприйняття подiбних повщомлень уама учасниками комунiкацii [3; 5].
Змша характеру комунiкацii, здешевлення й прискорення процесу взаемодп, що стало наслщком бурхливого розвитку шформацшно-комушка-цiйних технологiй, дозволило практично кожнш людинi багаторазово роз-ширити власну сферу взаемодш. Як слушно заявляе А. Заморкш, подiбне зростання числа контакпв приводить до пiдвищення особистого сощально-го капiталу кожного шдивща [5, с. 78].
Участь людини в дискуаях на веб-форумах, листування в чатах та ш-формацшних групах — усе це сприяе с^мкому пiдвищенню щiльностi зв'язкiв. Особливо це пом^но в царинах, яю до появи глобальноi мережi володши високим порогом входу через вщсутшсть або дорожнечу iснуючих каналiв зв'язку. Поява вiртуальноi комунiкацii дозволила значною мiрою подолати ефект вiдчуженостi, особливо характерний для мегаполiсiв [6].
Електронний текст, на думку М. Кастельса, надае людиш набагато бiль-шо'1 гнучкостi зворотних зв'язкiв, способiв взаемодii та трансформацii тексту. Оп-1ше-стлкування i пластичнiсть текстiв, якi використовуються в його процеа, дозволяе реалiзувати повсюдне асинхронне «просторово-часове програмування» [7-8].
Однак на сьогодш неможливо уявити дшсно глибоке дослiдження лiнг-вютичних проблем сучасноi мови вiртуальних комушкацш або особливостей технологiчноi взаемодii, яю б не торкалися соцiально-фiлософського аспек-
ту вiртуальноi комушкацп. Адже вiртуальнi спiльноти та оргашзацп е основ-ними суб'ектами таких комунiкацiй. Таким чином, сформована у процес вiртуальноi взаемодп iндивiдiв соцiально-комунiкативна мережа може бути дослщжена за допомогою як загальнофшософських, так i менш ушверсаль-них методiв. Наприклад, при дослщженш архiтектури сучасно! глобально! мережi або трансформацп взаемозв'язкiв !! користувачiв дуже часто вико-ристовують теорiю графiв, теорiю iгор, методи математично! статистики, а також теорп комушкацп та шформацп. Причому ефективнiсть застосуван-ня останшх обумовлюеться !х пiдпорядкованiстю единому теоретико-мето-дологiчному пiдходу, формування якого можливе лише у рамках тсе! чи шшо! сошально-фшософсько! концепцп. Адже лише склавши уявлення про сут-нiсть вiртуальних комунiкацiй, яка не е похщною вiд свiту техшчних об'ектiв, а усвiдомлюючи через осмислення метаморфоз шдивщуально! й суспшьно! свщомосп створенi й вiртуальнi свiти i саму технiку, яка втiлюе !х у подобу реальностi (вiртуальностi), ми зможемо прогнозувати переб^ подальшого розвитку цих комушкацш i навiть керувати ними. У зв'язку з цим проведен-ня емтричних узагальнень, яю мають у перспективi за мету створення со-цiально-фiлософськоi теорii вiртуальних комунiкацiй, вбачаеться високоак-туальним i евристичним. Однак формування бази для таких узагальнень вимагае ознайомлення фшософа з тонкощами сучасних комп'ютерних технологий, що е методологiчною проблемою, обумовленою рiзкою диференцi-ацiею знань у сучасному суспшьста. Саме тому процеси вiртуальноi кому-нiкацii не тддаються сьогоднi вiдповiдному осмисленню, а отже, випадають зi сфери належного контролю з боку сощуму.
Водночас св^ вiртуальних комунiкацiй часто пропонуе нам нововведен-ня, що потребують створення адекватного !м категорiально-понятiйного та концептуального апарату. Зовам нещодавно виник термш «комп'ютерно-опосередкована комунiкацiя», який передбачае застосування комп'ютерiв i комушкацшних мереж, що !х з'еднують, для обмшу текстовими або мульти-медшними повiдомленнями та встановлення вiзуальних зв'язюв мiж членами дано! мережа Цi потреби сучасних користувачiв привели до створення нових комушкацшних систем, що поеднують обчислювальш процеси та телекомушкацшш функцп. Вони дозволили транслювати багато з юнуючих способiв традицшно! мiжособистiсноi комунiкацii в цифровий формат, до-ступний для миттево! передачi на значнi вiдстанi. При цьому отримаш данi декодуються й перетворюються для збершання або для подальшого вщтво-рення у прийнятному для людини формата
Технiчнi пристро!, програмне забезпечення, використовуване для комушкацш i мереж, що !х об'еднують, е основою для формування нового ш-формацшно-комушкацшного вiртуального середовища, яке також позна-
чаеться в сучаснш лiтературi як «юберпроспр». Для усвщомлення сутност юберпростору й вiртуальностi, 1'х ролi i мiсця у сучасному свт необхiдно визначити межу, що роздшяе цi новi простори й дшсшсть. Самi люди, залучен в комп'ютерно-опосередковану комунiкацiю, е елементами реального св^у. Однак 1'х думки, ще'', iнформацiйнi повiдомлення i навiть дп вже перебувають в шшш вiртуальнiй площинi. Виникае iлюзiя того, що самi повiдомлення, яю вiдправляються користувачами, йдуть у небуття, проходять через деякий «чорний ящик». Але по той бш цього вiртуального простору передана iнформацiя трансформуеться назад у зрозумш людинi повщом-лення i вiдтворюеться для шших учасникiв ще'' комушкацп.
Вiртуальнi й реальш фiзичнi контакти iндивiда не е двома iзольованими множинами. Щодня вони взаемодiють один з одним, що дозволяе збшьши-ти прослр комунiкацiй людини в цiлому. Прикладом тако'' взаемодп з по-всякденного життя може стати обмш адресами електронно'' пошти або посиланнями на сощальш мережi мiж учасниками конференцп для подаль-шого пiдтримання комушкацп вже у вiртуальному просторi. Зворотшм прикладом можуть служити on-line-форуми з пошуку знайомств, де учас-ники вщ комп'ютерно-опосередкованого спiлкування переходять до зустрь чей у реальностi.
Серед багатьох дослщниюв iснуе думка про внутршню обмеженiсть вiртуальних комунiкацiй, обумовлену 1'х сильною залежнiстю вiд реальних зус^чей. Ця специфiка зумовлюе труднощi формування й пiдтримання повнiстю незалежних вiртуальних спiльнот [9-10]. Проте вже сьогодш iн-тернет-технологii надають безлiч можливостей, якi помiтно спрощують процес створення нових комушкацшних зв'язкiв i соцiальних спiльнот у кiберпросторi, не вимагаючи при цьому фiзичноi взаемодп 1'х учасникiв. Мережева форма взаемодп мiж iндивiдами проникла у ва сфери суспiльно-го життя. Такий швидкий розвиток i проникнення штернет-технологш у життя сучасно'' людини було б немислиме без появи в кiберпросторi со-цiальних мереж.
Сьогодш в комп'ютерно-опосередкованих комушкащях беруть участь мшьйони людей з усiх куточюв планети. Такий вид спiлкування вщбуваеть-ся в рамках особливих сощальних груп, сформованих i дiючих у вiртуаль-ному просторi. Можна стверджувати, що на сьогодш вiртуальна спшьнота — це група людей, яю багаторазово вiдвiдують один i той же штернет-ресурс з метою мiжособистiсного спiлкування. Таким чином, у широкому сена вiртуaльнa спiльнота е добровшьним об'еднанням представникiв практично будь-яких титв соцiaльних груп в iнтернет-просторi (юберпростор^. Очевидно, що 1нтернет уже давно перестав бути лише техшчним каналом для швидкого обмшу шформащею. Тепер вiн вiдiгрaе комунiкaтивну, середови-
щетворчу роль у процес вiртуальноi взаемодп людей. Активний розвиток сощальних мереж, що почався ще в минулому сташтп, привiв до пом^ного збiльшення кiлькостi користувачiв 1нтернету. З моменту свое! появи сотальш мережi помiтно трансформувалися. З'явилися профшьш мережi: ме-режi для представнимв окремих професiй, мережi, цiльовою аудиторiею яких е любителi музики або кшомани. При цьому розширюеться i кiлькiсть способiв для комушкацп, яю надаються цими мережами. Варто вщзначити, що спiльноти !х учасникiв перетинаються один з одним. Цей факт пояснюе лавиноподiбне зростання перехресних посилань, численш кот! одного й того самого контенту, що значно збшьшуе швидкють розповсюдження ш-формацiйного повщомлення. Сьогоднi зареестрованими користувачами тих чи шших глобальних мереж е мшьйони людей рiзного вiку, статi, статюв, полiтичних поглядiв, мiсця проживання, професп й нацiональностi.
Таке розма!ття учасниюв вiртуальних комунiкацiй приводить до появи численних форм мережевого спшкування. Проте зазвичай уах !х подiляють на групи вщповщно до одше! з таких характеристик: за штерактившстю (онлайн- та офлайн-спшкування); за спрямованiстю комушкацп (монолопч-нi, дiалогiчнi й полшопчш); за рiвнем вiдкритостi (публiчнi й приватш). При цьому бiльшiсть сучасних штернет-ресурав надають можливiсть для аношмного спiлкування користувачiв. У процесi реестрацп здебiльшого ви-користовуеться не реальне iм'я людини, а «нiк», який позбавляе можливос-тi гарантовано зютавити його з реальним суб'ектом вiртуальноi комунiкацii.
Найбiльш новою й такою, що найактившше розвиваеться на сьогодш платформою для iнтернет-комунiкацiй е сотальш мережi. Вони являють собою багатокористувацький штерактивний iнтернет-портал. Головною особливiстю цього ресурсу е те, що весь контент створюеться самими учас-никами комушкацп. По су^ сошальна мережа е електронним сошальним середовищем, головне призначення якого полягае у наданш користувачам рiзних способiв взаемодii. При цьому спшкування в рамках сошально! ме-режi може бути як миттевим, так i шляхом обмшу коментарями або поси-ланнями на контент, а також шляхом внутршньо! пошти.
Таким чином, можна стверджувати, що вiртуальна комушкашя е квште-сенцiею групово!, масово! та шдивщуально! комунiкацiй. 1з розвитком тех-шчних засобiв i способiв взаемодii iнтернет-користувачi поступово вiдмов-ляються вiд вторично сформованих форм iнтернет-комунiкацiй, якi передбачають лише обмш текстовими повiдомленнями. Уже сьогодш чати практично зникли. На змшу !м прийшли вiдео- й фотоблоги, сотальш ме-режi, яю пропонують користувачевi бiльш широкi можливосп для самови-раження i взаемодп з шшими учасниками спiльноти. 1нтереси учасникiв вiртуальних спiльнот модифiкуються. Для !х реалiзацii вже недостатньо
лише вербально'' форми, а необхщною стае тривимiрнa вщео-аудювербаль-на структура, яка бшьш повно вщображае дшсшсть.
На перших етапах розвитку вiртуaльних комунiкaцiй ключовою була смислова складова повщомлення, однак сьогодш не менш важливою для устшно'' комушкацп е й обрана форма подaчi повiдомлення, а також мож-ливiсть пiдтримки постшно'' зaлученостi користувача в життя вiртуaльноi спiльноти.
Специфiчнi особливостi вiртуaльного спiлкувaння можуть варшвати залежно вiд форми спiлкувaння, проте можна видшити низку рис, властивих вiртуaльнiй комушкацп в цiлому: «пбридна» форма комушкацп, прюритет-нiсть швидкого вираження думки, можливють aнонiмностi [11].
У зв'язку з тим, що 1нтернет розвиваеться надзвичайно швидко, можна припустити появу нових штерактивних форм спшкування, яю залучатимуть до себе користувaчiв, зaцiкaвлених в iнтерaктивнiй комушкацп. Таким чином, комунiкaнти опановуватимуть нов^ бiльш моднi ресурси, залишаючи вже вщомь Так, однiею з iмовiрних тенденцiй е зaмiщення спшкування в чатах на спшкування у блогах або прюритетшсть знаходження в сощаль-них мережах порiвняно з комушкащями у блогах.
1з прагматично'' точки зору ключовою характеристикою будь-яко'' вiртуaльноi комушкацп е п мета. Той факт, що учасники групи в процес свого мiжособистiсного спшкування перебувають у довгостроковш взаемо-дп, дозволяе використовувати для опису даного феномену термш «спiль-нота». А те, що технолопчною основою ще'' взaемодii е 1нтернет, дозволяе конкретизувати подане рашше визначення й вести мову вже про вiртуaльнi спшьноти. Важливо усвiдомлювaти, що ця форма об'еднання iндивiдiв, заснована на комп'ютерно-опосередкованш комунiкaцii, мае низку специ-фiчних характеристик. Такий вид взaемодii вiдрiзняеться бiльш високим щодо трaдицiйних спшьнот (спiлок, клубiв, центрiв) рiвнем довiри й особливого роду близькютю учaсникiв стосовно один одного.
Пщставою для тако'' спiльностi та вщкритосп учaсникiв вiртуaльних спiльнот е зб^ 1'х свiтосприйняття, схожий рiвень осв^и, а головне — схожi цш й мотиви. Мiжособистiснa комунiкaцiя, яка виникла у юберпростор^ надае сво'м учасникам можливiсть для продовження спшкування поза вiр-туальним простором. Вщносини, що зародилися в iнтернет-просторi, не-рiдко приводять до особистих зус^чей у реальному свiтi й подальшого розвитку бiльш тiсних зв'язкiв мiж людьми. Слiд ще раз тдкреслити той факт, що будь-яка вiртуaльнa спiльнотa е добровiльною. Чати й форуми е свого роду спрощеними вiртуaльними моделями реальних мюць зус^чей, таких як клуб чи кав'ярня. Як наслшок, функцiонувaння подiбних вiртуaль-
них об'еднань багато в чому збшаеться з особливостями !х прообразiв iз реального свiту.
Варто вщзначити той факт, що у вiртуальному середовищi, як i в реальному свт, формуеться певний набiр норм та правил поведiнки, специфiчних стандартiв спiлкування. Проте через особливосп нового виду спiльнот та добровшьносп участi в них часто вш обмежуеться лише умовами приед-нання нового учасника до вже сформовано! групи.
Зростаючу роль комп'ютерно-опосередкованих комушкацш i потребу у створенш вiртуальних спiльнот у сучасному суспiльствi легко обгрунту-вати необхiднiстю формування рiзноманiтних iнституцiалiзованих форм мережево! оргашзацп, яю, на думку А. Лебедева, поеднували б у собi легкiсть вступу у процес спшкування i прост механiзми для реалiзацii та контролю за формальними й неформальними правилами штернет-спшьноти [12].
Вважаемо за необхщне звернути увагу на ще один важливий у фшософ-ському сена аспект. Вiртуальна комушкащя е досить новим культурним явищем, тому в цьому середовищi ще не встигла сформуватися сувора система етико-морально! регуляцп. Деяю дослiдники навiть ведуть мову про вiртуальну комунiкацiю як реалiзацiю лiбертарiанського або навiть анархiч-ного iдеалу [5, с. 90]. Такий вид комушкацп завдяки специфiчним характеристикам надае сво!м учасникам ушкальш можливостi для самовираження й особисто! свободи, якi певною мiрою суперечать природi людини. Це призводить до виникнення пом^ного числа етичних проблем як прикладного, так i загальнотеоретичного рiвня [13-14]. Прикладами цього може слугувати розповсюдження в 1нтернет порнографа, матерiалiв, що пропа-гують насильство, факти порушення авторського права й технолопчне т-ратство, а також неодноразовi випадки вторгнення у приватне життя, агре-сивна й примусова штернет-реклама.
Сучасна людина живе у просторi тотально! комушкацп. Розвиток нових комушкацшних технологiй, поширення вiртуальних спiльнот дозволяе го-ворити про формування так званого постшдус^ального суспшьства. По-ява такого суспшьства прогнозувалася в роботах таких вщомих соцюлопв, як Д. Белл, Е. Тоффлер, Т. Стоуньер, М. Постер, А. Турен. Головною особ-ливютю постiндустрiального суспiльства, на !хню думку, е переважання шновацшно! складово!, що базуеться на розповсюдженш й споживанш iн-формацii, а не матерiальне виробництво. Саме тому низка дослщниюв поряд iз термiном «постiндустрiальне» використовують поняття «шформацшне суспiльство». Варто вщзначити, що Д. Белл у сво!й книзi «Прийдешне пост-iндустрiальне суспшьство» розглядае три технологiчнi революцii, кожна з яких приводила до трансформацп юнуючого суспiльства. Тут дослiдник говорить про те, що саме створення комп'ютера у XX ст. стало технолопч-
ним поштовхом для переходу вщ шдус^ального до постшдус^ального сустльства.
Схожу точку зору висловлюе i Е. Тоффлер, ведучи мову про три «хвилЬ» розвитку сустльства. Першою, на думку дослщника, була аграрна хвиля, другою — шдус^альна, пов'язана з промисловою револющею, а тре-тьою — шформацшна. Саме остання хвиля привела до формування сустльства, заснованого на шформацп та знаннях.
Однак сучасне шформацшне суспшьство пом^но вiдрiзняеться вiд тео-ретичних уявлень дослiдникiв, що сформувалися на самому початку його становлення. Сьогодш багато соцюлопв i фiлософiв говорять про комунь кацп, а не шформашю саму по собi як про смислотворчий базовий елемент постшдус^ального суспiльствa. Зокрема, Д. 1ванов висловлюе цiкaву думку, що «в сучасному нам суспшьсга саме ця операшя трансляцп (кому-нiкaцiя) е визначальною, домшуючою ланкою в трiaдi «повiдомлення — комунiкaцiя — штерпретащя». Сьогоднi створюеться нiтрохи не бшьше штелектуально'' продукцп або знання, ашж в aнтичностi або середньовiч-чь.. Принципова рiзниця полягае в шшому — зараз незмiрно бiльше кому-нiкaцiй» [15, с. 90].
Тут вщкриваеться суттевий фiлософський момент. Справа в тому, що багато творшв теорш постсучасного суспiльствa волiють вести мову про якусь нову когштивну людину, що мало не фiзiологiчно вiдрiзняеться вiд людини трaдицiйноi. Водночас поряд iз прогресуючою кiлькiстю засвоюва-но'' сучасною людиною iнформaцii п знаннева якiсть не зростае, бiльше того, можна стверджувати нaвiть про п зниження, що виражаеться у так званому «клшовому мисленнi», заснованому на шформацшному надлишку, який не супроводжуеться вмшням узагальнювати й aнaлiзувaти iнформaцiю, що по-яснюеться зниженням рiвня сaмостiйного мислення [16-17]. Отже, людина фiзiологiчно залишилася тiею ж, однак при зростанш обсягiв шформацп сьогодш наявне зниження п якюного засвоення.
Таким чином, як висновок зазначимо, що вiртуaльнi комунiкaцii — ш-новaцiйнi, опосередковaнi 1нтернетом технологи культурно'' комушкацп в сучасному суспшьсга — забезпечують безмежний, мобiльний штерактив-ний, мультисуб'ектний за характером i унiверсaльний за змiстом процес соцюкультурно' взaемодii, що мае як позитивш, так i негaтивнi сторони. Важливо те, що вiртуaльнi комунiкaцii стають сьогодш дiевим фактором, пiд впливом якого яюсно змiнюеться як суспшьна свiдомiсть, так i сама со-цiaльнa система, i врахування цього фактора, який дедaлi нарощуе свою силу, у фшософських концепцiях е необхщним для контролю за сошальною динaмiкою, упрaвлiння нею, поеднання теоретичних конструкпв iз соцiaль-ною практикою.
л1тература
1. Садков В. Цивилизационно-информационный подход к анализу общественного развития / В. Садков // Общество и экономика. - М., 2000. - С. 158-168.
2. Каптерев А. И. Мультимедиа как социокультурный феномен / Каптерев А. И. -М. : Профиздат, 2002. - 156 с.
3. Ильина Н. Б. Способы виртуализации социального дискурса / Н. Б. Ильина // Вестн. Удмурт. ун-та «Социология и философия». - 2006. - № 3. - С. 26-34.
4. Мельник А. В. Информационно-коммуникационные технологии в современном обществе: сущность и роль : автореф. дис. ... канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / А. В. Мельник. - Саратов, 2011. - 164 с.
5. Заморкин А. А. Виртуальные коммуникации как социокультурный феномен современности : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Заморкин Антон Алексеевич. - М., 2013. - 222 с.
6. Белова Л. Г. Что мы знаем об информационном обществе / Л. Г. Белова // Вестн. МГУ. Серия 6. - 2001. -- № 4. - С. 109-119.
7. Кастельс М. Информационная эпоха: Экономика, общество и культура / М. Кас-тельс ; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М. : ГУ ВШЭ, 2000. - 606 с.
8. Кастельс М. Становление общества сетевых структур / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе : антология / под ред. В. Л. Иноземцева. - М. : Academia, 1990. - С. 492-505.
9. Холланд Г. Виртуальные сообщества [Електронний ресурс] / Г. Холланд. - Режим доступу: http://www.e-xecutive.ru/knowledge/announcement/795927/.
10. Социальные сети и виртуальные сетевые сообщества : сб. науч. тр. / отв. ред. Л. Н. Верченов, Д. В. Ефременко, В. И. Тищенко. - М. : РАН. ИНИОН, 2013. -360 с.
11. Применение фолксономической классификации для визуального ориентирования в базе электронных документов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nestor.minsk.by/sr/2008/08/sr80813.html.
12. Лебедев А. В. Информационные технологии в контексте гуманитарного знания / А. В. Лебедев // Культура: политика модернизации. - 2000. - № 1. - С. 3-19.
13. Данильян О. Г. 1нформацшне суспшьство: морально-етичний дискурс / О. Г. Да-нильян, О. П. Дзьобань // 1нформащя i право. - К., 2014. - № 1 (10). - С. 16-25.
14. Дзьобань О. П. До проблеми морально-етичних аспекпв шформацшного сус-пшьства / О. П. Дзьобань, С. Б. Жданенко // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра-!ни iменi Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлософiя, фiлософiя права, пол^олопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2013. - Вип. 5 (19). -С.104-114.
15. Иванов Д. В. Императив виртуализации. Современные теории общественных изменений / Д. В. Иванов. - СПб. : Изд-во СПбГУ, 2002. - 210 с.
16. Дзьобань О. П. Фiлософiя шформацшних комушкацш : монографiя / О. П. Дзьобань. - Х. : Майдан, 2012. - 224 с.
17. Дзьобань О. П. Фiлософiя шформацшного права: св^оглядш й загальнотеоре-тичш засади : монографiя / О. П. Дзьобань. - Х. : Майдан, 2013. - 360 с.
виртуальные коммуникации: к проблеме философского осмысления сущности
Дзебань А. П., Мануйлов Е. Н.
Показано, что сегодня виртуальные практики становятся неотъемлемой составляющей всех сфер жизни общества. Доказывается, что виртуальная коммуникация является качественно новым видом взаимодействия, отличающимся от межличностной и массовой коммуникации. Благодаря специфическим характеристикам виртуальные коммуникации предоставляют своим участникам уникальные возможности для самовыражения и личной свободы, которые в определенной степени могут противоречить природе человека, что приводит к возникновению большого количества этических проблем.
Ключевые слова: коммуникации, виртуальные коммуникации, информация, общение, информационное общество.
virtual communications: to the problem of philosophical comprehension of essence
Dzeban O. P., ManuylovIe. M.
It is shown that intensive development of global computer networks resulted in appearance of new socio-cultural situation, in that virtual practices become the inalienable constituent of all spheres of life of society. Today due to the achievements of modern technical process planet Earth appeared the shrouded dense network of communications. It pulls in people in the new channels of communication, conduces to the change of character and orientation of social co-operations, that actualize the studies of social-communicative practices, that was folded in virtual space in modern society. Technical progress became a push for considerable economic, political and cultural transformations, and development of general of communication network became basis for forming and distribution of global culture.
Reasonably, that without regard to rapid development of modern transport vehicles, a key role in development of cross-cultural co-operation was played not they, but absolutely new facilities of mass communication. Exactly the mass-media are today the main source of information about any questions. Modern society is informative society. It, first of all, all is characterized by growing speed of exchange information and continuous tendency to the association of events and information.
It will be that in the conditions of continuous improvement of technical equipments of communication and increase of intensity of exchange information between individuals there was a new type of communication - virtual communication. His separation such description of co-operation underlay, as a channel of information that is used in the process of communication transfer. For this reason the key feature of virtual communication is her mediation. It is shown, this type of co-operation will be always realized by means of ap-
plication of the special technical equipments with access to the global network. As a result, exactly functional possibilities of that or other device in a great deal determine quality of all communication on the whole.
It is shown that virtual communication is qualitatively the new type of co-operation, that notably differs from interindividuality and mass communication. She arose up and takes place within the framework of virtual environment and first of all characterized by possibility of the bidirectional intermingling with the large number of individuals simultaneously. An increase of possibilities is for co-operation between different subjects, that is based on the continuous increase of speed and volumes of the passed information, does the participants of co-operation more selective. Methods and methods of exchange information are transformed. There is noticeable simplification of existent language means. There are new brief variants of words, in internet space less severely adhere to the lexical and grammatical norms. All of it, from one side, faster the process of co-operation, and from other - results in the problem of correctness ofperception of similar reports all participants of communication.
It is well-proven that founding for community and openness ofparticipants of virtual associations is a coincidence of their perception of the world, alike level of education, and main are alike aims and reasons. Interindividuality communication that arose up in a cyberspace enables to the participants continuation of communication out ofvirtual space. Relations that were conceived in internet space quite often result in the personal meeting in the real world andfurther development of more close connections between people. It is underlined that any virtual association is voluntarily. Chats and forums are the family simplified virtual models by the real place of meeting, such as a club or coffee shop. As a result -functioning ofsimilar virtual associations in a great deal coincides with the features of their prototypes from the real world.
Attention applies on that virtual communication is the new enough culturalphenom-enon, that is why the severe system of the moral adjusting did not yet have time in this environment to be formed. This type of communication, due to specific descriptions, gives to the participants unique possibilities for a self-expression and personal freedom, that up to a point conflict with nature of man. It results in the origin of noticeable number of ethic problems of both application and general theoretic layer.
Marked, that virtual communications are the innovative, technologies of cultural communication mediated by the Internet in modern society - provide boundless, mobile interactive, multi-subject by the nature and universal on maintenance process of socio-cultural co-operation that has both positive and negative parties. It is underlined that virtual communications become an effective factor today, that qualitatively change both public consciousness and self social system. It will be that taking into account of this factor in philosophical conceptions is a necessity for control after a social dynamics, management by her, combination of theoretical constructs with public practice.
Key words: communications, virtual communications, information, intercommunication, informative society.
