CC BY
120
УДК 1:316.4
С. Б. Жданенко, кандидат фшософських наук, доцент
СОЦ1АЛЬНА КОМУН1КАЦ1Я В УМОВАХ 1НФОРМАЦ1ЙНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Показано, що з появою нового типу сустльства виникають нов1 способи соц1-альног комунжацп, засноват на створеннг нових гнформацгйних технологШ, як1 конструюють в1ртуальну реальность. Процес в^ртуал^зацИ сустльства сприяе по-яв1 нових або видозм1т ¡снуючих соц1альних практик, що, у свою чергу, викликае реакщю на них з боку сустльства та особистост1.
Ключовi слова: ¡нформацтне сустльство, тформащя, ¡нформацтт технологи, комушкацИ] в1ртуальна реальность.
Постановка проблеми. Сустльство, безперервно розвиваючись, вста-новлюе власт закони, норми, щнносп, правила поведшки. Кожна людина, вступаючи в сустльну комуткатю, отримуючи i передаючи певну шфор-матю, вливаеться в дане товариство шляхом дотримання тих норм i правил, яю юторично в ньому склалися. I природно, що питання про роль сустльства в житп людини, так само як i питання про роль людини у житп суспiльства, ткавить не одне поколiння дослiдникiв. Рiзнi галузi науки, що включають фшософш, антропологiю, соцiологiю, полiтологiю тощо, розглядають феномен iнформацiйного суспiльства, мюце людини в новiй сотально-еконо-мiчнiй формацп, а також вплив рiзних факторiв сощально'1, економiчноi й пол^ично! взаемодп в нових умовах на особиспсть i на суспiльство в цшо-му. Саме тому е сенс докладтше розглянути сам феномен шформацшного суспiльства та вiдмiннi структуры особливостi в контекстi розумiння сут-ностi комуткацп особистостi й сустльства.
Анал1з наукових джерел свщчить, що проблема людини в умовах ста-новлення шформацшного сустльства ще недостатньо повно дослщжена. Наукова проблема полягае в такому: остантми роками тд впливом розвитку вiртуальних засобiв взаемодп сталася серйозна трансформацiя соцiальних вщносин взагалi i комушкацп зокрема, що вимагае адекватного наукового опису i пояснення нового контексту сотально'1 взаемодп в шформацшному суспiльствi. 1снуе потреба у фшософському аналiзi змiн умов сощально'1 взаемодп, оскiльки е деяка неадекваттсть наукового опису комуткацп як форми сотальних вiдносин в умовах вiртуальноi реальностi при наявностi глобально'1 комуткацшно'1 системи. Тому метою ще'1 статтi е фiлософське дослiдження тдстав дано'1 проблеми.
36
© Жданенко С. Б., 2016
Виклад основного материалу. Сьогодт особиспсть буквально оточена шформащею. Зростае кшьюсть каналiв комушкацп, засоби передачi шфор-мацп постiйно спрощуються, стають бшьш компактними i доступними. Швидкiсть передачi шформацп впливае на швидкiсть i частоту пiдвищення або зниження актуальносп того чи iншого явища. Сустльство, завдяки мережi 1нтернет, щодня може створювати незбагненнi для окремого люд-ського розуму обсяги даних. У результат всього цього може створитися помилкове враження, шби людство вже вступило в нову фазу свого розви-тку — шформацшне сустльство. У зв'язку з цим вже зараз гостро стоять питання опосередкованого спшкування, комп'ютерно'1' злочинносп, шфор-мацшно'1' безпеки, контролю над особистим життям, вiдповiдностi поведш-ки iндивiда в реальному й вiртуальному просторах, створення вiртуальних (псевдо) особистостей тощо [1-2].
Однак, як справедливо зазначае росшський дослщник М. Моiсеев, <ас-нують i якiсно iншi думки, яю вiдносять iнформацiйне суспiльство до понять далекого майбутнього i вважають взагалi передчасним обговорення його особливостей, оскшьки все те, що ми спостер^аемо у розвитку шформацш-ного середовища, е лише простим вдосконаленням постшдус^ального сустльства» [3, с. 438].
Наявшсть розвинено'1' структури iнформацiйних мереж не е показником наявносп iнформацiйного сустльства, оскiльки ми не можемо визначити ту точку, в якш обсяг накопичених даних, що циркулюють у глобальному шформацшному просторi, приводить нас до нового етапу суспшьного роз-витку.
Низка провщних дослiдникiв, якi сформулювали теорiю постшдустрь ального суспiльства, засновниками яко'1' були Зб. Бжезiнський, Д. Белл, Е. Тоффлер, у даний час виступають як прихильники концепцп шформацш-ного суспiльства. Для Белла, наприклад, концепщя iнформацiйного суспшь-ства стала своерщним новим етапом розвитку теорп постiндустрiального суспiльства [4]. Взагал^ розглядаючи теорiю суспiльного прогресу, дослщ-ники стикаються з проблемою з'ясування його критерш. I Е. Тоффлер, i Ф. Уебстер звертали на це увагу, коли висували власш теорп розвитку сус-пiльства в цшому й теорп iнформацiйного сустльства зокрема. Зазвичай називаються рiзнi тдстави. Однi дослiдники висувають моральне вдоско-налення, другi — продуктивнiсть пращ або виробничi сили, третi — споаб виробництва як еднiсть продуктивних сил i виробничих вiдносин, четвер-тi — взагалi вiдкидають важливють фiлософського критерiю [5, с. 385].
Оскшьки ця проблема е занадто широкою для розгляду й детального аналiзу в рамках одше'1" статп, нам варто обмежитися лише вказiвкою на важливють положення особистостi в навколишньому середовищi i сощаль-
нш дшсносп. Цей критерш, у принцит, можна вважати основоположним критерiем змiни стадш суспiльного прогресу, оскiльки вiн е вщправною точкою i для змши виробничих вiдносин, i для можливого морального вдо-сконалення (хоча останнш, як об'ективний критерiй, е досить сумшвним).
Розглядаючи суспiльний розвиток як «змшу стадш», прихильники теорп шформацшного суспiльства пов'язують його становлення з домшуванням «четвертого», iнформацiйного сектору економши, який виникае за сiльським господарством, промисловютю та економiкою послуг. При цьому стверджу-еться, що каттал i праця, як основа шдус^ального суспiльства, поступа-ються мiсцем шформацп та знанню в сучасному суспшьсга. У результатi сам устрiй сощуму сильно змiнюеться. Процеси взаемодп рiзних класiв виходять на новий рiвень. А революцiйнi впливи шформацшно'1 технологи призводять до того, що в шформацшному суспшьсга самi класи змшюють-ся соцiально недиференцiйованими «iнформацiйними стльнотами». Цi «стльноти» входять у контакт у вiртуальному середовищi, де стае дуже проблематично визначити сощальш статуси учаснимв даних спiльнот, оскiльки система позначення стае цшком умовною.
Для того, щоб взаемодп у групах здшснювали прямий вплив на макро-процеси соцiальноi системи, по-перше, необхщно, щоб сама соцiальна ко-мушкащя досягла такого стану, за якого означений вплив м^ би реалiзува-тися у групах рiзного рiвня. По-друге, центр виробничо'1 активностi повинен змютитися на рiвень безпосереднiх об'еднань, саме вони мають забезпечу-вати ва умови ефективностi та креативносп у суспiльствi, де макросоцiаль-на структура знаходиться тд впливом процеав у малих групах. Про таку майбутню перспективу свого часу писав Елвш Тоффлер [6].
Оскiльки шформащя — це «iнтегральна частина вае'1 людсько'1 дiяльнос-тi, всi процеси шдивщуального й колективного iснування безперервно фор-муються новим технологiчним способом» [7, с. 16], то сучасна комушкацш-на система, що мае глобальний характер, диктуе сощальнш системi новi вимоги. Суспiльство i його внутршня структура, а також функцп окремих елементiв змiнюються, i передуам цi змiни позначаються на комушкацшних зв'язках.
Вiдмiнними рисами такого типу сощально'1 системи, яка вiдповiдае вам перерахованим характеристикам, е, по-перше, висока мобшьшсть соцiальних процесiв, по-друге, штенсившсть змiн, сполучена з пiдвищеною щшьшстю соцiальноi комунiкацii i, по-трете, прискорення обороту технолопчно'1 бази. Змiнюеться життевий свiт сучасно'1 людини, iснування в умовах перенаси-ченостi iнформацiею викликае перебудову й когнiтивних здiбностей. I голов-ним об'ектом подiбноi трансформацп стае iндивiдуальна дiяльнiсть [8]. !нформацшне суспiльство не тiльки приводить до тдвищення щiльностi
каналiв сощально'1 комушкацп та розмивае кордони мiж учасниками шформацшного обмiну, воно змiнюе уявлення про мюце й роль iндивiда в сус-пiльствi. Особистiсть змушена дiяти вiдразу в двох вимiрах. У сферi вщо-бражень особистiсть також може обростати новими вщбитками свое'1 актуальностi. Отже, iндивiдуальнi процеси тут мають вищий прiоритет над сощальними. А кiлькiсть шформацп i можливють практично до нескшчен-ностi розширити власний комунiкативний простiр повнiстю змшюють став-лення особистостi до способiв взаемодп з iншими. Але, разом з тим, до-ступнiсть шформацп та зняття обмежень, пов'язанi з дiяльнiстю у сферi вiртуального, у сферi вiдображень, призводять до того, що «вщбуваеться втрата людського контролю над бшьшютю значущих соцiальних процеав, прагнення людини вiдмовитися вiд перспективних цшей заради отримання негайних результат. Як наслiдок, вiдбуваеться все бшьш явна фрагментар-нiсть людського юнування» [7, с. 258]. Бiльш штенсивна циркуляцiя шформацп, 11 неймовiрна кiлькiсть i доступнiсть 11 виробництва дшсно наближа-ють людство до шформацшного суспiльства.
Винахiд самого термша приписуеться Ю. Хаяшi, професору Токшського технологiчного iнституту. Iнформацiйне суспiльство — концепщя постш-дустрiального суспiльства; нова юторична фаза розвитку цившзацп, в якш головними продуктами виробництва е шформащя i знання [4].
За останн кiлька десятилiть дуже багато дослщниюв, як фiлософiв, так i соцiологiв, розглядали у сво!х працях феномен iнформацiйного суспiльства. Поступово був вироблений довгий список його характерних рис, серед яких: збшьшення ролi шформацп i знань у житп суспiльства; зростання частки iнформацiйних комушкацш, продуктiв i послуг у валовому внутршньому продуктi; створення глобального шформацшного простору, що забезпечуе ефективну шформацшну взаемод^ людей, 1х доступ до св^ових iнформа-цiйних ресурсiв i задоволення 1х потреб в шформацшних продуктах i по-слугах; вщсутшсть чiткоi соцiальноi стратифiкацii; дестандартизацiя та iндивiдуалiзацiя виробництва (отже, i велика увага до шновацш).
Дати якесь ч^ке визначення iнформацiйного суспiльства досить складно, оскшьки, як писав один iз найвидатнiших дослiдникiв даного явища Ф. Уеб-стер: «Найбiльша проблема полягае в тому, що поняття шформацшного сустльства обросло безлiччю припущень i гiпотез стосовно того, що змь нилося i продовжуе змшюватися, i як цi змiни здшснюються, втiм, воно вже стало розхожим словосполученням у широких колах» [9, с. 11]. У наш час проблематично видшити навт основоположний критерш для шформацшного сустльства. Виходячи з самого формулювання, можна припустити, що знання та шформатя е основою оргатзацп шформацшного сустльства, а також ключовим джерелом шновацш i сотального динамiзму. У дошду-
с^альну епоху основними сощальними шститутами е армiя i церква, в ш-дус^альному суспiльствi — корпорацiя i фiрма, а в центрi шформацшно'1 цившзацп виявляються унiверситети. Але навiть за умови, що iснуе якiсний показник настання шформацшного суспiльства, кiлькiсного розмежування етатв розвитку людства немае. Контроль над шформащею в будь-яку епоху був прюритетним напрямом дiяльностi держави (iнодi й iнших соцiальних шститутсв, надiлених владними повноваженнями). Ми говоримо про знання як про основоположний фактор розвитку суспшьства та його нормально'1 життедiяльностi. Однак, коли у тому чи шшому контекстi згадуються роз-виненi цившзацп, маеться на уваз^ що вони володiли чималим запасом накопичених знань. Часи застою у розвитку будь-якого сощуму виникали тод^ коли роль знань у житп суспшьства рiзко знижувалася.
Вщсутшсть кiлькiсного показника значення шформацп i знань у життi суспiльства ставить нас перед основоположною проблемою визначення настання нового етапу розвитку людсько'1 цившзацп. Вважаеться, що перюд становлення шформацшного суспшьства збшся з процесом глобалiзацii, який вщдзеркалив основш виклики стрiмко мiнливого свiту: надшвидкий розвиток електронно'1 комерцп, скоординованiсть фшансових ринкiв, роз-виток наднацiональних оргашзацш, трансфер смакiв [10]. Критерiй шформацшного охоплення та розвитку каналiв комушкацп береться за основу. З ще'1 точки зору «iнформацiйне суспшьство» е таким же iндустрiальним, оскшьки забезпечуеться за рахунок розвитку технологш виробництва бiльш потужних i дешевих пристро'1'в виробництва та обмiну шформащею. Нащо-нальнi корпорацii так само, як i транснацiональнi корпорацii, юнували вже в перiод колонiзацii Нового Св^. I ми приходимо до того, що певна кшькють комп'ютерiв на душу населення приводить нас у нову еру — еру шформацшного суспшьства. Будь-яю змши на ринку або криза надвиробництва тдшме людство на новий етап суспшьного розвитку, хоча бiльшiсть людей зазвичай досить важко сприймають перехщ вщ однiеi усталено'1 системи до шшо'1, навiть якщо такi змши йдуть 1'м тiльки на користь.
Нинi нам не доводиться говорити про повну автоматизащю виробництва, i це рятуе iснуюче суспiльство вiд повного поглинання вiртуальною реаль-шстю. Безлiч речей людина поки що не може робити вщдалено, з домаш-нього комп'ютера. Але вже зараз у багатьох крашах Заходу, в Японп синдром самiтництва став частиною звичайного життя сощуму. А новi тенденцп в архiтектурi, пов'язаш з планами забудови великих мют, роблять ставку на те, що близько третини громадян Свропи через десять роюв будуть самот-шми. Природно, що бiльшiсть людей, тих, кого прийнято вважати консерваторами, або людей, трохи менш схильних до впливу новизни, можуть лякати подiбнi тенденцп. Дивлячись на заголовки газетних матерiалiв, на
екрани телевiзорiв, сприймаючи образи геро"в популярних творiв, будь-яка людина пею чи iншою мiрою може спрогнозувати свое i суспiльне майбут-не. Але жага письменниюв, художникiв, журналюпв, а також багатьох вче-них до популяризацп сво"х iдей i припущень штовхае "х на шлях прямуван-ня тренду. Звернення уваги вщбуваеться за рахунок вигадування епатажних заголовюв, теорiй, якi змальовують похмурi перспективи всього людства. Всi подiбнi тенденцп i змушують людей вщмовлятися вiд прийняття явищ, вже укоршених в "х повсякденному життi. Однак, коли вже неможливо нормально виконувати функцп повноправного члена суспшьства, люди, що не прийняли i не сприймали ранiше тi чи iншi ноу-хау, раптом виявляють, що св^ навколо них дуже сильно змшився. А оскiльки нiхто не хоче сприймати самого себе гальмiвним елементом, що випадае iз системи, то з'являються заяви на кшталт — «раптовий стрибок у розвитку» або «бурхливе зростан-ня» тощо.
Пiсля економiчного критерiю, де за момент вступу в шформацшне сус-пiльство береться рiзке пiдвищення вартостi шформацп та збшьшення "" частки у ВВП, слщ розглянути змiни у сферi комунiкативних взаемодiй. I саме цей критерш багато хто вважае основоположним, оскшьки вiн наочно показуе структуры змiни сощально" системи. Ось що з цього приводу пише вщома дослiдниця О. Костiна: «Вважаючи неправомiрним трактувати ш-формацiю як економiчну сутнiсть i теоретично виправдовувати поширення товарних вiдносин на iнформацiйну сферу, М. Постер наполягае на тому, що для адекватного розумшня сощальних вщносин в епоху конвергенцп обчислювально" технiки i технiки засобiв зв'язку необхщним е дослiдження змiн у структурi комунiкацiйного досвiду» [11].
Дшсно, сучасна культура явно бiльш шформативна, анiж будь-яка по-передня. Ми юнуемо в медiанасиченому середовищi, що означае таке: жит-тя суттево символiзуеться, воно проходить у процесах обмшу та отримання (або спробах обмшу та вщмови вiд отримання) повщомлень про нас самих i про iнших. Абсолютно будь-якi смисли можна прикласти до будь-яко" здшснювано" дii. По сутi, людина так перевантажена шформащею, що практично будь-яке слово стае цитатою i вщсиланням до якого-небудь джерела.
Як найбшьш важливу рису iнформацiйного сустльства дослiдники видiляють його мережевий характер, замюник колишньо" стратифiкованоi структури, де домiнуючi функцii i процеси «все бшьше виявляються органi-зованими за принципом мереж» [11]. 1нформацшш технологи самi стають додатковим каналом сощально" стратифiкацii й мобiльностi. Знаковий образ явища стае настшьки ж цшним, як i саме явище. Вщмшносп реальних людей вiд симуляцiй 1нтернету е такими неiстотними, що вiртуальне спiлкування втрачае будь-яку прив'язку до сощального статусу комунiкатора i рецитента.
Тому сумшвно, що критерш кшькосп шформацп, що циркулюе в рамках пе" або шшо" спшьноти, може бути основоположним чинником для переходу вщ одше" суспiльно-економiчноi формат" до шшо". Тобто можна вважати, що при шдус^альному суспшьст шформацп було накопичено i створено бшь-ше, анiж при феодальному, в шшому випадку не було б системи, за яко" науко-ва база дозволяла б використовувати у виробницга складну техшку. Однак саме такий розгляд питання залишае позаду просте спiввiдношення якост й кiлькостi. Дiйсно, цшно" та корисно" шформацп завжди було дуже мало. Ц знання завжди були недоступн для бiльшостi не тшьки в силу "х розумових здiбностей, а й соцiального статусу. На наш погляд, це пояснюеться тим, що якщо кожен член спшьноти знае основн мехашзми його функцюнування, володiе всiма стратегiчними знаннями та вмшнями рiзних сфер життя те" спiльноти, то для нього така спшьнота перестае бути корисною. 1накше ка-жучи, у такому випадку дане шформацшне суспiльство було б суспшьством без усяких фiзичних носпв iнформацii, крiм людського мозку, а шформащя стала б настiльки вiртуальною, що "" доступнiсть i обсяги залежали б вщ можливостей кожно" конкретно" особистостi.
На стику 1980-1990-х рр. багато кра"н проголосили стратепчною метою розвитку побудову iнформацiйного суспшьства. Японiя, Пiвденна Корея, США, Сшгапур розраховують втiлити в життя цю пол^ику самостiйно. Так, наприклад, багато росшських дослiдникiв припускають, що «шформацшне сустльство — це суспiльство, базовим джерелом розвитку якого е матерь алiзованi в iнтелектуальний ресурс знання, яю потiм перетворяться в акти-ви творчо" дiяльностi людей. ^ активи повиннi iнiцiювати iнтереси людей, забезпечувати становлення особистостi як елемента сощуму, що е елементом природи i "" виконавчою структурою» [4]. I, мабуть, цi особистостi тзшше створять умови для становлення багатьох нових структур, покликаних за-безпечити стшкий розвиток суспiльства.
Новий рiвень соцiальних вiдносин приводить особистiсть до усвщом-лення iснування ново" вiртуальноi реальностi, в якiй iстотно розширюються рамки """ зiткнення зi св^ом. Багато видiв дiяльностi, важливих для юнуван-ня, знаходять зовсiм нову форму, i слiдом за цим процеси задоволення потреб особистостi можуть бути так само перенесет у вiртуальну реальтсть. Вна-слiдок цього вже в цш вториннiй реальносп виникають i новi потреби, яю також потребують задоволення.
Для бшьш якiсного аналiзу iснування особистостi в умовах шформацш-ного суспiльства нам необхщно оперувати термiнологiею, що виражае спо-соби буття в даному суспшьсга. Термiн «вiртуальна реальнiсть» е одним iз центральних понять у теорп iнформацiйного суспiльства, що виводить нас на питання способiв взаемодп людей, соцiалiзацii особистостi тощо.
Перш шж говорити про вiртуальну реальшсть, потрiбно зазначити, що вона сприймаеться особистютю крiзь розумiння наявност суб'ективного та об'ективного свiту («об'ективна реальнiсть» i «суб'ективна реальнiсть»).
У такому контекст об'ективна реальнiсть розумiеться через розрiзнення за допомогою заперечення. Об'ективною реальшстю е все те, що юнуе. Як писав один iз дослiдникiв вiдносин людини i реальностi С. Франк, «до складу ж цього поняття входить не тшьки ознака буття поза мною, а й набагато бшьш ютотна ознака буття незалежно вщ мене: об'ективне е те, що е там i тодi, де i коли я його не сприймаю, i моя свiдомiсть зовам не спрямована на нього» [12, с. 61]. Об'ективна реальшсть не залежить вщ особистост безпосередньо, i iснуе тодi, коли особистостi не юнуе.
На противагу цьому поняттю суб'ективна реальнiсть — внутрiшнiй св^ особистостi, що складаеться з роздумiв, образiв i нерiдко вiдображае або засновуеться на сприйнятт об'ективно! реальность Якщо тдсумувати ба-гатовiкову фшософську традицiю вивчення питання реальностi, то можна сказати таке: суб'ективна реальшсть — це дане у вщчуттях вщображення об'ективно'1 реальностi у свщомосп людини.
Щоб показати вiдмiннiсть способiв iснування та взаемодп особистостi i суспiльства в реальностi об'ективнiй i реальностi вiртуальнiй, наведемо таку цитату з роботи Семена Франка «Реальшсть i людина»: «.. .ми бачимо, чуемо, пом^но рiзне залежно вiд того, де знаходиться наше тшо. В шших вiдносинах, проте, мое душевне життя незалежне вiд мого тша i знаходиться скрiзь i нiде: я можу згадати минуле, можу нестися мрiями в майбутне, можу подумки перебувати в мюцях, вельми вщдалених вiд мюцезнаходжен-ня мого тша» [12, с. 49]. I далi вш говорить, що застосовувати до душевного життя людини, до п внутршнього св^у, переживань, думок просторовi визначення безглуздо. В умовах дiяльностi у вiртуальностi може здатися, що цi просторовi визначення вельми доречнi, оскiльки рiзного роду штер-претацп почуттiв, емоцш, породженi уявою образи локалiзуються за допомогою ппертекспв або симуляцш реальних об'ектiв i локалiзуються для використання шшими людьми. Внутрiшнiй св^ людини знаходить вщобра-ження в симуляцп об'ективно! реальностi — вiртуальнiй реальностi, яка породжуеться iмiтацiйноi системою.
Система бере свш початок у сферi реального, у сферi об'ективного, ^ зберiгаючи деякi сво'1 риси, стае якимось св^ом вiддзеркалень. Однак, як щойно зазначалося, вiртуальна реальшсть е лише сумою суб'ективних вщо-бражень об'ективно! реальностi й дане середовище взаемодп та iснування е вторинним щодо об'ективно! реальностi. Оскшьки воно е вторинною системою щодо св^у реальностi, це не скасовуе можливосп того, що вiртуаль-на реальнiсть може породити вiртуальну реальнiсть наступного рiвня [13,
с. 143]. Актуальшсть i штерактившсть подiбного явища пояснюе i можли-вiсть «перевтшення», яке саме е спробою найбшьш яскраво i всебiчно на-дати внутршнього суб'ективного свiту особистостi i зробити його частиною об'ективовано" вже вiртуальноi реальностi.
Подiбним чином, створюючи безлiч власних вiдображень, використову-ючи "х як iнтерпретацiю для самоспостереження i реакцп на будь-якi явища ззовш, система стае бiльш рiзноманiтною. Завдяки такому способу юнуван-ня людина отримуе новi способи взаемодп та новi джерела шформацп. Але часто вона користуеться ними також у сферi вiртуального, хоча в самш со-цiальнiй системi закладена можливють для змiшування елементiв реального та вiртуального, яка з'являеться завдяки збшьшенню варiативностi рiзних алгоритмiв дiяльностi людини. «Перевтiленням у духовному простора у знаковiй моделi, — вважають В. Крюков i О. Иконенко, — людина по-стшно i широко користуеться, розширюючи за допомогою можливих, але тут i зараз вiртуальних станiв спектр свого юнування, програючи подумки доступнi взагалi i недоступнi в принципi варiанти свое" персошфшацп» [13, с. 144]. Множиншсть станiв i можливiсть модифшацп подiбних станiв вiдкривае перед особистютю широку дорогу неймовiрних можливостей: не тшьки змiни обстановки, уповiльнення або прискорення часу, а й найбоже-вшьшших варiантiв iмiтацii реально" поведшки, недоступних у повсякден-ному рутинному житп. Тут варто зупинитися на структурi соцiальних систем, властивих шформацшному суспiльству.
Структура виробництва та споживання виноситься з фiзичноi сфери у сферу вiртуального. Вщбуваеться економiчне взаемопроникнення, яке ми може-мо бачити не тiльки на прикладi банальних Iнтернет-магазинiв, а й повшстю вiртуальних товарiв, чистих симуля^в. У цьому планi людина вже подолала трансцендентнють вiртуальностi. Вiртуальнi вщображення особистостi (мож-на назвати "х особистостями другого порядку) вже мають не тшьки iмена, бiографГ", улюблеш моделi поведiнки, але й мають власш речi. Цi речi е си-муляцiею, яка iснуе тшьки у свт вiдображень, а у той же час, вони е символами для св^ реального. I володшня особистютю другого порядку подiбно-го роду речами вже вказуе на певний статус особистосп першого порядку. Вiртуальнi подарунки, вiртуальний туризм — це тiльки пара прикладiв вiрту-ально" економiки, яка стае неввд'емною частиною життя людини.
Структура шформацшних каналiв також сильно видозмшюеться. Теле-бачення робило шформащю правдоподiбною з точки зору глядача. Це до-сягалося за рахунок ефекту присутносп. Iнтернет i останш його можливос-тi, пов'язанi з тим, що доступна техшка нареш^ почала наздоганяти технологiю, позбавивши процес шформацшно" взаемодii однобiчностi. Будь-яка людина тепер може сама продукувати шформащю масового харак-
теру, при цьому вона сама може представляти i джерело шформацп, i по-середника в передачi шформацп, i може представляти рiзнi форми реакцп реципiента на дану шформащю. Все це стало можливим завдяки засобам електронно!' комушкацп, що мають глобальний характер, i умовам вiртуаль-ного спiлкування.
Оскiльки при виробленш та поширеннi нових способiв виробництва, споживання та взаемодп взагалi змiнюеться момент виконання функцп осо-бистостi в суспiльствi i у ствтовариств^ стае дуже цiкавим питання, що стосуеться вщсутносп ч^ко!' стратифшацп членiв iнформацiйного суспшь-ства. Труднощi виникають через те, що немае певних критерпв, характерних для об'ективно! i вiртуальноi реальностi, за якими статуси i ролi присвою-ються. Також немае точних i однозначних критерпв подшу людей на класи, верстви i групи, критерпв, якi були б доречнi для вах рiвнiв взаемодп людей в умовах шформацшного суспiльства, оскiльки зв'язок симуляцш i вщдзер-калень iз реально юнуючими людьми за межами вiртуальноi реальностi стае вельми сумнiвним. Скажемо бшьше: образ людини — компшящя !'!' слiв, зображень, рiзних ролей i статусiв та !'х вщображень, локалiзованих на серверах форумiв i сайтiв мережi Iнтернет, продовжуе жити навт пiсля смер-т фiзичного тiла. Як приклад такого життя можна навести архiвацiю дис-кусiй i наступнi гiперпосилання на висловлювання, забезпечеш найчастiше пiдкрiплювальними зображеннями, що дають ефект присутносп. Те мюце розташування символу, яке спочатку було вторинним стосовно об'ективнох дшсносп, виходить на перший план i береться за основу для створення ново!' вiртуальноi реальностi, iснування яко'1 актуалiзуеться включенням до нех нових i нових суб'ектiв. Цими суб'ектами можуть бути особистiсть, яка знаходиться в процеа вiртуального спiлкування, або якюь окремi символи, що мають мюце тiльки в данiй реальносп, реальностi другого або третього порядку i слабо спiввiдноснi з об'ективною дiйснiстю.
Можливостi бiльш активно'! учасл особистостi або соцiальних груп у процесах трансформацп соцiальних систем е дшсно великими, що, зо-крема, пояснюеться вщсутшстю в iнформацiйному суспiльствi жорстких соцiальних обмежень.
Як висновок зазначимо, що з появою нового типу суспшьства його структура i структура соцiальних зв'язкiв зазнають серйозних змш. Це вiдбува-еться завдяки новим способам сощально'! взаемодп, заснованим на появi та впровадженш нових iнформацiйних технологiй, за допомогою яких стало можливим створення едино!' глобально!' комушкацшно!' мережь Це приводить до того, що значно видозмшюеться структура шформацшних каналiв, комушкативний простiр особистостi стае бiльш насиченим. Вiртуальна реальнiсть, яка конструюеться за допомогою комп'ютерних технологш
i глобально"' комушкацшно" мереж 1нтернет, додае нового вимiру соцiальним вiдносинам. Процеси виробництва, споживання, осв^и тощо переносяться у сферу вiртуального. Внаслiдок вiддаленостi, знеособленостi або аношм-ностi комунiкацiйних процесiв у вiртуальному середовищi змiнюеться уяв-лення не тшьки про структуру комушкацшного процесу, а й про характеристики суб'екпв комушкацп. А процес вiртуалiзацi'ï суспiльства сприяе появi нових, або видозмш iснуючих соцiальних практик, що, у свою чергу, викликае реакщю на них з боку громадськосп, завдяки чому виникають новi поведiнковi, комунiкативнi алгоритми.
Л1ТЕРАТУРА
1. Данильян О. Г. 1нформацшне суспшьство: морально-етичний дискурс / О. Г. Да-нильян, О. П. Дзьобань // ¡нформащя i право. - К., 2014. - № 1 (10). - С. 16-25.
2. Дзьобань О. П. 1нформацшне насильство та безпека: свггоглядно-правов1 аспекты : монограф1я / О. П. Дзьобань, В. Г. Пилипчук ; за заг. ред. проф. В. Г. Пилип-чука. - Х. : Майдан, 2011. - 244 с.
3. Моисеев Н. Информационное общество: возможность и реальность / Н. Моисеев // Информационное общество. - М. : ACT, 2004. - С. 428-451.
4. Хайченко В. А. Понимание информационного общества в России и в мире [Елект-ронний ресурс] / В. А. Хайченко. - Режим доступу: http://www.skibr.ru/index. php?lang=ru&page==main3.
5. Словарь философских терминов / под ред. В. Г. Кузнецова. - М. : ИНФРА-М, 2007. - 731 с.
6. Тоффлер О. Раса, власть и культура / О. Тоффлер // Новая технократическая волна на Западе : сб. ст. : переводы / сост. и вступ. ст. П. С. Гуревича. - М. : Прогресс, 1986.- С. 276-288.
7. Игнатьев В. И. Социальная система как информационное взаимодействие : монография / В. И. Игнатьев, Т. В. Владимирова, А. Н. Степанова. - Новосибирск : Изд-во НГТУ, 2009. - 308 с.
8. Арутюнова Ю. Н. Малая группа в информационном обществе: проблемы социокультурной динамики [Електронний ресурс] / Ю. Н. Арутюнова. - Режим доступу: http:// lib.socio.msu.ru/1/.
9. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. - М. : Аспект Пресс, 2004. - 400 с.
10. Лукина Н. П. Информационное общество: состояние и перспективы социально-философского исследования [Електронний ресурс] / Н. П. Лукина // Открытый междисциплинарный электронный журнал «Гуманитарная информатика». - Режим доступу: http://huminf.tsu.ru/e-jurnal/magazine/1/lukina.htm.
11. Костина А. В. Тенденции развития культуры информационного общества: анализ современных информационных и постиндустриальных концепций [Електронний ресурс] / А. В. Костина. - Режим доступу: http://www.zpu-journal.rU/e-zpu/2009/4/ kostina information society.
12. Франк С. Л. Реальность и человек: Метафизика человеческого бытия / С. Л. Франк. -
М. : ACT МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2007. - 382 с.
13. Крюков В. В. Виртуальная реальность: понятие и техническое воплощение /
В. В. Крюков, А. В. Никоненко // Соц.-гуманитар. исследования. - Новосибирск :
Изд-во НГТУ, 2003. - Вып. 2. - С. 87-103.
СОЦИАЛЬНАЯ КОММУНИКАЦИЯ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА
Жданенко С. Б.
Показано, что с появлением нового типа общества возникают новые способы социальной коммуникации, базирующиеся на появлении новых информационных технологий, которые конструируют виртуальную реальность. Процесс виртуализации общества способствует появлению новых или видоизменению существующих социальных практик, что, в свою очередь, вызывает реакцию на них со стороны общества и личности.
Ключевые слова: информационное общество, информация, информационные технологии, коммуникации, виртуальная реальность.
SOCIAL COMMUNICATION IN THE INFORMATION SOCIETY
Zhdanenko S. В.
It is shown that with the advent of a new type of society there are new ways of social interaction, based on the appearance and the introduction of new information technologies that construct virtual reality. The process of virtualization of society contributes to the emergence of new or modification ofexisting social practices, which in turn causes the reaction to them by society and the individual.
Information is an integral part of all human activity and all processes of individual and collective existence are formed by a new technological way. The global nature of modern communication systems dictates the social system the new requirements. Society and its inner structure, functions of the individual elements ofsociety are changing. These changes are reflected in the communication link.
The distinctive features of the social communication system are high mobility ofsocial processes, the intensity of the changes associated with the high density of social communication, acceleration of circulation of technological base. The life-world of modern man is changing.
The existence in conditions of oversaturation of information causes a restructuring of human cognitive abilities. The main object of this transformation become individual activity. The Information Society not only increases the density of channels of social communication and blur the boundaries between participants of information exchange, but also changes the idea of the place and role of the individual in society. And the amount of in-
formation and the ability to infinitely expand own communicative space completely changes the attitude of of the person to methods of interaction with others.
Many researchers consider changes in communicative interactions, as a fundamental criterion of the structural changes in the social system. Modern culture is much more informative than any previous. Life is significantly symbolized, it passes in the exchange processes and receiving messages about ourselves and about others. Absolutely any sense can be applied to any performing action. The inner world ofa person is reflected in the simulation of objective reality, that is, in the virtual reality, which is generated by the simulation system. The system has its origins in an objective and retaining some ofits features, the world becomes a kind of reflection. But virtual reality is just the sum of subjective reflection of objective reality. And this environment of interaction and the existence is the secondary to the objective reality. However, this excludes the possibility that virtual reality can generate a virtual reality of the second, third order. The relevance and interactivity of this phenomenon are explaining the possibility of reincarnation, attempts to clearly and comprehensively present a internal subjective world of the person and make it part of a virtual reality.
The amount of information that circulates within a particular commonality, can be regarded as a criterion, and the main factor of the transition from one socio-economic formation to another.
The information society is characterized by certain changes in the structure of social systems. In particular, the structure ofproduction and consumption is removed from the physical sphere to the virtual. There is a virtual movement of goods, as well as the creation ofvirtual goods-simulacra that are symbols for the real world. The structure of the information channels is changing. Anyone can produce information of mass character, as well as, at the same time be a source of information and an intermediary in the transfer of information and to represent different forms of reaction of the recipient to the information. There is no clear stratification of the members of the information society. The image of man, created in the Internet, continues to live after the death of the man himself. Capabilities of more active participation of the person or social groups in the process of transformation ofsocial systems are very large. This is due to the absence in the information society of rigid social restrictions.
Significant changes in the structure of social relationships occur because of the emergence and implementation of new information technology and the creation of a unified global communications network. This leads to high modification of structure of information channels, and communication space becomes more saturated. Virtual Reality, which is constructed with the help of computer technology and global communications on the Internet, adds a new dimension of social relations. The processes of production, consumption, education are transferred to the virtual realm. Due to the remoteness and of impersonality or anonymity of communication processes in a virtual environment changed understanding of the structure of the communication process and the characteristics of the subjects of communication. And the process of visualization of society contributes to the emergence of new and modification of existing social practices. This leads to the emergence of new behavioral and communicative algorithms.
Key words: information society, information, information technology, communication, virtual reality.
