CC BY
37
С.1. Кравченко, Т.Г. Парвта
ТЕОРЕТИЧН1 ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАН1ЗМУ УПРАВЛ1ННЯ 1ННОВАЦ1ЙНОЮ Д1ЯЛЬН1СТЮ
У сучасних умовах господарювання одним i3 важливих чинникiв ефективного довгострокового функцiонування
пiдприeмств е регулярне устшне здiйснення шновацшно1 дiяльностi. Проте тодi як у розвинутих крашах (наприклад, Нiмеччина) показник питомо1 ваги промислових пщприемств, що
здiйснюють iнновацiйну дiяльнiсть, ще у 1999 р. досяг 70% i спостерiгаеться тенденцiя до зростання, в нашiй кршш вш, наприклад, у 2006 р. перебував на рiвнi 10% [8]. Одшею з причин тако1 низько1 шновацшно1 активностi в Укршш разом i3 браком рiзного роду ресурсiв е вщсутнють належного досвiду управлiння нововведеннями в ринкових умовах i вщповщно1 теоретично1 бази.
Проблемам управлiння
шновацшною дiяльнiстю в сучаснiй теори придшяеться достатньо багато уваги [1; 2; 4; 5; 7], у тому чист питанням формування ефективного мехашзму управлiння нею. На окрему увагу заслуговують роботи А.А. Дагаева, який видшив механiзм освоення нововведень, приватних
катталовкладень у сферу НДДКР, мехашзм технологiчних трансфертiв, а також пращ В.А. Колоколова, який представив систему активiзацii шновацшних процесiв п'ятьма групами механiзмiв. Як свiдчать дослiдження, в даний час едина i цшсна теорiя формування механiзму управлiння шновацшною дiяльнiстю досi вiдсутня, що обумовлюе необхiднiсть подальшого ii розвитку. Результати дослщження сприятимуть сформуванню механiзму
управлшня iнновацiйною дiяльнiстю, адекватного специфiцi вгтчизняних пiдприeмств в iснуючих умовах господарювання ^ таким чином, -зростанню активностi успiшного впровадження нововведень.
Дослщження проблем формування мехашзму управлшня шновацшною дшль-нютю логiчно розпочати з аналiзу i систематизаци змiсту понять
«управлшня» i «мехашзм», виходячи з 1'х сутi i цiлей. Аналiзуючи термiн «управлiння» з урахуванням генезису його змюту, можна вiдзначити, що пiдходiв до його визначення достатньо багато (рис.1). Так, з погляду бшьшосп вчених суть управлшня полягае в сукупносп дiй; у деяких випадках пщ «управлiнням» розумiють ци^чний процес [3]; а в шших - функцiю органiзованих систем. Причина таких вщмшностей полягае в рiзноманiтностi сфер використання даного поняття. У загальному випадку, у прив'язщ до сфери економки, управлiння передбачае наявнють едино'1' системи дiй з планування, оргашзацп, мотиваци, контролю i регулювання процесiв господарювання шляхом взаемозв'язку цих функцiй i 1'х безперервного впливу на керований об'ект.
Позици вчених на постановку щлей управлiння бшьш рiзноманiтнi, нiж визначення його суп. Так, дп управлiння можуть бути спрямоваш на досягнення i пщтримку завдань функцiонування об'екта, збереження певно'1' структури, а також на вироблення плану дш (рис.1). В економiчнiй науцi найчастiше цiлi
© Кравченко Сергш 1ванович - кандидат економ1чних наук, доцент. Парвша Тетяна Геннаднвна. Донецький нацюнальний техшчний ушверситет.
ISSN 1562-109X
управлшня визначаються виходячи з об'екта господарювання.
функцiй управлiння i особливостей_
УПРАВЛШНЯ
Рис. 1. Загальний змгст поняття «управлшня»
Узагальнюючи вищевикладеш тдходи, пiд поняттям «управлшня» розумiтимемо ци^чний процес, спрямований на забезпечення пщтримки i полiпшення функцiонування об'екта вщповщно до певноГ програми дiй.
Аналiзуючи наступний термiн «мехашзм», також можна вщзначити iснування велико! кiлькостi його визначень у рiзних галузях науки, яю iстотною мiрою можуть вiдрiзнятися один вiд одного. У загальному випадку мехашзмом вважаеться набiр яких-небудь елементiв. При цьому основш вiдмiнностi в поглядах учених при визначенш механiзму виникають у формуванш складу i структури цих елеменпв, набiр яких так само, як i в управлiннi, залежить вщ сфери використання даного механiзму. У бшьшосп випадкiв дп складових частин мехашзму передбачають перетворення якого-небудь руху, об'екта або дiяльностi. Виходячи iз зазначеного пiд механiзмом розумгтимемо сукупнiсть
елементiв, призначених для перетворення i передачi дiй.
Таким чином, шляхом штеграци запропонованих визначень понять «мехашзм» i «управлшня» з урахуванням сфери дослщження тд механiзмом управлiння iнновацiйною дiяльнiстю розумггимемо сукупнiсть елементiв, взаемодiя яких дозволяе здшснювати циклiчний процес, спрямований на ефективну дiяльнiсть вiд генераци ще'Г до подальшоГ Г! формалiзацГi в новий продукт з метою устшно'Г його реалiзацii.
Як зазначалося вище, погляди авторiв рiзняться не тшьки у формулюваннях i визначеннi суп механiзму (у тому числi i механiзму управлiння iнновацiйною дiяльнiстю), але i його структури - автори розумiють сукупнiсть складових елементiв по-рiзному. При цьому, як правило, визначенню складових елементiв мехашзму управлiння не придiляеться
належноГ уваги, що в свою чергу обумовлюе необхiднiсть Гх конкретизации
Аналiз змiсту механiзму управлiння iнновацiйною дiяльнiстю логiчно здiйснювати через уточнення функцш управлiння, вважаючи, що за кожну з них вщповщае певний елемент вказаного мехашзму. При цьому шновацшна дiяльнiсть виступае в даному випадку як об'ект управлшня, що наповнюе певною специфiкою функцп управлiння, яю повторюються по всiх фазах шновацшного проекту. Дослiдження елементiв механiзму проведемо на основi аналiзу таких основних функцш управлшня шновацшною дiяльнiстю, як планування, оргашзащя, контроль, регулювання, мотиващя [9].
Суть функцп «планування» виявляеться в конкретизаци цiлей шновацшно'Г дiяльностi на встановлений перiод: визначення господарських завдань, методiв Гх досягнення, термЫв i послiдовностi реалiзацii, виявлення матерiальних трудових i фiнансових ресурсiв для виршення поставлених завдань. При цьому планування сприяе зниженню ризику, який е невщ'емною негативною рисою шновацшно'Г дiяльностi. Таким чином, якiсне формування i використання елементу, що виконуе функцiю планування, - запорука шдвищення успiшностi здiйснення шновацшно'Г дiяльностi.
Наступна функщя механiзму управлiння iнновацiйною дiяльнiстю -«органiзацiя», яка е пщставою створення iнфраструктури шновацшно'Г дiяльностi, встановлення постшних i тимчасових вiдносин мiж усiма 11 складовими частинами, визначення порядку й умов ГГ функцiонування в цiлому. Ефективне виконання функцп «органiзацiя» дозволяе забезпечити сприятливi умови, передбачеш на стади планування, для розробки, створення i реалiзацii шноваци. У зв'язку з тим, що шновацшна дiяльнiсть характеризуеться високим ступенем
невизначеностi i ризику, виконання даноГ функцп стае невщ'емним i важливим завданням механiзму управлшня шновацшно'Г дiяльностi.
Не менш важливими функщями е «контроль» i «регулювання». Завдяки Гх виконанню здшснюеться оцшка результатiв виконаних робiт, перегляд i коригування цiлей шновацшно'Г дiяльностi, а також виршуються питання про подальшу спрямованiсть дiй. Контроль за шновацшною дiяльнiстю передбачае проведення оцiнки на предмет виявлення розбiжностей мiж плановими i фактичними показниками проекту. Функцiя «регулювання» полягае у здiйсненнi дш щодо досягнення результатiв iнновацiйного проекту i в розробцi економiко-органiзацiйних
заходiв для усунення розбiжностi мiж плановими i фактичними показниками проекту.
Функцiя «мотивацiя» пов'язана з процесом активiзацГГ внутршнього спонукання суб'ектiв до виконання яких-небудь дiй через формування мотивiв поведiнки для досягнення поставлених цшей. Виходячи iз специфiки iнновацiйноi дiяльностi мотивацiя посiдае одне з важливих мюць у механiзмi управлiння, оскшьки iнiцiювання i кiнцевi результати шновацшно'Г дiяльностi багато в чому залежать саме вщ творчоГ активностi суб'екпв пiдприемства.
Виходячи зi змiсту вищенаведених функцiй, можна вважати, що кожна з них, як структурний елемент мехашзму управлшня, може розглядатися у виглядi окремоГ системи. Беручи до уваги те, що «система» передбачае наявнють безлiчi складових частин, яю перебувають у вщносинах i зв'язках один з одним, утво-рюючи певну цшснють i еднiсть, лопчним е твердження про те, що мехашзм управлшня шновацшною дiяльнiстю - це сукупнють систем, кожна з яких вщповщае за виконання одше'Г з
наведених вище функцш (планування, органiзацiя, контроль, мотиващя) i мае певний набiр складових частин (рис. 2). При цьому для уточнення змюту кожно'1 з функцiональних пiдсистем механiзму управлшня iнновацiйною дiяльнiстю
Самогородсько'1. Так, у ролi основних складових частин кожно'1' з тдсистем можна видiлити: цш, критери, чинники, методи i ресурси управлшня (рис. 2). Аналiз вказаних складових проведемо на прикладi системи мотиваци шновацшно!'
Г"
ЦУ
КУ ЧУ МУ РУ
1Д - шновацшна дiяльнiсть; ЦУ - цш управлiння; КУ - критери управлшня;
ЧУ - чинники управлшня; МУ - методи управлшня; РУ - ресурси управлшня
Рис. 2. Модель мехатзму управлшня шновацшною Ыяльтстю
Одшею iз складових мехашзму управлшня шновацшною дiяльнiстю, на основi яко'1 встановлюеться
спрямованiсть дiй певно'1 функцюнально!' тдсистеми, е «цiлi управлiння» (ЦУ). Ця складова нерозривно пов'язана з основоположним об'ектом управлiння i нацшена на досягнення очiкуваного кiнцевого результату. Наприклад, метою управлшня системою мотиваци може бути активiзацiя внутршнього спонукання субеклв пiдприемства до створення нового або вдосконалення вже наявного продукту для отримання найбшьшо!' вигоди.
Наступною складовою
функцюнальних пiдсистем механiзму управлiння шновацшною дiяльнiстю е «критерii управлiння» (КУ). Критери (з грецько!' kritërion - зааб для думки) -
ознака, на mдставi яко1 проводиться оцшка, визначення або класифiкацiя чого-небудь. Вщносно критерПв управлiння мотивацiею iнновацiйноi дiяльностi, наприклад, можна видiлити такi, як кшькють упроваджуваних нововведень, активнiсть персоналу в генераци iдей, iнiцiативнiсть, мобшьнють тощо.
Складова «чинники управлiння» (ЧУ) являе собою сукупнють частин об'екта управлшня, на яю необхiдно вплинути для виконання поставлених цшей i завдань. При цьому якщо управлiння спричинить змiну стану того або шшого чинника, це може привести до змши стану всього об'екта управлшня або окремих його частин. Для здшснення дано!' дп необхiдно правильно визначити склад чинниюв i ступiнь 1х вiдповiдностi
критерiям управлшня. Наприклад, у виглядi чинниюв управлiння системи мотиваци можна видшити персонал пiдприeмства (зокрема, людей з креативним, творчим мисленням), керiвникiв тдприемства, культуру управлiнських, iнженерно-технiчних i висококвалiфiкованих працiвникiв,
умови працi тощо.
«Методи управлшня» (МУ) - це складова функщональних пiдсистем механiзму управлiння шновацшною дiяльнiстю, яка е сукупнiстю способiв цшеспрямовано'' д^' практичного або теоретичного характеру. Для досягнення поставлених цшей мотиваци на практищ використовують прямi i непрямi методи управлiння стимулюванням. До прямих належать формування системи оплати пращ i розробка ефективно'' системи мотиваци i матерiального стимулювання. Серед непрямих методiв управлiння можна видшити такк полiпшення оргашзацп пращ, тдтримка окремих перспективних осiб, тдвищення квалiфiкацГï персоналу, а також створення психолопчних мотивГв дГяльностГ тощо.
«Ресурси управлшня» (РУ) - це ще одна i3 складових, необхiдна для досягнення очГкуваного результату дГ'' кожно'' з функцГональних пГдсистем механГзму управлшня. Вона являе собою сукупнють фшансових та Гнших засобГв працГ, запасГв i джерел, що можуть бути використаш для здГйснення
цГлеспрямованого впливу на чинники управлшня. Щодо ресурсГв управлГння системою мотиваци шновацшно'' дГяльносп, то найбГльш поширеними е фшансовГ, соцГально-психологГчнГ та ГнтелектуальнГ ресурси, якГ дозволяють найефективнГше впливати на погляди й штереси суб' ектГв дГяльносп, а також умови працГ для полшшення оргашзацп i здГйснення шновацшного процесу.
Таким чином, мехашзм управлГння шновацшною дГяльнютю, являючи собою
цшсну систему, мГстить сукупнГсть взаемопов'язаних функцГональних
пГдсистем, кожна з яких виконуе вщповщну функщю з управлГння керованим об'ектом. У свою чергу кожна з цих пГдсистем складаеться з вщповщного набору складових, ефективне функщонування яких дозволяе якюно управляти об' ектом.
Запропонований пщхщ до формування механГзму управлГння шновацшною дГяльнютю виявляе його цшсну теоретичну базу i, таким чином, сприяе забезпеченню ефективно'' реалГзацГ' механГзму управлГння на практицГ з урахуванням специфши пГдприемства й умов його господа-
рювання. У результатГ цього вГдбудеться тдвищення активност впровадження нововведень i результативности шновацшно'' дГяльностГ на вГтчизняних тдприемствах.
Л1тература
1. Савчук А.В. Оргашзацшно-еко-номГчний механГзм ГнновацГйного розвитку крупно'' компани: МонографГя. - Донецьк, 2004. - 404 с.
2. Матросова Л.М. Формування ор-гашзацшно-економГчного механГзму управлГння шновацшними процесами в про-мисловостГ: МонографГя. - Луганськ: Вид-во СУДУ, 2000. - 462 с.
3. Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Сучасний економГчний словник. - 5-те вид., перероб. i доп. - М.: 1НФРА-М, 2007. -495 с.
4. Колоколов В.А. 1нновацшш мехашзми функщонування тдприемницьких структур // Менеджмент в России и за рубежом. -2002. - № 1.
5. Шеко П. 1нновационний господарський механГзм // Проблеми теорГ' i практики управлГння. - 1999. -№ 2. - С. 71-78.
6. Самогородська М.1. Розробка мехашзму управлшня репональною iнвестицiйною стратегieю // Менеджмент в Росии и за рубежом. - 2003. - № 4.
7. Дагаев А.А. Важелi шновацшного зростання // Проблеми теори i практики управлiння. - 2000. -№5. - С. 70-76.
8. Наукова та шновацшна дiяльнiсть в Укра'1'ш [2006 р.]: Стат. зб. / Держком-стат Украши. - К., 2007. - 350 с.
9. Формирование хозяйственных решений: Монография / В.М. Хобта, О.А. Солодова, С.И. Кравченко, О.Н. Фи-щенко и др. / М-во образования и науки Украины. Донецкий нац. техн. ун-т. -Донецк: Каштан, 2003. - 416 с.
