CC BY
17
3. Соколовський Я.1. Моделювання та оптимiзацiя технолопчних режимiв сушiння де-ревини / Я.1. Соколовський, А.В. Бакалець // Вiсник Нацiонального унiверситету мЛьвiвська пол^ехшка". Серiя: Комп'ютерна iнженерiя та шформацшш технологп. - Львiв : Вид-во НУ '^bBÍBCbKa полiтехнiка". - 2008. - Вип. 629. - С. 105-111.
4. Дендюк М.В. Застосування методу юнцевих елеменпв для розрахунку нестащонар-них полiв вологоперенесення у висушуванiй деревиш / М.В. Дендюк, В.П. Поберейко, Я.1. Соколовський // Люове господарство, лiсова, паперова i деревообробна промисловють : мiжвi-домчий наук.-техн. зб. - Львiв : УкрДЛТУ. - 2003. - Вип. 28. - С. 100-106.
5. Метод конечных элементов: теория, алгоритмы, реализация / В.А. Толок, В.В. Ки-ричевский и др. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2003. - 316 с.
6. JAMA: A Java Matrix Package. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.math.-nist.gov/javanumerics/jama. _
УДК 336.22 Доц. М.В. Корягт, канд. екон. наук; здобувач 1.В. Гончарук;
доц. С. С. Гринкевич, канд. екон. наук. - Львiвська КА
СТРУКТУРНИЙ АНАЛ1З nOAATKOBOÏ СИСТЕМИ
Розглянуто структурну побудову податково'1 системи Ï3 узагальненням щло'1 низки класифшацшних пiдходiв щодо суб'екпв та об'екпв оподаткування, носпв по-датку, джерел сплати податку, титв податкових систем, класифшацп податкiв, кла-сифшацп податкових ставок та методiв ïx встановлення, способу справляння податку та його зарахування на бюджетнi рахунки. Встановлено, що ефективнiсть фюкально-економiчноï полiтики грунтуеться на оптимальному поеднанш окремих елементiв системи оподаткування: платниюв, суб'ектiв, носпв податку, об'ектiв оподаткування, джерел сплати податюв, податкових ставок, пшьг, квот тощо. Полем для подальших дослiджень може бути специфша та особливостi запровадження податкiв на майно в умовах в^чизняно'1 економши.
Assoc. prof. M.V. Koryagin; competitor I. V. Goncharyk; assoc. prof. S.S. Grunkevuch - L'viv commercial academy
Structural analyse of tax system
Structure of tax system is covered on the basis of consolidation of a whole range of classification approaches towards subjects and objects of taxation, tax bearers, sources of tax paying, types of fiscal systems, types of taxes and tax rates, methods of their establishing and taking them into budget accounts. It is set that efficiency fiscal-economic politicians based on optimum combination of separate elements of the system of taxation: payers, subjects, transmitters of tax, objects of taxation, sources of payment of taxes, tax rates, privileges, quotas, and others like that. By the Field for subsequent researches there can be a specific and features of introduction of taxes on property in the conditions of domestic economy.
Вступ. Завдання фiскально-економiчноï полггики держави потребуе поряд is встановленням та практичною реаизащею окремих форм оподаткування також i наукового обгрунтування елеменлв оподаткування, оскшьки саме вщ них залежить мехашзм справляння того чи шшого податку, що шд-тверджуе актуальшсть порушеноï проблематики.
Загальш питання класифшацп та структуризацп податкових систем розглянуто в працях Т. Сфименко, Ю. 1ванова, I. Лютого, А. Пешко, А. Соко-ловсько1', C. Юрiя [1-6]. Проте, юнують вщмшш шдходи до трактування та класифжацп тих чи шших елемеш!в податковоï системи, ïxнix переваг та застосування. Вщтак визрша потреба 1'х системного узагальнення.
Мета дослвдження. З огляду на викладене, мета ще! роботи полягае у тому, щоб видiлити й узагальнити системотвiрнi елементи податково! систе-ми та класифжувати !х за сутнiсними глибинними полiтекономiчними характеристиками, що надаи може слугувати iнструментарiем для ефективного макроекономiчного фiскального регулювання економiки.
Виклад основного матерiалу. Вiдповiдно до поставлених завдань, спершу розглянемо елементи податку. Суб'ект податку - будь-яка сторона, яка бере участь у процес оргашзаци справляння податкiв. Суб'ектом можуть бути: держава, що приймае податковi закони; податковi та фiнансовi органи, що забезпечують виконання цих закошв; власне платники податкiв. Платник податку - юридична чи фiзична особа, яка безпосередньо перераховуе пода-ток до бюджету. Цжавими з цього приводу е думки класиюв росшсько! фь нансово! теори. Так, Д. Львов наголошував, що обов'язком кожного громадя-нина е видiлення на користь держави частини свого добробуту. Вш видшив чотири категорп платниюв податкiв:
1) ус громадяни, як зобов'язат сплачувати податки, незалежно вщ класу, стат!, вшу;
2) ус товариства та акцюнерт компанп, як зобов'язат за законом сплачувати податки, незалежно вщ р1вня оподаткування кожного з учаснишв зокрема;
3) общини та шш1 установи, що функцюнують як юридичт особи;
4) благодшт та шш1 установи, що працюють на засадах юридично! особи [7, с. 286-290].
Озеров I. шд платником розумiв "... ту особу, яка юридично несе по-даток" [8, с. 223]. Не вiдрiзняеться iстотно й погляд П. Тарасова. Останнш платниками податкiв вважав уЫх осiб, що проживають у держаш, врахову-ючи й шоземщв, оскiльки всi повиннi нести податковий тягар, користуючись послугами держави [9, с. 30-39].
Термш "платник" податку потрiбно вiдрiзняти вiд поняття "носш" податку. Платник здебiльшого е транзитною, посередницькою ланкою пiд час проходження доходiв. Вiн не стшьки сплачуе податки до бюджету, скшьки перераховуе туди частину отриманих коштiв вiд покупця. Реальним платником або ноЫем кожного податку е споживач. Саме останнш, оплачуючи вартють товарiв i послуг, покривае все, що закладено в цiнах реалiзаци - витрати ви-робництва й реалiзаци, прибуток, сплаченi податки i збори усiх ланок, де вщ-бувалося виробництво й просування товарiв i послуг. Основним споживачем у кожнш кра!ш е !! народ. Тому саме громадяни с^зь були, е, i завжди будуть основними нолями податкiв. 1ншо! альтернативи у фюкальнш науцi не вiдомо.
Об'ектом оподаткування називають т явища чи предмети, внаслщок наявностi яких сплачуеться податок - земля, виробництво, особа тощо. Об'ект повинен шддаватися чггкому облiку, мати безпосередне вiдношення до платника i вказувати на те, що саме оподатковуеться. Назва податку майже завжди походить вщ об'екта оподаткування. У фюкальнш термшологи об'ект оподаткування часто ще називають податковою базою. Питання визна-чення об'екта оподаткування е досить дискусшним. Бшьшють економю^в XIX ст. об'ектом вбачали лише чистий дохiд платника податку. При цьому ю-нували три тдходи щодо визначення поняття "чистий дохщ". А саме:
1) об'ективно-чистий тдхщ - частина валового доходу за вирахуванням витрат виробництва;
2) суб'ективно-чистий пiдхiд - частина валового доходу, з якого вирахуват не лише витрати виробництва, але й витрати на задоволення найнеобхщ-тших потреб суб'екта господарювання;
3) майновий тдхщ - як об'ект оподаткування е майно.
Озеров I. шд об'ектом оподаткування розум1в "факти або предмети, внаслщок наявност яких сплачуеться податок, наприклад, земля, промисел, особа" [8, с. 222-223]. На його думку, предметом для нарахування податюв можуть бути: особа; предмети споживання; окрем1 джерела доходу; загаль-ний дохщ; майно платника; момент переходу майна [8, с. 224].
Чинним фюкальним законодавством Украши об'ектами оподаткування визначено: доходи (прибуток); додана вартють; вартють окремих товар1в; майно юридичних i ф1зичних оЫб; шш1 об'екти, передбачеш законодавчими актами Украши. Це визначення, на наш погляд, е вичерпним, грунтуеться на об'ективних засадах фюкально1 теори. Поряд з цим, недостатшм е мехашзм його реалiзацiï у практичнiй дiяльностi, окремi положення приведено: норми на практищ або iгноруються, або взагалi не виконуються.
В аналiзi об'екта оподаткування важливо цю категорiю розмежовувати з масштабом ïï вимiрювання. Пiд останшм розумiють одиницю вимiру об'екта податку. У практищ податково:' роботи застосовують фiзичнi та грошовi оди-нищ оподаткування. Фiзичний вимiр характеризуеться бшьшою точнiстю, тодi як грошовий е вщносним, мае опосередкований характер i може бути бшьш-менш точним впродовж незначного перюду часу. Грошова ощнка застосо-вуеться тодi, коли потрiбна iнтегрована оцiнка за кшькома фiзичними одини-цями з урахуванням рiзних факторiв, якi не завжди мають фiзичний вимiр.
Поняття "об'ект" оподаткування тюно переплiтаеться з поняттям "дже-рело" податку. Пiд останшм розумшть фонд, з якого дшсно сплачуеться податок. Податок може сплачуватися з: доходу, звщки б вш не отримувався; ка-шталу або майна, коли для покриття податку доводиться витрачати його час-тину. Джерело сплати податку може бути безпосередньо пов'язане з об'ектом оподаткування i може не мати до нього вщношення. У першому випадку опо-датковуеться дохщ або майно, що приносить дохщ, у другому - стягуеться податок на майно чи предмети, яю перебувають в особистому користуванш i не дають доходу.
Аналiз структури формування доходiв як джерел сплати податюв дае шдстави роздшити 'х на двi категорiï:
1) надходження вщ власностi й капiталу, якi мають гарантований стабшь-ний характер i безпосередньо не пов'язат з фшансово-господарським становищем платника. Це так зват пасивнi доходи;
2) надходження вщ основного виду дiяльностi, як1 безпосередньо залежать в1д форми участi платника в господарськш дiяльностi, тобто активт доходи.
З огляду на наведену вище класифжацш джерел доходiв, можна видь лити два типи фiскально-економiчних систем: 1) синтетична; 2) класифжа-цiйна. За першоï об'ектом оподаткування е сукупний дохщ за певний промь
жок часу. До сукупного доходу належать ус надходження вщ усiх видiв дь яльностi, i доходи на активш i пасивнi не подiляються. Друга система перед-бачае подiл доходiв на окремi групи, кожна з яких оподатковуеться за своши специфiчними правилами й методиками. Краши, як використовують цю систему, диференщюють доходи не лише на активш й пасивш, але й класифжу-ють !х у розрiзi кожно! пiдгрупи.
Кiлькiсть класифiкацiйних груп для рiзних держав рiзна. Так, фюкаль-но-економiчна система Непалу мiстить дев'ять груп, 1нди - одинадцять. Кла-сифiкацiйна система Великобритани складаеться з шести груп, куди входять: доходи вщ нерухомостi; доходи вiд люових масивiв, що використовуються з комерцшною метою; доходи вiд державних щнних паперiв; доходи вiд про-мислово-торговельно! дiяльностi i доходи осiб вшьних професiй; заробiтна плата, пенсп; дивщенди та iншi доходи, якi шдлягають розподiлу [10, с.25-27].
Зазначимо, що класифжацшна фiскально-економiчна система не завжди характеризуемся подiлом доходiв на групи. 1нколи !й притаманне групування доходiв за джерелами !х надходження. Зокрема, систему платежiв у колишньо-му Радянському Союзi не можна вважати системно класифжацшною, хоча вона й передбачала подал доходiв за окремими критерiями. Наприклад, вщокремлю-вали доходи вщ роботи за наймом у державних тдприемствах i пiдприемствах, що належали релтйним та благодайним оргашзащям, тобто в основi такого по-дiлу лежав принцип вiдношення до державного сектора економ^.
Видiляють два шдходи щодо встановлення ставок оподаткування -ушверсальний i диференцшований. Ушверсальний пiдхiд передбачае запро-вадження едино! для вЫх платникiв ставки, диференцшований - кiлькох. Ди-ференцiювання ставок може вщбуватися за двома критерiями. По-перше, у розрiзi платникiв, коли для бшьшосп платникiв встановлюють стандартну (загальну) ставку, а також зниження та шдвищення ставки оподаткування для окремих категорш платникiв. По-друге, за рiзними характеристиками i ощн-ками об'екта податку.
Позици побудови податкових ставок можна класифжувати як твердi i вiдсотковi. Твердi подiляються на фшсоват та вiдноснi, а вiдсотковi - на пропорцшш, прогресивнi, регресивш (рис. 1). Твердi ставки встановлюють у грошовому вимiрi з розрахунку на одиницю оподаткування, вираженого у фь зичних одиницях об'екта податку. Фшсоваш визначаються в певних сумах. Наприклад, единий (спрощений) податок для громадян-шдприемщв, що здшснюють свою дiяльнiсть без статусу юридично! особи, податок на проми-сел, плата за патент на право ведення окремих видiв шдприемницько! дiяль-ностi тощо. Вiдноснi встановлюють залежно вiд певно! суми. Наприклад, у вiдсотках чи частинах вщ неоподатковуваного мiнiмуму.
Пропорцшш ставки не залежать вiд розмiру об'екта податку та е еди-ними щодо вЫе! бази оподаткування. Окреслеш ставки спрощують фюкаль-но-економiчну роботу i найповнiше вiдповiдають засадам рiвнонапруженостi оподаткування та рiвностi платниюв. За прогресивного оподаткування розмiр ставки зростае зi збiльшенням обсягу оподатковуваного доходу. ПрогреЫя шкали оподаткування може бути простою та стушнчастою. Проста передба-
чае застосування шдвищених ставок до всього об'екта оподаткування; за сту-пiнчастоï шкали прогресiï пiдвищенi ставки встановлюються до тiеï величини податковоï бази, яка перевищуе штервальш обмеження. В окресленш ситу-ацiï багато залежить вщ стрiмкостi й крутизни прогреси. Стрiмкiсть характе-ризуе розмiри iнтервалiв - чим вони менш^ тим стрiмкiша прогресiя. Крутизна виражае сшввщношення максимальноï i мiнiмальноï ставок. Обидва щ по-казники за помiркованоï фiскально-економiчноï полiтики мають бути помiр-ними, створюючи вiдносно пiльговi умови для малозабезпечених верств на-селення i не надто контрибуцшш для громадян з високим рiвнем доходiв. Регресивнi ставки, на вiдмiну вщ прогресивних, зменшуються iз зростанням бази оподаткування. Вони потрiбнi тодi, коли держава намагаеться стимулю-вати подiбне зростання. Така полiтика мае свш сенс, адже багатство суспшь-ства - це сукупшсть багатства його члешв, а регресивнi ставки стимулюють створення i зростання багатства.
Рис. 1. Класифжащя податкових ставок
Характеристика ставок оподаткування грунтуеться на методах ix фор-мування. Останш лежать в основi того чи шшого способу нарахування податку. Прогресивне оподаткування пов'язане з поняттям дискрецшного доходу, який використовуеться платником вщповщно до власних потреб i штереЫв. Обчислити суму дискрецшного доходу можна як рiзницю мiж сукупним ва-ловим доходом i величиною законодавчо визначеного неоподатковуваного мтмуму. На практицi дискрецiйний дохщ виступае об'ектом оподаткування, який реально вщображае межi реалiзацiï iнтересiв платника залежно вiд роз-мiру доxодiв. Оподаткування доxодiв за пропорцiйними ставками мае певш переваги. По-перше, чим бшьший об'ект податку, тим нижчою може бути по-даткова ставка, що е важелем зростання економiчниx стимулiв. По-друге, ви-користання шдвищених ставок, як це мае мюце за прогресивного оподаткування, призводить до ухилення вщ оподаткування, "тшзаци" доxодiв суб'ектiв пiдприемництва, що, природно, скорочуе бюджетш надходження, а нерщко викликае дефiцит державних заxодiв. По-трете, множиншсть ставок за прогресивного методу оподаткування на певному рiвнi робить невипдним отримання високих доxодiв i шдривае стимули до зростання власних фшан-сових ресурсiв.
Однiею з найскладшших процедур фiнансовоï роботи е визначення рiвня податкових ставок. Саме оптимальний рiвень ставки оподаткування створюе, з одного боку, належш передумови для змiцнення доxодноï частини бюджету, а, з шшого, - для ефективного використання носив фюкальних вщ-
носин як фшансових важелiв в умовах нестабильно! економiки. Фiскальна те-орiя передбачае TaKi методи встановлення податкових ставок: 1) штуггавний; 2) емпiричний; 3) економжо-математичного моделювання.
Подaтковi пiльги - це повне або часткове звшьнення вщ оподаткування. Подaтковi пшьги можна згрупувати за такими ознаками: повне або часткове звшьнення вщ сплати податку окремих оЫб або категорш платниюв; повне або часткове звшьнення податково!" бази вщ оподаткування; викорис-тання неоподатковуваного мшмуму; зменшення надежно! до сплати за звгт-ний податковий перiод суми податкового зобов'язання; використання податкових знижок i кредитiв; зменшення ставки податку. Правове регулювання податкових пшьг вiдбувaеться на двох рiвнях. Перший - подaтковi закони, в яких визначаються зaгaдьнi напрями пiльгового оподаткування для окремих платниюв, регютв, економiчних зон, галузей господарювання. Другий - нор-мaтивно-iнструктивнi документи, признaченi для реaдiзaцiï тактичних захо-дiв стосовно конкретних суб'екпв. Суперечливим, на наш погляд, е застосу-вання пшьг на галузевому рiвнi. Iнодi на ту чи шшу сферу дiяльностi може поширюватися комплекс пiльг: у гaлузi бюджетного фiнaнсувaння через бю-джетнi дотaцiï; звiльнення вiд оподаткування; надання пшьгових кредитiв. У сучасних умовах господарювання це актуально для тдприемств сшьськогос-подарського, зaготiвельно-переробного комплекЫв, так званих базових галу-зей економжи, якi на сьогоднi е планово-збитковими. Гaлузевi пiльги, як по-казуе досвiд, не тiльки не виршують прiоритетiв державного фiнaнсувaння, а, навпаки, сприяють тiньовому перерозподiлу кош^в в iнтересaх одних га-лузей економжи за рахунок iнших.
Систему податкових пшьг умовно можна подшити на двi групи. Перша мютить трaдицiйнi, суспiльно необхiднi звшьнення вщ фiску. Вказана група пшьг не залежить вiд змiни рiзних обставин соцiaдьного, економiчного, полiтичного характеру. Прикладом може бути звшьнення вщ оподаткування окремих оЫб чи категорш платниюв. Друга група пшьг визначаеться певною короткотермшовютю щодо окремих платниюв чи об'еклв оподаткування. У сучасних умовах, коли фiскaльно-економiчнa полiтикa швидкоплинно змь нюеться пiд впливом господарсько!" й полiтичноï ситуaцiï, ця група вiдрiз-няеться широким дiaпaзоном пшьг i його плиншстю. Вважаемо, що в Подат-ковому кодексi насамперед потрiбно зaфiксувaти першу групу пшьг i лише окреслити контури другой яка конкретизуватиметься в робочих шструктив-но-методичних документах.
Завершуючи розгляд теоретичних аспекпв побудови фiскaдьноï поль тики у сферi встановлення подaткiв, розглянемо !'хш основнi рiзновиди та со-цiaльно-економiчне призначення (рис. 2). За економiчним змiстом об'екта оподаткування податки подшяють на: 1) податки на доходи; 2) податки на споживання; 3) податки на майно. Податки на доходи - це обов'язковi платежу об'ектом оподаткування яких е дохщ або прибуток певного платника, от-риманий впродовж певного перюду часу. До того ж, податки на доходи пе-редбачають оподаткування безпосередшх доходiв у джерела !'х виплати. Податки на споживання - це обов'язковi платеж^ якi сплачують юридичнi та фь
зичш особи в процес споживання конкретних видiв товарiв чи iнших вартос-тей. Характерною ознакою податкiв на споживання е !х справляння не в момент отримання доходу, а в процес його використання. Метою запроваджен-ня таких податкiв е поповнення доходiв бюджету та регулювання сшввщно-шення мiж споживанням i нагромадженням. Податки на майно - обов,язковi платежi, якi справляються з конкретних власниюв рухомого чи нерухомого майна або в процес передачi на них прав власностi. Оцшка податково! бази може проводитися як у грошовому, так i в абсолютному вимiрах (квадратних метрах, об,емi цилiндрiв двигуна для автомобiлiв тощо).
За
економ1чним змютом об'екта оподаткування
к
ч
о
X
о
ч
я
1
а
и
н
га
а
о
с
За формою взаемовщносин платника[ держави
«
а
к га рб о X
к ¡к
| о га
с га
о к
га к
X и
Ы й
И ч
£ ч 3 с
о
с
За р1внем запроваджсння
1
£ к
к о.
Р. =
И и г
За способом справляння
3
со
л
*
Си ш
5
ч а
о и
>4 Е
га
л
м
За мюцсм зарахування
я
ц ЕС
га Ч
с? 5
с
О о
в,
ас и
г .5
'а.
щ
я
СО
-
£
£ _
о а.
Рис. 2. Класифшащя податшв
За способом сплати податки подшяють на прямi й непрямi. Цей подш умовний i виправданий лише з теоретичних мiркувань, адже унiверсальнi форми непрямих податюв пiд час перенесення !х справляння зi сфери реалiза-ци у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування. Прямi податки - це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачуе !х до бюджету держави, i обсяги таких податкiв залежать вiд податково! бази. Непрямi податки - це податки, яю справляються до бюджету за допомогою щнових механiзмiв, причому конкретнi платники податюв не завжди е !х носiями. Непрямi податки врахованi у щнах товарiв, робiт, послуг i !х обсяг для окремого платника, носiя податку, визначаеться обсягом споживання й не залежить вiд його доходiв.
Залежно вiд органу влади, який встановлюе податки, тобто за рiвнем запровадження, податки подшяються на загальнодержавш та мiсцевi. Загальнодержавш податки - це обов,язковi платеж^ що встановлюються Парламентом, а iнодi й Урядом (в разi надання йому надзвичайних повноважень) i е обов'язковими на всiй територи держави незалежно вiд того, до якого рiвня бюджетно! системи вказаш платежi входять. Мiсцевi податки - обов,язковi платежi, якi встановлюються мюцевими органами влади й управлiння базового рiвня, а !х нарахування обов'язкове лише на певнiй територи. Встановлен-ня мiсцевих податкiв можливе за трьома варiантами:
1) Встановлення мюцевих податюв зпдно з обов'язковим перелшом, який затверджуе найвищий орган державно! влади.
2) Встановлення мюцевих податюв як надбавок до загальнодержавних.
3) Автономне запровадження мюцевих подaткiв i зборiв територiaдьними органами влади чи управлшня без будь-яких обмежень з боку централь-них оргaнiв влади.
За способом справляння податки бувають розкладш та окладш (кво-тaрнi). Розкдaднi податки - це юторична форма справляння податюв. Вона вiдповiдaдa низькiй подaтковiй техтщ. Мехaнiзм оподаткування був таким: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка була не-обхщна для фiнaнсового забезпечення функцiонувaння держави, по^м ця сума розподшялася мiж aдмiнiстрaтивними одиницями залежно вщ обраного масштабу. Пiзнiше уряд адмшстративно1" одиницi доводив до кожного плат-ника вiдповiдну суму нарахованого податку. За квотарних або окладних податюв нарахована для кожного платника сума податку визначаеться залежно вщ обсягу податково!" бази i ставок оподаткування.
Залежно вщ порядку зарахування на бюджетш рахунки податки подь ляються на зaкрiпленi та регульоваш. Зaкрiпленi або директивнi податки - це платеж^ якi повнiстю надходять до певного, причому тшьки одного, бюджету. Директивними можуть бути як загальнодержавш, так i мiсцевi податки. Регульоваш податки - це податки, яю можуть зараховуватися до рiзних ланок бюджету, тобто держава розподшяе ix мiж рiвнями бюджетно1' системи. Здебiльшого регульованими податками виступають загальнодержавш.
Висновки. Ефектившсть фiскaльно-економiчноï полiтики грунтуеться на оптимальному поеднанш окремих елементiв системи оподаткування: платниюв, суб'екпв, носив податку, об'еклв оподаткування, джерел сплати податюв, податкових ставок, пiльг, квот тощо. Анaдiз структури формування дохо-дiв як джерел сплати подaткiв дае шдстави роздiлити ïx на двi категорп: надходження вiд власност й кaпiтaду, якi мають гарантований стабшьний характер та надходження вщ основного виду дiяльностi, яю безпосередньо зале-жать вiд форми участ платника в господaрськiй дiяльностi. З огляду на цю класифжащю джерел доxодiв, можна видiлити два типи фiскaдьно-економiч-них систем: синтетичну та класифжацшну. За схемою побудови податкових ставок ix доцiльно клaсифiкувaти як твердi ставки i вiдсотковi ставки з по-дальших подшом твердих ставок на фiксовaнi та вщност, а вiдсотковиx - на пропорцшш, прогресивш, регресивнi. Фiскaдьнa теорiя передбачае тaкi мето-ди встановлення податкових ставок: штугтивний; емпiричний; економжо-ма-тематичного моделювання. За економiчним змютом об'екта оподаткування податки клaсифiкують як податки на доходи (прибутки); податки на споживання (витрати); податки на майно (каштал). Полем для подальших досль джень може бути специфжа та особливостi запровадження податюв на майно в умовах вiтчизняноï економжи.
Л1тература
1. Юр1й С.1. Бюджетна система Украины / С.1. Юрш, Й.М. Бескид. - К. : Вид-во НЮС. -2000. - 400 с.
2. Сфименко Т.1. Концептуальш пщходи до реформування податковох системи Украши // Формування ринкових вщносин в Укрaïнi. - 2004. - № 1. - С. 9-16.
3. Лютий 1.О. Податки на споживання в економщ Украши / 1.О. Лютий, А.Б. Дрига, М О. Петренко. - К. : Вид-во "Знання", 2005. - 335 с.
4. Проблеми податкового регулювання i планування податкових платеж1в / Ю.Б. 1ва-нов, О.М. Тищенко, К.В. Дависюба та ш. / за ред. Ю.Б. 1ванова. - Хaркiв : Вид-во ХНЕУ, 2006. - 240 с.
5. Соколовська А.М. Податкова система держави: теор1я i практика становлення / А.М. Соколовська. - К. : Вид-во "Знання-Прес", 2004. - 454 с.
6. Пешко А.В. Шляхи стабшзацп бюджетно! системи Украши // Економша промисло-востт - 2005. - № 4. - С. 3-8.
7. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права / Н.П. Кучерявенко. - Харьков : Вид-во "Константа", 1996. - 320 с.
8. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров. - М. : Тип. Т-ва Сытина, 1914. - 364 с.
9. Тарасов И. Очеркъ науки финансового права / И. Тарасов. - Ярославль, 1883. - 695 с.
10. Налоги и налогообложение / Русакова И.Г., Кашин В. А., Толкушкин А.В. и др. -М. : Изд-во "Финансы", ЮНИТИ, 1998. - 495 с._
УДК 668:330.131 Доц. Н.Ю. Подольчак, канд. екон. наук;
acnip. В.€. МатвИ'шин - НУ "Льв1вська пол1техмка"
МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИК1В ЕНЕРГОРЕСУРС1В I ОЦ1НЮ-ВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ЕНЕРГООЩАДНИХ ЗАХОД1В МАШИНОБУД1ВНОГО ШДПРИСМСТВА
Проаналiзовано методи зниження ризиюв енергоресурав машинобудiвних тд-приемств. Сформовано матрицю використання методу резервування у зниженш piB-ня ризиюв енергоресурав тдприемства. Розроблено модель оцшювання ефектив-ностi енергоощадних заходiв як важливих методiв зниження pизикiв енергоресурав пiдпpиемства. Встановлено, що пpiоpитетним завданням краш, що розвиваються, е економiчне зростання шляхом pацiонального використання енергоресурав, зниження енеpгомiсткостi технологiй виробництва, скорочення енергомюткосп пpодукцii та оптимiзацiя pизикiв енеpгоpесуpсiв. Ризики енеpгоpесуpсiв, яю виникають у дiяль-ностi машинобудiвного пiдпpиемства, iстотно вiдpiзняються вiд шших видiв еконо-мiчних pизикiв.
Assoc. prof. N.Yu. Podolchak;post-graduate V.Ye. Matviyishin -
NU "L'vivs'kaPolitekhnika"
Risk reducing Methods of energy resources and evaluation of efficiency of energy saving approaches in machine-building enterprise
In the article it was analyzed the methods of risk reducing of energy resources of machine-building enterprises. It was formed the matrix of using the reserved in energy resources risk reducing of enterprises. It was elaborated the model of efficiency evaluation in energy saving approaches as a important methods of energy resources risk reducing of enterprises. It is set that foreground job of countries which develops is the economy growing by the rational use of енергоресурав, decline of energycapacity of technologies of production, reduction of energycapacity of products, and optimization of risks of енергоре-сурав. The risks of power resources, which arise up in activity of machine-building enterprise, substantially differ from other types of economic risks.
Постановка проблеми. Кер1вники, спрямовуючи методи менеджменту на одш види ризиюв та ixm наслщки, часто 1гнорують rnmi юнуюч1 та по-тенцшш види ризиюв тдприемства. Анашз л1тературних джерел та практики
