CC BY
203
3. Гончаренко С. У. Пропринциповi положения концепцп нацюнально! середньо! загально-освггаьо1 школи / С. У. Гончаренко, Ю. I. Мальований // Радянська школа. - 1991. - № 5. - С. 3-11.
4. Горчакова О. А. Особиспсть у полшультурному освггньому середовищi вищого навчального закладу / О. А. Горчакова. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrdeti.com/firstforum/b24.html
5. Гуренко О. I. Формування етнокультурно! компетентностi студенпв педагогiчного унiверситету в умовах полi етнiчного середовища: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / О. I. Гуренко. -Харшв, 2005. - 20 с.
6. £втух В. Б. Вступ до етнопедагопки: навч. поабник / В. Б. £втух, А. А. Марушкевич, Н. М. Дем'яненко, В. В. Чепак. - К.: Вид.-пол^аф. центр «Кшвський ушверситет», 2003. - 149 с.
7. Курилiв В. I. Методика викладання iсторii: навч. поабник / В. I. Курилiв. - Львiв; Торонто: Свiт, 2003. - 248 с.
УДК 37.019.12:364
В. В. БАРАНЮК
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСШНО-КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В СОЦ1АЛЬНО1 РОБОТИ
Проаналгзовано основнi тдходи вчених до формування професшно-комуткативно'1' комnетентностi у профестнш пiдготовцi майбуттх фахiвцiв соцiальноi роботи. Визначено й охарактеризовано основт iндивiдуально-психологiчнi та соцiально-психологiчнi чинники, як впливають на становлення зазначено'1' компетентностi: досвiд стлкування, засвоення соцiальних ролей, формування соцiально-цiннiсних установок, мотивацiя особистостi фахiвця до профестно-комункативно'1' дiяльностi, професшне покликання, професшна самосвiдомiсть. Проаналгзовано особливостi поеднання у навчальному процес компетентнiсного пiдходу з особисткно^яльнкним як чинниюв ефективностi формування професiйно-комунiкативноi компетентностi майбутнього фахiвця соцiальноiроботи.
Ключовi слова: компетентнкть, комункативна компетенттсть, профестно-комункативна компетентнкть фахiвця соцiальноiроботи, формування, фахiвець соцiальноiроботи.
В. В. БАРАНЮК
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ФОРМИРОВАНИЮ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТЫ
Проанализированы основне подходы ученых к формированию профессионально-коммуникативной компетентности в профессиональной подготовке будущих специалистов социальной работы. Определены и охарактеризованы основные индивидуально-психологические и социально-психологические факторы, которые влияют на формирование указанной компетентности: опыт общения, усвоение социальных ролей, формирование социально-ценностных установок, мотивация личности специалиста к профессионально-коммуникативной деятельности, профессиональное призвание и профессиональное самосознание. Проанализированы особенности сочетания в учебном процессе компетентностного подхода с личностно-деятельностным как факторов эффективности формирования профессионально-коммуникативной компетентности будущего специалиста социальной работы.
Ключевые слова: компетентность, коммуникативная компетентность, профессионально-коммуникативная компетентность специалиста социальной работы, формирования, специалист социальной работы.
V. V. BARANYUK
ANALYSIS OF MODERN APPROACHES TO FORMATION OF PROFESSIONAL AND COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE SPECIALISTS IN SOCIAL
WORK
The main approaches of scientists to the formation ofprofessional communicative competence in training offuture specialists in social work are analyzed in the article. Basic individual psychological and social factors such as communication experience, learning of social roles, development of social value systems, motivation of an individual for professional communication activity, professional vocation and professional identity, which influence the formation of communicative competence are defined and characterized. The features of combination of competence and personal activity approaches in study process, as important factors in effective formation of professional and communicative competence of a future specialist in social work have been analyzed in this research.
Keywords: competence, communicative competence, professional and communicative competence of a specialist in social work, formation, specialist in social work.
Соцiально-економiчний та шформацшно-технолопчний розвиток Укра!ни в останш десятитття актуалiзував новггш потреби суспшьства у розгортанш сощально! тдтримки населення та пошуках механiзмiв впливу на яюсний бш цих процешв. Профешя фахiвця сощально! роботи вщноситься до соцiономiчних видiв пращ, де комушкащя супроводжуе всю професшну дiяльнiсть. Як наслiдок, виникае необхщшсть особливо! уваги до формування професшно-комушкативно! компетентностi майбутнiх соцiальних працiвникiв.
Виршення проблеми формування професшно-комушкативно! компетентностi майбутшх фахiвцiв сощально! роботи зумовлюе детальне дослiдження сучасних психолого-педагогiчних пiдходiв до формування ще! якостi.
На сьогодш iснуе чимало дослiджень вiтчизняних та зарубiжних вчених (О. Канюк, I. Козубовська, Т. Кобзар, Н. Левицька, В. Москаленко, Л. Курят, Д. Годлевська), пращ яких присвячеш проблемi формування професшно-комушкативно! компетентносп майбутнiх фаивщв соцiально! роботи. Моделi показникiв професiоналiзму особистостi i дiяльностi соцiального пращвника були в центрi уваги С. Холостова, I. Зiмньо!, G. Ханжин, Т. Карпова, Б. Срофеева, Е. Зр^нева та iнших дослiдникiв. Основш принципи комунiкативно! пiдготовки майбутнiх спещалю^в розглядались у працях А. Годлевсько!, О. Киричук, О. Коропецько!, Т. Федотюк тощо.
Метою статт е обгрунтувати i розкрити основнi тдходи до формування професшно-комунiкативно! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiально! роботи.
Аналiз теоретичних дослiджень проблеми формування професшно-комушкативно! компетентносп як ключово! у професшнш дiяльностi майбутнiх фахiвцiв соцiально! роботи, а також практичного досвщу свщчить про вiдсутнiсть цiлiсного уявлення про його мехашзми, закономiрностi i принципи цього процесу. Детермiнантами !! формування та розвитку розглядають комплекс макросощальних, мiкросоцiальних та суб'ективних чинникiв.
На формування професшно-комушкативно! компетентносп майбутнього сощального пращвника впливають рiзнi iндивiдуально-психологiчнi та сощально-психолопчш чинники. Вони зумовлюються вищою нервовою дiяльнiстю, потребами, iнтересами, мотиващею, здiбностями, iндивiдуально-психологiчними характеристиками особистостi, умовами життя в соцiальному середовищi та сощальним досвiдом iндивiда [3].
Загалом процес цiлеспрямованого формування професiйно-комунiкативно! компетентносп майбутшх фахiвцiв соцiально! роботи потребуе реалiзацi! конкретних завдань, а саме: оволодшня теорiею професiйного спiлкування, шзнання його структури, функцiй, стилiв, моральних принципiв, входження у технологiю даного процесу, формування у результат цього професшно-комушкативних умiнь та навичок, розвитку гумашстичного мислення, усвiдомлення цiнностей професп соцiального працiвника, формування, активiзацi! мотивацшно! сфери на здобуття професп' фахiвця соцiально! роботи, самоаналiзу та дидактично! рефлексп тощо [9, с. 17].
В 0CH0Bi формування професшно-комушкативно! компетентносп майбутнiх фахiвцiв соцiальноi роботи лежить спiлкування як один з найважливших iнструментiв професiйноi дiяльностi сощального пращвника.
За словами А. Капсько!, вагомють соцiального працiвника як партнера у спшкуванш особливо зросла в останш роки. У пращвниюв спостер^аеться диференцiацiя прояву комунiкативних якостей за ознакою !х достовiрностi, переконливостi, аргументованосп, емпатiйностi. Позитивне сприйняття клiентами пропозицш, рекомендацiй визначаеться позицiею соцiального пращвника, яка виразно простежуеться в процес комунiкативноi взаемодii [8, с. 57]. Тому для тдвищення ефективностi сощально! роботи фахiвець мае досконало волод^и знаннями i вмiннями професiйноi комушкацп, а також вмiнням адекватно !х застосовувати у вiдповiднiй сферi i ситуацii [8, с. 58].
Специфша комунiкативного аспекту професiйного спiлкування майбутшх сощальних працiвникiв полягае в професшному характерi iнформацii, яка передаеться: це шформащя про конкретну соцiальну проблему, що повинна бути вирiшена, i можливi професiйнi способи ii виршення. Тому у вузi, зазначае Р. Вайнола, «змют навчальноi iнформацii, який пропонуеться для засвоення студентам, буде обумовлювати структуру та змiст професшно!, зокрема професiйно-комунiкативноi пiдготовки майбутнiх сощальних пращвниюв» [4, с. 64].
На думку Л. Петровськоi, «розвиток комунiкативноi компетентностi передбачае двозначний процес: з одного боку, це набуття знань, умшь та досвiду, з шшого - корекцiя, змiна тих форм спшкування, якi склалися» [14, с. 28]. Дослщниця доводить, що «формування комунiкативноi компетентностi передбачае використання усього набору засобiв, орiентованих як на розвиток суб'ект-суб'ектних продуктивних особистiсних сторш спiлкування, так i його суб'ект-об'ектних репродуктивних, нерацiональних складових (компонентiв)» [14, с. 31].
Так, дослщжуючи проблему формування професiйноi комунiкативноi компетентностi майбутшх сощальних пращвниюв в умовах педагопчного унiверситету, Д. Годлевська базовим компонентом формування професiйноi комунiкативноi компетентностi визначае сощально-комунiкативний, що включае комплекс комушкативних знань, мовленневих умiнь i навичок, а саме: умiння визначати цш та завдання професiйного спшкування; концентрувати й розподшяти увагу; волод^и голосовими модуляцiями; володiти технiкою та лопкою мовлення; викликати емоцiйний вщгук у клiента; соцiальноi перцепцii або «читання по лицю»; правильно будувати публiчнi виступи з урахуванням аудиторп; аналiзувати конфлiктнi й кризовi ситуацп та знiмати !х завдяки комушкативним умiнням [5, с. 16]. Устшшсть виконання професiйних функцiй соцiальним пращвником безпосередньо залежить вщ наявностi та рiвня його комунiкативних умiнь, осюльки вони слугують пiдгрунтям устшно! реалiзацii технологiй [5, с. 17].
У процес формування професiйно-комунiкативноi компетентностi велике значення мае досвщ спiлкування. Взаемозв'язок комушкативно! компетентностi з досвiдом людського спшкування детально висв^лив Ю. Емельянов [6]. На думку вченого, комушкативна компетентшсть - це досвiд, що розвиваеться i значною мiрою усвщомлюеться в ходi спiлкування мiж людьми та формуеться й актуалiзуеться в умовах безпосередньо! людсько! взаемодii. Основними факторами, що детермшують !! розвиток, е життевий досвiд людини, загальна ерудицiя, мистецтво, спецiальнi науковi методи. Формування комушкативно! компетентносп - це рух вщ актуального свiту особистюних подiй до результатiв усвiдомлення цих подiй, якi закрiплюються в когштивних структурах психiки у виглядi умшь та навичок i слугують iндивiдовi при додаткових контактах з оточуючими. Здатнiсть до участi в комушкативних ситуащях зростае вiдповiдно до засвоення iндивiдом культурних, у т. ч. щейно-моральних норм i закономiрностей громадського життя.
Значна увага до шдивщуально-особистюних якостей як чинника формування професшно-комушкативно! компетентносп майбутнього фахiвця, зокрема в галузi соцiальноi роботи, безпосередньо пов'язана з поеднанням у навчальному процеш компетентнiсного пiдходу з особистюно^яльшсним. За словами I. Зiмньоi, «особиспсний компонент передбачае акцент на особистосп студента у навчальному процесi - його мотивах, цшях, iндивiдуально-психолопчному складi. Виходячи з iнтересiв студента, його рiвня знань i умшь, викладач визначае навчальну мету заняття та формуе весь освiтнiй процес з метою розвитку особистосп майбутнього фахiвця» [7, с. 75]. Дослщниця вважае, що застосування особистiсно-дiяльнiсного
пiдходу в процесi формування профешйно-комушкативт1 компетентносп майбутнiх соцiальних пращвниюв дае можливiсть активiзувати внутрiшнi резерви особистосп фах1вця, яка саморозвиваеться: усвщомлення iндивiдом природних мiжособистiсних ситуацiй, самого себе як учасника цих дiяльнiсних ситуацiй, власних «бар'ерiв» у профеайному спiлкуваннi, дати йому концептуальний шструментарш до проблеми «Я - в сощальнш ситуацiï тощо» [7, с. 77].
Деяю науковцi проблему комуmкативноï компeтeнтностi вважають за доцiльнe формувати опосередковано: через розвиток окремих якостей i характеристик особистостi, якi безпосередньо пов'язуються та застосовуються у взаемозв'язку з дослiджуваним феноменом.
Розглядаючи питання про способи формування компетентностей, М. Лаптева наголошуе на доцiльностi врахування та використання педагогами психологiчних мeханiзмiв 1х розвитку як способiв педагопчно1 дiяльностi, оскiльки способи мають бути адекватними сутностi об'екта формування. «Ди формуються по-iншому, шж дiяльнiсть, а особистюш якост - по-iншому, шж обое попередн1х. Таким чином, способи формування компетентносп як особистiсноï якост нeобхiдно розглядати, зважаючи на способи та мехашзми формування всiх ïï компонента» [11, с. 13].
Так, одним з мeханiзмiв формування особистюних якостей у студентському вiцi вважають засвоення соцiальних ролей. Поняття «сощальна роль» детально розглядаеться соцiальною психолопею i часто пов'язуеться з поняттям соцiальноï позицiï або соцiального статусу як об'ективного мюця в сощальнш структура
Дослiджуючи комунiкативну компeтeнтнiсть iндивiда у спiввiдношeннi з особливостями виконуваних ним соцiальних ролей, Ю. Емельянов зазначае, що людина зосереджуе увагу не на всш сукупнiй культурi суспiльства, а тiльки на кориснш ш у профeсiйнiй i повсякденнш практицi [6]. Така позицiя пов'язана iз системою очiкувань, що ïх мають до людини як сусшльство загалом (офщшш уявлення про щнносп й нормативно закрiплeнi права, обов'язки та заборони), так i окрeмi групи (у виглядi щнностей, яю функцiонують на рiвнi повсякденно1' свщомосп та рольових очiкувань (I. Кон, Б. Паригш). При цьому сощальну роль розумiють як нормативно заданий споаб повeдiнки, очшуваний вiд кожного, хто обiймае цю позицiю або мае цей статус.
Важливим складником шдвищення рiвня профeсiйно-комунiкативноï компeтeнтностi майбутшх фахiвцiв соцiальноï роботи е формування сощально-цшнюних установок, якi «складають один з основних компонeнтiв структури особистосп й поеднують у собi теоретико-пiзнавальну i практично-дiяльнiсну сторони останньо1'» [1, с. 62].
При формуванш соцiально-цiннiсних орiентацiй майбутнього фахiвця сощально1' роботи у процeсi профeсiйноï шдготовки нeобхiдно орiентувати його на гумашстичш цiнностi, значимi для суспiльства, та акцентувати на формуванш особистюних якостей сощального пращвника (гуманiзм, тактовнiсть, емпапя тощо) як профeсiйно цiннiсних [10, с. 76].
Засадничими у дiяльностi майбутнього фах1вця соцiальноï роботи е таю гумашстичш щнносп: людська пдшсть, толерантн1сть, соцiальна справeдливiсть, гуман1зм, сощальна актившсть, як1 е зафiксованими у кодека етики та прийнятi профеайними об'еднаннями соцiальних працiвникiв. Крiм того, сощальна дiя фах1вця за своею суттю також е цiннiстю, яка полягае у шдтримщ, рeабiлiтацiï, розвитку кшента [10, с. 78].
Зазначимо, що засвоення сощально-цшшсних орiентацiй у процеш формування профeсiйно-комунiкативноï компeтeнтностi майбутнього фахiвця соцiальноï роботи безпосередньо пов'язано з мотиващею особистостi фахiвця до професшно-комушкативно1' дiяльностi.
Чимало дослiдникiв акцентують на нeобхiдностi формування системи мотивiв дiяльностi, зокрема комунiкативноï. Так, на основi проведеного монiторингу мотивiв серед пращвниюв сощальних служб на базi 1нституту соцiальних дослiджeнь, А. Капська диференщюе таку систему мотивiв дiяльностi соцiальних працiвникiв: матeрiальна мотивацiя, оргашзацшна мотивацiя, соцiальна мотивацiя, iнформацiйна мотиващя.
У контeкстi нашого дослiджeння особливо щнним е виокремлення дослiдницeю шформацшно1' мотивацiï, яка зумовлюе майбутнiй комушкативний процес та водночас вiдображае взаемозв'язок формування професшно-комушкативно1' компeтeнтностi зi змютом iнформацiï, характерно!' для профeсiйноï дiяльностi майбутнього фахiвця соцiальноï роботи. 1нформацшна мотивацiя передбачае доступнiсть нeобхiдноï шформацп людям, якi вiдчувають в нш потребу, через посередництво соцiального пращвника. Надаючи допомогу такого типу,
соцiальний працiвник приносить певну користь, виконуючи при цьому професшний обов'язок. Тому цей мотивацiйний фактор можна вщнести до мотиватора професшно1 цiнностi [8, с. 48].
В основi соцiальноï роботи лежить певна система мотивацшних процесiв, що дозволяе визначити наступнi рiвнi:
- мотиващя суб'екта соцiальноï роботи;
- мотиващя об'екта соцiальноï роботи;
- мотивування чи процес суб'ектно-об'ектноï взаемодiï в сощальнш роботi [9, с. 21].
Мотивацшний фактор передбачае перетворення комушкативних знань, умшь i навичок
на засоби особистюного i професшного зростання, шдвищуючи якiсть комунiкативноï дiяльностi raienra i вiдповiдно рiвень професiйно-комунiкативноï компетентносп соцiального працiвника [9, с. 22]. Мотиващя як сощокультурний феномен дозволяе побачити детермшащю соцiальних дiй шдишда з точки зору впливу на нього системи правових норм i щнностей, рольового статусу, культурних традицш його включення в соцiальнi процеси [9, с. 22].
У взаемозв'язку з мотиващею науковщ акцентують на професшному покликанш та професiйнiй самосвщомосп як чинниках формування професiйно-комунiкативноï компетентносп майбутнього фахiвця соцiальноï роботи. Тож професшне покликання соцiального працiвника - це складна модифшащя комплексу розвинених якостей особистосп фахiвця, що зумовлюють його особистiсне ставлення до професшно1' дiяльностi [12].
Таке ставлення формуеться поступово:
1) на основi сприйняття та розумiння сутностi професiï «сощальна робота»;
2) проявляеться як поведшка особистостi не тiльки в процес професiйного спiлкування, а й поза ним (в шм'1', особистому житп тощо). Крiм того, дiяльнiсть сощального пращвника визначаеться не лише стратепчними завданнями соцiального захисту населення, а й обумовлена генетичною схильнiстю особистосп до роботи з людьми, що знаходяться у важкш життевш ситуацп [12].
Зрозумiло, що така рефлекая на соцiальнi ексклюзiï, соцiальнi девiацiï та потреби рiзних категорiй ктенпв соцiальних служб не може бути природженою - вона формуеться впродовж усього життя людини за умови престижносп професiï соцiального працiвника, наявносп розвинено1' системи пiдготовки та виховання поколiнь (дошкiльне, шкiльне, вузiвське, пiслявузiвске виховання), за достатньо1' розвиненостi iндивiдуальних якостей.
Щодо професiйноï самосвiдомостi, то вона визначаеться як тзнання особиспстю само1' себе в професiйнiй дiяльностi в результатi виявлення усiх сво1'х професiйних якостей, можливостей, здiбностей [2, с. 55].
Задоволенють соцiального пращвника собою, своею професшною дiяльнiстю складають психологiчний механiзм пiдструктури поведiнки (вол^, змiстом яко1' е саморегуляцiя та корекщя спецiалiстом свого емоцiйного стану, самокерування своею поведiнкою в критичних комунiкативних ситуацiях, а також планування та здiйснення саморозвитку, самовдосконалення, самореалiзацiï у процесi професiйно-комунiкативноï дiяльностi [2, с. 57-58].
Ми погоджуемось з твердженням В. Лев^ що ефективне налагодження комунiкативного процесу, а отже, i формування професшно-комушкативно1' компетентностi фахiвця загалом безпосередньо залежить вiд умшня вiдчувати iншу людину, усвiдомлювати результати сво1'х дiй у спiлкуваннi, тобто здатносп сприймати й розумiти шшого [13, с. 69].
Зважаючи на це, одним iз найважливiших механiзмiв соцiальноï перцепцiï е рефлексiя -усвщомлення кожним учасником комунiкативноï взаемоди того, як вiн сприймаеться шшим.
Особливiстю рефлексивно!' органiзацiï комунiкативноï взаемоди сощального пращвника i клieнта е те, що предметом комушкацп виступае дшсно реальна проблема останнього, а «рефлексивно-активним» е сощальний працiвник, оскшьки клieнт не завжди володie достатшм рiвнем рефлексивноï розвиненостi, щоб усвщомлювати можливiсть iснування вiдмiнного вiд власного бачення себе, сво1х дiй та проблемноï ситуацiï.
У процесi комунiкативноï взаeмодiï з клieнтом фахiвець соцiальноï роботи за допомогою рефлексiï оргашзовуе комунiкативне поле, що дозволяе йому активiзувати процеси творчого мислення, продукування iдей, пошуку найбiльш оптимальних шляхiв вирiшення проблемноï ситуацiï, подолання комушкативних бар'eрiв з урахуванням власних можливостей, наявних ресурав i професiйних засобiв.
Таким чином, icHye об'ективна потреба у подальшому теоретичному дослщженш проблеми формування професшно-комушкативно! компетентностi майбутшх фахiвцiв сощально! роботи, розробцi та практичному застосуванш вщповщно! технологи формування зазначено! компетентностi на засадах сучасно! психолого-педагопчно! науки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В. Г. Алексеева // Психологический журнал. - 1984. - № 5. - С. 61-70.
2. Бакланов К. В. Формирование основ самосознания социального педагога в процессе профессиональной подготовки: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / К. В. Бакланов. - М., 1998. - 180 с.
3. Буртовая Н. Б. Коммуникативная компетентность личности и социально-психологические факторы ее развития (на примере студентов - будущих педагогов-психологов): дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Н. Б. Буртовая. - Томск, 2004. - 176 с.
4. Вайнола Р. Х. Змстов1 аспекти професшно! шдготовки майбутнього сощального педагога у вищому навчальному заклада / Р. Х. Вайнола // Науковий часопис НПУ т. М. П. Драгоманова: зб. наук. праць (Сер1я: 11 «Свальна робота. Соцальна педагогтка»). - 2010. - Вип. 11. - С. 60-68.
5. Годлевська Д. М. Формування професшно! комушкативно! компетентносп майбутшх сощальних пращвниюв в умовах педагопчного ушверситету: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Д. М. Годлевська. - К., 2007. - 21 с.
6. Емельянов Ю. Н. Теория и практика совершенствования коммуникативной компетентности: автореф. дис. ... д-ра психол. наук / Ю. Н. Емельянов. - Л., 1991. - 18 с.
7. Зимняя И. А. Педагогическая психология: учебник для вузов / И. А. Зимняя - М.: Логос, 2003. - 384 с.
8. Капська А. Й. Соцальна робота: навч. поабник / А. Й. Капська. - К.: Центр навч. датератури, 2005. -328 с.
9. Карпенко О. Г. Мотивац1я в структур! д!яльносп сощального пращвника / О. Г Карпенко // Сощальна робота в УкраМ: теор!я i практика: наук.-метод. журнал. - 2011. - № 3-4. - С. 16-22.
1. 10. Коваль С. А. Формування професшно-щншсних орieнтацiй майбутнього фахiвця Школи сощально! роботи у процеа його професшно! шдготовки / С. А. Коваль // Вичизняний журнал Школи сощально! роботи. - 2008. - № 3. - С. 75-84.
10. Лаптева М. Д. Позиция в структуре профессионального общения (в контексте переподготовки социальных работников): дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / М. Д. Лаптева. - М., 1999. - 216 с.
11. Ларшова Н. Б. Професшне покликання та професшна мотиващя сощального пращвника / Н. Б. Ларшова // Вкник Луганського нащонального ушверситету т. Т. Г. Шевченка. Серiя: «Педагопчш науки». - 2012. - № 1 (236). - С. 28-36.
12. Леви В. Л. Искусство быть другим / В. Л. Леви. - М., 1981. - 132 с.
13. Савенкова Л. О. Професшне сшлкування майбутшх викладачiв як об'ект психолого-педагопчного управлшня: монографiя / Л. О. Савенкова. - К.: КНЕУ, 2005. - 212 с.
УДК 377.8
Л. В. МАЛАДИКА
Д1ЛОВ1 1ГРИ В ПРОЦЕС1 ВИВЧЕННЯ ПРОФЕС1ЙНО ОР16НТОВАНИХ ДИСЦИПЛ1Н МАЙБУТН1МИ ФАХ1ВЦЯМИ ПОЖЕЖНО1 БЕЗПЕКИ
Розглянуто особливостг профестно'1 пгдготовки майбуттх фахгвщв з надзвичайних ситуацш та пгдвищення якостг ix пгдготовки на основi використання iнтерактивних технологш. Вказано сучаст iнтерактивт технологи навчання, що найбтьше використовуються у вузах i сприяють реалгзаци модертзаци освти та пiдготовцi конкурентоспрможних майбутшх фаxiвцiв. Описано можливкть формування i вдосконалення культури професшного стлкування методами ттерактивного навчання, зокрема дiловоi гри. Розглянуто види дшових iгор як активних методiв навчання. Описано етапи дшових iгор та особливостi 1'х застосування.
Ключовi слова: активн методи навчання, дшова гра, iмiтацiя, моделювання,ттерактивне навчання, професшна тдготовка.
