CC BY
38
УДК 616.441-006.6-07-08-089
ПАНЬК1В В.1., ЮЗВЕНКО Т.Ю., КОРИТКО О.О.1, САДОВ'ЯК 1.Д.2, БОЙКО В.1.2, ГЛУГОВСЬКА С.В.3 Укранський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат'Ï ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра'/ни, м. Ки'/в
1 Нашональний медичний унверситет iменi Данила Галицького, м. AbBiB
2 Центральна районна лкарня, м. Коломия
3 Обласний l<лiнiчний ендокринолопчний центр, м. Чернiвцi
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОТ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ТИРЕОПАТП Ï3 СУПУТНЬОЮ ПАТОЛОПеЮ
Резюме. У досл^енн встановлено частоту / характер супутн'х захворювань у па^енлв ¡з рiзною патолопею щитоподiбноí залози, госпiталiзованих в ендокринолопчний стацонар, визначено обсяг / характер здйснюванихл^вальних захо^в залежно в'щ наявност ускладнень / супутнхзахворювань, проведено анал'з причин необГрунтованих призначень, розроблен пропозици з удосконалення органiзацií лкувального процесу при рiзнiй тиреоíднiй патологи. Серед па^енлв ¡з патолопею щитопо^бно/'залози, госпiталiзованих в ендокринолопчн в^шення, переважають особи з пюляопера^йним ппотиреозом (43 %) i синдромом тиреотоксикозу (39,5 %). У 33,9 % випадюв направлення до стацонару було не-обГрунтованим, причому найчаслше не потребували стацонарного лiкування па^енти з пюляопера^й-ним ппотиреозом, )х частка становила 71,9 %. Середня тривалсть стацонарного лiкування па^ен~пв iз захворюваннями щитоподiбноí залози становить 13,6 ± 0,3 дня. В одного хворого з тиреопатями в се-редньому рееструвалося 2,01 ± 0,06 ускладнення, а також 1,38 ± 0,06 супутнього захворювання. Юльюсть препаралв, що застосовувалися в лiкуваннi па^енлв з тирео'дною патолопею, становить в середньому 5,09 ± 0,14 на одного госп'тал'зованого. Для вдосконалення органiзацiíмедично' допомогихворим ¡з патолопею щитоподiбноíзалози доцльним вважаеться створення трирiвневоí системи надання лiкуваль-но^агностично'!'допомоги патентам, що включае амбулаторно-полiклiнiчну, стацонарну / реабтта^й-ну ланки.
Ключовi слова: захворювання щитопо^бно/' залози, лiкування, реаб'т'тац'я.
Эндокринологическая служба Украины
/Ukrainian Endocrinology Institution/
Вступ
До актуальних проблем сучасно! медицини належать захворювання щитоподiбноl залози (ЩЗ). Ця патолопя надзвичайно поширена i сощально значу-ща. Особливо актуальною видаеться проблема адекватного лшування хворих на тиреопатп, враховуючи ускладнення основного захворювання i супутню па-тологш [1, 2].
За даними лггератури [3—5], супутш захворювання у хворих з рiзною тирео!дною патолопею розви-ваються у 72,3—88,4 % випадшв i потребують у про-цеш спостереження додаткових фшансових витрат. Удосконалення процесу оргашзацп адекватного лшування госпiталiзованих хворих 1з тиреопапями за наявност супутньо! патологи та ускладнень основного захворювання е важливою умовою шдвищен-ня якост надання медично! допомоги таким пащ-ентам, сприяе скороченню термМв перебування в
стацюнар^ шдвищенню ефективност використан-ня лiжкового фонду лшарняних установ.
Порушення функцп' ЩЗ супроводжуються роз-витком багатьох ускладнень i залученням до пато-лопчного процесу рiзних оргашв i систем, призво-дять до ютотного погiршення якостi життя хворих, у тому чи^ дiтей, шдлггыв, осiб працездатного вiку [6, 7]. Це ставить шдвищеш вимоги до якост лшу-вання, рiвня реабштацп' i соцiальноï адаптацп'. Установлено, що важливою умовою шдвищення якост надання медично!' допомоги при патологи' ЩЗ е
Адреса для листування з авторами:
Панькiв Володимир 1ванович Е-mail: endocr@i.ua
© Панькiв В.1., Юзвенко Т.Ю., Коритко О.О., Садов'як 1.Д.,
Бойко В.1., Глуговська С.В., 2014 © «Мжнародний ен,докрииолог1чиий журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
вдосконалення оргашзаци адекватного лшування госпiталiзованих хворих. Враховуючи вiдсутнiсть за-тверджених МОЗ Укра!ни клiнiчних рекомендацш i стандартiв медично! допомоги хворим на тиреопати, а також недостатню розробку питань планування i оргашзаци медично! допомоги таким хворим з ура-хуванням ускладнень i супутньо! патологи, видаеть-ся актуальним проведення дослщження з наукового обГрунтування потреби в медичнш допомозi госш-талiзованим хворим 1з тиреопатiями.
Мета дослщження. Вивчити частоту i характер супутшх захворювань у пацiентiв 1з рiзною патоло-гiею щитоподiбно! залози, госпiталiзованих в ен-докринологiчний стацiонар, визначити обсяг i характер здшснюваних лiкувальних заходiв залежно вiд наявност ускладнень i супутнiх захворювань, провести аналiз причин необГрунтованих призна-чень, розробити пропозици з удосконалення оргашзацп лшувального процесу при рiзнiй тирео!'днш патологи.
Матерiали i методика досл^ження
Методика дослiдження Грунтуеться на принципах наступност методичних пiдходiв уже викона-них дослiджень з визначення потреби в медичнш допомозi госпiталiзованим хворим, комплексного поглибленого вивчення медико-демографiчних i клiнiчних показникiв складу i структури хворих 1з тирео!дною патологiею, госпiталiзованих в ендокринолопчш вщдшення багатопрофiльних лiкарень, а також кшьысних i якiсних показникiв, що характе-ризують фактичний обсяг i потребу в лабораторно-iнструментальнiй i консультативнiй допомозi таким пацiентам.
Проаналiзованi 1028 медичних карт госшталь зованих хворих 1з тирео!дною патологiею за перь од з 2010 до 2013 р. У робот були використаш такi методи дослiдження: юторичний, статистичний, експертний (iндивiдуальна експертна оцшка), ор-ганiзацiйного моделювання, монографiчний, гра-фiчний.
Результати дослiдження та Тх обговорення
Серед пaцiентiв 1з патолопею ЩЗ, госпiталiзо-ваних в ендокринолопчш вщдшення, переважа-ли особи з шсляоперацшним гiпотиреозом (43 %) i синдромом тиреотоксикозу (39,5 %). Найменше було хворих, госпiтaлiзовaних 1з приводу вродже-ного гiпотиреозу (1,7 %). Серед пашеипв 1з тирео-папями бiльшiсть становили жiнки (85,1 %). Серед-нiй вiк госпiтaлiзовaних 1з пaтологiею ЩЗ становив 46,90 ± 1,24 року. Хворi з тирео!дною пaтологiею були госпiтaлiзовaнi в ендокринолопчш вщдшення здебiльшого в плановому порядку (98,5 % пашен-тiв), серед них переважали т1, що були направлен для обстеження та лшування перед оглядом на ме-дико-сошальних експертних комiсiях (57,3 %). За даними проведено! нами експертно! оцшки, у 33,9 %
випaдкiв направлення до стацюнару було необГрун-тованим, причому найчастше не потребували ста-цiонaрного лiкувaння пaцiенти з шсляоперацшним гшотиреозом, !х частка становила 71,9 %.
Середня тривалють стaцiонaрного лшуван-ня пaцiентiв iз захворюваннями ЩЗ становила 13,6 ± 0,3 дня. Нaявнiсть ускладнень основного захворювання збшьшувала тривaлiсть стацюнар-ного лiкувaння, iз зростанням кiлькостi супутнiх захворювань, навпаки, спостерпалося зменшення тривaлостi лiкувaння пашенпв з тиреопaтiями. У бiльшостi (67,2 %) пашенпв з гiпотиреозом пере-бiг тирео!дно! дисфункцi! був тяжкий, тиреотоксикоз у госпiтaлiзовaних пашенпв характеризувався здебiльшого перебiгом середньо! тяжкост (63,1 %). У бiльшостi хворих на тиреотоксикоз був стан декомпенсаций (93,6 %). У пашенпв з гiпотиреозом, навпаки, чaстiше вщзначалася субкомпенсaцiя ти-рео!дно! функцi! (69,7 %).
В одного хворого з тиреопапями в середньому рееструвалося 2,01 ± 0,06 ускладнення. При патологи, що супроводжуеться синдромом тиреотоксикозу, ускладнення основного захворювання реестрували-ся рщше, !х кiлькiсть становила 1,67 ± 0,04, тодi як поширенiсть ускладнень при гiпотиреозi дорiвнювa-ла 2,17 ± 0,08. Серед ускладнень у таких хворих най-часлше встановлювали мiокaрдiодистрофiю (93,7 на 100 госпiтaлiзовaних). Найменша кiлькiсть ускладнень у пашенпв з гшотиреозом дiaгностувaлaся в дебютi захворювання, зi збiльшенням стажу тиреопати спостериалося збiльшення кiлькостi ускладнень з 2,03 ± 0,08 при тривaлостi захворювання до п'яти рокiв до 2,67 ± 0,14 при стaжi понад 20 ро-кiв. При тиреотоксикозi в дебютi захворювання також рееструвалася мшмальна кiлькiсть ускладнень (1,38 ± 0,11).
В одного пaцiентa з пaтологiею ЩЗ в середньому рееструвалися 1,38 ± 0,06 супутнього захворювання. Поширенiсть супутньо! патологи у хворих на гшо-тиреоз була вiрогiдно бiльшою, нiж у пашенпв з тиреотоксикозом (1,62 ± 0,08 i 0,51 ± 0,03 на одного хворого, р < 0,05). Найбшьш поширеним супутшм захворюванням у хворих 1з тиреопапями була арте-рiaльнa гiпертензiя (28,4 на 100 госпiтaлiзовaних) (табл. 1). У вшх пaцiентiв з тиреопапями вiком по-над 40 рошв вiдзнaчaлося зростання кiлькостi супутшх захворювань у старших вiкових групах.
Переважна бшьшють (97,4 %) госпiтaлiзовaних хворих отримували консервативне лiкувaння, 2,6 % пашенпв проводилася комплексна терашя (консервативна з подальшим оперативним лшуванням в умовах хiрургiчного вщдшення).
Бiльшiсть пaцiентiв з гiпотиреозом (83,8 %) отримували замюну терапш левотироксином, у лiкувaннi застосовувалися переважно середш дози препaрaтiв тирео!дних гормошв (в1д 75 до 150 мкг левотирокси-ну на добу). Середня доза L-тироксину, призначена госпiтaлiзовaним з гшотиреозом, становила 124,6 ± ± 5,2 мкг. У лiкувaннi вшх пaцiентiв з тиреотоксико-
Таблиця 1. Поширенсть cynyTHix захворювань у госп1тал1зованих хворих залежно вд виду тиреодноi дисфункцп
Супутня патолопя Кiлькiсть пацieнтiв з цим супутшм захворюванням на 100 госпiталiзованих i3 вiдповiдним видом тиреощноТ дисфункцГГ
Вид тиреоГдноГ дисфункцГГ
Ппотиреоз Тиреотоксикоз Bei па^енти
Артерiальна гiпертензiя 38,3 9,7* 28,4
Стенокардiя 6,4 3,1* 5,6
Постiнфарктний кардiосклероз 0,3 0,6 0,4
Порушення ритму 0,4 0,6 0,5
Хронiчний бронхiт, бронхiальна астма 2,1 5,8* 3,2
Хроычний панкреатит 8,9 3,8* 7,8
Жовчнокам'яна хвороба, хроычний холецистит, постхолецистектомiчний синдром 10,9 4,1* 7,8
Хронiчний гастродуодеыт, виразкова хвороба 4,8 2,7 4,1
Хронiчний пieлонефрит 10,9 1,3* 7,9
Сечокам'яна хвороба 4,8 0,3* 3,9
Залiзодефiцитна анемiя 2,6 1,7 2,1
Деформуючий остеоартроз, остеохондроз 27,2 6,1* 23.4
Ожиршня, дислiпiдемiя 28,4 2,1* 17,2
Онкологiчнi захворювання 1,1 1,2 1,1
Цукровий дiабет 9,3 0,7* 6,8
Примтка: * — в1рогщн1сть вДмНностей м'жхворими на тиреотоксикоз порiвняно з хворими на гПотиреоз при р < 0,05.
зом використовували тиреостатичш препарати, зде-бшьшого (у 95,4 % хворих) памазол. Середня доза памазолу становила 26,5 ± 2,5 мг на добу.
Терашя шдгострого тирео!диту в 42,8 % випадыв проводилася нестеро!дними протизапальними препаратами (НПЗП). 57,2 % госпiталiзованих 1з п1д-гострим тирео!дитом отримували глюкокортикосте-ро!ди, у бшьшосп випaдкiв (59,5 % пaцiентiв) в дозi 15—20 мг на добу.
Кшьысть препaрaтiв, що застосовувалися в лшу-вaннi пaцiентiв з тирео!дною пaтологiею, становила в середньому 5,09 ± 0,14 препарату на одного гос-пiтaлiзовaного iз захворюваннями ЩЗ. Нaйбiльше число фармацевтичних зaсобiв призначалося при захворюваннях, що супроводжувалися гшотирео-зом, — 5,92 ± 0,14 препарату на одного госшталь зованого. Число призначень при захворюваннях, що супроводжуються тиреотоксикозом, становило 5,18 ± 0,16, при шдгострому тирео!дитi — 4,64 ± 0,17 препарату на одного госпiтaлiзовaного.
Серед окремих груп препарапв нaйчaстiше в ль куванш пaцiентiв використовувалися метaболiчнi засоби — в середньому по 2,18 ± 0,08 в терапп одного хворого. На другому мющ за частотою застосу-вання перебувають препарати тирео!дних гормонiв (0,84 ± 0,08 на одного госпiтaлiзовaного), на третьо-му мiсцi — тиреостатики, неселективш Р-блокатори, iнгiбiтори анг1отензинперетворюючого ферменту
(1АПФ)/блокатори рецепторiв aнгiотензину II, дь уретики, ноотропш препарати (в1д 0,26 ± 0,04 до 0,35 ± 0,04 на одного пaцiентa), на четвертому мющ — глюкокортикостеро!ди, селективнi Р-блокатори, ан-тиагреганти, антидепресанти, ферментнi препарати i препарати кaльцiю (в1д 0,14 ± 0,02 до 0,26 ± 0,04 на одного хворого).
На одного госпiтaлiзовaного з тиреопaтiями, за результатами експертно! оцiнки, припадало в середньому 0,79 ± 0,04 необГрунтованого призначення. Максимальне число необГрунтовано призначених фармаколопчних препaрaтiв використовувалося в лiкувaннi хворих на гшотиреоз (0,86 ± 0,04). У пащ-ентiв 1з тиреотоксикозом i шдгострим тирео!дитом кiлькiсть необГрунтованих призначень становила 0,52 ± 0,03 i 0,46 ± 0,09 на одного госпiтaлiзовaного вiдповiдно. Причиною необГрунтованих призначень здебшьшого був неправильний вибiр лiкaрем тактики лшування (у 43,8 %).
Цшком обГрунтовано пaцiентaм 1з тирео!дною пaтологiею призначалося в середньому 4,35 ± 0,06 препарату. Доцiльний обсяг залежав вiд стaтi хворих (у чоловшв вiн бiльший, нiж у жшок), нaявностi i характеру ускладнень тиреопaтiй i супутнiх захворювань ^ збiльшенням числа ускладнень i супутнiх захворювань вiдзнaчaеться тенденцiя до збшьшення кiлькостi використаних в лшуванш лiкaрських засо-бiв) i не залежав вщ вiку, тяжкостi стану при надхо-
Таблиця 2. Потреба у фармакотерапевтичн1й допомоз/ залежно вД виду тирео'щноУдисфункци
Найменування групи препаралв Середне число необхiдних для лкування npenopoTiB (M ± m)
Пацieнти з гiпотиреозом Пащенти з тиреотоксикозом Пацiенти з шдгострим тирео'Гдитом Bei пащенти
Bei препарати 8,82 ± 0,08 7,16 ± 0,141 5,87 ± 0,271, 2 7,92 ± 0,07
Метаболiчнi засоби 3,36 ± 0,08 1,52 ± 0,141 1,66 ± 0,221 2,59 ± 0,09
Препарати тирео'щних ropMOHiB 1,02 ± 0,01 0,02 ± 0,011 0,16 ± 0,071 0,82 ± 0,08
Дiуpетики 0,54 ± 0,08 0,62 ± 0,14 0,04 ± 0,011, 2 0,57 ± 0,03
Нooтpoпнi препарати 0,72 ± 0,06 0,16 ± 0,051 0,06 ± 0,011, 2 0,69 ± 0,04
1АПФ або блокатори рецептсрв ан-гioтензину II 0,63 ± 0,06 0,46 ± 0,08 0,22 ± 0,06^ 2 0,61 ± 0,04
Тиреостатики 0 1,00 ± 0,011 02 0,27 ± 0,03
ß-блокатори неселективнi 0,08 ± 0,02 0,74 ± 0,111 0,36 ± 0,081, 2 0,26 ± 0,03
Препарати кальцiю 0,36 ± 0,04 01 0,03 ± 0,011, 2 0,29 ± 0,04
Антидепресанти 0,01 ± 0,01 0 0 0,01 ± 0,01
Ферменты препарати 0,08 ± 0,02 0,02 ± 0,01 0,02 ± 0,011 0,08 ± 0,02
ß-блокатори селективн 0,16 ± 0,03 0,72 ± 0,111 0,37 ± 0,082 0,35 ± 0,03
Антиагреганти 0,38 ± 0,03 0,28 ± 0,05 0,19 ± 0,061 0,34 ± 0,03
Гпюкокортикостерощи 0 0 0,68 ± 0,03^ 2 0,06 ± 0,01
НПЗП 0,36 ± 0,04 0,09 ± 0,011 0,32 ± 0,092 0,32 ± 0,02
Антагoнiсти кальцieвих каналiв 0,06 ± 0,01 0,02 ± 0,011 0,06 ± 0,01 0,08 ± 0,01
Антиангiнальнi засоби 0,04 ± 0,01 0,06 ± 0,01 0,04 ± 0,01 0,08 ± 0,01
Гепатопротектори 0,06 ± 0,01 0,06 ± 0,02 0,03 ± 0,011 0,04 ± 0,01
Статини 0,94 ± 0,09 0,08 ± 0,011 0,24 ± 0,091 0,46 ± 0,02
Препарати залiза 0,05 ± 0,01 0,05 ± 0,01 0,04 ± 0,01 0,05 ± 0,01
Сеpцевi глiкoзиди 0,01 ± 0,01 0,07 ± 0,011 01 0,03 ± 0,01
Препарати втамЫу D 0,04 ± 0,01 0 0 0,03 ± 0,01
Примтка: показник вщр1зняеться вД даних:1 — пац1ент1в з гпотиреозом;2 — пац1ент1в з тиреотоксикозом (р < 0,05).
дженш, причини госпiталiзацil i тривалост тирео!д-но! патологи в анамнезь
Показник потреби у фармакотерапевтичних препаратах у кожному окремому кшшчному випадку розраховувався як сума доцшьного фактичного числа призначених препарапв i кшькосп додатково не-обхщних цьому пацiентовi лшарських засобiв.
Потреба у фармакотерапевтичнiй допомозi для пацiентiв становила 7,85 ± 0,08 препарату на одного госпiталiзованого 1з тиреопатiями. Найб1льшою потребою у фармакотерапевтичнш допомозi харак-теризуються пащенти 1з гiпотиреозом (8,86 ± 0,08 на одного госпiталiзованого). При захворюваннях, що супроводжуються розвитком тиреотоксикозу, i пiдгострому тиреощип потреба значуще нижча — 7,04 ± 0,16 i 5,78 ± 0,22 вщповщно.
Для усiх пацiентiв (без урахування виду тире-о!дно1 дисфункцп) на першому мiсцi за потребою в застосуванш перебували метаболiчнi засоби (2,61 ± 0,11 на одного пацiента, р < 0,05), на другому — препарати тирео!дних гормошв (0,82 ± 0,08), ноотропш препарати (0,67 ± 0,06), 1АПФ/блокатори
рецепторiв ангiотензину II (0,65 ± 0,05) i дiуретики (0,57 ± 0,03), на третьому — статини (0,46 ± 0,02), на четвертому — тиреостатики (0,28 ± 0,02), неселек-тивнi Р-блокатори (0,26 ± 0,02), препарати кальцiю (0,23 ± 0,04), селективнi Р-блокатори (0,31 ± 0,03) i антиагреганти (0,34 ± 0,03). Потреба в застосуваннi препарапв iнших груп була значно нижча (табл. 2).
Потреба в призначенш лшарських засобiв у чо-ловтв перевищувала аналогiчний показник у жшок (8,53 ± 0,34 проти 7,46 ± 0,14 препарату на одного хворого вщповщно! статi, р < 0,05).
Вщзначаеться зростання потреби у фармакотерапевтичних засобах зi збшьшенням вiку пацiентiв вiд 4,37 ± 0,52 лiкарського засобу на одного пацiента вiком менше 20 роив до 6,92 ± 0,64 препарапв на одного госпiталiзованого вiком 40—49 роыв, з по-дальшим збшьшенням вшу хворих спостериалася тенденцiя до збшьшення потреби в терапп (р > 0,05).
Середне число необхщних в лшуванш препаратiв зростало зi збiльшенням тривалостi анамнезу тирео-1дно! патологи вiд 4,72 ± 0,14 у госпiталiзованих 1з дебютом тиреощно! патологи до 7,99 ± 0,16 в оаб iз
стажем тирео!дно! патологи 10—15 рошв (р < 0,05), у подальшому зберiгaлaся тенденцiя до збiльшен-ня потреби у фармакотерапевтичних заходах до 8,76 ± 0,18 у хворих iз стажем основного захворю-вання понад 20 рошв (р > 0,05).
Потреба у фармакотерапевтичнш допомозi залежала вщ нaявностi i кшькосп ускладнень i супут-нiх захворювань. Установлено, що найменше число препарапв призначалося пaцiентaм без ускладнень тирео!дно! патологи (4,17 ± 0,23 препарату на одного пащента). 1з зростанням числа ускладнень вщ-значаеться прогресуюче збшьшення кiлькостi необ-хщних для лiкувaння лiкaрських зaсобiв до 8,62 ± ± 0,31 у госпiтaлiзовaних 1з п'ятьма ускладненнями.
1з зростанням числа супутнiх захворювань спо-стерiгaеться збiльшення потреби у фармакотерапев-тичних заходах (р < 0,05) з 4,36 ± 0,17 у пaцiентiв без супутньо! патологи до 8,72 ± 0,43 у хворих з п'ятьма i бiльше супутшми захворюваннями. Для усiх госш-тaлiзовaних iз захворюваннями ЩЗ доцiльний фак-тичний обсяг фармакотерапевтично! допомоги ста-новив 65,2 % вiд потреби в нш i не залежав вiд виду тирео!дно! дисфункци. Найменш повно у госшталь зованих 1з тиреопaтiями була задоволена потреба в призначенш стaтинiв (на 6,9 %).
На сьогодш особливо гостро постае питання створення i затвердження стaндaртiв медично! допомоги хворим 1з пaтологiею ЩЗ на державному рiвнi.
Лiкувaння хворих 1з тиреопaтiями здшснювалося поетапно на двох рiвнях. На першому рiвнi, пред-ставленому aмбулaторно-полiклiнiчною ланкою, рaйоннi i мiськi лшарьендокринологи, а також дiльничнi терапевти (лiкaрi сiмейно! медицини) здiйснюють виявлення i динaмiчне спостереження пaцiентiв iз захворюваннями ЩЗ. Ус полiклiнiки на первинному рiвнi зaбезпеченi апаратами ультра-звуково! дiaгностики. Тонкоголкова aспiрaцiйнa бь опшя проводиться на бaзi установ обласного рiвня. Другий рiвень надання медично! допомоги хворим 1з пaтологiею ЩЗ представлений ендокринолопч-ними стaцiонaрaми. За показаннями в хiрургiчних вщдшеннях обласних клшчних лiкaрень пaцiентaм 1з тиреопапями проводять оперативне лiкувaння.
Встaновленi нами факти вщсутносп врахування тяжкостi тирео!дно! дисфункци у визнaченнi обся-пв i характеру здiйснювaних лiкувaльних зaходiв до-зволяють рекомендувати запровадження третього — реабшггацшного етапу надання медично! допомоги цш груп1 хворих.
З метою вдосконалення лiкувaльних зaходiв у хворих 1з тирео!дною пaтологiею нами пропонуеть-ся створення трирiвнево! системи надання лшуваль-но-дiaгностично! допомоги, що включае амбулатор-но-полiклiнiчну, стaцiонaрну i реaбiлiтaцiйну (на бaзi сaнaторi!в-профiлaкторi!в) ланки. Слщ оргаш-зувати безперервне навчання питань тирео'!дологи як лiкaрiв-ендокринологiв, так i лiкaрiв сумiжних спецiaльностей. На бaзi ендокринологiчно! ланки aмбулaторно-полiклiнiчного типу доцшьно оргаш-
зувати навчання хворих у тиреошкол^ а також ав-томатизовану систему монiторингу хворих 1з тире-опaтiями. Слiд використовувати диференцшований пiдхiд у веденнi хворих 1з тирео!дною пaтологiею: за вiдсутностi виражених ускладнень i супутнiх захворювань пащенти потребують амбулаторного спостереження, а при розвитку ускладнень i наявност супутнiх захворювань рекомендуеться стацюнарне лiкувaння.
Проведення оргaнiзaцiйних зaходiв зi створення трирiвнево! системи надання лшувально^агнос-тично! допомоги хворим 1з тирео!дною пaтологiею дозволяе скоротити термiни перебування в сташ-онaрi, знизити витрати на стацюнарне лшування таких хворих, скоротити потребу в госпiтaлiзaцi!, реaлiзувaти принцип нaступностi у поза- i внутрш-ньолiкaрнянiй допомозi таким хворим, реaлiзувaти в практичний охоронi здоров'я диференцшований шдхщ до спостереження за такими пашентами.
Висновки
1. Серед пашеипв 1з пaтологiею ЩЗ, госшталь зованих в ендокринологiчнi вщдшення, переважа-ють особи з пiсляоперaцiйним гшотиреозом (43 %) i синдромом тиреотоксикозу (39,5 %). Середнш вiк госпiтaлiзовaних 1з пaтологiею ЩЗ становить 46,9 ± ± 1,24 року. За даними проведено! нами експертно! оцшки, у 33,9 % випaдкiв направлення до стацю-нару було необГрунтованим, причому нaйчaстiше не потребували стацюнарного лiкувaння пaцiенти з пiсляоперaцiйним гшотиреозом, !х частка станови-ла 71,9 %.
2. Середня тривалють стацюнарного лшуван-ня пaцiентiв iз захворюваннями ЩЗ становить 13,6 ± 0,3 дня. В одного хворого з тиреопапями в середньому рееструвалося 2,01 ± 0,06 ускладнення, а також 1,38 ± 0,06 супутнього захворювання. Най-бiльш поширеним супутнiм захворюванням у паш-ентiв 1з тиреопапями була aртерiaльнa гiпертензiя (28,4 на 100 госпiтaлiзовaних).
3. Кiлькiсть препарапв, що застосовувалися в лiкувaннi пашенпв 1з тирео!дною пaтологiею, становить в середньому 5,09 ± 0,14 препарату на одного госпiтaлiзовaного. На одного госпiтaлiзовaного з тиреопапями, за результатами експертно! оцiнки, припадае в середньому 0,79 ± 0,04 необГрунтовано-го призначення.
4. Для вдосконалення оргашзацп медично! допомоги хворим 1з пaтологiею щитоподiбно! залози доцiльно створити трирiвневу систему надання лi-кувально^агностично! допомоги, що включае ам-булаторно-пол^Мчну, стaцiонaрну i реaбiлiтaцiй-ну ланки; оптимiзувaти обсяг i характер лшувальних зaходiв з урахуванням покaзникiв потреби у фармакотерапевтичнш допомозц оргашзувати безперервне пiдвищення квaлiфiкaцi! лiкaрiв-ендокринологiв i лiкaрiв сумiжних спецiaльностей з питань тирео!-дологГ!; пiдвищити грамотнють i обiзнaнiсть насе-лення з питань патологи щитоподiбноl залози.
Список лператури
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Фундаментальная и клиническая тироидология (руководство). — М.: Медицина, 2007. — 816 с.
2. Бурякова Ю.В. Клинико-нозологические особенности госпитализированных больных с тиреоидной патологией / Ю.В. Бурякова, С.А. Прилепа // Фундаментальные исследования. — 2012. — № 7. — С. 58-61.
3. Данилова Л.И. Болезни щитовидной железы и ассоциированные с ними заболевания. — Минск; Нагасаки, 2005. — 470 с.
4. Макар Р.Д., Сандурська М.В. Гтотиреоз: концептуаль-т аспекти крiзь призму часу //Мiжнародний ендокринологiч-ний журнал. — 2009. — № 1(19). — С. 124-131.
5. Паньшв В.1., Гаврилюк В.М., Непорадна Л.Д. та iH. Взаемозв'язки мiж структурно-функцюнальними порушення-ми щитоnодiбноí залози i компонентами метаболiчного синдрому // МИжнародний ендокринологiчний журнал. — 2011. — № 6(38). — С. 39-43.
6. Паньшв В.1. Особливостi переб^у гтотиреозу у поед-нант з шемiчною хворобою серця // Практична ангiологiя. — 2009. — № 9-10 (28-29). — С. 52-56.
7. Empson M, Flood V., Ma G. et al. Prevalence of thyroid disease in an older Australian population // Intern. Med. J. — 2007. — Vol. 37, № 7. — P. 448-455.
Отримано 25.10.14 U
Панькив В.И., Юзвенко Т.Ю., Корытко А.А.1, СадовякИ.Д.2, Бойко В.И.2, Глуговская С.В.3
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
1 Национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов
2 Центральная районная больница, г. Коломыя
3 Областной клинический эндокринологический центр, г. Черновцы
ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ОКАЗАНИЯ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ БОЛЬНЫМ С ТИРЕОПАТИЯМИ И СОПУТСТВУЮЩЕЙ ПАТОЛОГИЕЙ
Резюме. В исследовании установлены частота и характер сопутствующих заболеваний у пациентов с различной патологией щитовидной железы, госпитализированных в эндокринологический стационар, определены объем и характер осуществляемых лечебных мероприятий в зависимости от наличия осложнений и сопутствующих заболеваний, проведен анализ причин необоснованных назначений, разработаны предложения по усовершенствованию организации лечебного процесса при различной тиреоидной патологии. Среди пациентов с патологией щитовидной железы, госпитализированных в эндокринологические отделения, преобладают больные с послеоперационным гипотиреозом (43 %) и синдромом тиреотоксикоза (39,5 %). В 33,9 % случаев направление в стационар было необоснованным, причем чаще всего не нуждались в стационарном лечении пациенты с послеоперационным гипотиреозом, их доля составляла 71,9 %. Средняя длительность стационарного лечения пациентов с заболеваниями щитовидной железы составляет 13,6 ± 0,3 дня. У одного больного с тиреопатиями в среднем регистрировалось 2,01 ± 0,06 осложнения, а также 1,38 ± ± 0,06 сопутствующего заболевания. Количество препаратов, применявшихся для лечения пациентов с тиреоидной патологией, составляет в среднем 5,09 ± 0,14 на одного госпитализированного. Для усовершенствования организации медицинской помощи больным с патологией щитовидной железы целесообразным считается создание трехуровневой системы оказания лечебно-диагностической помощи, включающей амбулаторно-поликлиническое, стационарное и реабилитационное звенья.
Ключевые слова: заболевания щитовидной железы, лечение, реабилитация.
Pankiv V.I., Yuzvenko T.Yu., Korytko O.O.1, SadoviakI.D.2, Boiko V.I.2, HluhovskaS.V.3
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv
1 Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv
2 Central District Hospital, Kolomyia
3 Regional Clinical Centre of Endocrinology, Chernivtsi, Ukraine
WAYS FOR IMPROVEMENT OF MEDICAL CARE PROVISION TO THE IN PATIENTS WITH THYROID AND CONCOMITANT PATHOLOGY
Summary. In research it was established prevalence and nature of concomitant diseases in patients with different thyroid pathology, hospitalized in endocrinology in-patient departments, volume and character of carried out therapy depending on the presence of complications and concomitant diseases, the analysis of causes of groundless therapy is conducted, worked out suggestion on therapeutic process improvement in various thyroid pathology. Among patients with thyroid pathology hospitalized in endocrinology departments subjects with postoperative hypothyroidism (43 %) and syndrome of thyrotoxicosis (39.5 %) prevail. In 33.9 % of cases, referral to hospital was groundless, thus mostly patients with postoperative hypothyroidism did not require in-patient treatment, their portion was 71.9 %. Average duration of in-patient treatment for patients with thyroid diseases is 13.6 ± 0.3 days. One patient with thyroid pathology reported in average 2.01 ± 0.06 complications, and also 1.38 ± 0.06 concomitant diseases. Number of drugs used for treatment ofpatients with thyroid pathology, averages 5.09 ± 0.14 per one hospitalized person. To improve medical care organization to the patients with thyroid pathology it is expedient to create three-level system for provision of diagnostic and treatment assistance which includes outpatient, inpatient and rehabilitation links.
Key words: thyroid diseases, treatment, rehabilitation.
