CC BY
43
УДК 636. 09:616. 006:636. 7
Касянчик О.М., астрант кафедри оперативно! хiрургп © Лье1еський нацюнальний утверситет ветеринарног медицины та б1отехнологп
¡мет С.З.Гжицького
ПОШИРЕННЯ ТА СТРУКТУРА ОНКОЛОГ1ЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У СОБАК ЗАЛЕЖНО В1Д ПОРОДИ, СТАТТ1 ТА В1КУ
У статт1 представленI результати монторингових дослгджень щодо поширення онкологгчних хвороб у собак I проведено анал1з частоти захворюваност1 тварин залежно в1д породи, статт1 та в1ку.
Ключо^^ слова: онкологгчш хвороби собак, монторинг, статистика.
Вступ: Сьогодш у в^чизнянш ветеринарнш медициш в галузi ветеринарно! онкологи нагальними стоять питання облiку захворюваностi свшських тварин на спонтаннi пухлини,створення в Укра!ш нацiонального регiстру онкологiчних хвороб, а також запровадження сучасних стандарт дiагностики та лiкування тварин iз новоутвореннями. Безперечно,проведення таких заходiв мае грунтуватися на результатах монiторингу частоти поширення того чи шшого пухлинного захворювання та вивченнi закономiрностей i особливостей патогенезу неоплазiй, у тому чи^ iз врахуванням виду тварин. На жаль, в Укра!ш за напрямком ветеринарно! онкологи грунтовш науковi дослiдження е рiдкiсними (1 - 6). Зазвичай, опублжоваш вiтчизнянi пращ присвячеш окремим неопластичним хворобам, базуються переважно на секцiйному матерiалi (7 - 13) i часто неповно чи суперечливо вщображають питання статистики пухлинних захворювань,не мiстять науково обгрунтованих i узагальнених рекомендацiй щодо оргашзаци заходiв боротьби iз неоплазiями. Аналiз таких публiкацiй свiдчить, що причинами, яю утруднюють вирiшення низки питань, зокрема порiвняльноl онкологи, е рiзнi пiдходи лiкарiв ветеринарно! медицини до обстеження онкологiчно хворих тварин як на першому, так i на наступних етапах дiагностично - л^вального процесу, а також розрiзненiсть у принципах класифжаци пухлин та, вщповщно, вiдсутнiсть унiфiковано! статистики онкологiчних хвороб. Можна надiятися, що вирiшенням ще! проблеми е запровадження у ветеринарнш медициш мiжнародних стандартiв, якi з устхом використовуються в онкологiчнiй практищ деяких зарубiжних кра!н, у тому чи^ й гуманнiй медицинi в Укра!ш. Тiльки единий пiдхiд до ощнки i документацi! вiдомостей про стутнь поширення пухлин дозволить втизняним лiкарям ветеринарно! медицини унiфiкувати результати власних дослщжень та використати !х як пiд час формування дiагнозу, планування лiкування , аналiзу його результат та передбачення прогнозу захворювання, так i для обмiну шформащею мiж фахiвцями iнших ветеринарно - медичних закладiв.
© Науковий кер1вник:зав1дувач кафедри х1рурги, доцент Мисак А.Р. Касянчик О.М., 2011
Метою роботи було встановлення частоти поширення онколопчних захворювань у собак, а також проведення мошторингових дослщжень щодо вивчення кшшко - морфолопчно! характеристики спонтанних новоутворень, яю найчастiше зустрiчаються у повсякденнш клiнiчнiй практицi.
Матер1ал та методика дослщжень. Дослщження щодо поширення та частоти захворювання собак проводили в клмках кафедри хiрурri! Львiвського нацюнального унiверситету ветеринарно! медицини та бютехнологи iменi С. З. Гжицького на пiдставi амбулаторних журналiв прийому та лжування хворих тварин за перюд 2008 - 2010 рр.
Результати дослщжень та Тх обговорення. Багаторiчний досвiд вивчення онкологiчних захворювань у тварин та статистичш данi обл^ собак, яким надавали хiрургiчну допомогу в клЫщ кафедри х1рургИ, свщчить, що за останнi 30 роюв кiлькiсть випадкiв захворювань тварин на новоутворення зросла бшьше нiж у 2 рази. Зокрема, у перюд з 1975 по 1985 роки серед загально! юлькост тварин iз х1рурпчними хворобами частка собак з новоутвореннями становила 2,8 %. У 1986 - 1987 рр. вщсоток уражених тварин зрш до 4; в перюд 1990 - 1998 роюв юльюсть онкохворих собак становила, в середньому за рж, 5,5% [3/ 11]. Мошторинг етзоотолопчно! ситуаци за 2000 -2008 рр. показав, що серед 4168 собак, яким надавали хiрургiчну допомогу, онколопчну патологш дiагностовано у 302 ( 7,24%) тварин. При цьому встановлено, що у структурi онкологiчних захворювань собак найбшьшу частку - 127 (42,1%) випадюв становили пухлини молочно! залози. Друге мюце посiдали новоутворення шкiри та пщшюрно! клiтковини - 82 (27, 2 %). Пухлини зовшшшх статевих оргашв, а саме статевого члена, препущального мiшка i сiм'яникiв у самщв та вульви й тхви у самок, виявленi у 52 (17,2%) тварин. У 19 (6,3%) собак новоутворення локалiзувалися в дшянщ голови (найчастше уразливими були органи ротово! порожнини, рiдше носово! та органи зору i слуху). Новоутворення юсток та суглобiв встановлено у 5 (1,6%) собак. Неопластичш ураження кровотворно! i лiмфоlдноl тканини (включаючи лiмфосаркому шкiри) дiагностовано у 4 (1,3%) тварин. Пухлини внутршшх оргашв встановлено у 13 (4,3%) собак (чотири випадки ураження передмiхуровоl залози, три - ураження селезшки, два - новоутворень прямо! кишки i параанальних залоз та по одному випадку пухлин печiнки, пiдшлунковоl залози, легень, яечника i сечового мiхура).
Як показуе статистичний аналiз, новоутворення оргашв i тканин у собак характеризуются певною природною вразливiстю. Так, iз 302 онкологiчно хворих собак 43 ( 14,2 % ) тварини були метисами та безпородними i 259 (85,8%) - породистими ( представлеш 38 породами ). Найбшьша кшьюсть тварин iз новоутвореннями припала на пуделiв - 26 собак ( 8,6%), спаштв - 25 (8,3%), стаффоршидських тер'eрiв i нiмецьких вiвчарок по 20 ( 6,6%) собак, боксерiв i добермашв по 19 (6,3%) та ротвейлерiв, вiдповiдно 18 (6%). Кiлькiсть уражених пухлинами тварин iнших порiд становила вщ 0,3 до 3,6%. Можна зауважити, що у тварин окремих порщ прослiдковуeться певна схильнiсть до ураження тими чи шшими пухлинами. Так, о^м новоутворень молочно!
залози, яю було дiагностовано у собак ycix порщ та пухлин зовнiшнiх статевих оргашв, що рееструвалися у бiльшостi порщ ( пудел^ спанieлi, рiзеншнауцери, боксери, сетери, ердельтер'ери, фокстер'ери, керi - блю тер'ери та шар-пе!) перевагу мали пухлини шкiри та пщшюрно! клiтковини. Для боксерiв, крiм того, були властивi також ураження оргашв ротово! порожнини, кiсток та гемобластози. У скотч - тер'ерiв найчастше зустрiчалися новоутворення органiв ротово! порожнини. Ураження юсток та суглобiв, зокрема остеосркому, встановлено у собак великих порщ ( кавказька вiвчарка, алабай, ротвейлер, рiзеншнауцер). У безпородних тварин найбшьш часто зустрiчалися новоутворення молочно! залози ( 18 собак або 41,9%), зовшшшх статевих органiв (13 або 30,2%) i шкiри (8 або 18,6%), рщше в дшянщ голови та ши! (6,9%) та шших органiв ( 2,3%). В цшому, порiвняно з середньостатистичними показниками,захворювашсть безпородних тварин е дещо нижчою, окрiм випадкiв ураження статевих оргашв, пухлини яких у собак ще! категорп зустрiчалися майже у два рази частше, нiж у породних тварин i були представленi, в основному, трансмюивною венеричною саркомою (ТВС). До реч^ ураження останньою встановлеш нами майже в однаковiй юлькост як у самок так i самцiв. Щодо захворюваностi собак залежно вiд статi за 2000 - 2010 рр. встановлено, що серед хворих тварин самщ становили 35,8; самки -64,2 % (108 пав i 194 суки). Вищий рiвень захворюваност останнiх зумовлений частими випадками новоутворень молочно! залози. У цей же час, у самщв частше дiагностували неоплази шкiри, внутрiшнiх оргашв та в дшянщ голови. Частота ураження пухлинами шшо! локалiзацi!' у собак обох статей була майже однаковою.
Аналiзуючи частоту випадюв неоплазiй, вiдмiчено певнi варiацi! у динамiцi захворюваност серед тварин рiзних вiкових груп. Так, пухлини дiагностовано у собак вжом вiд 4 мiс. до 15 роюв; середнiй вiк пащентав становив 8,4 роки. Невисокi показники захворюваност на онкологiю серед молодих собак та тварин старше 15 роюв можна пояснити у першому випадку стшюстю молодого оргашзму до новоутворень, у другому - герiартричним факторам, тобто невеликою юльюстю собак, якi доживають до цього в^. У цей же час, найвищi показники онкопатологiй встановлено помiж собаками вiком вiд 7 до 12 роюв та шком захворюваност у вiцi 9 - 10 роюв. Однак поряд з високою захворювашстю тварин даних вiкових категорш спостерiгаеться тенденцiя до «омолодження» онколопчних захворювань. Стрiмке зростання випадкiв пухлинно! патологi! встановлено уже в 3- 4 та 5 - 6 - рiчних тварин. Зокрема вiдмiчено, що серед перших юльюсть випадюв неоплазш зросла у 4 i, вiдповiдно, других - у 2,6 рази, порiвняно з показником захворюваност собак вiком 7-8 та 9-10 роюв. Зростання юлькост хворих в кожнш наступнiй вiковiй групi порiвняно з попередньою становило, в середньому, 1,4 рази. А серед собак старших вшових груп, навпаки, вiдмiчено зниження показника захворюваностi, що можна пов'язати, в цшому, iз зменшенням кiлькостi тварин цiе! вiково! категори та, вiдповiдно, меншою кiлькiстю випадюв звертань у клмки.
Поряд i3 з'ясуванням аспекпв поширення та частоти неопластичних уражень залежно вщ породи, стаи та BiKy собак, у процес обстеження i лiкування хворих тварин встановлювали характер новоутворень. При цьому вiдмiчено, що серед 302 онколопчно хворих собак у 187 (61,9%) тварин пухлини були злоякiсними i, вiдповiдно, у 115 (38,1%) - доброяюсними. Детальний аналiз характеру новоутворень показав, що у структурi онколопчних хвороб перевага перших над другими зумовлена бшьш частим встановленням злояюсного перебiгу патологiй, тобто бiльше шж у два рази серед пухлинних уражень молочно! залози, зовнiшнiх статевих та внутршшх органiв, а також 100% злояюсшстю пухлинних уражень исток i суглобiв та неоплазiй кровотворно! i лiмфоlдноl тканин. Водночас перевага доброяюсних новоутворень над злоякiсними була встановлена лише серед пухлинних уражень голови та ши!, а також новоутворень шири. I якщо у першому випадку кiлькiсть захворювань на доброяюсш пухлини перевищувала злоякiснi в 1,7 рази, то у другому - така перевага була незначною.
Дослщження динамши та частоти прояву доброякiсних i злоякiсних пухлин залежно вщ вiку тварин показали, що у молодих собак вiком до 2 роюв онкологiчнi захворювання характеризувалися доброякiсним перебiгом патологи. Переважна бшьшють доброякiсних пухлин була виявлена i серед 16 (5,3%) собак 3-4 рiчного вiку; у 9 (3%) випадках новоутворення мали доброякiсний i, вiдповiдно, у 7 (2,3%) - злояюсний характер патологи. У цей же час у собак старших вшових груп динамжа захворювань характеризувалася тенденцieю до зростання як доброяюсних, так i злоякiсних новоутворень. При цьому юльюсть тварин зi злояюсними пухлинами мала перевагу над доброяюсними . Зокрема, у собак вжом 5 - 6 рокiв новоутворення становили 42 випадки (13,9%); з них 17 (5,6%) - доброяюсш i 25 (8,3%) - злояюсш. Збшьшення кiлькостi останнiх було зумовлене, в основному, пухлинами зовшшшх статевих оргашв (зокрема ТВС) та остеосаркомою. Серед 59 (19,5%) випадкiв захворювань собак у вщ 7-8 роюв у 22 (7,3%) встановлено доброяюсш пухлини i у 37 (12,2%) - злояюсш. Основна частка таких пухлин була представлена новоутвореннями молочно! залози та зовшшшх статевих оргашв. Помiж 81 (26,8%) онкохворою собакою вшом 9 - 10 роюв, у 26 випадках (8,6%) пухлини мали доброяюсний i у 55 (18,2%) - злояюсний характер,причому в бшьшосп тварин ще! вжово! групи (36 або 11,2%) встановлено злояюсш утворення молочно! залози. У решти собак юльюсть випадюв злоякiсних i доброяюсних пухлин була приблизно однаковою. Перевага злояюсних пухлин над доброякiсними ( бшьше нiж у 1,6 i 1,9 рази), зберiгалась i у випадках захворювання тварин вжом 11 -12 та 13 -14 роюв.
Пщсумовуючи результати дослщжень, зазначимо, що захворювашсть собак на новоутворення знаходиться в прямш залежностi вiд вшу. При цьому , якщо у тварин вжом до 4 роюв домiнують ураження доброякiсного характеру, то серед собак старших вшових груп перевагу в 1,5 - 2,1 рази мають злояюсш пухлини.
Висновки Результати дослщжень свщчать про достатньо високу частоту захворювання собак пухлинами, це дае тдстави на проведення глибоких наукових дослiджень з питань дiагностики та л^вання тварин з онкологiчними захворюваннями.
Лггература
1. Пухлини дрiбних свiйських тварин: клмка, дiагностика, лiкування / За ред. В. Ф. Чехуна, А. Й. Мазуркевича. - Ки!в : Д1А, 2001. - 164 с.
2. Потоцький М. К. Патоморфолопчна характеристика злояюсних пухлин собак / М. К. Потоцький. Н Шувалова, А. Шестяев // Вет. медицина Укра!ни. -2003. - с. 27 - 28 .
3. Пухлини тварин: етюлопя, патогенез, дiагностика ,комплексна тератя/ А. А. Гамота, В. I. Завiрюха, Я. Г. Крупник, А. Р. Мисак.- Львiв: Галицька видавнича спiлка, 2007.- 168 с.
4. Мисак А. Р. Мошторинг папшоматозних уражень велико! рогато! худоби у господарствах Захiдного регюну Укра!ни / А. Р. Мисак // Сшьський господар. - 2009. - № 3 - 4. с. 39 - 43 .
5.Шестяева Н. I. Патоморфолопчш особливост та фрагментащя ДНК у новоутвореннях молочних залоз собак: автореф.дис. канд. вет. наук: 16.00. 02 /Н. I . Шестяева; Нац. аграр. ун-т. - К., 2005.- 21 с.
6. Синяговська К. А. Остеосаркома трубчастих юсток собак ^агностика та лiкування): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. вет. наук: спец. 16. 00. 05. Ветеринарна хiрургiя / К. А. Синяговська. - Бша церква, 2009. - 19с.
7. Потоцький М. К. Новоутворення молочних залоз собак: фактори анамнезу, пстолопчш типи i макроскотчш характеристики / М. К. Потоцький, Н. I. Шестяева // Вет. медицина Укра!ни.- 2004. - № 12. - с. 38 -40.
8. Онколопчш хвороби тварин i методи !х лжування /В.I.Завiрюха, В.1. ,Саевич , А. Р. Мисак, та шш.//Науковий вюник ЛАВМ iменi С. З. Гжицького.-Вип.2.- Львiв, 1999.- с.56-53.
9. Ушаков В. М. Онколопчш захворювання i !х характеристика у домашшх м'ясо!дних Одеського регiону / В. М. Ушаков, Г. К. Б^дан, В. А. Атамась // Матерiали 2 мiжнарод. Наук. практ. конф. з проблем дрiбних тварин. Збфка.- Одеса :Латсор, 2003. - с. 100- 105.
10. Красников Г. А. Опухоль из матрикса луковицы волоса у собак (пиломатрикома)/ Г. А. Красников, В. Б. Гурьева , Н. А. Келеберда//Проблеми ветеринарного обслуговування дрiбних домашшх тварин Матерiали 4 мiжнарод. Наук. - практ. конф. -К 1988.- с. 56-53
11. Осипенко Р. А. Методы диагностики и лечения локализированой и разпространенной лимфосаркоми у собак /Р. А. Осипенков, Е. В.Паниотова// Проблеми ветеринарного обслуговування дрiбних домашшх тварин:3 б. Матер. 8 М^жнар.наук.- практ. конф. 16 - 18 жовтня 2003 р. - К.,2003. - С. 54- 58.
Стаття надшшла до редакцИ 3.05.2011
