CC BY
21
iE!
International Journal of Endocrinology
Практикуючому ендокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
УДК 616.36-004.2:616.379-008.64-056.52 DOI: 10.22141/2224-0721.14.6.2018.146073
Зуев К.О.1, Ханько 1.М.2
1 Кивський мський кл1н1чний ендокринолопчний центр, м. Кив, Украна
2 Национальна медична академя п1слядипломноÏ осв1ти 1м. П.Л. Шупика, м. Кив, Украина
Особливосп впливу Cl^iMOAy на показники вуглеводного, лодного обмшу й piBeHb адипоюшв кровi у хворих на цукровий дiабeт 2-го типу з ожиршням та аpтepiальною гiпepтeнзieю
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(6):602-609. doi: 10.22141/2224-0721.14.6.2018.146073
Резюме. Мета: оц':нити вплив лкування фксованою комб':нац'1ею екстракту гарцини камбоджйськоÏ (що BÎMnoBÎMae вмсту кислоти пдроксилимонноÏ 0,05 г) 0,1 г, хрому п':кол'1нату 0,0001 г, L-тирозину 0,5 г, L-карнтину 0,015 г, водоростей бурих сухого екстракту (Fucus vesiculosus L.) у перерахунку на йод 0,037 мг на показники людного й вуглеводного обмну, а також на р'вень адипок'1н'1в (лептину й адипонектину) в кров'1 у хворих на цукровий диабет (ЦД) 2-го типу з ожирнням i артер'альною ппертенз'ею. Матер'али та методи. У дослдження були включен 53 паценти (з них 25 чолов'1к'1в) вком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, артерi-альною ппертенз':ею й ожирiнням (¡ндекс маси тла > 30 кг/м2). Результати. В основнй груп (n = 30) через 12 тижнв лкування такою фксованою комб':нац'1ею в доз по 1 капсул 3 рази на день р'вень HbA1c зменшився на 0,87 ± 0,14 % (P1 = 0,0001), у контрольна (n = 23) — знизився на 0,17 ± 0,16 % (P1 = 0,1), р'зниця мiж основною й контрольною групами була статистично значущою (P2 = 0,001). Рiвень глюкози в плазмi кров'1 натще в основнй груп знизився на 8,00 ± 4,26 % (P1 = 0,03), у контрольна — на 2,7 ± 4,8 % (P1 = 0,2), при цьому рiзниця мiж групами була статистично незначущою (P2 = 0,4). Рiвень л'топроте'щ^в низько) щльностi в осно-вн':й груп знизився на 18,20 ± 5,43 % (P1 = 0,001), в контрольна — збльшився на 6,9 ± 6,2 % (P1 = 0,7), рiзниця мiж групами була статистично значущою (P2 = 0,003). В основнй груп вiдмiчено зниження рiвня тригл':церид'1в на 14,9 ± 6,5 % (P1 = 0,02), у контрольна — збльшення на 20,30 ± 7,46 % (P1 = 0,04), рiзниця мiж групами була статистично значущою (P2 = 0,008). В основнй груп р'1вень л'топроте'щ^в високоÏ щтьност пдвищився на 20,2 ± 6,8 % (P1 = 0,03), у контрольна — знизився на 3,7 ± 7,7 % (P1 = 0,12), рiзниця мiж групами була статистично значущою (P2 = 0,02). Терап'т до^джуваним препаратом не впливала на резистентнсть до нсулну, що визначалася за '¡ндексом НОМА-1Р i р':внем iмунореактивного нсулну в плазмi кров'1 натще. На фон лкування до^джуваним препаратом в'щм':чено зменшення рiвня лептину на 21,4 ± 6,1 % (P1 = 0,004), а також спостергалася тенденция до збльшення рiвня адипонектину — в ':н зрю на 19,30 ± 9,36 % (P1 = 0,39). Висновки. Зниження маси тла на фон терап'п означеною фксованою комб':нац'1ею привело до покращення показниюв вуглеводного й лтщного обмну, а також позитивно впливало на р '1вень лептину в плазмi кров '1. Ключовi слова: ожирння; цукровий диабет 2-го типу; лпди; гарцин'я камбоджйська; L-карнтин; хрому пiколiнат; лептин; адипонектин
Вступ
Зниження маси тша в пащенпв i3 цукровим дiа-бетом (ЦД) 2-го типу приводить до усунення бага-тьох важливих метаболiчних порушень, зокрема, до покращання показниюв вуглеводного обмшу, лшщв кров^ артерiального тиску тощо, що е ютот-
ними факторами ризику серцево-судинноï патологИ [1—6]. Проте на сьогодш залишаеться актуальною проблема досягнення цiльовоï маси тша особами з надмрною вагою або ожиршням, яю мають певш особливосп харчовоï поведшки й ведуть малорух-ливий споаб життя.
© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцм: Зуев Костянтин Олександрович, кандидат медичних наук, КиТвський мкький шшчний ендокринолопчний центр, вул. Рейтарська, 22, м. КиТв, 01034, УкраТна; е-mail: endolikar@gmail.com; контактний тел.: +38 (097) 747 77 21.
For correspondence: K. Zuiev, PhD, Kyiv City Clinical Endocrinology Center, Reitarska st., 22, Kyiv, 01034, Ukraine; e-mail: endolikar@gmail.com; phone +38 (097) 747 77 21.
У попереднш публжацп ми повщомили про позитивнi змiни показникiв маси тша й кшькос-Ti жирово! тканини на фонi терапИ комплексним препаратом Стифiмол виробництва ПрАТ «Ки-!вський вiтамiнний завод», 1 капсула якого мю-тить екстракту гарцинИ камбоджшсько! (що вщ-повiдаe вмюту кислоти гщроксилимонно! 0,05 г) 0,1 г, хрому тколшату 0,0001 г, L-тирозину 0,5 г, L-карнiтину 0,015 г, водоростей бурих сухого екстракту (Fucus vesiculosus L.) у перерахунку на йод 0,037 мг [7].
Метою даного дослщження було ощнити можли-вiсть комбiнованого препарату Стифiмол впливати на показники лшщного й вуглеводного обмiну, а також на рiвень деяких гормонiв жирово! тканини (адипокiнiв) у кровi хворих на ЦД 2-го типу з ожи-рiнням та артерiальною гiпертензieю.
Матерiали та методи
У дослщження були включенi 53 пацieнти (з них 25 чоловтв) вiком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, гшертошчною хворобою I—II стадИ 2-го ступе-ня (згiдно з рекомендацiями Украшсько! асоцiацïï кардiологiв 2008 р.) та ожиршням, якi перебували на лжуванш в Украшському науково-практичному центрi ендокринно! хiрургïï, трансплантацïï ендо-кринних оргашв i тканин МОЗ Украши впродовж 2012-2013 роюв [8].
Вимiрювання офюного артерiального тис-ку (АТ) проводилося на апарат Omron НЕМ-907 (Японiя). Визначення ступеня ожирiння проводилося вщповщно до рекомендацiй ВООЗ (1997 р.) за розрахунком шдексу маси тша (1МТ) за формулою: 1МТ = маса тiла/(зрiст)2 (кг/м2). Визначали антро-пометричнi показники (зрiст i маса тша) з подаль-шим розрахунком 1МТ, вимiрювали окружнiсть талИ, стегон звичайними методами за допомогою вагiв i сантиметрово! стрiчки.
Критерiями включення в дослiдження були: дiа-гностований ЦД 2-го типу згщно з критерiями ВООЗ (2007 р.), вж > 18 i < 75 рокiв, 1МТ > 30 i < 45 кг/м2, дiагностована артерiальна гiпертензiя I—II ст. (систолiчний АТ > 140 i < 179 мм рт.ст., дастолiчний АТ > 90 i < 109 мм рт.ст. при офюному вимiрюваннi в положеннi сидячи або наявшсть антигшертензивно! терапïï на момент включення в дослщження), тератя метформiном > 1000 мг/добу, тдписана iнформована згода на участь у дослщженш. Критерiями виключення з дослщження були: ЦД 1-го типу, анамнез симптоматично! артерiальноï гшертензп (синдром Кушинга, феохромоцитома, первинний гшер-альдостеронiзм, гiперпаратиреоз, дисфункцiя щитоподiбноï залози тощо), креатинiн сироват-ки кровi > 140 мкмоль/л, вiк < 18 i > 75 роюв, наявнiсть iнших уроджених чи набутих захворю-вань, що можуть впливати на результати досль дження, наявшсть онколопчного захворювання на момент дослщження за винятком базалюми шкiри, пщвищена чутливiсть до компонентiв Стифiмолу, вагггшсть або годування груддю, го-
CTpi стани (iнфекцГi, травми, операци) в перюд мен-ше вщ 2 мюящв до початку дослщження.
Дослщжуваних пацieнтiв було розподiлено на двi групи: основну (n = 30) i контрольну (n = 23). Основна група на вщмшу вiд контрольно! на додаток до цукрознижувально'1, антигшертензивно'!, пполшь демiчноi й антиагрегантно'1 терапп отримувала препарат Стифiмол у дозi 1 капсула 3 рази на день перед !жею, який запивали склянкою води. Курс л^ван-ня для вск пащенпв становив 12 тижнiв.
Глжозильований гемоглобiн (HbAlc) визначали хроматографiчним методом на апаратi D-10 фiрми BIORAD (США) за допомогою реактиву Hemoglobin Testing System, Dual Program Recorder Pack (Францiя), визначення лшщв кровi (загаль-ного холестерину, лшопротещв низько'1 щшь-ностi (ЛПНЩ), лшопротещв високо'1 щшьнос-тi (ЛПВЩ), триглщервддв) i глюкози проводили колориметричним методом на автоматичному бiохiмiчному аналiзаторi Sapphire-400, Tokio Boek L.T.D. Elitech diagnostics виробництва Seppin S.A.S. (Францiя). Рiвень iмунореактивного шсу-лiну (IPI), лептину й адипонектину в сироватцi кровi визначався iмуноферментним методом за допомогою реактивiв фiрми DRG (Нiмеччина) на автоматичному аналiзаторi iEMS Reader MF фiрми ThermoLabsystems (Фiнляндiя).
Оцiнку чутливост тканин до iнсулiну проводили за допомогою формули НОМА-1Р (Homeostasis Model Assessment for Insulin Resistance): рiвень iмунореактивного iнсулiну натще (мкОД/мл) x x глюкоза кровi натще (ммоль/л)/22,5. При зна-ченнi шдексу вище вiд 3 дiагностували шсулшо-резистентнiсть. Оцiнку функцп ß-клiтин остр1в-цiв пщшлунково! залози (НОМА-ß) проводили за формулою: рiвень iмунореактивного шсуль ну натще (мкОД/мл) х 20/(глюкоза кровi натще (ммоль/л) — 3,5) [9].
Уам пацieнтам були надаш рекомендацп щодо модифжацп способу життя: розширення обся-гу Ф1зичних навантажень як мшмум до 30 хви-лин щодня й дотримання гшокалоршно'! д1ёти (< 1200 Ккал/добу), а також була проведена рацю-нальна психотерапiя, спрямована на усунення або полегшення найбшьш виражених розладiв харчово'1 поведiнки.
В1зити до дослiдника в основнш груп1 прово-дилися чотири рази впродовж усього дослщження: на початку, через 2 тижш, через 1,5 мюяця й через 3 мюяш вщ початку прийому дослщжуваного препарату. У контрольн1й груш в1зити проводилися дв1ч1: на початку дослщження i через 3 мюяш в1д початку спостереження. В обох групах на кожному в1зит1 проводилося визначення антропометричних показниюв (зр1ст, маса тiла, 1МТ), вимiрювався оФ1сний АТ, визначалася прихильшсть до л^ван-ня (комплайенс) за кшьюстю прийнятих капсул та оцшювалась вираженiсть можливих по61чних ефектiв. Визначення лабораторних показниюв проводилося в обох групах на початку та наприкш-Ш дослiдження.
Як супутню терапiю всi дослщжуваш пацieнти отримували лiкування з використанням пщбрано'1 комбiнацГi антигiпертензивних препаратiв (табл. 1). Тератю ацетилсалiциловою кислотою в дозi 75 мг на добу i симвастатином у дозi 40 мг на добу впро-довж дослщження було призначено всiм пащентам в основнiй i контрольнiй групах. Цукрознижувальна терапiя в пацiентiв упродовж дослщження не змшю-валась. Ус хворi в обох групах отримували метфор-мiн у дозi 2000 мг на добу.
При статистичному аналiзi даних перевiрку роз-подшу кiлькiсних ознак на вiдповiднiсть закону Гауса проводили, розраховуючи показники асиметри й ексцесу. Порiвняння незалежних груп (основно1 й контрольно'1) за кшьюсними ознаками проводили за допомогою двостороннього ^критерш Стьюдента. Для порiвняння пов'язаних вибiрок (до та пiсля ль кування) використовували парний t-критерiй Стьюдента. При проведенш статистичного аналiзу були обчисленi рiвнi статистично1 значущост порiвнян-ня незалежних вибiрок за двостороншм t-критерiем Стьюдента (Р), порiвняння пов'язаних вибiрок за парним ^крш^ем Стьюдента (Р1), а також порiв-няння вiдсоткiв незалежних вибiрок за двостороншм ^крш^ем Стьюдента (Р2). Перевiрку статистичних гiпотез проводили на рiвнi значущостi р < 0,05. Ста-
тистичнi характеристики подано у виглядi середньо-го арифметичного (M) й стандартно! похибки (± SE). Статистичний аналiз даних виконано за допомогою комп'ютерно! програми Statgraphics Plus 3.0 фiрми Manugistic Inc. (США).
Дослщження проводилося як вщкрите конт-рольоване рандомiзоване з дотриманням принцитв Гельсшсько! декларацп й вiдповiдно до вимог Державного фармаколопчного центру МОЗ Укра!ни щодо клiнiчних випробувань.
На початку дослщження пащенти основно! й контрольно! груп не вщр1знялись за вiком, статтю, антропометричними показниками, ступенем ком-пенсац!! цукрового дiабету, а також рiвнем офiсного АТ. Показники, що характеризують пацiентiв в обох групах на початку дослщження, подаш в табл. 1.
Результати
Уа пашенти в основнiй i контрольнiй групах да-йшли до кшця дослщження. У попереднiй публжацп ми показали, що в основнш групi на фонi лiкування препаратом Стифiмол вiдмiчено статистично значу-ще зниження 1МТ на 4,60 ± 0,59 % (Pt = 0,0001), тсда як у контрольнiй груш вiдмiчено статистично не-значуще зниження 1МТ на 0,11 ± 0,68 % (Pt = 0,79), при цьому рiзниця м1ж групами була статистично
Таблиця 1. Характеристика пащент'в в обох групах на початку досл'1дження
Показник Основна група (n = 30) Контрольна група (n = 23) Рiвень статистично"! значущост вiдмiнностей (Р)
Середшй BiK, роюв 55,8 ± 1,5 56,0 ± 1,8 0,9
Стать (чоловки/жЫки) 13/17 12/11
Тривалють ЦД, poKiB 5,1 ± 2,5 5,5 ± 1,8 0,2
Вага, кг 98,1 ± 2,6 100,80 ± 3,67 0,5
3picT, см 1,66 ± 0,01 1,71 ± 0,01 0,06
1ндекс маси тiла, кг/м2 35,4 ± 0,8 34,40 ± 1,03 0,4
HbAlc, % 8,20 ± 0,21 8,70 ± 0,35 0,12
Цукрознижувальна тератя, частка пац1ент'1в (%)
Один цукрознижувальний препарат (метформЫ > 1000 мг/добу) 100 100
Два цукрознижувальш препарати (метформiн > 1000 мг/добу + iнший) 13 22
lнсулiнотерапiя 23 17
lнгiбiтори ДПП-4 3 4
Антиппертензивна тератя, частка пащенлв (%)
1АПФ/БРА 89 88
Блокатори кальцieвих каналiв 23 17
Бета-блокатори 34 28
Дiуретики 82 78
lншi 12 14
Статини, частка па^енлв (%) 56 87
Ацетилсалiцилова кислота, частка па^енлв (%) 64 76
Примтки: ДПП-4 — дипептидилпептидаза-4; 1АПФ/БРА — '¡нпб'пори анг'ютензинперетворюючого фермен-ту/блокатори рецепторiв анпотензину.
значущою (Р2 = 0,001) [7]. Також рашше було зазна-чено, що зменшення маси тша вiдбулося за рахунок саме жирово! тканини, переважно абдомшально! локалiзащi, й вiдрiзнялося залежно вiд гендерно! приналежност пацieнтiв [7].
В обох дослщжуваних групах пацieнтiв були вiдмiченi змши параметрiв глiкемiчного контролю. Рiвень НЬА1с в основнiй групi зменшився з 8,20 ± 0,21 % до 7,30 ± 0,17 % (на 0,87 ± 0,14 %, Р1 = 0,0001), тодi як у контрольнш групi НЬА1с знизився статистично незначуще — з 8,70 ± 0,35 % до 8,5 ± 0,3 % (на 0,17 ± 0,16 %, Р, = 0,1) (табл. 2, рис. 1). Рiзниця м1ж основною й контрольною гру-пами щодо впливу на рiвень НЬА1с була статистично значущою (Р2 = 0,001).
Рiвень глюкози в плазмi кровi натще в основ-нiй групi статистично значуще знизився з 9,60 ± 0,45 ммоль/л до 8,60 ± 0,45 ммоль/л (на 8,00 ± 4,26 %, Р1 = 0,03) i статистично незначуще знизився в контрольнш груш з 10,90 ± 0,58 ммоль/л до 10,60 ± 0,53 ммоль/л (на 2,7 ± 4,8 %, Р1 = 0,2), при цьому за цим показником рiзниця м1ж групами була статистично незначущою (Р2 = 0,4).
Обвдв дослщжуваш групи пацieнтiв вiрогiдно вг^знялися щодо впливу на показники лшщного профшю кровi. Рiвень ЛПНЩ в основнш групi ста-
Таблиця 2. Зм'1ни б'юх'ш'чних показниюв, показниюв гл'кем'чного контролю, адипоюн'в i л'т'щограми в основнй i контрольна групах до i псля лкування
Показник Група До лшування (М ± SE) Пюля лiкування (М ± SE) Парний критерiй Стьюдента, Р, Зменшення показника (М ± SE), % Р2
НЬА1с, % Основна 8,20 ± 0,21 7,30 ± 0,17 0,0001 9,90 ± 1,48 0,001
Контрольна 8,70 ± 0,35 8,5 ± 0,3 0,1 1,5 ± 1,6
Глюкоза натще, ммоль/л Основна 9,60 ± 0,45 8,60 ± 0,45 0,03 8,00 ± 4,26 0,4
Контрольна 10,90 ± 0,58 10,60 ± 0,53 0,2 2,7 ± 4,8
1Р1, мкОД/мл Основна 26,15 ± 3,00 22,9 ± 2,4 0,18 -4,8 ± 7,5 0,6
Контрольна 22,60 ± 2,27 24,20 ± 2,21 0,01 -9,7 ± 8,5
НОМА-1Р Основна 12,0 ± 1,8 9,15 ± 1,30 0,11 -0,05 ± 9,02 0,5
Контрольна 11,80 ± 1,46 11,70 ± 1,29 0,8 -8,03 ± 10,30
НОМА-р Основна 90,4 ± 9,4 105,4 ± 12,5 0,1 -31,0 ± 10,3 0,45
Контрольна 65,1 ± 7,0 74,2 ± 8,1 0,04 -19,2 ± 11,7
Загальний холестерин, ммоль/л Основна 5,45 ± 0,24 5,01 ± 0,26 0,18 3,31 ± 5,17 0,29
Контрольна 5,8 ± 0,3 5,9 ± 0,2 0,36 -5,02 ± 5,90
Холестерин ЛПНЩ, ммоль/л Основна 3,20 ± 0,21 2,37 ± 0,20 0,001 18,20 ± 5,43 0,003
Контрольна 3,13 ± 0,24 3,18 ± 0,17 0,7 -6,9 ± 6,2
Холестерин ЛПВЩ, ммоль/л Основна 1,12 ± 0,04 1,34 ± 0,10 0,03 -20,2 ± 6,8 0,02
Контрольна 1,01 ± 0,03 0,96 ± 0,03 0,12 3,7 ± 7,7
Триглщериди, ммоль/л Основна 2,5 ± 0,3 1,87 ± 0,16 0,02 14,9 ± 6,5 0,008
Контрольна 2,7 ± 0,3 3,1 ± 0,3 0,04 -20,30 ± 7,46
Лептин, нг/мл Основна 20,9 ± 2,8 15,90 ± 2,23 0,004 21,4 ± 6,1 0,008
Контрольна 16,4 ± 2,3 17,1 ± 2,4 0,56 -12,2 ± 7,1
Адипонектин, мг/мл Основна 5,60 ± 0,54 6,10 ± 0,62 0,39 -19,30 ± 9,36 0,07
Контрольна 5,60 ± 0,66 5,14 ± 0,54 0,01 6,92 ± 10,70
НЬА1с, %
9 -|
8,5- 8,20
8-
7,5-
7-
6,5-
До лкування
Пюля лкування
8,70 ± 0,35
8,5 ± 0,3
Основна група
Контрольна група
Рисунок 1. Змни р'вня НЬА1с (%) у плазм'1 кров'1 в основнй i контрольна групах до та псля лкування (Р2 = 0,001) Прим'пка: * — Р1 = 0,0001 — р'/зниця мiж показника-ми в основнй груш; ** — Р1 = 0,1 — р'зниця мiж по-казниками в контрольна груш.
тистично значуще знизився з 3,20 ± 0,21 ммоль/л до 2,37 ± 0,20 ммоль/л (на 18,20 ± 5,43 %, Р1 = 0,001), тодi як у контрольнш груш статистично незначуще збшьшився з 3,13 ± 0,24 ммоль/л до 3,18 ± 0,17 ммоль/л (на 6,9 ± 6,2 %, Р1 = 0,7), при цьому рiзниця м1ж групами була статистично значущою (Р2 = 0,003) (табл. 2, рис. 2).
В основнiй групi також вiдмiчено статистич-но значуще зниження рiвня триглiцеридiв на 14,9 ± 6,5 % (Р1 = 0,02), тодi як у контрольнiй гру-т рiвень триглiцеридiв вiрогiдно збiльшилися на 20,30 ± 7,46 % (Р1 = 0,04), при цьому рiзниця м1ж обома групами була також статистично значущою (Р2 = 0,008).
Змши ЛПВЩ на фонi л^вання дослiджуваним препаратом також були позитивними. В основнш групi рiвень ЛПВЩ статистично значуще пщвищив-ся на 20,2 ± 6,8 % (Р1 = 0,03), тодi як у контрольнш групi вiдмiчалося невiрогiдне зниження ЛПВЩ на 3,7 ± 7,7 % (Р1 = 0,12), при цьому рiзниця м1ж обома групами була статистично значущою (Р2 = 0,02). В обох дослщжуваних групах спостерiгалась тенден-ц1я до зниження загального холестерину, проте рiз-ниця до i пiсля л^вання в групах та м1ж групами була статистично незначущою.
Для з'ясування можливих причин даних змш показникiв вуглеводного обмiну аналiзувався також ступiнь резистентностi до шсулшу й секретор-но! активност бета-клiтин шдшлунково! залози. При цьому показники, що свiдчать про стушнь ре-зистентностi до iнсулiну периферичних тканин Индекс НОМА-1Р i рiвень 1Р1 в плазмi кровi натще), на фонi лiкування дослщжуваним препаратом статистично значуще не змшилися (табл. 2). Вiдмiче-на менш виражена тенденцiя до збшьшення шдек-су НОМА-1Р на 0,05 ± 9,02 % (Р1 = 0,11) в основнш груш тсля л^вання дослiджуваним препаратом, тодi як у контрольнш груш цей показник шдви-щився бiльш значно — на 8,03 ± 10,3 % (Р1 = 0,8), але рiзниця м1ж групами була статистично незна-чущою (Р2 = 0,5). Рiвень 1Р1 також бiльш значно й статистично значуще шдвищувався в контрольнш груш (на 9,7 ± 8,5 %, Р1 = 0,01), тодi як в основнiй групi спостерталася лише тенденцiя до збiльшення цього показника (на 4,8 ± 7,5 %, Р1 = 0,18); рiзниця
м1ж дослiджуваними групами була статистично не-значущою (Р2 = 0,6).
Вщ^чеш змiни показникiв секреторно! актив-ностi бета-клiтин (рiвень 1Р1 в плазмi кровi й iндекс НОМА-р). Так, у контрольнiй групi шдекс НОМА-р пiдвищився на 19,2 ± 11,7 % (Р1 = 0,04) (табл. 2). В основнш груш також вщ^чалося збшьшення цих показниюв, але воно було статистично незначущим (Р1 = 0,1). Рiзниця м1ж обома дослщжуваними групами пашенпв щодо показникiв 1Р1 в плазмi кровi й iндексу НОМА-р наприкшш дослiдження була статистично незначущою (Р2 = 0,45).
Цiкавими були змши вмюту гормонiв жирово! тканини в плазмi кровi. В основнш груш на фош лiкування препаратом Стифiмол вiдмiчено статистично значуще зменшення лептину в плазмi кровi (на 21,4 ± 6,1 %, Р1 = 0,004), на той час як у контрольнш груш рiвень лептину статистично значуще збшьшився (на 12,2 ± 7,1 %, Р1 = 0,004); рiзниця м1ж групами була статистично значущою (Р2 = 0,008) (табл. 2, рис. 2).
Пiд впливом терапп дослiджуваним препаратом рiвень шшого гормону, що секретуеться адипоци-тами, адипонектину, виявив тенденцiю до збшьшення — зрю на 19,30 ± 9,36 % (Р1 = 0,39), тодi як у контрольнш груш рiвень адипонектину статистично значуще зменшувався на 6,92 ± 10,70 % (Р1 = 0,01); рiзниця м1ж групами була статистично незначущою (Р2 = 0,07) (табл. 2, рис. 3).
Обговорення
У нашому дослщженш було доведено, що тера-пiя комплексним препаратом Стифiмол порiвняно iз стандартним лiкуванням у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та артерiальною гiпертензiею призво-дить не тшьки до статистично значущого зниження показниюв маси тша, але й до покращання показ-никiв вуглеводного й лiпiдного обмшу.
нг/мл 25-|
До лкування
Пюля лкування
20-
15-
10-
5-
0
20,9 ± 2,8
Основна група
Контрольна група
Рисунок 2. Змни р'вня лептину в плазм/ кров'1 в основнш i контрольна групах до та тсля лкування (Р2 = 0,008) Примкка: * — Р1 = 0,004 — р'зниця мiж показниками в основнш грут; ** — Р1 = 0,56 — р'/зниця мiж показниками в контрольнш грут.
мг/мл 6,2-|
65,85,65,45,254,84,6
До лкування ■ Пюля лкування
6,10 ± 0,62
Основна група
Контрольна група
Рисунок 3. Змни р'вня адипонектину в плазм/ кровi в основнш i контрольнш групах до та тсля лкування (Р2 = 0,07) Прим'пка: * — Р1 = 0,39 — р'/зниця мiж показниками в основнш грут; ** — Р1 = 0,01 — р'/зниця мiж показниками в контрольнш грут.
1ЕI
Д1я даного препарату обумовлена ефектами окремих його компонентiв. Так, рашше в дослi-дженнях на тваринах був доведений позитивний вплив терапп екстрактом гарцинп камбоджшсько!, що е одним iз компонентiв Стифiмолу, на лшщи, рiвень лептину й шсулшу в кровi [10—12]. Також у клтчних дослщженнях був виявлений гшолшще-мiчний ефект гарцини камбоджшсько! в пащенпв з ожирiнням [13, 14].
Отримаш нами данi свщчать про те, що вище-описанi змши показникiв глiкемiчного контролю й лшщв кровi не можна пояснити покращенням чут-ливостi периферичних тканин до шсулшу ^або покращенням секреторно! функцп р-клггин пщшлун-ково! залози, оскшьки змiни iндексу НОМА-1Р, НОМА-р та 1Р1 статистично не вiдрiзнялися м1ж дослiджуваними групами. Цi даш вiдрiзняються вщ даних, отриманих, наприклад, у дослiдженнi О.О. Сергiенко та ствавт., у якому терап1я Стифь молом призвела до зниження рiвня 1Р1 в плазмi кро-вi й зменшення iндексу НОМА-1Р [15]. Проте слщ зауважити, що в дослщженш О.О. Сергiенка та ствавт. брали участь пашенти лише з ожиршням, без ЦД 2-го типу, у яких вiдмiчалася виражена резис-тентнiсть до iнсулiну, проте не було вираженого по-рушення його секрецп. У нашому дослщженш брали участь пацiенти зi стажем ЦД 2-го типу > 5 рокiв, певна кiлькiсть iз яких отримувала iнсулiн, або ком-бiнацiю двох цукрознижувальних препаратiв, або монотератю метформiном. Можливi причини того, що не було очжуваних змш iнсулiнорезистентностi (1Р1 й iндексу НОМА-1Р тощо) на фонi зниження маси тша в пацiентiв, у нашому дослщженш: 1) вже наявна iнсулiнотерапiя на тлi знижено! секреторно! активностi р-клггин, 2) наявна тератя метфор-мiном, на фонi яко! складно побачити ефект щодо зниження шсулшорезистентностц 3) вiдсутнiсть нормального рiвня глюкози кровi натще в бгль-шостi осiб, що не дозволяе точно оцiнювати iндекс НОМА-1Р. До того ж у дослщженш О.О. Серпенка та ствавт. пащенти впродовж перших 1,5 мгс. отри-мували вдвiчi бiльшу дозу дослiджуваного препарату, що не могло не вплинути на кiнцевi результати дослщження [15].
Позитивний вплив Стифiмолу на показники вуг-леводного обмiну можна також пояснити впливом хрому школшату, який наявний в складi препарату, що вже було показано в попереднк дослщженнях [16].
Виявлений позитивний вплив терапп Стифiмо-лом на лшщи кровi можна також пояснити наявшс-тю у складi препарату L-карнiтину, який у попере-днк дослщженнях вже показав здатшсть знижувати рiвень проатерогенних лшопротещв [17, 18]. Даш щодо можливостей терапп L-карнiтином знижувати рiвень лептину в кровi е суперечливими, проте ранiше було доказано таку можливiсть саме в груш пашенпв iз цукровим дiабетом, хоча й при засто-суванш набагато вищих доз, н1ж у нашому досль дженнi [19]. З шшого боку, зниження рiвня лептину може бути наслщком зменшення кшькосп жирово!
тканини на фонi терапп Стифiмолом [7]. Тенденц1я до збшьшення рiвня адипонектину е, можливо, одним Í3 компонентiв позитивного впливу Стифiмолу на вуглеводний обмiн.
Висновки
1. Терап1я препаратом Стифiмол у дозi 1 капсула 3 рази на добу привела до покращення параметрiв вуглеводного обмiну, а саме зниження рiвня HbAlc на 0,87 ± 0,14 % (Pt = 0,0001), а також зниження рiв-ня глюкози в плазмi кровi натще на 8,00 ± 4,26 % (P, = 0,03).
2. Позитивна динамжа маси тша в пащенпв, якi приймали препарат Стифiмол, супроводжувалась покращенням показникiв лiпiдного профшю кровi: зниженням ЛПНЩ на 18,20 ± 5,43 % (Pt = 0,001), триглщерищв — на 14,9 ± 6,5 % (Pt = 0,02), пщви-щенням ЛПВЩ на 20,2 ± 6,8 % (Pt = 0,03).
3. Терапiя дослщжуваним препаратом не впли-вала на резистентшсть до iнсулiну, що обчислюва-лась за iндексом НОМА-1Р i визначалась за рiвнем 1Р1 в плазмi кровi натще.
4. На фот лiкування препаратом Стифiмол вщ-мiченi змiни вмiсту в плазмi кровi гормонiв жирово! тканини: вщбулося зменшення рiвня лептину на 21,4 ± 6,1 % (Pj = 0,004), а також спостерпалася тенденцiя до збiльшення рiвня адипонектину на 19,30 ± 9,36 % (Pj = 0,39).
Конфлiкт штереав. Дослщження проводилося за пiдтримки ПрАТ «Кшвський вiтамiнний завод».
References
1. Lindstrom J, Ilanne-Parikka P. Sustained reduction in the incidence of type 2 diabetes by lifestyle intervention: The follow-up results of the Finnish Diabetes Prevention Study. Lancet. 2006 Nov 11;368(9548):1673-9. doi: 10.1016/S0140-6736(06)69701-8.
2. Knowler WC, Barrett-Connor E, Fowler SE, et al; Diabetes Prevention Program Research Group. Reduction in the incidence oftype 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med. 2002Feb 7;346(6):393-403. doi: 10.1056/NEJMoa012512.
3. UK Prospective Diabetes Study 7: response offasting plasma glucose to diet therapy in newly presenting type II diabetic patients, UKPDS Group. Metabolism. 1990 Sep;39(9):905-12.
4. Goldstein DJ. Beneficial health effects of modest weight loss. Int J Obes RelatMetab Disord. 1992 Jun;16(6):397-415.
5. Pastors JG, Warshaw H, Daly A, Franz M, Kulkarni K. The evidence for the effectiveness of medical nutrition therapy in diabetes management. Diabetes Care. 2002 Mar;25(3):608-13.
6. Wadden TA, Bantle JP, Blackburn GL, et al; Look AHEAD Research Group. Eight-year weight losses with an intensive lifestyle intervention: the Look AHEAD study. Obesity (Silver Spring). 2014 Jan;22(1):5-13. doi: 10.1002/oby.20662.
7. Zuiev KO. Peculiarities of bariatric impact of Styfimol in patients with type 2 diabetes with obesity and hypertension. Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2017;13(8):596-603. doi: 10.22141/2224-0721.13.8.2017.119277. (in Ukrainian).
8. Zuiev KO. Features of influence of combination of garcinia cambogia, chromium picolinate, L-tyrosine, L-carnitine,
Fucus vesiculosus L. on lipid and carbohydrate metabolism, as well as on the level of adipokines (leptin and adiponectin) in blood in patients with diabetes type 2 with obesity and arterial hypertension. In: Proceedings of the Conference «Pressing Issues of Clinical Endocrinology, Immunology and Allergology» (Cher-nivtsi, October 24-25, 2013). Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2013;(54):141-142. (in Ukrainian).
9. Matthews DR, Hosker JP, Rudenski AS, Naylor BA, Treacher DF, Turner RC. Homeostasis model assessment: insulin resistance and beta-cell function from fasting plasma glucose and insulin concentrations in man. Diabetologia. 1985 Jul;28(7):412-9.
10. Ishirara K, Oyaizu S, Onuki K, Lim K, Fushiki T. Chronic (-)-hydroxycitrate administration spares carbohydrate utilization and promotes lipid oxidation during exercise in mice. J Nutr. 2000 Dec;130(12):2990-5. doi: 10.1093/jn/130.12.2990.
11. Hayamizu K, Hirakawa H, Oikawa D, et al. Effect of Garcinia cambogia extract on serum leptin and insulin in mice. Fito-terapia. 2003Apr;74(3):267-73.
12. Kim KY, Lee HN, Kim YJ, Park T. Garcinia cambogia extract ameliorates visceral adiposity in C57BL/6J mice fed on a high-fat diet. Biosci BiotechnolBiochem. 2008 Jul;72(7):1772-80. doi: 10.1271/bbb.80072.
13. Kim JE, Jeon SM, Park KH, et al. Does Glycine max leaves or Garcinia Cambogia promote weight-loss or lower plasma cholesterol in overweight individuals a randomized control trial. Nutr J. 2011 Sep 21;10:94. doi: 10.1186/1475-2891-10-94.
14. Vasques CA, Rossetto S, Halmenschlager G, et al. Evaluation of the pharmacotherapeutic efficacy of Garcinia cambogia
plus Amorphophallus konjac for the treatment of obesity. Phyto-ther Res. 2008 Sep;22(9):1135-40. doi: 10.1002/ptr.2323.
15. Sergiyenko OO, Sergiyenko VO, Pidsadochna II, et al. Efficiency of Styfimol in treatment of obesity. In: Karachentsev YuI, editor. Fundamental'na ta klinichna endokrynologija: problemy, zdobutky, perspektyvy [Fundamental and clinical endocrinology: problems, achievements, perspectives]. Kharkiv: KMAPE; 2009. 146p. (in Ukrainian).
16. Sala M, Breithaupt L, Bulik CM, Hamer RM, La Via MC, Brownley KA. A Double-Blind, Randomized Pilot Trial of Chromium Picolinate for Overweight Individuals with Binge-Eating Disorder: Effects on Glucose Regulation. J Diet Suppl. 2017 Mar 4;14(2):191-199. doi: 10.1080/19390211.2016.1207124.
17. Derosa G, Cicero AF, Gaddi A, Mugellini A, Ciccarelli L, Fogari R. The effect of L-carnitine on plasma lipoprotein (a) levels in hypercholesterolemic patients with type 2 diabetes mellitus. Clin Ther. 2003 May;25(5):1429-39.
18. Serban MC, Sahebkar A, Mikhailidis DP, et al. Impact of L-carnitine on plasma lipoprotein(a) concentrations: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Sci Rep. 2016 Jan 12;6:19188. doi: 10.1038/srep19188.
19. Nazary-Vannani A, Ghaedi E, Mousavi SM, Teymouri A, Rahmani J, Varkaneh HK. The effect of L-carnitine supplementation on serum leptin concentrations: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Endocrine. 2018 Jun;60(3):386-394. doi: 10.1007/s12020-018-1559-7.
OTpuMaHO 04.09.2018 ■
Зуев К.А.1, Ханько И.М.2
1 Киевский городской клинический эндокринологический центр, г. Киев, Украина
2 Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
Особенности влияния Стифимола на показатели углеводного, липидного обмена и уровень адипокинов крови у больных сахарным диабетом 2-го типа с ожирением
и артериальной гипертензией
Резюме. Цель: оценить влияние лечения фиксированной комбинацией экстракта гарцинии камбоджийской (что соответствует содержанию кислоты гидроксили-монной 0,05 г) 0,1 г, хрома пиколината 0,0001 г, L-ти-розина 0,5 г, L-карнитина 0,015 г, водорослей бурых сухого экстракта (Fucus vesiculosus L.) в пересчете на йод 0,037 мг на показатели липидного и углеводного обмена, а также уровень адипокинов (лептина и адипонектина) в крови у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа з ожирением и артериальной гипертензией. Материалы и методы. В исследование были включены 53 пациента (из них 25 мужчин) в возрасте 55,90 ± 2,15 года с СД 2-го типа, артериальной гипертензией и ожирением (индекс массы тела > 30 кг/м2). Результаты. В основной группе (n = 30) через 12 недель лечения такой фиксированной комбинацией в дозе по 1 капсуле 3 раза в день уровень HbA1c снизился на 0,87 ± 0,14 % (Pt = 0,0001), в контрольной (n = 23) — снизился на 0,17 ± 0,16 % (Pj = 0,1), различие между основной и контрольной группами было статистически значимым (P2 = 0,001). Уровень глюкозы в плазме крови натощак в основной группе снизился на 8,00 ± 4,26 % (Pj = 0,03), в контрольной — на 2,7 ± 4,8 % (Pj = 0,2), различие между группами было статистически незначимым (P2 = 0,4). Уровень липопротеидов низкой плотности в основной группе снизился на 18,20 ± 5,43 %
(Р1 = 0,001), в контрольной — увеличился на 6,9 ± 6,2 % (Р1 = 0,7), различие между группами было статистически значимым (Р2 = 0,003). В основной группе отмечено снижение уровня триглицеридов на 14,9 ± 6,5 % (Р1 = 0,02), в контрольной — увеличение на 20,30 ± 7,46 % (Р1 = 0,04), различие между группами было статистически значимым (Р2 = 0,008). В основной группе уровень липопротеидов высокой плотности повысился на 20,2 ± 6,8 % (Р1 = 0,03), в контрольной — снизился на 3,7 ± 7,7 % (Р1 = 0,12), различие между группами было статистически значимым (Р2 = 0,02). Терапия исследуемым препаратом не влияла на резистентность к инсулину, которая определялась по индексу НОМА-1Р и уровню иммунореактивного инсулина в плазме крови натощак. На фоне лечения исследуемым препаратом отмечено уменьшение уровня лептина на 21,4 ± 6,1 % (Р1 = 0,004), а также наблюдалась тенденция к увеличению уровня адипонектина — он возрос на 19,30 ± 9,36 % (Р1 = 0,39). Выводы. Снижение массы тела на фоне терапии вышеотмеченной фиксированной комбинацией привело к улучшению показателей углеводного и липидного обмена, а также позитивно влияло на уровень лептина в плазме крови.
Ключевые слова: ожирение; сахарный диабет 2-го типа; липиды; гарциния камбоджийская; L-карнитин; хрома пиколинат; лептин; адипонектин
K.O. Zuiev1, I.M. Khanko2
1 Kyiv City Clinical Endocrinology Center, Kyiv, Ukraine
2 Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
Peculiarities of Styfimol impact on carbohydrate, lipid metabolism and blood adipokine levels in patients with type 2 diabetes with obesity and arterial hypertension
Abstract. Background. The purpose of the study was to evaluate the impact of treatment with a fixed combination of the extract of garcinia cambogia 0.1 g (equivalent to hydroxycitric acid 0.05 g), chromium picolinate 0.0001 g, L-tyrosine 0.5 g, L-carnitine 0.015 g, dried brown algae extract (Fucus vesiculo-sus L.) equivalent to iodine 0.037 mg on lipid and carbohydrate metabolism, as well as on the level of adipokines (leptin and adiponectin) in the blood of type 2 diabetes patients with obesity and arterial hypertension. Materials and methods. The study included 53 patients (of whom 25 were men) aged 55.90 ± 2.15 years with type 2 diabetes, hypertension and obesity (body mass index > 30 kg/m2). Results. In the main group (n = 30), after 12 weeks of treatment with such a fixed combination of 1 capsule 3 times daily, the HbA1c level decreased by 0.87 ± 0.14 % (Pt = 0.0001), in the control group (n = 23) — by 0.17 ± 0.16 % (Pj = 0.1), the difference between the main and control groups was statistically significant (P2 = 0.001). The level of fasting plasma glucose in the main group reduced by 8.00 ± 4.26 % (Pj = 0.03), in the control group — by 2.7 ± 4.8 % (Pj = 0.2), the difference between the groups was statistically non-significant (P2 = 0.4). The level of low-density lipoproteins in the main
group decreased by 18.20 ± 5.43 % (Pj = 0.001), in the control group — increased by 6.9 ± 6.2 % (Pj = 0.7), the difference between the groups was statistically significant (P2 = 0.003). In the main group, there was a reduction in triglyceride levels by 14.9 ± 6.5 % (Pj = 0.02), in the control group — an increase by 20.30 ± 7.46 % (Pj = 0.04), the difference between the groups was statistically significant (P2 = 0.008). In the main group, the level of high-density lipoproteins increased by 20.2 ± 6.8 % (Pj = 0.03), in the control group — decreased by 3.7 ± 7.7 % (Pj = 0.12), the difference between the groups was statistically significant (P2 = 0.02). Therapy with the study drug did not affect insulin resistance, which was determined by the HOMA-IR, and the level of plasma fasting insulin. Therapy with the study drug showed a decrease in leptin levels by 21.4 ± 6.1 % (Pj = 0.004), and a tendency to increase in adiponectin levels by 19.30 ± 9.36 % (Pj = 0.39). Conclusions. The reduction in body weight on the background of study drug therapy led to an improvement in carbohydrate and lipid metabolism, and also had a positive effect on leptin levels in the blood plasma. Keywords: obesity; type 2 diabetes; lipids; garcinia cambogia; L-carnitine; chromium picolinate; leptin; adiponectin
