CC BY
300
УДК 347.426.6 Людмила 1вашвна Ляшевська,
здобувачка
Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ЗАГАЛЬН1 УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ I П1ДСТАВИ ЗВ1ЛЬНЕННЯ В1Д В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ ПРИ ЗД1ЙСНЕНН1 САМОЗАХИСТУ
У статтi розглядаються загальнi умови застосування й пщстави звiльнення вiд вiдповiдальностi за шкоду, завдану при здшсненш самозахисту. Дослщжуються основнi науковi дискусп з приводу умов вщповщальносп за шкоду, заподiяну особою, що поширюеться й на випадок самозахисту.
Ключовг слова: генеральний делшт, протиправна поведшка, причинно-наслiдковий зв'язок, вина порушника, делiктна вiдповiдальнiсть (вщшкодування шкоди), самозахист, випадок, непереборна сила.
У Конституцп Украши й у Цивiльному кодексi Украши 2003 р. (далi - ЦК) право на самозахист уперше законодавчо закршлено як правова категорiя. У сучасному суспшьста треба дуже ч^ко визначати ту межу, за якою закiнчуеться власне право й розпочинаеться порушення права шшо'1 людини. Саме умови застосування вщповщальносп за завдану шкоду й дозволяють визначити цю межу. Питання про умови цившьно-правово'1 вiдповiдальностi взагалi й делштно'1 вщповщальносп (вiдшкодування шкоди), зокрема, постшно викликають бурхливу i жваву дискусiю в цившстичнш доктринi.
Вищезазначене й обумовлюе актуальнiсть ще'1 публшацп.
Метою статп е дослiдження загальних умов вщповщальносп за шкоду, завдану при здшсненш самозахисту, пщстав звшьнення вiд не'1, а також головних наукових дискусiй iз цього приводу.
Загальними питаннями цившьно-правово'1 вщповщальносп займалися С. С. Алексеев, В. А. Тархов, С. Н. Братусь, П. С. Недбайло, Г. Ф. Шершеневич, М. А. Покровський, О. С. Йоффе, Г. К. Матвеев та iншi правники-цившсти. Деяю практичш й теоретичш аспекти застосування самозахисту цившьних прав розглядалися в роботах таких вщомих правознавщв, як Т. С. Абова, Ч. Н. Азiмов, I. О. Дзера, О. С. Йоффе, О. А. Красешв, М. С. Корабльова, М. С. Малеш, Г. К. Матвеев, Е. Л. Страуншг, С. А. Суханов, К. Б. Ярошенко та ш.
У наущ цившьного права постшно точаться науковi дискусii щодо складу цившьного правопорушення, елементи якого вважаються також умовами цившьно-правово'1 вiдповiдальностi. Значний внесок у розвиток цього питання зробив видатний украшський учений Г. К. Матвеев. У монографп «Основания гражданско-правовой ответственности» [20]
вш запропонував розташувати головш елементи правопорушення у 1'х сучаснiй послiдовностi (чотири складники).
Умовами застосування вiдповiдальностi за заподiяну шкоду е ознаки, якими характеризуються пщстави виникнення зобов'язання з й вщшкодування. До загальних таких умов належать: (а) протиправна поведшка ^я чи бездiяльнiсть) особи, (б) шкщливий результат тако'1 поведiнки (шкода), (в) причинний зв'язок мiж протиправною поведiнкою i шкодою i (г) вина правопорушника.
Дефшщп поняття «протиправна поведiнка особи» законодавство не мютить, однак у наущ цившьного права юнуе декшька визначень термiна «правопорушення». Примiром, Г. Ф. Шершеневич тлумачив цившьне правопорушення як недозволену д^, заборонену
об'ективним правом, а В. П. Грибанов протиправною вважав поведшку, яка порушуе норми права або загальнi правовi принципи цивiльного права чи його окремих шститупв. 1накше кажучи, це поведшка особи, яка не дотримуеться юридичних обов'язкiв. Протиправна поведiнка може виявлятись у прийнятп особою неправомiрного рiшення або у 11 неправомiрнiй поведiнцi (дiях або бездiяльностi). У цившьному правi протиправною вважаеться поведшка, якою порушуються iмперативнi норми права або санкщоноваш законом умови договору, внаслщок чого порушуються i права шшо'1 особи. О. С. Йоффе визначив поведшку неправомiрною (протиправною) ту, яка заборонена правом чи шшим нормативним актом [9]. Цю точку зору подшяе бiльшiсть учених-цивiлiстiв. Проте деяю переконанi, що протиправнiсть полягае в самш, так би мовити, шкодочинност дп, тобто що заподiяння шкоди саме по собi е протиправним [24]. Однак шкода не обов'язково завжди е протиправною, оскшьки, наприклад, при самозахисп вона може бути заподiяна саме правомiрною дiею. Наприклад, у разi перевищення повноважень посадовими чи службовими особами оргашв державно! влади, зловживання ними владою тощо, що е протиправною поведшкою, самозахист, який може здшснюватися шляхом дш (необхiдна оборона) або утриманням вщ них (невиконання злочинного розпорядження), е правомiрним.
Отже, неправомiрна (протиправна) поведшка, як правило, заборонена законом чи шшим нормативним актом.
Шкода становить собою зменшення або знищення особистих майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Виступаючи як зменшення наявних особистих благ, шкода може бути майновою й немайновою (моральною). Першою е шкода, що мае певну економiчну щншсть i виражаеться у коштах; другою - шкода, яка не мае економiчного змюту.
У цившютичнш науковiй лiтературi ще з радянських часiв iснують рiзнi визначення термша «шкода». Так, Н. С. Малеш стверджуе, що «шкода - це юридичний факт, який (разом з шшими необхщними умовами виникнення цившьно! вiдповiдальностi) породжуе зобов'язання вiдшкодувати шкоду. Шкода - це, насамперед, економiчне й сощальне поняття, невiд'емна ознака кожного правопорушення. Сукупнють негативних наслщюв правопорушення ми називаемо шкодою» [16, с. 46-47]. Подiбний аспект розглядуваного явища вiдзначають також iншi вчеш. Мабуть, певнi негативнi наслiдки виникають у результат кожного правопорушення, але поняття «сощальна шкода» для нас не е прийнятним, оскшьки цившьне право щкавить, як правило, тшьки та шкода, яка тягне обов'язок 11 вiдшкодування (компенсацiю). До того ж до сощально! можна вщнести i шкоду, що виникае в результат порушення неправових соцiальних норм (моральних, пол^ичних тощо), якi не тягнуть за собою юридично! вщповщальносп.
Як вiдзначаеться в юридичнiй л^ератур^ цивiльне право, на вiдмiну вщ кримiнального, не знае незакiнчених правопорушень, а також так званих формальних складiв. Цивiльна вiдповiдальнiсть за заподiяння шкоди настае, лише коли протиправна дiя остаточно завершилась i заподiяла шкоду потерпiлому. Теорiя цивiльного права грунтуеться на принципi генерального делшту, вiдповiдно до якого кожному заборонено завдавати шкоди майну шшо'1 особи, що i знайшло юридичне втшення у ст. 1166 ЦК Украши [21].
Шкода, завдана особою при самозахисп, в тому числi й у сташ необхщно'1 оборони, за ст. 1169 ЦК не вщшкодовуеться, якщо при цьому не були перевищеш 11 межi. У ч. 1 ст. 19 ЦК наводиться визначення поняття «самозахист» як застосування особою засобiв протидп, якi не заборонеш законом та не суперечать моральним засадам суспшьства [33]. Одним зi способiв самозахисту е дп, здiйснюванi у станi необхщно'1 оборони, поняття й ознаки яко1 розкриваються у ст. 36 Кримшального кодексу Украши (далi - КК) [13]. Необхщною обороною е дii, вчинеш з метою захисту охоронюваних законом прав та штереав особи, яка захищаеться, або шшо'1 особи, а також суспшьних iнтересiв держави вщ суспiльно небезпечного посягання шляхом завдання тому, хто посягае, шкоди, необхщно'1 й
достатньо! у певнш обстановцi для негайного вщвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж тако! оборони. Якщо кримшальна вiдповiдальнiсть за завдання шкоди при перевищеннi меж необхщно! оборони (ч. 3 ст. 36 КК) настае тшьки у випадках, прямо передбачених Кримшальним кодексом, то вщшкодування тако! шкоди за ЦК настае на загальних пiдставах. Крiм того, за ст. 1193 ЦК Укра!ни наявшсть вини потерпiлого у завданш йому шкоди е пiдставою для зменшення розмiру вiдшкодування.
На вщмшу вiд правил ст. 1169 ЦК Укра!ни, за ст. 1171 ЦК шкода, завдана у сташ крайньо! необхiдностi, вiдшкодовуеться особою, яка !! завдала.
Отже, шкода - це зменшення або знищення особистих майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. За загальним правилом, !! вiдшкодування, шкода, завдана особою при самозахисп, у тому числi у сташ необхщно! оборони, за ст. 1169 ЦК Укра!ни не вщшкодовуеться, якщо при цьому не були перевищеш !! межi.
Що стосуеться причинно-наслщкового зв'язку, як зазначав Г. Ф. Шершеневич, цивiльне правопорушення передбачае таке ствюнування незаконно! дп, та шкоди, яке виявило б мiж ними причинний зв'язок [33]. Причинний зв'язок мiж протиправною поведiнкою особи й завданою шкодою - обов'язкова умова вщповщальносп, яка передбачае, що шкода стала об'ективним наслщком поведшки особи, яка !! завдала.
Зазначити, що конструкщя «причинно-наслщковий зв'язок» глибше дослщжена в науцi кримiнального права. 1снуе рiзноманiття теорiй такого зв'язку. Одна з них - теорiя необхщного й випадкового причинного зв'язку, висунута радянськими вченими в галуз1 кримшального права (А. А. Пюнтковським, Т. Л. Сергеевою, М. Д. Шаргородським), була пiдтримана деякими цившстами (Б. С. Антимоновим, Л. А. Лунцем, Е. А. Флейшицем). Вщповщно до ще! теорп тiльки необхщний причинний зв'язок мiж неправомiрною поведшкою й наслiдками може служити тдставою вiдповiдальностi за результат. Якщо ж причиншсть мае випадковий характер, то для притягнення до вщповщальносп достатшх об'ективних передумов немае.
Прихильники теорп необхщно! причинностi (В. П. Грибанов, В. I. Кофман), навпаки, стверджували, що випадкових причинних зв'язюв немае i якщо одне явище послужило причиною шшого, то мiж ними може iснувати тшьки необхщний зв'язок. У цившьному прав^ як переконуе В. А. Тархов, причинний зв'язок е необхщною умовою вщповщальносп в усiх випадках, коли вщповщальнють настае лише за наявносп шкоди [28].
Автор теорп можливосп й дiйсностi О. С. Йоффе вважае, що вплив, який рiзнi обставини спричиняють на настання неправомiрних наслщюв, виявляеться в тому, що одш з них створюють можливють абстрактну, другi - конкретну, а треп - дшсшсть результату. Якщо неправомiрна поведiнка грае роль одше'1 тiльки абстрактно! можливостi, вiдповiдальностi не настае. Якщо ж вона викликала конкретну можливють результату, а тим бшьше перетворила результат з можливого на дшсний, у наявносп причинний зв'язок, достатнш для притягнення особи до вщповщальносп.
Однак навряд чи потрiбно протиставляти щ теорп.. Як вважав дослщник теорii причинного зв'язку Г. Ф. Шершеневич можливо, вони доповнюють одна одну [34].
У наукових юридичних джерелах юнують альтернативы пщходи до аналiзу причинного зв'язку. Примiром, Т. С. Крисань пропонуе встановлювати причинний зв'язок мiж протиправшстю i збитками [14]. Як вбачаеться, тут ним допущено цшком очевидну юридичну помилку, бо збитки заподшються дiями (бездiяльнiстю) боржника, а останш можуть бути як неправомiрними,так i правомiрними. Неправомiрнiсть - оцiночне судження, що квалiфiкуе поведiнку боржника з позицп 11 вiдповiдностi або невщповщносп договору чи закону.
Звернiмося далi до чинного законодавства Укра!ни стосовно питання про причинний зв'язок. Згщно зi змiстом ч. 2 ст. 1169 ЦК майнова шкода мае бути вщшкодована особою, яка й завдала. Якщо тако! шкоди завдано способами самозахисту, яю не заборонеш законом та не суперечать моральним засадам суспшьства, вона вщшкодовуеться особою, яка
вчинила протиправну д^. 1ншими словами, вщповщно до вимог ше! статтi мае бути встановлено причинний зв'язок мiж дiями порушника i шкодою, заподiяною такими дiями.
Пiдсумовуючи викладене, зазначимо, що причинний зв'язок iснуе мiж протиправною поведiнкою особи й завданою шкодою, тобто шкода е об'ективним наслщком поведiнки особи, яка п завдала.
У науцi цивiльного права дискуая з приводу ще одше! умови вiдповiдальностi -вини - е найбшьш бурхливою й мае доволi тривалу iсторiю. З точки зору О. С. Йоффе, при визначенш цившьно-правово! вiдповiдальностi придiляеться найбшьша увага саме такому суб'ективному чиннику як вина [9]. Пщ виною розумiеться психiчне ставлення особи до вчиненого у видi умислу чи необережносп. Маеться на увазi, що вщповщальшсть за заподiяну шкоду може мати мюце, коли шкода заподiяна свiдомими дiями заподiювача. Г. К. Матвеев у робоп «Вина в советском гражданском праве» пщкреслюе, що вина - не тшьки психолопчне, а й юридичне поняття, що включае в себе соцiальний момент [19, с. 122-201]. Ид виною тут розум^ться не тшьки психолопчш хвилювання, а й протиправнiсть поведшки [2, с. 90]. Наприклад, особа, яка виявляе у власному примщенш засоби зняття шформацп з телефонно! чи комп'ютерно! мережi, вправi знищити цi пристро! незалежно вiд 1'х вартостi на пiдставi права на необхщну оборону (випадок самозахисту). Така поведшка е правомiрною, i тобто не е винною, незважаючи на заподiяння шкоди. Отже, вина в цившьному правi е категорiею правовою, а не тшьки психолопчною.
Якщо йдеться про вiдповiдальнiсть за заподiяну вину, завжди розумiеться вина шдивщуальна, особиста, тобто неправомiрна поведiнка конкретно!' людини в умовах конкретного випадку.
Вирiшуючи питання про вину, суду належить ураховувати шдивщуальш особливосп завдавача шкоди, його розумовий i фiзичний розвиток, життевий досвiд, володiння спецiальними знаннями, специфшу пе'! обстановки, в якiй йому доводилося дiяти, i навiть обов'язки, що були покладеш на нього його службовим обов'язком.
Застосування принципу вщповщальносп за винну поведшку в цившьному правi мае суттевi вщмшносп з кримiнальним правом: у правi кримiнальному застосовуеться презумпцiя невинностi, в цившьному - вина запод^вача презумуеться. У КК розмiр вiдповiдальностi особи залежить вщ форми 1! вини (умисел, необережшсть), а в ЦК тако'! прямо'! залежностi немае. Нарешп, у правi кримiнальному вина е обов'язковою умовою вщповщальносп, а в цившьному вщповщальшсть може настати й без вини -за наявносп факту заподiяння.
За загальним правилом, делштна вiдповiдальнiсть у сучасному розумiннi настае лише за вини запод^вача шкоди. Вщповщно до ч. 2 ст. 1166 ЦК Укра'Хни особа звшьняеться вiд вiдповiдальностi, якщо доведе, що шкода завдана не з '!'! вини. Проте е випадки, коли за нормами ЦК вщповщальшсть настае незалежно вщ вини.
До розумшня вщповщальносп без вини в наущ цившьного права iснують 2 пщходи. Перший означае не вiдповiдальнiсть, а особливий випадок - споаб вщновлення майнового стану. Так вважае, наприклад, Г. К. Матвеев: «Випадки безвинно! вщповщальносп можна було б не називати вщповщальшстю, а говорити лише про вщповщальшсть вщшкодувати шкоду» [20]. Другий пщхщ означае, що вщшкодування шкоди - це саме вщповщальшсть, а не будь-яке шше правове явище.
Як бачимо, пщставою делiктноi вщповщальносп е вина - психiчне ставлення осуднох' особи до вчиненого нею протиправного дiяння й до негативних наслiдкiв, що настали в результап тако! поведiнки або дiяння.
На жаль, ученi-цивiлiсти при виршенш проблем щодо умов цивiльно-правовоi вщповщальносп за заподiяння шкоди пiдвищену увагу придшяють й' теоретичним аспектам, а не нормативним засадам. Основними пщставами звшьнення вiд цивiльно-правово! вщповщальносп за заподiяну шкоду е особливий випадок i непереборна сила, на що вказують науковш в коментарi до ЦК УкряХни [21].
Легального визначення поняття «особливий випадок» в цившьному законодавствi бракуе, а тому для його розумшня потрiбно звернутися до наукових джерел. Як указував В. П. Грибанов, випадком можна вважати под^, яку загалом можна було вщвернути, але за даних умов п не було вщвернуто правопорушником саме тому, що вш не мiг передбачити 11 настання [6, с. 326]. Фактично ж практики застосування випадку як пщстави звшьнення вщ цившьно-правово1 вiдповiдальностi в законодавсга не iснуе.
У разi випадку особа не могла передбачити його настання, не знала й не могла знати про те, що 11 дп потягнуть несприятливi особистi майновi наслiдки, зокрема, неможливють виконання зобов'язання. Отже, випадок слщ вiдносити до суб'ективних пiдстав неможливосп виконання того чи iншого зобов'язання як суб'ективну невщворотну подiю, якш властива низка вiдповiдних суб'ективних момент1в.
Як переконуе О. Г. Очиченко, по-перше, це характер дiяльностi правопорушника, бо саме вiд характеру дiяльностi боржника та 11 складностi залежить iмовiрнiсть виникнення неможливостi виконання зобов'язання, яка спричинена випадком. По-друге, при настанш випадку треба враховувати поведшковий момент у дiяннях суб'екта тд час завдання збиткiв (шкоди). Тут визначальним е те, що правопорушник за даних обставин ужив уах залежних вщ нього заходiв для належного виконання зобов'язання або для запоб^ання настанню негативних наслiдкiв. По-трете, для випадку е характерним психолопчний момент, який полягае в тому, що порушник цшком дотримувався поставлених до нього вимог щодо ступеня обачливосп й турботливостi при виконанш зобов'язання [22, с. 351].
Отже, випадок - це подiя, яку загалом можна було вщвернути, але за даних умов 11 не було вщвернуто правопорушником саме тому, що вш не м^ передбачити 11 настання.
Ще одною пщставою звiльнення вiд вiдповiдальностi за заподiяну шкоду е дiя непереборно'1 сили (ст. 450 ЦК Украши), яку цей Кодекс тлумачить як надзвичайну й невщворотну за даних умов под^ (ч. 1 ст. 78). Однак iз ще'1 дефшщп незрозумшо, за якими ознаками подiя може бути вщнесена до категорп непереборно'1 сили. Цим якраз i пояснюеться те, що в юридичнiй лiтературi iснуе декiлька точок зору на трактування поняття «непереборна сила», серед яких найвiдомiшими е суб'ективна й об'ективна теорп.
На думку представниюв суб'ективно1 теорп (К. М. Варшавського, М. М. Агаркова, О. С. Йоффе, Ю. Х. Калмикова та ш.), непереборна сила - це подiя, яку заподiювач шкоди не може передбачити й усунути на певному рiвнi техшки, незважаючи на вс вживанi заходи попередження. Ця теорiя виходить з оцiнки можливостей заподiювача [7], але вона не наводить критерпв вiдмiнностi простого випадку, який передбачаеться ст. 440 ЦК Украши, вщ непереборно1 сили.
Прихильники ж об'ективно1 теорп непереборно1 сили (Д. М. Генкш, К. I. Шварц, К. А. Флейшиц, С. I. Вшьнянський, Б. С. Антимонов та ш.) розмежовують категорп «випадок» i «непереборна сила» за допомогою причинних зв'язкiв. Так, Д. М. Генкш вважав, що вина й казус належать до необхщно1 причинносп, а непереборна сила пов'язана з поняттям причинносп випадково1 [5, с. 73]. Проте ця теорiя не в змозi повнiстю пояснити поняття непереборно1 сили, оскiльки заперечуе причинний зв'язок мiж дiяльнiстю правопорушника i заподiяною ним шкодою. За об'ективною теорiею шкода заподiюеться зовнiшнiми непередбачуваними надзвичайними чинниками, а не дiею самого правопорушника. Тому слушною слщ визнати позищю А. М. Беляково1, яка запропонувала 2 моменти: зовшшнш - для дiяльностi суб'екта i внутрiшнiй - для шкоди, що заподшеться не дiями цiеi надзвичайно1 зовнiшньоi подii безпосередньо, а дiяльнiстю заподiювача (причинний зв'язок тут необхщний), який потрапив пiд вплив цiеi зовнiшньоi надзвичайно1 подii i тому заподiяв шкоду [7].
Непереборна сила - це надзвичайна, невщворотна зовшшня подiя, яка повнiстю звшьняе вiд вiдповiдальностi заподiювача шкоди за умови, що останнш не м^ 11 передбачити або передбачав, але не м^ 11 вiдвернути, ^ здiйснюючи вплив на його дiяльнiсть, вона i спричинила настання шкоди.
Яка ж вщмшшсть мiж випадком i непереборною силою? Непереборна сила е невiдворотною внаслiдок свое! надзвичайностi, непщконтрольносп. А випадок загалом можна було б вщвернути, однак невiдворотним вш стае через те, що його не можна передбачити. Якби особа знала заздалегщь про цю обставину, наслщюв випадкiв можна було б уникнути.
Таким чином, до загальних умов вiдшкодування шкоди належать: (а) протиправна поведiнка ^я чи бездiяльнiсть) особи, (б) шкщливий результат тако! поведiнки (шкода), (в) причинний зв'язок мiж протиправною поведшкою i шкодою i (г) вина порушника. У цивiлiстичнiй науковiй лiтературi при вирiшеннi проблем щодо умов цившьно-правово! вiдповiдальностi за заподiяння шкоди пщвищена увага придiляеться 11 теоретичним аспектам, а не нормативним засадам.
Основними пщставами звiльнення вiд цившьно-правово! вiдповiдальностi за заподiяну шкоду при самозахисп е випадок i непереборна сила. Випадковою е подiя, яку загалом можна було вщвернути, але за даних умов !! не було вщвернуто правопорушником саме тому, що вш не мiг передбачити !! настання. Непереборна сила - це надзвичайна, невщворотна зовнiшня подiя, яка повнiстю звiльняе вiд вщповщальносп заподiювача шкоди за умови, що останнш не мiг !! передбачити або передбачав, але не м^ !! вiдвернути, i, здiйснюючи вплив на його дiяльнiсть, вона i спричинила настання шкоди.
Список лггератури: 1. Алексеев С. С. О составе гражданского правонарушения. / С. С. Алексеев // Правоведение. - 1958. - № 1. - С. 47-53. 2. Антимонов Б. С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении : монография / Б. С. Антимонов. - М. : Госюриздат, 1950. - 275 а 3. Блинкова Е. В. Общая характеристика гражданско-правовой ответственности за вред, причиненный преступлением / Е. В. Блинкова, В. Э. Козацкая // Рос. юстиция. - 2011. - № 4. - С. 10-14. 4. Бурлака I. В. Понятшна суть та юридична природа зобов'язань з вщшкодування шкоди, заподiяно1 без вини завдавача // Право Укра!ни. -2009.
- № 9.- С. 106-109. 5. Во Всесоюзном институте юридических наук: обзор заседаний сектора гражданського права // Сов. гос-во и право. - 1949. - № 11. - С. 73. 6. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав: монографiя / В. П. Грибанов. - М. : Статут, 2000. - 411 с. 7. Гринько Р. В. Непереборна сила як безумовна пщстава звшьнення вщ цившьно-правово'! вщповщальносп в зобов'язаннях внаслщок заподiяння шкоди / Р. В. Гринько, С. Д. Русу // Вюн. Одеськ. ш.-ту внутр. справ. - 2001. - № 1. - С. 162-167. 8. Заварза Т. В. Непереборна сила та випадок як пщстава звшьнення вщ цившьно-правово'! вщповщальносп за неналежне лшування / Т. В. Заварза // Актуальш проблеми науки i практики цившьного, житлового та амейного права : мат. мiжнар. наук.-практ. конф., присв. 91^ччю з дня народж. д-ра юрид. наук, проф. В. П. Маслова (м. Харюв, 15 лют. 2013 р.). - Х.: Право, 2013. - С. 286-290. 9. Иоффе О. С. Обязательства по возмещению вреда : монография / О. С. Иоффе. - [2-е изд.] - Л. : Изд-во ЛГУ, 1952. - 126 с. 10. Иоффе О. С. Обязательственное право: монография / О. С. Иоффе. - М. : Юрид. лит., 1975. - 880 с. 11. Ювалова Т. С. Застосування норм цившьного законодавства до вщносин вщшкодування шкоди, завдано! при надзвичайних морських подiях / Т. С. Ювалова // Митна справа: науково-анал^ичний журнал. - 2008. - № 3. -С. 44-48. 12. Ювалова Т. С. Зобов'язання вщшкодування шкоди як цившьш правовщносини / Т. С. Ювалова // Митна справа. - 2008. - № 4.- С. 64-69. 13. Кримшальний кодекс Укра!ни: Закон Укра!ни вщ 05.04.2001 р., № 2341-Ш // http://zakon1.rada.gov.ua/. 14. Крисань Т. С. Збитки як категорiя цившьного права Укра!ни : дис... канд. юрид. наук / Тетяна Свгешвна Крисань. - О.: ОНЮА, 2008. - 198 с. 15. Мазша О. Проблеми зобов'язань, що виникають внаслщок рятування здоров'я та життя фiзично! особи, в новому Цившьному кодека Укра!ни / О. Мазша // Актуал. пробл. держави i права: зб. наук. пр. - Вип. 23. - О.: Юрид. лгг., 2004.
- С. 264-267. 16. Малеин Н. С. Возмещение вреда, причиненного личности : монографiя / Н. С. Малеин. - М. : Юрид. лит., 1965. - 230 с 17. Малеин Н. С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность : монография / Н. С. Малеин - М. : Юрид. лит., 1985. - 182 с.
18. Маслов В. Ф. Обязательства из причинения вреда : учеб. пособ. / В. Ф. Маслов. -Харьков : Юрид. ин-т, 1961. - 102 с. 19. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве : монографiя / Г. К. Матвеев. - К. : - 1955. - 306 c. 20. Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности : монография / Г. К. Матвеев. - М.: Юрид. лит., 1970. - 312 с. 21. Науково-практичний коментар Цившьного кодексу Украши. - [У 2-х т. - Т. II. 4-те вид., перероб. i доп.] / за ред. О. В. Дзери. - К.: Юршком 1нтер, 2010. - 1056 с. 22. Очиченко О. Г. Випадок як суб'ективна пщстава виникнення неможливосп виконання зобов'язання / О. Г. Очиченко // Актуальш проблеми науки i практики цившьного, житлового та амейного права: матер. мiжнар. наук.-практ. конф., присв. 91^ччю з дня народж. д-ра юрид наук, проф. В. П. Маслова (м. Харюв, 15 лют. 2013 р.). - Х. : Право, 2013. - С. 350-352. 23. Подколзш I. В. Правовi пщстави вщшкодування збитюв / I. Подколзш, I. Дзера // Юрид. Украша. - 2009. - № 6. - С.73-80. 24. Подколзш I. В. Загальш засади вщшкодування збитюв за цившьним законодавством Украши // Юрид. Украша. - 2007. - № 12. - С. 37-43. 25. Сидельников Р. М. Ознаки самозахисту цившьних прав / Р. М. Сидельников // Вюн. Акад. прав. наук Украши. - 2004. - № 2(37). - С. 214-222. 26. Смирнов В. Т. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве: учеб. пособ. / В. Т. Смирнов, А. А. Собчак: - Л.: Изд-во : ЛГУ, 1983. - 152 с. 27. Тархов В. А. Обязательства, возникающие из причинения вреда : монографiя / В. А. Тархов; отв. ред. Зейдер Н. Б. -Саратов : Коммунист, 1957. - 121 c. 28. Тархов В. А. Ответственность по советскому гражданскому праву : монографiя / В. А. Тархов. - Саратов, 1973. - 456 с. 29. Церковна О. В. Елементи складу цившьно-правово! вщповщальносп за завдання шкоди / О. В. Церковна // Наук. вюн. Дншропетр. держ. ун-ту внутр. справ. - Дншропетровськ: ДДУВС, 2011. - № 1 (52). - С. 137-144. 30. Церковна О. В. Цившьно-правова вщповщальнють за порушення зобов'язання / О. В. Церковна // Проблеми цившьного права та процесу : матер. наук.-практ. конф., (м. Харюв, 31 трав. 2008 р.). - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 268-271. 31. Цившьне право Украши (традицй та новацй) : монографiя / заг. ред. С. О. Харитонова, Т. С. Ювалово!, О. I. Харитоново!. - О.: Фешкс, 2010. - 700 с. 32. Цившьне право Украши : пщруч. - [У 2-х т. - Т. 2.] / [Борисова В. I., Баранова Л. М., Жилшкова I. В.] та ш. - К. : Юршком Irn-ер, 2004. - 486 с. 33. Цившьний кодекс Украши. - Х. : Одюсей, 2012. - 384 с. 34. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изд. 1907 г.). - М. : Спарк, 1995. - 556 с.
ОБЩИЕ УСЛОВИЯ ПРИМЕНЕНИЯ И ОСНОВАНИЯ ОСВОБОЖДЕНИЯ от ответственности за вред, ПРИЧИНЕННЫЙ ПРИ ОСУЩЕСТВЛЕНИИ САМОЗАЩИТЫ
Ляшевская Л. И.
В статье рассматриваются общие условия применения и основания освобождения от ответственности за вред, причиненный при осуществлении самозащиты. Исследуются основные научные дискуссии по поводу условий ответственности за вред, причиненный лицом, что распространяется и на случай самозащиты.
Ключевые слова: генеральный деликт, противоправное поведение, причинно-следственная связь, вина нарушителя, деликтная ответственность (возмещение вреда), самозащита, случай, непреодолимая сила.
GENERAL CONDITIONS OF APPLICATION AND REASONS FOR RELEASE FOR THE LIABILITY FOR THE HARM CAUSED DURING SELF-DEFENSE
Liashevskaya L. I.
The article deals with general conditions of application and reasons for release for the liability for the harm caused during self-defense. The main scientific discussions as for the conditions of liability for the harm caused by a person including self-defense are studied.
Key words: general tort, illegal behaviour, casual link, guilt of the offender, tort liability (compensation for the harm), self-defense, occurrence, force majeure.
Надтшла до редакцй 31.03.2014 р.
