CC BY
244
УДК 37.013.78
О. Ю. Панфілов, доктор філософських наук, професор;
О. О. Савченко, кандидат філософських наук, доцент
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ
ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
З методологічної точки зору проаналізовано деякі шляхи формування лідерських якостей студентів вищого навчального закладу.
Ключові слова: лідерство, позанавчальна діяльність, виховна робота.
Актуальність проблеми. Соціально-політичні та економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, потребують кардинальних змін у всіх сферах життєдіяльності. У політиці і економіці, науці і освіті потрібні люди, здатні проектувати і розвивати суспільні процеси в позитивному руслі, об’єктивно приносити користь суспільству. Подальший розвиток нашого суспільства залежить від людей, що володіють нестандартним мисленням, творчою уявою, певними лідерськими якостями, демократичною культурою, здатних взяти на себе відповідальність у розв’язанні проблем економічного, політологічного та культурологічного порядку. Не викликає сумніву теза, за якою сталим може бути розвиток саме такого суспільства, яке переглянуло систему традиційних поглядів на нові покоління, саму систему взаємовідносин поколіннь, той інноваційний потенціал розвитку, носієм якого є молодь.
У зв’язку із цим нині надзвичайно актуалізуються пошук і використання виховно-освітнього ресурсу вищого навчального закладу (ВНЗ) для формування лідерських якостей студентів. Для дослідження цього феномену до теперішнього часу створено необхідні теоретичні та практичні передумови.
Аналіз наукових джерел і публікацій свідчить про те, що тема лідерства привертала увагу представників різних напрямів протягом багатьох століть. Досить згадати погляди та судження мислителів давнини: Арістотеля і Т. Гоббса про людину як суспільну тварину; К. Гельвеція, Р. Декарта, І. Канта і Д. Юма про якості людської особистості; К. Маркса і Ф. Енгельса про суспільну сутність людини. У сучасній західній літературі проблеми лідерства представлені дуже широко, їх розглядають такі вчені, як Р. Богардус, Ж. Блондель, Б. Басі, Д. Дженнінгс, К. Левін, Р. Такер, С. Хук, А. Херманн та ін. Аналізу феномену лідерства присвячено також роботи російських та українських філософів М. Бердяєва, В. Кохановського, О. Сердюка, Й. Завадського, О. Кузьміна, О. Мельника, Є. Андрієнка, В. Давидова, О. Запорожця, Я. Коломинського та ін.
Проте у розглядуваній сфері продовжує зберігатися низка суперечностей між потребою сучасного суспільства в людях з вираженими лідерськими якостями і недостатністю теоретичного осмислення проблеми формування лідерських якостей людини; очевидною необхідністю педагогічного супроводу формування лідерських якостей особистості та відсутністю педагогічних концепцій такого роду діяльності; зростаючим прагненням молоді зайняти значуще місце в суспільному, політичному та економічному житті країни та недостатньою готовністю педагогів надати допомогу молоді у формуванні системи якостей, що забезпечують реалізацію даного прагнення.
Отже, актуальність проблематики формування лідерських якостей особистості є підставою для написання цієї статті, яка ставить за мету з соціально-філософського погляду проаналізувати деякі шляхи формування лідерських якостей студентів ВНЗ.
Виклад основного матеріалу. На сьогодні важко говорити про цілісну теорію, яка б об’єднала всі сучасні наукові дослідження, пов’язані з комплексним вивченням феномену лідера і лідерства в найширшому його розумінні. Традиційно проблематика лідерства розглядається в різних теоріях: теорії рис особи лідера, ситуаційній теорії лідерства, концепції організаційної поведінки, системній теорії лідерства та ін. Для працівників вищої професійної освіти принципово важливим є той факт, що в усіх позначених теоріях лідерство розуміється або як процес групової взаємодії та міжособистісного впливу, або як реалізація функції диференціації в студентській групі [10]. Кожна із зазначених теорій піддається фахівцями різнобічній критиці, але наукові результати так чи інакше використовуються на практиці.
У сучасних умовах випускник ВНЗ повинен володіти не тільки професійними знаннями, вміннями та навичками, а й певним набором лідерських якостей, що дозволяють йому успішно реалізовувати свій творчий потенціал у практичній діяльності. Однак у масовій практиці вищої школи сьогодні не повною мірою використовуються соціально-виховні умови навчального процесу, які можуть сприяти формуванню лідерських якостей студентів. Відповідно виникає необхідність у виявленні основних тенденцій, принципів, психолого-педагогічних умов і технологій, що сприяють формуванню та розвитку лідерських якостей особистості в навчальному процесі ВНЗ.
Досягненню реальних цілей вищої освіти допомагає залучення студентів у позанавчальну діяльність, оскільки далеко не завжди здатності лідера можуть бути розвинені лише в процесі навчальній діяльності. Виховна робота у системі вітчизняної вищої освіти спирається на історично сформовані традиції світової цивілізації. Її основними принципами є загальність освітнього простору, поєднання загальнолюдських цінностей з національними і регіональними традиціями, повага до праці та професіоналізму, превалювання духовного над матеріальним, моральне, естетичне, екологічне та патріотичне виховання, пріоритет здорового способу життя, ефективність соціальної взаємодії, вільне самовизначення та самореалізація особистості.
Дуже цікавим є американський досвід у сфері формування та розвитку лідерських якостей. Числені монографії американських авторів з проблем лідерства, а саме взаємовідносини лідера і послідовників, діяльності лідера у групі пояснюється сформованою в 70-х роках ХХ ст. у США тенденцією переходу від індивідуальних цінностей до цінностей організації. З 80-х років лідерство стає предметом соціологічних, психологічних та економічних дисциплін, досліджуються шляхи і способи розвитку лідерських якостей особистості. Виникає ціла «філософія» лідерства. Останніми десятиліттями здійснюються спроби створити комплексні моделі розвитку лідерства, синтезувати досягнення колишніх теорій та подолати їхню обмеженість. Подібній проблематиці присвячено роботи американських дослідників Р. Бэйлза, Е. Айзенберга, Г. Сімза та П. Лорензі, П. Коестенбаума [1; 4; 9; 12].
Лідерство, необхідність розвитку лідерських якостей розглядаються як одне з основних завдань вищої школи США. Лідерство, на думку відомого фахівця з філософії організацій та менеджменту міжособистісних відносин П. Друкера, - це здатність підняти людське бачення на рівень найширшого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні оточуючі її межі [3, с. 159-160]. При вихованні лідерських якостей, розроб-ленні та здійсненні лідерських програм величезна увага завжди надавалася виховній роботи зі студентами в університетах США [5]. Виявилося, що позанавчальна, громадська робота створює оптимальні умови для формування лідерських якостей молоді. І в цьому випадку лідерство означає соціальну активність, або «активну життєву позицію», яка вважається надзвичайно корисною для молодої людини [8]. У першу чергу в такій позиції молодого фахівця зацікавлені роботодавці, оскільки вона є
певним гарантом свіжих ідей, неординарних підходів, сміливих рішень, що завжди забезпечує розвиток економіки. Крім того, такі якості є підставою для прищеплювання управлінських умінь. Роботодавець зацікавлений у тому, аби одержати потенційного керівника.
В усіх університетах та коледжах США існують спеціальні відділи, що пропонують різноманітні лідерські програми. Найчастіше такі відділи виконують завдання розвитку у студентів моральної свідомості, лідерських якостей і прагнення добровільного служіння суспільству (наприклад, Center for Student LeadersWp, Ethks and РиЬІіс Semce [2]). Вважається, що особистість має володіти трьома такими якостями: активною життєвою позицією, моральністю та бажанням служити суспільству. Подібні центри пропонують найрізноманітніші програми для розвитку лідерських якостей, починаючи від формування університетської команди для участі в міжуніверситетських змаганнях з етичних дебатів і закінчуючи спеціальними курсами. Слухачі таких курсів одержують знання про те, як експериментувати, не боятися ризикувати, планувати майбутнє, одержувати допомогу від інших людей, планувати невеликі перемоги, розвивати співробітництво, надавати допомогу іншим людям, здійснювати співробітництво тощо, вчаться волонтерській діяльності. Волонтерська робота, що включає різні види служіння суспільству, є надзвичайно популярною серед американських студентів. В університетах США вельми поширені студентські волонтерські організації, які займаються пошуком волонтерської роботи, здійснюють зв’язок між соціальними службами штату і студентами та формують банк даних волонтерських можливостей [13]. Студент може займатися тим, до чого має більшу схильність. Це такі сфери, як навколишнє середовище (тварини, організація відпочинку, допомога при катастрофах, поліпшення території), здоров’я (донорство, старі люди, інваліди, допомога при госпіталях), виховання та освіта (громадська школа, позашкільна програма, коледж, освіта дорослих), адвокатство (реєстрація виборців, допомога при виборах, діяльність, пов’язана із судовою, кримінальною системою, гласність), бездомні та голодуючі (забезпечення та організація харчування, збирання продовольства, робота у притулках), родини та діти (критичні ситуації), допомога персоналу різноманітних піклувальних організацій, навчання комп’ютерним технологіям і т. д. Основними цілями студентської волонтерської роботи є акцентування важливості служіння суспільству, розвиток у молоді почуття громадянської відповідальності, виховання потреби та бажання надавати допомогу іншим, поширення серед студентства зацікавленості у волонтерстві, створення умов для рефлексії і аналізу індивідуальної ідентичності, ціннісних орієнтацій та етики. Майбутній лідер має гармонійно поєднувати «вміння управляти» та «вміння підкорятися», володіти розвиненою емпатією, чуйно реагувати на чужий біль [14].
Залучення студентів до громадської діяльності сильно впливає на розвиток лідерських здатностей. У першу чергу це справляє величезний і позитивний вплив на пізнавальний та емоційний розвиток. Відповідно до дослідження Р. Гарольда [7] через участь у студентських організаціях і громадській діяльності може бути розвинена низка специфічних умінь та навичок. Р. Гарольд виділяє такі здатності, як лідерські здатності, здатності міжособистісної взаємодії, здатності планування програм, здатності ухвалення рішень, розв’язання проблем та конфліктів, здатності до критичного мислення, здатності до постановки цілей, делегування повноважень, керування фінансами, залучення до співробітництва, здатності до суспільної діяльності. Всі ці здатності важливі для успішної професійної та управлінської кар’єри.
Спираючись на досягнення соціальної філософії, філософії освіти, соціології, культурології, психології, педагогіки, система вітчизняної вищої освіти у ХХІ ст. має орієнтуватися на створення оптимальних умов для становлення гармонійно та всебічно розвиненої особистості компетентного фахівця, яка творчо мислить, здатна до самовдосконалення та самореалізації, володіє почуттям відповідальності, громадянської
самосвідомості та активності, формувати умови для реалізації особистісного потенціалу студентів з метою оптимізації соціального життя, стимулювати розвиток у студентів потреби в служінні суспільству та розвивати лідерські якості. Для досягнення цих цілей необхідно стимулювати соціальну активність студентів, навчати їх командній взаємодії та взаєморозумінню, відпрацьовуванню навичок спільного розв’язання проблем, більш ефективної організації власної діяльності [6].
Однак слід зазначити, що існуюча система вищої освіти приділяє недостатню увагу питанню формування та розвитку лідерських якостей у студентів. Відсутній комплекс цілеспрямованих заходів щодо розвитку цих важливих якостей, необхідних особистості для успішного професійного зростання. Більшість студентів не можуть повноцінно виявити свої лідерські якості. Аналіз існуючих програм формування лідерських якостей особистості показує, що вони не відповідають інтересам сучасного студента, а призначені в основному для дітей шкільного віку.
Сьогодні система вітчизняної освіти зазнає істотних змін в організаційній структурі, навчально-виховний процес переорієнтується на принципи та цінності гуманістичної педагогіки. Змінюються завдання освіти в цілому та ВНЗ зокрема. Одним із завдань ВНЗ є формування активної особистості, розвиток організаторських здібностей та компетенцій кожного члена студентського колективу. При цьому питанням, що найбільше цікавить учених, залишається питання про створення ефективних педагогічних умов, які б сприяли процесу становлення лідера. Отже, необхідність створення програм формування лідерських якостей у студентів ВНЗ є очевидною. Сучасна вища школа мусить допомагати кожному студенту у визначенні себе як відповідальної, вільної у своєму творчому обранні, активної та ініціативної особистості. При цьому ключовими характеристиками формування організатора виступають особистісні орієнтації, засновані на прийнятті викладачем особи кожного студента як неповторної індивідуальності, що має власні інтереси, потреби, погляди, особистісні цінності і прагне реалізації права обрання шляху саморозвитку та самовизначення.
Від активної життєвої позиції випускника ВНЗ, від наявності у нього лідерських якостей багато в чому залежить його конкурентоспроможність як майбутнього фахівця. Відомо, що впевнені в собі молоді люди, які добре вміють формулювати і презентувати власні думки та ідеї, набагато швидше влаштовуються на роботу після закінчення навчального закладу. Вони краще просуваються службовими сходинками, у короткий строк досягають гідної зарплати. Інакше кажучи, вони є найуспішнішими в кар’єрі та житті [11].
Таким чином, на підставі викладених вище тез, можна зробити висновок про те, що навчально-виховний процес у ВНЗ має бути спрямовано на створення ефективних педагогічних умов для формування активного та ініціативного лідера, орієнтованого на творчий розвиток свого колективу, розкриття потенціалу кожного члена своєї команди. Саме у студентські роки найбільш повно розкриваються організаторські схильності, формуються і розвиваються вміння та навички лідера, лідерські якості, необхідні для ефективного керівництва колективом. Участь у позанавчальній діяльності впливає на внутрішній світ людини, оскільки вона висвітлює важливість служіння суспільству, акцентує цінність громадянської відповідальності, професіональної та загальнолюдської етики. Вона дає можливість реалізувати на практиці особистісну громадянську відповідальність через співробітництво з іншими людьми та розвивати такі цінності, як чесність, особистісна самосвідомість, толерантність, цінність культурної розмаїтості, екологічне мислення та ін. Всі ці здатності та цінності, що розвиваються вищої освітою, можуть допомогти особистості стати справжнім лідером, що відповідає духу постіндустріальної епохи.
ЛІТЕРАТУРА
Balse R. F. Social Interaction Systems: Theory and Measurement / Robert Freed Bales. - Transaction Publishers, 2001. - 396 p.
Centre for Student Leadership, Ethics and Public Service / Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.ncsu.edu/csleps/
Drucker P. F. The practice of management / Peter, F. Drucker. - HarperBusiness, 2006.- 416 p.
Eisenberg E. M. Organizational Communication: Balancing Creativity and Constraint /
E. M. Eisenberg, H. L. Goodall, Angela Trethwey. - Bedford/St. Martin’s, 2009. - 448 p.
Exploring Leadership: For College Students Who Want to Make a Difference (Josse-Bass Higher and Adult Education) [Paperback]. - Jossey-Bass, 2006. - 512 p.
Fairholm M. R. Understanding Leadership Perspectives: Theoretical and Practical Approaches / M. R. Fairholm, G. W. Fairholm. -Springer, 2010. - 208 p.
Harrold R. Curricular and Extra-curricular Work / R. Harrold // The Bulletin, March, 2002. - Р. 31-39.
Jacoby B. Civic Engagement in Higher Education: Concepts and Practices /
B. Jacoby. - Jossey-Bass, 2009. - 288 p.
Koestenbaum, P. Leadership, New and Revised: The Inner Side of Greatness,
A Philosophy for Leaders / P. Koestenbaum. - Jossey-Bass, 2002. - 400 p.
Kouzes, J. M. The Leadership Challenge / J. M. Kouzes, Barry Z. Posner. - Jossey-Bass, 2008. - 416 p.
Ruggero E. The Leader’s Compass: A Personal Leadership Philosophy Is Your Key to Success / E. Ruggero, D. Haley. - Academy Leadership Publishing, 2005. - 139 р.
Sims H.P. The New Leadership Paradigm: Social Learning and Cognition in
Organizations / H. P. Sims, P. Lorenzi. - Sage Publications, 1991. - 328 p.
Students Volunteer / Електронний ресурс. - Режим доступу: http://studentsvolunteer.com/
The Handbook for Student Leadership Development / S. R. Komives, J. P. Dugan,
J. E. Owen, C. Slack, W. Wagner. - Jossey-Bass, 2011. - 448 p.
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ЛИДЕРСКИХ КАЧЕСТВ У
СТУДЕНТОВ ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ
Панфилов А. Ю., Савченко О. А.
С методологической точки зрения проанализированы некоторые пути формирования лидерских качеств выпускника
высшего учебного заведения.
Ключевые слова: лидерство, внеучебная деятельность, воспитательная работа.
METHODOLOGICAL GROUNDS OF LEADERSHIP DEVELOPMENT OF UNIVERSITY STUDENTS
Panfilov О. Y., Savchenko O. О.
The article deals with methodological analysis of some ways of leadership development of higher school graduates. Keywords: leadership, extra-curricular work, educational work.
