CC BY
82
УДК 316.74:378.011.32
І.С. Нечітайло, кандидат соціологічних наук, доцент
КОМПЕТЕНТІСНИЙ ПОРТРЕТ СТУДЕНТА ВИПУСКНОГО КУРСУ: СПРОБА «ВИМІРЮВАННЯ» КОМПЕТЕНЦІЙ
Розкрито соціологічне бачення проблем, пов’язаних з процесом впровадження компетентнісного підходу у практику сучасної вищої школи. Наголошено на доцільності розроблення надійної методології дослідження реальних результатів цього процесу. Докладно описано одну з таких методологій (запропонована російськими вченими), висвітлено результати здійсненого на основі цієї методології авторського пілотажного дослідження компетентнісного портрета студента випускного курсу факультету «Соціальний менеджмент».
Ключові слова: компетентісний підхід, компетентісний портрет, компетенція.
Актуальні проблеми. З соціологічної точки зору навчання у ВНЗ -найважливіший період процесу соціально-професійного становлення особистості, її соціалізації, засвоєння зразків поведінки, соціальних засад, культурних норм і цінностей, знань і навичок, що дозволяють успішно функціонувати в галузі майбутньої професійної діяльності та суспільстві в цілому. Сучасні соціологи все частіше звертають увагу на необхідність формування в ході цього процесу такої інтегральної якості, як соціальна суб’єктність, тобто здатність змінювати соціальну реальність: не тільки адекватно реагувати на мінливість соціальних реалій, а й впливати на ці реалії власною дією. Саме тому соціологи не менше за інших учених, діяльність яких безпосередньо пов’язана зі сферою освіти, стурбовані питаннями реформування освіти і проблемою реалізації компетентнісного підходу, пов’язаного з цим реформуванням. Взагалі-то компетентнісний підхід в освіті
ґрунтується на принципах, дуже близьких соціологічному світогляду. Зважаючи на ці принципи, процес навчання у ВНЗ повинен не тільки давати необхідні знання, уміння і навички за фахом, а й формувати якості, необхідні індивіду для активної включеності в усі соціальні процеси. Фактично це відбивається в широкій класифікації компетенцій, до переліку яких входять не лише власне професійні, а й загальнокультурні, загальносоціальні, комунікативні та інші компетенції, тобто ті, які мають відношення до широкого кола соціального взаємодії.
Аналіз останніх джерел і публікацій. У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі накопичено величезну кількість різних публікацій, присвячених проблемі впровадження компетентністного підходу в освітню практику сучасної вищої школи. Цієї проблеми торкалися С. Антонова, В. Кузнєцова, В. Кузнєцов, В. Сєнашеєнко, Т. Фейлинг, І. Фрумін та ін. Проте переважаючу більшість робіт присвячено або власне теоретичним питанням, пов’язаним, наприклад, з уточненням поняття "компетенція", або практичним питанням, пов’язаним з розробленням нових освітніх програм і викладацьких методик, що відповідають компетентнісному підходу. Безумовно, ці роботи створюють потужну основу для вдосконалення освітнього процесу. Однак, реалізація компетентнісного підходу у вітчизняній вищій школі все ще містить безліч суперечностей. Одна з таких суперечностей вбачається в протистоянні прибічників і супротивників цього підходу. Перші наполягають на тому, що саме компетентнісний підхід на сьогодні є найбільш актуальним, оскільки дозволяє забезпечити необхідну спрямованість процесу соціально -професійного становлення особистості відповідно до високих вимог сучасного соціуму, що динамічно змінюється. Другі переконані, що компетенції фахівця не можуть бути сформовані навчальним закладом, вони формуються в процесі подальшої трудової діяльності [1]. Ця суперечність на сьогодні залишається нерозв’язаною. Такий стан справ пов’язаний з проблематичністю верифікації того, наскільки успішно процес формування компетенцій здійснюється в стінах ВНЗ. Отже, першим кроком на шляху розв’язання позначеного
суперечності мають стати розроблення надійної дослідницької методології і пошук конкретних методів, за допомогою яких можна було б відстежити, виміряти рівень "розвиненості", "сформованості" тих або інших компетенцій у майбутніх випускників ВНЗ. Визначення такої методології та методів може послужити ключем до розв’язання ще однієї проблеми - проблеми якості освіти. Це забезпечить можливість, по-перше, об’єктивно оцінювати діяльність навчального закладу; по-друге, намічати перспективи вдосконалення і конкретизувати напрямки коригування цієї діяльності: а) на рівні освітньої політики держави; б) на рівні культурно-освітнього середовища навчального закладу; в) на рівні конкретних практик (мікро-) суб’єктів освітнього процесу (викладачів і студентів).
Виклад основного матеріалу. Проте публікацій присвячених методології і методам дослідження, відстеження реальних результатів реалізації компетентністного підходу, дуже мало. Але, навіть серед цієї невеликої кількості є такі, що містять досить цікаві ідеї і практичні напрацювання. Наприклад, учені Пензенського державного університету архітектури і менеджменту дослідили так званий, "компетентнісний портрет", який розглядався як своєрідна модель, що дозволяє судити про якість освіти. Дослідники розробили методологію вимірювання компетенцій, що цей портрет утворюють.
Нещодавно (на початку 2012 р.) нами було здійснено спробу апробувати цю методологію. Результатами виконаної роботи ми і хочемо поділитися в цій статті, позначивши як мети опис використаної нами дослідницької методології і освітлення отриманих висновків.
Отже, повторимося, компетентнісний портрет фахівця складається з набору компетенцій - необхідних і важливих складових майбутньої соціально-професійної діяльності. Компетентністний портрет бакалавра менеджменту, на думку пензенських учених, складають такі підсумкові компетенції: 1) вміння ухвалювати рішення; 2) ініціативність; 3) командне лідерство; 4) орієнтація на досягнення; 5) аналітичне мислення.
Кожна компетенція представлена набором споріднених поведінкових індикаторів, тобто стандартів поведінки, що спостерігаються в діях людини — «володаря», «носія» цієї компетенції.
На основі копіткої та ретельної дослідницької роботи, низки логічних і математичних процедур пензенські вчені вибудували шкали виміру компетенцій. Не вважаємо за необхідне вдаватися до подробиць самої процедури побудови цих шкал і перевірки їх на надійність, тобто займатися реферуванням публікації, яка знаходиться у вільному доступі [2]. Пропонуємо зосередити увагу на основних методологічних моментах. У зв’язку з цим відмітимо, що розроблені шкали є переліком поведінкових індикаторів, за допомогою яких можна виміряти конкретні "риси" компетентнісного портрету бакалавра менеджменту, виявити їх наявність (виразність) у окремого індивіда, а також представленість на рівні конкретної соціальної групи. Останнє дозволяє представити загальну ситуацію, виявити проблеми підготовки, не пов’язані з особистими, індивідуальними здібностями кожного студента.
Систему нумерації градацій кожної шкали розроблено таким чином, що "0" — погранична відмітка. Деякі компетенції мають так звані "негативні точки", які означають поведінку, що спостерігається у "середніх" носіїв компетенції (але не у найкращих) і занижує загальний рівень їх компетентності. Негативні точки потрібні для подальшого розвитку компетенції - як приклад поведінки, якої треба уникати [2, с. 75]. У разі потрапляння в інтервал від пограничного, "нульового" значення до максимального за шкалою вважається, що респондент має аналізовану компетенцію. Чим вище бал за шкалою, тим більш вираженою є компетенція. Так, досягнення двобального порогу свідчить про бажаний (але поки що не достатній) рівень "розвиненості" компетенції, а досягнення трибального є свідченням на користь достатнього рівня.
Апробацію запропонованої методології ми спробували здійснити, узявши за об’єкт дослідження студентів випускного курсу факультету
"Соціальний менеджмент"(далі за текстом — СМ). Як метод збирання даних використовувався традиційний для соціології метод анкетного опитування. Питання анкети було сформульовано у вигляді проблемних ситуацій, з якими респонденти стикалися або можуть зіткнутися в їх практичній діяльності. Кожна альтернатива відповіді на те чи інше запитання являла собою поведінкову модель — як найбільш вірогідну реакцію респондента на проблемну ситуацію. Вибір респондентом тієї чи іншої моделі свідчить про рівень "розвиненості" відповідної компетенції. За допомогою такого інструментарію було опитано нинішніх студентів випускних курсів (спеціалітету та магістратури) факультету СМ (вибірка склала 15 чол.). У цьому разі, незважаючи на істотні відмінності програм підготовки магістрів і спеціалістів, ми не визнали за потрібне їх розділяти. Річ у тім, що застосована нами методологія виміру компетенцій розроблялася для бакалаврів. Усі нинішні п’ятикурсники в недалекому минулому пройшли бакалаврську програму навчання, а отже, усі вони тією чи іншою мірою повинні володіти переліченими компетенціями.
При аналізі отриманих даних ми звернулися до методів їх агрегації, запозичених у математичної статистики, а саме до процедур обчислення середніх показників за кожною шкалою (середньоарифметичного чи/або медіанного значення залежно від характеру розподілу).
По закінченні дослідження були отримані такі результати.
КОМПЕТЕНЦІЯ 1
Середній показник представленості цієї компетенції в групі студентів дорівнює 2,4. Проте насправді рівень представленості ще вищий, оскільки розподіл був нерівномірним і скошеним у праву вісь шкали. Тому в даному випадку більш репрезентативним буде медіанний показник, який дорівнює 2,75. У буквальному розумінні це означає, що половина усіх виборів за цією шкалою локалізується вище за відмітку 2,75.
КОМПЕТЕНЦІЯ 2
Середній показник представленості цієї компетенції дорівнює 2,5. В цьому разі розподіл також був нерівномірним, але скошеним в ліву вісь шкали. Медіанний показник розподілу за цією шкалою дорівнює 2,37. Це означає, що половина усіх виборів локалізується до відмітки 2,37.
Аналогічним чином інтерпретувалися дані за кожною шкалою, що представляли ту чи іншу компетенцію з п’яти основних. Слід зазначити, що деякі компетенції (командне лідерство, орієнтація на досягнення і аналітичне мислення) представлялися двома ключовими якостями і задавалися двома відповідними шкалами.
Узагальнюючи отримані результати і підбиваючи підсумки, зробимо "нарис" компетентнісного портрету студента випускного курсу факультету СМ:
• •• він уміє працювати в команді на загальний результат, сам докладає до цього великих зусиль і прагне переконати усіх членів команди працювати так само (3,5 бали - достатній рівень розвитку компетенції "Командне лідерство" в аспекті колективної роботи на результат);
• •• має аналітичне мислення і здатний самостійно розробляти проблему, організовуючи у напрямку її розв’язання діяльність групи людей (більше двох чоловік) (3 бали - достатній рівень розвитку компетенції "Аналітичне мислення" в аспекті масштабності бачення проблеми і впливу на її розв’язання);
•• здатний ухвалювати самостійні, зважені рішення і відчуває в собі сили самостійно їх апробувати (2,75 бали - бажаний рівень розвитку компетенції "Вміння ухвалювати рішення");
• • якщо він щось робить, то схильний докладати додаткових зусиль до виконання роботи, робити більше, ніж від нього вимагають (2,35 бали -бажаний рівень розвитку компетенції "Ініціативність");
•• орієнтований на завершеність дії і результат, що як мінімум відповідає "стандарту", проте сам цей стандарт не задає (2,3-2,4 бали -бажаний рівень розвитку компетенції "Орієнтація на досягнення");
• о слід попрацювати над розвитком здатності до здійснення складного аналізу (2,1 бал - бажаний рівень розвитку компетенції);
оо крім того, студент випускного курсу факультету СМ не досить сильний як лідер; сила його лідерської ролі обмежується проведенням різних заходів (зборів, наприклад) і донесенням до колективу інформації про важливі та цікаві події, яку він постійно намагається відстежувати (0,7 бали - низький рівень розвитку компетенції "Командне лідерство" в аспекті сили лідерської ролі, масштабів лідерського впливу).
Як бачимо, отриманий портрет представлений переліком якостей, що характеризують п’ять основних компетенцій, необхідних управлінцеві. Перевищення двобального порогу представленості усіх компетенцій в студентській групі факультету СМ свідчить про те, що студенти мають повний набір усіх перелічених управлінських компетенцій, переважно на бажаному рівні, що в цілому є непоганим показником якості освітньої діяльності факультету. Проте є і проблемні зони, на які треба звернути увагу. Зокрема, слід більше уваги приділяти поглибленню аналітичного мислення, а також розвитку деяких особистих лідерських якостей майбутніх соціальних управлінців (таких, як, наприклад, сила лідерської ролі).
Але підкреслимо, що ці шкали розроблялися у тому числі і для тестування людей, що вже закінчили навчання і працюють за фахом. У зв’язку з цим припустимо, що достатній рівень багатьох компетенцій може бути досягнутий тільки в ході тривалої професійної практики. Проте в процесі
навчання у ВНЗ цілком можуть формуватися схильності до подальшої успішної практичної діяльності.
Висновки. проведене нами дослідження є пробним, пілотажним. Його методологія не є досконалою. Вона містить немало "білих плям", які потребують ретельного наукового аналізу і опрацювання, вимагає адаптації до кожної конкретної спеціальності. Однак навіть з урахуванням недосконалості методології дослідження дозволило: а) простежити переваги і недоліки підготовки майбутніх фахівців; б) намітити перспективи вдосконалення методології і методів "вимірювання" компетенцій, що формуються в стінах ВНЗ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Сенашеенко, В. С. О компетенциях, квалификации и компетентности / В. С. Сенашеенко, В.А. Кузнецова, В.С. Кузнецов // Высш. образование в России. — 2010. - №6. — С. 18-26.
2. Кондратьев Э.В. Компетентностный портрет бакалавра менеджмента / Э.В. Кондратьев, С.С. Чемезов // Вестн. высш. школы Alma Mater.-2011. — №9. — С. 72-76.
КОМПЕТЕНТНОСТНЫЙ ПОРТРЕТ СТУДЕНТА ВЫПУСКНОГО КУРСА: ПОПЫТКА "ИЗМЕРЕНИЯ"
КОМПЕТЕНЦИЙ
Нечитайло И. С.
Раскрыто социологическое видение проблем, связанных с процессом внедрения компетентностного подхода в практику современной высшей школы. Акцент сделан на необходимости разработки надежной методологии исследования реальных результатов этого процесса. Детально описана одна из таких методологий (предложенная российскими учеными), освещены результаты авторского пилотажного исследования компетентностного
портрета студента выпускного курса факультета "Социальный менеджмент", осуществленного на основе этой методологии.
Ключевые слова: компетентностный подход, компетентностный
портрет, компетенция.
COMPETENCIVE PORTRAIT OF STUDENT OF FINAL COURSE: ATTEMPT "of MEASURING" COMPETENSES
Nechitajlo I. S.
The article is devoted to the problem of introduction of competencive approach in practice of modern higher school. There is sociological vision of the problem opens up. An accent is done on the necessity of development of methodology of research of the real results of this process. One of such methodologies (offered by scientists from Russia) is described in detail. And the results of author’s pilotage research of competencive portrait of student of faculty "Social management", carried out on the basis of this methodology, are illuminated.
Keywords: competence, competencive portrait, competencive approach.
