CC BY
61
УДК 1:001+930(4)
С. Ш. АИТОВ1
'*Дн1пропетроБський нацюнальний ушверситет зал1зничного транспорту iMeHi акад. В. Лазаряна (м. Дншропетровськ), ел. пошта antroposom@gmail.com. ORCID: 0000-0001-9049-5868
КОГН1ТИВНИЙ Д1АЛОГ СХ1ДНОеВРОПЕЙСЬКО1 ФШОСОФП ПЕРШО1 ПОЛОВИНИ ХХ СТ. ТА МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ 1С-ТОРИЧНО1 АНТРОПОЛОГИ
Мета. Проблемою дано! роботи е вивчення iнтeлeктуальних взаGмовпливiв фiлософських концeпцiй та мeтодологiй соцiально-гуманiтарних наук. Мета цiеi статтi полягае у дослвджент когнiтиБного дiалогу фь лософських 1дей мислитeлiБ Сходно! £вропи першо! половини ХХ столiття та теоретичних пiдходiБ вторично! антропологи. Методолопя дано! працi складаеться i3 таких iнтeлeктуальних пiдходiБ, як системно -структурний, мiждисциплiнарний, джерелознавчий та порiвняльний методи. Наукова новизна. Наукова новизна статп полягае у аналiзi когнггивних БзаемоБплиБiБ рiзних напрямшв фiлософських пошушв та по-тужного представника юторичного пiзнання, iсторичною антропологiею. Були рeалiзованi реконструкцй' та вивчення когнiтиБного дiалогу цього напрямку iсторичноi' науки iз концeпцiями фiлософii й iсторii' науки, фшософськими основами етшчно! психологи, теориями фшософп культури. Висновок. КогнiтиБний дiалог схiдноеБропeйських фiлософських студiй першо! половини ХХ столгття з мeтодологiчними тдходами вторично! антропологй' було рeалiзовано за iнтeлeктуальною схемою, яка складаеться iз низки eлeмeнтiБ. До них входять, зокрема, утворення системи наукових щей для рeалiзацii зазначеного дiалогу, утворення розго-рнуто! системи дисциплшарного дiалогу фiлософських концeпцiй та теоретичних мeтодiв вторично! антропологи.
Ключовi слова: фiлософiя, В.1. Вернадський, Г.Г. Шпет, М.М. Бахтш, когнiтиБний дiалог, iсторична ан-тропологiя.
Актуальшсть теми дослщження
Анатз методологш схщноевропейських ми-слител1в першо! половини ХХ стол1ття, В.1. Ве-рнадського, Г.Г. Шпета, М. Бахтша е вельми важливим для сучасно! фшософп гуманпарних наук. Зокрема вивчення творчо! спадщини М.М. Бахтша, А. Жиру[10] та А. Робшзона [11] присвячен виршенню даного завдання. Однак вони ор1ентоваш, головно, на розумшня кон-цепцш фшософп культури, а не динамши науки.
Дослщження зазначено! проблематики у га-луз! фшософп науки дае змогу наблизитись до виршення наступних наукових завдань:
- анатз застосування теоретичних тд-ход1в сощально-гуманпарних наук у фшософ-сько-наукових студ1ях, у тому числ1 присвяче-них осмисленню динамши природознавства;
- з'ясування рол! фшософсько!' думки у ге-нез1 та розвитку юторично!' науки й тако! ii впливово! когнпивно!' гшки, як юторична ан-трополопя;
- осмислення шлях1в взаемовплив1в фшософп гуманпарних дисциплш та юторично!' ан-
тропологи, представника й найбшьш креативного елемента у структур! юторичного тзнан-ня.
Мета дослщження
Проблема роботи полягае у дослщженш ко-гштивних взаемодш фшософських пошуюв та концепцш сощально-гуманпарних наук.
Метою дано! статп е анал1з взаемовплив1в щей низки фшософ!в Схщно!' Свропи першо! половини ХХ ст. на когштивш особливост суспшьних, зокрема, юторичних наук та до-слщницьких метод1в юторично!' антропологи.
Методолопя
Методолопя дано! роботи мютить таю тео-ретичн пщходи, як системно-структурний метод, м!ждисциплшарний метод, пор1вняльний та джерелознавчий методи.
Осмислення когштивних особливостей проблемного поля, динамши сощально-гуманпарних та природничих наук мають ютотт штелектуальт традици у впчизнянш фшософськш думщ Анатз науки теоретичних питань наукового тзнання, зокрема його сощально-гуманпарних, юторичних сегменнв
мiститься у фiлософських працях
B.1.Вернадського. Вiн осмислював такi пробле-ми розвитку й когнiтивних та соцюкультурних засад наукового пiзнання, як вплив фшософи та релши i мистецтва на розвiй науки; когштивне значення фшософи та ютори науки у системi наукових дисциплiн; революци у науковому пiзнаннi; вплив шдивщуальних психiчних та iнтелектуальних рис вченого на його про-фесiйну дiяльнiсть.
На вiдмiну вiд штелектуально! традици, характерно! для захщноевропейських науки та фшософи, В.1.Вернадський вважав за необхщне брати до уваги !х тiсний iнтелектуальний зв'язок i взаeмодiю. З його точки зору, фшософ-ськi ще! мають велике значення у створенш наукових теорiй i гiпотез, що iстотно впливае на зростання наукового шзнання.
Без фшософсько! рефлекси наукова думка неможливо достатньо ефективно осмислювати гiпотези, теори й навiть колективнi уявлення[4, с.93-96]. Визнаючи iнтелектуальну дiю фшософи на наукове пiзнання, В.1.Вернадський не обмежуе свое розумшня даного процесу рамками пiзнавальних впливiв на розвиток наук, фшософських мiркувань та щей. На його думку, релшя i мистецтво, як сощально культурнi феномени, котрi межують iз суспшьно-гуманiтарними науками, також здшснюють суттеву розумову дiю на динамшу наукового пiзнання[4, с.203].
Аналiзувати штелектуальш впливи на науку мають, з точки зору В.1.Вернадського, iсторiя ^ за суттю, вiдповiдний роздiл фшософи. Згщно з реконструкцiею теорiй з фшософи науки та юторично-наукових щей вченого, проведено!
C.Р.Мшулинським, вчений виокремлював два типи студiй. Перший тип, «прагматичний, му-сив бути орiентований на збiр та опис факпв i подiй науково! динамiки. Другий тип мае на метi вщкриття шляхiв та закономiрностей розвитку наукового тзнання[6, с.41]. Досить легко пом^ити, що перший елемент анатзу науки, за В.1.Вернадським, сшвпадае з основним ма-сивом праць, присвячених вивченню iсторi! певних наукових дисциплш. Другий елемент аналiзу мае чимало спшьного з проблематикою та змютом фiлософi! науки. Зазначенi iде! В.1.Вернадського дозволяють вважати його одним iз засновникiв фiлософсько-наукових до-слiджень у галузi фiлософi! науки. (
Низка щей вченого з ще! галузi фiлософi!
передуе концепщям постпозитивiстсько! пара-дигми, яка передбачае аналiз соцюкультурно! розмiрностi динамiки науки та корелюе з теоре-тичними пiдходами юторично! антропологi!. Так, В.1.Вернадський сформулював основи концепци наукових революцiй та !х соцюкуль-турно! зумовленостi [2, с.216-217], задовго до публiкацi! вiдомо! книги Т.Куна. На вiдмiну вiд сучасних йому неопозитивiстських концепцiй, вчений вважав за необхщне аналiзувати вплив особистюних рис, iндивiдуально! психологi! науковцiв на !х iнтелектуальну творчiсть [2, с.216]. Дана iдея також випереджае когштивш пiдходи постпозитивiстiв, зокрема М.Поланi та Ст.Тулмша. Ц дослiдники присвятили студи з фшософи науки аналiзу, вщповщно, психо-логiчних (М.Поланi) та соцюкультурних (Ст.Тулмша) пщвалин наукового пiзнання.
У рiчищi тенденцiй до «персошфшаци» та «психолопзаци» студiй над фiлософськими основами та юторичною динамiкою науки, запро-понованих В.1.Вернадським, слiд розум^и мiркування вченого про рiзницю у штелекту-альному «баченнi» простору математиками (безструктурований простр) i вченими приро-дознавцями (структурований простiр) [4, с.15]. Цi фiлософськi уявлення корелюють iз ана-логiчними iдеями О.Койре, сумiжними як з концепцiями iсторично! школи «анналiв», так i з класичними дослiдженнями iсторично! антро-пологi! (М.Блок, Л.Февр, Ж.Ле Гофф, А.Я.Гуревич та ш.), якi аналiзували проблематику сприймання простору й часу шдивщуума-ми та соцiумами минулих епох. Таким чином, слщ визначити засадничий для вiтчизняно! фiлософсько! й науково! думки характер фшо-софсько-наукових та юторично-наукових щей автора теори ноосфери. Вш знайшов прояв у постановщ та початку вирiшення проблеми штелектуального змiсту i динамiки наукового шзнання та корелящях з сощально-гумаштарними й iсторично-антропологiчними студiями теоретичних пошуюв вченого.
Мiркування В.1.Вернадського про сутнюш риси розвою науки, вплив на нього сощально-психологiчних та суспшьно-культурних чин-никiв велися ним з точки зору представника природознавства. З штелектуально! точки зору соцiально-гуманiтарних наук дану проблематику дослщжували сучасники автора ноосферно! концепцi!, Г.Шпет та М.М.Бахтш. Г.Шпет став одним iз засновникiв впливово! нинi науки
сощально-гумаштарного циклу, етнiчно! психологи. Вш розумiв етнопсихологiю як сферу знань, яка допомагае з'ясувати вш аспекти бут-тя сощуму, серед яких i динамiку наукового шзнання, яка, значною мiрою, визначаеться оригшальними рисами ментальностi та соцюкультурних традицш i контексту певних кра!н. На думку Г.Шпета, величезний обсяг ш-формацi! про суспiльство та рiзноманiтнi соцiальнi групи, якi виокремлюються за еко-номiчними та культурними ознаками (зокрема наукове спiвтовариство та його гшки, котрi розподiляються за професшним критерiем), ви-ступае важливим чинником розумшня багато-аспектних процешв суспiльного розвитку [9, с.33]. Такий когштивний пiдхiд до аналiзу ди-намiки науки е i зараз вельми актуальним, але мало розповсюдженим у студiях з фiлософi! та юторично! антропологи. Етно-психолопчш аспекти процешв розвитку наукового пiзнання часто е латентними, майже неусвiдомленими дослщниками. Так, численнi працi про «науко-ву революцiю» ХУШ ст. у Захщнш Gвропi, неявно штегруючи у склад !! пояснень, чинник ментальност тогочасного суспiльства, фактич-но лишають цю проблему осторонь мейн-стримних концепцiй даного визначного ште-лектуального та сощокультурного феномену.
Дослiдження Г.Г. Шпета мають полщисци-плiнарний характер, поеднуючи концепцi! з етнiчно! психологи та фшософи гумаштарних наук. Фшософсью й фiлологiчнi роботи М.М.Бахтiна продовжують цей науковий тренд. Вони виконаш у традицiях мiждисциплiнарно-го шдходу (сформованого у французьких юто-рично-антрополопчних дослiдженнях 1920х-1940х рокiв) значною мiрою присвяченi осмис-ленню когштивних особливостей та суспшьно-го значення сощально-гумаштарних наук. По-казовим, з точки зору зростання соцiального впливу науки у першш третинi ХХ ст., е звер-нення до осмислення !! змiсту та потенщалу представникiв багато у чому рiзних штелекту-альних традицiй, В.1.Вернандського та М.М.Бахтша. Очевидно, що з приводу особливостей науково! спецiалiзацi! та фшософських поглядiв М.М.Бахтiн опiкувався передуем ос-мисленням соцiогуманiтарного проблемного поля.
У просторi фiлософського аналiзу автор теорш амбiвалентностi та карнавалу можна виокремити таю проблеми, як сутнiсть предме-
ту сощально-гумаштарних наук, когштивна самобутнiсть гуманiтарно! думки, значення ка-тегорi! тексту для сощогумаштарних концеп-цiй, рiзноманiтнi аспекти дiалогу як основного методу та вщмшносп соцiогуманiтаристики, проблеми пам'ятi та розумшня.
Найважлившим чинником, який вщокрем-люе соцiально-гуманiтарнi науки вiд природни-чих та технiчних, е !х предмет. Вiдповiдно до бiльш абстрактно! формули вш являе собою «выразительное и говорящее бытие». Зпдно з даним шдходом, М.М. Бахтiн вщзначае, що гу-манiтарнi науки - це науки про людину у !! спе-цифiцi, але не про неживi об'екти та природш явища [2, с.307]. Аналогiчний шдхщ до ро-зумiння основного наукового завдання та шзнавального змiсту юторично! антропологи був властивий одному iз засновниюв цiе! науки, М.Блоку. На його думку, головним предметом юторично! антропологи е людина у !! юторич-ному чась
Пiзнавальну окремшнють соцiально-гуманiтарних наук М.М.Бахтiн вбачав i у !! орiентованостi на дiалог, оскiльки гуманiтарна думка виникае при осмисленш чужих думок, волевиявлень, соцiально-культурних проявiв [2, с.297]. Сфокусованють соцiогуманiтаристики на розумiння та штерпретаци iнших думок зумовлюе високу позитивну значущють для не! текстiв. М.М.Бахтш вважае !х похiдним пунктом всшякого гуманiтарного дослiдження. Бiльш того вивчення рiзноманiтних проявiв людсько! психши та дiяльностi зовнi тексту й незалежно вщ нього е межою, яка вщокремлюе соцiально-гуманiтарнi науки вщ iнших еле-ментiв наукового шзнання[ 2 , с.307]. Така «текстуальна орiентованiсть» фiлософських концепцiй М.М.Бахтiна стала одшею iз основ формування семютичних дослiджень, якi ставили на меп, зокрема, аналiз знаково - сим-волiчних аспектiв соцiокультурних процешв. Вони е когнiтивно сумiжними iз iсторичною антропологiею. Пiзнiше iнтелектуальний симбюз семiотики та iсторично! антропологi! буде реалiзований у творчостi учасникiв Тар-тусько-Московсько! семiотично! школи пiд проводом Ю.М.Лотмана.
1з розумiнням М.М.Бахтiним тексту як основного «сенсоутворюючого» елементу соцюгумаштаристики тiсно пов'язана теорiя дiалогу та дiалогiзму. Дiалог у суспiльно-культурному пiзнаннi являе собою складну
взаeмодiю тексту як ношя шформаци про певнi аспекти реальност (iсторичнi, соцiальнi, куль-турнi) й «образующе-обрамляющего» контексту [2, с.301]. Дiалогiчний метод сощально-гуманiтарного шзнання, сформульований М.М.Бахтiним, е складним штелектуальним й суспiльно-культурним феноменом. Серед його аспектов можна виокремити такi, як довiра до iншого слова (шформащя), добровiльне прий-няття шшо! точки зору, готовнють до навчання новому, можливють розумiння глибинного змiсту будь-яких подш або концепцiй, розумш-ня сшвюнування багатьох смислiв у об'ектах гумаштарного пiзнання [2, с.317].
Дiалог, або iнтелектуальний простiр дiалогу, передбачае розумову еднють його учасникiв, а отже можливють !х порозумiння [7, с.392].1з ще! концепци пiзнавальних основ сощогу-манiтаристики, аргументовано! М.М.Бахтiним, випливае його дослщницький iнтерес до аналiзу проблем пам'ятi та розумiння [2, с.89], як iнтелектуальних, психiчних i культурних основ дiалогiчних вiдносин.
Таким чином, М.М.Бахтш створив цiлiсну i логiчно взаемопов'язану систему розумiння та дослщження сутностi i особливостей сощально-гуманiтарних наук. До И складу входять мiждисциплiнарнiсть - як методолопчний пiдхiд, текст - як головний предмет студш, дiалог - як зааб аналiзу проблемного поля, ка-тегори пам'ятi та розумiння - як передумови та чинники дослщницького реалiзацil дiалогiзму. Означенi когнiтивнi елементи властивi також iсторичнiй антропологи, хоча i з урахуванням и когштивно! специфiки. Так, мiждисциплiнар-ний пщхщ е основним теоретичним пiдходом ще! науки. Тексти слугують головним джере-лом шформаци. З другого боку, у дусi фшософ-сько! теори М.М.Бахтiна, Ю.М.Лотман розумiв соцiально-культурну реальнють та поведiнку людей минулого як макро i мiкротекст культурного ушверсуму («мегатексту»). 1дея дiалогiзму втшилася у принципi «вопрошения» iсторичних джерел, осмислення подiй минулого з точки зору !х учасникiв. Питання юторично! пам'ятi входять до складу проблемного поля сучасно! юторично! антропологи. Вс зазначенi елементи «концептуального фундаменту» ви-никли у рiчищi захщноевропейських юторично-антропологiчних дослiджень першо! третини ХХ ст. Аналопчш теоретичнi шдходи були ге-нерованi у працях М.С.Грушевського та його
науково! школи у 1920-х роках, за суттю, неза-лежно вщ праць М.М.Бахтина. Цi теори знайшли втiлення при вивченнi фшософом пов-сякденного життя та культури середньовiчно! Свропи [1, с.57-58].
Наукова новизна
Дана праця аналiзуе когштивш взаемовпли-ви мiж рiзними напрямами фiлософського пiзнання й iсторичною наукою, уособленою iсторичною антропологiею. Реконструйовано й вивчено когштивний дiалог останньо! з фшо-софiею й iсторiею науки (роботи В.1.Вернадського), фiлософських аспектiв етшчно! психологи (концепци Г.Г. Шпета), фшософи культури (теори М.М.Бахтiна).
Висновки
Отже, бачимо рiзнi когнiтивнi пiдходи схщноевропейських мислителiв до розумiння наукових особливостей сощогумаштарних наук та iнтелектуальних кореляцш i взаемовпливiв фiлософських пошукiв та методологш юторично! антропологи. Розумшня дано! проблематики В.1. Вернадським засновуеться на уявленнях про необхщнють дослiдження «сощально-гумаштарно! розмiрностi» динамши наукового пiзнання, врахування у вщповщних студiях особистiсних псиичних рис вчених та суспшь-но-культурного контексту !х дiяльностi, що фактично передувало створенню постпози-тивiстських теоретичних пiдходiв у фшософи науки.
Г. Шпет вказуе на важливiсть бiльш детального аналiзу окремих аспектiв впливу сощогумаштарних чинниюв на розвиток науки. Вш виокремлюе осмислення ди чиннику етнопси-хологiчних особливостей на науковi до-слiдження.
М.М. Бахтш створив логiчну i теоретично розгалужену когнiтивну систему методо-логiчних особливостей та пiдходiв сощогу-манiтаристики. До И складу входять зокрема таю елементи, як «людиноцентризм» суспшь-но-гумаштарних наук, дiалогiзм, текстуальна орiентованiсть та мiждисциплiнарний характер.
Вiдповiдно до розумшня даними фшософа-ми науково! специфши соцiальногуманiтарного пiзнання реалiзувався дiалог !х концепцiй iз методологiчними пiдходами юторично! антропологи. Так, ще! В.1. Вернадського перетина-ються iз юторично-антрополопчними концеп-
тами у iнтелектуальному просторi дослiдження iндивiдуально-психологiчних та сощально-психолопчних засад соцiокультурно! й науко-во! динамiки.
Етнопсихологiчнi студi! Г.Г. Шпета взаемоддать iз когнiтивно близькою до не! юторичною антропологiею, оскiльки штелекту-альнi пiдходи нацiонально! психологi! та зазна-чено! iсторично! дисциплiни утворюють фак-тично, спiльний когнiтивний ушверсум.
Теоретичнi пiдходи М. М. Бахтша знайшли втiлення у його вщомш працi про творчiсть Ф. Рабле, в якш формулювання змiстовно глибо-ких фiлософських iдей поеднуеться iз масштаб-ними й науково-адекватними, юторично-антропологiчними реконструкцiями рiзно-манiтних форм суспшьно-культурного та пов-сякденного життя суспiльства пiзнього Се-редньовiччя й Ренесансу.
Таким чином, когштивний дiалог схщноев-ропейських фiлософських пошукiв та юторич-
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айтов, С. Ш. Фшософ1я культури М. М. Бахтша: вторично-антрополопчш вим1ри / С. Ш. Айтов // Антрополопчш вим1ри фшософ-ських дослвджень. - 2013. - Вип. 3. - С.52-61.
2. Бахтин, М. М. К философским основам гуманитарных наук : Собр. соч. в семи томах. Т. 5 / М. М. Бахтин. - Москва : Языки славянских культур, 2000. - С.7-13.
3. Бахтин, М. М. Проблема текста в лингвистике, философии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа / М. М. Бахтин. - Москва : Наука, 1986. - С. 297-326.
4. Вернадский, В. И. Мысли о современном состоянии истории знания / В. И. Вернадский. -Москва : Наука, 1988. - 334 с.
5. Вернадский, В. И. О научном мирозрении истории знания / В. И. Вернадский. - Москва : Наука, 1981. - С. 191-235
6. Вернадский, В.И. Размышления натуралиста. Пространство и время в неживой природе /
С. Ш. АИТОВ 1
но-антрополопчних методолопчних шдход!в реал!зувався за штелектуальною схемою, яка включае наступи етапи:
1) утворення широких розумових засад для його реал!заци (ще! В. I. Вернадського);
2) детал!защя проблематики («етнопсихо-лопзм» Г.Шпета);
3) утворення розгорнуто! системи м1ждис-циплшарного д1алогу (концепци М. М. Бахтша).
М!ждисциплшарна методолопя та теоре-тичш тдходи до вивчення сощокультурно! та науково! динамши, реал!зоваш в працях В. I. Вернадського, Г.Шпета, М. М. Бахтша стали тзнавальною основою для створення концеп-туальних основ схщноевропейсько! юторично! антрополог!!'. Вони знайшли втшення у творчо-ст! А.Я. Гуревича, А.Л. Ястреб!цько!, Г.С. Кнабе, Ю.Л. Безсмертного, Н.Я. Яковенко та шших досл!дник!в.
В. И. Вернадский. - Москва : Наука, 1975. -565 с
7. Гоготишвили, Л. А. Комментарии к работе М. М. Бахтина и «К философии гуманитарных наук» Т. 5 / Л. А. Гоготишвили. - Москва : Русские словари, 1996. - С. 386-401.
8. Микулинский, С. Р. В. И. Вернадский как историк науки / С. Р. Микулинский. -Москва : Наука, 1988. - С.19-41.
9. Шпет, Г. Г. Введение в этническую психологию / Г. Г. Шпет // Философско- психологические труды. - Москва : Наука, 2005. - С.3-70.
10. Giroux, A. Bakhtin's carnival applied to contemporary culture [Електронний ресурс] / A. Giroux. - Режим доступу: http://www.alexandragiroux.net/hello-world/. -Назва з екрана. - Перев1рено 26.11.2015.
11. Robinson, A. In theory Bakhtin: dialogism, polyphony and heteroglossia [Електронний ресурс] / A. Robinson. - Режим доступу: https://ceasefiremagazine.co.uk/in-theory-bakhtin-1/. - Назва з екрана. - Перев1рено 26.11.2015.
'* Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта имени академика В. Лазаряна (г. Днепропетровск), эл. почта an1roposom@gmail.com, ОЯСГО: 0000-0001-9049-5868
КОГНИТИВНЫЙ ДИАЛОГ ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКОЙ ФИЛОСОФИИ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ В. И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ ИСТОРИЧЕСКОЙ АНТРОПОЛОГИИ
Цель. Проблемой данной работы является изучение интеллектуальных взаимовлияний философских концепций и методологий социально-гуманитарных наук. Цель этой статьи заключается в исследовании когнитивного диалога философских идей мыслителей Восточной Европы первой половины Х1Х столетия и теоретических подходов исторической антропологии. Методология данной работы включает такие интеллектуальные подходы, как системно-структурный, междисциплинарный, источниковедческий и сравнительный методы. Научная новизна. Научная новизна статьи заключается в анализе когнитивных взаимовлияний разных направлений философских поисков и мощность представителя исторического познания, исторической антропологии. Были реализованы реконструкция и изучение когнитивного диалога этого направления исторической науки с концепциями философии и истории науки, философскими основами этнической психологии, теориями философии культуры. Выводы. Когнитивный диалог восточно-европейских философских исследований первой половины Х1Х столетия и методологическими подходами исторической антропологии осуществился по интеллектуальной схеме, которая включает ряд элементов. К ним относятся, частности, создание умственных условий для реализации указанного диалога, детализация программы диалога, создание развернутой системы междисциплинарного диалога философских концепций и теоретических методов исторической антропологии.
Ключевые слова: философия, В.И. Вернадский, Г.Г. Шпет, М.М. Бахтин, когнитивный диалог, историческая антропология
1 *
S. SH. AYTOV 1
1*Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan (Dnipropetrovsk), e-mail antroposom@gmail.com, ORCID: 0000-0001-9049-5868
COGNITIVE DIALOGUE OF EAST EUROPEAN PHILOSOPHERS OF THE FIRST HALF OF THE ХХ C. AND METHODOLOGICAL APPROACH OF HISTORICAL ANTHROPOLOGY
Purpose. The problem of this paper is to study the mutual influences of smart philosophies and methodologies of social sciences and humanities. The purpose of this article is to study the cognitive dialogue of philosophical ideas of Eastern Europe thinkers in the first half of the nineteenth century and the theoretical approaches of historical anthropology. The methodology of this work includes such intellectual approach as systematic and structural, interdisciplinary, source of study and comparative methods. Scientific novelty. Scientific novelty of the article is to analyse the cognitive interferences of different directions of philosophical searches and representative power of historical knowledge, historical anthropology. The reconstruction and study of cognitive dialogue of this area of historical science with the concepts of philosophy and the history of science, the philosophical basis of ethnic psychology, theories of the philosophy of culture were implemented. Conclusion. The cognitive dialogue of Eastern European philosophical research of the first half of the XX century and methodological approach of historical anthropology was materialized in the intellectual scheme, which includes a number of elements. These include: details, the creation of mental conditions for implementing this dialogue, detailing the program of dialogue, the creation of deployed interdisciplinary dialogue system of philosophical concepts and theoretical methods of historical anthropology. Key words: philosophy, VI Vernadsky, GG Shpet MM Bakhtin, cognitive dialogue, historical anthropology
REFERENCES
1. Aitov S. Sh. Filosofiia kultury M. M. Bakhtina: istorychno-antropolohichni vymiry [Philosophy of culture M. M. Bakhtin: historical and anthropological measurements]. Antropolohichni vymiry filosofskykh doslidzhen -Anthropological measurements of philosophical research, 2013, issue 3, pp.52-61.
2. Bakhtin M.M. K filosofskim osnovam gumanitarnykh nauk [To the philosophical foundations of the Humanities]. Moscow, Yazyki slavyanskikh kultur Publ., 2000, pp.7-13.
3. Bakhtin M.M. Problema teksta v lingvistike, filosofii i drugikh gumanitarnykh naukakh. Opyt filosofskogo analiza [The problem of text in linguistics, philosophy and other humanitarian Sciences. Experience of the philosophical analysis]. Moscow, Nauka Publ., 1986, pp. 297-326.
4. Vernadskiy V.I. Mysli o sovremennom sostoyanii istorii znaniya [Thoughts about the current state of history knowledge]. Moscow, Nauka Publ., 1988. 334 p.
5. Vernadskiy V.I. O nauchnom mirozrenii istorii znaniya [On the scientific worldview of history knowledge]. Moscow, Nauka Publ., 1981, pp. 191-235
6. Vernadskiy V.I Razmyshleniya naturalista. Prostranstvo i vremya v nezhivoy prirode [Reflections of a naturalist. Space and time in nature]. Moscow, Nauka Publ., 1975. 565 p.
7. Gogotishvili L.A. Kommentarii k rabote M. M. Bakhtina i «K filosofii
8. gumanitarnykh nauk» T. 5 [Comments on the work of M. M. Bakhtin and "the philosophy of the Humanity science" Vol. 5]. Moscow, Russiye Slovari Publ., 1996, pp. 386-401.
9. Mikulinskiy S.R. V. I. Vernadskiy kak istorik nauki [V. I. Vernadsky as a historian of science]. Moscow, Nauka Publ., 1988, pp.19-41.
10. Shpet G.G. Vvedeniye v etnicheskuyu psikhologiyu [Introduction to ethnic psychology]. Moscow, Nauka Publ., 2005, pp. 3-70.
11. Giroux A. Bakhtin's carnival applied to contemporary culture. Available at : http://www.alexandragiroux.net/hello-world/. (Accessed 26.Nov.2015).
12. Robinson A. In theory Bakhtin: dialogism, polyphony and heteroglossia. Available at: https://ceasefiremagazine.co.uk/in-theory-bakhtin-1/. (Accessed 26.Nov.2015).
Стаття рекомендована до публгкацИ д. ф1л. н., проф. В. В. Хмглем (Украгна)
Надшшла до редколеги 23.11.2015 Прийнята до друку 03.12.2015
