CC BY
26
УДК: 329.12
Г. М. Куц, кандидат фшософських наук, доцент
КЛЮЧОВ1 ЩЕ1 Л1БЕРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ В КОНТЕКСТ ДИНАМ1КИ СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНИХ ЗМ1Н
Змiстовне наповнення ключових iдеологем лiберального дискурсу змтювалося залежно вiд домтуючог практики осмислення полШичних реалШ, що зумовлено широким розматтям напрямiв та течш лiбералiзму. Разом з тим можна стверджува-ти про iснування сталого концептуального каркасу лiбералiзму, базовi iдеi якого стали вже незмтними для вЫх його напрямiв.
Ключовi слова: лiбералiзм, ключовi iдеi, сусптьно-полШичт змти.
Актуальтсть виокремлення базових постулапв лiберального дискурсу, як1 сприяли оформленню сталого концептуального каркасу лiбералiзму, зу-мовлена необхщшстю виявлення тих ключових щей, що здатш справляти вплив на сучасний полгтичний проспр, ефективно трансформуючи та опти-мiзуючи його.
У концептуальному арсеналi проблематики лiбералiзму спостер^аеться спiвiснування рiзноаспектних iдей, яю е домiнантними для рiзних напрямiв лiберального дискурсу, що вiдображено в працях багатьох теоретиков (Р. Арон, Е. Берк, I. Берлш, Д. Боуз, I. Валлерстайн, Т. Гоббс, Дж. Грей, I. Кант, Дж. Локк, Л. фон Мiзес, Дж. Ст. Мшль, Ш.-Л. Монтеск'е, Г. де Руджеро, А. Смiт, Г. Спенсер, Ф. Фукуяма, Ф. А. фон Хайек та ш.).
Отже, метою статп стало виявлення ключових щей лiберального дискурсу. Завдання публтацп полягае у виокремленш базових щей лiбералiзму в контекст динамiки суспiльно-полiтичних змiн.
Проблематичнiсть виявлення домшантних iдей лiбералiзму, здатних справляти вплив на полгтичний простiр, ефективно трансформуючи його, найчастше зумовлена широким розмаптям його напрямiв та течш. Крiм того, стратеги втiлення лiберальних принципiв у суспiльно-полiтичному буттi шо-дi зазнають фiаско через те, що «змiстовнi змiщення у сферi масово! комуш-каци постiйно ототожнюють iндивiдуалiзм та его!зм, свободу та анархга, лишають лiберальну щею взаемно! вiдповiдальностi iндивiда та суспiльства тощо» [19, с. 7]. Слщ також зважати на той факт, що у розумшш лiбералiзму треба розрiзняти iнтелектуальний та iдеологiчний модуси його юнування, яю iнодi не розмежовують [19, с. 5-6]. Разом з тим концептуальне ядро лiбера-лiзму оформлене базовими идеями, притаманними вмм напрямам та течiям лiберального дискурсу.
У контекст лiберального дискурсу вважаеться, що людська дiяльнiсть мае бути рацюнальною та вiдповiдальною. Для духовно! сфери лiбералiзму влас© Куц Г. М., 2010 147
тивi терпимють, компромю та свобода думки. Стосовно етично! сфери лiбе-рали додержуються точки зору, зпдно з якою моральнiсть — це суто приватна справа. Концептуальний каркас лiбералiзму сформовано основоположними щеями, якi, на думку О. Соловйова, становлять сталий iдейний базис ще! багатолико! течи: «примат шдивщуально! свободи та рацiоналiзму, прiоритет iндивiда перед сустльством, визнання принципового значення прав людини та 11 вiдповiдальностi перед сшльнотою, цiнностi заснованого на конкуренцп та приватнiй власностi ринку, конститущонатзм, подiл влади, недоторканнiсть приватно! власносп, гарантоване представництво громадянських iнтересiв тощо» [19, с. 7].
Головними щнностями лiбералiзму, як зазначаеться в Оксфордському манiфестi 1997 р. (Лiберальний 1нтернацюнал), вважаються: свобода, вщпо-вiдальнiсть, толерантшсть, соцiальна справедливiсть та рiвнiсть можливостей. Причому цi цiнностi, будучи базовими принципами побудови вщкритого суспiльства, вимагають ретельного балансу мiж сильним громадянським сустльством, демократичною державою, вшьним ринком та мiжнародним спiвробiтництвом. Зокрема, вщзначено, що «свобода i особиста вщповщаль-нiсть е основою цивiлiзованого сусшльства» [24], а держава — лише шстру-ментом для забезпечення свобод.
Фундаментальною категорiею лiбералiзму виступае поняття свободи. Як зазначено у Декларацп прав людини та громадянина (1789 р.): «Свобода по-лягае в можливостi робити все, що не завдае шкоди iншому: таким чином, здшснення природних прав кожно! людини обмежене лише тими межами, яю забезпечують iншим членам сусшльства користування тими самими правами. Ц меж можуть бути визначенi тшьки законом» [6, ст. 4].
В осмисленш феномену свободи спiвiснують фшософсью, морально-етичнi, полiтологiчнi та iншi експлжацп. Концептуальна палiтра висвiтлення свободи у контекст суспiльно-полiтичних наук е доволi рiзноманiтною. Так, Т. Гоббс шд свободою розумiв вiдсутнiсть зовншшх перепон [5, с. 163]. Е. Берк зазначав: якщо свобода урiвноважуеться дисциплiною, вона «не тшь-ки примиряеться iз законом, але виступае його необхщною помiчницею» [2, с. 104]. На думку Б. Сшнози, свобода — це усвщомлена необхщшсть, причому саме свобода е метою держави. Адже, «чим менше дають людям свободи думки, тим бшьше ухиляються вiд стану найбшьш природного i, вщповщ-но, тим бшьш насильницьк панують» [20, с. 221]. Як зазначав Ш.-Л. Монтеск'е, свобода — це «право робити все, що дозволено законами» [13, с. 289]. А з точки зору I. Канта державний устрш мае бути засновано на принцип! прюритетносп людсько! свободи зпдно законами, завдяки яким свобода кожного поеднуеться з! свободою вмх шших [10, с. 227].
1дею свободи було суттево переосмислено в дискурс! сучасного лiбера-л!зму. Для класичного лiбералiзму, як зазначав I. Берлш [3], притаманна 148
традищя осмислення свободи в негативному контекст (свобода eid-), коли вважалося, що свобода необхщна iндивiду для позбавлення вщ певних об-межень, для того, аби людина могла робити все, що ш заманеться. У сучас-ному лiбералiзмi з'являеться концепцiя позитивно! свободи (свобода для-), свободи для саморозвитку, розширення спектру власних можливостей. Позитивна свобода — це насамперед влада людини над собою, над сво!ми ба-жаннями, послiдовна рацiоналiзацiя власних дш.
Отже, феномен свободи в сучасному лiбералiзмi в основному аналiзують у двох взаемопов'язаних контекстах: негативному (свобода eid-) та позитивному (свобода для-), причому концепцiя «негативно!» свободи з'явилася зна-чно ранше, шж концепцiя «позитивно!». Це зумовлено концептуалiзацiею свободи у дискурсi неоримських теоретиков, як! всебiчно аналiзували це по-няття в полiтичному контекстi.
Ще на початку XVII ст., до появи лiбералiзму, проблема свободи у поль тичному вимiрi була предметом розгляду неоримських теоретикiв (Дж. Брем-холл, Д. Дiгс, Г. Ушьямс та iн.), якi експлiкували свободу в негативному контекст (свобода eid-). Неоримське тлумачення свободи, як зазначав К. Скш-нер, виходить з того, що вшьною вважаеться та держава чи республiка, в яких закони узгоджуються з усiма громадянами [17, c. 35]. Це положения базува-лося на аналоги з людським органiзмом (тiлом). Згiдно з щею метафорою держава — полггичне тiло, яке може функцiонувати за умови гармони мiж усiма частинами тша (тобто громадянами). Якщо в якихось питаннях вщсут-ня згода громадян, то полiтичне тiло не тдкоряеться власнiй волi, отже, йому не притаманна свобода.
Метафора полiтичного тiла призвела до появи ще одше! важливо! ще! стосовно розумiння свободи: «Правлшня вшьно! держави мае в iдеалi забез-печувати здатнiсть iндивiдуального громадянина до реалiзацiï свого права на участь у розробленш закошв» [17, c. 37]. Аналопя мгж природним та полтич-ним тiлами породила ще одну щкаву iдею: якщо людина втрачае свободу — вона стае рабом. Звщси лише крок до такого висновку : якщо держава (нацiя) втрачае свободу (тобто не керуеться законами, яю сама для себе створюе), вона теж потрапляе в рабство, пщ панування iншоï держави чи народу [17, c. 42]. Вщповщно вм тези зводилися до одше!: вшьним можна бути тшьки у вiльнiй державi [17, c. 58]. Саме тому поняття свободи постшно протистав-лялося поняттю рабства, що пояснюе той факт, чому експлiкацiя свободи у негативному контексп (свободи eid-) з'явилася ранiше, шж експлiкацiя свободи у позитивному контексп (свободи для-).
Осмисленню феномену свободи до появи лiбералiзму (зокрема, неорим-ськими теоретиками) була притаманна ще одна особливють. Неоримська та лiберальна iнтерпретацi! свободи втшюють конкурукт стандарти автономи. У контекстi лiберальноï iнтерпретацiï свободу можна вважати автономною,
якщо стосовно не! шхто не вчиняе примусу. А з точки зору неоримсько! штер-претацп свобода лише тодi е автономною, якщо !й не загрожуе навiть небез-пека примусу [17, c. 75].
Класичш лiберали прагнули дискредитувати неоримську теорiю вiльних держав. Обидвi сторони вважали, що метою держави мае бути збереження свободи громадян. Класичний лiбералiзм, позицiя якого стосовно практики осмислення свободи залишилася домiнуючою в юторп, шдкреслюе, що «держава виконуе цей обов'язок, якщо дозволяе сво!м громадянам не вiдчувати несправедливого чи непотрiбного втручання при реалiзацil обраних ними цiлей» [17, а 99]. З точки зору неоримських теоретиюв цього недостатньо — «держава зобов'язана також забезпечити, аби II громадяни не потрапляли в залежшсть вщ волi iнших, якщо ще! залежностi взагалi можна уникнути» [17, а 99]. Маеться на увазi не тiльки особиста експлуатац1я, а й свавшля чиновников на мюцях.
Разом з тим змша методологiчних прiоритетiв у пiдходах до осмислення полгтичних феноменiв, яка стае помгтною особливiстю сучасних полгтолопч-них розвщок, вплинула i на практику осмислення концепту свободи як базо-во! категорп лiбералiзму. Для класичного фiлософського дискурсу, що акцен-туе вiчне, iнварiантне та незмiнне, концепт «свобода» корелюе насамперед з поняттям необхiдностi. Рацiональнiсть, детермiнiзм, незмiннiсть, ушверсаль-нiсть — ключовi поняття статичного типу мислення, в жорстк рамки якого було прийнято вписувати цю категорга. У змiстовному планi концепт свободи набувае сьогодш бшьш вагомо! значущостi, нiж у попередш культурш епохи, перетворюючись на ключове поняття ново! рацiональностi. Поняття спонтанности мiнливостi, непередбачуваностi, випадковостi найтiснiше ко -релюють iз концептом свободи, виступаючи характеристиками нового — ди-намiчного — типу мислення. Так, на думку Г. де Руджеро, «свобода вившьняе енергiю, породжуе впевнешсть i злагоду, а також дух товариськосп та взаемо-допомоги, що складаються спонтанно» [16, с. 230].
Подiбний погляд на свiт породжуе трансформаци у свiдомостi, змiну концептуальних прiоритетiв. Якщо прийняти мiнливiсть як реальшсть i як тип мислення, вщразу ж у свою чергу постае завдання змiни багатьох оцшних категорiй. Нестабiльне виявляеться прiоритетнiшим за стабшьне, випадкове — за необхвдне, вiдносне — за абсолютне. Вщбуваеться щось на кшталт змiщен-ня основоположних категорiй, що задае основш структури мислення. Така трансформацiя стосуеться насамперед концепту свободи. Саме ця категор1я вказуе на змiну прюритепв у мисленнi, своер^дне перенесения акценпв, вих1д на переднiй план спонтанносп та минущостi, в1дмову в1д погляду на свiт з точки зору стаб^носп та вiчностi.
Поняття свободи стае сьогодш важливим пунктом осмислення та перео-смислення сучасно! политично! проблематики, актуалiзуючись по-особливому 150
в тих схемах дiяльностi, яю штегроваш в повсякденний людський досвщ. Адже нинi саме у повсякденному досвiдi традицiï та стандарти дiяльностi перестають вiдiгравати колишню роль, оскшьки дiï та поступки людей втра-чають риси природностi стереотипних акпв. Автоматизми людсько! поведш-ки поступаються мiсцем сукупностi оригiнальних орieнтирiв, створюваних людьми в процесi вирiшення конкретних життевих завдань.
Таким чином, змiстовне наповнення ключових щеологем л1берального дискурсу змшювалося залежно вiд домшуючо! практики осмислення полгтичних реалш. Вщповщно в оцiнках л1берал1зму для виявлення найбшьш адекватного подходу (прийнятного для сучасно! динамiчноï епохи) необхщно зосередитися на певних позищях, що досить непросто через величезну юлькють його штер-претацiй. Також слiд зважати на те, що противники лiберальноï доктрини часто використовували щейний фундамент л1берал1зму для обгрунтування не-лiберальних висновюв, що ускладнюе розумiння цього явища.
Анал1з феномену л1берал1зму в контексп проблематики тieï чи шшо1 сфери суспiльного буття розкривае вщповщно економiчний чи соцiологiчний, юри-дичний чи релiгiйний, сощокультурний чи фшософський тощо аспекти цього явища. Якщо, наприклад, в економiчному контекстi поняття «лiбералiзм» ужи-ваеться «як традицшний синонiм вiльноï торгiвлi» [7, с. 153], то у фшософськш експлжацп лiбералiзму акценти зосереджуються на морально-свггогляднш проблематицi, осердям яко1 е категоричний iмператив I. Канта [21, с. 403], а основною щеею виступае самодостатня цiннiсть свободи iндивiда.
Соцюлоочш аспекти розгляду лiбералiзму зосереджено в основному на захисп свободи слова, асощацш та релiгiï. У соцюлопчному контекстi лiбе-ралiзм найчастiше розглядають, з одного боку, як стиль мислення та дiяль-носп, для якого характерна незалежшсть вiдносно до традицш, звичок, догм, прагнення активного самовизначення у свiтi, а з другого — як доктрину, метою яко1 виступае «л1квщащя або пом'якшення рiзноманiтних форм державного чи сустльного примусу стосовно iндивiда» [18, с. 158].
Аналiз лiбералiзму в юридичному вимiрi виштовхуе на переднiй план проблематику парламентаризму, полгтичних та економiчних свобод, ринко-вого господарства та вшьно! конкуренци [23, с. 482]. У контексп релiгiйного осмислення цього феномену лiберальним вважаеться напрям, який проти-ставляеться ортодоксальностi [11, с. 632]. При розглядi проблематики лiбера-лiзму в культурологiчному вимiрi увага насамперед акцентуеться на гармо-ншному поeднаннi принципiв iндивiдуалiзму i гумашзму, гiдностi людсько! особистостi та терпимосп стосовно поглядiв i переконань шших людей [22, с. 237-238].
Окремi дефiнiцiï лiбералiзму акцентують увагу на суто антрополопчних характеристиках, демонструючи ri можливосп, якi може надати лiбералiзм iндивiду задля реалiзацiï власних життевих стратегш. У таких експлiкацiях
тд лiбералiзмом маються на увазi «спомб духовно!' та практично!' орiентацi! у свiтi, стиль мислення i дiяльностi, умонастрiй, для яких характерш культ свободи особистостi, прагнення активного самовизначення у соцiумi, неза-лежшсть стосовно традицiй та звичок» [12, с. 622]. Б^ш того, в антрополо-гiчному контекстi лiбералiзм тлумачать як творчу та динамiчну систему дь яльностi, оцiнюючи позитивно таю «риси людини, як надiйнiсть, обачшсть, працелюбшсть, чемнiсть та товарисьюсть» [9, с. 206]. У цшому в контекст лiберального дискурсу вважаеться, що адаптащя до обставин та здоровий глузд мають бути базовими принципами поведшки людини, оскшьки лiбера-лiзм — це «заснований на особистш iнiцiативi i свободi вибору спомб дiй, готовнiсть до сприйняття нових щей i разом з тим заперечення диктату щео-логiй, политики, влади» [14, с. 185].
У полгголопчнш експлжацп вважаеться, що лiбералiзм — це полгтична та щеолопчна теч1я, яка «об'еднуе прихильниюв парламентського ладу, вшь-ного пiдприемництва та демократичних свобод» [14, с. 184]. Лiбералiзм як щейно-полгтачний рух виступае за обмеження рiзноманiтних форм державного диктату та примусу стосовно особистосп [12, с. 622], будучи щеолопею антипатерналiзму. Метою полiтики лiбералiзму мае бути «обстоювання прав iндивiда та забезпечення найповнiшо!' свободи вибору» [15, с. 361]. Власне кажучи, полгголоочне тлумачення лiбералiзму може бути рiзноаспектним. Так, на думку Г. де Руджеро, лiбералiзм можна розглядати i як метод, i як парпю, i як мистецтво управлшня, i як форму державноï оргашзацп [16, с. 228].
Як з'ясувалося, юнуе велика кiлькiсть рiзноманiтних пiдходiв до анал!зу такого багатогранного явища, як лiбералiзм. Звернемося до найб^ш важли-вих, на наш погляд, розб1жностей в оцiнюваннях лiбералiзму. Аналiз б^шос-тi дефiнiцiй лiбералiзму показуе, що, по-перше, доволi часто акценти в його описах зосереджуються на онтолопчних характеристиках, фокусуючи увагу на сутшсних параметрах цього феномену (лiбералiзм як iндивiдуалiстичний свiтогляд, стиль толерантного мислення, спомб духовно!' та практичноï' орь ентацп у свiтi, замб забезпечення найповнiшоï свободи вибору тощо). Подруге, увага фокусуеться на базових принципах функцюнування лiбералiзму (природш права iндивiда, розподiл владних гшок, обмежене врядування, приватна власшсть тощо). По-трете, акцентовано увагу на мехашзмах поширен-ня лiберальних практик (поттичт iнститути, парламентаризм, ринкова еко-номiка та iн.), причому в такому разi обов'язково вiдстежуеться його залеж-нiсть вщ рiзноманiтних, найчастше суспiльно-iсторичних, чинниюв.
В описах феномену лiбералiзму на переднiй план виступають настiльки рiзноаспектнi мотиви, що постае необхщшсть виявлення пiдходiв, у рамках яких можна «схопити» саму сутшсть цього явища. В окресленому контекст зазначимо, що у бiльшостi концепций (соцiологiчних, економiчних, юридичних 152
тощо) лiбералiзм намагаються втримати в чгтко зафжсованих рамках, роз-глядаючи в основному його структурнi характеристики та принципи функщ-онування. Подiбнi подходи найчастiше призводять до того, що в явищах лiбе-ралiзму видiляються i ретельно аналiзуються певш незмiннi статичнi елемен-ти (ринок, полгтичш iнститути та iн.). У таких детальних описах лiбералiзм стае «нерухомим», «статичним», проте вельми зручним для розгляду.
Утм, при сприйияттi лiбералiзму як сукупносп певних структурних характеристик, утшених у парламентаризмi, ринковому господарствi, полгтич-них iнститутах тощо, не враховуеться одна з головних його особливостей — спрямовашсть на динамiку перетворень. Адже лiбералiзм — це не тшьки iдеологiчна догма, а й «проект сустльства», який може бути адаптованим до конкретних суспiльно-полiтичних реалш. Це «заснований на особистiй шщь ативi i свободi вибору спомб дiй, готовнiсть до сприйняття нових щей i разом з тим заперечення диктату iдеологiй, полiтики, влади» [14, с. 185].
На думку Р. Арона, базовi принципи лiбералiзму можна звести до двох постулатов: «шанування особистих свобод i мирних метод1в кер1вництва» [1, с. 36]. Зазначимо, що сьогодш лiбералiзм уже втратив монополiю на щ принципи, оскшьки вони набули статусу загальнолюдських. Вщповщно !х беруть на озбро-ення рiзнi полiтичнi сили, причому iнодi з кардинально вщмшними поглядами на сутнiсть политично! д1яльносп. Разом з тим саме щ два базових положення стали своерщною платформою для бiльшостi ключових щей лiбералiзму.
Навряд чи зазначеним принципам (шанування свобод та мирнi методи управлшня) може бути притаманнi статика та незмшшсть, оскшьки новi ре-али полiтичного життя постiйно визначають новi обри розумiния свободи чи мирного сшвюнування. Наприклад, у сучасну iнформацiйну епоху, коли ве-дуться в!йни за волод!ння сусп!льною свщомютю, в порядок денний пошуку мирних метвдв управлiння починае вписуватися проблематика шформацшних в!йн. Так1 в!йни, будучи безкровними, видаються на перший погляд вельми безневинними. Упм, !х наслщки, призводячи до деградацil сусп!льно! свщо-мост! окремих соцiальних верств чи ^род!в, здатнi виявлятися у повному знищеннi !х iнтелектуального потенцiалу.
Лiбералiзм, на думку В. Заблоцького, — це невпинний пошук умов i об-ставин, як1 б звшьняли в!д !нших умов i обставин. Вш завжди шукае i зна-ходить пiдсистеми суспiльства, поширюючись на яю «одержуе змогу вико-ристати асинхроншсть сусп!льного розвитку в р!зних сферах, створити пл1д-ну дисгармошю, яка забезпечуе зрушення, прискорення, змши та розвиток» [8, с. 7]. Лiберальному стилю мислення притаманнi вщкрипсть i критичн!сть, вiра у людський розум i спонтаннi iнiцiативи, вшьнодумство i налаштованiсть iснувати на власний розсуд та ризик. Лiберальна традищя спонукае неупереджено-критично ставитися до рiзноманiтних сусп!льних форм, особливо до сощальних !нституц!й та вс!ляких авторитепв. Лiбералiзм вт!люе
«прагнення до сустльних реформ, метою яких е свобода особистост та сусшльства, а також до свободи людського духу вщ утиснень, яю вчиняють церква, традицп тощо» [11, с. 632].
Саме сьогодт лiбералiзм, як зазначае Д. Боуз, — це своерщний «практич-ний план для майбутнього» [4, с. 3]. Вш достатньо адаптований для динамiч-ного свiту: чим бшьше ускладнюеться свiт, тим краще вш працюе. Адже для лiберала свгт — це система високо!' складность Його цiкавить не свiт у цшому, а конкретне розв'язання проблемних ситуацш. Вiдповiдно лiбералiзм най-бшьше подходить «для динамiчного свiту, в який ми зараз вступаемо, як би його не назвали: шформацшна епоха, третя хвиля чи третя промислова рево-лющя» [4, с. 4]. Лiбералiзм постiйно зберiгае <^ру в можливiсть змiн на краще за наявних сощалъних умов» [15, с. 361].
Лiбералiзм — гнучка i динамiчна система, яку можна розглядати i як комп -лекс принцитв, що лежать в основi полiтичноï стратеги, i як своерщний замб упорядкування полiтичного поля, i як спомб орiентацiï чи стиль дiяльностi. Лiбералънi практики найчастше супроводжуються iнновацiйними стратепями, тобто шновацшний стиль мислення е прiоритетним для лiбералiзму. Вщповщ-но перед нами постае проблема «динамiчного» висвiтлення лiберальноï проблематики. Таким чином, пропонуеться авторська експлшащя феномену лiбера-л1зму. Л!берал1зм — це сустльно-полтична доктрина, що, базуючись на визнан-m мирних методiв управлшня та полгтичних свобод iндивiда, обмежених дiею закошв, сприяе трансформацiйним перетворенням поттичного простору, де-термiнуючи зрушення та змши еволюцiйного характеру задля здiйснення сустльних реформ, метою яких е свобода особистост!
Висновки. У цшому можна стверджувати про юнування сталого щейного базису лiбералъного дискурсу, який оформлений такими постулатами: примат iндивiдуалъноï свободи, щея рацiоналiзму, прiоритет шдивща перед соцiумом, вiдповiдальнiсть людини перед сшльнотою, верховенство права; конституцi-оналiзм, роздiлення владних гiлок, обмежене врядування, недоторканнiсть приватно!' власностi, гарантоване представництво громадянських iнтересiв, iдея вiльного ринку, що заснований на конкуренцп та приватнш власностi, iде!' еволюцiонiзму, реформiстськi стратегй, толерантнiсть тощо. Означенi iдеï', оформлюючи концептуальний каркас лiбералiзму, стали вже незмшними для всiх його напрямiв. Разом з тим кожна течiя лiбералiзму пропонуе власне концептуальне наповнення виокремлених постулатiв, тобто, у контексп рiзних експлiкацiй кожна iз визначених 1дей здатна набувати рiзного трансформацiй-ного потенцiалу в ефективному перетвореннi полiтичного простору.
Л1ТЕРАТУРА
1. Арон, Р. Опш iнгелекгуалiв [Текст] / Реймон Арон ; пер. з франц. Г. Фшшчук. — К. :
Юшверс, 2006. — 272 с.
2. Бёрк, Э. Размышления о революции во Франции и о прениях в некоторых лондонских обществах касательно сего события, содержащиеся в письме, предполагавшемся быть отправленным некоему благородному господину в Париж [Текст] / Э. Бёрк ; пер. с англ. С. Векслер ; под. ред. А. Бабича ; предисл. и замеч. К. К. О'Брайен. — L. : Overseas Publications Interchange Ltd, 1992. — 411 с.
3. Берлш, I. Чотири есе про свободу [Текст] / I. Берлш ; пер. з англ. О. Коваленка. — К. : Основи, 1994. — 272 с.
4. Боуз, Д. Либертарианство: История, принципы и политика [Текст] / Д. Боуз ; пер. с англ. ; под ред. А. В. Куряева. — Челябинск : Социум, Cato Institute, 2004. — 392 с.
5. Гоббс, Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского [Текст] / Т. Гоббс // Сочинения : 2 т. / Т. Гоббс ; пер. с лат. и англ. Н. Федорова, А. Гутермана ; сост., ред., авт. примеч. В. В. Соколов. — М. : Мысль, 1991. — Т. 2. — 731 с. — С. 5-285.
6. Декларация прав человека и гражданина 1789 года : принята Учредительным собранием 26 августа 1789 г. [Електронний ресурс] [Текст] // Французская Республика. Конституция и законодательные акты / пер. с фр. : В. В. Маклакова, В. К. Пучинско-го, В. Л. Энтина ; сост. : В. В. Маклаков, В. Л. Энтин. — М. : Прогресс, 1989. — 448 с. — С. 26—29. — Режим доступа: http://liberte.newmail.ru/declaration.html.
7. Довгаль, О. А. Протекцюшзм i лiбералiзм у процес глобатзацп свгтово! економь ки (Питання теорп i методологи) [Текст] : монографiя / О. А. Довгаль. — Х. : Вид-во НУА, 2004. — 320 с.
8. Заблоцький, В. П. Шберашзм: щея, вдеал, щеологш [Текст] : монографш / В. П. За-блоцький. — Донецьк : Янтра, 2001. — 367 с.
9. Звеспер, Дж. Лiбералiзм [Текст] / Д. Звеспер // Енциклопедiя полгтично! думки ; пер. з англ. Н. Лисюк, С. Альошкшо!, I. Пщлусько! ; редколег. : К. Сшов, В. Ску-ратвський, Л. ФшберГ. — К. : Дух i Лгтера, 2000. — 472 с. — С. 203—207.
10. Кант, И. Критика чистого разума [Текст] / И. Кант ; пер. с нем. Н. Лосского ; ред. Ц. Арзаканян и М. Иткин. — М. : Мысль, 1994. — 591 с.
11. Либерализмъ [Текст] // Энциклопедически словарь. Томъ XVIIa: Ледье—Лопаревъ / [узд. : Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ). — С.-Петербургъ : Тип.-Литогр. И. А. Ефрона, 1896. — 960 с. — С. 632—633.
12. Митрошенков О. А. Либерализм [Текст] / О. А. Митрошенков // Политическая энциклопедия : в 2 т. / Нац. обществ.-науч. фонд ; рук. проекта Г. Ю. Семигин. — М. : Мысль, 2000. — Т. 1 : А—М. — 750 с. — С. 622—623.
13. Монтескье, Ш.-Л. О духе законов / Ш.-Л. Монтескье // Избранные произведения [Текст] / Ш.-Л. Монтескье ; пер. с фр. ; ред. И. Щербина. — М. : Госполитиздат, 1955. — 800 с. — С. 157—733.
14. Полгголопчний енциклопедичний словник [Текст] : навч. поаб. для студентв вищ. навч. закладiв / вщп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкш ; упорядн. В. П. Горба-тенко, А. Г. Саприкш. — К. : Генеза, 1997. — 400 с.
15. Рив, Е. Шбератзм [Текст] / Е. Рив // Короткий оксфордський полгтичний словник ; пер. з англ. / за ред. I. Маклша, А. Макмшана. — К. : Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2005. — 789 с. — С. 361—363.
16. Руджеро, Г. де. Что такое либерализм [Текст] / Г. де Руджеро ; пер. с англ. И. И. Мюр-берг // О свободе. Антология мировой либеральной мысли (I половина XX века). — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — 696 с. — С. 220—294.
17. Скиннер, К. Свобода до либерализма [Текст] / К. Скиннер ; пер. с англ. А. В. Ма-гуна ; науч. ред. О. В. Хархордин. — СПб. : Изд-во Европ. ун-та в С.-Петербурге, 2006. — 120 с.
18. Современная западная социология [Текст] : словарь / сост. : Ю. Н. Давыдов, М. С. Ковалева, А. Ф. Филиппов. — М. : Политиздат, 1990. — 432 с.
19. Соловьев, А. И. Либерализм: проблемы теоретического и идеологического измерений [Електронний ресурс] [Текст] / А. И. Соловьев // Научн. эксперт : научн. электрон. журн.. — 2010. — Вып. 6. — 105 с. — С. 5—23. — Режим доступа: http://www.rusrand. ru/text/Jornal6_2010.pdfhttp://www.rusrand.ru/text/Jornal6_2010.pdf
20. Стноза, Б. Теолопчно-полггичний трактат [Текст] / Б. Стноза ; пер. з лат. В. Литвинов ; вст. слово В. Литвинова. — К. : Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2005. — 237 с.
21. Фшософський словник сощальних термшв [Текст] / тд заг. ред. В. П. Андрущен-ка. — К.—Х. : Корвш, 2002. — 672 с.
22. Энциклопедический словарь по культурологии [Текст] / сост. : А. А. Радугин. — М. : Центр, 1997. — 480 с.
23. Юридична енциклопедш [Текст] : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ш. — К. : Украшська енцикл. 2001. — Т. 3 : К - М. — 792 с.
24. Manifesto d'Oxford 1997 [Електронний ресурс] ^ext] // Internationale Libérale. — Режим до ступу : http://www.liberal-international.org/editorial.asp?ia_id=537& lang=french
КЛЮЧЕВЫЕ ИДЕИ ЛИБЕРАЛЬНОГО ДИСКУРСА В КОНТЕКСТЕ ДИНАМИКИ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ
Куц Г. М.
Содержательное наполнение ключевых идеологем либерального дискурса изменялось в зависимости от доминирующей практики осмысления политических реалий, что обусловлено широким разнообразием направлений и течений либерализма. Вместе с тем, можно утверждать о существовании сложившегося концептуального каркаса либерализма, базовые идеи которого стали уже неизменными для всех его направлений.
Ключевые слова: либерализм, ключевые идеи, общественно-политические изменения.
KEY IDEAS OF LIBERAL DISCOURSE IN THE DYNAMIC CONTEXT OF SOCIAL AND POLITICAL CHANGES
Kuts G. M.
Substantial contents of the core ideology issues of the liberal discourse has varied depending on the prevailing practice of political reality comprehension, which is due to a wide variety of liberalism trends and tendencies. Along with this, one can argue about the existence of the established conceptual framework of liberalism, which basic ideas have become unchanged for all its directions.
Key words: liberalism, key ideas, social and political change.
