CC BY
26
Кульчыцкий Б.В. Концепция духовных факторов трансформации экономических систем в научном наследстве М. Туган-Барановского
Проанализирована концепция эволюции экономических систем в научном творчестве М. Туган-Барановского. Раскрыты взгляды ученого на проблемы трактовки содержания и типов экономических систем. Поэтому надлежащее внимание уделено идеям гуманизма и духовных факторов эволюции экономических систем, а также размышлениям выдающегося украинского экономиста мировой славы о предмете и будущем экономической науки.
Ключевые слова: экономические системы, эволюция, методология, идеи гуманизма, духовные факторы эволюции экономических систем, информационное общество, усиление евроинтеграционных процессов.
Kul'chyts'kyj B.V. Conception of spiritual factors of transformation of the economic systems in the scientific inheritance of M. Tugan-Baranovs'kyj
In article the conception is analysed of evolution of the economic systems in the scientific creation M. Tugan-Baranovs'kyj. Looks are exposed of the maintenance scientific on the problems of interpretation and types of the economic systems. Thus the proper attention is spared to the ideas of humanism and spiritual factors of evolution of the economic systems, and also to the reflections of the prominent Ukrainian economist of world glory about object and future of economic science.
Keywords: economic systems, evolution, methodology, ideas of humanism, spiritual factors of evolution of the economic systems, informative society, strengthening of eurointegration processes. _
УДК 330.821 Acnip. О.А. Кривицька - Львiвський НУ iM. 1вана Франка
ЛШЕРАЛЬШ ТЕОРП В НАУКОВИХ РОЗРОБКАХ ПОСЛ1ДОВНИК1В АДАМА СМ1ТА
Окреслено основш напрямки розвитку eK0H0Mi4H0r0 лiбералiзму в Х1Х ст. Виз-начено змши, яю внесли вченьекономюти цього перюду в лiберальну концепщю 1хнього попередника А. См^а. Особливу увагу придшено не тим питанням, у яких послщовники дотримувались поглядiв свого попередника А. См^а, а в яю вони вносили власш корективи.
Вступ. У XVII-XVIII ст. ще! Просвгтництва вплинули на усвщомлен-ня л1берал1змом важливост людсько! д1яльност1, а саме 11 почали розумши як рацюнальну та вщповщальну. Пщ впливом революцш у Франци та Швшчнш Америщ л1берали сприйняли р1вноправшсть як найважлившу форму р1внос-ri. Економ1чне тдгрунтя та економ1чний аспект цих процеЫв найбшьш комплексно був воображений в епохальнш пращ А. См1та "Багатство народ1в". Водночас, подальший розвиток л1беральних теорш залишаеться практично маловисвгтленим у в1тчизнянш економ1чнш л1тератур1 [1-3]. Так, маемо лише кшька монографш, присвячених економ1чному л1берал1зму, й провщна вгт-чизняна праця цього напряму О. Довгаль [1] бшьшою м1рою стосуеться його прояву у сфер1 зовшшньо! торпвл1, що потребуе здшснення подальших дос-лщжень щодо еволюци й розвитку економ1чного л1берал1зму.
Мета дослiдження. У зв'язку з викладеним, метою нашого дослщжен-ня е комплексний розгляд розвитку л1беральних теорш послщовниками Адама Смгта, зокрема виявлення тих питань його теори, як були шдтримаш нас-тупниками, й нових доповнень чи кардинально нових погляд1в й концепцш,
якi було висунуто уже шсля виходу в свгг "Багатства народiвм i як слугували вагомим внеском в еволющю економiчного лiбералiзму
Виклад основного матерiалу. Теорiя лiбералiзму пропагувала форму-вання такого сусшльного простору, де кожен шдивщ змiг би реалiзувати себе i свою власну концепцiю добра. Сваволю монарха лiберали вважали за безпо-середню загрозу цьому простору, i це спонукало !х замислитися над проблемами обмеження полггачно! влади монарха. Вони дослщжували зв'язок мiж легiтимною владою i згодою, а також принцип верховенства права. Небезпеку для свободи шдивща вони вбачали i в релiгiйнiй нетерпимост та деструктив-нiй силi громадсько! думки, тобто, в соцiальнiй нетерпимость Лiбералiзм заз-наченого перiоду намагався визначити, де та межа, що вщокремлюе громадсь-ке вiд особистого. Лiберали окреслили два аспекти обмеження влади:
1. Обмеження полгтично! влади вщведеною !й сферою повноважень через верховенство права, подш влади, конституцюнатзм, наголос на грома-дянських свободах тощо;
2. Наголос на автономности економ1чно! сфери й захист приватно! власност! Лiберали пiдтримували приватну власшсть, бо вона становила бастiон
супроти державно! влади i забезпечувала вщносну незалежнiсть. Хоча деякi проникливi представники економiчного лiбералiзму, зокрема: Т.Р. Малтус, Д. Рiкардо, Дж.С. Мiлл та ш. були занепокоеш можливими наслщками над-мiрно! концентрацi! приватно! власность Лiберали виявили себе прихильни-ками так званих буржуазних вартостей, властивих класовi катталютсв, який сформувався у перюд промислово! революци. Цi вартостг ощадливiсть, працьовитiсть, моральна чеснiсть, шанобливе ставлення до родини, повага до приватно! власност i закону, зорieнтовашсть на прибуток, - оголошувались взiрцем етично! норми економiчно! дiяльностi у суспiльствi природно! свободи. Модель суспшьства, у якiй iндивiди, користуючись свободою, мають за мету свое матерiальне збагачення i при цьому одночасно реалiзують концеп-цiю сусшльного добра, запропонував А. Смгг. Саме ця його модель стала взiрцем штелектуального мiмезису лiберально! економiчно! фшософи Х1Х ст.
Загалом, Х1Х ст. в юторп економiчного лiбералiзму у найзагальшших рисах, характеризуеться такими явищами:
• завершениям класично! традици у вченнях Т.Р. Малтуса 1 Д. Йкардо;
• вщхиленням ввд традищйно! л1берально! ще! утилитаризму Дж. Бентама та кваз1сощал1зму Дж.С. Мшла;
• протистоянням поширенню сощалштичних щей, особливо тсля появи про-летарсько! пол1тично! економи марксизму;
• протистоянням нацюнал1зму та теориям економ1чно! автарки, зокрема, т-мецько! шторично! школи.
Чи не найвищим досягненням штелектуально! рефлекси британського лiбералiзму стала поява класично! пол^ично! економи А. Смiта - Д. Ржардо - Т.Р. Малтуса.
Д. Ржардо i Т.Р. Малтус були адептами вчення А. Смгга, але !хнш вне-сок в економiчну теорiю у певних випадках поставив шд сумнiв хрестома-тшно-емшричш висновки !хнього вчителя. А. Смгг розглядав суспшьство як злагоджено функцюнуючу систему, як прогресуючу динамiчну систему, де
взаемозбалансовувальними силами е закони нагромадження i народонаселен-ня, а Д. Рiкардо подшяв сучасне йому суспiльство на ворогуючi табори. Т.Р. Малтус анонiмним трактатом 1798 р. у п'ятдесят тисяч ^в змалював перспективу смутку, вбогост i жаху. Пiсля Т.Р. Малтуса чимало штелекту-алiв називали економжу, наслiдуючи Карлейля, "похмурою наукою".
Д. Ржардо i Т.Р. Малтус були друзями iз 1809 р., але мали зовсiм рiзну фiлософсько-економiчну свщомють. Коли у 1820 р. Т.Р. Малтус опублжував "Основи" пол^ично! економи", Д. Ржардо на 220 сторшках описав помилки англiканського пастора, а останнш, за словами р. Хайлбронера [4, с. 106], всь ляко намагався довести помилковють поглядiв Д. Ржардо. 1х рiзнило, переду-Ым, виховання: Т.Р. Малтус з юних ли1 готувався до вступу в ушверситет, а Д. Рiкардо з чотирнадцяти роюв займався комерцiйним та бiржовим бiзне-сом. Т.Р. Малтус провiв життя за академiчними дослщженнями, вiн став першим професшним економiстом i викладав полiтичну економш молодим директорам Ост-1ндсько! компанн у приватному коледжi в Хейлiберi, а Д. Рь кардо був настшьки успiшним пiдприемцем, що у сорок два роки володiв статками у швтора мiльйона фунтiв. Незаможний Т.Р. Малтус вщстоював ш-тереси багатих землевласниюв, а Д. Ржардо, який згодом i сам став помщи-ком, ще своею заявою 1815 р. про те, що штереси землевласниюв протилежш iнтересам уЫх iнших класiв суспiльства, перетворив економiчнi суперечностi у полiтичну вiйну в стшах британського парламенту. Однак вони були близь-кими друзями i у передсмертному листi до Т.Р. Малтуса Д. Рiкардо писав, що розбiжностi у !х поглядах не зможуть затьмарити !хньо! дружби, i тiльки чле-нiв свое! Ым'! вiн любив бiльше нiж Т.Р. Малтуса.
1м'я Т.Р. Малтуса тюно пов'язане iз сформульованим ним законом на-родонаселення як основною причиною загально! бiдностi, пiсля чого шквал критики на його адресу не вщухав тридцять роюв. Однак вш шов слщами сво!х попередникiв, зокрема, солщаризувався з поглядами Д. Г'юма i А. Смь та, коли твердив, що розповсюдження комерци i мануфактурного виробниц-тва в Сврош пiдiрвало стагнацiю та сервiлiзм феодального суспшьства i створило сприятливi умови для економiчного зростання та пол^ичш обставини, що заохочували сощальну мобiльнiсть та розповсюдження громадянських i полiтичних свобод. У десятому роздш Книги третьо! "Дослiдження закону народонаселення", що мае назву "Про аграрну та комерцшну системи в !хньому поеднаннi" англiканський пастор-моралiст пише, що процвгтання мануфактур та комерци в будь-яюй державi засвiдчуе !! остаточний розрив з фе-одалiзмом. Народнi маси вже не перебувають у сташ рабсько! залежностi вщ сво!х панiв; вони мають можливють i бажання заощаджувати кошти; каштал, коли вiн нагромаджуеться, знаходить засоби надшного застосування, а отже, уряд мае забезпечити необхщний захист власность У кра!нi, де мануфактури та комерщя процвiтають, сiльськогосподарська продукцiя завжди знайде го-товий ринок у себе вдома; i такий ринок надзвичайно сприятливий для прог-ресивного нагромадження кашталу [5, с. 196]. Д. Вшч стверджуе: "Т.Р. Малтус довiв, що тiльки соцiально-економiчна система, заснована на iндивiдуаль-нш власностi, яка функцiонуе через конкуренты ринки, спроможна гаранту-
вати виробництво надлишково! продукци над основними потребами i пiдняти життевий рiвеньм [5, с. 23].
Т.Р. Малтус не подшяв радикальних полiтичних поглядiв на парла-ментську реформу, притаманних Д. Ржардо та Дж. Мiллу, але не був також прихильником Е. Берка чи антиякобшцем у питаннях полггичних прав та кон-ституцшно! реформи. мВiн залишився помiркованим впом, - наголошуе Д. Вiнч, - який засуджував той факт, що вiйну з Францiею, долучивши сюди й стихiйнi заворушення дезорiентованого народу, використали як привiд для об-меження громадянських свобод у Британи [5, с. 26]. У шостому роздiлi четвер-то! книги "Дослщження закону народонаселення" Т.Р. Малтус пише про до-цiльнiсть реформування недоречностей державного устрою та контролю за по-ведшкою виконавчо! влади, завжди схильно! зазiхати на свободи й права гро-мадян. Т.Р. Малтус вважав, що вш зробив усе, щоб воскресити "рацiональнi сподiвання", узурповаш "дикими спекуляцiями останнього часу", щоб "черепаха виробництва харчових продукпв випередила зайця зростання людностГ'.
На наш погляд, доктрину лiбералiзму Д. Ржардо збагатив, передусiм, своею концепщею зовшшньо! торгiвлi, знову ж таки, ютотно пiдкоригувавши ще! А. Смга. У сьомому роздiлi "Начал пол^ично! економи та оподаткуван-ня" Д. Ржардо робить спробу довести два твердження:
1) вартють нацюнального продукту як для вщкрито! економши, так { зам-кнено! - однакова, а тому зовтшня торпвля не впливатиме на ставки за-робггно! плати або на норму прибутку;
2) зовтшня торпвля сприятиме зростанню багатства крайни, а реальний до-хщ завжди буде вищий за умов вшьно! торпвл1, тж в умовах економ1ч-но! автаркл.
Сво!м першим твердженням Д. Рiкардо заперечив думку А. Смгга, що шби-то вища норма прибутку у зовтшнш торгiвлi спонукае до зростання норми прибутку в межах нащонально! економiчноl системи, оскiльки шот-ландський професор знехтував змшою попиту на закордонш товари. Д. Рь кардо видшив i почергово проаналiзував три види товарiв:
1) товари нацюнального виробництва для внутршнього споживання;
2) товари нацюнального виробництва для експорту;
3) 1мпортт предмети розкош1.
Д. Ржардо довiв, що норма прибутку не шдвищуватиметься доти, по-ки iмпорт не складатиметься з товарiв, як купують на заробiтну плату. Лише закордонш предмети розкошi дають змогу нагромаджувати каттал i вплива-ють, вiдповiдно, на норму прибутку. На думку М. Блауга [6, с. 127], Д. Ржар-до був першим економютом, який обстоював теорш мiжнародноl торгiвлi, що iстотно вiдрiзнялася вiд теори внутршньо! торгiвлi. А тдставою для та-ко! аргументаци служила iснуюча на той час незначна можливють мiждер-жавно! мобшьност капiталу. Якщо норма прибутку не мае тенденци до ви-рiвнювання мiж кра!нами, то рух товарiв зумовлюватиметься перевагами у порiвняльних витратах. Д. Рiкардо наводить абстрактний приклад виробництва сукна i вина в Англи та Португали лише за допомогою працi i тому вщ-носнi цiни дорiвнюють оберненим величинам затрат пращ.
1дея про те, що кра!ш економiчно випдшше iмпортувати товари, якi можна обмшяти на експортнi товари з меншими витратами, нiж виробляти !х у себе, поширилася ще у ХУШ ст. Однак, лише Д. Ржардо комплексно сфор-мулював закон порiвняльних переваг. Вiн довiв, що за умов вшьно! торгiвлi усi товари, зпдно зi законом абсолютних переваг, не обов'язково повинш ви-роблятися у тих кра!нах, де !хш виробничi витрати найнижчi, бо кра!ш може окупитися iмпорт товару навпъ тодi, коли його можна виробити з меншими витратами вдома, шж за кордоном. Д. Ржардо показав, що Португашя мае по-рiвняну перевагу у винi, незважаючи на те, що рiзниця витрат на виробниц-тво вина вiдносно бшьша, нiж на виробництво сукна, але порiвнюються не витрати, а !х вiдношення, i не iстотно чи порiвнюються вiдношення витрат на виробництво одного i того ж товару в рiзних кра!нах, чи вщношення витрат на виробництво рiзних товарiв в межах одше! кра!ни.
Доктрина порiвняльних переваг вказуе верхню i нижню межi, мiж яки-ми обмш вигiдний обом кра!нам. I хоча абсолютш переваги спонукають до мiжнародного подiлу працi та збшьшення сукупного попиту, порiвняльнi переваги забезпечують загальну економiю виробничих витрат на одиницю про-дукци. Таким чином, Д. Ржардо показав, що умови, яю уможливлюють мiж-народну торпвлю, зовсiм вiдрiзняються вiд умов, за яких виникае внутршня торпвля, бо в межах одше! держави торпвля мiж !! регiонами потребуе саме абсолютних переваг (в шшому випадку капiтал i робоча сила елементарно пе-ретечуть з одного регюну в iнший), а порiвняльнi переваги - це умова для ю-нування мiжнародно! торгiвлi. "Закон порiвняльних переваг, - констатуе М. Блауг, - можна коротко звести до твердження про те, що кожна кра!на ви-роблятиме таю товари, альтернативш витрати на яю вщносно найнижчi, при-чому шд альтернативними витратами розумiють кiлькiсть одиниць одного товару, вщ яких треба вщмовитися заради виробництва одинищ iншого товару. Таке формулювання ще! доктрини охоплюе усi можливi сшввщношення виробничих витрат" [6, с. 131]. Однак, М. Блауг допускае, що щею порiвняльних переваг у роздш, присвяченому зовнiшнiй торгiвлi, можливо написав Джеймс Мшл, оскiльки надалi у сво!х дослiдженнях Д. Ржардо, торкаючись проблем зовшшньо! торгiвлi, шде не виходить за межi ще! про абсолютну перевагу, але - це приватна гшотеза заслуженого британського професора.
Провщною у Д. Ржардо е думка про те, що рано чи шзно економiчне зростання вичерпаеться через нестачу ресурЫв, осюльки праця i капiтал - це один змшний ресурс, а земля - незмшний ресурс, якому властива спадна вщ-дача. Ситуацiя теж "похмура" в перспективi, як i в Т.Р. Малтуса, однак, через систему вшьно! торгiвлi на основi порiвняльних переваг в умовах вшьного мiжнародного ринку, суспiльство мае шанс.
1стотний вплив на розвиток англшсько! економiчно! думки здiйснив Дж. Бентам - економют, фiлософ у сферi полiтики i права, соцiальний реформатор, i загалом, еклектик по духу. Пiсля знайомства з творами Дж. Пристш вiн став прихильником, а згодом - лщером уташтаризму. Дж. Бентам вважав, що кожного варто розглядати за одного-единого шдивща, тобто, це був своерщний радикальний егалiтаризм. Як лiберального мислителя-конституцi-оналюта, Дж.Бентама можна вважати за предтечу тих, хто обстоював сучасну
державу загального добробуту. На його погляд, до цшей законодавства без-перечно належать забезпечення прожитку, безпеки, достатку та рiвностi. У рiзний час i в рiзнi перiоди Дж. Бентам обстоював соцiальну допомогу в разi хвороби, безкоштовну освiту, мiнiмальну зарплату. Утилггаризм Дж. Бентама грунтувався на гаслг "Найкраща та дiя, що забезпечуе найбшьше щастя найбшьшо! кшькоси людей". Утилiтаризм - це доктрина, зпдно з якою ди потрiбно оцiнювати на основi !х спроможност витворювати щастя. У XVIII ст. ця доктрина була майже домшантною у свггському i комерцiйному сере-довищi Британи. Крiм Дж. Бентама, до становлення утил^аризму причет-т Д. Г'юм та Е. Берк. Економiчний утилiтаризм використовуе "щастя" як центральну концепцiю тiею мiрою, якою шдивщи дiстають те, що обирають (або обрали б, якби мали вибiр). Це той вид утилггаризму, що спроможний розвинути точну i складну теорiю, засновану на реальних та гiпотетичних ва-рiантах вибору, та визначити грошову вартють результата. У сферi полiтики вiн породжуе такий практичний метод як аналiз випд i витрат. З шшого боку, економiчний утилiтаризм i дос критикують за обмеженiсть властивих йому мiркувань i за його вдавану точшсть. Дж. Бентам одним iз перших почав опе-рувати принципом корисность "Природа поставила людство тд керiвництво двох всевладних господарiв - страждання i задоволення... До !хнього трону прив,язанi по один бш критери доброго i поганого, а по другий - ланцюги причин i наслiдкiв... Людина може заявляти, що не кориться !хнш влад^ але насправдi вона шдлягае цiй владi завжди. Принцип корисност визнае цю !! пiдлеглiсть та приймае за основу ^е! системи, метою якою е ткати килим щастя руками розуму i закону" [7, с. 149]. Шд принципом корисност Дж. Бентам розумiв такий принцип, який схвалюе чи не схвалюе будь-яку дiю, вiдповiдно до прояву тенденци щодо збiльшення чи зменшення щастя тих, чи!х штереЫв вона стосуеться. Кориснiсть означае ту властивють предмета, за допомогою яко! вiн прагне давати вигоду, задоволення, надавати перевагу або запобшати стражданню тих, чи!х штереЫв вона стосуеться: сус-пiльства чи шдивща. Суспiльство, на думку Дж. Бентама - це вигадане "ть ло", яке складаеться з шдивщуальних осiб, якi його утворюють. 1нтерес сус-пiльства - це сума штереЫв окремих членiв. Англiйський фшософ корисною вважав таку дiяльнiсть, коли И прагнення до збшьшення щастя суспшьства е бiльшим за будь-що, що може його зменшити. Людину можна вважати при-хильником принципу корисност^ коли И дiяльнiсть кшьюсно спiввiдноситься до закону чи наказу корисность
Найвiдомiшим представником англiйського економiчного уташтариз-му був В. С. Джевонс - основоположник Лондонсько! школи маржиналiзму, який у серединi XIX ст. був единим економютом, котрий обгрунтував закон спадно! гранично! корисностi на основi фiзiологiчного принципу на суто ш-троспективнiй основi. Використовуючи закон спадно! гранично! корисностi, В.С. Джевонс вивiв рiвняння обмiну, суть якого полягае в тому, що у рiвнова-зi вiдношення приростiв споживаних витрат дорiвнюе вiдповiдному вщно-шенню штенсивност потреб, задоволених насамкiнець. В умовах вшьного конкурентного ринкового обмшу, стверджував В.С. Джевонс, обидвi сторони
- учасники обмшу, максимiзують задоволення вщ двостороннього обмшу, оскiльки "кожна особа дютае таку кiлькiсть товарiв, що вщношення останнiх ступенiв корисностi будь-яко! пари товарiв е числом, оберненим до обмшно-го вiдношення товарiв", а тому "повна свобода обмiну мае бути вигщною всiм" [5, с. 285-286].
Одним iз найвпливовiших теоретиюв свiтового лiбералiзму був бри-танський мислитель, людина енциклопедичних знань Дж.С. Мшл. Його бать-ко Джеймс Мшл був близьким другом Д. Ржардо i Т.Р. Малтуса та пропагандистом утилгтаризму Дж. Бентама. Дж.С. Мшл згадував, що до 1830 р. вш пе-ребував шд впливом щей утил^аризму i до кiнця життя визнавав його лiбе-ральнi принципи, хоча й був вщкритим для соцiальних течш свого часу. "Я розглядаю корисшсть як останню iнстанцiю в етичних питаннях", - писав вiн у творi "Про свободу" [8, с. 385]. Однак утилгтаризм Дж.С. Мшла вiдрiз-няеться вiд бентамiвського: якщо Дж. Бентам визнае, що насолода не розрiз-няеться за видами i незалежна вiд об'ектiв, яю !! продукують, то Дж.С. Мшл вважае, що краще бути незадоволеною людиною, шж задоволеною свинею, тобто встановлюе рангову послщовшсть вщчутпв щастя.
У сво!х наукових творах Дж.С. Мшл робить ключовим вчення про свободу i розумiе його не як теоретико-пiзнавальне, а як сощально-етичне, не як фiлософське, а як полгтичне. "Предметом мо!х дослiджень, - пише Дж.С. Мшл, - е не так звана свобода вол^ яку протиставляють вченню про так звану фшософську необхщшсть; тут йдеться про громадянську, або соць альну свободу. Ми дослщжуемо природу та межi влади, яку вiдповiдно до закону мае суспшьство над шдивщом." [8, с. 380]. Дж.С. Мшл визнае шдивщу-альну свободу, яка хоча i е самоцшлю та останньою метою, але у розвитку особистост мае сво! межi у шкодi для iншого: "вш не повинен створювати неприемностей шшим людям" [7, с. 151]. У зв'язку з персональною свободою окремого шдивща Дж.С. Мшл застосовуе поняття ексцентричшсть, що озна-чае таке життя у суспшьств^ яке вщповщае талантам та схильностям окремого шдивща. 1ндив^альна свобода, за Дж.С. Мшлем, - це право громадянина на автономш в усьому, що не заподше суспiльству шкоди. Розвиток i збере-ження iндивiдуальностi можливi лише тодi, коли е принципи, яю залишають кожнiй особистостi вшьний простiр для мислення i дiяльностi. Втручання у приватну сферу окремого шдивща дозволяеться лише заради того, щоб запо-бшти заподiянню зла шшим. Благо окремого шдивща не обгрунтовуе втручання у його свободу. 1ндивщуальна свобода структурно охоплюе три сфери:
1. Свобода совют в найширшому сенсь Це свобода думки щодо вс1х предмета: як практичних, так { спекулятивних, як наукових, так { моральних, теолопчних. Вона передбачае вшьт можливост виражати { поширювати сво! ще!;
2. Свобода вибору мети, тобто, свобода д1яти, влаштовувати життя за сво!м уподобанням;
3. Свобода об'еднуватися з шшими для стльно! д1яльност1 щодо досягнен-ня будь-яко! мети.
BiKTopiaHCbKi часи, у яких проживав Дж.С. Мшл, характеризувалися вiдкритою нетолерантнiстю у виглядi суспiльноï моралi - iндивiдуальнiй сво-бодi загрожувала тиранiя бiльшостi, зокрема: у формах колективного суспшь-ства та соцiальноï рiвностi. З одного боку, панувала цiлковита неспромож-шсть держави впливати на приватне життя та регулювати економiчну та сощ-альну сфери, а з шшого - ортодоксiя мислення з претензiями на абсолютизм. Аргумент рiвностi, який спочатку використовувала буржуазiя для досягнення свободи, шсля ïï приходу до полiтичноï влади став загрозою для ^eï ж свобо-ди i завiв в мiнтелектуальний глухий кут" теорiю лiбералiзму.
Дж.С. Мiлл вiрив у можливiсть формування дiйсностi суверенним ро-зумом: iз боротьби рiзноманiтних окремих iнтересiв сама собою повинна ви-никнути гармонiя цiлого на користь вЫх учасникiв. Економiчну сферу ан-глiйський вчений вважав саме такою, у якш завдяки вшьнш торгiвлi очжува-лася реалiзацiя принципу утил^аризму - дедалi бiльшого щастя для якомога бшьшо1" кiлькостi людей. Оскшьки закони економiчного життя мають характер незмiнних законiв природи, Дж.С. Мшл виступав проти законодавчого втручання держави у закони ринково!" конкуренци, вважаючи, що все, що об-межуе конкуренцiю, e злом. Розвиток конкуренци та наявшсть вшьного ринку будуть запорукою перемоги свободи спочатку в галузi економжи, а потiм i в суспiльствi загалом, оскiльки ринковий механiзм здатний задовольняти протилежш iнтереси i забезпечувати природне вщтворення продуктивних сил. "Коли уряд забезпечуе засоби для виконання певно1' роботи, лишаючи ш-дивщам свободу самим вибирати спосiб, якому, на 1'хню думку, варто вщдати перевагу, то не буде жодного втручання у сферу свободи, жодних дратливих та принизливих обмежень" [7, с. 636]. Проявом рiвностi та свободи в еконо-мiчному життi суспшьства е ринковий обмiн. Попит i пропозищя можуть тимчасово не збшатися мiж собою, однак "iстинний закон попиту i пропозицп - ix вирiвнювання... ринкова вартiсть може вiдхилятися вiд природно1' вар-тостi, але тiльки на певний час, оскшьки пропозицп властива стшка тенден-щя пристосовуватися до такого попиту, який... юнуе, коли товар продаеться за своею природною вартютю", тому вщсутшсть свободи на конкурентному ринку "... - явище тимчасове, ... в умовах вшьно1' i активно1' конкуренци не може тривати довго" [9, с. 96]. Економiчна свобода поширюеться на усi сфери суспшьно-полггичного життя, закрiплюючись iнституцiйно.
Актуальними для сучасно1' укра1'нсько1' дiйсностi е слова видатного ан-глiйського мислителя: "^ею мiрою, якою народ мае звичай сам активно по-рядкувати сво1'ми справами, а не лишати ïx на ласку урядового втручання, його прагнення полягають радше в боротьбi з тиранieю, нiж у спробах самому стати тираном, а ^ею мiрою, якою вся реальна шщатива та провiд зосере-джеш в руках уряду, а шдивщи здебiльшого живуть немов пiд його пос-тiйною опiкою, демократичнi шституцп прищеплюють людям не прагнення свободи, а незмiрну пожадливiсть до влади й посад, тож розум i актившсть краши вже спрямованi не на ïï найголовнiшi iнтереси, а на згубну конкурен-цiю за егоютичш винагороди й дрiб,язкове честолюбство у боротьбi за урядо-вi посади" [7, с. 640].
Висновки. Поширюючись у кра!нах Заходу у Х1Х ст., економiчний ль 6epani3M змушений був долати onip iснуючого монопольного середовища, що опирався на протекцюшстську пoлiтику нaцioнaльних уpядiв. Лiбеpaлiзм -ушверсальне екoнoмiчне вчення про людську пoведiнку, жодним чином не пов'язану i3 простором будь-яко! iдентичнoстi, ^м зденaцioнaлiзoвaнoгo утилiтapнoгo iнтеpесу мaтеpiaльнoгo збагачення. Поширювачами iдей лiбеpa-лiзму у Х1Х ст. виступали як представники доктрини класично! пол^ично! екoнoмi!, так i мapжинaлiзму. Нaйвaгoмiший внесок теоретиюв лiбеpaлiзму у розвиток iндустpiaльнo! цившзаци полягав в тому, що саме у межах бри-тансько! сoцiaльнo-екoнoмiчнo! мoделi було сформоване максимально спри-ятливе iнституцiйне середовище генеpaцi! кашталу: нагромадження, швесту-вання, мiгpaцi!, самозростання тощо. Основним здобутком поширюваних щей лiбеpaлiзму стало усвiдoмлення потреби вшьного ринку як невщ'емно! умови самозростання кашталу та iндустpiaльнoгo розвитку кра!ни. Водночас у багатьох европейських кра!нах протягом Х1Х ст. промислову револющю зумовлювало пряме державне регулювання, а щеолопчною основою цих про-цеЫв були aльтеpнaтивнi до лiбеpaльнo! доктрини екoнoмiчнi школи, наприк-лад, юторична школа у Нiмеччинi, що може виступити полем для подальших дослщжень.
Л1тература
1. Довгаль О.А. Протекцютзм i д1берад1зм у процес глобашзаци св1тово! економши / О. А. Довгаль. - Харюв : Вид-во НУА, 2004. - 320 с.
2. Мовсесян А.Г. Либерализм и экономика / Александр Григорьевич Мовсесян. - М. : Изд-во ЛОГОС, 2003. - 240 с.
3. Манан П. 1нтелектуальна iстopiя лiбеpaлiзму / П. Манан. - К. : Вид-во "Дух i л^ера", 2005. - 216 с.
4. Хайлбронер РЛ. Философы от мира сего / Роберт Л. Хайлбронер : пер. с англ. И. Фа-йсбисович. - М. : Изд-во "КоЛибри", 2008. - 432 с.
5. Малтус Т.Р. Дослщження закону народонаселення / Т.Р. Малтус. - К. : Вид-во "Ос-нови", 1998. - 535 с.
6. Блауг М. Екoнoмiчнa теopiя в pетpoспекгивi / Марк Блауг. - К. : Вид-во "Основи",
2001. - 680 с.
7. Л1берал1зм: Антология. - К. : Вид-во "Смолоскип", 2002. - 1126 с.
8. Класики полггичноТ думки вщ Платона до Макса Вебера. - К. : Вид-во "Тандем",
2002. - 487 с.
9. Ринок / Упоряд., авт. вступ. ст. А. А. Чухно. - К. : Вид-во "Укра!на", 1995. - 448 с.
Крывицкая О.А. Либеральные теории в научных разработках последователей Адама Смита
Определены основные направления развития экономического либерализма в Х1Х в. Определенны изменения, которые внесли ученые-экономисты данного периода в либеральную концепцию их предшественника А. Смита. Особое внимание уделено не тем вопросам, в которых последователи придерживались взглядов их предшественника А. Смита, а в которые вносили собственные коррективы.
Kryvycka O.A. Liberal theories in Adam Smith's followers works
Main ways of economic liberalism development in XIX century are revealed. Changes, made by economists of this period in their predecessor A. Smith liberal concept are defined. Special attention is paid to those questions, in which views of A. Smith were supported, and to new corrections and new ideas contributed into economic liberalism by A. Smith followers.
