CC BY
63высокого класса // Теория и практика физической культуры. - 2005. - № 4. - С 2-13.
10.Воронова В., Корнейко У. Показатели психологической готовности высококвалифицированных спортсменов // Олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы V Международного научного конгресса (5-7 июня 2001). - Минск: Белорусская ГАФК, 2001. - С. 395.
11 .Войтенко Р.М. Психологические аспекты болезни и инвалидности: значение в клинике и экспертизе трудоспособности: Методическое пособие. - Таллинн: Валгус, 1981. - 43 с.
12.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т./ Гл. ред. А.В-.Запорожец. - М.: Педагогика, - 1982. - Т.3: Проблемы развития психики. - 367 с.
13.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. / Гл. ред. А.В.Запорожец. - М.: Педагогика, 1983. - Т.5: Основы дефектологии. - 369 с.
14.Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 45 с.
15.Карвасарский Б. Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1980. - 448 с.
16.Квасенко А.В., Зубарев Ю.Г. Психология больного. - Л.: Медицина. 1980. - 184 с.
17.Кобильченко В.В. Тривожність у підлітків із сенсорними вадами: діагностика та корекція // Міжнародна науково-практична конференція “Нива знань”. - Дніпропетровськ.: Промінь. - 1999. - С. 43-44.
18.Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. - Прага: Авиценум, 1983. - 406 с.
19.Крылов А. А. Некоторые проблемы психологии спорта в современном мире // Спортивная психология в трудах отечественных специалистов / Сост. и общая редакция И.П. Волкова. - СПб.: Питер, 2002. - С. 37-42.
20.Курек Н.С. Дефицит психической активности: пассивность личности и болезнь. - М.: ИПРАН, 1996. - 254 с.
21.Матвеев Л.П. Категории «развитие», «адаптация» и «воспитание» в теории физической культуры и спорта (давние, но не стареющие, и новые идеи) // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 1. - С. 2-11.
22.Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. -М.: Издательство Московского университета, 1987. - 167 с.
23.Особенности познавательной деятельности слепых и слабовидящих школьников / Под ред. А. И. Зотова. - Л.: ЛГПИ.
- 1970. - 385 с.
24.Практическая психология образования / Под ред. И.В. -Дубровиной. - М., 1998. - 237 с.
25.Покутнева С.А. Индивидуальный подход в обучении слепых и слабовидящих учащихся в подготовительный период: Методическое руководство. - К.: Институт педагогики АПН Украины, 1993. - 72с.
26.Сахновський К.П. Теоретико-методичні основи системи багаторічної спортивної підготовки: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / НУФВСУ. - К., 1997. - 48 с.
27.Соснина Н.А. Мотивационная сфера личности спортсмена: Учебно-методическое пособие. - Минск: НИИФК и СРБ, 2000. - 76 с.
28.Стамбулова Н.Б. Психология спортивной карьеры: Учебное пособие. - СПб.: Центр карьеры, 1999. - 236 с.
29.Стамбулова Н.Б. Психологическая структура спортивной деятельности // Спортивная психология в трудах отечественных психологов./ Сост. И.П. Волков. - СПб.: Питер, 2002. - С. 32-37.
30.Тимакова Т.С. Критерии управления многолетней под -готовкой квалифицированных спортсменов (циклические виды спорта): Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. -М., 1998. - 76 с.
31.Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. - М.: Медицина, 1986. - 384 с.
32.Холмогорова А., Гаранян Н. Эмоциональные расстройства и современная культура // Московский психотерапевтический журнал. - 1999. - № 2. - С. 61-90.
33.Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции: Учебное пособие.
- М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 208 с.
34.Шкребтій Ю.М. Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки: Дис. ...д-ра наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.01 / НУФВСУ. - К., 2006. - 412 с.
Надійшла до редакції 21.10.2007р.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ МОВНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇЯК ПЕДАГОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
Бутенко Т. О.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Анотація. У статті розглядається поняття «мовної компетенції», його походження і тлумачення різними вченими і школами, місце мовної компетенції в пізнанні навколишнього світу та основного засобу, за допомогою якого людина отримує знання, у тому числі й професійні. Під терміном «мовна компетенція» розуміється знання мови, уміння підбирати й використовувати необхідні слова для формулювання своїх думок, розуміння чужого мовлення, знання певних граматичних, фонетичних, лексичних і стилістичних правил мови, уміння будувати мовні висловлювання таким чином, щоб вони були правильними й зрозумілими слухачу. Ключові слова: мовна компетенція, мовленнєва діяльність, функціональна система, мислення.
Аннотация. Бутенко Т.А. Исследование понятия языковой компетенции как педагогической категории. В статье рассматривается понятие «языковая компетенция», его происхождение и трактовка различными учеными и направлениями, место языковой компетенции в познании окружающего мира и основного средства, с помощью которого человек получает знания, в том числе и профессиональные. Под сроком «языковая компетенция» понимается знание языка, умение подбирать и использовать необходимые слова для формулирования своих мыслей, понимание чужой речи, знание определенных грамматических, фонетических, лексических и стилистических правил языка, умение строить языковые высказывания таким образом, чтобы они были правильными и понятными слушателю.
Ключевые слова: языковая компетенция, речевая деятельность, функциональная система, мышление.
Annotation. Butenko Т.О. Research of concept of language competence as pedagogical class. In the clause the concept “the language competence”, its origin both treatment by the various scientists and directions, place of the language competence in knowledge of the environmental world and basic means is considered, with which help the man receives knowledge, including professional. “The language competence” is perceived term knowledge of tongue, skill to select and use necessary words for a formulation of the ideas, comprehension of another’s speech, knowledge of defined grammatic, phonetic, lexical and stylistic rules of tongue, skill to build language expressions so that they were straightening and clear to the student.
Key words: the language competence, speech activity, functional system, thought.
Вступ.
Інтелектуальний потенціал нації є одним з головних надбань країни, тому формування й розвиток інтелектуальної еліти - завдання, яке сьогодні стоїть перед вищою освітою України. У формуванні високо-розвиненої особистості мова відіграє важливе значення. Основним засобом, за допомогою якого людина пізнає навколишній світ і отримує знання, є мова. Сприйняття індивідом дійсності в спілкуванні залежить від рівня володіння мовою і словниковим запасом.
Мова, мовлення в психології розглядаються як специфічний вид діяльності, який включено до всієї діяльності людини. Мовлення визначається «як своєрідний, специфічний людський спосіб формування й формулювання думки за допомогою мови» [4, с. 41]. Будучи засобом формування й формулювання думок, мова необхідна людині для розвитку розумо-
вих здібностей, для розуміння й оволодіння різними видами знань. За допомогою мови людина розвивається як інтелектуальна, високоосвічена духовна особистість.
О. О. Леонтьєв розглядає мову як «систему трьох категорій у моделюванні об’єкта: мова як здатність, мова як предмет, мова як процес» [5, с. 20]. Мовна здібність, за О. О. Леонтьєвим, є сукупністю психологічних і фізіологічних умов, що забезпечують засвоєння, утворення, відтворення й адекватне сприйняття мовних знаків членом мовного колективу [6, с. 54]. Із цього визначення можна зробити висновок, що реалізована мовна здатність або мовна компетенція, як ми будемо надалі її називати, є сукупністю природжених здатностей людини до відтворення мовлення й набутих навичок сприйняття й розуміння мовних знаків як засобу спілкування й передачі інформації між членами колективу або співтовариства.
Питання про мовну компетенцію (мовну здатність) людини вперше було поставлено В. Гум -больдтом, який розділив дослідження «сфери мови» і «сфери мовних здатностей людини» [2, с. 77]. Саме йому належить ідея мовної діяльності як процесу й розуміння мови як об’єднувального елемента, що пов’язує соціум і людину.
У ХІХ столітті до цієї проблеми звертався учень В. Гумбольдта, Г Штейнталь, який визначав мовну компетенцію як здатність говорити, тобто з одного боку, фізіологічну здатність видавати артикуляційні звуки й, з іншого боку, сукупний зміст внутрішнього світу, який є передує мові й повинен бути виражений за допомогою мови [14, с. 127]. Г. Штейнталь, на відміну від В. Гумбольдта, розглядав мову тільки як процес, не вважаючи її діяльністю.
Робота проводиться в рамках концепції формування національної гуманітарно-технічної еліти, що розробляється в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».
Формулювання цілей роботи.
Ціль роботи - розглянути й проаналізувати різні тлумачення й підходи до вивчення та формування поняття мовної компетенції у вітчизняній і зарубіжній літературі.
Результати досліджень.
У науковій літературі, яка стосується питання «мовної компетенції», до Ф. Соссюра не розрізнялися поняття мови як системи, мовлення як діяльності, що відповідає цій системі, а також готовності до цієї діяльності. В «Курсі загальної лінгвістики» ним уперше був уведений термін «мовна діяльність», під яким він розумів сукупність знаків, що включає два аспекти: кодифіковану мову (langue) як систему правил; мовлення (parole) - індивідуальну варіацію мовної діяльності як засіб спілкування, реалізовану на основі коду [11].
Термін «мовна компетенція» уперше вжив Н. Хомський у теорії генеративної граматики, що бере витоки у картезіанській філософській традиції. Більшість своїх ідей Н. Хомський пов’язував із тради-
ціями «Граматики універсальної й раціональної», створеної в 1660 р. в абатстві Пор-Рояль Клодом Лан-село й Арно.
Н. Хомський виділяє два поняття: мовна здатність (competence) і мовна активність (performance). Під мовною здатністю мається на увазі потенційне знання мови, під мовною активністю -процеси, що відбуваються під час реалізації цієї здатності в мовній діяльності.
Школа Н. Хомського досліджує мовну здатність людини на прикладах граматичного конструювання, запозичених зі структурального мовознавства. Ядром мовної компетенції є здатність людини до утворення простого речення, а мовна компетенція - це знання граматики мови, і це знання є природженим для людини, тобто мовець інтуїтивно, несвідомо будує нові речення, і відповідно, розуміє нові, яких він ніколи раніше не чув, якщо вони відповідають граматичним правилам побудови речень даної мови [13].
У такому трактуванні мовної компетенції Н. -Хомський і його прихильники не враховували співвідносності рівня мовної здатності людини з його духовним і інтелектуальним розвитком. При використанні мови людина не тільки «породжує речення», але також користується основною одиницею мови -словом, спираючись на практичний і теоретичний досвід, і саме вибір слів і словосполучень відрізняє людину з високорозвиненою мовною компетенцією від індивіда з мінімальним лексичним запасом і низькою мовною здатністю.
Американський науковець Д. Слобін визначав мовну компетенцію як модель того, що існує у свідомості носія мови, модель, створену лінгвістом на основі його інтуїтивної здатності відрізняти правильно побудовані висловлювання від неправильно побудованих. Вірогідність існування такої моделі може бути доведена тільки ретельним вивченням реальної активності, яку вона визначає [10, с. 58]. Однак вчений вважав, що в мовному механізмі людини існує об-’єднувальний елемент, який здійснює змістовну оцінку мовної інформації незалежно від аналізу мовної структури речення. Це положення ставить під сумнів основну ідею Хомського щодо «мовної здатності».
Вітчизняна наука, спираючись на теоретичні положення Л.В. Виготського, О.М. Леонтьєва, О.Р. -Лурія про мову, мовлення й мовну діяльність, відрізняється від американської, де мовлення розглядається лише як система мовних реакцій. Вітчизняні вчені трактують мовлення як діяльність, яку включено до всієї системи людської діяльності.
Ми в тлумаченні мовної компетенції дотримуємося поглядів вітчизняних психологів і лінгвістів і згодні з О.Р. Лурія, коли він пише: «...Як «компетентність» у мові [мовна здатність. - О.Л.], так і «застосування» мови [мовна активність. - О.Л.] не з’явилися відразу й не є двома незалежними явищами. Можна думати, що сама «компетентність» у мові є результатом розвитку її застосування й тільки в процесі активного відбиття дійсності й активного спілкування в дитини виникає розуміння мови» [9, с. 148].
Л.С. Виготський показав, що мовна функція виникає в спілкуванні дитини з іншими людьми й спочатку розділена між ними. Потім ця функція, поряд з іншими функціями, які здобуваються протягом життя, перебудовує діяльність дитини й при цьому поступово перетворюється в дуже складну функціональну систему. Такий підхід при розгляді психічних готовностей був більшим кроком уперед у порівнянні з ідеалістичною психологією, що розглядала ці готовності як «споконвічні властивості» психіки. Далі у вітчизняній науці мовна компетенція розглядалася як функціональна система й вивчалася нерозривно від мислення.
Уявлення про мовну здатність як функціональну систему пов’язане з відкриттям в галузі фізіології вищої нервової діяльності. Вчення про функціональні системи як матеріальний субстрат вищих психічних функцій бере початок у розробленому О.О. Ухтомсь-ким принципу домінанти [12]. О. О. Ухтомський розглядав мовлення (мовну компетенцію) як циклічну домінанту, що включає в себе великі констеляції нервових центрів різних рівнів. Значення того факту, що мовна здатність належить до числа функціональних систем, уперше правильно оцінив Виготський Л.С., який наголошував, що мовлення входить до числа функціональних систем [1, с. 454]. Було встановлено також, що й всі інші функціональні системи опосередковані мовленням.
Педагогічно дуже важливим є положення, встановлене О.М. Леонтьєвим, відповідно до якого формування нових функціональних систем залежить, головним чином, від об’єктивних властивостей самого предмета, створеного в людському філогенезі й яким потрібно оволодіти в онтогенезі [8, с. 29]. Це положення стосується й мови. Індивід, який оволодіває досягненнями людського роду в сфері мовної компетенції, повинен володіти мовою як системою, і мовою як діяльністю, і мовою як здатністю. Вивчення всіх цих об’ єктивно існуючих умінь і навичок, встановлення взаємозв’язків між ними, відкриває перспективу оптимального програмованого розвитку індивідуальної мовної здатності відповідно до істотних характеристик родової здатності людини. Це педагогічне завдання сьогодні є актуальним, оскільки безпосередньо пов’язане з розвитком мислення й оперуванням теоретичними поняттями, які є основою будь-якої науки.
Сьогодні під терміном «мовна компетенція» мається на увазі не ідеальне знання мови, а її реальне використання. Сучасні науковці говорять про недосконалість цього терміна, і поряд з ним використовуються прагматична, соціокультурна, стратегічна, комунікативна компетенція. Іноді термін «мовна компетенція» замінюється більш загальним терміном «комунікативна компетенція» [3, с. 91-92]. Так, М.Р. Львов розмежовує мовну й комунікативну компетенцію, маючи на увазі під мовною компетенцією знання граматики, фонетики, лексики, стилістики тої мови, яка вивчається, а під комунікативною компетенцією «маються на увазі
не тільки теоретичні знання, але й навички, вільне володіння мовленням» [7, с. 174].
Висновки.
У результаті проведеного аналізу наукової літератури й власних досліджень поняття мовної компетенції, ми дійшли висновку, що всі дослідники розглядали різні аспекти мовної компетенції й вивчали це явище з погляду різних наук, таких як психологія, лінгвістика, психолінгвістика, тому й існує стільки визначень цього поняття. Ми вважаємо, що мовну компетенцію також повинна вивчати й педагогіка, тому що формування мовної компетенції - педагогічне завдання, необхідне при вивченні різних дисциплін, оскільки в основному ми отримуємо знання за допомогою мовних засобів.
У нашій роботі під терміном «мовна компетенція» ми будемо розуміти знання мови (рідної або іноземної), уміння підбирати й використовувати необхідні слова для формулювання своїх думок, розуміння чужого мовлення (правильне значення слів), знання певних граматичних, фонетичних, лексичних і стилістичних правил мови, уміння будувати мовні висловлювання таким чином, щоб вони були правильними й зрозумілими слухачу.
Надалі ми будемо досліджувати, за допомогою яких педагогічних технологій формується мовна компетенція і яким чином мовна компетенція впливає на професійний і культурний розвиток особистості.
Література
1. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М., i960. - 200с.
2. Гумбольдт В. О сравнительном изучении языков применительно к различным эпохам их развития. - В.А. Звегин-цев. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. Часть І, М., 1964. - 224с.
3. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Рос-сийск. гос. гуманит. ун-т, 2000. - 23бс.
4. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. -М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2001. - 200с.
5. Леонтьев А.А. Объект и предмет психолингвистики и ее отношение к другим наукам о речевой деятельности. -Теория речевой деятельности. - М., 19б8. - 240с.
6. Леонтьев А.А. Слово в речевой деятельности. - М., 1965.
- 200с.
7. Львов М.Р. Основы теории речи: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. -1б0 с.
8. Леонтьев А.Н. Об историческом подходе в изучении психики человека. Психологическая наука в СССР, т 1., М.,1959. - 280с.
9. Лурия А.Р. Научные горизонты и философские тупики в современной лингвистике. // «Вопросы философии», 1975, №4. - С. 14-17.
10.Слобин Д. и Грин ДЖ. Психолингвистика. - Издательство «Прогресс» - М., 1976. - 200с.
11.Соссюр Ф. де Курс общей лингвистики. М., 1933. - 240с.
12.Ухтомский А.А. Доминанта как фактор поведения. - Собр. соч. в 3 т. Т. 1, 1950.
13.Хомский Н. Язык и мышление. Изд-во Московского университета . 1972. - 212 с.
14.Штейнталь Г. Грамматика, логика и психология. - В.А. Звегинцев. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. Часть І, М., 1964. - 200с.
Надійшла до редакції 30.10.2007р.
ОБУСЛОВЛЕННОСТЬ ПРОТЕКАНИЯ УЧЕБЫ В ВУЗЕ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ В СВЕТЕ КОРРЕКЦИОННОРЕГРЕССИВНЫХ АНАЛИЗОВ1
Бухта Кристина Академия физического воспитания, Варшава Загородный Факультет Физического Воспитания, Бялая Подляска, Польша
Аннотация. Изложены исследования проблематики преподавания физической культуры в институтах в Польше. У 1300 студентов первокурсников четырех институтов физической культуры были выбраны наиболее оптимальные факторы, влияющие на получение хороших результатов в науке. Анализ эмпирических данных был проведен при помощи методов корреляции и множественной регрессии. Результаты исследования показали большое влияние оценок окончательных школьных экзаменов на успеваемость в институте. Существенным фактором успеваемости в институтах физической культуры оказался пол студентов. Анализ результатов исследования позволил сформулировать рекомендации для улучшения преподавания в институтах.
Ключевые слова: институт физической культуры, студент, успех в изучении, факторы.
Анотація. Бухта Х. Фактори обумовлюючі перебіг науки в ВНЗ фізичної культури згідно з кореляційним і регресивним аналізом. Досліди торкаються проблеми навчання в ВНЗ фізичної культури в Польщі. У 1300 студентів першокурсників чотирьох ВНЗ фізичної культури були вибрані найоп-тимальніші фактори, котрі дозволяють досягнути добрі результаті в науці. Аналіз емпіричних даних був зроблений за допомогою методів кореляції та множинної регресії. Результати дослідів показали суттєвий вплив атестату зрілості на успішність в інституті. Суттєвим фактором виявилась стать студентів. Аналіз результатів дозволив сформулювати інструкцію для поліпшення процесу навчання в ВНЗ.
Ключові слова: ВУЗ фізичної культури, студенти, успішність в науці, фактори.
Annotation. Buchta K. The determiners of the course of physical education study according to correlation and multiple regression analyses. The research was to find out which of the sociodemographic variables of students accepted for the 1st year of PE studies are the optimal determiners of their studies’ results. The analysis of the empirical data was carried out with the use of the correlation and multiple regression methods. The analyses show the high influence of the grades from the graduating from high school document on both - quality and quantity studies’ results. The entrance exam proved to be an important though less strong determiner. However, its role as being a determiner of studies’ results differs in many PE academies. The components of the entrance exam are better determiners than the eventual result of the exam. The generally analysed independent variables explain only the small part of the studies’ results variance.
Key words: Physical Education Academy, students, progress in studies, determiners of the results in studying.
Adnotacja. Buchta Krystyna. Uwarunkowania przebiegu studiow wychowania fizycznego w swietle analiz korelacyjno-regresyjnych. Podj^te badania mialy na celu ustalenie optymalnych predyktorow wynikow w studiach sposrod zmiennych charakteryzuj^cych studentow przyj^tych na I rok studiow wychowania fizycznego. Analiz^ danych empirycznych przeprowadzono przy zastosowaniu metod korelacji i regresji wielokrotnej. Przeprowadzone analizy pokazaly znacz^ce oddzialywanie na rezultaty studiowania sredniej ocen ze swiadectwa dojrzalosci. Istotnym predyktorem przebiegu studiow w uczelniach wychowania fizycznego okazala si$ takze plec badanych studentow.
Sl owa kluczowe: AWF, studenci, post^py w studiach, predyktory wynikow w nauce.
Введение.
Процесс обучения принадлежит к важнейшим составляющим дидактично-воспитательной системы высшей школы.
Проблематика обучения в вузах физического воспитания является предметом многочисленных дискуссий. Дифференциация протекания образовательных карьер студентов вуза физического воспитания, удерживающиеся низкие показатели БС этой учебы2, при одновременно довольно суровой экзаменационной селекции3, рождают потребность выяснения причин наблюдаемых явлений и поиска возможности ограничения их негативных последствий.
Причины такого рода ситуаций можно искать чаще всего в системе отбора кандидатов на учебу и в реализации учебной программы вуза [4]. Критические замечания направлены, например, под адресом:
■ неправильного функционирования системы профориентации в средней школе, отдающей предпочтение кандидатам, выделяющимся высоким уровнем физических способностей, без обращения особого внимания на интеллектуальные качества абитуриента;
■ перегруженных программных блоков учебы;
■ плохо организованного дидактично-воспитательного процесса, особенно в адаптационной фазе учебы [5].
Предпринятые исследования являются попыткой оптимизировать методы подбора абитуриентов в вузах физического воспитания с целью повышения качества обучения.
Используя имеющуюся информацию, характеризующую исследуемых принятых на первый курс учебы, разрабатывался комплекс признаков, наиболее адекватно показывающих результаты учебы в каждом из анализируемых вузов. Внимание исследователей концентрировалось на социально-демографических и педагогических характеристиках переменных, характеризующих исследуемых студентов. Похожей проблематики касались работы [2, 6, 7].
Цели и задачи работы
Предпринятые исследования базируются на теоретической модели, принимающей, что протекание учебы в вузах физического воспитания обусловлено группой факторов (независимые, объясняющие переменные), к которым можно причислить имеющиеся знания и умения абитуриента, а также некоторые, характеризующие его социально-демографические черты.
Познавательной целью представляемых исследований было установить, действительно ли и в какой степени определенные черты, характеризующие студенческую молодежь в исследуемый период в институтах физического воспитания, детерминируют результаты учебы.
В свою очередь, практическим намерением работы было предоставить эмпирически проверенные предпосылки возможной модификации системы обучения в вузах физического воспитания, с точки зрения оптимизации таковой.
1 Статья реализована в рамках собственных исследований BW. 111/17, финансированных MNiSW.
2 Показатели БС учебы для исследуемых циклов обучения незначительно превышали 50% [1, с. 10].
3 На одно место на первый курс специальности приходится в среднем 3-4 абитуриента [3, с. 21].
