CC BY
85
AND DEVELOPMENT OF THE TRADITIONAL SYSTEM OF REGULATION OF THE INSTITUTION OF PROPERTY IN MODERN SOCIETY BY THE EXAMPLE OF THE CIVIL RIGHTS OF EGYPT
The article highlights the development of property rights in Islamic law as an example of legislation in Egypt. Were analyzed normative legal acts regulating ownership: Sharia law and certain other laws of Egypt. Exposed not traditional approach to the regulation of property rights, especially in relation to land.
Egypt's civil law is quite complicated and at the same time very interesting to study because it combines with seemingly incompatible things that are not clear to the western doctrine at all, or not regulated similar way to the Western civil law. The main feature of Egyptian law can be called exactly harmonize with the rules of traditional norms borrowed from Western legal systems and methods of their relationship.
Keywords: property rights, sharia law, Islamic law, the acquisition of ownership
СУЧАСШ ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА
УДК 340.5
С. О. Львова
ШТЕРНАЦЮНАЛВАЦШ КОНСТНТУЦШНОГО ПРАВА ДЕРЖАВ-ЧЛЕН1В МЕЖНАРОДНОГО СП1ВТОВАРИСТВА: ДО ПИТАНИЯ ПРО СУТШСТЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
В статпи розглянуто питания ттернацюнал1зацп конституцтного права держав-члешв м1жнародного ствтовариства. Досл1джено феномен становления м1жнародного конституцтного права як результат впровадження конституцтних положенъ у науку м1жнародного права. Також здтснено анал1з сучасних тдхоЫв до визначення глобального конституцюнал1зму з метою розумтня новтнъого конституцтного права в умовах глобал1заци.
К.иочоеЛ слова: глобал1защя, глобалъний конститущонал1зм, глобалъне право, права людини, конституция, лижнароОне право.
Постановка проблеми. Розвиток демократа, шформацшне суспшьство, що формуеться, зростакга потреби та вимоги громадян по всьому свггу, м1жнацюнальш конфлжти та шип екстраординарш поди, об'ективно обумовили необхщшсть подолання агресивносп 1 ворожнеч1 у свт на новому р1вш. Кр1м того, саме природш катаюизми, загроза еколопчно! катастрофи, революцп, вшни та терористичш атаки, иегативш иаслщки свггово'1 фшансово-еконо1УПчноТ кризи на початку XXI ст. висвтшли взаемозалежшсть та взаемозв'язок м1ж державами та тенденщю до формування ново! модел1 полггичного сшвробггництва м1ж ними. Кр1м того, процеси глобал1зацп та штеграци, що супроводжуються процесами штернацюнал1зацп капггалу, виробництва, управлшня, культури, моди тощо - розширили горизонти 1Шжнародних вщносин 1 стали основою для формування глобально! суспшьно! едностг Проте, в сучасних трансформащйних м1жнародних вщносинах, де держави повинш довести свою
значуицсть у пор1внянш ¡з шшими новими суб'ектами м1жнародних вщносин (громадськими об'еднаннями, неурядовими оргашзащями та ш.), залишаються та актуал1зуються питания релНйного розмежування та реал1зацп нацюнального суверештету.
Таким чином, перед м1жнародним сшвтовариством держав постало питания як здшснити контроль, ощнку, спостереження та керування процесами створення та буд1вництва нових форм м1 ж народно! сшвпращ. Якщо люди навчились управляти водними потоками, тод1 чому вони не зможуть здолати глобальш виклики та навчитись ефективно керувати штеграцшними процесами?
Зазначеш питания сприяли еволюци м1жнародноТ правотворчосп та значно актуал1зували питания створення нових конституцшно-правових засоб1в управлшня м1жнародними вщносинами. Недивно, що правова наука останшм часом також зазнала значно! модершзаци та вщзначаеться процесами штернацюнал1зацп не тшьки окремих правових систем, а й окремих галузей права (еколопчного, гуманггарного, адмшютративного, економ1чного, ко нститущ й но го тощо). Перенесена конституцшних положень у науку м1жнародного права стало поштовхом для переходу м1жнародноТ правово! системи на якчсно новий (глобальний) р1вень та етап свого становления та розвитку.
Стутнъ паукосин розробки теми. Останшм часом предметом наукового дослщження вггчизняних вчених-конституц1онал1ст1в були питания конституцшно-правового забезпечення участ1 Украши в ¡нтеграц1йннх процесах. Зокрема, питания трансформаци констнтуц1 иного права Украши з метою зближення ¡з правом Свропейського Союзу (дал1: СС) дослщжувались у фундаментальних працях таких науковщв, як В. Д. Бабин, М. О. Баймуратов, М. В. Буроменський, В. Н. Денисов, О. Л. Копиленко, Н. Р. Нижник, М. П. Орз1х, В. Ф. Погоршко, I. Д. Слщенко, В. Я. Тащй, Ю. М. Тодика, О. Ф. Фрицький, Ю. С. Шемшученко та ш. Безпосередньо питанию штернацюнал1зацп конститущиного права були присвячеш пращ вггчизняних науковщв М. О. Баймуратова, Ю. О. Волошина, А. Р. Крусян, В. Л. Федоренка, В. М. Шаповала, С. В. Шевчука та ш. Значний вплив на формування концептуальних засад конститущйно-правового регулювання в умовах штернацюнал1зацп здшснили пращ таких закордонних вчених, як Н. О. Богданова, Е. де Вет, Б. С. Ебзеев,
B. Д. Зорькш, Я. Клабберс, С. Танчев, К. Томушат, В. С. Чиркш, С. Флогатс, М. Луглш, М. Мадуро, А. Петере, М. Шешш та ¡и.
Метою даног статтг е дослщження змш сучасноТ конститущйно-правовоТ доктрини пщ впливом процеав глобал1защ'1 та м1ждержавноТ ¿нтеграци, та визначення категор1ально-понятшного апарату забезпечення феномену 1нтернащонал1защ'1 конститущиного права держав-члешв м1жнародного сшвтовариства.
Виклад основного матергалу. 1стотним елементом сучасного конституцюнал1зму в умовах глобал1зац1'1 виступае наявшсть особливих процесуальних та шституцюнальних механ1зм1в захисту конституц1Т, п верховенства над ¡ншими нормативними актами та забезпечення реал1зацп демократичних принцишв. Проте, стурбоваш викликами та загрозами глобал1зацп на початку XXI ст., полггологи, сощологи, фшософи ¡, безпосередньо, правознавщ по всьому св1ту почали дослщження трансформаци конституцюнал1зму в зазначених нестабшьних умовах розвитку.
Як зазначае росшський дослщник В. I. Крусс, при першому наближенш конституц1онал1зм може розглядатись у якосп напрямку пол1тико-правового бачення сощального належного, що мае бшып ч1ти у пор1внянн1 ¿з фшософ1ею права «прикордонш ор1ентири» [1].
Вггчизняний дослщник, суддя Свропейського суду з прав людини ас! Ьос
C. В. Шевчук, розглядае конституц1онал1зм як «режим функщонування державно!
влади вщповщно до конституцп, причому термш «конституцюнал1зм» у суспшьста, в якому icHye конституцшна держава (д1яльшсть держави спрямована тшьки на забезпечення конкретних, нормативно-визначених суспшьних цшей згщно i3 загально внзначенимн правовимн принципами i нормами), розум1еться в широкому значенш як Конститущя, що заснована на щеологп конституцюнал1зму [2].
Таким чином, визначну роль у формуванш сучасного конституцюнал1зму та становленш галуз1 конститущ иного права ввдграв феномен Конституцп як Основного Закону Держави. За чаав феодал1зму виршального значения набули р1зного роду догов1рш форми правового регулювання вщносин державного владарювання, хоча нерщко таке регулювання здшснювалось на основ! звичаш. Свропейськш icTopii XI-XIV ст. вщомо багато договор!в (хартш) м1ж р1зними верствами населения i трупами феодал ¡в, яи фактично шдсумували наслщки полггичноУ боротьби i коригували державний лад. Найбшып вщомими з них е Велика Харт1я вольностей 1215 року (Анппя) i Золота булла 1222 року (Угорщина). 3 часом регулювання державно-полггичних вщносин владарювання почали визначати як державно-правове i воно поступово набуло сучасних форм [3, с. 79].
Новггнш конституцюнал1зм сьогодш зазнае значного впливу процеав глобал1зацп та штернацюнал1зацп i мае адаптуватись до еволюци середовища (розвиток шформацшних та телекомушкацшних технолопй, сталий розвиток, якють життя, мюцева демократия тощо).
Як зазначае росшський конституцюналют В. Д. Зорькш, конституцюнал1защя (шднесения значения правово! норми до конститущиного положения - Авт.) та ¡нтернацюнал1зашя (стремлшня надання явищу м1жнародного характеру - Авт.) основних прав i свобод поряд з ix сощал1защею виступають типовими проявами сучасного конституцюнал1зму [4].
Недивно, що предметом дослщження, що проводиться, став феномен штернацюнал1зацп конститущ иного права, який все бшыпе ввдграе велику роль в модершзаци та спрямуванш еволюци конституцшно-правово'1 та м1жнародно-правовоТ науки.
3 позищй метолопчного наповнення та значущосп, в1рною вбачаеться думка вггчизняного дослщника Ю. О. Волошина про те, що штернацюнал1защя конституцшного права залежить вщ р1вня суспшьних вщносин в тш чи шшш сфер1 в певнш крш'ш та р1вня штеграцп держави в м1жнародне та европейське сшвтовариство. Як приклад, Ю. О. Волошин вщзначае два основних джерела розвитку штернацюнал1зацп конституцшного права держав Свропи: 1) економжу, що втшюеться в розвитку сшльного ринку, та дедал1 бшыпому проникненш в нацюнальш економжи; 2) полггичну або конституцшну штернацюнал1зашю, ядром яко! стали захист прав i свобод людини i громадянина, розвиток мюцевого самоврядування та шститут1в демократп [5, с. 263].
Вплив процесу штернацюнал1зацп на конститущйне право, що здшснюеться саме завдяки м1жнароднш сшвпращ держав, обмшу досвщом та делегуванню повноважень м1жнародним оргашзащям, обумовив формування та розвиток якюно ново! галуз1 м1жнародного публ1чного права - м1жнародного ко нститу ui й но го права (International Constitutional Law) на початку XXI ст. Мтжнародне конститущйне право дуже стр1мко розвиваеться на Заход1 та викладаеться як учбова дисциплша у визначних ушверситетах США та Центрально!' Свропи. Серед дослщниюв м1жнародного конституцшного права варто назвати провщних юриспв св1ту - Ю. Арато, Б. Аккерман, Ж. Берман та Ж. Бурка, Т. Konie, Р. Хоуз (США), Е. де Вет, С. Гардбаум (Имеччина), П. Дюпюи (Франщя), Г. Еберхард, Т. Кляйнлен, А. Петере, I. Першее, Е. Петерсман (Имеччина), Дж. Кроуфорд, М. Луглш (Велика Бриташя), Я. Клабберс (Швейцар1я),
М. Мадуро (1тал1я), Р. Макдональд (Австрал1я), Ф. Пиовесан (Бразшпя), О. Пферсман (Франщя), М. Холубек (Австр1я), М. Шешн (Фшлянд1я) та ш.
У свою чергу, новггне м1жнародне конститущйне право як окрема галузь права стосуеться норм м1жнародного публ1чного права, що мають конституцшш особливосп та функщ!. Таким чином, м1жнародне конститущйне право вмщуе елементи системи нацюнального ко нет иту щ й но го права, м1жнародного публ1чного права та загальну теорш держави 1 права.
Дослщжуючи феномен сучасного конституцюнал1зму, вггчизняний дослщник В. М. Шаповал зазначае, що первинно термш «конститущйне право», по-перше, визнаеться як галузь права, фрагмент конкретно! системи нацюнального (внутршньодержавного) права. Наприклад, у р1зних крашах прийнято р\зн'\ назви галуз1
- конститущйне або державне право. 1сторично вщмшносп м1ж цими назвами зумовлено р1зними шдходами у полггико-правовш теори, сформульованими у XVII-XIX ст. Таю пщходи вщображали, зокрема, стан конкретних сощум1в, ступшь !х поступу за нових юторичних чаав. В одних випадках набули широко визнання щеТ конституцюнал1зму як вщповщного обмеженого державного правлшня (Велика Бриташя), народного суверештету 1 установчоТ влади (США, Франщя), в шших -абсолютизувалися певш риси держави, успадковаш вщ феодально! формаци (Шмеччина). А по-друге, на думку В. М. Шаповала, названий термш позначае галузеву юридичну науку, котра мае як, нащональний, так 1 евгговий вим1р [3, с. 78].
Сучасш шмецыа дослщники А. Петере та Т. Кляйнлен вважають, що м1жнародне конститущйне право складаеться з трьох компоненте (блоков):
1) фундаментальш норми, що виконують конституцшну функщю для вае! конституцшно! сшльноти в цшому - тобто норми, що вже сформувались за чаав ВестфальськоТ систему
2) норми, що виступають у якосп конституцш м1жнародних оргашзацш (статут¡в
- Авт.) - щ установи! норми визначають цш, повноваження, порядок членства, структуру м1жнародних оргашзацш;
3) норми, що передають або пщеилюють конституцшш функщ! нацюнального права - деяю норми м1жнародного права носять конституцшний характер, оскшьки вони виконують функщю вищого конституцшного права на нащональному р1вш (наприклад, центральне мюце займають принципи захисту прав людини 1 громадянина та демократа, що регламентують державне управлшня в широких масштабах) [6, с. 23].
Оскшьки м1жнародне конститущйне право належить до публ1чних галузей права, то йому власти в 1 ¡мперативний, категоричний метод правового регулювання, представлений установчим, регулятивним, 1 рщше забороняючим методами. У цшому ж метод м1жнародного конституцшного права наближений до методу нащонального конституцшного права [7, с. 13-15].
Украшський вчений В. Л. Федоренко пщтверджуе факт становления м1жнародного конституцшного права, оскшьки сьогодш вже сформовано предмет, метод правового регулювання та правовий режим ще! галуз1 права, 1 головне -кодифшоваш джерела, в яких об'ективуеться ця галузь права. Так, В. Л. Федоренко надае наступне визначення предмету м1жнародного конституцшного права: найважлив1ии м1ждержавш суспшьш вщносини у зовшшньополггичнш, зовшшньоеконом1чнш, гуманггарнш та шших сферах м1жнародного життя, що пов'язаш ¿з здшененням влади державами, нащями та шшими суб'ектами м1жнародного права.
До реч1, на думку В. Л. Федоренка, правовий режим м1жнародного конституцшного права зумовлено особливостями м1жнародно! правово! системи, а саме специфшою суб'екпв та об'екпв м1жнародного права, а також особливютю процеав
1УПжнародноТ иравотворчоТ та иравозастосовноТ д1яльност1 тощо [8, с. 80].
МЪкнародне конституцшне право мае власну галузеву систему, що складаеться з загальних принцишв, норм та шстшутв м1жнародного (европейського) конституцшного права. Зокрема, передбачуваними, а подекуди, й вже юнуючими шститутами европейського конституцшного права визнаються ¡нстатут конституцшно-правового статусу людини 1 громадянина в СС, шститут безиосередньоТ демократ!! в СС, ¡нститут засад оргашзацп та д1яльност1 оргашв СС, ¡нститут правового захисту Конституци СС тощо.
Вочевидь, що в процеа штернацюнал1заци конституцшного права держав св1ту значну роль з1грала еволющя Свропейських Сшльнот ¡з вщповщним конституцшно-правовим супроводом.
Як слушно зазначив росшський конститущоналют Б. С. Ебзеев, ми не можемо не враховувати характерну для сьогодшшньо! Свропи тенденцш, що виражаеться у конституцюнал1заци м1жнародних вщносин 1 «штернацюнал1заци» внутршньодержавного правопорядку [9].
До того ж, на думку украшського вченого В. Л. Федоренка, европейське конституцшне право виступае важливим зр1зом сучасного конституцшного права, оскшьки також мютить поряд з шститутами СС 1 норми загально! теорп нащонального конституц1 иного права. До того ж, феномен розвитку наднащонального конституцшного права СС пояснюеться процесами глобал1зацп та ушверсал1заци м1ждержавних вщносин [10].
Конституцшний досвщ держав-учасниць СС свщчить, що нащональне конституц1йне право е вщкритою системою, яка розвиваеться 1 взаемод1е з м1жнародною правовою системою. Це сприяе скороченню вщставання ряду нащональних правових систем вщ сучасних надбань 1 вимог правового розвитку людсько! цившзаци [11]. Особливого сенсу це набувае для Украши, оскшьки евроштеграцшний виб1р нашо! держави зумовив процес якюного оновлення (реформування) конституцшного права, в якому норми м1жнародного права займають важливе мюце 1 набувають статусу «конституц1йносп».
Для кращого розумшня процес1в 1нтернащонал1защ! конституц1 иного права варто зробити екскурс в юторш та згадати процес прийняття Конституци для Свропи (2001 -2009). Робота над проектом Договору про запровадження Конституци для Свропи почалась в лютому 2001 року. У грудш того ж року в м. Лаакеш (Бельпя) Свропейська Рада прийняла шщшоване Свропейським Парламентом рппення про скликання робочо! групи (Конвенту) для розробки нового акту конституцшного характеру, текст якого впорядкував би положения засновницьких договор1в 1 став би основою радикальних реформ у зв'язку ¡з розширенням Свропейського Союзу [12, с. 538].
У випадку набрання чинносп Конститущею Свропейського Союзу, мав вщбутися процес ушверсал1заци европейського конституцшного права, що мав позначитись на ушфшацп конституцшного законодавства СС. Так, згщно ст. 32 «Правов1 акти Союзу» проекту Конституци СС передбачалось, що Союз, керуючись конститущею СС, видаватиме европейсьи закони, европейсью ршення, рекомендаци та висновки [13].
Треба погодимось ¡з укра!нським фах1вцем О. В. Крес1ним в тому, що саме формування 1УПжнародного конституц1 иного права як самост1йно! галуз1 права 1 свщчить про формування системи м1жнародних, у першу чергу европейських, конституцшних акпв, ч1льне м1сце серед яких мало належати Конституци СС вщ 12 с1ч!1я 2006 року, що мала набрати чинносп з 1 листопада 2006 року теля й ратифшацп шляхом референдуму чи парламентсько! процедури в ус1х державах СС [14].
Основною телеолопчною дом1нантою в цьому процеа було те, що Свропейська Конститущя мала за мету не замшу нащональних конституцш держав-члешв, а
гармоншне сшвжиття з ними.
На початку 2006 року Конститущя Свропейського Союзу була ратифшована у 12 державах-членах СС, тод1 як для розгляду !'! тексту Свропейською Радою необхщно було, щоб текст Свроконституцп було ратифжовано не менш як чотирма п'ятими i3 25 держав-учасниць СС [8, с. 81]. Слщ наголосити, що процес ратифкацй Свропейсько! конституцй був призупинений у зв'язку i3 провальними референдумами у травш 2005 року у Францй та в червш 2005 року у Нщерландах. За таких умов Свропейська Рада прийняла ршення про так званий «перюд роздум1в», у процес! якого мала бути здшснена переощнка проекту ко н ст иту ц i й н о го договору та проведет публ1чш консультацй для врахування думки громадян СС [12, с. 541].
Вггчизняний дослщник О. Сушко стверджуе, що европейський конституцшний процес 2003-2005 роюв виявився провальним й змусив кер1вництво СС переглянути «абсорбцшну спроможшсть (abcoption capacity)» Свросоюзу щодо його розширення [15].
Так, Т. К. Хартли зазначае, що в основу правозастосовно! практики СС покладено концепщю прямо! дй, хоча вона й доа не отримала свое нормативне закршлення в конкретних конституцшних актах СС [16].
18-19 жовтня 2007 року в м. Люабош (Португал1я) вщбулось неформальне засщання Свропейсько! Ради, на якому було пщписано текст Договору про реформування СС (Люабонський догов1р). Цей новий документ вше змши у Догов1р про СС та в Догов1р про заснування Свропейсько! Сшльноти i став замшою Договору про запровадження Конституцй для Свропи. Компромюш змши, внесен! до тексту проекту СвропейськоТ Конституцй (вщеутнють таких атрибут!в конституц1йност1, як оф1ц1йна символша, опис основних прав та свобод людини тощо) забезпечили його ратифжащю вама державами-членами СС у 2009 року.
Як пщкреслюють в1тчизнян1 дослщники I. Грицяк, В. Говоруха та В. Стрельцов, Люабонський догов1р став першим юридичним документом такоТ ваги в СС, епшьно узгодженим та пщписаним «старими» i «новими» крашами Союзу, оскшьки його вперше разом шдписали краши, яи ран1ше були вщокремлеш «зал1зною зав1сою». Завдяки Люабонськш угод1 була подолана ко нет иту ц1й на криза в СС та створена шетитуцшна спроможшсть для ефективного функцюнування СС [12, с. 542].
Вочевидь, що м1жнародне конституцшне право як нова галузь права викликае дебати серед науковщв. Так, англшсьи вчен1 П. Добнер i М. Лугл1н значно стурбоваш долею конституц1онал1стсько'1 i де! в евтп припущення щодо послабления рол1 нац1онально'1 держави. Вони зазначають, що глобал1защя викликае «ероз1ю державносп», яка серйозно оспорюе встановлеш процеси внутршньоТ демократично! конституц1йно! системи правл1ння. В основ! дебат1в лежить питания щодо штерпретацп та застосування р1зних елемештв та BHMipiB конституц1онал1стського шдходу до 1УПжнародноТ правотворчост1 [17].
Взагал1 вчеш пов'язують формування галуз1 м1жнародного конститущиного права з лептим1зац1ею единого кодиф1 кованого акту - конституц1!, яка б нормативно об'ектив1зувала галузь м1жнародного конститущиного права та визначила й роль та м1сце у систем! як м1жнародного, так i внутр!шньодержавного (нащонального права) [10, с. 79].
На особливу увагу в такому контекст! заслуговуе питания саме конституцшних характеристик Статуту ООН. По-перше, Статут ООН виступае у якосп конститущиного шетрументу для ООН як для м1жнародно! орган!зац1!, а по-друге, Статут ООН слугуе в якосп м!жнародно! конституцй для Bciei сп1льноти держав в щлому.
Стаття 103 Статуту ООН закршлюе його вищу юридичну силу. Зокрема, в Статут!
закршлено, що «у тому випадку, коли зобов'язання Члешв Оргашзацп за справжшм Статутом опиняться в протир1ч1п з !х зобов'язаннями за якою-небудь шшою м1жнародною угодою, иереважиу силу мають зобов'язання за справжшм Статутом». За таких умов ва члени ООН повинш рееструвати в Секретар1ат1 уа сво! м1жнародш угоди, шдписаш теля вступу в ООН [18].
Американський дослщник Ю. Арато визнае Статут ООН в якосп конституцп ООН при дослщженш конституцшно! вщповщносп глобально! законотворчосп Ради Безпеки [19]. Англшський фах1вець Д. Кроуфорд та шин пщкреслюють, що Статут ООН не передбачае каталогу прав людини, що застосовуеться безпосередньо в ООН [20].
До реч1, наприкшщ 90-х рошв XX ст. шмецький дослщник К. Тамушат визначив новий пщхщ до розумшня м1жнародного права, окреслив думку про аналогию Статуту ООН ¡з Конститущею свггового сшвтовариства 1 став провюником появи м1жнародного конституцюнал1зму [21]. Зокрема шмецький вчений Т. Кляйнлен визнае Г. Кельзена, X. Лаутерпахта 1 А. Фердросса, провидцями сьогодшшнього м1жнародного конституцюнал1зму [22].
У свою чергу передвюником появи науки м1жнародного конститущйного права можна вважати англшського дослщника В. Фрщмана, який у 1964 роц1 визнав 1УПжнародне конституц1йне право пщгалуззю м1жнародного публ1чного права 1 пщтвердив значш трансформацй м1жнародного права на шляху вщ сп1в1снування до сшвроб1тництва держав [23].
Як слушно зауважив сучасний грецький правознавець С. Вензшос, сучасна участь держав в штеграцшних процесах на м1жнародному р1вн1 1 поступова «штернацюнал1защя» конституц1й утворюють нову конституц1йну теорш й ¡деолопю, яка в бшыпосп випадюв визначае значения, зм1ст 1 функщонування конституцп на пороз1 XXI ст. [24].
Сучасш дослщники м1жнародного права, взявши за основу ще! В. Фрщмана, надали власну щею конституц1онал1зац1! м1жнародного права, яка знайшла в подалыпому свое в1дображення в шштико-правовш щеолоп! глобального конституц1онал1зму, що з'явилась наприкшщ XX ст. Свггова фшансова-економ1чна криза, глобальн1 загрози та виклики надали нового поштовху для розвитку щеологй глобального конституцюнал1зму, в результат! чого, глобальний конституцюнал1зм став предметом для обговорення на м1жнародних наукових конференщях, симпоз1умах та круглих столах.
Позицй зах1дно! науково! школи глобального конституцюнал1зму, зокрема, викладеш у працях Е. де Вет, А. Вшер, П. Добнер, А. Петере, А. фон Богдащц, Дж. Дунофф, Ф. Еллот, Дж. Трахтман, С. Кассезе, М. Кумм, М. Коскенньем1, М. Луглш, М. Мадуро, А. Стоун Свит, Б. Фасбшдер, П. Клейнен, К. Швебель та ш. шдтвердили продуктившеть та особливу важливють такого доктринального шдходу.
Таким чином, глобальний конституцюнал1зм фактично представляе собою доктрину, що тяжпе до застосовування конституц1йних принцип1в у м1жнародно-правовш сфер1 \ мае на мет1 легал1зац1ю правового регулювання глобального управлшня.
В сво!х роботах представники захщно! доктрини глобального конституц1онал1зму Дж. Дунофф, Дж. Трахманн (США), Я. Клабберс, А. Петере, Г. Ульфштейн (Шмеччина) розвивають конституцюналютськ1 перспективи р1зномаштних аспект!в учасниюв та структур с в ¡то во го правопорядку. Вони представляють загальний напрямок: здаеться, що сучасш дебати з приводу глобального конституцюнал1зму менше присвячеш питанию загальних цшностей та ¡нтереав м1жнародного сшвтовариства, а бшьше сфокусован1 на акторах, структурах, конститущях наднац1ональних шетитуцш та
виказують стурбованють щодо 1х легггимносп [25].
Глобальний конституцюнал1зм представ як новггня револющйна щея, що передбачае конституцшно-правове регулювання, розширене до масштаб!в глобального порядку. Тут варто погодитись ¡з Ю. О. Волошиним в тому, що появу глобального конституцюнал1зму можна визначити у якосп нового системного феномену 1УПжнародноТ та нащонально! правових систем, який позитивно впливае як на розвиток нащонально! держави, так 1 м1жнародного сшвтовариства, детермшуючи позитивний розвиток вах актор1в нацюнальних та м1жнародних систем [26]. При цьому в доктрин! вже визнано, що система нацюнального права на сучасному етат зазнае впливу 1УПжнародного публ1чного права 1 права м1ждержавних штеграцшних утворень [27].
Звюно, що м1ж конституцшними системами держав свггу об'ективно юнують розходження, що обумовлеш юторичними, економ1чними, культурними та релЫйними розб1жностями. Зазначене викликае дебати науковщв з приводу реальносп та можливосп застосування конституцшних положень в м1жнародно-правовш сферг Тим не менш, метою розробниюв глобального конституцюнал1зму е створення такого полт!ко-правового середовища, в якому конституцюналют1 з\ всього св1ту зможуть зрозумт! ¡сную1п системи свггу, яю розкриються та стануть прозорими для вах, заради забезпечення свггового правопорядку. Глобальш конституцюналюти своши висловленнями надають людям надш на краще майбутне, адже багато щей 1 концепцш було спочатку сформульовано в теорй конституцюнал1зму 1 лише з часом реал1зовано в м1жнароднш практищ.
На думку болгарського професора С. Танчева, прюритетшсть м1жнародного права, пщвищення рол1 м1жнародних оргашзацй, таких як Свггова оргашзащя торпвл1 (далг СОТ), розвиток юридичних шструменпв захисту прав людини на наднащональному р1вш, розглядалися як матер1ал, що формуе глобальний конституцюнал1зм, та яю обмежують свободу для суб'екпв глобального порядку, що формуеться [28]. Таким чином, засади м1жнародного нормування шляхом використання конституцшних принцишв та норм, що мютяться в конституцшних правопорядках держав-члешв м1жнародноТ спшьноти, вже закладено.
У вказаному контексп ¡нтернацюнал1зацп конституцшного права значну роль також з1грало 1 право СОТ. Саме воно захищае економ1чш права та свободи учасниив м1жнародних ринкових вщносин. Розвиток таких галузей права, як м1жнародне економ1чне право, м1жнародне фшансове право, право СОТ - стало пщставою для вщокремлення ново! галуз1 глобального конституцшного права вщ м1жнародного конституцшного права з урахуванням учасп приватних суб'екпв у м1жнароднш правотворчосп (ТНК, НУО, групи штереав тощо). Вважаемо, що конституцшне право СС, право СОТ тривалий час юнуватиме 1 взаемод1ятиме з конституцшним правом !х держав-члешв, що позначиться на систем! конституцшного права краш свггу 1 буде представлене нацюнальним 1 м1жнародним конституцшним правом.
Висновки та перспективы подалъших розвгдок. Отже, проблематика реал1зацп ефективно! глобально! полггично! влади на демократичних засадах об'ективно постала перспективним предметом для подалыпих наукових розвщок. Незважаючи на велим вщмшносп м1ж правовими системами держав свггу, сьогодш стало очевидним, що юристи та вчеш-конституцюналюти держав-члешв м1жнародноТ спшьноти держав мають та висувають схожч питания, проблеми та побоювання щодо розвитку конституцшного права в XXI столггп.
Таким чином, результатом штернацюнашзаци конституцшного права, а також процеав глобал1зацй та ушверсал1зацп права стала реструктуризацй м1жнародного публ1чного права, формування та вщокремлення галуз1 м1жнародного конституцшного права одночасно ¡з появою концепцп глобального конституцюнал1зму. Актуальнють
виршення питань, пов'язаних Í3 захистом прав та цшностей людини та громадянина, на глобальному та наднащональному píbhí окреслюють напрямок для розвитку нацюнальних правових систем в зазначеному напрямку.
На нашу думку, саме м1жнародне конституцшне право виступае конституцшно-правовою основою сучасного м1жнародного правопорядку, а конституцшна доктрина в глобальних умовах породила становления нових галузей м1жнародного глобального конститущ иного та глобального адмшютративного права.
Список використано*1 лггератури
1. Крусс В. Конституционализм и философия права: к познаванию проблемы / В. Крусс // Право и жизнь. - 1998. - № 15. - С. 13.
2. Шевчук С. Основи конституцшно1 юриспруденци / С. Шевчук. - Харив: Консум, 2002-С. 136- 137.
3. Шаповал В. М. Сучасний конституцюнал1зм: моногр. / В. М. Шаповал. - К.: Салком; Юршком 1нтер, 2005 - 560 с.
4. Зорькин В. Д. Интеграция европейского конституционного пространства: ответы и вызовы / В. Д. Зорькин // Единое правовое пространство Европы и практика конституционного правосудия : матер, междунар. конф., м. Москва, 26 нояб. 2006 г. -М.: Норма, 2008 - С. 423-424.
5. Волошин Ю. О. Конституцшно-правове забезпечення европейсько'1 м1ждержавно'1 штеграцп: теоретико-методолопчш аспекта: моногр. / Ю. О. Волошин, за ред. М. О. Баймуратова. - К.: Логос, 2010. -426 с.
6. Kleinlein Т. International Constitutional Law / Т. Kleinlein, A. Peters. - Oxford Bibliographies, 2013 - 23 p.
7. Погоршко В. Ф. Конституцшне право Украши: шдруч. / В. Ф. Погоршко,
B. Л. Федоренко. - К., 2006 - 256 с.
8. Федоренко В. Л. Система конститущ иного права Украши як складник класичного конституцюнал1зму / В. Л. Федоренко // Конститущя i конституцюнал1зм в Украшг Bn6ipKOBÍ проблеми. зб. наук, праць / вщпов. ред. П. Ф. Мартиненко, В. М. Кампо. - К., СПД «О.О. Кущмянова», 2007. - 320 с.
9. Эбзеев Б. С. «Интернационализация» законодательства как средство увеличить защиту достоинства личности / Б. С. Эбзеев // Российская Федерация сегодня. - 2006. -№21. -С.56.
10. Федоренко В. Л. Теоретико-методолопчш проблеми системи сучасного конституцшного права Украши / В. Л. Федоренко // Право Украши. - 2007 - № 2. -
C.24.
11. Луць Л. А. Проблеми взаемодп нацюнальних та м1ждержавних правових систем /Л. А. Луць//Правова держава. — К., 2002. - Вии. 13. - С. 400.
12. Грицяк I. А. Правова та шституцшна основа Свропейського Союзу: шдруч. / I. А. Грицяк, В. В. Говоруха, В. Ю. Стрельцов - X.: Мапстр, 2009 - 620 с.
13. Конституцшш акта Свропейського Союзу / упоряд. Г. Друзенко, за заг. ред. Т. Качки. - К., 2005 - Ч. 1. - С. 331.
14. KpeciH О. В. Конститущя об'еднано'1 Свропи / О. В. Кресш. - К., 2005. - С. 3-15.
15. Сушко А. Европейская «абсорбация» и украинские перспективы / А. Сушко // Зеркало недели. - 2006. - № 24. - С. 6.
16. Хартли Т. К. Основы права Европейского сообщества: пер. с англ./ Т. К. Хартли. -М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998 - С. 201.
17. Dobner, Petra and Martin Loughlin, eds. The Twilight of Constitutionalism?/ P. Dobner, L. Martin. - Oxford: Oxford University Press, 2010 - p. 368.
18. Статут Оргашзацп Об'еднаних Нацш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http : //www. un. org/ru/documents/charter/chapter 16. shtml
19. Arato, Julian. Constitutionality and Constitutionalism Beyond the State: Two Perspectives on the Material Constitution of the United Nations / J. Arato // International Journal of Constitutional Law - 2012. - № 10. - p. 627-659.
20. Crawford, James. The Charter of the United Nations as Constitution. In The Changing Constitution ofthe United Nations / J. Crawford, edited by Hazel Fox and Georges Abi-Saab. -London: British Institute of International and Comparative Law, 1997. - p. 3-16.
21. Див.: Tomuschat Chr. International Law: Ensuring the Surviaval of Mankind on the Eve of a New Century, General Course on Public International Law / Chr. Tomuschat // Recueil decours. - 1999. - № 25. - P. 44.
22. Kleinlein Т. Konstitutionalisierung im Völkerrecht: Konstruktion und Elemente einer idealistischen Völkerrechtslehre / T. Kleinlein. - Berlin: Springer, 2012.
23. Friedmann, W. G. The Changing Structure of International Law / W. G. Friedmann. -London: Stevens & Sons, 1964. -410 p.
24. Вензшос С. Стабшьнють конституцшного феномену в пост новггнш час / В. Вензшос // Пор1вняльно-правов1 дослщження. - 2005. - № 1. - С. 48.
25. Dunoff, J. L. Ruling the World? Constitutionalism, International Law, and Global Governance / J. L. Dunoff, J. P. Trachtman. - Cambridge: Cambridge University Press, 2009. - P. 414; Klabbers J. The Constitutionalization of International Law / J. Klabbers, A. Peters, G. Ulfstein. - Oxford: Oxford University Press, 2009. - 393 p.
26. Волошин Ю. О. Доктрина глобального конституцюнал1зму в мехашзм1 забезпечення европейськоТ м1ждержавноТ штеграцп: теоретико-методолопчний анал1з / Ю. О. Волошин // Часопис Кшвського ушверситету права - 2008. - №3. - С. 100.
27. Вишняков В. Г. Право и межгосударственные объединения / В. Г. Вишняков, В. Н. Елизаров, Ю. А. Королев и др.; под. общ. ред. В. Г. Вишнякова. - Спб.: Юрид. центр Пресс, 2003. - С. 17.
28. Танчев Е. Верховенство конституции в контексте конституционного плюрализма / Е. Танчев// Сравнительное конституционное право. - 2005. - №4. - С. 109.
Стаття над шиша до редакци 17.12.2013 р. Y. О. Lvova
INTERNATIONALIZATION OF CONSTITUTIONAL LAW MEMBERS OF THE INTERNATIONAL COMMUNITY: ON THE NATURE AND DEFINITIONS
The article deals with the problem of internationalization of constitutional law of the states-members of the international society. The phenomenon of instituting of the international constitutional law is examined. Also the main modern approaches to defining of global constitutionalism are observed in order to understand modern constitutional law in conditions of globalization.
Specifies that the processes of globalization and integration processes involving the internationalization of capital, production, management, culture, fashion, etc. - have expanded the horizons of international relations and became the basis for the formation of global social cohesion. However, in the current transformation of international relations, where the state must prove its relevance in comparison with other new subjects of international relations (community associations , NGOs , etc.). Remain and are updated to religious distinction and implementation of national sovereignty.
Thus, the international community of states, the question arose as to control, evaluation, supervision and management of the design and construction of new forms of international cooperation. If people learned to manage water flows, why they are able to overcome global challenges and learn to effectively manage the integration process?
These issues have contributed to the evolution of international law-making and much actualized the creation of new constitutional and legal means of managing international relations. Not surprisingly, the legal science in recent years has undergone significant
modernization and internationalization celebrated not only separate legal systems, but also some areas of law (environmental, humanitarian, administrative, economic, constitutional, etc.). Transfer of constitutional provisions in international law doctrine was the impetus to move the international legal system to a new (global) level and stage of its formation and development.
We prove that the problems of implementing effective global political power in democratic principles objectively appeared promising subject for further scientific research. Despite the large differences between the legal systems of the world, has now become clear that lawyers and scholars constitutionalists of the international community and states have put forward similar issues, problems and concerns about the development of constitutional law in the twentieth century.
Thus, the result of the internationalization of constitutional law and the processes of globalization and universalization of rights was the restructuring of public international law, the formation and separation of the field of international constitutional law at the same time with the emergence of the concept of global constitutionalism. The urgency of addressing issues related to the protection of human rights and human values and citizens at the global and supranational level outline the direction for the development of national legal systems in the specified direction.
The author believes that the international constitutional law advocates constitutional and legal basis of modern international law, and constitutional doctrine in the global environment has spawned the emergence of new areas of international global constitutional and global administrative law.
Keywords: globalization, global constitutionalism, global law, human rights, the constitution and international law.
УДК 351.74
К. H. Рудой
ОРГАНЫ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНЫ В СИСТЕМЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ МЕЖДУНАРОДНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ: КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ
В статье рассмотрены концептуальные основы обеспечения международной безопасности органами внутренних дел. Исследуются направления деятельности органов внутренних дел Украины по противодействию угрозам международной безопасности. Основными международными принципами полицейской деятельности в сфере обеспечения международной безопасности являются защита прав и свобод человека, соблюдение законности и правопорядка. Предложены направления усовершенствования деятельности органов внутренних дел по обеспечению международной безопасности.
Ключевые слова: органы внутренних дел, международная безопасность, правопорядок, защита прав и свобод человека, транснациональная преступность.
Постановка проблемы. Для развития системы органов внутренних дел Украины на современном этапе важное значение приобретает ее соответствие международным стандартам правоохранительных органов и правопорядка в сфере защиты прав человека и гражданина на международном уровне.Основной цельюмеждународных актов, закрепляющих положения полицейской деятельности, является обеспечение правовой регламентации международной безопасности,консолидация и интеграция усилий правоохранительных органов большинства стран, особенно на Европейском
