CC BY
73
СУЧАСШ ПРОБЛЕМЫ М1СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
В УКРА1Н1
УДК 352(477)
I. А. Гал1ахметов
ПАРАДИГМА МУНЩИПАЛЬНОГО ПРАВА УКРА1НИ
У статпй розглядаютъся фшософсъко-правов1 тдходи щодо проникнення за допомогою абстрактного мислення в суттстъ мунщипалъного права Украгни, його зм1стовну частину /' форми, причини /' законом1рност1 розвитку, з 'ясування способу ¡нституцюнал1заци парадигми зазначеного права як юридичного буття, його концепци, осмислення його мгсця в правовт систем!.
Ключом слова: парадигма, м1сцеве самоврядування, мунщипалъне право, предмет науки мунщипалъного права.
Постановка проблеми. Жодна галузь права не може юнувати та розвиватися без чггко окреслених ор1ентир1в 1 цшшсних м1рил, якими виступають, зокрема, правсда принципи. Принцип е щеолопчною надбудовою, що слугуе для правових норм певною загальновизнаною метою, у досягненш яко! норми е засобами. Принципи не визначають змют галуз1 права, а розкривають характер прав 1 правового регулювання [1].
Для мунщипального права виявлення правових принцишв мае важливе теоретичне та практичне значения. Адже принцип - не тшьки юридична категор1я, оскшьки вш акумулюе в соб1 щейш витоки фшософських, юторичних, моральних 1 сощально-полггичних свггопшццв, е особлив им об'ектом дослщження в уах науках. Дати достатньо вичерпний перелж загальних принцишв права також важко, тому що вони не мають достатньо'1 1пткосп та стабшьноТ загальнолюдсько'1 цшносп, якч змютовно ор1ентоваш на св1тоглядш позици той або ¡ншоТ ¡сторичноТ епохи (цившзаци). Тому вони вщдзеркалюються через змютовну частину фшософсько-правово! парадигми - ращонально! методолопчио! модел1 високого ступеня узагальнення, що волод1е ¡мперативною силою для багатьох дослщниив 1 яка приписуе 1м розробляти конкретш проблеми правово! фшософи в руст певних св1тоглядних посилань та вихщних принцишв шзнання. Парадигму можна розглядати як комплекс св1тоглядних принцишв науково! сшльноти.
Стутнъ паукосин розробки теми. Дослщженню теорп мунщипального права 1 законодавства були присвячеш пращ та публшацп багатьох украшських учених, зокрема: М. О. Баймуратова, О. В. Батанова, В. Ф. Погоршка, О. В. Пр1ешкшоТ та шших.
Виклад основного матергалу. 1снують три провщш парадигми - природничо-правова, позитивно-правова (наприклад, сощогенний феномен) 1 неправова (розглядае прюритет закону над правом; наприклад, фшософсыа школи, як фа-цзя, маюавешпзм, марксизм-лешшзм), що складають так би мовити «Тр1алог» [2, с. 573-574]. Нова (сучасна, цившзацшна) парадигма в центр уваги дослщника ставить не об'екти, а взаемодш м1ж ними, акцентуе увагу ш на стан, а на процес, на спрямовашсть часу й необоротшсть змш та мютить основш принципи д1алектики - принцип взаемозв'язку 1 принцип розвитку.
Фшософський пщхщ передбачае проникнення за допомогою абстрактного мислення в сутшсть права на мюцеве самоврядування, його змютовну частину 1 форми,
причини i законом1рност1 розвитку, з'ясування способу шституцюнал1зацп парадигми мунщипального права як юридичного буття, його концепци, осмислення його мюця в правовш системг
Значним досягненням сучасно! науки е створення синергетично! картини свггу. Як зазначав В. I. Шинкарук, що «... стае помггною тенденщя застосовувати принципи Teopii самооргашзаци систем (синергетики) до суспшьствознавства» [3, с. 25]. До ново! парадигми науки ввшшло розроблене синергетикою положения про те, що суперечносп е наслщком вщкритосп та невр1вноваженосп систем. Останш й слщ розумгги як найглибше джерело розвитку. Зараз ми е свщками початку процесу прийняття Н0В01 парадигми вченими, яю працюють у соцюгуманггарних науках, у тому чист й у правознавста [4, с. 13].
Анал1зуючи право i суспшьство взагал1 потр1бно враховувати принципи сучасно! парадигми, вщповщно до яких суспшьство постае частиною матер1ального свггу, яка вщособилася вщ природи i е формою сшльно! д1яльносп людей [5, с. 17-18]. Тод1 його можна розглядати як систему, що самооргашзовуеться, тобто функцюнуе i розвиваеться на власшй ochobI, сама регулюе свое життя, власне юнування i розвиток. Правильшше вести мову не про розвиток суспшьства, а про його саморозвиток.
Процес самооргашзаци, саморозвитку суспшьства потребуе регламентацп. Найефектившшим засобом uiei регламентацп виступае право.
Кожна галузева наука, керуючись загальними засадами фшософп права, повинна: «1) розвинути й головш принципи стосовно до CBoei галуз1 та 2) вказати засади реал1зацп отриманих висновив у певних умовах мюця i часу» [6, с. 77].
Отже, шд мунщипалъним правом часпше розум1ють систему норм та принцишв, яи регулюють та охороняють суспшьш вщносини у сфер1 ¡снування та функцюнування м1сцевого самоврядування та mini тюно пов'язаш з ним суспшьш вщносини. Тому можна стверджувати, що мунщипальне право стосуеться, насамперед, безпосередньо'1 i представницько'1 м1сцевоТ (локально!) влади, а отже, воно належить до групи публ1чних галузей права. Звщси, мушципальне право найбшьш т1сно пов'язане i3 конституц1йним, адм1н1стративним, ф1нансовим та шшими галузями. Загалом, конституц1йне право е найбшьш важливим пщгрунтям для створення i функщонування мун1ципального права.
Вщразу хотшося б зазначити, що термш «мун1ципальне право» не зовс1м точно в1дображае предмет регулювання i охорони, оскшьки, як уже зазначалося, норми uiei галуз1 спрямоваш, насамперед, на мюцеве самоврядування. Окр1м цього, Конститущя i законодав1п акти Украши не використовують терм1н «мун1ципал1тет». Вш е нетрадиц1йним для нашо! юридично'1 науки i практики. Але приблизно аналопчш зауваження можуть бути висунут1 й щодо терм1н1в «комунальне право», «право мюцевого самоврядуванга» тощо.
Разом i3 тим, у б1льшост1 нащональних правових систем св1ту використовуеться саме термш «мушципальне право», а тому вш дедал1 б1льше поширюеться i в наш1й правов1й систем!.
Дшсно, важливе значения для розум1ння предмета науки мунщипального права мае виявлення того принципового ор1ентира в1дправноТ ¡деТ, яка розкривае сутн1сть предмета науки мун1ципального права та opieHTye мунщипально-правове знания. Такий в1дправний принцип повинен являти собою основоположну щею, яка пронизуе мунщипально-правове законодавство та сприймаеться як основний лопчний вузол ycix теоретичних конструкц1й. Така ¡дея об'ективуеться у категор1ях граничного р1вня узагальнення, яи охоплюють сферу мун1ципально-правових вщносин i прямо або опосередковано проявляються у нормах та шститутах мунщипального права [7, с. 63].
Цим вимогам вщповщають дв1 взаемопов'язаш категорй - «влада» та «свобода». Велика юридична енциклопед1я п1д владою розум1е «соц1альне в1дношення, що
проявляеться у можливосп 1 прав1 одного суб'екта або групи приймати ршення, що набувають обов'язковий характер для шшого суб'екта або групи... Суб'ектом влади може бути сощальна спшьнота... Сощальна влада - це розподш положения в сощальнш структур!, статуав, посад 1 прившеш» [8, с. 93-94]. Одночасно свобода у вузькому смиот слова - суб'ективна можливють людини 1 громадянина здшснювати конкретш дп, засноваш на й конститущйних правах 1 обов'язках [8, с. 539].
Дшсно, ва дослщники феномена мюцевого самоврядування, як об'екта мунщипально-правового регулювання, задають питания: саме яка влада здшснюеться на мюцевому територ1альному р1вш? У бшыпосп можна об'еднати цих автор1в у три групи:
1) т1, яи твердять, що мунщипальна влада - це не державна влада (В. С. Чиркш) або «вщносно самостшний вид влади в систем! народовладдя» (В. Ф. Погоршко);
2) т1, яи вважають, що мунщипальна влада - це р1зновид державно! влади (В. I. Борденюк, який вважае, що вщбуваеться своерщне «злиття» влади державно! 1 влади територ1ально! громади, внаслщок чого остання втрачае природу громадськоТ 1 набувае статусу «державно!»)Прим' або як вид публ1чноТ влади (О. В. Батанов, Н. А. Антонова, О. А. Давиденко, В. В. Кравченко);
3) група вчених, що займають пром1жну позицш, - тобто на !хню думку, в мюцевш влад1 стввщносяться два начала: суспшьне 1 державне (М. П. Орз1х, С. С. Шугрша).
Безумовно, мунщипальна влада волод1е ознаками, що притаманне державшй владг До них, як правило, вщносять: чггко виражений ¡нституцюнал1зований характер, тобто мюцеве самоврядування запроваджуеться не за шщативою самого населена, а в силу закону, 1 е обов'язковим; наявшсть специф1чного вщокремленого апарату, що здшснюе цю владу; безперервнють у чаа; ушверсальнють, всезагальнють; заснування на законах та шших нормативно-правових актах; здшснення влади на певшй територп по вщношенню до вах оаб, що знаходяться на шй; встановлення мюцевих податюв 1 збор1в; самостшшсть формування бюджету {на думку ростсъкого правознавця С. С. Шугртои - ГГ.).
Академш РАН В. С. Нерсесянць зазначав, що у вщповщносп з л1бертарно-юридичним трактуванням предметом юриспруденцй е свобода. Тому ми розглядаемо юриспруденщю як науку про свободу - науку про свободу в й всезагальшй 1 необхщнш правовш (державно-правовш) форм1 [9]. Тобто «свобода» носить абстрактний характер 1 фактично ототожнюеться з щеею 1 сучасним поняттям права, ядром якого е права 1 свободи людини.
На фшософському р1вш зазначеш категорп знаходять методолопчне пояснена у категор1ях необхщного (належного) та можливого (дозволеного). Свободи не можна досягнути без усвщомлення необхщносп пщпорядкування, дотримання правил, керованосп, а отже, включения у вщносини влади. Влада, у свою чергу, не може забезпечити прогрес сусшльства та держави без визнання самостшносп, широких можливостей та пщтримки активносп кожноТ людини, а також р1зних сощальних спшьностей. Тому свобода завжди е межею для влади, а влада встановлюе меж1 свободи. При цьому м1рою 1х сшввщношення е ступшь розумного поеднання можливого та належного, а деякий термшуеться об'ективними умовами, формал1зованими у сощальних нормах, насамперед, правових. Тобто, на думку Н. О. Богданово!, принциповим ор1ентиром для предмета науки проголошуються категорп «влада» 1 «свобода», яи «на наступному ступеш адаптацп до шзнання
прим. див . Борденюк В. Деяш аспекты сшвввдношення державного управлшня 1 мюцевого самоврядування в контекст! реформы адмшстративного права / Василь Борденюк // Вюник Украшсько! Акадсмп державного управлшня при Президентов! Украши. - 2000. - №1.
предмета науки уточнюються i утворюють парну категорш - «державна влада» i «громадянська свобода» [10, с. 13] (У нашому випадку, це парна noxidna категорш -«мунщипалъна влада» та «мунщипалът права i свободы». - I. Г.). Вони, як i mini парш категори, фшсують ix еднють, так i протилежшсть. Однак у pa3i категор1ального «зггкнення» у конституш иному та адмшютративному npaei спостер1гаеться ситуащя, коли на одному полюа иравових вщносин м1ж державою та суспшьством (людиною, громадянином) знаходиться державна влада, яка завжди иов'язана з пщпорядкуванням, що зумовлюе примус заради шдтримання правопорядку та здшснення управлшня, а на другому - й протилежшсть, контрагент - громадянська свобода, яка обмежуе владу або зобов'язуе й до певних дш [10, с. 15].
У науковш лггератур1 вщсутне загальновизнане, ушверсальне розумшня влади. Як зазначае I. А. Азовкш: «... важко знайти шше поняття, яке тлумачилось би настшьки по-р1зному» [11, с. 11]. Е. А. Юртаева розглядае владу у якосп р1зних шостасей: 1) влада як cnoci6 формування оргашв влади; 2) влада як форма здшснення полггично'1 д1яльносп; 3) влада як критерш для розмежування метод ¡в правового регулювання (публ1чно-правовий, приватноправовий) [12, с. 12]. Влада - це такий тип комушкацп всередиш формально! оргашзацп, якому учасник оргашзацп згодний пщпорядковуватися; ¡ншими словами, такий, якому вш згодний надати право визначати те, що вш повинен робити по вщношенню до оргашзацп. Зпдно з цим визначенням, у влади два аспекта. Перший, суб'ективний аспект пов'язаний i3 там, що людина погоджуеться визнати даний тип комушкацп (порядок). Як пише Ж.-П. Жакке, «Влада, щоб зберегти, повинна грунтуватися на згод1 з боку тих, якими управляють; якщо тако'1 згоди не мае, то влада заснована виключно на сши не може спод1ватися на тривалий строк юнування. Ця згода може бути набута шляхом звернення або до в1ри, або до учасп громадян» [13, с. 51].
Другий, об'ективний аспект пов'язаний i3 тими особливостями комушкацп, якч спонукають людину визнавати й владою. Влада формуеться i всередин1 р1зних сощальних об'еднань, в р1зномаштних сощальних вщносинах, тобто ¿снують piBHi влади, ноаями ix е держава, громадськ-i органи, недержавн1 органи. Ран1ш на пщстав1 того, чш ¡нтереси виражае влада, видшяли владу загальнонародну, класову. За сучасних умов на пщстав1 приватних i публ1чних ¡нтерес1в вщр1зняють публ1чну i приватну владу, вщповщно функщонування влади зд1йснюеться на двох р1внях соц1ально'1 структури сусп1льства: публ1чному i приватному. Приватний р1вень д1е в малих групах, публ1чний же включае в себе держав ну владу i корпоративну владу. На публ1чному piBHi в1др1зняеться i мун1ципальна публ1чна влада м1сцевоТ громади.
Тобто у таких вщносинах завжди чггко протиставляеться суб'ект та об'ект влади, ii нос1й та виконавець. У систем! координат «мунщипальна влада» - «мунщипальш права i свободи» такого протиставлення немае. У механ1зм1 м1сцевого самоврядування, з одного боку, суб'ект мушципально'1 влади - територ1альна громада та, з шшого -нос1й мунщипальних прав i свобод - сшвпадають. Мун1ципальна влада е, по-перше, засобом реал1зацп мун1ципальних прав i свобод, а по-друге, caMi мун1ципальн1 права та свободи, за умови ix 1пткоТ регламентац1Т та забезпечення, е гаранпею стабшьност1 й ефективност1 мунщипально!' влади [7, с. 64-65].
Саме щея, на думку укршнських учених-мунщипалют1в, яка м1ститься у парних категор1ях «мун1ципальна влада» i «мун1ципальш права та свободи», складае сутшсть предмета науки мунщипального права, проявляеться у 3Micri об'ект1в, яю вивчаються шею наукою, вщображаються у ii поняттях та ¡нших теоретичних конструкц1ях. Вона виступае у рол1 своер1дно1' фшософп та ¿деологй мун1ципального права.
Висновки. Анал1з природи MicneBoi (мушципально'1') влади дозволяе зробити висновок про те, що в шй одночасно сшввщносяться дв1 засади: сусшльне i державне.
При цьому необхщно наголосити про те, що юнування в тепершнш час конститущ иного розподшу державно! влади i мюцевого самоврядування на дв1 самостшш владш структури мае пщ собою практичне пщгрунтя.
Чи навряд можливо i необхщно вщстоювати тезу про те, що мюцеве самоврядування повшстю незалежне вщ держави. Дшсно немае протистояння мюцевого самоврядування i центрально! державно! влади, вони дшть спшьно на засадах принципу субсщцарносп, - взаемно доповнюючи один одного. Адже одним ¡з аспекпв значения принципу субсщцарносп у конститущ иному npaei, наприклад, е те, що вш обгрунтовуе правовий мехашзм розподшу владних повноважень вщ нижчих до верхшх piBHie (поверх!в) публ!чно! влади, тобто передбачае expessis verbis самодостатнють вщповщного р1вня влади, здатного самостшно i вщповщально виконувати увесь масштаб завдань i владних функщй. У Конституцй Украши принцип субсид1арносп закршлюеться в норм! ст. 7 про конституцшну гарант!ю мюцевого самоврядування. За сутнютю, у даному випадку, змют субсщцарносп полягае у процесах самооргашзацп та саморегулювання суб'екпв мушципально-правових в!дносин.
Отже, за своею природою мюцеве самоврядування - це не тшьки публ1чна влада (право на володарювання у громадянському сусшльств!), це бшып складний за своею BHyrpiniHbOK) структурою феномен. Цшнють м!сцевого самоврядування полягае в тому, що його необхщнють громадянському сусшльству обумовлене як фактор запоб1гання громадянським та м1жособовим (сус1дським) вшнам населения на т1й чи шшш територ!! держави шляхом встановлення мюцевого правового миропорядку, i в той же час це -¡нструмент розвитку i вдосконалення первинних ланок громадянського сусшльства, тобто м1сцеве самоврядування - це шетитут демократ!!. Власною владною структурою в мюцевому самоврядуванш е органи м!сцевого самоврядування - в повшй в!дпов!дност1 ¿з ч. першою ст. 5 Конституцп Украши. Владна д!яльнють в систем! функщонування м!сцевого самоврядування зд1йснюеться також населениям - жителями територ!ально! громади - безпосередньо через мюцевий референдум, мюцев1 вибори, збори громадян, народну правотворчу мюцеву ¡н1ц1ативу (!н!ц!ацй), органи самооргашзац!! населения, з1брання (конференщ!) громадян, громадсыа слухання та форми звернення громадян до оргашв м1сцевого самоврядування.
Таким чином, в систем! мюцевого самоврядування мають прояв таю форми безпосереднього вираження публ1чно! влади, яи вщеутш або асоцшються ¡з системою влади державно!. На нашу думку, у випадку не визнання феномена мюцевого самоврядування державною владою поза увагою будуть знаходитися не лише притаманш мюцевому самоврядуванню i надзвичайно важлив! для розвитку громадянсько! шщативи i самостшносп публ!чно-владш форми д1яльност! населения та безпосередня демократ1я на мюцях.
Тобто державна влада i м1сцева (мун1ципальна) влада - це лише два напрями, за яким народ здшеню свою владу. «Категор1я влади настшьки багатопланова, що ¡з piBHOK) п1дставою може бути розглянута i як передумова управл1ння або самоврядування, i як здатн1сть до шдпорядкування або самопщпорядкування. Справа лише в тому, з яко! точки зору... шдходити до з'ясування дано! проблеми» [14, с. 9].
У евгговш юридичшй практиц! розум1ння терм1ну «управлшня» (англ. Governance) за останш десятил!ття зм1нилося у в!дпов1дь на сощальш, економ1чн! та техн!чш змши. Мае м1сце вщповщний вщх1д вщ поняття government, що визначаемо суворо державою (нащею), до б1льш всеосяжного поняття governance, адже враховуються вклад р1зних piBHie управлшня (глобального, м1жнародного, регюнального, м1сцевого) i рол1 приватного сектора, неурядових суб'ект1в i громадянського суспшьства (Пор1вняйте: local self-government та local self-governance).
Таким чином, публ1чне регулювання - це впорядкування вщносин шляхом не тшьки офшшно-владного встановлення державою, органами мюцевого самоврядування, громадськими оргашзащями р1зноманггних загальнообов'язкових правил, але 1 за допомогою опрацьованих самим суспшьством, колективом громадян 1 недержавними органами норм 1 правил.
Адже, по-перше, публ1чне регулювання, як 1 управлшня, уявляе собою процес. По-друге, регулювання е впливом на поведшку людей. Зв'язок регулятивного впливу норми на поведшку вщмггив свого часу американський психолог Т. Шибуташ: «Чим бшып усталеш норми, тим менш в1рогщно, що люди !х усвщомлюють» [15, с. 42]. Потрете, регулювання обумовлюе поведшку людини по вщношенню до шших людей у вах сферах свое! д1яльносп. По-четверте, регулювання носить системний характер.
Вплив на суспшьш вщносини вщбуваеться за допомогою взаемопов'язаних елемешпв, що походять ¡з р1зних сощальних норм. Публ1чне регулювання здшснюеться за допомогою функцюнування р1зних вщцв публ1чно! влади. Вид публ1чно! влади, на думку П. А. Мшакова, визначаеться вщповщною спшьнотою людей, яка виступае в якосп п безпосереднього, визнаного джерела [16, с. 75]. Зокрема, на сучасному еташ видшяють наступи! види иубл1чноТ влади: наддержавну, держав ну, мунщипальну 1 публ1чну владу громадських об'еднань. Деяи вчеш видшяють корпоративну владу [17, с. 53]. При цьому пщ корпоративною владою розумшть владу громадських об'еднань. Публ1чна влада кожного ¡з в ид ¡в може здшснюватися на р1зних р1внях, 1 перелш таких р1вшв шдивщуальний для кожного виду влади.
Так в залежносп вщ територ1альних основ мюцевого самоврядування видшяють три р1вня мюцевоТ (мунщииально!) влади:
1) мюцева мунщипальна влада в межах територ1альних сшьських громад;
2) мунщипальна влада в межах мюта;
3) мунщипальна влада в межах мюьких та сшьських (селищних) поселень.
Саме на цих р1внях спостершаеться початок дй правових норм про мюцеве самоврядування. На вах р1внях мюцевоТ иубл1чноТ влади функцюнують сво! регулятори. За допомогою сощальних регулятор1в досягаються цш публ1чного управлшня на мюцях.
Таким чином, саме мюцеве публ1чне управлшня е формою прояву мюцево! (мунщипально!) влади, а мюцеве регулювання у свою чергу функщею мюцевого (мунщипального) управлшня 1 засобом мюцево! (мунщипально!) влади. Положения, що регулюють мюцеве управлшня, наприклад, мютяться в конститущях вах суб'екпв американсько! федерацп. США взагал! е ушкальною державою з точки зору формування 1 оформлена системи публ1чного управлшня. Це едина краша у свт, де державне (публ1чне) управлшня не набуло крайшх форм аш в 61 к цеитрал1зацп, аш в б1к децентрал1зацй. Дшча система державного управлшня заснована на сшввщношенш сильно! центрально! влади, сильно! влади штат1в \ розгалужено! влади мюцевих
„ Прим.
громад. р
На основ! ¡сторико-полгголопчного анал1зу дослщження понять та форм реал1зацп суспшьного самоврядування \ принципу самоврядування можна прийти до висновку, що поняття мюцевого самоврядування поспи но розвиваеться. Еволющя мюцевого самоуправлшня, таким чином, багатократно посилила державну природу мунщипальних шститут1в, поеднавши мюцев1 справи з загальнодержавними \ поставив виборш органи мюцевого самоврядування в адмшютративну \ фшансову залежнють вщ уряду, мшютерств та шших вщомств. Це «остаточно вщтюнило елементи мюцевого самоуправлшня в мунщипальнш оргашзацп \ д1яльност1 на другий план», переваливши
прим. див . Малахина С.Н. Административная децентрализация в Российской Федерации / Светлана Николаевна Малахина. - Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2005. - 335 с.
мунщипальне управлшня в «р1зновид виконавчоТ д1яльносп, що здшснюеться в межах загальноТ державно! полггики» [18, с. 18].
Список використано¥ лггератури
1. Лукашева Е. А. Принципы социалистического права / Е. А. Лукашева // Советское государство и право. - 1970. - №6. - С. 21-29.
2. Бачинин В. А. Энциклопедия философии и социологии права / В. А. Бачинин. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2006. - 1093 с.
3. Шинкарук В. I. До питания про принципи деалектики як методологи сусшльствознавства / В. I. Шинкарук // Фшософська i сощолопчна думка. - 1993. - №910.
4. Фшософ1я права: навч. noci6. / О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Зашчковський; за заг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чмшя. - К.: Юршком 1нтер, 2000. - 336 с.
5. Гвоздж О. I. Рацюнальнють: загальна теор1я та лопка icTopii: моногр. / О. I. Гвоздж. -К.: Украшська академ1я внутршшх справ, 1994. - 114 с.
6. Петрова Л. В. Нариси з фшософи права: навч. noci6. / Л. В. Петрова; за ред. проф. В. О. Чефранова. - Харюв: Нац. юрид. акад. Украши, 1995. - 260 с.
7. Мунщипальне право Украши: шдруч. / В. Ф. Погоршко, М. О. Баймуратов, Ю. Ю. Бальций; за ред. М. О. Баймуратова. - 2-ге вид., доп. - К.: Правова еднють, 2009. - 720
8. Большая юридическая энциклопедия / В. В. Аванесян, С. В. Андреева, Е. В. Белякова. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 688 с.
9. Нерсесянц В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция / В. С. Нерсесянц // Вопросы философии. - 2002. - №3. - С. 3-15.
10. Богданова Н. А. Система науки конституционного права / Н. А. Богданова. - М.: Юристъ, 2001.-256 с.
11. Азовкин И. А. Демократический характер государственной власти в СССР и механизм ее осуществления / И. А. Азовкин // Советское государство и право. - 1968. -№ 9. - С. 11-20.
12. Гражданин, закон и публичная власть / ред. кол. А. Ф. Ноздрачёв, А. Е. Постников, Ю. А. Тихомиров; Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. - М.: НОРМА, 2005. - 368 с.
13. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты, учебн. пособ.: пер. с фр. / Ж-П. Жакке; пер., вступ. ст.: В. В. Маклаков. - М.: Юристъ, 2002. - 365 с.
14. Степанов И. М. Советская государственная власть / И. М. Степанов; отв. ред. В. Ф. Коток. - М.: Наука, 1970. -148 с.
15. Шибутани Т. Социальная психология: пер. с англ. / Т. Шибутани. - М.: Прогресс, 1969.-535 с.
16. Минаков П. А. Публичная власть: политологический аспект: моногр. / П. А. Минаков. - Уфа: РИЦ БашГУ, 2008. - 200 с.
17. Югов А. А. Правовые основы публичной власти в Российской Федерации: моногр. / А. А. Югов. - Екатеринбург: Издательство УрГЮА, 1999. - 121 с.
18. Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика / А. И. Черкасов. -М.: Форум, ИНФРА-М, 1998. - 156 с.
Стаття надшшла до редакцй: 12.12.2013 р. I. A. Ghaliahmetov
PARADIGM OF THE MUNICIPAL LAW OF UKRAINE The article considers philosophical and legal aspects of understanding of essence of the municipal law, its structure andforms, the reasons and tendencies developments. On pages of article find oat the judgement methods of paradigms of the municipal law as scientific
phenomenon, its concepts. The factor improving the municipal law take into account for determine its role and place in legal system of Ukraine.
Keywords: paradigm, local self-government, municipal law, object of science of the municipal law.
УДК 352(477):351.88.(045)
О. Б. Циклаур1
ПРАВОВА ЛЕГАЛ13АЦ1Я КОМПЕТЕНЦП ОРГАН1В М1СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРА1НИ У СФЕР1 ТРАНСКОРДОННОГО
СП1ВРОБ1ТНИЦТВА
Стаття розкривае стан сучасного втчизняного правового та оргатзацтного забезпечення транскордонного ствробтництва щодо конституцтно-правовог регламентаци статусу територ1алъних громад та оргатв мюцевого самоврядування у транскордонному cniepooimmnimei на nidcmaei аналпу проблем розвитку м1жрегюналъно'1 ствпращ в сучаснт Украгш.
Звертаетъся увага, що найбшьш актуалъним в сучасних умовах м1ждержавно1 ттеграци, виявляетъся посилення та розширення транскордонного ствробтництва на локальному pieni, розвиток перспективних напрям1в транскордонного ствробтництва мтцевих i регюналъних оргатв влади з мунщипалтетами прилеглих до Украгни mepumopiu.
Зроблено висновок щоналежна реал1зац1я м1жнародно-правових зобов 'язанъ is забезпечення транскордонного ствробтництва Украгною дозволить посилити евроттеграцшт процеси на регюналъному та локальному pieunx, а також про необх1дтсть придшяти бшъше уваги залученню до y4acmi у транскордонному cniepooimmnimei територ1алъних громад та оргатв мюцевого самоврядування, як безпосередтх та первинних су б 'eKmie ствпращ.
Шдсуттстъ нормативно-правовой регламентаци повноваженъ територ1алъних громад та оргатв мюцевого самоврядування, а також державног тдтримки y4acmi зазначених суб'ект1в у процеЫ транскордонного ствробтництва в Украгт займае суттеве лиспе серед гострих проблем съогодення, ят постали перед нашою державою i потребуютъ нев1дкладного виршення.
К.иочоеЛ слова: транскордонне ствробтництво, територ1алъна громада, органи мюцевого самоврядування, еврорегюн, лижрегюнальне ствробтництво, компетенщя мшцевого самоврядування, локальна Оемокраппя
Постановка проблеми. Важливу роль у npoueci европейськоТ штеграцп Украши ввдграе транскордонне сшвробггництво, воно е одним з найпотужшших чинниюв процесу европейськоТ ¡нтеграцп та шструменпв розвитку прикордонних територш краш Свропи. Зокрема, транскордонне ствробггництво е важливою складовою 1УПжнародноТ правоздатносп територ1альних громад та оргашв мюцевого самоврядування. На цей час ирийнята низка нормативних акт1в, що стимулюють розвиток niei форми м1ждержавного сшвробггництва. Важливють сфери м1жнародного ствробггництва оргашв мюцевого самоврядування для украТнськоТ держави та суспшьства, як пор1вняно нового явища, полягае у тому, що воно утворюе, умовно кажучи, грунт для локально! демократп.
Сьогодш потребують подалыпих дослщжень проблеми актршзацп транскордонного сшвробггництва, удосконалення теоретичних засад та розробки
