CC BY
67
--Менеджмент -
УДК 338.24(477)
Л. I. Тараш,
доктор економтних наук,
I. П. Петрова,
м. Кшв
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО - УПРАВЛ1НСЬКА ТЕХНОЛОГ1Я
МОДЕРНВАЩ1 ЕКОНОМ1КИ
Постановка проблеми. У складних умовах не-стабшьносп в Укра!ш у комплекс реформ в pi3™x сферах суспшьного життя виключно важливою е модеpнiзацiя економши як розвиток у напpямi до створення бiльш ефективно! i конкурентоздатно! на глобальному ринку нацюнально! економiчноi сис-теми. При здiйсненнi модершзацп економiки вини-кае необхiднiсть у взаемодп держави та приватного сектору, засновано! на викоpистаннi ново! моделi державного регулювання, де держава створюе умови i стимули для розвитку бiзнесy на засадах партнерства, тобто piвнопpавного дiалогy мiж ними, i одночасно виконуе сво! тpадицiйнi обов'язки у пpоцесi сyспiльного вiдтвоpення. Про ефективнють i pезyльтативнiсть використання державно-приватного партнерства (ДПП) у свгтовш пpактицi сввд-чить досвiд бшьшост кра!н.
Теpмiн "державно-приватне партнерство" е перекладом англшського теpмiнy "public-private partnership" (PPP), який широко використовуеться як в заpyбiжнiй, так i вiтчизнянiй теоpii та практищ як узагальнююче поняття для позначення всього спектру вiдношень мiж державою i бiзнесом. Проте е особлива форма ввдношень мiж державою i бiзне-сом, з особливим змютом, що вiддзеpкалюе державно-приватне партнерство як piзновид iнвестицiйноi дiяльностi i державного yпpавлiння, який у piзних кра!нах мае власне визначення. Так, у Великобрита-нii для позначення партнерсько! взаемодii держави та приватного сектору використовуеться термш "приватна фшансова iнiцiатива" (PFI), у США, Ка-надi й Австpалii - "пyблiчно-пpиватне партнерство" (P3 або P-P partnership), у Францп - "контракт про державно-приватне партнерство" або "ствтовари-ство змшано! економiки" (SEM). Щодо кра!н СНД, то теpмiн "public-private partnership" перекладають як "державно-приватне партнерство" або "пyблiчно-приватне партнерство".
Пiдвищений iнтеpес до державно-приватного партнерства пояснюеться тим, що в умовах функць онування партнерських ввдносин з'являються новi ефективнi моделi фшансування, здiйснюеться ввдпо-вiдно до критерто ефективност пеpеpозподiл право-мочностей державно! власносп, застосовуються пpогpесивнiшi методи yпpавлiння.
Аналiз останнiх дослiджень та публшацш.
Проблеми розвитку державно-приватного партнерства i його роль в шновацшному розвитку в сучас-них умовах постшно знаходяться в центрi уваги ба-гатьох учених i практишв [1-3]. Проте залишаються невирiшеними питання визначення мiсця i ролi державно-приватного партнерства в забезпеченнi модершзацп економiки. Крiм того, застосування державно-приватного партнерства у процесах модерш-зацii економiки неможливо здшснити на належному рiвнi без виявлення його глибинноi економiчноi сут-ностт
У зв'язку з цим метою статт е визначення мiсця, ролi i економiчноi природи державно-приватного партнерства у трансформащйних процесах модершзацп економiки.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Модернiзацiйний шлях розвитку покликаний забез-печити на основi новоi системи поступовий перехiд до економiчного зростання, заснованого на шнова-щях. €дино1 теоретичноi концепцii модернiзацii не юнуе. Але термiн "модернiзацiя економiки" за тепе-рiшнього часу набув широкого розповсюдження i, як будь-яке загальне поняття, мае багато трактувань i визначень.
Найбiльш поширеним поглядом на сучасну мо-дернiзацiю у самому загальному виглядi е визнання 11 як процесу "подолання тiею або iншою крашою свого економiчного i сощального вiдставання вiд ль дерiв господарського прогресу" [4, с. 10]. В.Л. 1но-земцев визначае модернiзацiю "як скоординоваш зу-силля суспiльства щодо подолання неприпустимого вiдставання в економiчшй i соцiальнiй сферах, здат-ного викликати втрату конкурентоздатностi краiни i втрату нею економiчних i полгтичних позицiй на свь товiй ареш" [4, с. 11]. У такому формулюванш мо-дернiзацiя розглядаеться у "вузькому" значеннi i ототожнюеться iз модернiзацiею "наздоганяючого розвитку" або неоргашчною модернiзацiею (за рiз-ною типолопею), властивою краiнам, якi розвива-ються, спричиняеться сукупнiстю зовнiшнiх i внут-рiшнiх загроз, здiйснюеться у ввдповвдь на виклики краш - лiдерiв свiтовоi економiки i базуеться, пере-важно, на копiюваннi i перейманш iхнiх технологiй i iнститутiв. Високорозвинеш краiни прямують ор-
гашчною модершзащею, тобто модернiзацieю, в ос-новi яко! лежать внутршш спонукальнi мотиви, активна розробка i використання iнновацiй на основi власного науково-технiчного потенцiалу, перехiд суто кшькюних змiн розвитку у якюш
Отже, процес перетворень в кра!ш, спрямова-ний на подолання економiчного вiдставання, i пере-хiд до нового етапу розвитку на основ!, переважно, масштабних запозичень i адаптаци ринкових шсти-тупв, технологiй i передового досвiду кра!н-лщер!в складае сутнють модершзаци економiки, якою пря-мують кра!ни, що розвиваються, в тому числ! i Ук-ра!на.
Змютовну частину модершзаци економiки, з чим згодна переважна бiльшiсть дослiдникiв [5-7], складають структурш, технологiчнi i шституцюна-льш змiни, спрямованi на тдвищення глобально! конкурентоздатностi нацюнально! економ!чно! сис-теми.
У межах структурно! модершзаци економши здiйснюються структуры! i органiзацiйнi перетво-рення: удосконалення орган!зацi! i органiзацiйно! структури економiки, структурна перебудова суст-льного виробництва й збалансованого розвитку вс!х галузей нацiонального господарства, диверсифша-ц!я, оптимiзацiя структури нацiонально! економiки i ВВП за рахунок тдвищення частки галузей, що ви-робляють продукц!ю з високою доданою вартютю, формування виробничо! структури, що вщповщае критерiям розвинено! iндустрiально! кра!ни i !нш! структурш перетворення.
Iнституцiональна модершзащя включае р!зн! способи шституцюнальних змш: запровадження i пристосування перейнятих нових шститупв ринко-во! економiки, розвиток тих !нститут!в, що уже функщонують, пiдвищення !х частки в господарсь-кому комплексi до р!вня сучасних вимог модершза-цИ, рекомбiнацiя юнуючих шституцюнальних форм, руйнування шституцюнальних бар'ерiв, перехiд на новий рiвень ринкових ввдносин.
Технологiчна модершзашя: розвиток галузей "ново! економiки", розвиток людського катталу, освоення виробництва продуктов сучасного техно-лог!чного р!вня, оновлення виробничого апарату, замiна застарiлого обладнання та технологш на су-часнi, 6!льш продуктивш, швидке використання вс!х важливих нововведень, тдвищення шноватйно! активности суб'екпв господарювання, оргашчне вклю-чення в новгтш св!тов! iнновацiйнi процеси, штегра-ц!я у св!тову економiку.
Кожний !з цих складових, узятий окремо, е лише умовою модершзаци. Модершзащя е комп-лексним процесом, "в якому поеднуються полiтична воля, економiчна доц!льн!сть i технолопчш можли-восп" [4, с. 14]. Результатом сучасно! модернiзацi! е перетворення кра!ни у промислово розвинену дер-
жаву, продукщя яко! стае конкурентоздатною на свь товому ринку [4, с. 21].
Виключно важлива роль у сучаснш модершза-цИ економiки належить держав! По-перше, модершзашя може здшснюватися за умови посл!довно! п!дтримки державою i створення для цього процесу вс!х необхiдних умов. По-друге, подолання еконо-м!чного вiдставання шляхом модершзащйного про-риву потребуе потужного !мпульсу, мобiлiзацi! великих кошт!в, визначення прiоритетних напрямiв розвитку, перерозподiлу i концентрацi! кошт!в i ре-сурс!в на цих напрямах, як! здатна забезпечити тшьки держава. Таким чином, ввдповщальшсть за модернiзацiю економiки може взяти на себе тальки держава. Тому модершзащя шцтоеться i прова-диться державою при використаннi зусиль i ресурсiв держави i б!знесу.
"Наздоганяюча" модершзашя, яка здшсню-еться на основ! запозичень шститупв i технологiй, багато у чому базуеться на !нвестиц!йних програ-мах. Своерщною формою реал!зац!! !нвестиц!йно! д!яльност! е державно-приватне партнерство.
У низц! шституцюнальних перетворень еконо-м!ки державно-приватне партнерство як одна !з ос-новних форм взаемод!! держави ! б!знесу пос!дае особливе м!сце. Державно-приватне партнерство вь д!грае дво!сту роль у модершзаци. З одного боку, державно-приватне партнерство е шституцюналь-ною шновашею, яка поеднуе в соб! ! модерн!зац!ю !нвестиц!йно! д!яльност! щодо залучення р!зних джерел !нвестування (державних ! приватних), ! мо-дершзацто мехашзму управл!ння економ!кою щодо одночасного тдвищення ефективносп використання бюджетних кошт!в ! якост! виконання державою сво!х обов'язк!в. У сучаснш управлшськш практиц! державно-приватне партнерство позиш-онуеться як нова технолог!я розвитку економ!ки, яка поступово оформлюеться як самоспйний шститут [8; 9]. З !ншого боку, державно-приватне партнерство е шструментом державного регулювання процесу здшснення модершзаци щодо !нших перетворень. Таким чином, являючи собою шституцю-нальну !нновац!ю модерн!зац!йного процесу, дер-жавно-приватне партнерство в той же час е шструментом державного регулювання процесу здшснення модершзаци щодо !нших перетворень.
Сформований у розвинених кра!нах свгту, ме-хашзм державно-приватного партнерства являе собою споаб впровадження ринкових вщносин у сферу в!дпов!дальност! держави або, шакше, спос!б делегування державою виконання частини власних функц!й приватному б!знесу ! розглядаеться як не-обх!дний !нститут ринково! економ!ки на даному етап!. Мета партнерства - поеднати переваги державного ! приватного сектор!в економ!ки для взаем-но! вигоди.
Виходячи i3 сутносп модершзацл економши, модернiзацiйним завданням щодо державно-приватного партнерства може бути таке: спираючись на свтовий теоретичний i практичний досвiд захiдних кра!н у впровадженн державно-приватного партнерства, критично перейняти, пристосувати i закрь пити цей шститут ринково! економiки в кра!ш, сформувати як самостшний та шституцшно оформлений напрям в оргашзацл спiвпрацi держави i 6i3-несу у вгтчизняних умовах, визначити сфери засто-сування, забезпечити подальший розвиток.
Лiдерами у використаннi механiзму державно-приватного партнерства на Заходi е Великобританiя, Францiя, Нiмеччина, Iспанiя. Кожна кра!на мае власний шлях розвитку мехашзму державно-приватного партнерства. Ствробгтництво мiж партнерами здiйснюеться в рамках рiзних структур, з рiз-ною компетенщею, з рiзним комплексом завдань i джерел фiнансування. Тому в залежност вiд кра!ни, структури i проекту iснуе велика кшькють рiзних варiантiв i схем застосування механiзму державно-приватного партнерства. При цьому використову-ються моделi партнерства контрактного (договiр-ного) та шститущйного (спшьне тдприемство або iнституцiйно ввдокремлений об'ект) характеру.
Одним з широко ввдомих досвiдiв державно -приватного партнерства контрактного характеру е британський досввд тд назвою "приватна фiнансова Ыщатива" (private financing initiative, PFI) [9; 10, с. 7; 11, с. 9; 12], запроваджений з метою зменшення впливу державного сектора на економшу кра!ни. Вiдповiдно до британсько! практики приватному партнеровi передано функцп фiнансування будiвни-цтва (експлуатацп, управлшня) об'екпв шфраструк-тури (виробничо! або сощально!) в iнтересах держави [12]. Приватна фшансова iнiцiатива стала основною формою ДПП у Великобританп i зробилася часткою урядово! програми розвитку ДПП. У даний час британський досвiд адаптований для викорис-тання у Канадi, Францй, Нiдерландах, Португалп, Норвегп, 1рландп, Ф^яндп, Австралп, США та Сiнгапурi [13, с. 11].
У Францй переважають шституцшш форми ДПП, серед яких найбiльшого поширення набули спiльнi тдприемства зi змiшаним державно-приват-ним катталом - "спiвтовариства змiшаноi еконо-мши" (SEM), в них держава повинна мати бшьшу ча-стку у складi активiв (контрольний пакет акцш) [11, с. 9]. Крiм SEM у Францй поширеш концесп [11, с. 10].
У Шмеччиш використовуються контрактнi та iнституцiйнi форми ДПП. Федеральним i земель-ними урядами розроблена едина концепция впрова-дження ДПП. Для повсюдного впровадження на практищ держава створюе единi для все! територп процедурнi стандарти реалiзацii ДПП та едим стан-
дарта комушкацп, що дозволяють спростити процедуру створення нових проектов i тдвищити приваб-ливiсть використання iнституту ДПП [14].
У 1спанл найбiльш розповсюдженою формою ДПП е модель БББО (розробка, будiвнищ•во, фшан-сування, експлуатащя), механiзм дii якох схожий iз механiзмом британсько' моделi з ттею рiзницею, що у даному випадку приватний сектор бере на себе та-кож i стадiю проектування, але право власност на активи залишаеться у держави [15, с. 248].
У загальному випадку державно-приватне партнерство на Заходi охоплюе широкий спектр бiз-нес-моделей, вiдповiдно до яких приватний бiзнес споруджуе i експлуатуе об'екти державно' ввдповь дальност i за рахунок експлуатацii за певний перiод часу гарантовано повертае iнвестований капiтал. Бiзнес-моделi охоплюють рiзновид моделей фшан-сування, перерозподiл правомочностей державноi власностi мiж державою i приватним бiзнесом без змiни базових вiдношень, застосування ефективних методiв управлшня. Поява ДПП пояснюеться неста-чею бюджетних кошт^в, невдоволенiстю населення якютю послуг, що постачаються державою, i здшс-нюеться в соцiально значущих i необхiдних для еко-номiки галузях, недостатньо прибуткових для приватного катталу, капiталомiстких, iз великим тер-мiном окупностi вкладень. Основну масу проектiв ДПП, що реалiзуються у кра'нах Заходу, складають проекти, пов'язанi з iнфраструктурними об'ектами. В останн роки сфери застосування i форми викори-стання ДПП значно розширюються.
Своею появою у сучасному виглядi державно-приватне партнерство завдячене "лiберальному по-новленню" у 1980-х роках, тобто посиленню ролi i розповсюдженню лiберальноi економiчноi теорп (перехiд вiд кейнсiанського до монетаристського типу регулювання), згiдно з якою держава вважа-еться менш ефективним власником нiж бiзнес i над-мiрне розповсюдження державноi власност може привести до зниження ефективносп. Простежуеться перегляд меж державного сектору економши i пере-хiд вiд прямо' участ держави у виробництвi у формi тдприемництва до непрямих методiв регулювання. Здiйснюеться новий пiдхiд до державного регулювання (дерегулювання) природних монополiй (мере-жево1 iнфраструктури - засобiв сполучення, зв'язку, енергетики), в основi якого зниження прямого регу-ляторного навантаження i перехiд до непрямого регулювання шляхом створення шститущонального середовища, що заохочуе конкуренщю. Пiд впливом розвитку нових технологш в деяких природно-мо-нопольних галузях традищйний пiдхiд до регулювання став поступатися концепцii, орiентуючоi на введення в природних монополiях тих або iнших ме-ханiзмiв конкуренцл, що володiють перевагами по-рiвняно з механiзмами прямого регулювання. В га-
лузях мережево! шфраструктури зд!йснюеться про-цес розмежування (неповного або повного) приро-дно-монопольних ! потенц!йно конкурентных вид!в д!яльност! з розвитком подальшо! конкуренц!! в конкурентному сегмент! в цшях зниження витрат. Таким чином, альтернативним способом впливу на природного монопол!ста стае дерегулювання потен-ц!йно конкурентних вид!в д!яльносп у склад! моно-пол!! ! стимулювання внутр!галузево! конкуренц!!. Конкурентн! ввдносини уводяться у ран!ше регульо-ваш сфери економ!ки, держава в!дмовляеться ввд ча-стини сво!х функц!й, ринков! засади упроваджу-ються у традищйну сферу в!дпов!дальност! дер-жави, функцл держави звужуються. Найкращим за пряме державне управл!ння стае сп!вроб!тництво держави ! приватного б!знесу.
Перех!д до поновленого л!берал!зму пов'язують !з глобал!защею. У зв'язку з цим заслуговують на увагу роботи В.С. Загашвш [16; 17], I.В. Нов!ково! [18; 19], 1М. Осадчо! [20; 21]. Розкриваючи суттсть св!тових процес!в ! роль держави в умовах глобаль зац!!, автори доходять висновку про новий яшсний етап ! зм!ни в мехатзмах державного втручання в економшу. У м!ру розвитку ! ускладнення глобал!за-ц1! ! тд впливом викликаних нею економ!чних криз, шститущйних зм!н, становлення економ!чно! сис-теми ново! якост!, появи нових проблем, вир!шення яких неможливе без учасп держави, в!дбуваеться еволюц!я, диверсифшащя, ускладнення або кардинальна перебудова шструменпв, форм ! механ1зм!в державного регулювання.
Пошуки нових форм, !нструмент!в ! метод!в державного регулювання привели до появи такого шструменту як державно-приватне партнерство. По сво!й економ!чн1й природ! державно-приватне партнерство е результатом яшсно! змши державного втручання в економ!ку, породженого процесами становлення ! розвитку глобально! економши, поси-лення рол! одного !з теоретичних уявлень про еко-ном!чну роль держави.
ДПП е засобом знаходження балансу сил м!ж державним ! ринковим регулюванням, засобом оп-тим!зац!! сп1вв!дношення державних ! ринкових засад у ввдтворювальному процес!. За висловом А.Г. Зельднера, ДПП е одним !з направлень становлення сусп!льних систем змшаного типу, тобто змь шано! економ!ки, яка розум!еться як взаемоспле-тення функц!онуючих форм власност!, що забезпе-чуе виб!р найб!льш ефективних шлях!в викорис-тання як державно!, так ! приватно! власност! [22].
Таким чином формуються нов! ввдносини, як! проявляються у вигляд! партнерства держави ! б!з-несу. Визначаючи державно-приватне партнерство в систем! економ!чних категор!й, В.Г. Варнавський акцентуе увагу саме на тому, що ДПП формуеться ! проявляеться у вигляд! системи в!дносин [23]. Ц складн! в!дносини усталюються у межах моделей
фшансування, в!дносин власност! ! метод!в управ-л!ння, як! створюе партнерство [24], тобто конкрет-них схем взаемов!дносин м!ж партнерами.
У склад! моделей ДПП, найважлившою гру-пою моделей е модел! перерозподшу правомочнос-тей державно! власност! м!ж державою ! приватним б!знесом. Ввдповщно до нео!нституц!онально! теор!! прав власност! [25] тд власн!стю розум!еться "складний пучок в!дносин", де у згорнутому вигляд! м!стяться вс! способи потенцшних взаемод!й м!ж економ!чними агентами щодо використання об'екту (право волод!ння, право користування, право управ-л!ння, право на дохвд, право на каттальну варт!сть, право на безпеку тощо). Державно-приватне партнерство здшснюеться ввдносно об'екту державно! власност!, право державно! власност! як наб!р част-кових правомочностей з використання об'екту роз-щеплюеться на частков! правомочности. Процес ро-зщеплення права власност! полягае у передач! правомочности приватному партнеров! на основ! добро-вшьного двостороннього обм!ну. Економ!чна теор!я прав власност! виходить !з рац!ональност! пово-дження економ!чних агентов. Тому розщеплення правомочностей, тобто «ввдбрунъковування» окре-мих правомочностей в!д повно! титульно! власност! здшснюеться ввдповвдно до критер!ю ефективност! За кожним набором пучка прав власност! з використання об'екту стоять певт витрати ! винагороди, як! економ!чт агенти можуть оч!кувати за сво! д!!. Пе-редаючи частину правомочностей приватному партнеров!, держава залишаеться власником свого об'екту. Розкриваючи стутнь участ! приватного партнера в державно-приватних проектах залежно ввд масштаб!в передач! правомочностей власника, М.А. Дерябша указуе на два крайш полюси - зви-чайний контракт !з збереженням за кожним партнером ус!х прав власност! ! приватизац!я з повною передачею державно! власност! приватному партнеров!, м!ж якими розм!щено безл!ч вар!ант!в держа-вно-приватних партнерських в!дносин [24].
Множиншсть моделей ф!нансування у рамках державно-приватного партнерства обумовлюеться наявтстю р!зних партнер!в (державного ! приват-них), !нструмент!в ! джерел ф!нансування (власний кап1тал приватного партнера, кошти банков ! !нвес-тиц!йних фонд!в, бюджетш кошти, державн! позики, гранти, державт гарант!! та !нш! !нструменти державно! тдтримки, податков! преференц!!, субсидп та !нш! р!зн! платеж! !з бюджету та !н.), сп1вв!дно-шенням !нструмент!в (боргових, пайових, г!брид-них), використанням проектного ф!нансування.
Численн1сть оргашзацшних моделей управ-л!ння формуеться р!зними способами сп1вроб!тни-цтва державного ! приватного партнер!в, шляхом пе-реуступання окремих функц!й ! контрактних зо-бов'язань, передавання об'ект!в у зовтшне управ-л!ння, залучення третях оргашзацш ! таке !нше.
Залежно ввд pозподiлення прав i зобов'язань, ям приймають на себе державний i приватний учас-ники для pеалiзацii мети конкретного проекту i як витiкають iз обраних ними iз множини моделей власносп, фiнансyвання i оpганiзацii yпpавлiння утво-рюються форми державно-приватного партнерства. Перелш форм yчастi державного i приватного парт-неpiв у pеалiзацii проектов е вiдкpитим, оскшьки не-можливо заздалегiдь передбачити нi мету проекту, н добpовiльно yзятi на себе зобов'язання кожного iз учаснишв. Новi форми ДПП виникають залежно ввд pозподiлy правомочностей власносп мiж учасни-ками, а також обраних схем фшансування i моделей yпpавлiння. На сьогоднi вiдомi бiльше 30 piзних форм ДПП [26, с. 473]. В перелшу вiдомих форм, що застосовуються на пpактицi, е [24; 27]: контракта на виконання робгт (надання послуг); контракти на уп-pавлiння; оренда, в тому числГ лiзинг; концесiя; най-бшьш pозповсюдженi механiзми концесiйних моделей - BOT (Build, Operate, Transfer - бyдiвництво -експлуатащя / управлшня - передача), BOOT (Build, Own, Operate, Transfer - буд1вництво - володшня -експлуатащя / управлшня - передача), BOO (Build, Own, Operate - 6удГвництво - володшня - експлуатащя / yпpавлiння), DBFO (Design, Build, Finance, Operate - проектування - 6удгвництво - фшансування - експлуатащя / yпpавлiння) та iншi; спшьна дiяльнiсть; спшьне тдприемство.
Таким чином, державно-приватне партнерство як економiчна категоpiя е сукупшстю вщносин права власносп, фiнансово-економiчних, оргашза-цiйно-yпpавлiнських i правових вiдносин, як скла-даються мiж державою i приватним партнером у межах моделей фшансування, вщносин власносп i уп-pавлiння з приводу учасп в системi узгоджених ви-дiв дiяльностi по створенню цiнностi, якi утворюють множину форм державно-приватного партнерства i е основою для обрання конкретно! схеми взаемовщ-носин мiж партнерами для pеалiзацii окремого проекту.
Економiчнy сyтнiсть державно-приватного партнерства як шструменту державного регулювання економiки можна визначити як шструмент впливу держави на сферу свое! вщповщальносп через конкурентний допуск приватного iнвестоpа i ствробгтництво з ним на основi об'еднання pесypсiв i компетенцiй, pозподiлення ризишв, зобов'язань i вигод й дотримання економiчних iнтеpесiв партне-рГв, що надае додатковi можливосп приватному партнеру для отримання гарантованого прибутку i пiдвищення конкурентоспроможносп, а деpжавi -для pеалiзацii економiчноi политики, виконання сво!х тpадицiйних завдань, пiдвищення ефективносп д1яльносп, задоволення суспшьних потреб в яко-сп товаpiв (послуг), що надаються.
Як показуе свгтова практика, для розвитку державно-приватного партнерства необхiдна наявнiсть
певних умов. На основi проведеного аналiзу за да-ними Свiтового банку Мiжнародний валютний фонд видiлив чотири групи детермiнантiв державно-приватного партнерства [28].
До першо!' групи вiдносяться чинники, що ви-значають стан державного бюджету. За наявносп бюджетного дефщиту i великого державного боргу юнуе велика вiрогiднiсть появи державно-приватного партнерства, оскшьки необхiдне у цьому випадку скорочення державних витрат може бути ком-пенсоване залученням приватних iнвестицiй. I, навпаки, за наявносп зовшшшх джерел доходу i ви-користаннi м'яких бюджетних обмежень е менше передумов для залучення ДПП.
До друго! групи вщносяться основнi чинники, що визначають макроекономiчну ситуацiю. Стабь льне макроекономiчне положення (передбаченiсть полiтики уряду, низька шфляшя, стабiльний змш-ний курс) забезпечуе гарантл прибутковостi i ус-тшно! реалiзацii проектов державно-приватного партнерства i повною мiрою вiдповiдае iнтересам приватного катталу. Крiм того, пiдтримка сприят-ливого клiмату для iнвестування е обов'язковою по-передньою умовою надання фшансово! пiдтримки ДПП з боку мiжнародних органiзацiй (Мiжнародноi фiнансовоi корпорацп, Мiжнародного агентства з iнвестицiйних гарантш, Мiжнародного банку ре-конструкцii i розвитку).
До третьо! групи детермшанпв вiдносяться по-казники, що визначають обсяг внутршнього ринку. Перш за все, це величина попиту i купiвельноi спро-можност^, що впливае на вiдшкодування витрат бiз-несу. Чим бiльше ринок i вище купiвельна спромо-жнiсть населення, тим вiрогiднiше поява проектов державно-приватного партнерства.
I, нарешт!, четверта детермiнанта - це стан ринкових iнститутiв. Розвиток державно-приватного партнерства найiмовiрнiше у полiтично стабь льних кра'нах, що мають сильш i ефективнi ринковi iнститути та законодавство, що захищають права приватного бiзнесу.
Отже, виходячи з наведених детермiнантiв, економiчна i правова захищешсть бiзнесу е необхiд-ними передумовами розвитку державно-приватного партнерства.
Вплив вiдмiчених груп детермiнантiв на розвиток шституту державно-приватного партнерства пiдтверджуеться свiтовою практикою. Найбiльшi успiхи по його впровадженню спостерiгаються в розвинених економiках, де рiзнi форми ДПП знахо-дять вживання в багатьох секторах, пов'язаних з ко-мунальною сферою, транспортною та соцiальною iнфраструктурою. У кра'нах з перех1дною економi-кою та у кра'нах, що розвиваються практика вико-ристання ДПП не настшьки велика, що пояснюеться рядом причин, в основному пов'язаних з вщсутшстю необхщних умов. А саме: слабшсть (iнколи нерозви-
нешсть) ринку катталу, обмежена кутвельна спро-можн!сть потенц!йних користувач!в об'екпв ДПП, в!дсутн!сть або слабк!сть профшьних ринкових ш-ститупв ! адмшютративного досв!ду нових форм уп-равл!ння на вс!х р!внях !стотно знижують !нтерес приватного б!знесу до проектов ДПП.
Висновки. На основ! проведеного досль дження, вит!кае, що у низщ модершзащйних пере-творень державно-приватне партнерство в!д!грае дво!сту роль: е шститущональною !нновац!ею, яка поеднуе в соб! модершзащю !нвестиц!йно! д!яльно-ст та модершзащю механ!зму управлшня економь кою, ! е !нструментом державного регулювання про-цесу зд!йснення модершзацп щодо !нших перетво-рень.
Виходячи !з сутност! модершзацп економ!ки, модершзащйним завданням щодо державно-приватного партнерства е: спираючись на св!товий теоре-тичний ! практичний досв!д зах!дних кра!н у впрова-дженн! державно-приватного партнерства, критично перейняти, пристосувати ! закр!пити цей шститут ринково! економши в кра!ш, сформувати як само-ст!йний та шститущйно оформлений напрям в орга-шзацп сп!впрац! держави ! б!знесу у в!тчизняних умовах, визначити сфери застосування, забезпечити подальший розвиток.
За своею економ!чною природою державно-приватне партнерство е результатом якюно! зм!ни державного втручання в економ!ку, породженого процесами становлення ! розвитку глобально! еко-ном!ки, посилення рол! одного !з теоретичних уяв-лень про економ!чну роль держави - л!берально! економ!чно! теор!!. Економ!чну сутшсть державно -приватного партнерства визначено як !нструмент впливу держави на сферу свое! ввдповвдальносп через конкурентний допуск приватного !нвестора ! ствробгтництво з ним на основ! об'еднання ресурс!в ! компетенц!й, розпод!лення ризик!в, зобов'язань ! переваг й дотримання економ!чних !нтерес!в парт-нер!в, що надае додатков! можливост! приватному партнеру для отримання гарантованого прибутку ! п!двищення конкурентоспроможност!, а держав! -для реал!зац!! економ!чно! пол!тики, виконання сво!х традиц!йних завдань, тдвищення ефективно-ст! д!яльност!, задоволення сусп!льних потреб в яко-сп товар!в (послуг), що надаються.
Л^ература
1. Ляшенко В.И. Механизмы государственно-частного партнерства как инструмент активизации инновационной деятельности Украины: региональный аспект / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку // Современное состояние, тенденции и перспективы развития стран СНГ: экономический, социальный и экологический аспекты (Серия: Экономическое славяноведение): монография. В 2-х ч. - Ч. II. / под науч. ред. д.э.н. К.В. Павлова / В.И. Ляшенко, Я.И. Ту-льку. - Ижевск: Изд-во института компьютерных
исследований, 2014. - Глава 69. - С. 100-113. 2. Каменков В.С. О роли государственно-частного партнерства в инновационном развитии / В.С. Каменков, Д.П. Александров// Проблемы управления. - 2011. -№ 4(41). - С. 44-49. - Режим доступа: http://www.pac.by/dfiles/001879_911465_kamenkov4 1.pdf. 3. Яшева Г.А. Теоретико-методологические основы и механизмы государственно-частного партнерства в инновационном развитии экономики Беларуси /Г.А. Яшева// Белорусский экономический журнал. - 2011. - № 3. - С. 4-19. - Режим доступа: http://bem.bseu.by/rus/archive/3.11/3_2011_jasheva.pd f. 4. Иноземцев В.Л. Что такое модернизация и готова ли к ней Россия? / В. Л. Иноземцев // Модернизация России: условия, предпосылки, шансы. Сборник статей и материалов / под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2009. - Вып. 1. - 240 с. 5. Ляшенко В.1. Укра!на XXI: неоiндустрiальна держава або «крах проекту»?: монографiя / В.1. Ляшенко, €.В. Котов; НАН Укра!ни, 1н-т економши пром-стц Полтавський ун-т економши i торпвлг - Ки!в, 2015. - 196 с. 6. Цветков В. Об отправной точке неоиндустриальной модернизации // Экономист. -2010. - № 11. - С. 16-26. 7. Модернизация России: условия, предпосылки, шансы: сборник статей и материалов / под ред. В. Л. Иноземцева. - Вып. 1. - М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2009. - 240 с. 8. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы теории и практики / В. Варнавский // Международная экономика и международные отношения. - 2011. -№9. - С. 41-50. 9. Вилисов М.В. Государственно-частное партнерство: политико-правовой аспект [Электронный ресурс] / М.В. Вилисов // Власть. - №7. -2006. - С.4-6. - Режим доступа: http://www.rusrand. ru/ public/ public_7. html. 10. Научно-информационные материалы по теме: Частно-государственное партнерство в высшем образовании и научной сфере: механизмы управления имуществом, привлечения финансирования, управления содержанием образования и научной деятельности [Электронный ресурс] / Я.М. Миркин. - М., 2009. - Режим доступа: http://www.mirkin.ru/_docs/_budgetfin/_obr prog/ 3_1. pdf. 11. Государственно-частное партнерство в зарубежных странах, или как реализовать ГЧП в России. - М.: Издание Совета Федерации, 2009. - 129 с. 12. Санникова Т.А. Фундаментальная предпосылка - можно ли вести бизнес с этим государством? [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.opec.ru/ 1077459.html. 13. Пщготовка та реалiзащя проектов публiчно-приватного партнерства: Практичний поибник для оргашв мюцево! влади та бiзнесу / С. Грищенко. - К.: ФОП Москаленко О.М., 2011. - 140 с. 14. Левин И.Г. Поддержка государственно-частного партнерства - как это работает в Германии [Электронный ресурс] / И.Г.
Левин. - Режим доступа:Ьйр://рррсеп1ег.га/а88е18/ Ше8/аос8/Ьеу1п^уа_ТЬе%208ирроЛ%20оГ%20РР_р art1.pdf. 15. Сазонов В.Е. Государственно-частное партнерство: гражданско-правовые, административно-правовые и финансово-правовые аспекты: мон. [Электронный ресурс] / В.Е. Сазонов. - М., 2012. - 492 с. - Режим доступа: http://lib2.znate.ru/ download/docs-294457/294457.doc. 16. Загашвили
B. На пороге нового этапа экономической глобализации / В. Загашвили // Мировая экономика и международные отношения. - 2009. - №3. - С. 15-23.
17. Загашвили В. Государство на новом этапе глобализации / В. Загашвили // Мировая экономика и международные отношения. - 2009. - №5. - С.43-51.
18. Новикова И. Государственно-частное партнерство: мода или тренд? / И. Новикова // Экономика Беларуси. - 2013. - №1. - С.48-53. 19. Новикова И.В. От государственного регулирования к частно-государственному партнерству / И.В. Новикова // Проблемы управления. - 2008. - №2 (27). - С. 78-83. 20. Осадчая И. Глобализация и государство: новое в регулировании экономики развитых стран / И. Осадчая // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №11. - С. 3-14. 21. Осад-чая И. Постиндустриальная экономика: меняется ли роль государства? / И. Осадчая // Мировая экономика и международные отношения. - 2009. - №5. -
C. 31-42. 22. Зельднер А. Г. Концептуальные основы становления и функцио-нирования государственно-частного партнерства (научный доклад) [Электронный ресурс] / А.Г. Зельднер. - М.: Ин-т экономики РАН, 2010. - Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-234044.html.
23. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы методологии [Электронный ресурс] / В. Варнавский // Вестн. Ин-та экономики РАН. - 2008. - №3. - Режим доступа: http://www.imepi-eurasia.ru/baner/Varnavskiy.pdf.
24. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://institutiones.com/general/1079-gosudarstvenno-chastnoe-partnerstvo.html. 25. Капе-люшников Р.И. Экономическая теория прав собственности (методология, основные понятия, круг проблем) [Электронный ресурс] / Р.И. Капелюшни-ков. - М.: МГИМО. - 1990. - Режим доступа: http://www.libertarium.ru. 26. Медведева Г.Б. Государственно-частное партнерство как форма взаимодействия двух институтов [Электронный ресурс] / Г.Б. Медведева, Л.А. Захарченко. - Режим доступа: http://ir.kneu.kiev.ua:8080/bitstream/2010/1456/1/Med vedeva.pdf. 27. Резниченко Н.В. Модели государственно-частного партнерства [Электронный ресурс] /Н.В. Резниченко // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. Менеджмент. - 2010. - Вып.4. -С.58-83. - Режим доступа: http://www.vestnik
management. spbu.ru/archive/pdf/486.pdf. 28. Hammami Determinants of Public-Private Partnerships in Infrastructure [Електронний ресурс] / Hammami, Mona, Ruhashyankiko, Jean-Francois, and Yehoue, Etienne B. // IMF Working Paper, WP/06/99. - Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/20 06/ wp0699.pdf.
Тараш Л. I., Петрова I. П. Державно-прива-тне партнерство - управлшська технолопя мо-дершзацп економжи
У статп встановлено двоюту роль державно-приватного партнерства у модершзацл економши та визначено модершзатйне завдання щодо державно-приватного партнерства в кра'ш. Виявлено еконо-mÍ4^ природу i запропоновано визначення економь чно! сутност державно-приватного партнерства. Наведено умови розвитку державно-приватного партнерства.
Ключовi слова: державно-приватне партнерство, роль, сутшсть, управлшська технология, модер-шзатя економiки, шструмент державного управ-лшня.
Тараш Л. И., Петрова И. П. Государственно-частное партнерство - управленческая технология модернизации экономики
В статье установлена двойственная роль государственно-частного партнерства в модернизации экономики и определена модернизационная задача относительно государственно-частного партнерства в стране. Выявлена экономическая природа и предложено определение экономической сущности государственно-частного партнерства. Приведены условия развития государственно-частного партнерства.
Ключевые слова: государственно-частное партнерство, роль, сущность, управленческая технология, модернизация экономики, инструмент государственного управления.
Tarash L. I., Petrova I. P. Public-private partnership - management technology modernization of the economy
The article defines the dual role of the public-private partnership in modernization of economy and task of modernization of the public-private partnership in the country. The economic nature of the public-private partnership is revealed. The definition of economic essence of the public-private partnership is proposed. The conditions for the development of public-private partnership are given.
Keywords: public-private partnership, role, essence, management technology, modernization of the economy, public administration tool.
Стаття надшшла до редакцл 11.08.2015
Прийнято до друку 16.09.2015
