CC BY
27
SELF-ORGANIZING IN SOCIAL SPACE: PHILOSOPHICAL ASPECT
Dzeban O. P., Levada O. V
Major concepts of synergy, which have the priority value for development of socially-philosophical knowledge, are selected. The question on world outlook potential social synergy is brought up. Separate aspects of self-organizing through a prism of self-identity of the system which are in a condition of self-organizing are analysed. Possibilities of the analysis offeatures of social self-organizing on the basis of one of variants of understanding of the nature of self-organizing are defined.
Keywords: self-organizing, chaos, nonlinearity, structure-attraktor, point of branching, fractal.
УДК 3.085
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ1З ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСШНО1 ВЩПОВЩАЛЬНОСТ1
ЗдШснено сощально-фыософський ан^з проблеми вiдповiдальностi. Доведено, що професШна вiдповiдальнiсть — це позитивна сощальна вiдповiдальнiсть фахiвця р1зногорiвня. Вона пов 'язана з компетенттстю i повноваженнями конкретного про-феаонала.
Ключовi слова: вiдповiдальнiсть, сощальна вiдповiдальнiсть, професШна вiдпо-вiдальнiсть, тдзвШна вiдповiдальнiсть, дiяльнiсть, компетенщя, професШна етика.
Актуальтсть проблеми. Статтю присвячено фшософському аналiзу проблеми професшно! вщповщальносп фахiвцiв рiзного рiвня. Розглянут тдходи до визначення професшно! вщповщальносп.
Питання е актуальним, бо розбудова демократично! держави та громадян-ського сустльства не можливi без професшно! вщповщальносп спещалюпв в рiзних сферах життедiяльностi сустльства.
Анал1з досл1джень I публжацш показуе, що проблеми вщповщальносп розробляються як фшософами, так i сустльствознавцями. У роботах В. Ан-друщенко, В. Водоп'янова, А. Буженко, Ю. Волкова. С. Полякова, А. Клюева, Т. Латна щ проблеми розглядаються тд фшософським кутом зору як наслщок сощально! активностi особистосп.
Бiльшiсть дослiдникiв пов'язують механiзм формування професшно! вщ-повiдальностi фахiвцiв з трудовою дiяльнiстю та всебiчним розвитком осо-
© Мануйлов С. М., 2011 11
бистосп (Л. Архангельский, Л. Блюхман, Б. Князева, Н. Слюсарянський, О. Фрш та ш.).
Проблема вщповщальносп виявляеться вже в античнiй фшософп. Так, у працях Платона було чггко сформульоване питання про те, якою мiрою людина свщомо i добровiльно е творцем сво!х учинюв i якою мiрою вона за них вщповщае. Платон визнавав за людиною можливiсть вiльного вибору i тим самим вiдповiдальностi за сво! вчинки. Крiм того, вiн побачив коршня вiдповiдальностi, якi полягають у такому взаемозв'язку мiж людьми, який покладено на конкретну людину, визначальш обов'язки, виконання яких i ха-рактеризуе И вiдповiдальнiсть.
Другим прикладом розроблення проблеми вiдповiдальностi в античнш фшософп е працi Арiстотеля. У «Никомаховш етищ» вiн характеризуе етику i полiтику як науки о дiяльностi, пов'язано! з вiльним вибором, яку здшснюе вiдповiдальна за сво! вчинки людина.
У фшософп Нового часу найбшьш яскравi приклади обгрунтування вщпо-вiдальностi знаходимо у працях Т. Гоббса, Дж. Локка, Д. Юма. В сучасних фшо-софських подходах до проблеми вщповщальносп, дослщники розрiзняюгь 11 типи, види, тощо [10, с. 36-37], наприклад юридичну вiдповiдальнiсть, сощальну вщ-повiдальнiсть учених, професiйну, теологiчну вiдповiдальнiсть та ш.
Крiм того, слiд вщзначити, що поняття вiдповiдальностi може бути за-стосоване тiльки там, де е поняття норма. Отже, юридична вщповщальшсть пов'язана з правовими нормами, як мають загальнообов'язковий характер. Але дiяльнiсть регулюеться не тiльки загальними нормами, а й тими, яю е специфiчними для окремого виду д1яльносп. I через свою специф^ вони не можуть виступати як правовi норми, але можуть бути нормами окремого професшного спiвтовариства, наприклад, лiкарiв, учених, учителiв, iнженерiв та ш. У цьому разi, оскiльки юнують так! норми, можна також увести поняття професшно! вiдповiдальностi.
Таким чином, якщо юридична вiдповiдальнiсть пов'язана з наявшстю правових норм, то професшна вiдповiдальнiсть - з наявшстю сжциФ!чних професiйних норм, що регулюють поведiнку суб'екта д!яльносп, котр^ як правило, е нормами професшно! етики.
У бшьшосп професш достатньо давно юнують вимоги, норми, за пору-шення яких фахiвцi цього виду д!яльносп можуть бути притягненi до вщпо-вiдальностi i пiдданi деяким негативним санкцiям, аж до заборони займатися под!6ною д1яльшстю, наприклад лтар^ адвокати. Проте ще не вм професп мають сво! професiйнi кодекси, хоча ця потреба вже назрша.
Сьогодш у середовищi iнженерiв i менеджерiв точаться серйознi дискусп про необхвдшсть розробити основш принципи професшно! поведшки i етику вiдповiдальностi, оскшьки влада як полiтична, так i економiчна, технологiчна, зосереджена в руках фахiвцiв р!зного р!вня, мiцнiе. Якщо проаналiзувати, як! професiйнi спiвтовариства найбшьш штенсивно дискутують з проблем про-
фесшно! вщповщальносп, то виявляеться, що це групи, як володiють «зна-чною технологiчною владою [8, с. 28].
Дшсно, можна навести масу доводiв, що саме технiзацiя таких галузей, як медицина, журналiстика, державне управлшня i менеджмент, наука, шже-нерiя, привела до виникнення проблематики професшно! вiдповiдальностi та етики поведшки в цих галузях. У книзi К. Митчела «Что такое философия техники?» [8], розглядаеться iсторiя становлення проблеми професшно! вщ-повiдальностi вчених i iнженерiв, в працях шших дослiдникiв у медицинi (А. Огурцов), менеджмент! (У Дункан).
Виникае запитання: чому саме значна технологiчна влада зумовлюе ш-тенсивнiсть спроб розроблення професшно! етики i механiзму професшно! вщповщальносп? Рiч у тiм, що понятшне оформлення вiдповiдальностi виникае в результат необхiдностi створення цшерацюнальних регуляторiв.
У дослiдженнях проблеми професшно! вщповщальносп фахiвцiв техно-логiчно! влади можна видшити три достатньо самостшш напрями: вщпов!-дальнiсть влади, вщповщальшсть менеджменту (бiзнесу) та вiдповiдальнiсть iнженерiв, що вiдповiдае напрямам розгляду професшно! вщповщальносп, якi склалися у сучасних дослщниюв.
Вiдмiтимо, що дослiдження з проблем професшно! вщповщальносп в основному здшснюються у руслi проблематики професшно! етики. Т хто так або шакше цю тему розробляють, важливе мiсце, якщо не головне, в цьо-му проблемному полi вщводять саме проблемi професiйно! вiдповiдальностi [11, с. 14].
Частина дослщниюв при аналiзi проблеми професiйно! вiдповiдальностi виходять з суто етичних вимог, тобто професюнал повинен бути вщповщаль-ним, поступати морально, оскшьки так! загальнолюдсью iмперативи.
Деяк дослщники пов'язують професшну вщповщальшсть з персональною вщповщальшстю, зводять !! до проблематики вщповщальносп за дору-чену справу (К. Бельський). Виходячи з цього, вш уводить процесуальне ви-значення професшно! вщповщальносп, стверджуючи, що вона реал!зуеться за допомогою процесуальних правил, як! спонукають суб'екпв вщповщаль-ност! пройти ланцюг стадш: 1) дати звгг про виконану роботу; 2) вислухати (прийняти) оцшку компетентного органу; 3) понести у раз! негативно! оцшки яю-небудь несприятлив! наслщки [2, с. 68]. О. Лейст ув!в поняття управлш-сько! вщповщальносп, котра, як вш уважае, мае природу позитивно! вщпо-вщальносп, в!дм!нну вщ природи вщповщальносп за правопорушення [6, с. 370]. О. Лейст пропонуе структуру управлшсько! вщповщальносп, що базу-еться на трьох елементах: 1) «конститутивну вщповщальшсть», що випливае з самого факту появи в установленому порядку вщповщального органу або особи (обрання, призначення та ш.); 2) «функцюнальну вщповщальшсть», що виникае з визначення завдань, надшення необхвдними повноваженнями, за належну реал!защю яких суб'ект несе вщповщальшсть; 3) «персональну
вщповщальшсть», що означае точну визначешсть кола справ для пращвника, доручених йому операцiй, робгт, завдань [6, с. 218- 223].
Таким чином, персональна вщповщальшсть у тлумаченш О. Лейста е по суп функциональною вщповщальшстю, тшьки не на р!вш функцш, а на бшьш низькому р!вш - окремих операцiй, завдань тощо, тобто там, де може бути встановлена персональна вщповщальшсть. Бшьш того, подiбна конструкц1я вiдповiдальностi може бути запропонована для суб'екпв будь-яко! д!яльнос-п, а не тшьки для суб'ектiв управлiння. Тому не зовмм зрозумшим е значения уведення термша «управлшська» в назву тако! структуровано! вщповщаль-носп.
Представлен! тут пщходи до дослщження професшно! вщповщальносп суб'екпв управлшня, як легко переконатися, становлять достатньо строкату картину, що не мае по суп шяких загальних подстав для розгляду. Це дае привод деяким дослщникам скептично ставитися до самого поняття професшно! вщповщальносп, ставлячи шд сумшв його продуктившсть.
Бшьш докладно проблему вщповщальносп в управлшш дослщжуе О. Тггаренко [10]. Вона вщстоюе доевють поняття професшно! вщповщальносп, пов'язуючи його з наявшстю професшних норм д!яльносп, що регулюють поведшку суб'екпв дояльносп. Виходячи з цього, вона запропонувала власний пщхщ до дослщження проблеми, а саме: проводить деяку класифжащю професшних норм д1яльносп, а попм розглядае проблему професшно! вщпов!-дальносп в кожному з видшених кламв. Вид!ляе так!, достатньо загальш класи цих норм. По-перше, це норми вщносин з роботодавцями, як! можна узагальнено розглядати як шш! професшш ствтовариства. По-друге, це норми взаемоди усередиш професшного ствтовариства. По-трете, це норми взаемодп з суспшьством, яке випробуе на соб! наслщки професшно! д!яль-носп суб'екпв управлшня. Починаючи з дослщження проблеми професшно! вщповщальносп, засновано! на нормах д1яльносп, що регулюють взаемодгю суб'екпв управлшня усередиш професшного ствтовариства, О. Тгтаренко доводить, що щ норми в управлшш багато в чому зумовлеш !ерарх!чною структурою оргашв управлшня ! юнуючою !ерарх!ею суб'екпв управлшня, яка детерм!нуеться в багатьох випадках наявшстю певного управлшського ресурсу [10, с. 81- 83].
Традицшно проблему професшно! вщповщальносп тут зводять до проблеми тдзвггао! вщповщальносп, яка зачшаеться К. Бельським ! може бути розглянута ! в конститутивному, ! у функциональному аспектах на шдивщу-альному (персональна вщповщальшсть) ! груповому р!внях, що пропонував О. Лейст, ! де можуть бути видшеш ! каузальна, ! диктован! зобов'язаннями, роллю ! компетенщею складов! вщповщальносп. Таким чином, щдзвггаа вщповщальшсть - це специф!чний тип вщповщальносп в будь-якш професшнш д1яльносп, зумовлений саме д!ею управлшня на будь-яку д1яльшсть ! конкрет-ним виявом власних функцш управлшня.
Специфжа !ерарх!чно! структури зумовила те, що в шдзвггаш вщпов!-дальност суб'ектом вщповщальност е будь-який суб'ект управлшня; шстан-щею вщповщальност - суб'ект управлшня вищого !ерарх!чного р!вня або спещально сформований орган (комю!я, колепя, комгтет та ш.); предметом вщповщальносп - виконувана функщя, операщя, завдання тощо; час вщпо-в!дальност! - локальний (локал!зований певним строком виконання), безпе-рервний (у переб!гу всього строку виконання), минулий ! тепер!шн!й (в!дпо-в!дальн!сть не т!льки за те, що зроблено, а й за те, що ще т!льки перебувае в процес! реал!зац!!); прост!р в!дпов!дальност! - локал!зований.
Наведена специфжа шдзвггао! вщповщальносп зумовлюе такий феномен: суб'ект низького р!вня управлшсько! !ерархп реально вщповщальний в основному перед суб'ектами вищого р!вня, осюльки саме з ними пов'язаш мож-лив! зм!ни !х статусу в управл!нськ!й !ерарх!!. Безпосередньо! в!дпов!даль-ност! суб'екпв вищого р!вня перед суб'ектами бшьш низького р!вня не юнуе. Вона !снуе тшьки у вигляд! вщповщальност! перед спещальним органом, в якому як представники може брати участь ! певна кшьюсть суб'екпв управ-л!ння низьких р!вн!в. У кра!нах !з розвиненою демократ!ею намагаються скорегувати такий асиметричний механ!зм профес!йно! в!дпов!дальност! суб'екпв управлшня шляхом створення великого числа комюш ! комгтепв з питать профес!йн!й етики пол!тик!в, менеджер!в, !нженер!в, але ! там не можуть похвалитися реальною зм!ною стану речей.
Проблеми етичного порядку, що виникли, призвели до необх!дност! ухва-лення код!в етично! в!дпов!дальност! для представник!в низки профес!й. Так! коди були прийнят! в р!зн!й форм! зг!дно з в!дпов!дними профес!ями й !сну-ючими в тш або шшш сфер! етичними проблемами. 1снування даних код!в визнаеться важливим чинником зм!цнення статусу ц!е! профес!!.
Одним !з найгостр!ших питань при обговоренн! проблеми профес!йно! в!дпов!дальност! е питання про компетенц!ю ! повноваження конкретного професюнала, диктован! його професшною роллю. Суб'ект може бути про-фесшно вщповщальним тшьки за те, на що у нього е повноваження. У той же час наявн!сть будь-яких повноважень повинна породжувати в!дпов!дальн!сть. Отже, меж! професшно! вщповщальносп детерм!нуються повноваженнями, якими надшений той або шший суб'ект д!яльносп.
Наступний напрям досл!дження проблеми профес!йно! в!дпов!дальност! пов'язаний з нормами взаемоди суб'екпв управлшня з шшими професшними сп!втовариствами. Розглянимо норми взаемод!! суб' ект!в державного управ-л!ння ! менеджер!в, як! вважаються р!зними профес!йними групами. Склали-ся дв! !сторичн! пол!тичн! модел!, що встановлювали норми взаемод!! б!знесу ! державного управл!ння, як! принципово в!др!знялися одна в!д одно! (мер-кантил!зм ! конституц!он!зм).
Меркантил!зм походить ще з XVII ст. ! е переважно моделлю кра!н кон -тинентально! Свропи. Така модель характерна для взаемоди б!знесу ! держав-
ного управлДння Д в сучаснш Японп. В цДе! моделД економДка розглядаеться як подстава для политичного суверенитету Д особливо для змщнення вДйськово! потужностД наци. I основною функцДею економДки е забезпечення можливос-тД виживання наци у раз! загрози. Менеджери у цДй моделД розглядаються як соцДально щдлеглД службовцям урядово! адмшДстрацп.
Конституцюшстська модель почала розвиватися в XIX ст., перш за все в США. I тут взаемодДя уряду Д менеджерДв регулюеться в основному право-вими нормами, а не професшними. Ця модель також розглядае економДку як фундамент для стшкостД уряду. Але вДдмшшсть у тому, що там, де мерканти-лДзм керуе, направляе Д сплачуе субсиди, конституцюшзм використовуе анти-монопольнД закони, як! регулюють дДяльнДсть. Однак реальнДсть багатша за цД моделД Д нДколи з ними не збДгаеться повнДстю. У сучаснш полгтичшй Д еконо-мДчнДй ситуацп назван! моделД не можуть використовуватися в чистому ви-глядД через низку причин, головними з яких е: змДшана економДка, наявнДсть транснацДональних корпорацДй, певна втрата урядом сво!х позицДй як соцД-ального Днституту та поява на соцДальнДй аренД професДйних менеджерДв.
КрДм того, змДшана економДка, де автономнДсть бДзнесу переплетена з дер-жавним регулюванням Д контролем, Д в той же час бДзнес завойовуе певну автономнДсть у тих сферах, якД ранДше вважалися урядовими, призводить до того, що встановлення норм взаемодп мДж бДзнесом Д державним управлДнням не може бути прерогативною нД тДе!, нД Дншо! професДйно! групи. ЦД норми можуть бути тДльки правовими Д контрактними зобов'язаннями сторДн. I будь-якД професшш норми можуть мати тут тДльки правовий характер. I тут мож-ливД професшш норми, яким не можна в рамках контракту надати правового статусу.
Отже, якщо припускати певну автономнДсть суб'ектДв державного управ-лДння вДдносно бДзнесу, то необхДдно зробити висновок про те, що саме суб'екти державного управлДння, не пов'язанД нД з одним Дз видДв продуктДв або послуг, можуть бути професДйно зацДкавленД, а отже, Д вДдповДдальш в про-веденнД комплексного мониторингу та шформуванш про його результати широко! громадськостД. У реальностД, проте, справа йде далеко не так. Кожний суб'ект державного управлДння прямо або побДчно пов'язаний Дз певними суб'ектами управлДння у сферД бДзнесу, тому вДн часто не тДльки не може через компетенцию, але навДть Д не хоче брати на себе таку професДйну вДдповДдаль-нДсть, як проведення мониторингу [10, с. 88].
ТретДй напрям дослДджень проблеми професДйно! вДдповДдальностД пов'язаний Дз наявнДстю норм взаемодД! цього професДйного спрямування з соцДумом у цДлому. I тут спочатку ми повиннД вДдповДсти на питання про Дснування таких норм. ДеякД дослДдники заперечують Дснування таких норм, а звДдси Д будь-яку професДйну вДдповДдальшсть суб'екта управлДння перед суспДльством. Вони роблять такий висновок на тдставД того, що менеджери Д суб'екти управлДння технДчними системами вступають у взаемодДю в своему
профес!йному статус! т!льки з роботодавцями, з сусп!льством же в ц!лому вони як професюнали не взаемод!ють. 1нш! дослщники вщстоюють позищю, зодно яко! !снуе професшна вщповщальшсть суб'екпв управлшня перед сустльством. I цей висновок вони засновують на тому, що суб'екти управлш-ня зосередили в сво!х руках владу, зумовлену багато в чому !х профес!йним статусом. Б!льш того, масштаби ! меж! ц!е! влади у ряд! випадк!в не можуть регулюватися правовими нормами через специфжу, пов'язану з професшною д!яльн!стю. Це дозволяе говорити про юнування професшно! вщповщальнос-т! суб' ект!в управл!ння перед сусп!льством.
I тут виникае шше запитання: у чому виражаеться ця вщповщальшсть? Б!льш!сть досл!дник!в уважають, що вона повинна виражатися у винесенш питань, яю ранше були компетенщею пльки фах!вщв [10], тобто, професш-на вщповщальшсть суб'екпв управлшня полягае в мусируванш громадською думкою з низки проблем, як! спочатку можуть зрозум!тися т!льки профес!о-налами.
Менша частина дослщниюв уважае, що професшна вщповщальшсть суб'екпв управлшня полягае в розв'язант сощальних проблем. Але усере-дин! ц!х погляд!в !снують також р!зн! точки зору. Наприклад, одна з них пов'язана з класичною схемою взаемодп суб'екпв державного управлшня, менеджер!в та суб'екпв управлшня техшчними системами. У цш схем! суб'екти управлшня техшчними системами професюнально вщповщальш за техшчний прогрес, менеджери - за прибутковий б!знес, а суб'екти державного управлшня - за безпосередне розв'язання сощальних проблем на основ! нових техшчних ! економ!чних можливостей, створюваних шшими суб'ектами управлшня. Причому за кожною групою суб'екпв управлшня визнавалася в!дома автономн!сть. Але в р!зних конкретно-!сторичних умовах ця схема реал!зовувалася по-р!зному.
Так, з початку XX ст. у зв'язку з устхами шженерп багато хто був схиль-ний в!ддати пр!оритет суб' ектам управл!ння техн!чними системами, ! в!дпо-в!дно саме на них покласти основну частину в!дпов!дальност!. А з початку 50-х роюв XX ст. прюритет переходить до шшо! групи суб'екпв управлшня -менеджер!в, оск!льки певн! усп!хи в якост! життя тепер пов'язуються саме з ними ! менеджери стають сощально дом!нуючою групою в сустльств! ви-соко розвинених кра!н. Вони багато в чому розпоряджаються ресурсами сусшльства кр!м цього, настае певне розчарування в здатност! суб'екпв державного управлшня розв'язати важлив! сощальт проблеми. Це сприяе тому, що саме в!д менеджер!в починають вимагати б!льшо! в!дпов!дальност! перед сусп!льством. Це виражаеться в тому, що саме менеджмент повинен зайнятися розв' язанням соц!альних проблем.
Але тут треба зазначити,що професшну вщповщальшсть перед сустль-ством менеджери можуть нести т!льки як колективна л!дируюча група в со-щальнш оргашзацп сустльства. !ндивщуально менеджер не е сусшльним
лщером, bíh тшьки член лщируючо! групи. 1ндивщуально bíh звичайний службовець, що працюе за наймом. Тому професшну вiдповiдальнiсть перед суспiльством шдивщуально менеджер нести не може. Його профе-сiйна вiдповiдальнiсть як члена лщируючо! групи може полягати тшьки в тому, що вш пщкоряеться вимогам професiйноï етики - етики вщпов^ дальностi [3, с. 368].
Розглянут пщходи до фiлософського анатзу проблеми вiдповiдальностi дозволяють зробити висновок про те, що професшна вщповщальшсть пов'язана з наявнiстю професiйних норм дiяльностi, як регулюють поведш-ку суб'ектiв дiяльностi. I тут правомiрно казати про так класи норм:
- професшш норми вiдносин з роботодавцями;
- професiйнi норми взаемодп усерединi професiйного спiвтовариства;
- професшш норми взаемодп з сустлъством
Отже, професшна вщповщальшсть завжди пов'язана з нормами дГяльнос-тi i може бути уведена тшьки там, де вони юнують.
Л1ТЕРАТУРА
1. Агапов, А. Ответственность и управление (социологический аспект) [Текст] / А. Агапов // Безопасность Евразии, 2000. - № 2. - С. 497- 512.
2. Бельский, К. С. Персональная ответственность и дисциплина в государственном управлении [Текст] / К. С. Бельский // Сов. государство и право. - 1984. - № 3.
3. Drucker, P. F. Management: Tasks, Responsidilities, Practices [Text] / P. F. Drucker. -N. Y. : Harper. Row, 1974. - 840 р.
4. Захарченко, В. Ю. Юридична вщповщальшсть державних службовщв та проблема порушення службовоï етики [Текст] / В. Ю. Захарченко // Держава i право. Юрид. i полгг. науки : зб. наук. пр. - 2003. - Вип. 20. - С. 223-231.
5. Коник, Д. Л. Сощальна вщповщальшсть бiзнесу в Украш [Текст] / Д. Л. Коник, М. В. Олшник // Матер. експерт. дослщж. НАН Украши. 1н-т соцюлогп. Фонд «1нтелект. Перспектива». Представництво дит. Фонд ООН ( ЮН1СЕФ). - К., 2002. -71 с.
6. Лейст, О. G. Санкции и ответственность по совместному праву [Текст] / О. G. Лейст. -М., 1981. - С. 218- 223.
7. Ленк, Х. Ответственность в техшке, за технику, с помощью техники [Текст] / Х. Ленк // Философия техники в ФРГ - М. : Прогрес, 1982. - С. 373-398.
8. Митчем, К. Что такое философия техники [Текст] : пер. с англ. / К. Митчем. - М. : Аспект Пресс, 1995. - 103 с.
9. Солодкая, М. С. К единству социального и технического: проблемы и тенденции развития научных подходов к управлению [Текст] / М. С. Солодкая. - Оренбург : Димур, 1997. - С. 37- 49.
10. Тггаренко, О. Г. Вщповщальшсть в управлшш (сощально-фшософський аналiз)
[Текст] : дис.....канд. фшос. наук : спец. 09.00.03 / О. Г. Тггаренко. - Х., 2006. -
178 с.
11. Этика бизнеса. Межкультурные аспекты [Текст]. - М., 1992. - 147 с. 18
ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ ПРОБЛЕМЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Мануйлов Е. Н.
Осуществлен социально-философский анализ проблемы ответственности. Доказано, что профессиональная ответственность — это положительная социальная ответственность специалистов различных уровней. Она связана с компетентностью и полномочиями конкретного профессионала.
Ключевые слова: ответственность, социальная ответственность, профессиональная ответственность, позитивная ответственность, деятельность, компетенция, профессиональная этика.
PHILOSOPHIC ANALYSIS OF PROFESSIONAL RESPONSIBILITY
Manuylov E. M.
The article deals with the philosophic analysis of personal responsibility and proves that professional responsibility is positive social responsibility of specialists of different levels and is connected with competence and powers of a particular professional.
Keywords: responsibility, .social responsibility, professional responsibility, positive responsibility, activity, competence, professional ethics.
УДК 340.12
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук
КАТЕГОРП «ВИНА» I «ВИНН1СТЬ»: ОСОБЛИВОСТ1 МОРАЛЬНО!
ТА ПРАВОВО1 ШТЕРПРЕТАЦП
ЗдШснено компаратив^тський пiдхiд дорозгляду категорш «вина» i «винтсть» з морально-етичног та юридичног точок зору. Виявлено особливостi гх смисловог т-терпретацп в даних галузях знання. Проаналiзовано проблеми сniввiдношення вини i винностi, вини i вiдповiдальностi, морального визнання i правового визнання вини, ролi покарання в усвiдомленнi вини, суб'ективног iдентичностi винного в полi правового дискурсу.
Ключовi слова: вина, винтсть, визнання вини, вiдповiдальнiсть, каратсть, суб 'ект вiдповiдальностi.
Актуальтсть проблеми. В умовах морально! деградацп, що спостер!га-еться у креативному постмодерному сощум!, особливо! значущост! набувае проблема правового ! морально-психологчного визнання вини. Проблемним
© Мелякова Ю. В., 2011 19
