CC BY
16
УДК 33:639.3/5
Вдовенко Н. М., кандидат економiчних наук, доцент (nata0409@gmail.com) Нащональний утверситет бюресурЫв I природокористування Украши, м. Кигв
ЕКОНОМ1КО-ОРГАН1ЗАЦШШ П1ДХОДИ ДО ШТУЧНОГО ВИРОЩУВАННЯ ГЩРОБЮНТШ РОЗВИНУТИМИ РИБОЛОВЕЦЬКИМИ
ДЕРЖАВАМИ
Дослгджено стан та тенденцп розвитку виробництва продукцп аквакультури в розвинених кратах. Обгрунтовано роль держави в розвитку рибництва. Вивчено особливост1 надання податкових пгльг, здгйснення оренди, кредитування, порядок оргашзацп робочих м1сць.
Ключовi слова: аквакультура, економжа, оренда, попит, прибуток, ринок, рибогосподарське виробництво, технолог1я, товар, фтансов1 показники.
Вступ. Сучасне штучне вирощування риб та шших водних тварин i рослин грунтуеться на досввд, нагромадженому людством протягом багатьох столт i навт тисячолт. Бурхливий розвиток напрямiв, пов'язаних з штучним вирощуванням водних бiоресурсiв почалось у 70-80 - х роках ХХ стол^тя. З того часу загальш обсяги рибно! продукцп, яку щорiчно отримують, зросли майже в 10 разiв. На наш погляд, таке зростання зумовлене трьома основними причинами.
По-перше, тсля встановлення виключно економiчних зон, в бiльшостi провiдних риболовецьких держав усвiдомили обмеження природно! сировинно! бази для розвитку промислового рибальства. Промислове навантаження на традицiйнi об'екти досягло свое! межi i в деяких випадках перевищило допустимi рiвнi, що призвело до зниження запаав водних бiоресурсiв природного походження.
По-друге, були розроблеш технологп промислового культивування цiнних об'ектiв, якi забезпечують високi економiчнi показники. Наприклад, собiвартiсть штучного виробництва одше! тонни рибно! продукцп в перерахунку на одиницю бiлка менше собiвартостi м'яса велико1 рогато! худоби в 2,6 рази, свиней - в 2,4 рази, птищ - в 1,5 рази. Продуктившсть аквакультурних господарств, як правило, значно вище в порiвняннi з сшьськогосподарськими угiддями.
По-трете, аквакультурнi господарства е досить перспективними для формування додаткових робочих мюць, що особливо важливо в кра!нах з найбшьш високою щiльнiстю i низькою зайнятютю мiсцевого населення - Кита!, 1ндп, Iндонезi!, В'етнамi, Японi!, Бангладеш, Та!ланд^ тобто в тих, якi ниш входять в групу основних св^ових лiдерiв розвитку аквакультури. У 80-и роки в Японi! для отримання 1 млн. т продукцп на морських товарних фермах було зайнято бшьше 300 тис. чол. В Кита! на штучному вирощуванш 800 тис. т водних органiзмiв були задiянi 200 тис. чол. Слщ вщм^ити, що господарства товарного вирощування гидробюнтав можуть бути рiзного рiвня технiчного i технологiчного оснащення. Тому кшьюсть працiвникiв на пiдприемствах з однаковими виробничими характеристиками рiзна. В розвинутих европейських кра!нах: Норвегi!,
Великобритании Дани, Нщерландах, Ф^яндп - товарш господарства вiдрiзняються автоматизащею виробничих процесiв.
Матер1ал 1 методи. Метою дослiджень е вивчення св^ового досвiду оргашзацн ефективного виробництва продукци аквакультури i визначення перспектив його застосування у втизняному рибницта.
Методологiчною базою е фундаментальнi дослщження вiтчизняних i зарубiжних учених з проблем економiчного розвитку аквакультурного виробництва, закони, програми, концепци, данi ООН з питань продовольства та сшьського господарства (БЛО).
Результати дослщження. Риба займае важливе мiсце в харчовому рацiонi значно! долi населення св^ i, зокрема, Схщно1 Ази (В'етнаму, 1ндонези, Камбоджi, Малайзи, М'янми, Ташанду, Фiлiппiн). Цей регiон мае багату iсторiю аквакультури, проте бурхливий розвиток почався лише тсля 1975 року. В попереднш перiод загальний обсяг виробництва склав менше, нiж 0,5 млн. т. До 1987 року регюн виробляв 1 млн. т продукци, не включаючи водних рослин. Поим кожне десятирiччя обсяг виробництва подвоювався, i до 2005 року виробництво харчово1 риби досягло 5 млн. т. У 2005 рощ регюн вже виробляв питому вагу св^ового обсягу продукци аквакультури: 10 % за обсягом i 12 % за вартютю, без урахування водних рослин. Крiм того, росте частка регюну в загальносв^овому обсязь Оскiльки на долю аквакультури припадае четверта частина всього виробництва риби в регюш, ця галузь вносить ютотний вклад в забезпечення продовольчо1 безпеки. Вона також дае роботу i слугуе джерелом доходу в сшьськш мiсцевостi. Наприклад, у В'етнамi в рибництвi зайнято бiльше 500 тис. чол.; чисельнiсть зайнятих в промислових компанiях значно менша.
Аналiз ютори розвитку аквакультури в регюш показуе, що рiст в секторi вiдбувся у вiдповiдь на ринковий попит i можливостi отримання прибутку при певнiй допомозi з боку держави. Уряди кра1н давали дозволи, проте не створювали сприятливих умов, вони санкцюнували дiяльнiсть в секторi аквакультурi як джерело засобiв до юнування i експортних надходжень, та не створювали ефективних стимулiв для фермерiв. Лише нещодавно уряди ряду кра1н, враховуючи вклад, який сектор вносить в економiчний розвиток, продовольчу безпеку i платiжний баланс, стали активно i цiлеспрямовано пiдтримувати рибництво, створюючи стимули. Засво1вши досвiд минулих помилок в регiонi, бiльшiсть урядiв також прийняли законодавство в межах обмеження неконтрольовано1 економiчноl дiяльностi. Отже, неоднаковi темпи росту сектору аквакультури в основному обумовлеш рiзними пщходами в полiтицi урядiв.
Досвiд М'янми, наприклад, продемонстрував кориснiсть законодавства, яке регулюе дiяльнiсть в галузi аквакультури в питаннях заохочення упорядкованого розвитку галузь Санкцiонувавши аквакультуру у 1998 рощ, законодавство стимулювало фермерiв до офщшно1 реестраци !х дiяльностi. Хоч сшьське господарство мае переваги в правах водокористування перед аквакультурою, фермерам було дозволено перепрофшювати !х рисовi поля в дельт Iравадi в ферми з виробництва креветки. Результатом цього став штенсивний розвиток в районах,
вщведених тд розведення креветки. Рют обсяпв виробництва практично з нульового рiвня в 2005 рощ досяг майже 49 тис. т.
Найбшьш ефективна пол^ика з питань оренди сшьськогосподарських ферм була розроблена у В'етнамь Оренднi права надаються на тривалий термiн вщ 20 до 50 рокiв з можливютю !х переуступки. В М'янмi максимальний термiн оренди становить лише 3 роки, що надто мало для стимулювання фермерiв до покращення орендованих дiлянок. У В'етнамi чиновники зобов'язаш розглянути заявку на отримання дозволу протягом 90 днiв. При перевищенш цього термiну вважаеться, що дозвш отримано.
Важливим питанням пол^ики i законодавства в регiонi також е виробництво i якiсть рибопосадкового матерiалу. Дефiцит якiсного рибопосадкового матерiалу сприяв розвитку державних рибницьких станцш для поставки цьоголiтки бiдним мюцевим фермерам за субсидованими цiнами, як, наприклад, на Фiлiппiнах; iнша частина призначаеться конкретним регiонам, як у В'етнам^ а також покращення маточного поголiв'я i поставки риби для вщновлення популяцiй в акваторiях загального користування. У всiх семи крашах е державнi риборозплiдники, якi, ^м вирощування молодi, проводять науковi дослщження, займаються питаннями навчання i розповсюдження технологiй виробництва. Державнi риборозплiдники можуть також спецiалiзуватись на конкретних видах, яю можуть мати комерцiйну щншсть, як, наприклад, в Малайзи. У вах кра1нах, за виключенням Камбоджу державнi риборозплiдники вiдстають за юльюстю вiд приватних. Приватнi риборозплiдники виникли паралельно з державною галуззю. Досвщ 1ндонези в питаннi державних риборозплщниюв з розведення креветки свiдчить про динамiзм приватного сектору. До моменту, коли були побудоваш державнi станци, необхiднiсть в них вже вщпала через появу приватних риборозплiдникiв.
Деяю кра1ни цiлеспрямовано пiдтримували приватнi риборозплщники, створюючи стимули для мiсцевих та шоземних iнвесторiв. Ц стимули, яю включають пiльговi позики, звiльнення вщ податку, довели свою ефективнiсть з питання нарощування виробництва рибопосадкового матерiалу i можуть бути орiентованi на заохочення розведення конкретних видiв. Для тдвищення якостi виробництва рибопосадкового матерiалу в приватному секторi в 1ндонези i Таlландi використовуються стандарти й шспекци. Разом з тим, контроль i перевiрка виконання норм поеднуються iз значними витратами i також потребують квалiфiкованих спецiалiстiв, якi можуть бути вщсутш, як, наприклад, в Камбоджа На Фiлiппiнах покращення якост культивованих видiв здiйснюеться за рахунок стимулювання спiльних наукових дослiджень з ушверситетами. Деякi державнi станцil пропонують рибопосадковий матерiал, який не вщповщае вимогам галузевих норм, що змушуе приватнi риборозплiдники знижувати сво1 стандарти, щоб зберегти конкурентоспроможнiсть. Ця проблема характерна не тшьки для Фшшпш. В бiльшостi кра1н назрiла необхщшсть забезпечити виконання стандартiв якостi рибопосадкового матерiалу шляхом обов'язково1 сертифiкацil риборозплщниюв.
Серед стратегш зниження витрат на корми, яю мають питому вагу в статтях витрат у рибництв^ слщ вiдмiтити зниження тарифiв на корми, якi ввозяться.
Такий захщ допомагае внутршшм виробникам пщвищити свою ефектившсть. В'етнам залучив у кормовий сектор шоземш швестици, що дозволило пщвищити доступшсть кормiв i знизить !х вартiсть. Наявнiсть i низька вартють кормiв збiльшили попит з боку фермерiв i стимулювали iнвестицi! у втизняну кормову галузь. Для зниження валютного тягаря, у зв'язку з iмпортом рибного борошна Iндонезiя i Малайзiя ведуть активний пошук можливостей використання мiсцевих iнгредiентiв. У деяких кра!нах стандарти на корми за^плеш законодавчо, проте, як у випадку виробництва рибопосадкового матерiалу, контроль може бути утрудненим внаслiдок вiдсутностi фшансових засобiв i квалiфiкованих спецiалiстiв.
1нша стратегiя, яка в деяких випадках використовуеться з метою заохочення швестицш в сектор аквакультури, полягае в стимулюванш потенцiйних iнвесторiв. Iндонезiя i Фiлiппiни надавали субсидованi кредити спещально для невеликих фермерiв. Фiлiппiни вщмовились вiд цiе! полiтики, оскiльки вона надавала надзвичайш переваги великим фермерським господарствам. В Малайзi! успiшно себе зарекомендувала стратегiя надання кредитiв невеликим господарствам без гарантшних позик. У М'янмi полiтика пiдтримки ферм з виробництва коропа виявилась неефективною - в доповнення до необхщност гаранта сума кредиту е невеликою.
Для заохочення розвитку в секторi аквакультури також з устхом використовуються звiльнення вщ податку й iноземнi iнвестицi!. В деяких кра!нах надаються податковi пшьги, звiльнення або зниження ставки прибуткового податку, земельного податку, податку з обороту i iмпортних мит. Таю пшьги застосовуються не тшьки в аквакультури вони можуть також надаватись iншим секторам харчово! промисловостi, як в Малайзп. Вони можуть бути направлен пiд конкретнi види або для конкретних регюшв, як у М'янмi i В'етнамi. В М'янмi iноземнi iнвестицi! можуть здiйснюватися виключно через спiльнi пiдприемства, а на Фшпшнах встановлено максимальну межу шоземно! участi. Щоб бути успiшними, щ стратегi! повиннi як мiнiмум гарантувати можливiсть репатрiацi! капiталу i прибутку. Якщо в цiлому для семи вказаних кра!н обсяг iноземних швестицш в секторi аквакультури характеризуеться низьким рiвнем, то у В'етнамi частка шоземно! участ швидко зростае. У В'етнамi пiльги також надаються за регюнальним принципом; мета такого тдходу полягае у стимулюваннi розвитку аквакультури в прських районах, населення яких потребуе рибного бiлку.
Прикладом розвитку аквакультури можуть слугувати Китай, Норвепя та iншi риболовецькi держави. За даними ФАО в 2001 г. в Кита! аквакультура дала 26,8 млн. т, в тому чи^ прюноводна аквакультура 15 млн. т, мар^льтура молюсюв 1,2 млн. т i ракоподiбних 36,8 тис. т. В Норвеги з аквакультури отримано 400 тис. т атлантичного лосося i освоена методика товарного вирощування трюки i палтуса [1, С. 46-48]. Сумарна продукщя товарного осетрiвництва в свiтi у 2001 р. склала 26,78 тис. т, а в Роси 1,7 тис. т. Ниш у Франци, виходячи тшьки з потреб ринку, отримують 100-350 т товарно! осетрини i 1,5 т чорно! iкри, а через декшька рокiв розраховують збiльшити щ показники в декiлька разiв.
У методичному вщношенш в аквакультурi доцшьно використовувати китайський i японський досвщ. Перший грунтуеться на розвитку широких масштабiв вирощування недорогих об'ектiв риб, другий - на отриманш дорого1, делжатесно1 продукци з використанням штучних кормiв.
Iндустрiальна аквакультура - новий напрям рибного господарства, яка досягла досить високого розвитку у 70-80-х роках XX стол^тя. Технолопя iндустрiальноl аквакультури базуеться на основних наступних принципах: вирощування риби за високих щшьностей посадки на невелики площi; шляхом створення оптимальних умов утримання, годiвля об'екив культивування повноцiнними збалансованими кормами, при використанш яких не обов'язково мае бути у рацюш риби природна 1жа, механiзацiя та автоматизацiя вах виробничих процесiв для максимального пщвищення продуктивностi працi; одержання товарно1 продукцп протягом року.
Роботи з iндустрiального рибництва започатковаш були у Япони. Саме там вперше у промислових масштабах було проведено вирощування риби за високих щiльностей посадки у проточних басейнах, ставах та садках. Першi позитивнi результати вирощування коропа у циркуляцшних системах також належать японським вченим. На перших етапах становлення iндустрiального рибництва на базi скидних вiдпрацьованих теплих вод основними об'ектами були короп та форель. В мiру накопичення досвщу постало питання щодо доцiльностi освоення технологи вiдгодiвлi iнших видiв риб, зокрема, осетрових, серед яких значний штерес представляють такi об'екти як бестер та ленський осетер, як мають висок показники наростання маси та вiдрiзняються раннiм дозрiванням, а також рослинощш риби, канальний сом, вугор, декоративш риби [2,3].
У Япони застосовують метод вирощування коропа в невеликих глибоких ставах iз сильним припливом теплих вод та частою годiвлею риби повноцiнними кормами, за рахунок чого досягаеться висока продуктившсть ставiв - до 200 кг/м 2
У слабопроточних ставах площею менше 1 га за температури води 15-30 °С та шестиразово1 годiвлi риби сумiшшю рису, рибного борошна, креветок, помiдорiв, досягаеться рибопродуктившсть вiд 3,5 до 5 т/га, в невеликих басейнах iз слабкою проточшстю - до 200 кг/м2. Висока продуктившсть тут досягаеться за рахунок ряду сприятливих факторiв, а саме: температури, якост води, складу штучних кормiв.
У тропiчнiй зош природнi запаси риб дозволяли не використовувати методи штучного риборозведення, i тiльки у Малайзи, Ташанд^ В'етнам^ Пакистанi у цих умовах iз 40-х рокiв розпочали займатись ставовим рибництвом. Початок тепловодному рибництву у Япони поклали такi види як Сайа оа1:1а, ЬаЬео гоийа, ОтЫиа mriga1a. В серединi XX ст. в цих крашах були розпочат роботи iз штучного розведення тиляпи, яка досить добре пристосована до штучних умов вщтворення, досить плодюча риба, нерестуе цiлорiчно. Досить широко в цих крашах культивуються iндiйськi, китайськi коропи та рослинощш риби. Якщо на перших етапах одержували 3,5 т/га, то нинi за рахунок набору об'еклв полiкультури i значного вегетацiйного перiоду - в 2,5-3 рази вищу.
Методи розведення риб змшюються залежно вщ району. В 1ндонези та Фшштнах, на островi Тайвань розведення ханових у солонуватш водi носить чисто комерцiйний характер i не супроводжуеться науковими дослщженнями. На Фiлiппiнах досить успiшно розвиваеться рибництво у теплих пршних водах за рибопродуктивност не менше 3 т/га. На островi Тайвань велике мюце займае вирощування у ставах вугра, що пов'язано з його високою вартютю. В кiнцi 60-х вони вже виробляли 400 т товарного вугра вартютю 900 тис. дол. США.Майже в уах цих кра!нах кормами для риб служать дешевi продукти (для ханових -водороси, китайськi коропи пiдгодовуються рослиншстю, в корми додають iнодi соевi боби, рисовi висiвки тощо), щоб не збiльшувати собiвартiсть риби. Неоргашчш добрива через !х високу вартшть практично не використовуються, лише зрщка, якщо риба вiдноситься до щнних делiкатесних видiв. Поряд з цим, у тротчних районах рослини ростуть цiлий рiк, у зв'язку з чим внесення неоргашчних добрив не мае великого сенсу. Широко застосовують компост та гнш, бо це не потребуе значних витрат.
Садкове вирощування риби, наприклад, в Япони розпочали в 1951 р. За 85 дiб за iнтенсивно! годiвлi одержували 11,5 кг/м2. Пiзнiше в садках розпочали вирощувати форель та аю. Розвитку садкового рибництва тут сприяла наявнiсть вищо! кiлькостi штучних водойм iз стоячою водою, погане дно яких не дозволило проводити в них риболовш операцi!, але дозволяло розводити коропа в садках. Поряд з цим, цьому сприяло також i успiшне розведення в садках морських риб (жовтого тая). Такий садок представляе собою атку з пласким дном та вщкритим верхом, натягнуту на раму iз бамбукових палиць. Садок притримуеться на плаву за допомогою декшькох стальних цилiндрiв та прикрiплюеться до важких дерев'яних брускiв, закрiплених на дш водойми. Розмiри садка - вщ 7 до 8 м (8 поверхш), глибина - до 2 м, тому його розташовують бия берега з глибиною шару води не менше 3 м (оптимальна для вирощування).
У Шмеччиш для вирощування коропа використовують садки у термальних стоячих водоймах; термальш стави iз охолодженою водою, пвд^вне обладнання, термальш жолоби iз охолодженою водою. У термальних сичних канавах установлюють садки iз сiтки, де за штенсивно! годiвлi риби повноцiнними кормами вирощуеться рибопосадковий матерiал i товарна риба. У Имеччиш вважаеться за доцшьне вирощувати коропа до цьоголiтки у звичайних ставах, а восени !х пересаджувати до термальних ставiв, де !х пiдгодовували, продовжуючи вегетацiйний сезон. Якщо у термальних ставах протягом зими пщтримуеться близька до л^ньо! температура води (за рахунок постшного подавання до них по системi скидно! пiдiгрiто! води ТЕС), то вирощеш у таких умовах однорiчки за масою будуть вiдповiдати двол^кам, вирощеним у звичайних умовах. Тобто, перюд вiд нересту до отримання товарно! риби скорочуеться вiд 2,5 до 1,5 року, що мае велике народногосподарське значення для вирощування рибопосадкового матерiалу на другому рощ життя.
Вагомою проблемою iндустрiального вирощування коропа та шших видiв риб у садках та басейнах е технолопя !х годiвлi, а саме: - величина добового ращону та оптимiзацiя режиму годiвлi риби. В умовах оптимального
темперaтyрного режимy мaсa корму, який споживae короп, може перевищити його влaснy мaсy. Стутнь використaння поживних речовин при цьому знижyeться, що призводить до пщвищення оплaти корму. Шляхом експериментiв тa пошyкiв були вiдпрaцьовaнi оптимaльнi норми годiвлi товaрного коропa у сaдкaх. Поряд iз прaвильним нормyвaнням годiвлi риби велике знaчення мae режим цього технолопчного процесу, a сaме: - чaстотa одержaння рибою 1'жг Врaховyючи те, що короп e безшлунковою рибою i у природних yмовaх споживae 1'жу досить чaсто, aле невеликими порцiями, a тaкож те, що бaгaторaзовa його годiвля дозволяe скоротити чaс перебyвaння корму у вод^ i, вiдповiдно, втрaти його вiд вимивaння, було встaновлено, що нaйбiльш рaцiонaльною e бaгaторaзовa годiвля коропa (8-12-14 рaзiв та добу), якa дозволяe вдвоe зменшити витрaти корму, порiвняно iз однорaзовою годiвлею риби.
Специфiчнi покaзники для ощнки ефективностi виробництвa продукци рибництвa подiляються нa нaтyрaльнi i вaртiснi. До вaртiсних покaзникiв нaлежaть виробництво вaловоï, товaрноï, чисто1' продукци в розрaхyнкy нa 1 гa стaвовоï площi, тис. грн, вaртiсть гщроспоруд тa iнших основних зaсобiв, тис. грн; продуктившсть прaцi, тис. грн, поточш виробничi витрaти нa 1 га зaрибленоï площi стaвiв, тис. грн; розмiр прибутку вiд реaлiзaцiï риби в розрaхyнкy нa 1 га стaвiв, тис.грн, нормa прибутку, витрaти нa 1 грн. товaрноï продукци; витрaти кормiв нa 1 кг риби, грн, витрaти добрив та 1 кг риби, грн, кaпiтaловiддaчa, кaпiтaломiсткiсть, кaпiтaлозaбезпеченiсть, кaпiтaлоозброeнiсть, енергоозброeнiсть, мaтерiaломiсткiсть, трyдомiсткiсть, рентaбельнiсть продукци, %. До нaтyрaльних покaзникiв вiдноситься природта рибопродyктивнiсть стaвiв, ц/гa, зaгaльнa рибопродуктившсть стaвiв, ц/гa, витрaти однорiчки та 1 кг товaрноï риби, шт., вихщ однорiчки вiд посaдженоï та зимiвлю цьоголiтки, %; вихiд товaрноï риби вiд посaдженоï нa тагул однорiчки, %; використaння виробничих потужностей в стaвовомy рибництвi, %; мaсa 1 шт. товaрноï риби, г; мaсa 1 шт. рибопосaдкового мaтерiaлy, г, вилов риби iз 1 га площi водойм, кг.
Товaрнa рибa для нaс вaжливa як джерело повнощнного бiлкa. Оскiльки товaрного коропa в сaдкaх вирощують зa прaктично вiдсyтньоï природно1' кормово1' бaзи зaкономiрне питaння, чи не позтачиться це нa хaрчових тa смaкових якостях риби. Хромaтогрaфiчним методом було встaновлено, що спiввiдношення зв'язaних aмiнокислот у протеïнi коропa, вирощеного у сaдкaх, повнiстю вiдповiдae тaкомy стввщношенню у коропa, вирощеного нa природних кормaх, aле зa умови, що при iндyстрiaльномy вирощyвaннi зaстосовyються повнощнш, збaлaнсовaнi, збaгaченi вiтaмiнно-мiнерaльними добaвкaми комбжорми. Рaзом з тим виявилось, що вмют сирого проте1'ну у м'язaх сaдкового коропa зaзвичaй вищий зa тaкий рiвень у коропa, вирощеного у стaвaх. Вмiст жиру у тш коропa, зaлежно вiд умов вирощyвaння, може змiнювaтись у зтачних межaх i визнaчaeться, перш зa все, рiвнем годiвлi риби. Haявнiсть тaкоï кореляци дae можливiсть вирощyвaти коропa iз зaдaними дieтичними якостями [4, 5].
3a остaннi роки aквaкyльтyрa пережилa перiод iстотного i швидкого росту в порiвняннi з шшими гaлyзями перетворилaсь в зр^ i вaжливy глобaльнy гэлузь. Проте мiж крэшэми економiчнi покэзники розвитку вiдрiзняються i, як прэвило, e
високими в ^ашах устшного пiдпpиeмництва, як свщчення того, що це зpостання вщбувалось за pахyнок пpиватного сектоpy. Важливою пpичиною, яка пояснюe, чому в одних ^ашах пiдпpиeмницька активнiсть зpостаe, а в iнших нi, - e кеpiвництво. Досягнутий пpогpес y в^шент питань кеpiвництва аквакyльтypою став можливий завдяки мiжнаpодним спiльним зусиллям i кpаïнам, якi сво1'ми цiлеспpямованими дiями на коpисть ствоpення надежно!' системи кеpiвництва спpияли пpидiленню пiдвищеноï уваги питанням аквакyльтypи [б]. Засоби i ^оцеси кеpiвництва сектоpом вiдpiзнялись залежно вiд тpадицiй i щнностей, що виключаe можливiсть iснyвання будь-яких yнiвеpсальних pецептiв на всi випадки життя, пpоте наявнiсть достатньоï кшькост подiбних pис дозволяe зpобити загальш висновки. Однieю з таких p^ e загальна мета, яку пеpеслiдyють кpаïни за допомогою кеpiвництва аквакyльтypою e сталiсть сектоpy, яка потpебye екологiчноï нейтpальностi i соцiальноï пpийнятностi галyзi. Потpiбно, щоб на piвнi всieï галyзi доходи компенсували prnrn^ пов'язанi з аквакyльтypою, а також забезпечували довгостpоковy пpибyтковiсть. Аналiз ^оцеЫв, за допомогою яких здiйснювались колективш дiï i пpиймались piшення, дозволяe видiлити тpи основнi типи кеpiвництва аквакyльтypою.
На одному полюсi знаходиться "iepаpхiчне кеpiвництво", тобто yпpавлiння i контpоль pозвиткy сектоpа звеpхy вниз ^и незначних консyльтацiях iз защкавленими сyб'eктами або без таких консультацш. Влада часто стимyлюe i фоpмyлюe полiтикy в сфеpi yпpавлiння i pозвиткy аквакyльтypи, пpоте залишають виpобничi piшення феpмеpам. Небезпека цього тдходу полягаe в тому, що контpоль за виконанням буде неадекватним, а виконавча дисциплiна виpобникiв -низькою. ^и цьому в багатьох випадках спостеpiгалось делегування повноважень галyзi чеpез зpостаюче самоpегyлювання з викоpистанням добpовiльних кодексiв пpактики. Kеpiвництво за допомогою добpовiльних кодексiв пpактики yсyваe необхщшсть в обмежених положеннях; стимулом для дотpимання вистyпаe взаeмна вигода. ^оте pазом з такою вигодою виникають питання з ^иводу ефективностi. Можна знайти бшьш пеpеконливi докази на rapara того, що пpи вщсутност обов'язкових юpидичних вимог (зокpема тих, як pегyлюють доступ до pесypсiв i забезпечують екологiчнi гаpантiï), самоpегyлювання галyзi аквакyльтypи за допомогою добpовiльних кодексiв пpактики e неефективною фоpмою кеpiвництва.
Деякi кpаïни пpийняли "pинковий" пiдхiд до кеpiвництва. За такого тдходу деpжавна полiтика багато в чому залишаe пpиватномy сектоpy кеpiвництво pозвитком аквакyльтypи, а деpжава займаe позицiю невтpyчання. Такий тип кеpiвництва дозволив досягти зpостання галyзi. ^оте, як показye пpиклад пеpшопpохiдцiв аквакyльтypи в piзних мiсцях, така пол^ика пpизводить до дегpадацiï навколишнього сеpедовища, особливо знищення деяких галузей аквакyльтypи в свiтi. Навчившись на такому досввд, iншi кpаïни з pинковим пiдходом до кеpiвництва нинi визнають необхщшсть втpyчання для пpийняття заходiв в тих випадках, коли pинок не виконye сво1х фyнкцiй. Щоб пpотидiяти цьому вони викоpистовyють положення ^о охоpонy навколишнього сеpедовища, здоpов'я pиби i безпеки пpодyктiв аквакyльтypи.
Уряди також намагаються досягти сталост аквакультури за допомогою "партисипативного керiвництва". Партисипативне керiвництво вщ саморегулювання галузi переходить до спшьного управлiння сектором представниками галузi i державними регламентуючими органами i до партнерства мiж спiльнотами. Ця форма керiвництва все частiше стае нормою чи то на мюцевому, нацюнальному або регiональному рiвнях. На мшцевому рiвнi фермери, якi живуть поруч, конкурують один з одним, починають працювати спшьно для координаци природоохоронних i виробничих заходiв. С випадки, коли в цiлому галузь самоуправляеться, а державою проводяться лише перюдичш перевiрки. На нацiональному рiвнi кодекси практики також юнують як частина саморегулювання галузi в багатьох крашах. Хоч бiльшiсть цих кодексiв мае загальний характер (включаючи в себе таю аспекти, як корми, лжувальш препарати i охорона навколишнього середовища), багато з них носять вузькоспецiалiзований характер. Стимулом для самостшного спостереження фермерами цих кодекЫв е сертифжат якостi. Галузевi оргашзацп мають право виключати з сво1х лав тих, хто не дотримуеться вимог. На регюнальному рiвнi дiють асощацл виробниюв продукци аквакультури. Вони зазвичай керуються кодексами практики, яю можуть охоплювати екологiчнi, споживчi, технологiчнi i соцiально-економiчнi питання, а також питання iмiджу галузi.
Там, де керiвництво аквакультурою виявилося плiдним, уряди керувались основними принципами: пщзв^шсть, ефективнiсть i дiевiсть, рiвнiсть та передбачуванiсть.
Пiдзвiтнiсть означае визнання посадовими особами та прийняття ними на себе вiдповiдальностi за вчинки, ршення, полiтику i продукщю. Вона передбачае вiдкритiсть адмiнiстративних оргашв для того, щоб посадовi особи вщповщали за сво! ди перед суспшьством i перед сво1ми шституцюнальними ланками. Вона також передбачае наявшсть стандартiв оцiнки роботи посадових оаб на основi досягнутих результатiв i механiзмiв звiтностi, аудиту. На практищ пiдзвiтнiсть знаходила б свое вираження в сучасних ршеннях i участь защкавлених сторiн в процесах прийняття ршення. Це пiдвищувало б передбачувашсть для виробникiв аквакультури.
Ефективнiсть полягае в правильних дiях, слугуе мiрилом якост i виправданостi виконано1 роботи, господарюванш належним чином при мiнiмальних витратах, вимiрюе швидкiсть роботи i витрати на не1. Ефективнi i дiевi державнi послуги вiдiграють важливу роль в забезпеченш надежного управлiння аквакультурою. Досягнення вщповщного балансу мiж цими двома компонентами не завжди е простим завданням для полiтичного керiвництва. Такий баланс мае вирiшальне значення для розвитку галузi.
Рiвнiсть е запорукою сталостг На практицi це означае дотримання процедурно1 справедливостi, чесноси при розподiлi i участi в процесах прийняття ршень як жшок так i чоловiкiв нарiвнi один з одним. Спшьне виконання владних повноважень веде до рiвноправ'я при достут до ресурсiв i !х використання.
Передбачуванiсть стосуеться справедливостi i послiдовностi при застосуваннi законiв i пiдзаконних актiв при здiйсненнi пол^ики. В бiльшостi
випадюв уряди забезпечують передбачувашсть шляхом прийняття на себе ч^ких зобов'язань i гарантування приватному сектору того, що рiшення не будуть змiнюватись. Отримавши можливiсть бути почутими, зацiкавленi суб'екти можуть заявляти про сво! уподобання. Завдяки передбачуваноси, фермери захищенi вiд свавiльних ршень. У таких умовах майновi права стають вимiрюванi в кiлькiсному вираз^ спрощуючи доступ до кредитiв, оскшьки фермери можуть використовувати власнiсть як забезпечення. Таю гарантп права власност перетворились у важливе завдання державно! пол^ики, оскiльки вони також впливають на iнвестицiйнi рiшення.
Висновки. Не дивлячись на те, що в секторi прийнят ефективнi заходи, керiвництво штучним вирощуванням гiдробiонтiв залишаеться проблемою для риболовецьких держав. Мають мюце спалахи захворювань, негативне вiдношення суспшьства до аквакультури в деяких крашах, нездатнiсть невеликих виробникiв виконувати шоземш вимоги до якостi продукцiï, неадекватний розвиток цього сектору в деяких крашах, незважаючи на сприятливу кон'юнктуру на ринку. Значення цього останнього пункту, iмовiрно, буде рости поступово, оскшьки весь св^ намагаеться нагодувати населення, яке постшно зростае.
Л1тература
1. Аквакультура Норвегии: от научных экспериментов - к промышленным масштабам // Рыбное хозяйство. - М.: 2009. - №4. - С. 46-48.
2. Козлов В.В. Аквакультура: учебник / В.В. Козлов, А.Л. Никифоров-Никишин, А. Л. Бородин. - КолосС: М, 2006. - 448 с.
3. Германович А. Д. Биологичекие основы индустриального осетроводства / А. Д. Германович. - ВНИРО. - М., 1991. - 213 с.
4. Алимов С.1. Iндустрiальне рибництво: пщручник / С.1. Алимов, А.1. Андрющенко. - Севастополь: Видавництво УМ1, 2010. - 552 с.
5. Аквакультура: учеб. пособ. / С.М. Никитина, С.Г. Миронов, А.Н. Булгаков, Г.В. Шелакова. - Калининград: Изд-во КГУ, 2003. - 256 с.
6. Hishamunda N. Policy and governance in aquaculture: lessons learned and way forward. FAO Fisheries and Aquaculture Technical Paper №. 555. - Rome, FAO. -2011.
Summary
Current situation and trends of production and development aquaculture in industrialized countries are analyzed. The role of state is to substantiate. Special feature of taxation, lending and full employment in branch are investigated.
Рецензент - к.е.н., доц. Батюк Б.Б.
