CC BY
125
УДК 658.1.015
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛ1ННЯ СТ1ЙКИМ ЕКОНОМ1ЧНИМ РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКИХ
СИСТЕМ
Прохорова В.В., докторант (НАУ (м. Кигв))
Стаття присвячена розробки концептуально'1 модел1 управлгння стшким економ1чним розвитком виробничо-господарських систем. Визначено особливостг , запропоновано алгоритм Iмпульсу та досл1джено взаемозв 'язок контургв управлгння стшким економ1чним розвитком виробничо-господарських систем.
Ключовi слова:концептуальна модель, управлшня стшким економiчним розвитком, виробничо-господарська система, алгоритм мпульсу, взаемозв'язок контурiв управлшня.
Постановка проблеми. Проблема змши моделей розвиток, пошуку нових пiдходiв до управлшня актуальна й для базису нацюнально! економши виробничо-господарських систем (ВГС). Високодинашчне зовшшне середовище придбало турбулентний характер, якому властива безлiч ефекттв синергп й непередбачене прискорення глобальних змiн И характеристик. У результат^ як у науковiм середовищi, так i серед практиков особливу популярнiсть здобувають концепцп «шновацшного розвитку», «динамiчно! спйкосп» i «спйкосп рiвноваги». Загальною характеристикою даних наукових напрямшв е удосконалення методологи управлшня процесами переходу систем у новi якiснi стани за рахунок нагромадження ними кiлькiсного потенцiалу, змiни й ускладнення структури й складу, у результат чого пiдвищуеться !хня здатшсть здiйснювати протидiю дестабiлiзуючому впливу зовшшнього середовища й ефективнiсть розвиток.
Особливють сучасного управлiння виробничо-господарськими системами полягае в тому, що навпъ самий ретельний аналiз ефективно працюючих з них не дозволяе розкрити у всш повнотi механiзм ринкового устху, оскiльки цей механiзм виходить за рамки виробничо-господарських систем. У цьому зв'язку дослвдження процесу управлшня стшким розвитком виробничо-господарських систем вимагае застосування системного тдходу, що фокусуе увагу не тшьки на самих виробничо-господарських системах, але й на навколишньому !хньому середовищi. Одним iз центральних завдань при розв'язку дано! проблеми е подальше удосконалення концептуально! моделi управлшня стшким економiчним розвитком виробничо-господарських систем, а також принцитв i органiзацiйно-методичних пiдходiв до управлiння.
Анал1з останнгх до^джень. Управлшня процесами розвитку е об'ектом дослщження багатьох наукових колективiв. Новi пiдходи до управлшня стшким економiчним розвитком
розглядаються такими впчизняними й закордонними вченими, як Б. Л. Кучин, Е. В. Якушева [1], В. А. Забродський, Н. А. Кизим [2], Н. В. Афанасьев [3], С. М. Ильяшенко [4], А. I. Пушкар [5], Т. В. Божидарник [6], А. В. Гринев [7] i ш. Разом з тим, подальших наукових розробок вимагають питання формування механiзму, критериально! бази, методичного шструментарш управлiння стiйким економiчним розвитком виробничо-господарських систем.
Видтення невиршених частин загальног проблеми, котрими присвячуеться стаття. Аналiз юнуючих концепцш управлiння вказуе на необхiднiсть подальшого дослвдження
особливостей процесiв розвитку ВГС на основi системно-синергетичного подходу. Досягти теоретично! ушверсальносп в данiй обласп також дозволить формулювання принципiв управлшня стшким економiчним розвитком, його
особливостей i характеристик.
Постановка цтей. Виходячи з вищевикладеного, метою дано! статл е розробка концептуально! моделi управлшня стшким економiчним розвитком та функцюнуванням виробничо-господарських систем, оскiльки вона визначае принциповi подходи до даного процесу, розумшня механiзму його дi! з погляду досягнення поставлених цiлей.
Виклад основного матерiалу. Виявлення закономiрностей, особливостей процеав стiйкого економiчного розвитку засноване на синтезi положень таких економiчних теорiй, як теорiя еволюцi!, теорiя синергетики (самоорганiзацi!), теорi! життевого циклу з урахуванням положень дiалектики. До особливостей стшкого економiчного розвитку виробничо-господарських систем слщ вiднести наступнi (рис. 1):
1. Яшсть, необоротнiсть i спрямованiсть змiн, що ввдбуваються в процес розвитку як особливого виду руху системи. Цим стiйкий економiчний розвиток вiдрiзняеться ввд простого процесу розвитку, змши або вщтворення.
© Прохорова В.В.
Грунтуючись на сутносп якостi предметiв i явищ сукупносл найважливiших i необхвдних [8], можна укласти, що для процесу стiйкого властивостей системи, як1 характеризують И економiчного розвитку характерна змша цiлiснiсть i визначенiсть.
Рисунок 1 - ОсобливостI стткого економ1чного розвитку виробничо-господарських систем
2. Кооперащя вах видiв потенцiалiв виробничо-господарсько1 системи з формуванням нового спiввiдношення факторiв i джерел розвитку, цiлей i прiоритетiв руху — нового трансформацшного потенцiалу на чолi з фшансових капiталом. На думку Л. £встигнеевш i Р. Евстигнеева, саме в цьому просторi накопичуеться потенцiал економiчного росту [9].
3. Наявнiсть процесу виникнення й дозволу протирiч як основного джерела стiйкого економiчного розвитку. Вщповщно до принципiв мaтерiaлiстичноl дiалектики до таких протирiч можна вщнести: протирiччя м1ж мiнливою к1льк1стю й колишньою як1стю, старим i новим, прагненням до порядку й хаосу, щлями системи й цiлями И компонентiв, прагненням системи до встановлення стiйкого стану й засобами його досягнення, м1ж процесами розвитку й стшкого економiчного розвитку, розвитком i структурою. При цьому на думку окремих авторiв кiлькiснi змiни обумовлеш, в першу чергу, протирiччями iз зовнiшнього середовища, якiснi — протирiччями усерединi системи [10].
4. Ускладнення системи й збiльшення и внутршньо! рiзноманiтностi в випадку успiшного стшкого економiчного розвитку. Якщо ж така внутршня рiзноманiтнiсть е адекватною зовшшньому, то результатом розвитку е щдвищення властивостi виживаностi системи, и здатносп чинити опiр руйнуючому впливу зовшшнього середовища. Таким чином, стiйкiй економiчний розвиток е необхвдною формою розвитку виробничо-господарських систем, поза яко! вона перестае iснувати.
5. Випадковють, невизначенiсть i нелiнiйнiсть стiйкого економiчного розвитку виникнення, що припускають обов'язковють, тимчасових нестiйких станiв внасл1док ввдкритосп й неравновiсностi виробничо-господарських систем. У зв'язку iз цим процес стшкого економiчного розвитку не тождественен еволюцп системи — розвиток систем припускае змiну перiодiв поступального руху, для якого характерне збереження стшкосл, перюдами нестiйкостi [17]. Внасл1док цього розвиток здшснюеться перериване, дискретно, шляхом проходження системи через кризовi ситуаци. При вичерпаннi можливостi адаптивного розвитку (резерву поступально! модифшацп) лiнiйний рух припиняеться, система проходить критичну крапку й вступае в стан нестшкосл. Стан нестiйкостi е новим iмпульсом до стiйкого економiчного розвитку системи (рис. 2). У даному процеа укладене протирiччя процесу розвитку й функцюнування: для того щоб розвиватися, система повинна функцюнувати, i не може функцюнувати, не розвиваючись.
Зввдси, управлiння стiйким економiчним
розвитком виробничо-господарських систем повинне бути спрямоване на пiдтримку динашчно1 стшкосл, попередження кризових ситуацiй, оптимальне сшвввдношення у використаннi позитивних i негативних зв'язшв, що забезпечують стiйкiсть i мiнливiсть системи, к1льк1сний рiст 11 ресурсiв i як1сний розвиток.
6. Альтернатившсть процесу стiйкого економiчного розвитку. Допустивши у своему функцюнуванш нагромадження протирiч, виробничо-господарська система проходить через критичну крапку (крапку бiфуркaцil), де ввдбуваеться «розщеплення» розвитку на безлiч варiантiв, реалiзацiя яких залежить вiд усiх сукупностi факторiв, що визначають стан системи в данш крапцi. Розумiння даного механiзму приводить до усвщомлення, з одного боку, альтернативносл розвитку, i з шшо!, до певно! запрограмованостi майбутнiх варiантiв, можливостi !х реалiзацil на певному просторово-тимчасовiм «полi можливих розв'язшв» [11].
7. Стiйкiсть форми стшкого економiчного розвитку — у процеа розвитку формуеться можливiсть появи не будь-яко1 комбiнaцil властивостей i сташв елементiв, що утворюють цiлiсну виробничо-господарську систему у майбутньому, а пльки та, яка утворюе певну стшку форму (И iнвaрiaнт), що вщбивае сутнiсть ц!е1 системи.
8. Вiдмiннiсть реакци структури й моделi функцiонувaння системи на процеси стiйкого економiчного розвитку — у перюд поступального розвитку моделi розвитку бiльш плaстичнi, чим структура системи, але !х змша, здiйснювaне з метою функцiонувaння системи, натрапляе на твердiсть незмiнноl структури.
9. Взаемозв'язок тактичного й стшкого економiчного рiвнiв розвитку. При цьому тактичний або оперативний рiвень пов'язаний з реaлiзaцiею iснуючого потенцiaлу тдприемства, а стiйкий визначае розвиток майбутнього потенщалу виробничо-господарсько1 системи. Дaнi суперечливi процеси взaемозaлежнi, тому що тшьки сьогодення розвиток потенцiaлу може забезпечити створення потенщалу майбутнього за рахунок зниження споживання в сьогоденнi.
10. Взаемозв'язок процесу стшкого економiчного розвитку з життевим циклом виробничо-господарсько1 системи, а також життевим циклом товaрiв, перiодичнiстю !х в1дновлення або змши номенклатури. Виходячи з теорil життевого циклу, стрaтегiчнa мета й засобу И досягнення щодо конкретних пaрaметрiв розвитку економiчноl системи визначаються на кожнш з його стaдiй. Вщповвдно, кожнiй стaдil розвитку вiдповiдaе свш тип стрaтегil розвитку.
PucymK 2 - Алгоpuтм iмпyльcy стшкого економiчного pозвuткy ВГС
BiciiiiK eкoнoмiки транстррту i прoмиcлoвocтi № 3l, 2GlG
142
Така багатограншсть i суперечливiсть процесу стiйкого eK0H0Mi4H0r0 розвитку обумовлюе складнiсть формулювання його цшьових орiентирiв. У наукових дослвдженнях вказуються наступнi можливi цiлi стшкого економiчного розвитку економiчних систем: нарощування потенцiалу для задоволення потреб економiчних суб'ектiв [12]; досягнення максимального сумарного потенщалу на всiх етапах життевого циклу [7]; довгострокове виживання й розвиток господарюючого суб'екта в нестабiльнiм середовищц адаптацiя до вимог зовнiшнього середовища [6]; досягнення збалансованостi мiж прибутком i стабшьшстю [13], подолання й попередження виникнення криз на пiдприемствi [14]. Погоджуючись iз думкою даних авторiв, слад зазначити, що довгострокове виживання, адаптацiя й попередження криз бшьшою мiрою визначають завдання управлiння стшким економiчним розвитком на певних етапах розвитку виробничо-господарських систем. Дослщження факторiв успiшностi найбiльших корпорацш у свiтi свiдчать про те, що використання стратегiï адаптаци, пристосування до зовнiшнього оточення не завжди веде до позитивного результату. Напроти, максимальне використання наявного внутрiшнього потенщалу для змши зовшшнього оточення, здатнють манiпулювати своïми ресурсами, створення умов реалiзацiï власного потенцiалу приводить до кращих результатiв [17].
У зв'язку iз цим, метою управлiння стшким економiчним розвитком виробничо-господарських систем е нарощування соцiально-економiчного потенцiалу для задоволення потреб i штереав економiчних суб'екпв у майбутньому. При цьому соцiально-економiчний потенцiал
характеризуеться як1стю, структурою й кшьшстю технiко-технологiчних, оргашзацшно-
комунiкацiйних i фiнансово-економiчних ресурсiв.
Регулюючий вплив на ресурсний потенщал виробничо-господарських систем здшснюеться з урахуванням виявлених ввдхилень
(неввдповвдностГ) даних характеристик цiлям перспективно1' змши. Бшьш детально зупиняючись на першш характеристицi стiйкого економiчного розвитку, необхвдно ввдзначити, що в процесi перебудови виробничо-господарсько1' системи виявляеться сукупнiсть поведшкових властивостей системи, що ввдбивають ïï можливостi реагування на цi змши, яш значною мiрою визначаються набором функцюнальних i структурних характеристик системи. Таким чином, мшливють системи залежить ввд ïï маневрених i шерцшних можливостей. Сама необхiднiсть планування (особливо довгострокового) стшкого економiчного розвитку викликана в бiльшiй мерi наявнiстю ютотних iнерцiйних складових.
Управлiння стiйким економiчним розвитком
здiйснюеться на пiдставi розвитку трьох його контурiв: контуру планування стшкого економiчного розвитку, контуру регулювання та монiторингу (рис. 3).
Вщповщно до вдалого визначення, даним Т. Саати, планування — це процес, що зводить те, що вважаеться найбшьш iмовiрним результатом ситуацi!, при заданих поточних дiях, полiтиках i силах навколишнього середовища, з тим, що представляеться як бажаний результат, який, у свою чергу вимагае нових дай i полiтик [15]. У процес планування стiйкого економiчного розвитку елiмiнуеться розбiжнiсть мiж iмовiрним i бажаним.
При цьому прямий процес забезпечуе оцшку стану ймовiрного формування ресурсного потенщалу виробничо-господарсько! системи з вiдповiдною яшстю, структурою й обсягом при збереженш юнуючо! тенденцi! його розвитку. У випадку його невiдповiдностi з метою, на пвдстаы зворотного процесу планування визначаються необхiднi характеристики ресурсного потенщалу й процесу розвитку, визначаються величина й напрямок регулюючого управлшського впливу.
Слiд зазначити iснування певного протирiччя м1ж найближчими й довгостроковими цiлями стiйкого економiчного розвитку, коли досягнення короткострокових цiлей перешкоджае досягненню головних цiлей розвитку системи. Зввдси, одше! iз завдань при плануванш е узгодження цiлей розвитку розглянуто! системи в часi, що можливо за допомогою завдання в кожнш крапцi перiоду планування припустимих значень параметрiв стану системи, нижче яких вони не повиннi опускатися.
Мониторинг стiйкого економiчного розвитку припускае формулювання системи iндикаторiв, критичних стосовно граничних станiв системи параметрiв. У якосп iндикаторiв звичайно вибираються об'ективно вимiрюванi параметри стану системи з вщомими граничними значениями, вихiд за меж1 яких викликае нестiйкiсть системи й можливють Г! переходу в шший якiсний стан або веде до !! лiквiдацií. Тим часом, збшьшити ефективнiсть контуру монiторингу дозволить здшснити формування таких iндикаторiв, як1 забезпечать не тшьки виявлення проблемних областей стшкого економiчного розвитку, але й дозволять робити це якомога рашше. Така система iндикаторiв буде адекватна створювано! в цей час на макроекономiчному рiвнi системи випереджальних iндикаторiв або раннього виявлення [16]. Розвиток тако! системи припускае виявлення на основi ретроспективного аналiзу таких параметрiв системи, змiна яких вiдбуваеться рашше основних результуючих показникiв стiйкого економiчного розвитку. Надалi, порiвняння шуканих показнишв з !хнiми еталонними значеннями дозволяе ухвалити
ршення щодо необхвдносп застосування упрaвлiння стiйким економiчним розвитком. коригувальних зaходiв, адаптацп мехашзму
ЗК
§
и м о а
& к
£
Характер розвитку
В1дпов1дност1 зовн1шньому потенц1алу
Степ1нь керованост1
Р1вень ризику розвитку
Направленння розвитку
Динам1чний потенц1ал
Реакц1йна можлив1сть
В §
0
В
1
В 1
£
и
13
а
В 8
Еволюцшне (поступальне)
Не в1дпов1дае зовн1шньому потенщалу
Кероване
Високоризиковане
Прогресивне
Прискорене
Маневрен1сть
Ст1йкий
Середн1й р1вень
Слабокерований
В1дносна в1дпов1дн1сть _зовн1шньому_
Потенц1ал
Ст1йкий Ст1йкий
економ1чний економ1чний
1 розвиток розвиток В
л 1 техшко-технолог1чних ^ ресурс1в оргашзацшно-комун1кац1йних ресурс1в ^ К й
^Ст1йкий економ1чний розвиток
ф1нaнсово-економ1чних ресурс1в
Середн1й
|
Й Рч
и м о а
В
о
В 8
1нерц1йн1сть
Спов1льнюющийся
Регрес1йне
Консервативне
Некероване
Повна в1дпов1дн1сть зовн1шньому потенц1алу
Критичне
Рисунок 3 - Взаемозв 'язок контургв управлшня стшким економгчним розвитком
Цшеспрямований розвиток здшснюеться за допомогою регулювання, яке повинне забезпечити збереження як1сно1' визначеностД системи при ïï русi до мети, тобто в умовах постшно1' структурно1' й функцiональноï перебудови. При цьому якДсну визначенiсть можна штерпретувати як область припустимих станiв системи, де зберДгаються умови iï динамчно1' рiвноваги.
Таким чином, на регулювання параметрiв системи повиннi бути накладет таю обмеження, як1 перешкоджають ïï виходу системи з динамiчноï' рДвноваги, за межi припустимих стан1в.
МожливостД регулювання стшкого економiчного розвитку виробничо-господарських систем обмеженД. Цд обмеження окреслюють область припустимих значень керуючих параметрДв, вихДд за межi якоï' або об'ективно неможливий, або чреватий небезпечними насл1дками для керованоï' системи. При цьому область припустимих значень керуючих параметрiв формуеться
Зазначенi вище контури управлшня стшким економiчним розвитком, утворюючи систему, дозволять здшснювати посл1довну змДну станДв виробничо-господарських систем таким чином, що на кожному етапi просування до мети забезпечити найбiльш повне використання ¡¡х накопиченого ресурсного потенцiалу, сильних сторДн систем i можливостей, що виникають у зовнДшньому середовищi, обмежити вплив зовшшшх погроз на досягнення поставленоï мети.
Пропонована концептуальна модель управл1ння ст1йким економчним розвитком виробничо-господарських систем синтезуе принципи, мету, завдання, особливостД, механiзми управл1ння ст1йким економiчним розвитком виробничо-господарських систем i критери, що характеризують його соцiально-економiчну ефективнiсть (рис. 4). В основу розробки концепIуальноï моделi управл1ння ст1йким економiчним розвитком виробничо-господарських систем покладено ряд принцишв:
1. Комплекснiсть управл1ння ст1йким економiчним розвитком виробничо-господарських систем, пДд якою потрДбно розумти його багатоаспектнiсть. Реальне втшення цього принципу знаходить свое вДдбиття в хазяйновитш-господарчш-виробничо-господарськ1й едностД — складному комплексi механiзмiв управлшня оргатзацшною, ф1нансовою й iнновацiйною стшистю, спрямованих на досягнення единоï' мети виробничо-господарських систем протягом ус1х етапДв к життевого циклу.
2. Цшсшсть управлiння ст1йким економiчним розвитком виробничо-господарських систем, яка вказуе на иерархичнДсть внутрштх зв'язк1в взаемод1ючих механiзмiв управлiння органiзацiйною, ф1нансовою й шновацшною ст1йк1стю, спрямованих на виконання конкретних завдань.
3. Лдаптивнiсть управлiння стшким економiчним розвитком виробничо-господарських
систем, яка забезпечуе цiлеспрямовану зм1ну параметр1в даного процесу вДдповДдно до зм1ни зовшшнього середовища.
4. Синергичнiсть управлiння стшким економчним розвитком виробничо-господарських систем як необхДдна умова одержання позитивного економчного результату, шляхом 1нтеграцй' органiзацiйних, фшансових i iнновацiйних ресурсiв управлiння даним процесом. Таке 1нтегрування дозволяе знизити загальний рiвень управлiнських витрат, забезпечити координацш дш механiзмiв управлiння оргашзацшною, ф1нансовою й iнновацiйною ст1йк1стю виробничо-господарських систем, пдвищити комплекснiсть i ефективнДсть контролю реалiзацiï ухвалених рiшень, а також одержати конкурентш переваги на ринку.
5. ДинамчнДсть управлiння стшким економчним розвитком виробничо-господарських систем указуе на те, що стшке розвиток виробничо-господарських систем повинне не тДльки збер1гатися при впливД динамДчних факторiв зовнДшнього й внутрДшнього середовища, але й характеризуватися ступенем безперервностД, тому що дискретнД оцДнки не дають можливостД помтити стрибкоподДбт вДдхилення або флуктуаци, що виникають пДд впливом зазначених факторДв.
6. 1нформативнДсть управлшня стшким економчним розвитком виробничо-господарських систем, яка полягае в необхДдностД розробки шформацшного забезпечення даного процесу. Процеси одержання, обробки й передачД шформаци необхДдно представити у виглядД системи тДсно взаемодiючоï Дз загальним управлшням виробничо-господарських систем. РеалДзацДя сучасних шформацшних технологий уможливлюе одержання конкурентним переваг за рахунок своечасноï обробки й аналДзу шформаци.
Виходячи з вищесказаного, метою розробки концепци управлшня стшким економДчним розвитком виробничо-господарських систем е рДст к ринково" вартостД. Для досягнення поставленоï мети необхДдно постшне пДдвищення рДвня организацию^ фiнансовоï й iнновацiйноï спйкосп на кожному етапД життедДяльносп виробничо-господарських систем. РезультативнДсть обраноï' стратеги управлшня стшким економДчним розвитком виробничо-господарських систем забезпечуеться реалДзацДею наступних механДзмДв: механизм управлшня оргашзацшною стшкютю; механДзм управлшня фДнансовою стшкДстю; механДзм управлшня шновацшною стшкютю. СутнДсть механДзмДв управлшня стшким економчним розвитком виробничо-господарських систем полягае в розшзнавант змДн, що вДдбуваються в середовищД ïх розвиток, синтезуваннД стшких i адаптивних науково-обгрунтованих розв'язкДв i ефективнДм реагуваннД на розвиток органiзацiйноï, фiнансовоï й iнновацiйноï ситуацш [34].
Принципи управлшня стшким економчним розвитком виробничо-господарських систем
Комплексшсть Цкпсшсть Адаптившсть Синерпчшсть Динам! чшсть 1нформатившсть
Мета — рют ринково! вартосп виробничо-господарських систем
а\
и
о
н а
о а
н
а о
Задача управлшня стшким економ1чним розвитком виробничо-господарських систем
Шдвищення р1вня орган1зацшно1 стшкосл Шдвищення р1вня фшансовог стшкосл Шдвищення р1вня шновацшно! стшкосп
Особливосп управлшня стшким економ1чним розвитком виробничо-господарських систем на
етапах 1х життед1яльност1
Становления Розвиток Стабш1защя Реоргашзац1я
Комплекс мехаппм ¡и стратепчного управлшня стшким економ1чним розвитком виробничо- господарських систем
Мехап пм стратег 1чного управлшня оргашзацшною стшюстю виробничо-господарських систем Мехап г;м стратеючного управлшня фшансовою стшюстю виробничо-господарських систем Мехаппм сгратемчпого управлшня шновацшною стшюстю виробничо-господарських систем
м
15
п »
и ег я о
п Я о Я о
Л
3. я я н
15
я я а
о а о г>
н %
к» о
Змютом вищевказаних MexaHi3MiB е процедури оцiнки, дiaгностики й монiторингу упрaвлiння стiйким економiчним розвитком виробничо-господарських систем. Необхiдно вщзначити, що оцiнкa стiйкого економiчного розвитку виробничо-господарських систем ще не дозволяе встановити добре або погано здшснюеться управлшня даним процесом на вах етапах ïx життедiяльностi. Для цього потрiбно провести безпосередньо саму оцшку упрaвлiння стiйким розвитком виробничо-господарських систем.
У цьому зв'язку тд оцiнкою в нaшiм дослiдженнi будемо розумiти ïï так, як про це сказане в тлумачному словнику росшсько1 мови авторами С. I. Ожеговим i Н. Ю. Шведовiй [18]. А саме: оцшка — це визначення рiвня чого-небудь. Тiльки зрiвнявши показники, за допомогою яких оцiнюеться рiвень стiйкого розвиток виробничо-господарських систем у просторово-тимчасовому aспектi, з показниками цих же виробничо-господарських систем за попереднш перюд або нормативними ïxнiми значеннями, можна зробити висновок: пвдвищуеться чи нi рiвень стiйкого розвиток виробничо-господарських систем на вах етапах ïx життедiяльностi. Звщси, вибiр показник1в оцiнки рiвня оргашзацшно^ фiнaнсовоï й iнновaцiйноï стiйкостi на вах етапах життедiяльностi виробничо-господарських систем е найважлившим завданням у процедурi оцiнки даного процесу.
Переходячи до дiaгностики стiйкого розвиток виробничо-господарських систем, слщ констатувати, що в цей час не юнуе однозначного розумшня сутностi дiaгностики, невизначений комплекс методiв i приймань ïï реaлiзaцiï. Зввдси, у рамках нашого дослвдження необхщно розглянути iснуючi в теорiï' й практищ управл1ння виробничо-господарськими системами нaуковi погляди на саме визначення дiaгностики. В економiчнiй лiтерaтурi [19, 20, 21] дiaгностикa нaйчaстiше визначаеться як напрямок економiчного aнaлiзу, що дозволяе встановити характер порушення нормального ходу економiчниx процесiв на шдприемствг Однак таке визначення дiaгностики позбавляе ïï головного змюту — забезпечення випереджального управл1ння, що значно звужуе цiльову спрямовaнiсть i сферу дп дiaгностики. I. А. Бланк [22] уважае, що дiaгностикa — це вихвдна крапка досл1дження системи управлшня, яка визначаеться регулярною оцшкою пaрaметрiв на основi стандартних процедур aнaлiзу.
Ряд aвторiв, Г. З. Бaзaрiв, С. М. Беляев, Л. Л. Белих, А. С. Вартанов, А. П. Ковальов [23, 24, 25] уживаючи термш дiaгностикa, нaйчaстiше не розглядають саму сутнiсть даного поняття, а мають на увaзi тд нею проведення aнaлiзу, або економiчного, або фiнaнсового. Iншоï точки зору дотримуються £. М. Коротков, А. А. Беляев, Д. В.
Валова [26], як гад дiaгностикою розумшть визначення стану об'екта, предмета, явища або процеси упрaвлiння за допомогою реaлiзaцiï комплексу дослвдницьких процедур, виявлення в них слабких ланок i вузьких мюць. Л. А. Костырко [27] указуе на те, що при вах юнуючих розб1жностях визначення дiaгностики можна побачити те, що вся структура ситуативно-цiльового поля дiaгностики являе собою сукупнiсть наступних елеменпв: процес — об'ект дiaгностики; цiльовi функцiï дiaгностики; процедури дiaгностики — методи обробки й переробки шформацп з метою розробки коригувальних розв'язшв або ïx перегляду. На думку Т. Б. Бердникова [28], дiaгностикa мютить у собi визначення оцшних ознак, вибiр методiв ïx вимiру й характеристику цих ознак по певних принципах, оцшку виявлених вщхилень ввд стандартних, загальноприйнятих значень. В. А. Верба й Т. I. Решетняк [29] розширюють грaницi дiaгностики i акцентують увагу на взаемозв'язку проблем пвдприемства, визначаючи дiaгностику як процес детального й поглибленого aнaлiзу проблем, виявлення фaкторiв, що впливають на них, подготовки всiеï необхвдно].' iнформaцiï' для ухвалення рiшення.
Однак, на наш погляд, недостатньо мати висновки про стан дiяльностi виробничо-господарських систем, необхвдш конкретнi рекомендаций цiннiсть яких полягае не в оцшщ минулоï' дiяльностi виробничо-господарських систем, а в недопущенн повторення виявлених проблем у перспектива У цьому зв'язку своечасне проведення процедури дiaгностики управлшня стшким економiчним розвитком виробничо-господарських систем припускае можливiсть заздалепдь, до моменту настання негативних тенденцш, виявити причини ïx появи й вщповщно реагувати на них.
Ефективним iнструментом, що дозволяють якiсно оцiнити процеси i явища загальносистемного характеру в керувaннi стшким розвитком виробничо-господарських систем, е мониторинг. 1з запропонованих в працях вчених [30, 31, 32] визначень мониторингу випливае, що в цей час виробничо-господарськ системи усе бшьше уваги акцентують на постaновцi й реaлiзaцiï стрaтегiчниx цiлей ïx д1яльностг У цьому зв'язку, саме мониторинг повинен стати тЬм iнструментом в управлшш стiйким розвитком виробничо-господарських систем, за допомогою якого можна вчасно ухвалювати упрaвлiнськi розв'язки, спрямован на досягнення стрaтегiчниx цiлей. Зввдси процедура монiторингу упрaвлiння стiйким економiчним розвитком виробничо-господарських систем являе собою систему спостережень, оцiнки якосп упрaвлiння даним процесом за певний перюд часу, а також визначення майбутнього його стану на основi
прийняття ефективних управлДнських розв'язкДв. ЦДлеспрямований стДйкий економДчним розвиток здшснюеться за допомогою регулювання, яке повинне забезпечити збереження якiсноï визначеностД системи при ïï русД до мети, тобто в умовах постшно' структурноï й функцiональноï перебудови. При цьому якДсну визначенДсть можна Днтерпретувати як область припустимих станДв системи, де зберДгаються умови ïï динамiчноï' рДвноваги. Таким чином, на регулювання параметрДв системи повиннД бути накладеш такД обмеження, якД перешкоджають ïï виходу системи з динамДчно' рДвноваги, за межД припустимих станДв.
Висновки даного до^дження i перспективи подальших робт у цьому напрямку. ЗазначенД вище контури управлшня стшким економДчним розвитком, утворюючи систему, дозволять здшснювати послДдовну змДну станДв виробничо-господарських систем таким чином, що на кожному етапД просування до мети забезпечити найбДльш повне використання 'х накопиченого ресурсного потенцДалу, сильних сторДн систем i можливостей, що виникають у зовнДшньому середовищД, обмежити вплив зовшшшх погроз на досягнення поставлено' мети. Таким чином, реалДзацДя вищенаведених процедур (оцДнки, дДагностики й мониторингу) як елементДв механДзмДв управлшня оргашзацшною,
фДнансовою й шновацшною стшкютю е об'ективною основою прийняття ефективних розв'язкДв Дз проблем управлшня стшким економДчним розвитком виробничо-господарських систем на всДх етапах 'х життедДяльностД. Управлшня стшким розвитком виробничо-господарських систем повинне мати такий функцДональний змДст i структурний особливостД, якД дозволяють досягти поставлених цДлей, вирДшуючи проблему захищеностД дДяльностД виробничо-господарських систем вДд негативного впливу мДнливих параметрДв зовшшнього середовища й пристосування до нових умов господарювання.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Кучин Б.Л., Якушева Е.В. Управление развитием экономических систем: технический прогресс, устойчивость. — М.: Экономика, 1990.
2. Забродский В.А., Кизим Н.А. Развитие крупномасштабных экономико-производственных систем. — Х.: Бизнес-информ, 2000. — 72 с.
3. Афанасьев Н.В., Рогожин В.Д., Рудыка В.И. Управление развитием предприятия: Монография. — Х.: Изд. Дом «ИНЖЕК», 2003. — 184 с.
4. 1лляшенко С.М. Принципи формування економДчного механДзму управлшня створенням та розвитком цДльових ринкДв // ВДсник Сум-сь-ко-го
державного аграрного ушверситету. Сер1я: Фiнанси та кредит. — Вип.1. — 1998. — №1(4). — С.166-171.
5. Пушкарь А. И. Модели управления развитием производственно-экономических систем: Монография. — Х.: ХГЭУ, 1997. — 268 с.
6. Божидаршк Т.В. Економiчний механiзм управлшня сталим розвитком шдприемств в перехщнш економiцi // Теоретичнi та прикладш питання економiки. Збiрник наукових праць. Випуск 1. — Ки!в: ТОВ «Кадри», 2002. — С.167-174.
7. Гриньов А.В. 1нновацшний розвиток промислових шдприемств: концепц1я, методолопя, стратегiчне управлшня. — Х.: ВД «1НЖЕК», 2003.
— 308 с.
8. Краткий философский словарь / А.П. Алексеев, Г.Г. Васильев и др.; под ред. А.П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — 496 с.
9. Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. От стационарной экономической теории к экономической синергетике // Вопросы экономики.
— 2001. — № 10. — С.15-22.
10. Моделирование экономической динамики: Учебное пособие / Клебанова Т.С., Дубровина Н.А., Полякова О.Ю., Раевнева Е.В., Милов А.В., Сергиенко Е.А. — 2-е изд-е, стереотип. — Х.: Издательский Дом «ИНЖЕК», 2005. — 244 с.
11. Князева Е., Курдюмов С. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. М.: Наука, 1994. — 362 с.
12. Пушкарь А.И., Потрашкова Л.В. Управление развитием промышленных предприятий региона // Вюник ХДЕУ. — 2001. -Спецвипуск № 2(18). — С. 36-42.
13. Солоха Д.В. Концепция устойчивого регионального развития — основные подходы к ее формированию // Вюник технолопчного ушверситету Подшля. — 2002. — № 5. — С. 191196.
14. Ревенко Е. В. Стратегии развития предприятий в рыночных условиях // Розвиток фшансово! системи Укра!ни в умовах ринкових трансформацш: Збiрник матерiалiв II ВсеукраТнсько! науково-практично! конференци вчених, викладачiв та практичних пращвнишв, 1415 жовтня 2004 р. — Вшниця: Вид. «Ландо ЛТД», 2004. — С. 318-321.
15. Саати Т., Керис К. Аналитическое планирование, организация системы / Пер. с англ. М.: Радио и связь, 1991. — 244 с.
16. Смирнов. С. Система опережающих индикаторов для России // Вопросы экономики. — 2001. — № 3. С. 33-41.
17. Заргана М. А. Концептуальш аспекти управлшня перспективним розвитком виробничо-господарських систем \ Економжа i оргашзащя
управлшня.- Випуск № 3.-2008.- С.167-176.
18. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / Российская академия наук / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова — М.: Азбуковник, 1998. — 944 с.
19. Градов А. Л. Стратегия экономического управления предприятием / А. Л. Градов. — Санкт-Петербург: СПГТУ, 1993. — 375 с.
20. Контролинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н. Г. Данилочкиной. — М.: Издательское объединение «ЮНИТИ», 1999.
— 278 с.
21. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г. В. Савицкая. — Минск: ООО «Новое здание», 1999. — 686 с.
22. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс / И. А. Бланк. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. — 528с.
23. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Г. З. Базаров, С. Г. Беляев, Л. Л. Белых и др. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. — 469 с.
24. Ковалев А. П. Диагностика банкротства / А. П. Ковалев. — М.: АО «Финстатинформ», 1995.
— 96 с.
25. Вартанов А. С. Экономическая диагностика предприятия / А. С. Вартанов. — Ташкент: Экономика, 1996. — 80 с.
26. Антикризисное управление: Учеб. для студентов Вузов, обучающимся по экономическим специальностям / Э. М. Коротков, А. А. Беляев, Д.
В. Волова и др.; под ред. Э. М. Короткова. Гос. унт упр. — М.: ИНФРА — М, 2001. — 432 с.
27. Костырко Л. А. Диагностика потенциала финансово-экономической устойчивости предприятия: Монография / Л. А. Костырко. — Луганск: Изд-во ВСУ им. В. Доля, 2004. — 240 с.
28. Бердникова Т. Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия / Т. Б. Бердникова. — М.: ИНФРА — М, 2001. — 210 с.
29. Верба В. А. Организация консалтинговой деятельности / В. А. Верба, Т. И. Решетняк. — Киев, 2000. — 241 с.
30. Эддоус М. Методы принятия решений / М. Эддоус, Р. Стенсфилд. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 346 с.
31. Литвак Б. Г. Разработка управленческого решения: Учеб. — 2-е изд. / Б. Г. Литвак — М.: Дело, 2001. — 392.
32. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами / И. А. Бланк. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. — 528 с.
33. Виханский О. С. Менеджмент / О. С. Виханский, А. И. Наумов. — М.: Экономист, 2004. — 288 с.
34. О. В. Ходякова. Концептуальна модель стратепчного управлшня стшким розвиток виробничо-господарських систем \\ Економжа й оргашзац1я управлшня.- Випуск № 5-2009, стор. 80-89.
Аннотация. Статья посвящена разработки концептуальной модели управления стойким экономическим развитием производственно-хозяйственных систем. Определены особенности, предложен алгоритм импульса и исследована взаимосвязь контуров управления стойким экономическим развитием производственно-хозяйственных систем
Ключевые слова: концептуальная модель, управление стойким экономическим развитием, производственно-хозяйственная система, алгоритм импульса, взаимосвязь контуров управление.
Summary. The article is devoted developments of conceptual model of management proof economic development of the industrial- economy systems. Features are certain, the algorithm of impulse is offered and intercommunication of contours of management proof economic development of the industrial- economy systems is investigational
Keywords: conceptual model, management, industrial- economy system, algorithm of impulse, proof economic development, intercommunication of contours is a management.
Рецензент к.е.н., доцент УкрДАЗТМаковоз О.В.
Експерт редакцшног колегп к.е.н., доцент УкрДАЗТ Полякова О.М.
