CC BY
87
УДК 612.017:616.155.392-006-053.8
Шляхтиченко Т.Ю., Дягль 1.С., М/'нченко Ж.М., Дмитренко 1.В., Федоренко В.Г., Дмитренко О.О.
ЗМ1НИ СЕКРЕЦП ПРОЗАПАЛЬНИХ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ЦИТОК1Н1В В ПРОЦЕС1 ТАРГЕТНО1 ТЕРАПП ХРОН1ЧНО1 М1£ЛО1ДНО1 ЛЕЙКЕМП
ДУ «Нацюнальний Науковий центр радiацшноТ медицини НАМН УкраТни», м. КиТв
Порушення балансу у систем/ цитокЫв вважаеться важливим механзмом в розвитку хроычно'Т м'ю-лоТдноТ лейкемТ (ХМЛ), оскльки основу б'льшост'! онкогематолог'чних захворювань складае пухлин-ний процес, який розвиваеться з '¡мунокомпетентних клiтин та Тх попередник'в. Пухлинний рст спричиняе порушення в систем/ цитокiнiв, що проявляеться дисбалансом Тх регуляцТ та продукцТТ. Ц'токни здатн/ паракринно стимулювати рют неопластичних клiтин, активувати антиапоптозн фактори, порушувати регуляторнi функцТ ¡мунноТ системи. Пухлинна трансформа^я гемопоети-чних клiтин також може бути пов'язана з аутокринною продук^ею в пухлинних клтинах цитокiнiв, стимулюючих прол1'ферац1ю, та експресю Тх рецептор'в. Визначення особливостей секрецТТ /муно-компетентними клтинами прозапальних / протизапальних цитокЫв в процес/ таргетноТ терапп хворих на ХМЛ дозволяе розширити уявлення про внесок ¡мунологЫноТ компоненти в формування резистентнот до терапп iматинiбом / удосконалити спектр д 'агностичних i прогностичних кри-терТв перебгу захворювання / ефективнот лкування.
Ключов1 слова: хроычна м1елоТдна лейкем1я, цитоюни, ¡нтерлейюни, ¡мунна вщповщь, таргетна терап1я.
Дана робота е фрагментом НДР «Комплексна оценка ефективностi таргетноТ терапп хворих на хронiчну мiелоТдну лейке-мiю з урахуванням iмуногенеmичних, цитогенетичних та молекулярно-генетичних характеристик патологiчного клону клimин», № держ. реестрацТ 0110Ш00179.
Визначення особливостей секрецп iмуноком-петентними кттинами прозапальних i протизапальних цитомшв в процес таргетноТ терапп хворих на ХМЛ дозволяе розширити уявлення про внесок iмунологiчноТ компоненти в формування резистентност до терапп 1М i удосконалити спектр дiагностичних i прогностичних критерь Тв переб^у захворювання i ефективност лку-вання.
Дослiдження активност цитокiновоТ секрецiТ у хворих на ХМЛ на рiзних етапах таргетноТ терапп е шформативним прогностичним критерiем ефективностi лiкування iнгiбiторами тирозиню-наз.
Вступ
Хронiчна мiелоТдна лейкемiя (ХМЛ) - клона-льне мiелопролiферативне захворювання, роз-виток якого пов'язаний iз реципрокною хромосомною транслока^ею t(9;22)(q34,q11) у стовбуро-вiй гемопоетичнш клiтинi та утворенням Фшаде-льфшськоТ хромосоми (Ph+) [3].
Таргетна терашя iнгiбiтором BCR-ABL тиро-зинкiнази 1матишбом Мезилатом (1М) дозволяе досягти значного пригшчення Ph+ - пухлинного клону та сприяе вщновленню нормального кро-вотворення, що призводить до збтьшення три-валостi життя хворих [3]. 1матишб Мезилат - перший препарат, вживання якого у бшьшосп хворих в хрошчнш фазi (ХФ) ХМЛ призводить не тшьки до клшко-гематолопчноТ, а й до цитогене-тичноТ i молекулярноТ ремiсiТ [3, 5]. Однак части-на па^ен^в або нечутливi до препарату, або на ™ триваючоТ терапп втрачають досягнутий результат [6,7].
З метою визначення додаткових патогенети-чних та прогностичних факторiв, а також для оцшки ефективностi протипухлинноТ терапiТ проведено дослiдження продукцп цитокiнiв в дина-мiцi лкування ХФ ХМЛ iнгiбiтором BCR-ABL-тирозинкшази - lматинiбом Мезилатом.
Порушення балансу у системi цитокiнiв вважаеться важливим мехашзмом в розвитку ХМЛ, оскшьки цитокiни здатнi паракринно стимулювати рют неопластичних кл^ин, активувати антиа-поптознi фактори, порушувати регуляторы фун-кц1Т iмунноТ системи [1,2,9]. Пухлинна трансфор-мацiя гемопоетичних кл^ин також може бути пов'язана з аутокринною продукщею в пухлинних клггинах цитокiнiв, стимулюючих пролiферацiю та експресш Тх рецепторiв [2,6,8].
Мета дослщження
Визначити особливостi спонтанноТ секрецп прозапальних та протизапальних цитомшв iму-нокомпетентними клiтинами на рiзних етапах таргетноТ терапп iматинiбом у хворих в хрошчнш фазi ХМЛ для удосконалення прогностичних критерпв перебiгу захворювання та вщпов^д на терапiю.
Об'ект i методи дослiдження
КонцентрацiТ iнтерлейкiнiв (1Л), а саме 1Л-2, основних штерлеймшв запалення (1Л-1р, 1Л-6, 1Л-8), протизапальних iнтерлейкiнiв (1Л-4, 1Л-10), а також штерферону^ (IНФ-Y) i фактору некрозу пулин -а (ФНП-а) визначали у зразках сироватки периферiйноТ кровi (ПК) та кiсткового мозку (КМ) у 52 оаб, з них 26 оаб чоловiчоТ та 26 жшочоТ статi. Всi пацiенти знаходилися в хрошчнш фазi захворювання. Хворi були обстеженi до призна-чення специфiчноТ таргетноТ терапiТ, через 6, 12 та 24 мюя^в лкування 1М. Контрольну групу склали 45 практично здорових оаб (донори кро-
Bi). Обраний нами спектр штерлейкЫв, концент-раци яких ми визначали в зразках сироватки KpoBi хворих на ХМЛ in vitro на момент встанов-лення дiагнозу захворювання i протягом таргет-ноТ терапи найбiльш яскраво вщображають про-запальну, протизапальну, протипухлинну та ци-тотоксичну дiю iмунноТ вiдповiдi.
Кiлькiсну оцiнку концентраци в сироватц пе-рифершноТ кровi зазначених цитомшв проводили методом твердофазного iмунофeрментного аналiзу на аналiзаторi «MULTISKAN ASCENT» виробництва «LABSYSTEMS» (Фiнляндiя). Вико-ристовували тест-системи та контрольнi сироватки: 1Л-1Р, 1Л-2, 1Л-4, 1Л-6, 1Л-8, 1Л-10, ФНП-а, IНФ-Y «DIACLONE» (виробництво Фрaнцiя), згщ-но протоколiв до тест-систем. Результати реак-цп визначали на багатоканальному спектрофо-тометрi при довжинi хвилi 450 нм. За допомогою кaлiбрувaльноТ криво! розраховували концент-
Вмст циток
рацп зазначених цитомшв в пiкогрaмaх на 1 мл (пг/мл). Отримаш дaнi оброблен за допомогою статистичного aнaлiзу iз використанням програ-ми статистичноТ обробки даних STATISTICA 6.0 i методiв кореляцiйного i дисперсного aнaлiзiв.
Результати дослщжень та 1х обговорення
Застосування таргетноТ терaпiТ у хворих на ХМЛ призвело до значноТ рiзницi вмiсту проза-пальних, протизапальних штерлеймшв та IНФ-Y в сировaтцi кюткового мозку та перифершноТ кровi порiвняно з такими в дебютi захворювання.
Були порiвнянi показники сироваткових рiвнiв 1Л-1 в, 1Л-6, 1Л-8, 1Л-4, 1Л-10, 1Л-2, ФНП-а i IНФ-Y в групах хворих з ХФ ХМЛ до терапи 1М та через 6 - 12 - 24 мюя^в специфiчноТ протипухлинноТ терапи 1М. Середньогруповi значення рiвнiв ци-токiнiв залежно вщ термiну лiкувaння представлен в табл. 1-2.
Таблиця 1
у сироватц КМ хворих ХФ ХМЛ залежно eid термну лщвання
Концентрaцiя, пг/мл (КМ)
Цитокши 5n До терапп* 6 мюящв 12 мюяц^в 24 мiсяцi
M±SD M±SD M±SD M±SD
1Л-1 р 52 35,9 ± 5,54 20,9 ± 4,93** 13,9 ± 4,14** 9,5 ± 3,55**|
1Л-6 52 38,8 ± 3,30 29,6 ± 4,71** 21,9 ± 6,19** 14,3 ± 3,27**|
1Л-8 52 41,5 ± 2,33 29,6 ± 5,00** 22,8 ± 5,55** 15,4 ± 4,46**|
ФНП-а 52 1,3 ± 0,26 1,5 ± 0,29** 1,8 ± 0,31** 2,8 ± 0,67**t
1НФ-у 52 25,7 ± 5,65 34,0 ± 7,54** 48,7 ± 8,46** 53,4 ± 8,20**t
1Л-2 52 4,4 ± 0,88 8,6 ± 2,33** 11,8 ± 2,76** 13,8 ± 2,47**t
1Л-4 52 5,8 ± 0,57 2,9 ± 0,72** 2,5 ± 0,94** 2,6 ± 0,87**|
1Л-10 52 27,3 ± 4,54 24,1 ± 4,64** 17,6 ± 6,20** 11,6 ± 3,85**|
Примтка: * — представлено результати концентраци цитокiнiв до початку л^вання 1М;
**— вiрогiднiсть розбiжностей з показниками основно)' групи (до терапи) р < 0,001.
Таблиця 2.
Вмст цитокiнiв у сироватц ПК хворих ХФ ХМЛ залежно вiд термну лщвання
Цитокши Концентрация, пг/мл (ПК)
Контроль (n=45) M±SD до терапп** (n=52) M±SD 6 мiсяцiв (n=52) M±SD 12 мюяц^в (n=52) M±SD 24 мюяц (n=52) M±SD
1Л-1 р 3,02 ± 0,66 34,3 ± 4,50* 18,8 ± 4,74* 12,9 ± 3,40* 9,2 ± 3,51*t
1Л-6 13,0 ± 2,04 37,0 ± 3,49* 28,7 ± 4,64* 20,9 ± 6,22* 14,6 ± 3,00*t
1Л-8 9,0 ± 0,83 40,7 ± 2,18* 28,6 ± 4,42* 21,6 ± 5,73* 16,0 ± 4,19*t
ФНП-а 4,1 ± 0,65 1,3 ± 0,23* 1,5 ± 0,29* 1,8 ± 0,28* 2,9 ± 0,57*j
1НФ-у 78,4 ± 5,40 27,8 ± 5,64* 33,1 ± 7,40* 46,3 ± 8,45* 53,9 ± 7,86*|
1Л-2 13,3 ± 2,41 4,4 ± 0,76* 7,7 ± 2,04* 11,0 ± 2,72* 13,7 ± 2,39
1Л-4 3,5 ± 0,52 5,8 ± 0,57* 2,7 ± 0,63* 2,5 ± 0,84* 2,8 ± 0,84*||
1Л-10 9,1 ± 0,61 27,3 ± 4,54* 23,6 ± 4,33* 16,7 ± 5,71* 12,2 ± 3,72*t
Примтка: *— вiрогiднiсть розбiжностей iз показниками конг нтраци цитокiнiв до початку лкування 1М.
Як видно iз табл. 1-2, висок рiвнi спонтанно! продукци про-, та протизапальних штерлейкЫв, визначен в дебют захворювання, у бшьшосп па^ен^в через 6 мюя^в лкування, як у ПК так i в КМ, достовiрно знижувались. Найбтьш пщви-щеним до початку лкування був вмют 1Л-1р, йо-го рiвень перевищував показники контрольно! групи у 5,2 рaзiв. Через 6 мюя^в лкування кон-центра^я 1Л-1р знижувалась ~ у 2 рази. У групах па^ентв з бтьш тривалим перiодом лiкувaння (12 - 24 мюя^в) даний показник мав таку ж тен-денцш i з плином 24 мюя^в таргетноТ терaпiТ
>но)' групи р < 0,001; ** — представлено результати конце-
знизився у 3,7 рaзiв, але залишався достовiрно вищим порiвняно iз таким у контрольнш групi. Цi показники були зютавлеш з даними сироваткових рiвнiв 1Л-6 та 1Л-8, де також простежувалась залежнють вiд термiну лкування (рис. 1).
Так, концентрaцiя 1Л-6 у сировaтцi ПК i КМ на вах етапах лiкувaння достовiрно знижувалась, а через 2 роки вживання 1М максимально набли-зилась до вщповщних значень в контрольнш груш, але статистично достовiрно в^знялась i була пiдвищеною.
Рис. 1. Динaмiкa змн рiвня основних прозапальних iнтерлейкiнiв залежно eid термну лiкування Hai6imopoM тирозинюнази 1М.
В основнш rpyni вмют 1Л-8 перевищував норму у 4,5 рази, при цьому його piBeHb корелював i3 вмютом трансформованих Ph+ клiтин.
На першому етапi лкування (6 мiсяцiв) ми ви-значили достовiрну рiзницю рiвню продукцiï 1Л-8, а вже з плином 12 мюя^в протипухлинноï терапи' встановлено зниження даного показника у 1,9 рази, i через 24 мюяц лкування його рiвень ста-новив (15,4 ± 4,46) пг/мл, що значно нижче такого (40,7 ± 2,18) пг/мл в дебют захворювання i достовiрно вище (9,0 ± 0,83) пг/мл в контрольнш rpyni. Динам1чне зниження прозапальних цитом-
нiв на всiх етапах лкування, ймовiрно, свiдчить про регреаю запальноï реакцiï та безпосеред-ньо знижуе ризик виникнення септичних усклад-нень у хворих ХФ ХМЛ, як отримують препарат таргетноï терапи 1М.
Порiвняльний аналiз дослiдження рiвнiв вну-тршньо^тинно!' продукци' протизапальних ци-токiнiв також показав позитивну динамку змши вмiсту як 1Л-10, так i 1Л-4, ïх концентрацiï у про-цесi лiкування достовiрно знижувались (рис. 2).
30,00-
група Контроль хмл_0
□хмл_й
□хмл_12 хмл 24
Цитокши
Рис. 2. Динамка змiн рiвня протизапальних цитоюшв залежно eid термну лкування iнгiбimором тирозинюнази 1М.
Найбiльш виражена змша рiвня 1Л-10 ви-значена через 12 мюя^в терапи, а з плином 24 мюя^в лкування його вмiст знизився у 2,2 рази порiвняно iз таким до лкування i за середньог-руповим значенням становив (12,2 ± 3,72) пг/мл, що наблизило даний показник до контрольного рiвня (9,1 ± 0,61) пг/мл, але з великим ступенем достовiрностi залишався пiдвищеним.
Поряд iз цим вiдмiчено значне пригшчення
продукци 1Л-4, вже на першому етапi лiкування його вмiст знизився у 2,1 рази i не досягав рiвнiв контрольних значень. Така тенден^я спостер^ галась у продовж 12 - 24 мюя^в лкування.
Порiвняльний аналiз динамiки секреци 1Л-2 на фонi терапи 1М показав, що концентращя 1Л-2 в зразках сироватки ПК у хворих ХФ ХМЛ, впро-довж всього термшу лкування стрiмко зростала рис. 3.
15
14
13
12
11
ч
S
"15 10
с
е<Г 9
ч
нн I 8
И
С
7
6
5
4
3
12 24
tjrepami
Контроль Mean
Mean±0,95 Conf. Interval
Рис. 3. Динамка змн рiвню 1Л-2 залежно вiд
Так, з плином 6 мюя^в лкування, вмют продукци 1Л-2 у сироватц ПК достовiрно збiльшився у 1,75 рази порiвняно iз таким в дебют захворю-вання, а вже через 24 мюяц таргетноТ терапи концентрацiя 1Л-2 перевищувала показники його спонтанного рiвня у 3,11 разу та за середньогру-повим значенням становила (13,7 ± 2,39) пг/мл i досягла контрольного значення (13,3 ± 2,41) пг/мл. Поряд iз цим, на останньому етап досл^ дження (24 мiсяцi лкування) нормалiзацiя секреци 1Л-2 в межах (12 - 14) пг/мл визначена лише у 14 (26,9%) хворих ХФ ХМЛ, у 26 (49,9 %) оаб ви-явлено значно пщвищений рiвень 1Л-2, а у решти (12 пацieнтiв) (23,0%) встановлено зниження да-ного показника < 12 пг/мл. Аналогiчнi змЫи рiвня 1Л-2 виявленi також у сироватц КМ.
Зниження вмiсту протизапальних цитокЫв, властивих 2-му типу iмунноТ вiдповiдi, обумов-леноГ Т-лiмфоцитами -хелперами 2 типу (ТН2), у бтьшш мiрi 1Л-10, ймовiрно, сприяе пщвищен-ню секрецiТ 1Л-2, стимуляци продукци ФНП-а i IНФ-Y i, як наслщок, активацiТ механiзмiв проти-пухлинноУ цитотоксичностi. Доказом е встанов-леш кореляцiйнi зв'язки вмiсту 1Л-10 та 1Л-2,
термму л^кування на1б1тором тирозинкнази 1М.
ФНП-а i IНФ-Y. Так, з плином 24 мюя^в лкуван-ня, коефiцieнти кореляци CnipMeHa мiж piBHeM протизапального 1Л-10 та 1Л-2 = - 0,62 та вщпо-вiдно ФНП-а = - 0,42 i IНФ-Y = - 0,57, при р < 0,05.
Рiвeнь продукци ФНП-а i IНФ-Y у сироватц ПК та КМ на фон терапи 1М мае таку ж тенденцш до вiдновлeння, як i 1Л-2, як це наведено на рис. 4.
Найбтьш низький вмiст ФНП-а (1,3 ± 0,23) пг/мл визначено у гpупi пацiентiв з ХМЛ, як не отримували попереднього лкування в поpiвняннi з хворими, ям отримували таргетну тepапiю 1М у продовж 6, 12 - 24 мюя^в ((1,5 ± 0,29), (1,8 ± 0,28) та (2,9 ± 0,57)) пг/мл вiдповiдно, а також контрольною групою здорових осiб (4,1 ± 0,65) пг/мл. Встановлено достовipнe пiдвищeння се-редньогрупових значень ФНП-а на вах етапах дослiджeння, проте з плином 24 мюя^в лкуван-ня, його piвeнь залишався значно зниженим по-piвняно з показниками контрольно! групи (р < 0,001).
0
6
Рис. 4. Динамка змн рвня 1Л-2, ФНП-а i 1НФ^ залежно вiд термну л^вання н&бтором тирозинкнази 1М.
Лкування 1М у па^ентв з ХМЛ, також супро-воджувалось достовiрним пщвищенням сирова-ткових рiвнiв IНФ-Y. Так, через 6 мюя^в терапи його концентрацiя зростала до (33,1 ± 7,40) пг/мл, а через 12 мюя^в - до (46,3 ± 8,45) пг/мл, та з плином 24 мюя^в лкування становила (53,9 ± 7,86) пг/мл, що майже у 2 рази вище у порiв-нянн iз вiдповiдними показниками основно!' гру-пи (до лiкування), але у 1,5 рази нижче вiд конт-рольних значень.
Тенденцiя до вщновлення секреци сироват-кових рiвнiв дослщжених цитокiнiв, нормалiзацiя вмiсту 1Л-2 та пщвищення концентрацiй ФНП-а i 1НФ^ у хворих ХФ ХМЛ пюля терапи препаратами таргетно!' групи може бути проявом поступо-воТ нормaлiзaцil iмунноТ реaктивностi, а завдяки тому, що 1НФ^, у бтьшш мiрi ФНП-а, мають на-
правлену цитотоксичну дш на клiтини пухлинно-го клону, а також iмуномодулюючу та протиза-пальну влaстивiсть, що призводить до активацп мaкрофaгiв, нейтроф^в та ендотелiaльних кл^ тин, пщвищення Тх концентрaцiй ймовiрно свщ-чить про активацш мехaнiзмiв апоптозу/некрозу лейкемiчних клiтин на фонi терaпiТ.
Вщновлення рiвнiв прозапальних та протиза-пальних цитомшв залежали вiд термiну лкуван-ня i у процесi терапи 1М сприяли зменшенню ступеня цитокшового дисбалансу на всiх етапах лкування, про що свiдчить пiдвищення балансу 1Л-10/1Л-1 в та 1Л-10/ 1Л-8, а також поступове зниження величини шдексу 1Л-10/ФНП-а (у 5,01 рази) та 1Л-10/1НФ^ (у 4,4 рази) через 24 мюяц лкування 1М, табл. 3.
Таблиця 3
Показники спiввiдношення протизапального 1Л-10 до циток^в запалення 1Л-1в, 1Л-6,1Л-8, ФНП-а та 1НФ^ у сироватц перифершноТ кровi хворих ХФ ХМЛ
Контроль До терапи* 6 мю. 12 мю. 24 мю.
Показник (п=45) (п=52) (п=52) (п=52) (п=52)
М (Мin-Max) М М М М
1Л-10/ 1Л-1 р 3,16 1,65 - 5,88 0,81 | 1,30 1,35 1,42 |
1Л-10/ 1Л-6 0,75 0,48 - 1,25 0,74 0,83 0,82 0,84
1Л-10/ 1Л-8 1,01 0,82 - 1,36 0,67 | 0,84 0,81 0,77 |
1Л-10/ ФНП-а 2,25 1,30 - 2,86 22,83 Т 16,14 Т 9,46 Т 4,55 Т
1Л-10/ 1НФ-у 0,11 0,09 - 0,15 1,01 Т 0,76 Т 0,38 Т 0,23 Т
Примтка: * — представлено результати балансу цитокiнiв до початку л^вання 1М.
Пiдтвердженням достовiрностi отриманих ре-зультатiв е наявнють сильно!' прямо!' кореляцiï мiж рiвнем 1Л-10 та iндексом 1Л-10/ ФНП-а (rs = 0,90, p <0,001) та 1Л-10 та iндексом 1Л-10/ IНФ-Y (rs = 0,86, p <0,001), а також сильно!' зворотньоТ кореляци' мiж рiвнем ФНП-а i 1НФ^ та iндексом 1Л-10/ ФНП-а i 1Л-10/ IНФ-Y (rs = -0,76, p <0,001) вщповщно.
Необхiдно вiдмiтити, що значення балансу 1Л-10/ 1Л-8, якi у продовж 6 - 12 мюя^в лкування 1М стабiльно зростали та досягали нормальних значень, через 24 мюяц терапи були зниженими порiвняно i3 такими через 12 мюя^в лiкування, що ймовiрно е несприятливою ознакою.
Поряд iз цим, незважаючи на суттеве змен-шення ступеня цитокшового дисбалансу у процеа таргетноТ терапiï ХФ ХМЛ, нормалiзацiï ш-дексiв 1Л-10/1Л-1 р, 1Л-10/ФНП-а та 1Л-10/1НФ-у з плином 24 мюя^в лiкування 1М не вщбулось, цi показники не досягали нормальних значень. По-казник балансу 1Л-10/1Л-1 ß залишався суттево зниженим, а значення 1Л-10/ ФНП-а та 1Л-10/1НФ-Y - пом^но пiдвищеними.
Змiна продукцiï цитокiнiв залежала вщ вмiсту лейкоцитiв та наявност Ph+ пухлинного клону клiтин. Так у процеа лiкування 1М спостер^али велико!' сили кореляцiйнi залежностi вмюту Ph+ клiтин та рiвнiв про- та протизапальних цитом-нiв. Коефiцiент Спiрмена через 24 мiсяцi лку-вання становив при р < 0,05 для 1Л-1 ß = 0,72 та вщповщно 1Л-6= 0,55; 1Л-8 = 0,63; 1Л-10 = 0,74; 1Л-2 = - 0,79; ФНП-а = - 0,46; 1НФ^ = - 0,67. Для 1Л-4 на даному етапi лiкування не встановлено кореляцшного зв'язку з ктькютю Ph метафаз, rs = 0,08; р < 0,05.
У бшьшосп па^ентв на тлi лiкування 1М ви-явлено виражену позитивну динамку змш пока-зникiв цитокiнового статусу. Статистично значу-щими були змши вмiсту як про- так i протизапальних цитомшв. Концентрацiя 1Л-1 ß, 1Л-6, 1Л-8, а також 1Л-4 та 1Л-10 в сироватц ПК i КМ хворих на ХМЛ знижувалася. Лкування 1М також приз-вело до пiдвищення рiвнiв 1Л-2, ФНП-а та IНФ-Y. Виражена тенден^я до вiдновлення цитокiновоï продукци сприяла зменшенню ступеню цитом-нового дисбалансу, що пщтверджуеться пщви-щенням балансу 1Л-10/ 1Л-1 ß та 1Л-10/ 1Л-8 та зниженям величини шдекав 1Л-10 / ФНП-а i 1Л-10 / IНФ-Y.
Ефект ди 1М на цитокiновий статус залежав вщ термiну лiкування, його максимальна тера-певтична дiя, у нашому дослiдженнi, визначена з плином 24 мюя^в таргетноТ терапiï, та незважаючи на суттевi позитивнi змши секреци цито-кiнiв, концентрацiя основних прозапальних |Л-1р, 1Л-6, 1Л-8 та протизапального 1Л-10 залишалась пiдвищеною, а вмют ФНП-а i IНФ-Y - зниженим вщносно контрольних значень.
Змши рiвнiв цитокiнiв, окрiм 1Л-4, корелюють з вмiстом лейкоцiтiв та Ph + кл^ин, що свiдчить про взаемозв'язок концентрацш дослiджуваних цитокiнiв з масою пухлинноТ тканини, а полш-
шення цитокiнового статусу вiдбуваеться, ймов^ рно, за рахунок вiдновлення нормального гемо-поезу у процесi лкування 1М.
Пiдвищений спонтанний рiвень прозапальних 1Л-1 ß, 1Л-6, 1Л-8 та протизапальних 1Л-4, 1Л-10 i наступне виражене Тх зниження, а також норма-лiзацiя секрецiï 1Л-2 та пщвищення рiвнiв ФНП-а та 1НФ^, у хворих в ХФ ХМЛ, можливо, вщобра-жають змiну реактивност iмунноï вiдповiдi в процесi лкування та сприяють переключенню домiнуючого в дебют захворювання гуморального - ТН-2 типу на клiтинний, який обумовлю-ють Т-лiмфоцити хелпери 1 типу - (ТН-1) тип, що слщ вважати сприятливою ознакою, осктьки контроль за ростом i регреаею пухлин здшсню-ють Т-лiмфоцити, активуючи Т-кл^инну цитоток-сичнiсть та ^i механiзми протипухлинного за-хисту.
Мошторинг рiвнiв про- та протизапальних ци-токiнiв на рiзних етапах лкування може бути одним iз методiв спостереження направленостi iмунноï вщповд а також для прогнозу ризику розвитку iмуносупресiï та неспроможностi протипухлинного iмунiтету.
Висновки
1. 1матишб в якостi патогенетично направлено!' терапiï ХФ ХМЛ призводить до поступовоТ нормалiзацiï секрецiï як прозапальних 1Л-1 ß, 1Л-6, 1Л-8, так i протизапальних 1Л-4, 1Л-10 цитокiнiв, що полягае у зниженн Тх концентрацiï у сирова-тцi периферiйноï кровi та кюткового мозку хворих на ХМЛ i сприяе зменшенню ступеня цитокi-нового дисбалансу.
2. Таргетна терапiя 1М сприяе вщновленню рiвня 1Л-2 та стимуляци продукци 1НФ^ i, як на-слiдок, активацiï механiзмiв протипухпинноТ' ци-тотоксичностi. Максимальний терапевтичний ефект 1М встановлено iз плином 24 мюя^в лiку-вання.
3. Пiсля лiкування 1М в сироватцi периферш-ноТ' кровi i кiсткового мозку простежуеться змша реактивност iмунноï вiдповiдi, що, ймовiрно, проявляеться переключенням домiнуючого в дебют захворювання гуморального ТН-2 типу, на кл^инний ТН-1 тип, що слщ вважати сприятливою ознакою, так як контроль за ростом i регреаею пухлин здшснюють передуам Т-лiмфоцити.
4. Встановлено кореляцшш залежност вмiсту Ph + кл^ин та змiни рiвнiв цитокiнiв, що свщчить про взаемозв'язок концентрацiй дослщжуваних цитокiнiв з масою пухпинноТ' тканини, а полш-шення цитокiнового балансу вщбуваеться, ймо-вiрно, за рахунок вщновлення нормального ге-мопоезу в процеа лкування 1М.
Перспективи подальших дослiджень
Робота спрямована на полiпшення результа-тiв лiкування, профiлактику та мiнiмiзацiю розвитку ускладнень патогенетично!' терапи препаратами - шпб^орами тирозинкшази у хворих на
ХМЛ, а також визначення нових прогностичних показниш щодо вщповд на таргетну терашю ХМЛ та прогнозування nepe6iry захворювання.
Лпература
1. Бережная Н.М. Иммунология злокачественного роста / Н.М Бережная, В.Ф. Чехун. - К. : Наукова думка, 2005. - 786 с.
2. Бережная Н.М. Семейства интерлейкинов: биология и онкоге-нез / Н.М. Бережная. - К. : Наукова думка, 2013. - 575 с.
3. Goldman J. M. How I treat chronic myeloid leukemia in the imatinib era / J. M. Goldman // Blood. - 2007. - Vol. 110. - P. 2828-2837.
4. Guarini A. Phenotypic and functional characterization of the host immune compartment of chronic myeloid leukemia patients in complete hematological remission / A. Guarini [et al.] // Brit. J. Haematol. - 2001. - Vol. 113. - P. 136-142.
5. Hehlmann R. On behalf of the European LeukemiaNet: Chronic my-eloid leukemia / R. Hehlmann, A. Hochhaus, M. Baccarani // Lancet. - 2007. - Vol. 370. - P. 342-350.
6. Kantarjian H. M. New insights into the pathophysiology of chronic myeloid leukemia and imatinib resistance / H. M. Kantarjian [et al.] // Ann Intern Med. - 2006. - Vol. 145. - P. 913-923.
7. Kiani A. Normal intrinsic Th1/Th2 balance in patients with chronic phase chronic myeloid leukemia not treated with interferon-alpha or imatinib / A. Kiani [et al.] // Haematologica. - 2003. - Vol. 88. - P. 754-761.
8. Pawelek G. Cellular immune responces in autologous chronic myelogenous leukemia cells in vitro / G. Pawelek [et al.] // Cancer Immunol.Immunother. -2005. - Vol. 42. - P. 433-435.
9. Reuben G. Restoration of Th1 cytokine synthesis by T-cells of patients with chronic myelogenous leukemia in cytogenetic and
hematologic remission with interferon-a / G. Reuben [et al.] // Clin. Cancer Res. - 2000. - Vol. 6. - P. 1671-1677.
References
1. Berezhnaja N.M. Immunologija zlokachestvennogo rosta / N.M Berezhnaja, V.F. Chehun. - K. : Naukova dumka, 2005. - 786 s.
2. Berezhnaja N.M. Semejstva interlejkinov: biologija i onkogenez / N.M. Berezhnaja. - K. : Naukova dumka, 2013. - 575 s.
3. Goldman J. M. How I treat chronic myeloid leukemia in the imatinib era / J. M. Goldman // Blood. - 2007. - Vol. 110. - P. 2828-2837.
4. Guarini A. Phenotypic and functional characterization of the host immune compartment of chronic myeloid leukemia patients in complete hematological remission / A. Guarini [et al.] // Brit. J. Haematol. - 2001. - Vol. 113. - P. 136-142.
5. Hehlmann R. On behalf of the European LeukemiaNet: Chronic myeloid leukemia / R. Hehlmann, A. Hochhaus, M. Baccarani // Lancet. - 2007. - Vol. 370. - P. 342-350.
6. Kantarjian H. M. New insights into the pathophysiology of chronic myeloid leukemia and imatinib resistance / H. M. Kantarjian [et al.] // Ann Intern Med. - 2006. - Vol. 145. - P. 913-923.
7. Kiani A. Normal intrinsic Th1/Th2 balance in patients with chronic phase chronic myeloid leukemia not treated with interferon-alpha or imatinib / A. Kiani [et al.] // Haematologica. - 2003. - Vol. 88. - P. 754-761.
8. Pawelek G. Cellular immune responces in autologous chronic myelogenous leukemia cells in vitro / G. Pawelek [et al.] // Cancer Immunol.Immunother. -2005. - Vol. 42. - P. 433-435.
9. Reuben G. Restoration of Th1 cytokine synthesis by T-cells of patients with chronic myelogenous leukemia in cytogenetic and hematologic remission with interferon-a / G. Reuben [et al.] // Clin. Cancer Res. - 2000. - Vol. 6. - P. 1671-1677.
Реферат
ИЗМЕНЕНИЯ СЕКРЕЦИИ ПРОВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ И ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЦИТОКИНОВ В ПРОЦЕССЕ ТАРГЕТНОЙ ТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКОЙ МИЕЛОИДНОЙ ЛЕЙКЕМИИ
Шляхтиченко Т.Ю., Дягиль И.С., Минченко Ж.Н., Дмитренко И.В., Федоренко В.Г., Дмитренко Е.А.
Ключевые слова: хроническая миелоидная лейкемия, цитокины, интерлейкины, иммунный ответ, таргетная терапия.
Нарушение баланса в системе цитокинов считается важным механизмом в развитии ХМЛ, поскольку в основе большинства онкогематологических заболеваний лежит опухолевый процесс, развивающийся из иммунокомпетентных клеток и их предшественников. Опухолевый рост вызывает нарушение в системе цитокинов, что проявляется дисбалансом их регуляции и продукции. Цитокины обладают способностью паракринно стимулировать рост неопластических клеток, активировать антиапоп-тозные факторы, нарушать регуляторные функции иммунной системы. Опухолевая трансформация гемопоэтических клеток также может быть связана с аутокринной продукцией в опухолевых клетках цитокинов, стимулирующих пролиферацию и экспрессию их рецепторов. Определение особенностей секреции иммунокомпетентными клетками провоспалительных и противовоспалительных цитокинов в процессе таргетной терапии больных с ХМЛ позволяет расширить представления о значении иммунологической компоненты на формирование резистентности к терапии иматинибом и усовершенствовать спектр диагностических и прогностических критериев течения заболевания и эффективности лечения.
Summary
CHANGES IN SECRETION OF PRO-INFLAMMATORY AND ANTI-INFLAMMATORY CYTOKINES DURING TARGETED THERAPY OF CHRONIC MYELOID LEUKAEMIA
Shlyakhtychenko T.Y., Dyagil I.S., Minchenko J.N., Dmytrenko I.V., Fedorenko V.G., Dmytrenko Е.А. Key words: chronic myeloid leukaemia, cytokines, interleukins, immune response, targeted therapy.
The impairment of balance in cytokine system is considered to be an important mechanism in the development of chronic myeloid leukaemia (CML) as most timorous haematological processes are known to result from immunocompetent cells and their predecessors. Tumour growth leads to the violation in the functioning of cytokine system followed by the imbalance in their regulation and production. Cytokines are able to stimulate the growth of neoplastic cells by paracrine way, to activate anti-apoptotic factors, to impair the regulation of immune system functions. Tumour transformation of hematopoietic cells can also be related to autocrine production of cytokines in tumour cells that stimulates proliferation as well as the expression of their receptors. Determining the peculiarities of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines secretion by immunocompetent cells during the target therapy for CML patients can extend the understanding of the contribution of immune components in the formation of resistance to imatinib therapy and improve range of diagnostic and prognostic criteria of the disease and treatment effectiveness.
