CC BY
13что, в свою очередь, ведет к формированию социальной солидарности. в обществе.
References
1. Dovgaleva I.V. Social practices of adaptation: identification discourse: abstract of thesis Cand. Philos. Sciences Tver', 2010. 25 p. [Published in Russian]
2. Dobrikova K.A. Cultural implementation of tolerance models (on the material of the English language). Chelyabinsk State University Bulletin. 2014. Vol. 7 (336). 158-161 pp. [Published in Russian]
3. Kleiberg Yu. A. Tolerance and destructive tolerance: concept, approaches, typology, characteristics. Society and Law. 2012. Vol. 4 (41). 329-334 pp. [Published in Russian]
4. Fedorova S.A. Tolerance as a spiritual and moral quality of an individual. Works of Bratsk State University. Series: Humanities and Social Sciences. 2012. Vol. 1. 146-148 pp. [Published in Russian]
5. Kasianova E.I., Vinogradova N.I. Theoretical analysis of communicative tolerance. Scholarly Notes of Transbaikal State University. 2014. Vol. 4 (57). 2834 pp. [Published in Russian]
6. Zhdanova I.I. Tolerant newspaper discourse (based on the material of the Russian-language foreign press): abstract of thesis ... Cand. Philol. Sciences. Murmansk, 2015. 24 p. [Published in Russian]
7. Yudina O.I. Axiological aspect of ethnic tolerance. Modern problems of science and education. 2014. Vol. 4. 52-60 pp. [Published in Russian]
8. Mogilevich B.R. Communicative tolerance discourse. Moscow State University Bulletin. Series 18. Sociology and Political Science. 2016. Vol. 22. № 3. 192 - 201 pp. [Published in Russian]
9. Karasik V.I. Language circle: personality, concepts, discourse. Moscow: Gnosis, 2004. 390 p. [Published in Russian]
10. Klimenko E.V. Ethnic differences and tolerance: on the problem of developing social and cultural programs for the formation of interethnic tolerance. Bulletin of Saint Petersburg State University of Culture. 2012. Vol. 3 (12). 46-50 pp. [Published in Russian]
GENRE PARADIGM OF KAREL ZAP'S WRITING
Kost S.
Senior Lecturer at the Department of Foreign Languages Lviv University of Trade and Economics Lviv, Ukraine
ЖАНРОВА ПАРАДИГМА ТВОРЧОСТ1 КАРЕЛА ЗАПА
Кость C.C.
старший викладач кафедри iноземних мов Львгвський торговельно-економiчний yHiверситет
Львiв, Украша
Abstract
Karel Zap is a well-known writer and activist of the Czech national revival of the 1830s and 1860s. The article analyses the genre paradigm of K. Zap's work. The author argues that K. Zap was attentive to the choice of the optimal form of embodiment of the content. Most frequently he used such genres as sketch (in particular, its varieties, such as travel, local history, history and art), review (mostly literary) and chronicle. Among his works is a documentary narrative. The content of this genre as a form of text organization was determined by such factors as the national sense of the author, the deep understanding of space-time, the intelligibility of narration, the presence of the author's «I».
Анотащя
Карел Зап - ввдомий лггератор i дыч чеського нацюнального ввдродження 30-60-х рошв Х1Х столитя. У статп проаналiзовано жанрову парадигму творчосп К. Запа. Авторка доводить, що К. Зап був уважним до вибору оптимально! форми втшення змюту. Найчастше вш використовував так жанри, як нарис (зо-крема, таш його рiзновиди, як подорожнш, краезнавчий, юторико-мистецтвознавчий), огляд (переважно лггературний), хрошка. Серед його творiв е i документальна повють. Змютовшсть жанру як форми ор-гашзацп тексту зумовлювали таш чинники, як нацюнальне почуття автора, глибоке розумшня часопро-стору, доступшсть викладу матерiалу, наявшсть авторського «Я».
Keywords: Karel Zap, Czech national revival, romanticism, genre paradigm, space-time, comparative literature studies.
Ключовi слова: Карел Зап, чеське нацюнальне вщродження, романтизм, жанрова парадигма, часо-проспр, порiвняльне лггературознавство.
Вступ. Карел Зап - ввдомий лтгератор i д1яч че-ського нацiонального ввдродження 30-60-х рошв Х1Х столiтгя. Його творчють мало дослвджена. Зга-дки про нього знаходимо у працях i листуваннi су-часнишв - К. Гамчка-Боровського, Ф. Палаць-кого, Й. Юнгманна. Про К. Запа як «свилого мужа» згадав I. Франко у статп «Лiтературне ввдродження полуднево! Русi i Ян Коллар», належно оцiнивши внесок К. Запа в укра!нське вiдродження. Згадували про К. Запа й iншi укра!нсьш дослвдники (П. Гон-тар, М. Крт, В. Моторний). Окремi аспекти твор-чостi дослвджували чеськ1 дослвдники I. Горак, В. Гостiчка, К. Паул^ Л. Фейгл. Серед них найб№шо! уваги заслуговуе праця I. Горака «Три чеськ1 пись-менники в Галичинi» [1]. I. Горак сформулював кь лька важливих тез щодо творчостi К. Запа: идеалом молодого К. Запа був нацюнальний письменник; К. Зап поеднував патрютичш прагнення з науковими цiлями; К. Зап був безпристрасним i не боявся ви-словлювати правду; вш свiдомо висвiтлював у сво!х публжащях будительськ1 тенденци. I. Горак сформулював доволi цiкавi думки про творчий метод К. Запа, його стиль, жанровi ознаки публiкацiй. Проте ця загалом слушна оцiнка творчосп К. Запа не позбавлена i безпвдставних тверджень. Так, I. Горак уважав, що К. Зап вузько, а саме в етнографiч-ному сенсi, розумiв поняття «нацюнальшсть», вба-чав вияв нацiонального лише в народнш творчостi. Не зм^ I. Горак правильно з'ясувати i жанрову природу тих 11 роздшв, з яких складалися «Мандрiвки i прогулянки по Галицькш землi» - вiн визначив !х як фейлетони.
У контекстi порiвняльного лiтературознавства К. Зап цiкавий для нас тим, що його творчють -одна iз важливих сторшок юторп чесько-укра!нсь-ких лiтературних взаемин, що у його свiтоглядi вь дбулася еволюцiя ввд нереально! й утошчно! конце-пцп слов'янсько! взаемносп Я. Коллара до нацюна-льно! ще!, що його внесок у формування й збереження чесько! нацюнально! iдентичностi був значним, а у свгт означено! проблеми - тим, що К. Зап був новатором у жанрових пошуках. Пи-тання жанру (його вибору, еволюци, iсторично! та нацiонально! зумовленосп, естетичних, тзнаваль-них чи психолопчних аспектiв) нiколи не втрачали актуальности Творча людина, яка споглядае й т-знае буття та хоче його вщтворити, неминуче сти-каеться з першочерговою проблемою: якою мае бути форма тексту, як i що показати (бо наше мис-лення не сприймае буття як хаос, як непов'язаш м1ж собою окремi факти i поди), як узгодити побачене i пiзнане буття з жанровими вимогами до тексту.
Мету статт ми вбачаемо в тому, щоб визна-чити жанрову парадигму i природу творчостi К. Запа та щейно-концептуальш особливостi його пу-блiкацiй.
Методи досл1дження. У статп використано контактологiчний, типологiчний методи, етноiма-гологiчний та генологiчний пiдходи.
Основна частина. У випадку К. Запа ми маемо справу з рiзними сферами творчо! дiяльностi. Це неминуче спонукало К. Запа до осмислення й аргу-
ментованого вибору жанру сво!х публiкацiй. Досль дник жанрового спектру публiкацiй К. Запа повинен взяти до уваги те, що вибiр жанру зумовлений не лише характером об'екта, але й задумом автора, не лише його ерудищею, а й нацюнальною специ-фiкою, вимогами нацюнального ввдродження. Треба взяти до уваги й той факт, що в середиш Х1Х столiття система жа^в у лiтературi лише форму-валася. До речi, сучаснi дослiдники вважають, що «новочасне лiтературознавство стало свщком при-наймнi трьох потужних вибух1в, як1 дощенту зруй-нували жанрову iерархiю i спричинили кризовi явища в генологi!. Тi руйнiвнi вибухи припали на перюд свiтоглядних i стильових переломiв: вiд кла-сицизму до романтизму, вiд позитивiзму до модер-нiзму i ввд модершзму до постмодершзму» [2, с. 197].
У середовищi чеських iсторикiв лтгератури доби ввдродження мало займалися теорiею жанрiв. Наприклад, Й. Добровський, автор «1стори чесько! мови та лггератури» (1792), подiлом лiтератури на жанри не цiкавився. Теоретичним проблемам лгге-ратурних жанрiв уже бiльше уваги придав Й. Юн-гманн, йдеться про його працю «Словеснiсть або збiрка прикладiв з коротким коментарем про стиль» (1820), друге видання ще! працi - 1845 рш, трете -1846 рiк, але вже iз змiненим подзаголовком («Сло-веснiсть або Наука про красномовство прозове, по-етичне i мовознавче зi збiркою прикладiв у вiршо-ваному i невiршованому мовленнi»). (У рубрищ «Подорожнi нариси» Й. Юнгманн згадав i «Манд-рiвки i прогулянки по Галицьк1й землi» К. Запа, бо вважав !х взiрцем подорожнього нарису). Проблематики жа^в стосувалася i праця Й. Юнгманна «Iсторiя чесько! лiтератури або систематичний огляд чеських творiв з короткою iсторiею нацi!, освiти i мови» (1825).
У жанровому вщношенш щкава вже перша велика праця К. Запа - «Дзеркало життя Сходно! £в-ропи» (1843-1844). Першi два томи мають спiльну назву «Картини, повiстi, анекдоти з нацюнального i суспiльного життя» (1843). Щоправда, назва не щ-лком адекватно передае жанрову палитру текстiв, умщених у книзi. Рiч у пм, що цi тексти К. Заповi не належать. Це, по суп, антолопя, а К. Зап висту-пав як перекладач, редактор i упорядник. Видання цiкаве, бо в передмовi К. Зап зазначив: «...я бажав би якнайшвидше ознайомити наших читачiв iз кра-!нами Схщно! Свропи, з народами, як1 найбшьше спорiдненi з нами, з !хшм суспiльним життям, характером, звичками i звичаями, з !хньою долею й ю-торичними пам'ятками» [3, с. V]. Мовою сучасного порiвняльного лггературознавства можна сказати, що К. Зап прагнув створити лiтературний етнообраз цих народiв. Перекладаючи твори представнишв ш-ших нацiональних лiтератур для ще! антологi!, К. Зап мав на меп ще одне - збшьшити кiлькiсть праць чеською мовою. Проте К. Заповi як упорядниковi не вдалося зiбрати так1 публтацп, як1 би у сво!й су-купностi i незалежно вiд жанру, предмету розмови, теми творили б систему i показали основт супере-чностi, проблеми, тенденци, типи людських харак-
терiв рiзних народiв початку 40-х рошв Х1Х сто-л1ття. Авторам публiкацiй не вистачало, крiм гли-бинного осмислення того, що вони описували, i ро-зумiння вторичного часу, i вмiння поеднати час i простiр, осмислити те, що можна охопити поняттям часопростору (хронотопу), поняттям, яке згодом у науковий оби- упровадив М. Бахтiн. Тепер лггерату-рознавцi активно використовують поняття хронотопу (хронотошчностГ) як ознаки художнього ба-чення, належно оцiнивши його методолопчну спроможнiсть й естетичну цшнють. Хронотошч-нiсть бачення i воображения буття i була прита-манна К. Заповг Це особливо ввдчутно в третьому томi «Дзеркала життя Сходно! £вропи» - у «Манд-рiвках i прогулянках по Галицькш землЬ> (1844). У цьому томi К. Зап описав побут, звича! мешканцiв (украíнцiв, поляков, частково i евре!в).
Свропейський (i чеський, зрозумшо) читач се-редини Х1Х столптя мав змогу читати «Мiй подорожай журнал» Й. Гердера, «Подорож до 1тали» Й. Гете. Образ мандрiвника вiн мiг спостерiгати i в працi Я. Коменського «Лабiринт свiту i рай серця», описав свою подорож до 1тали Я. Коллар. 1841 року вийшов друком подорожиiй нарис Й. Гурбана «Ма-ндрiвка словака до слов'янських братш у Чехií i Морави». Написано його щиро, емоцiйно, але з огляду на змiстовнiсть, на суспшьну значущiсть по-рушених проблем цей подорожиш нарис значно по-ступався подорожшм нарисам, з яких складалися «Мандрiвки i прогулянки по Галицькш земт».
Жанровою особливiстю подорожиiх нариав К. Запа була не лише докладна й скрупульозна фжса-щя (звичав, одягу, побуту, архiтектури, народних тсень, колядок, взаемин). Спостережливiсть, дета-льнiсть, документальна фiксацiя побаченого поед-нувалися у К. Запа з осмисленням контексту, з на-маганням окреслити окремi факти у широкий сис-темi зв'язк1в. Це можна назвати повнотою авторського бачення, а якщо керуватися вимогами литературно! етноiмагологií, то треба визнати, що К. Зап описував той край, який був для нього якщо й не «чужий», то «шший». З одного боку, це розу-мiния й воображения «iншого» змiцнювало нацю-нальну iдентичнiсть автора, а з шшого, вiн намага-вся зрозумiти нацюнальш особливостi етносiв Га-личини. Певна естетизащя нового, невiдомого, що К. Зап бачив у мультинацюнальнш та мультикуль-турнiй Галичинi, не завадила йому зауважити i факти сощально1' несправедливостi, а мали вони м1ж-нацiональний характер (зверхие ставлення польсь-кого суспiльства до укранського не узгоджувалося iз романтичною концепщею слов'янсько1' взаемно-стi; К. Зап як романтик i гуманiст прагнув гармони й справедливостi у мiжслов'янських взаеминах).
К. Зап культивував й iншi види нарису - крае-знавчий, iсторико-мистецтвознавчий. Наприклад, «Спогади про Львiв», що появилися в журналi «Casopis Ceskeho museum» 1845 року - це не спогади в буквальному розумшш, а саме краезнавчий нарис, де автор своерщно тлумачить часопроспр Львова. К. Зап поеднав географiчний опис мiста iз описом суто етнографiчним (розповiдав про звича1', святкуваиия Великодия), мистецтвознавчим (опис
архггектури Львова), а також 1 з юторичним екску-рсом. Таке вклинения вторичного наративу давало змогу 1 авторов!, й читачев! подумати над проблемою нац!онально! щентичност! м!ста, яке свого часу заснували укра!нськ! княз!. Таким чином, К. Зап сприймав Льв!в як текст, як топос, але укра!н-ський у минулому ! мультинац!ональний та мульти-культурний у сучасному. Ось чому у сприйманн! Львова з боку К. Запа як складного тексту ми ба-чимо не дескриптивний шдхвд, а есенц!ал!стський, аналгшчний, намагання зрозум!ти !сторичну суть мюта як тексту, як контексту, семантичне поле якого охоплюе !сторичн!, нацюнальш, мистецьш, краезнавч!, побутов! пласти.
К. Зап часто використовував жанр краезнав-чого нарису. Лише до журналу «Svëtozor», який ви-ходив за редакщею П. Шафарика, в!н написав по-над амдесят публ!кац!й про пам'ятки сакрально! арх1тектури Чех!! - «Тинський храм у Праз!» (1854), «Празький храм св. В!та» (1858), «Каплиця св. Хреста ! св. Катерини в Карлштайш» (1858) та ш.
Зазначимо, що К. Запов! йшлося не лише про розширення знань з !стор!! р!дно! земл!. Справжш ц!нност! й вдейно-виховш смисли були значно гли-бшими й юторично важлив!шими, хоча !нод! були приховаш за розпов!ддю про звичайн! факти й деталь Р!ч у пм, що К. Зап постшно намагався наго-лосити на тому, що чеський народ мае велик! юто-ричш й культурн! традици (К. Зап походив !з шме-цькомовно! родини ! н!коли не заперечував значення шмецько! культури в юторп Чех!!', в!н був толерантним у ставленш до !нших народ!в). Просто як л!тератор ! мандр!вник в!н ф!ксував побачене, сприймаючи його в контекст! цшшсних та вдейних смисл!в чеського нац!онального в!дродження.
Щкавою в цьому сенс! е й велика праця К. Запа та Ф. Мжовца «Старожитност! й пам'ятки земл! Че-сько!» (1860-1864), яку вш завершив п!сля смерт! свого молодшого колеги ! сп!вавтора. У цш прац! К. Зап продовжував традиц!! П. Шафарика («Слов'янськ! старожитност!»), Ф. Палацького («Опис Чеського корол!вства»). За жанром публжа-ц!!' ще! прац! можна в!днести радше до юторико-ми-стецтвознавчого нарису, в якому документальн!сть, наукова доступн!сть ! професшшсть оц!нки поедну-еться з оповвдшстю. У цих публ!кац!ях пом!тне ба-жаиия К. Запа збагатити жанров! можливосп нарису: в!н використовував р!зш легенди, пов!р'я, як! стосувалися того чи шшого об'екта опису, цитував згадки про цей об'ект у лтгератур!. Такий прийом використано в опис! замк!в, ратуш, костел!в, мюте-чок («Храм св. Барбори в Кутнш Гор!», «Б!ла Гора б!ля Праги», «Дечин» та ш.). Про кожен об'ект К. Зап писав так, шби в!н був сввдком под!й, ба б!льше - вш розпов!дав про це в контекст! конкретно! юто-рично! ситуацп. Якщо в подорожн!х нарисах «Ман-др!вок ! прогулянок по Галицькш земл!» можна зауважити репортажшсть як !хню оргашчну ознаку, то в краезнавчих й юторико-мистецтвознавчих нарисах шзшшого пер!оду можна зауважити б!льшу заглиблен!сть в !сторичну сутшсть предмета роз-мови. Ц!кавими у жанровому сенс! е п краезнавч!
нариси, що !х К. Зап написав у формi путiвникiв («Опис столицi Королiвства чеського Праги», «Прага. Опис королiвського мiста Праги для шозе-мщв та мiсцевих», «Пупвник по ПразЬ»), бо помь тне прагнення автора белетризувати, «олггерату-рити» оповiдь.
У жанровш палiтрi публiкацiй К. Запа присут-нiй також огляд. К. Зап друкував огляди польсько! лтгератури не лише у чеських журналах «Kvety», «Ceska vcela», «Vlastimil», «Casopis Ceskeho museum» - «Короткий огляд найновших творiв польсько! лiтератури» (1838), «Польська лиера-тура» (1839), «Найнов^ польськ1 твори» (1839), «Огляд сучасно! польсько! лiтератури аж до 1842 року» (1844), надрукував статтю «Про духовне i по-етичне життя польського народу» (1840). К. Зап опубл^вав огляд польсько! лiтератури i в часописi визначного поета шршського руху Станка Враза «Kolo». Безперечно, публжацп К. Запа про поль-ську лiтературу треба розглядати у контекст слов'янських взаемин, вони сввдчать про К. Запа як про такого прихильника iде! слов'янсько! едносл, який прагнув, щоб взаемини були рiвноправними i справедливими. Його публжацп вiдзначалися ува-гою до факпв польського лiтературного процесу та грунтовним знаниям усiх етапiв розвитку польсько! лтгератури, яку вiн високо ощнював за патрiотизм i нацiетвiрну роль. К. Зап наголошував на провщнш ролi польсько! лiтератури у слов'янському свiтi, зо-крема в захвдних i пiвденних слов'ян. Вiн високо оцшював творчють А. Мiцкевича i представник1в «укра!нсько! школи» в польськш лiтературi.
Про те, що К. Зап надавав великого значення iсторичнiй оповiдi й пошукам оптимального жанру для !! втшення, сввдчить поява «Чесько-моравсько! хронiки» (1862-1872). К. Зап мав попереднишв i в чеськiй iсторiографi!, i в кторичнш прозi. Це Кос-мас, який писав свою «Хрошку» в Х1-Х11 ст., це перша вiршоваиа хронiка Далiмiла в XIV ст., т. зв. «Празька хрошка» Б. Пiсаржа, «Чеська хронiка» (1537) Б. Бшьовського, «Хронiка заснування землi чесько! та !! перших мешканщв» (1539) М. Кутена, «Хронiка чеська» (1541) В. Гайека. Нацiетвiрний шдхвд К. Запа до iсторичних i суспiльних проблем найбiльшою мiрою проявився в «Чесько-моравсь-к1й хронiцi» - це була найбшьша за обсягом i остання праця К. Запа, що завершувала творчий шлях автора. К. Зап писав у передмовi про важливе завдання i значення нацiонально! хрошки, яка пiсля Бiблi! повинна бути в кожнш родинi, а кожен син i дочка повиннi з не! дiзнаватися про долю впчизни, дiяльнiсть предков, !хню мораль i спосiб життя. Вiн зазначав: «Нащональна хронiка повинна бути дже-релом любовi до вiтчизни i ам'!, повинна роздму-хувати iскру святого вогню, що його називаемо па-трiотизмом» [4, с. 1]. У передмовi К. Зап сформу-лював калька положень, як1 й творили концептуальну основу «Чесько-моравсько! хро-шки»: 1) попереднiх хронiк уже замало, щоб задо-вольнити запити вимогливiшого часу (тобто сучас-носп), бо обмеженiсть, яка зв'язувала дух хрошке-рiв, несумлiннiсть i легковажшсть, з якою вони
описували народ i нацiю, лише викликають неспо-к1й у думках кожно! свщомо! людини; 2) хронiка, яка б лише описувала подш за подiею, але не дбала про внутршнш зв'язок мiж ними, яка б не зобра-жала характери i мотиви вчинк1в, не пропонувала б читачам сучасного погляду на давнш устрiй дер-жави i наци - така хрошка не вщповщала б m су-часностi, m потребам народу; 3) хронiкер нишшшх часiв (а К. Зап саме таким себе i вважав) мусить знати, чого вiд нього очшуе наука, вiн мае оволо-дгга обширним iсторичним матерiалом, а до свое! мети прямувати так, щоб читач цього навиъ не за-уважив, щоб читач сам захоплювався чи насоло-джувався подiями, як1 описуе хрошкер; через це в хронiцi нема мюця для науково-довiдкового апа-рату; 4) хронiкер до певно! мiри повинен мати свободу, а в тих випадках, коли не вистачае джерел, оповвдь можна доповнювати вiддаленими в часi аргументами, але обережно, не на шкоду юторичнш правдi; 5) сьогодш хронiка повинна бути iстинним юторюписанням, справдi суто нацiональним. Останне концептуальне положения найважливiше, воно однозначно сввдчить не лише про нацiетвiрну спрямовашсть усiе! працi, але й про нащональну iдею як концептуальну основу вторичного нара-тиву К. Запа. «Хрошка» К. Запа - це не суто нау-кова праця, !й притаманна публiцистичнiсть, це !! органiчна риса. У жаирi хрошки як рiзновиду iсто-ричного твору К. Зап на основi докуменпв виклав iсторiю Чех^'. Жанр хрошки К. Зап обрав саме тому, що це дало йому змогу: 1) звернутися до всього чеського сусшльства як до читацько! аудитори; 2) по-казати юторш чесько! нацй' в1д !! початшв i розпо-вiсти про !! найважливiшi подй'; 3) поеднати ютори-чний наратив з популярнiстю викладу; 4) осучаснити минуле намаганням вщродити тради-цiйнi цiнностi чесько! наци.
Про жанровi пошуки К. Запа сввдчить i поява звичаево! повюп «Гальшка, княжна з Острога», яку К. Зап написав на основi польських документаль-них джерел.
Висновки. Творчiсть К. Запа стосувалася рiз-них сфер лггературно-документально! й науково-популярно! дiяльностi. Це спонукало його до ви-бору оптимально! форми втiления змюту. Вiн вико-ристовував так1 жанри, як подорожиiй нарис (е шд-стави назвати його одним iз основоположников цього жанру в чеськш лiтературi й публiцистицi), огляд (лггературний). Те саме стосуеться й жанру хрошки, який К. Зап використав в «Чесько-морав-ськш хронiцi», особливо якщо йдеться про компо-зищю твору та белетризацiю змiсту. Найважливiшi види нарису, найбiльш характернi для К. Запа, - по-дорожш, краезнавчi, iсторико-мистецтвознавчi. Змiстовнiсть жанру як форми оргашзацп текстiв К. Запа зумовлювали нацiональне почуття (патрiо-тизм) як похвдне вiд нацiонально! ще!, вiдчуття ча-сопростору, узгодженiсть мiж задумом i можливос-тями аудитори (звщси яснiсть, доступнiсть у ви-кладi складного матерiалу), наявнiсть «Я» (присутшсть автора), використання таких мовних i лiтературних засобiв, як1 забезпечували полiфонi-чне звучання твору та розумшня його сутi.
References
1. Horäk J. Tri cesti spisovatele v Halici. Närodopisny vestnik ceskoslovansky. Roc. X. Praha: Spolecnost närodopisneho musea ceskoslovanskeho; 1915. S. 101-156 [Published in Czech].
2. Budnyi V, Ilnytskyi M. Porivnialne literaturoznavstvo: pidruchnyk. [Comparative
literature studies]. Kyiv: Vydavn. dim «Kyievo-Mohyl-ianska akademiia»; 2008. 430 s [Published in Ukrainian].
3. Zap K. Zrcadlo ziwota na wychodni Ewrope. Sw. I. Obrazy, powesti a anekdoty z narodniho a spolecenskeho ziwota. Praha: Pospisilowa knihti-skarna; 1843. 171 s [Published in Czech].
4. Zap K. Cesko-moravska kronika. Kn. 1. Praha: Nakladem knehkupectvi I. L. Kober; 1862. 1086 s [Published in Czech].
FEATURES OF PLAYBACK OF THE EDUCATIONAL TEXT BY FOREIGN STUDENTS
Ngo Thi Yen
FSBEI HE "State Institute of Russian Language named after A.S. Pushkin", Moscow
ОСОБЕННОСТИ ВОСПРОИЗВЕДЕНИЯ УЧЕБНОГО ТЕКСТА ИНОСТРАННЫМИ
СТУДЕНТАМИ
Нго Тхи Иен
Аспирант, ФГБОУВО
«Государственный институт русского языка имени А.С.Пушкина», Москва
Abstract
This article examines the problems of the educational text in teaching foreign students. A range of issues related to the need to form speech competence in foreign students is determined. Difficulties that foreign students have in reading, understanding and reproducing the educational text are analyzed. Possible ways of solving these problems are suggested using props and key phrases.
Аннотация
В настоящей статье рассматривается проблематика учебного текста при обучении иностранных студентов. Определяется круг вопросов, связанных с необходимостью формирования у иностранных студентов речевой компетенции. Анализируются трудности, возникающие у иностранных студентов при чтении, понимании и воспроизведении учебного текста. Предлагаются возможные пути решения этих проблем с помощью использования опор и ключевых фраз.
Keywords: foreign students, educational text, typical phrase, text perception, semantic segment, theory of speech activity, support, thinking and speech.
Ключевые слова: иностранные студенты, учебный текст, типовая фраза, восприятие текста, смысловой отрезок, теория речевой деятельности, опоры, мышление и речь.
На современном этапе развития высшего образования в России одной из важнейших задач является привлечение иностранных студентов для обучения в отечественных вузах. Иностранный студент, обучающийся в российском высшем учебном заведении, не только осваивает основы будущей профессиональной деятельности, но и становится культурным, духовно-богатым человеком, готовым к диалогу культур в межнациональной среде.
В статье «Русский язык как иностранный: к вопросу выбора педагогических технологий» Е.А. Ве-ликанова обоснованно утверждает, что «совершенствование преподавания русского языка как иностранного является одной из концептуальных задач, способствующих сохранению, распространению и развитию русской культуры» [Великанова, 2015, с. 197].
Учебный текст мы выделяем в качестве объекта исследования, так как он расширяет профессиональные компетенции обучаемых и способствует
совершенствованию их языковых знаний и навыков.
В настоящее время существует достаточное количество работ, посвященных исследованию учебного текста. Серьезный вклад в его изучение внесли: Е.А. Баженова, С.А. Вишнякова, Н.И. Жин-кин, Н.Д. Зарубина, И.А. Зимняя, М.Н. Кожина, З.И. Клычникова, Н.М. Лариохина, И.А. Мазаев, Р.И. Малевич, Н.А. Метс, Е.И. Мотина, И.Г.Проскурякова и др. Отечественная психолингвистика представляет значимый интерес в общем научном пространстве; высокую частотность цитирования имеют труды И.Н. Горелова, Е.Н. Винар-ской, П.С. Выготского, Н.И. Жинкина, А.Н. Леонтьева, они в большей степени переведены на западные языки.
Цель данной статьи - рассмотреть особенности воспроизведения учебного текста иностранными студентами.
