CC BY
46
ICTopiq медицини
History of medicine
ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
ЧАБАН М.1, ШЕВЦОВА З.2, ГАПОНОВ В.3
1Редакця обласноi газети «Зоря», м. Днпропетровськ, Украна
2ДУ «1нститутгастроентеролопi НАМН Украни», м. Днпропетровськ, Украна
3ДУ «Днпропетровська медична академ'я МОЗ Укра/ни», м. Днпропетровськ, Украна
ЗЕМСЬКИЙ ЛкАР i ДРАМАТУРГ
Резюме. Проведено вивчення життево!дол'1 та профеайно! дяльност земського лкаря, доктора медицини, судового експерта, громадського дяча, письменника, неординарно! особистост Гоигор'т Максимовича Бораковського (1846-?). Вiн зробив вагомий внесок у розвиток земсько! медицини на Кате-ринославщинi (сучасна Днiпропетровщина). Григорiй Бораковський завщував дльницею та земською лiкарнею в Новомосковську протягом 27 роюв, виконав значну кльксть оперативних втручань. Його як експерта залучали до складних судових справ. Пiзнавальне значення мають його звти про вщрядження до клнкМоскви, Одеси, Палестини, Праги. Лкар Г.М. Бораковський займае такожпочесне м'юце в укра!нсь-кй драматурги. Вн е автором багатьох водевiлiв, комедй iдрам (найвизначнiша з них — «Маруся Чурай»). Ключовiслова: Бораковський, земськийлкар, драматург, Новомосковськ, Катеринославщина (Д^про-петровщина).
До 170-pi44q з дня народження Г.М. Бораковського
Григорш Максимович Бораковський народився в 1846 рощ в Павлоградi (сучасна Дншропетровщина). Батьюв р!д був i3 чершпвських дворян, а мати — з пав-лоградсько! купецько! сш'1. Григорш залишився без батька з шести роюв. З тих тр про його майбутне тур-бувалася мати. Початкову освггу юнак здобув у мюцевш земсьюй школ1 З 1856 року продовжив навчання в Ка-теринославсьюй чоловiчiй пмнази. Автором и проекту був архитектор 1.Н. Скотников, а нагляд за споруджен-ням здшснював архитектор А.М. Достоевський, рщний брат великого письменника. В 1957 рощ пмназш ш-спектував попечитель Одеського навчального округу вь домий хирург М.1. Пирогов. Разом з шшими пмназиста-ми Григорш брав участь у домашшх виставах. З усп1хом грав у росшських та украшських комедиях («Простак», «Сватання на Гончарiвщ», «Кум мiрошника» та шших). Пiд час навчання в пмнази Бораковський написав 8 дра-матичних творiв. Через 7 роюв, у 1863 рощ, вш заюнчив навчальний заклад iз вiдзнакою (срiбною медаллю) [1].
В 1864 рощ Григорш Бораковський вступив на ме-дичний факультет Харювського унiверситету. Навчання тривало 5 рок1в. Юнак займався поглибленим ви-вченням медицини й опубл^вав сво! роботи за фахом у часопиш «Медицинский вестник». Маючи схильнiсть до литературно! творчоста, брав участь у виставах сту-дентського драмгуртка [2]. Пiсля заюнчення ушверси-тету (1869 р.) наш земляк одружився та по!хав на Во-линь, де 1,5 року служив повгговим лiкарем. Пiсля цього повернувся на рщну Катеринославщину. З 1872 року служив лшарем у земств^ активно працював над
Адреса для листування з авторами: Шевцова Зоя
ДУ «1нститут гастроентерологи НАМН Украши» Украша, 49074, м. Дншропетровськ, пр. Газети «Правда», 96 Е-mail: gastrodnepr@i.ua
© Чабан Н., Шевцова З., Гапонов В., 2016 © «Гастроентеролопя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
докторською дисертацieю, яку успiшно захистив i отри-мав ступiнь доктора медичних наук. Бораковський був статським радником, шспектором народних училищ у Харков1 Лiкар мав гарнi можливостi для кар'ерного росту, але смерть дружини змiнила плани. Новомо-сковська земська управа залучила молодого спещалюта до розробок заходiв щодо полiпшення повггово! лшар-сько! служби. З 1873 року Григорш Максимович заиду-вав дтьницею та земською лiкарнею в Новомосковську протягом 27 роив. А дтьниця — це велика частка по-вiту, йому пiдпорядкована.
Ось цитата зi звiту Новомосковсько! повггово! земсько! управи Новомосковському ХХ черговому поветовому земському зiбранню за 1884—1885 рр.: «Согласно постановления XIX очередного земского собрания на заседании 24 октября 1884 года весь уезд разделен на 4 врачебных участка. 1-й участок. Местожительство врача в г. Новомосковске, им заведует врач Г.М. Бора-ковский, в этот участок входят 10 волостей с населением 40 539 д(уш). Участок этот занимает своим пространством южную часть уезда, отделяясь почти прямой линией, проведенной чрез г. Новомосковск от границы Павлоградского уезда у Карабиновки до реки Днепра у с. Мануйловки. Самое большое протяжение его в длину от Карабиновки до д. Вороной Любимовской волости 80 верст и в ширину от Новомосковска до с. Эн-генфельд Хорошевской волости 85 верст» [3]. Складно уявити собi ниш дтьницю в понад 40 тисяч населення з одним земським лшарем.
А ось вщомосп про виконання Григорieм Бораковсь-ким оперативних втручань у медичному звт Новомо-сковського повиу за 1890 рш: «В минувшем году врачом Бораковским при больнице было произведено 55 случаев операций, из коих 4 акушерских и 51 хирургических; более замечательные из них были: эмбриотомия, 5 ампутаций конечностей, 9 удалений злокачественных опухолей. Из 24 случаев удаления доброкачественных опухолей — 9 крупных опухолей. Вообще же в больнице ежегодно совершается такое же значительное число оперативных случаев. Если подвести итог за все время существования больницы (с 1873 года), то число дойдет до 800 операций, которые произведены заведующим все это время больницею врачом Бораковским» [4].
В особистому житп у Григорiя Максимовича вщ-булися позитивш змши: одружився вдруге, складав плани на подальше щасливе шмейне життя. Але знову зла доля — померла друга дружина, на його руках за-лишилося п'ятеро дггей. У 1893 рощ Катеринославську чоловiчу пмназш закшчив Олександр Бораковський, можливо, його син. Григорш Максимович неодноразово робив подальш1 спроби влаштувати особисте життя. Невдалим був його третш шлюб, мiж подружжям не юнувало взаеморозумшня, i невдовзi сiм'я розпа-лася. Свою особисту i побутову невлаштовашсть вiн переборював роботою на медичнш стезi та лггератур-нiй нивь Наприкiнцi 1896 року Григорiю Бораковсь-кому довелося стати учасником Всеросшського з'!зду сифiлiдологiв у Петербурзi. Його як експерта залучали до складних судових справ. Послугами знаного лшаря
Корпус Дшпропетровсько)' медично/ академИ (колишня Катеринославська чолов'ма пмназ1я). Фото 2014 року
користувалися люди рiзних верст населення, включа-ючи мюцеву знать. Вш !здив по селах Новомосковщи-ни, Слобожанщини, Полтавщини з метою проведення заходiв щодо полiпшення медичного обслуговування населення [5].
Новомосковська жшоча прогiмназiя
В 1878 роцi молодого визнаного тридцятирiчного лiкаря Григорiя Бораковського обрали головою нагля-дово! (ошкунсько!) ради Новомосковсько! чотирикла-сно! жшочо! пропмнази. На цiй посадi вш залишився аж до 1900 року. Про дiяльнiсть цього навчального закладу Григорш Максимович дав шформащю на Ошкун-ськiй радi в 1888 рощ: «В настоящее время Новомосковская женская прогимназия есть единственное в городе и уезде среднее учебное заведение, которое в течение 11-летнего своего существования служило рассадником просвещения в среде местного населения. Из него в течение этих лет вышло 76 учениц, окончивших курс, из которых более 10 были учительницами в сельских школах уезда и города. Сначала в нее поступали только дети городского населения, а затем и из уезда стали поступать ученицы от дворянского до крестьянского сословий» [5]. Прогiмназiя знаходилася в будинку, що належав полтавськш купчиш М. Труховськш. При на-вчальному закладi Бораковський створив драматичний гурток i залучив до учасп в ньому сшвробггаиыв i стар-шокласникiв. Для постановок вш пропонував поряд iз класичними i сво! драматичнi композицГ!. Без сум-нiву, громадська робота Григорiя Максимовича у цьому учбовому закладi мала позитивш наслщки.
Збори за кордон
З метою шдвищення професiйноl майстерносп та рiвня знань Г.М. Бораковський виршив по!хати за кордон. На той час зiрватися з мюця земському лiка-ревi було не так просто. Для цього необхщна була зго-да колег-лiкарiв. Тому почалося все 1 липня 1898 року. Того дня вщбулося сптьне засiдання Новомосковсько! земсько! управи i лiкарiв повiту. Наприкiнцi зас!дання прибув i тодiшнiй голова повiтово! земсько! управи 1ван Петрович Магденко, батько якого лишив спогад про
Корпус колишньо/ Новомосковсько/ земсько/ л'1карн'1. Фото 2015 року
зусщч з Михайлом Лермонтовим на Кавказi. Цей же Магденко вщомий i тим, що сто роюв тому за намовою Дмитра Яворницького передав до Катеринославського крайового музею iм. Поля цшне козацьке вбрання, яке довгими роками збериалося в !х родинi i за яким довго полював збирач козаччини Яворницький.
Ось як Г.М. Бораковський пояснював свое праг-нення по!хати у вiдрядження: «У меня явилась мысль, хотя бы при помощи затрат своих собственных средств, побывать хотя в одной из таких клиник и там присмотреться к тамошним методам лечения, там проштудировать диагностику кожных болезней. Я остановился на поездке в Пражский университет, где клиника ведется на национальном языке, и избрал летние месяцы, когда теоретический курс не читается, когда слушателей несравненно меньше, осмотр больных и наблюдение доступнее, да и в отношении наших местных служебных занятий летнее время представляет более свободы для врача по отсутствию эпидемий и меньшему наплыву больных в рабочую пору» [6].
З'!зд лiкарiв прийняв ршення про необхщнють закордонного вщрядження Г.М. Бораковського.
Середня школа № 8, б1блютека-ф1л1ал № 3 (у минулому — Новомосковська жноча пропмназ'я). Фото 2015 року
Це визнало i земське зiбрання, яке просило управу вщ-найти для цього кошти. Використовуючи таку нагоду, лiкарi поклопоталися перед наступним земським зь бранням про заснування посади другого лшаря (уявпъ часи, коли повиове мюто Новомосковськ мало лише одного лшаря). Вш би, мовляв, i ми замшяти лiкарiв при !х вщпустках, вiдрядженнях тощо. Тим часом ко-леги Бораковського склали графiк пршзду дiльничних лiкарiв на час його вщсутносл з 10 липня до 10 жовтня 1898 року. Ось така непроста була в та часи процедура по!здки лшаря у вщрядження.
Серед прокажених ерусадиму
Григорш Бораковський потрапив до брусалиму, де йому вдалося побачити нiмецький притулок для хворих на проказу. В ньому виявилося 37 хворих рiзно-го типу. Притулок понад 15 роюв очолював шмецький лшар Енслер, який добре вивчив цю галузь медицини. «Примiщення облаштоване добре, — нотував лiкар з берегiв Самари, — утримуеться щодо гiгiени чудово, але лiкування в сенсi терапевтичному не ведеться жод-ного. Доктор Енслер, випробувавши уш рекомендованi засоби, не бачив вщ них жодного випадку вилiкування. Я нагадав йому зашб за розробкою професора Петерсе-на, що використовуеться у нас (у Калшюнсьюй лшар-нi), i вiн обiцяв його випробувати».
Головна маса хворих на проказу знаходилася в Пале-стинi бiля брусалима, неподалiк вiд села Скудельничо-го (продовження Йосафатово! долини). Тут турецький уряд сконцентрував усе населення брусалима з проказою. У будинках, що нагадували казарми й окремi хатини, знаходилося понад сто чоловк: рiзного вiку та з рiзними типами прокази. У це вогнище прокази ль кар Бораковський зми потрапити лише за допомогою турецьких жандармiв i лiкарського помiчника, якого люб'язно запропонував йому турецький колега. Про-тягом чотирьох дшв Бораковський вивчав вщмшш оз-наки захворювання, щоб потiм зумiти дiагностувати цю хвороби у себе на батьювщиш, якщо виникне необхщ-
Колишн1й будинок мсько/ б'1рж'1. За радянських част кнотеатр «Модерн», ниш — «Авангард». Фото 2015 року
Сучасний кооперативний коледж економки та права ¡мет С.В. Литвиненка (у минулому — будинок учительсько/ семшарп). Фото 2015 року
нють. Наражаючись на небезпеку захворгти, укра!нсь-кий лшар зiбрав матерiал iз виразок i вузлiв прокази, зробив фотознiмки та мшроскошчш препарати, як в разi необхiдностi можна було б порiвняти з випадка-ми, що траплялися в його повiтi. Бораковський вважав здйснену ним по!здку до Палестини корисною для ор-гашзацй лшування хворих на проказу. Лiкар з Укра!ни вважав лепроспiроз не заразною (при дотриманш необ-хщних умов), але спадковою хворобою.
У Злалй Праз1
З Яффи пароплавом «австршського Ллойда» (суд-нохщна компанiя була заснована 1833 року) Григорш Бораковський вирушив у Салошки. Звщти через Маке-донiю, Болгарiю, Сербiю i Вщень вiн прибув до Праги. Дорогою у залiзничному вагонi лшар зустрiвся з одним студентом-галичанином, який йому дуже допомiг зорieнтуватися в незнайомiй у всiх вщношеннях мю-цевостi. У Празi завдяки йому Бораковський був представлений доктору Мрачеку, завщуючому госпiтальною клшкою шкiрних хвороб, а згодом уже професоровi Рiттеру, котрий вiдвiдував шпиталь i клiнiчнi вщдтення всього тричi на тиждень. Шпитальна клiнiка знаходила-ся у старому мiстi (один iз районiв Альштадг/Altstadt), у примщенш, перебудованому зi старого будинку, при-чому облаштованому всiма найновiшими пристроями. Тут лiкар з Укра!ни побачив душ з тиском рiзних атмосфер, ванни звичайш, паровi й сухи Помiтив навiть щось схоже на впчизняну лазню (номерну), в яый хворих на-милювали милом, а потам поддавали тривалiй да тепла — при деяких хронiчних висипаннях, екземах тощо.
Лiкар Бораковський пригадував: «Облаштування пiсля Вщня бтьшо! лшарняно! установи для шкiрних хворих у Празi викликане, як меш пояснили, тieю об-ставиною, що в Богеми сила-силенна робiтникiв у руд-нях i заводах, яы, працюючи при висоый температурi в пилу, диму й шших поганих умовах заводського працi, дають великий матерiал рiзних захворювань шк1рними хворобами, не тльки висипань, але й рiзних виразок, опiкiв, поранень тощо» [6]. Особливу увагу Бораковсь-
кий у Празi придiлив вивченню фшвщв, як1 викори-стовуються для очищення води.
У Бiлокам'янiй
Наукова по!здка Григорiя Бораковського мала на мета також вщвщання лiкарень, де використовува-лися найпередовiшi методи лiкування в галузi терапи та диагностики сифшсу. Так1 лiкувальнi заклади в Роси знаходилися в Петербурзi, Москвi та Одес1 Григорiй Максимович обрав лшарш московськ1, з-помiж яких видiлив провщну М'ясницьку лiкарню на 400 лiжок, очолювану професором Московського унiверситету О.1. Поспеловим. Туди i вирушив лшар з Присамар'я.
Бораковський писав: «Для того, щоб потрапи-ти до наших росшських клiнiк i лiкарень, доводиться проходити багато митарств i скрутних формальностей, перш шж лiкаревi поталанить отримати дозвт на вх1д до не!. Завдяки сприянню добрих знайомих, яы мають помггае становище в Мос^ серед мiського самовряду-вання, я зм1г добитися цього в три дш. Перше, що впадало в очi в сифштичнш лiкарнi, — це повна вщсутнють втирань шро! ртутно! мазi. Замють ртутних втирань роб-ляться виключно пiдшкiрнi впорскування ртутних солей» [6].
Пюля наукового вiдрядження
11 листопада 1898 року Григорiй Бораковський на черговому зiбраннi звiтував перед колегами, яы так великодушно вщпустили його у тримiсячне вщряджен-ня, про шдсумки свое! по!здки. Свш виступ вiн сын-чив такими словами: «Що стосуеться до недолшв мо!х щодо не викладу, а спостереження i дослщження, то щ недолiки, цi помилки, прошу вибачити; це була перша по!здка з нашого повпу, перший досвiд на цьому шляху, i мо! помилки послужать на користь наступним мо!м товаришам, по майбутнiх для них вщрядженнях» [6].
Наступного року лшар 1-! дiльницi Бораковський звиував на з'!здi лiкарiв Новомосковського повпу. Грунтовна доповiдь зайняла 30 сторшок i присвячува-лася його по!здщ протягом трьох лiтньо-осiннiх мiсяцiв (з 10 липня по 10 жовтня 1898 року) до Москви, Одеси, Праги i Палестини. Збори лiкарiв Новомосковського повiту, вислухавши доповiдь Бораковського, ухвалили подяку лiкаревi за доповщь i виявили бажання надру-
Будинок земсько1 управи на площ1 Перемоги (в минулому — Соборнй). Фото 2015 року
Новомосковська швейна фабрика (м/'сце колишнього м1ського цвинтаря). Фото 2015 року
кувати и в загальному звiтi управи. Саме завдяки цьому мудрому ршенню е змога нинi повнiстю ознайомитися зi звiтом Бораковського щодо його по!здки. Черга для наукового вщрядження наступного року була надана лiкаревi М.А. Милостанову.
Лiтературна дiядьнiсть
Незважаючи на велику зайнятiсть лiкарською дiяль-нiстю, Григорiй Бораковський з юнацьких роыв знахо-див час i для улюблено! лиературно! справи. За основу сво!х творiв вiн брав поди реального життя, мiсцевий побут, звича! та обряди Присамар'я, колоритну мову простого люду. У передмовах автор писав: «Я беру до сво!х творiв так! правдивi случа!, котрi доводиться бачити сво!ми очима тепер, i вивiв сво!х геро!в такими ж, як !х тепер бачив, через те й мова !х така, якою вони справдi балакають тепер». При необхщносл письмен-ник пояснював читачам, що ди вщбуваються в одному з сш поблизу Самари [7].
Лшар Г.М. Бораковський — автор багатьох во-девiлiв, комедiй i драм. Серед них п'еса-жарт у двох дiях «Як жшки чоловшв морочать». У кiнцi тексту вказа-но: «Новомосковськ, Катеринославська губернiя. 1872 рк». Заслуговуе на увагу психолопчна драма «Як долi немае — то й щастя минае» (1887). Згодом вш написав «Рiздвяний театр» — оперетку на одну дш за мотивами М. Гоголя, видану в 1886 рощ ки!вською книгарнею П.Ф. Панчешникова (на 41 сторшку). Щкавим виявив-ся водевiль «Де двое цiлуються, третiй губ не простя-гай» (на 54 сторшки), який ттьки через два роки був дозволений Одеською цензурою до друку (19.03.1888). З-тд його пера вийшли жарт-водевiль на одну дш «За-коханий жид», психологiчна драма «З моря житейсько-го» (1886), жартiвливi твори «Оказiя з пампушками», «Оказiя з нiмцем», «Як на лобi роги ростуть» (1886), «Лихом щастя не добудеш» (1887) та шшь Було в нього багато мотивiв для сенсацiйних драм iз практики лка-ря-кримiналiста.
Найвизначнiшим його твором е юторична драма «Маруся Чурай» (1887), в основу яко! покладено роз-повiдь старого полтавського козака. Дуже схвально вiдгукнувся про цей твiр 1ван Франко: «...Шестиакт-
ною драмою «Маруся Чурай» Бораковський довiв, що в нього не «талантець», а справжнiй драматичний талант..» Шсля смертi Бораковського на цю тему класик укра!нсько! драматурги М. Старицький написав драму пщ назвою «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорнищ» (1892). У 1890 рощ Бораковський створив свою остан-ню п'есу «Старi до молодих не шдгортайтесь». За життя письменника ттьки одне зiбрання п'ес було видане у Львовi — «Збiрник драматичних творiв» (1888). Твор-чiсть Г.М. Бораковського високо ощнювали його колеги та сучасники. Лiтературний критик Омелян Огоновсь-кий так писав про нашого земляка: «Бораковський за-ймае почесне мюце в ютори нашо! лiтератури. Його iм'я можна написати поруч з iменами сучасних укра!нських драматургiв: Карпенка-Карого, Старицького, Кропив-ницького...» [8].
Останнi роки
Укра!нська лiтературна енциклопедгя (1988, т. 1) повщомляла, що Григорiй Бораковський помер у 1890 рощ в Новомосковську. У книзi «Енциклопедiя укра!-нознавства» подано так: «1846—?». А вперше хибна дата смерп Бораковського з'явилася в першому виданнi Укра1нсько1 радянсько! енциклопедГ! ще понад пiв-столитя тому (т. 2. — К., 1960) i звiдтодi кочуе по шших столичних енциклопедичних виданнях: в Украшському радянському енциклопедичному словнику (1-ше вид., 1966; 2-ге вид., 1986), другому виданш УРЕ тощо. А тим часом Бораковський прожив як мМмум на 10 роыв бтьше, устшно працюючи земським лiкарем. I ттьки 1900 року зв]льнився з ще! посади. У серпнi 1900 року Бораковський вже не фиурував на сптьному засхдан-нi Новомосковсько! земсько! управи i лiкарiв. У звт Новомосковсько! повiтовоl земсько! управи за 1900 рк: засвiдчено, що «больничный врач Бораковский оставил службу, и его место занял врач 2-го участка Сечкарев» [9]. Можна припустити, що мешкав вщомий у мюта ль кар Бораковський на вулищ Сiчовiй (сучаснiй вулицi Головка), де оселялися поважнi особи мюта.
До нашого часу в Новомосковську збереглися бущв-лi перiоду, коли жив Бораковський. Серед них Тро!ць-кий собор, будинки земсько! управи, мюько! ратуш, чоловiчо! гiмназi!, жшочо! прогiмназi!, учительсько! се-
Новомосковський музей ¡стори та краезнавства гменI Петра Калнишевського. Фото 2015 року
мшари, ремiсничого училища, синагоги, музично! ко-манди, мiсько! бiржi та земсько! лiкарнi, а ще приватнi будинки, дороги тощо. Новомосковський краезнавчий музей ютори та краезнавства iменi Петра Калнишевсь-кого знаходиться в будинку земського лiкаря М.Я. Дуб-ровського. У березш 1942 року вш разом iз родиною був розстртяний нiмецько-фашистськими окупантами. Фрагментом пошуково! роботи, яку проводять сшв-робiтники, е вивчення дiяльностi подвижникiв освiти та медицини.
Сильки рок1в прожив Григорiй Бораковський — остаточно невщомо. Так званий мюький цвинтар у Новомосковську, на якому поховали Бораковського, знаходився вздовж колишньо! Лихополевсько! вулиц1 (нин1 — Сучкова). У часи шдусщально! розбудови м1-ста кладовище знесене, на цьому мющ збудовано мюце-ву швейну фабрику. Метричш книги цвинтарно! церкви мюта, на жаль, не збереглися.
Проведене дослщження повертае з небуття 1м'я григор1я Максимовича Бораковського, який че-сно i сумл1нно служив на нив1 земсько! медицини та укра!нсько! драматург!!. Вивчення життево! дол1 та професшно! д1яльност1 земського лiкаря, доктора медицини, судового експерта, громадського дiяча, письменника, неординарно! особистоси мае не тльки шзнавальне, а й виховне значення. Видання повно-го зiбрання твор1в григор1я Бораковського сприяло б увiчненню його пам'ятi. Ниш плануеться встановлен-ня меморiальних дошок там, де вш працював: на мюь-
к1й лiкарнi та колишнш ж1ноч1й прогiмназi! (нин1шн1й школ1 № 8).
Список лператури
1. Чабан М. Григорт Бораковський // Птахи з гтзда Приднтров'я. — Днтропетровськ: Днтрокнига, 2005. — С. 243-249.
2. Джусов А.Б. Iсторiя Новомосковська. — Арт-прес, 2011. — С. 478-482.
3. Отчет Новомосковской уездной земской управы Новомосковскому XX очередному уездному земскому собранию (за 1884—1885 гг). — Екатеринослав, 1885. — С. 153.
4. Отчет Новомосковской уездной земской управы Новомосковскому XXVI очередному уездному земскому собранию за 1890 год. — Екатеринослав, 1891. — С. 149-150.
5. Отчет Новомосковской уездной земской управы Новомосковскому XXIV очередному уездному земскому собранию за 1888год. — Екатеринослав, 1889. — С. 369-372.
6. Отчет Новомосковской уездной земской управы Новомосковскому XXIV очередному уездному земскому собранию за 1898 год. — Часть 2. — Новомосковск, 1899. — С. 323.
7. Бойко Л. Драматург Присамар 'я // Зоря. — 5 березня 1988. — С. 3.
8. Огоновський О. Iсторiя лтератури руськог. — 1889. — С. 908-934.
9. Состав медицинского персонала // Отчет Новомосковской уездной земской управы за 1900 год. — Часть 2 и 3. — Новомосковск, 1901. — С. 194.
Отримано 13.04.16 ■
Чабан Н.1, Шевцова З.2, Гапонов В.3
''Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепропетровск, Украина
2ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепропетровск, Украина 3ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепропетровск, Украина
ЗЕМСКИЙ ВРАЧ И ДРАМАТУРГ
Резюме. Проведено изучение жизненного пути и профессиональной деяльности земского врача, доктора медицины, судебного эксперта, общественного деятеля, писателя, неординарной личности Григория Максимовича Бораковского (1846—?). Он сделал весомый вклад в развитие земской медицины на Ека-теринославщине (современная Днепропетровщина). Григорий Бораковский заведовал участком и земской больницей в Новомосковске в течении 27 лет, выполнил значительное количе-
ство оперативных вмешательств. Его как эксперта привлекали к сложным судебным делам. Познавательное значение имеют его отчеты о командировках в клиники Москвы, Одессы, Палестины, Праги. Врач Г.М. Бораковский занимает почетное место и в украинской драматургии. Он автор многих водевилей, комедий и драм (наиболее известная из них — «Маруся Чурай»).
Ключевые слова: Бораковский, земский врач, драматург, Новомосковск, Екатеринославщина (Днепропетровщина).
Chaban M.1, ShevtsovaZ.2, Haponov V.3
1Editorial Staff of the Regional Newspaper «Zoria», Dnipropetrovsk, Ukraine
2State Institution «Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Healthcare of Ukraine», Dnipropetrovsk, Ukraine
3State Institution «Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Dnipropetrovsk, Ukraine
ZEMSTVO DOCTOR AND DRAMATIST
Summary. The study of the life and professional activity of Hryhorii Maksymovych Borakovskyi (1846—?), zemstvo doctor, doctor of medicine, forensic expert, public figure, writer, extraordinary personality, has been carried out. He made a significant contribution to the development of zemstvo medicine in Katerynoslav-Dnipropetrovsk region. Hryhorii Borakovskyi headed the district and zemstvo hospital in Novomoskovsk for 27 years, performed a large number ofsurgeries. As an expert, he was
invited to participate in complicated forensic cases. His reports about visits to hospitals in Moscow, Odesa, Palestine, Prague are of educational importance. Doctor H.M. Borakovskyi also occupies an honorable place in Ukrainian dramaturgy. He is an author of many vaudevilles, comedies, and dramas (the most famous one is «Marusya Churai»).
Key words: Borakovskyi, zemstvo doctor, dramatist, Novomoskovsk, Katerynoslav-Dnipropetrovsk region.
