CC BY
83
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ТА ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Андрш Богданович Наконечний,
аспрант
На^ональний ушверситет «Одеська юридична академ'т», м. Одеса
УДК 349.412.2 (477)
ЗЕМЛ1 П1Д ПАМ'ЯТКАМИ АРХЕОЛОГИ: АКТУАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА СУДОВО1 ПРАКТИКИ
Стаття присвячена дослвдженню земель пiд пам'ятками археологи. Проведено аналiз !х правового статусу мкця серед основних категорiй земель Укра!ни. Пропонуеться вирiшення основних законодавчих проблем та усунення недолiкiв у судовому розглядi вiдповiдних катего-рiй справ.
Ключов1 слова: пам'ятки археологи, примусове ввдчуження, земельш дiлянки, земельне зако-нодавство, судова практика.
Вивчення юторп розвитку кожного народу становить не лише науковий штерес, а й мае велике практичне значення. Свого часу О. Довженко писав: «Народ, що не знае свое! юторп, е народ слшщв». Зв1сно, у народу без свого минулого просто немае майбутнього. Вивчення юторп можливе шляхом досл1-дження вщповвдних об'ект1в культурно! спадщини. Укра!на, як кра!на з без-перечно давньою 1 славною ютор1ею, мае на сво!х теренах велику юльысть пам'яток культури. Звкно, багато таких пам'яток культури все ще приховаш в1д людства шд шарами земл1 на р1знш глибиш.
Основним способом виявлення археолопчних пам'яток е проведення археолопчних розкопок на землях, шд якими вони знаходяться. Захист та збере-ження об'ект1в археологГ! в штересах нишшнього 1 майбутшх поколшь е одним 1з головних завдань держави в сучасних умовах. Проте археолопчш пам'ятки
е особливим видом пам'яток, виявити та ощнити яы може лише спеща-лют-археолог, невмiле ставлення до них чи земель, шд якими вони розмщеш, призводить до втрати таких об'еклв назавжди. Тим не менш, лише завдяки археологiчним дослiдженням вдалося ввднайти поселення трипiльськоí куль-тури, сюфського народу та iнших дописемних цивШзацш на територií Украíни (у тому числ одну iз найдавшших на територи бвропи стоянок людини, якiй бiльш нiж мiльйон роюв - бiля с. Королеве Закарпатсько' областi). У зв'язку з цим особливо'' уваги заслуговуе законодавче забезпечення охорони земель шд пам'ятками археологи та чггке визначення Тх правового статусу.
Зпдно з чинним законодавством Украши, землi пiд пам'ятками археологи становлять особливу шдкатегорш земель. Так, земельне законодавство ввдносить вказаш землi до складу земель кторико-культурного призначення. Вiдповiдно до ст. 53 Земельного кодексу Украши до земель кторико-куль-турного призначення належать земл^ на яких розташоваш пам'ятки культурно'!' спадщини, !'х комплекси (ансамбл^, iсторико-культурнi заповiдники, iсторико-культурнi заповiднi територи, охоронюваш археолопчш територи, музе'! просто неба, меморiальнi музе'-садиби [1]. Особливу увагу правовому статусу цих земель придшив законодавець у Закош Украши «Про охорону культурно!' спадщини» ввд 8 червня 2000 р. Так, зпдно з ч. 5 ст. 17 зазначеного Закону земл1, на яких розташоваш пам'ятки археологи, перебувають у дер-жавнш власностi або вилучаються (викуповуються) у державну власшсть в установленому законом порядку, за винятком земельних дшянок, на яких розташовуються пам'ятки археологи — поля давшх битв [2]. Ще одним iз основоположних нормативно-правових актiв у сферi охорони об'ектiв археологи е Закон Украши «Про охорону археолопчно' спадщини» вiд 18 березня 2004 р. [3]. Тим не менш, останнш практично не мктить положень щодо правового статусу земель археологи (за винятком норм про проведення розкопок та шших земельних робгг, ввдведення земель), i як стверджують спецiалiсти археологiчноí та музейно'' справи, в основному носить декларативний характер [4] й не забезпечуе реального захисту [5].
Розпочинаючи аналiз правового статусу земель, на яких розташоваш пам'ятки археологи, зазначимо, що у чинному законодавствi простежу-ються проблеми правового та судового характеру, яш потребують нагального виршення.
Перш за все слвд указати на вiдсутнiсть будь-якого визначення поняття земель археологи. Законодавець оперуе рiзними термшами щодо цiеí категорий охоронюванi археологiчнi територи, земл^ на яких розташованi пам'ятки археологи, зона охорони археолопчного культурного шару, землi археологи та iншi. Тому важливо нормативно закршити одну назву ще' дефiнiцГí та и визначення з огляду на вищезазначеш закони. Але чи не найголовшшою проблемою е вщсутшсть вiдповiдноí шдстави та чинного порядку примусового вщчуження земель приватно'' власностi до складу земель, на яких розташоваш пам'ятки археологи. Так, основш шдстави примусового вщчуження земельних
дшянок закршлеш в ст.ст. 346— 354 Цившьного кодексу Укра!ни та у Глав1 2 (ст.ст. 140—151) Земельного кодексу Укра!ни.
Анал1з указаних норм на предмет примусового вщчуження 1з приватно! власност земель юторико-культурного призначення (а особливо земель археологи) засвщчив лише встановлення можливост щодо викупу пам'яток культурно! спадщини (за умови, якщо у результат! дш або безд1яльност1 власника пам'ятки культурно! спадщини !й загрожуе пошкодження або знищення -ст. 352 ЦК Укра!ни) [6] та припинення користування земельними дтянками у раз1 використання земельно! дшянки у спос1б, що суперечить вимогам охо-рони культурно! спадщини (ст. 141 ЗК Укра!ни) [1]. Проте норму щодо примусового вилучення (викупу) земельних дшянок, на яких розмщеш об'екти археологи, до державно! власност передбачено лише ч. 5 ст. 17 Закону Укра!ни «Про охорону культурно! спадщини». Ц1ею ж нормою визначено, що таке в1д-чуження здшснюеться в установленому законом порядку [2].
Отже, чим же може загрожувати вщсутшсть законодавчо закршлено! шд-стави та визначеного порядку примусового вщчуження земельних дшянок приватно! власност у раз1 виявлення там важливих об'ект1в археолог!!? Зга-даемо один щкавий юторичний факт: у 1710 р. селянин Амброджо Нучершо, копаючи колодязь на сво!й земельнш дшянщ, натрапив на мармуров1 уламки. Про знахвдку сповктили Емману!ла-Мор1са Лотаринзького, герцога д'Ельбефа, французького дворянина у вигнанш й командувача австршським полком, що стояв з 1707 р. в Неаполь Викупивши дшянку земл1 навколо колодязя Нуче-ршо, герцог протягом 9 м1сяц1в за сво! кошти проводив там розкопки. Так було вщнайдено давньоримське м1сто Геркуленум, а згодом Помпея та Стаб1я, як1 були «похован1» 79 року внаслвдок виверження Везув1ю. Цей вщомий св1товий випадок аж шяк не поодинокий 1 для сучасно! Укра!ни. Так, 1 дотепер селяни на сво!х давно уже приватних земельних дшянках випадково в1дкопують важлив1 ц1нн1 рухом1 [7] та нерухом1 пам'ятки археологГ!: знаряддя прац1, коштовност1, кургани, городища [8]. Проте мало хто добровольно хоче позбуватися власно! земельно! д1лянки, а нав1ть якщо хоче, то не кнуе жодного порядку чи гарантш щодо належно! компенсац1! такого благородного вчинку.
Як сввдчить анал1з судово! практики, така законодавча невизначешсть е досить негативною для Укра!ни. Показова в цьому плаш Ухвала Вищого спец1ал1зованого суду Укра!ни з розгляду цив1льних 1 кримшальних справ (дал1 - ВССУ) № 6-52737св13 в1д 12.03.2014 р. у справ1 за позовом Мшк-терства культури Укра!ни до Л1вадшсько! селищно! ради, ОСОБА_3, третя особа — Республжанський ком1тет Автономно! Республжи Крим з охорони культурно! спадщини, про визнання недшсним державного акта, за касацш-ною скаргою ОСОБА_3 на р1шення Апеляц1йного суду Автономно! Респу-бл1ки Крим в1д 19 листопада 2013 р. [9]. У зазначенш Ухвал1 ВССУ щодо повернення земельно! дшянки, на як1й розташований пам'ятник археологи та арх1тектури м1сцевого значення — Укр1плення фортец1 «Учансу-1сар»,
який повинен знаходитися виключно у державнш власносп, знаходимо багато щкавих, але суперечливих висновыв. Перш за все, ВССУ розглядае вказану шдставу як припинення права власност на земельну дшянку особи, якiй земельна дшянка не може належати на правi власностi (згiдно зi ст. 145 Земельного кодексу Укра'ни), що по суп е деталiзованою нормою тако'' шд-стави як невiдчуження земельно'' дшянки шоземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (п. д) ч. 1 ст. 143 ЗК Укра'ни), яка також зазначена в Ухваль
З1 зм1сту Ухвали не випливае, що ОСОБА_3 е шоземцем чи особою без громадянства. Основоположним висновком в Ухвалi е наступне: «вщсутшсть, як зазначив апеляцшний суд, встановленого порядку поновлення прав дер-жави у даному випадку не може бути щдставою для фактичного позбавлення особи права власноси на земельну дыянку, набутого на законних шдста-вах, оскшьки питання про припинення права власност на належну позивачу земельну дшянку з огляду на розташування на нiй пам'ятки архiтектури (очевидно описка — пам'ятки археологи — авт.) мае виршуватись компетентними державними органами та установами шляхом розробки вщповщного правового мехашзму, яких забезпечить справедливий баланс iнтересiв держави та приватного власника». Фактично, ВССУ шдтвердив обгрунтовану вище пози-цiю автора про вiдсутнiсть як шдстави, так i порядку здшснення примусового вiдчуження таких земельних дшянок. Незважаючи на те, що ВССУ спираеться на ч. 5 ст. 17 Закону Укра'ни «Про охорону культурно'' спадщини» про перебу-вання земель, на яких розташоваш пам'ятки археологи, виключно у державнш власносп, все ж основоположними для касацшного суду е положення Земельного та Цившьного коде^в Укра''ни.
Але комплексно дослщжуючи рiшення органiв виконавчо'' влади та судову практику (прикладом може бути i вищезазначена Ухвала) на предмет викупу (примусового ввдчуження) земельних дшянок, на яких розмщеш об'екти архе-ологГ', приходимо до висновку, що ршення щодо такого ввдчуження вiдсутнi. Тож хiба землi археологГ' е настiльки непрiоритетними серед шших категорiй земель i чому держава не посшшае ''х викуповувати?
На противагу цьому, судова практика в Укра'ш складаеться наступним чином. Держава в особi вщповвдних оргашв державно'' влади чи посадових осiб звертаеться до суду з позовами до власниюв про визнання недшсного державного акта на землю (договору кушвл^продажу) та/або вiдповiдного рiшення органу державно'' влади чи органу мкцевого самоврядування про надання дозволу на приватизащю (передання у власшсть, надання дозволу на вщведення та ш.) земельно'' дiлянки у випадку, якщо така земельна дiлянка перебувала в межах охоронювано'' археологiчноí територй, чи на '"' територГ' знаходився вщповщний об'ект археолог^'. Суб'ектом звернення до суду, як показуе практика, е територiальне управлшня охорони культурно'' спадщини, або прокурор в штересах держави чи окремого органу. Причому таы позовш заяви розглядаються в рамках як цивильного, господарського, так i адмiнiстра-
тивного судочинства, що також показуе неоднозначшсть судово! практики у виршенш цього питання судами.
Анал1зуючи окрем1 р1шення суд1в, приходимо до наступних висновыв. По-перше, суди школи повертають позовш заяви суб'ектам звернень на тш шдстав1, що питання скасування державних акт1в, позбавлення права власно-ст ввдноситься до приватноправових ввдносин та не входить до сфери повно-важень вщповщних посадових ос1б. Але так1 висновки е помилковими, на що й вказав Житомирський апеляцшний адмшктративний суд у постанов1 № 2а/1770/1487/2012, скасовуючи ухвалу Р1вненського окружного адмш1-стративного суду в1д 20 квггня 2012 р. та направивши справу для продовження розгляду. Апеляцшний суд, скасовуючи зазначену ухвалу, визнав повнова-ження прокурора щодо оскарження розпорядження Р1вненсько! районно! державно! адмшктраци, яке стало шдставою для видач1 службовими особами управлшня земельних ресурс1в у Р1вненському район Р1вненсько! област державних акт1в на право приватно! власност на земельш частки (па!), на яких розташоваш земл1 кторико-культурного призначення, а саме об'екти археолог!! загальною площею 2,42 га [10].
По-друге, суперечливим серед суд1в е можлив1сть оскарження прокурорами розпоряджень оргашв державно! влади та м1сцевого самоврядування з порушенням строку позовно! давность Так, Острозький районний суд Р1в-ненсько! област1 у р1шенн1 № 2/1713/699/11 вщ 12.09.2012 р. у справ1 за позов-ною заявою заступника прокурора Р1вненсько! област1 в штересах держави в особ1 Р1вненсько! обласно! ради до Могилян1всько! сшьсько! ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування р1шення Моги-лян1всько! с1льсько! ради вщ 05.05.2000 р., визнання нед1йсними державних акт1в на право власност1 на землю та скасування !х державно! реестрацГ! вка-зуе наступне. На думку суду, посилання прокурора на те, що про порушення прав держави прокуратур! стало вщомо лише в серпш 2011 р., е надуманими 1 безшдставними [11]. У той же час, Чершпвський районний суд Чершпвсько! област1 у р1шенш 748/1100/13-ц в1д 14.08.2013 р. у справ1 за позовом прокурора Черншвського району в 1нтересах держави в особ1 Державно! 1нспекцГ! сшьського господарства в Черн1г1вськ1й област1 до Седшвсько! селищно! ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, трет1 особи, що не заявляють самостшних вимог на предмет позову, на сторош в1дпов1дач1в: Головне управлшня Держземагентства в Чершпвськш област1, Чернтвська обласна 1нспекц1я з охорони пам'яток археологи, ктори та монументального мистецтва, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування р1шення селищно! ради в1д 29.01.2008 р., визнання недшсним державного акта задовольняе позов, не вказуючи при цьому на пропуск прокурором строку позовно! давност1 [12].
По-трете, шдставами для задоволення позов1в про скасування державних акт1в на земл1 чи в1дпов1дних р1шень орган1в державно! влади (м1сце-вого самоврядування) часто стають р1шення вщповвдних орган1в, прийнят1 в 70-90-х роках. Так, для прикладу, Вшьковецький районний суд Хмельниць-
ко'' област у Ршенш № 2202/109/2012 вщ 17.07.2012 р. у справi за позовом прокурора Вшьковецького району в iнтересах управлiння культури туризму i курортiв Хмельницько'' обласно'' державно'' адмiнiстрацГ' до ОСОБА_4 про визнання недшсним державного акта на право приватно'' власност на землю, задовольняючи позов, обгрунтовуе ршення, в тому числ наявнiстю розпоря-дження виконкому Хмельницько'' обласно'' Ради депутапв трудящих № 143 вщ 05 травня 1974 р. про встановлення границ охоронно'' зони в радiусi 50 м вiд пам'ятника археологи на земельнш дiлянцi [13].
Позитивним аспектом дослвджуваного рiшення е призначення у справi судово-археологiчноí експертизи, на виршення яко'' ставилось питання про те, чи розповсюджуеться пам'ятка археологи на територш оспорюва-но'' земельно'' дшянки, що як свiдчить судова практика, е скорше винятком, шж правилом. Власник земельно'' дiлянки, який щлком правомiрно отримав таку земельну дшянку, може й не здогадуватися про наявшсть вiдповiдного рiшення, як i про знаходження на територи його земельно'' дiлянки об'екта археологи. При цьому, виходячи iз аналопчних судових рiшень (наприклад, рiшення № 2-708/08 вщ 12.11.2008 р. Глухiвського мiськрайонного суду Сумсько'' областi у справi за позовом ОСОБА_1 мiжрайонного прокурора в iнтересах держави в особi ОСОБА_1 районно'' державно'' адмшктраци, третя особа: Баницька сiльська рада Глухiвського району, до ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування Державного акта на право приватно' власност на землю [14]), власник, який при тому правомiрно скористався сво''ми законними правами набуття власност (шляхом укладення договору купiвлi-продажу, безоплатно приватизувавши земельну дшянку та ш.) не отримуе жодно'' компенсаци у разi позбавлення його права власносп, що суперечить основним постулатам захисту права власность
1нша ж справа, якщо власник земельно'' дшянки, на якш знаходиться об'ект археологи, отримуе таку земельну дшянку неправомiрно, шляхом шдробки ввд-повiдноí документацГ', дачi хабара чи iнших протиправних дш. Так, Надвiрнян-ський районний суд 1вано-Франывсько'' областi у рiшеннi № 0911/2405/2012 вщ 14.12.2012 р. у справi за позовом прокурора Надвiрнянського району в iнтер-есах Добропвсько'' сiльськоí ради до ОСОБА_1 про визнання незаконним ршення сесГ' вщ 26.06.2008 р., недiйсним державного акта на право приватно'' власносп на земельну дшянку i повернення земельно'' дшянки, задовольняючи позов, виходить iз наступного. Пiд час приватизацГ' ввдповщачем ОСОБА_1 земельно'' дiлянки площею 1,9990 га для ведення особистого селянського госпо-дарства в урочишд «Добропвська гора» с. Добротiв Надвiрнянського району 1вано-Франювсько'' областi начальник вiддiлу культури i туризму Надвiрнян-сько'' РДА Зварчук О. М., який здшснював керiвництво дiяльнiстю вiддiлу, вiв облж, забезпечував охорону пам'яток культурно'' спадщини на територи району, нiс персональну вщповщальшсть за виконання покладених на вщдш завдань, незаконно погодив вщведення дано'' земельно'' дiлянки шляхом видачi i пiдпи-сання 04.06.2008 р. позитивного висновку, не перевiривши при цьому точного
мкця розташування вказаних археолопчних об'ект1в, !х повних характеристик та можливого !х знаходження на земельнш дшянщ, що шдлягала вщведенню вщповщачу ОСОБА_1. За вчинене д1яння його притягнуто до кримшально! вщповщальност за ст. 367 ч. 2 КК Укра!ни [15]. Саме тому важливим, на думку автора, при зверненш прокурор1в з позовами про скасування державного акта, р1шення органу державно! влади (мкцевого самоврядування) щодо земельно! дшянки, на якш знаходиться об'ект археологГ!, е здшснення перев1рки право-м1рност1 дш власниюв, посадових ос1б чи шших защкавлених ос1б 1 при необ-х1дност1 притягнення !х до в1дпов1дальност1 та вилучення ввдповщш земельш дшянки до державно! власност без компенсаций
Виходячи з вищезазначеного, виршенням ситуацГ!, яка склалась навколо земель археологГ!, е наступш законодавч1 ш1щативи:
- визначити поняття земель археологГ! та закршити його назву в вщповвд-них нормативно-правових актах;
- закршити в Цившьному та Земельному кодексах шдстави викупу (приму-сового вщчуження) земельних дшянок у державну власн1сть у раз1 виявлення на них об'ект1в археологГ! та визнання таких об'ект1в пам'ятками археологГ! нац1онального чи мкцевого значення;
- визначити ч1ткий порядок добровшьного викупу чи примусового в1дчу-ження в1дпов1дних земельних д1лянок на законодавчому р1вш (на приклад1 Закошв Укра!ни «Про в1дчуження земельних дшянок, 1нших об'ект1в нерухо-мого майна, що на них розмщеш, яю перебувають у приватн1й власност1, для сусшльних потреб чи з мотив1в сусп1льно! необх1дност1» та « Про передачу, примусове вщчуження або вилучення майна в умовах правового режиму военного чи надзвичайного стану»);
- надати власникам земельних дшянок належш гарантГ! у раз1 викупу (примусового в1дчуження) земельних дшянок;
- узагальнити судову практику щодо суб'ект1в, п1дстав та строюв звернення до суду та юрисдикцГ! суд1в, що розглядають в1дпов1дн1 справи;
- рекомендувати судам при вир1шенш питання про знаходження на земельнш дшянщ пам'яток археологГ! проведення судово-археолопчно! експертизи;
- при зверненш прокурор1в з в1дпов1дними позовами здшснювати пере-в1рку правом1рност1 д1й власниыв, посадових ос1б чи 1нших защкавлених ос1б 1 при необх1дност1 притягати !х до в1дпов1дальност1 та вилучати в1дпов1дш земельн1 д1лянки до державно! власност1 без компенсацГ!, а у раз1 правом1р-ност1 набуття права власност1 надавати власникам таких земельних дшянок компенсац1ю чи аналог1чну земельну дшянку.
Список л1тератури: 1. Земельний кодекс Укра!ни // В1дом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2002. -№ 3-4. - Ст. 27. 2. Про охорону культурно! спадщини : Закон Укра!ни ввд 08.06.2000 р. // Ввдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2000. - № 39. - Ст. 333. 3. Про охорону археолопчно! спадщини : Закон Укра!ни ввд 18.03.2004 р. // Ввдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2004. - № 26. -Ст. 361. 4. Музейник Наталiя Рудика: Фах1вщ мають пвдтримати законопроект щодо протидп нелегальним розкопкам // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Ы±р://рго8йг.тшеит/
ua/post/29962. 5. Андрее Г.О. Охорона культурно! спадщини Украши в KOHTeKCTi свиових iнтеграцiйних процесiв (друга половина ХХ — початок ХХ1 столiття) / Ганна Олександрiвна
Андрее : дис..... канд. наук: 26.00.05. - 2009. - 20 с. 6. Цившьний кодекс Украши // Вщом.
Верхов. Ради Украши. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356. 7. Селяни викопали найбшьший в кто-рп Закарпаття скарб. Украшський нацюнальний портал // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=6353. 8. В Запорожье нашли святой курган, которому поклонялись столетиями // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// kp.ua/life/303085-v-zaporozhe-nashly-sviatoi-kurhan-kotoromu-poklonialys-stoletyiamy 9. Ухвала суду № 6-52737св13. 1нформацшно-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pravoscope.com/act-uxvala-sudu-6-52737sv13-yevtushenko-o-i-12-03-2014-ne-viznacheno-s. 10. Постанова № 2а/1770/1487/2012. 1нформацш-но-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/act-postanova-2a-1770-1487-2012-bondarchuk-i-f-18-09-2012-regulyuvannya-zemelnix-vidnosin-u-tomu-chisli-s. 11. Ршення № 2/1713/699/11. 1нформацш-но-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/act-rishennya-2-1713-699-11-vengerchuk-a-o-12-09-2012-spori-shho-vinikayut-iz-zemelnix-pravovidnosin-s. 12. Рiшення № 748/1100/13-ц. 1нформацшно-пра-вова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/act-rishennya-748-1100-13-c-kuxta-v-o-14-08-2013-spori-shho-vinikayut-iz-zemelnix-pravovidnosin-29357835. 13. Рiшення № 2202/109/2012. 1нформацшно-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/act-rishennya-2202-109-2012-potapov-o-o-17-07-2012-spori-shho-vinikayut-iz-zemelnix-pravovidnosin-s. 14. Ршення № 2-708/08. 1нформацшно-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/ act-rishennya-2-708-08-krivcova-g-v-12-11-2008-ne-viznacheno-s. 15. Рiшення № 0911/2405/2012. 1нформацшно-правова система «Правоскоп» — база судових ршень // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravoscope.com/act-rishennya-0911-2405-2012-vintonyak-m-b-m-b-14-12-2012-spori-shho-vinikayut-iz-zemelnix-pravovidnosin-s.
ЗЕМЛИ ПОД ПАМЯТНИКАМИ АРХЕОЛОГИИ: АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА И СУДЕБНОЙ ПРАКТИКИ Наконечный А. Б.
Статья посвящена исследованию земель под памятниками археологии. Проведен анализ их правового статуса, места среди основных категорий земель Украины. Предлагается решение основных законодательных проблем и устранение недостатков при судебном рассмотрении соответствующих категорий дел.
Ключевые слова: памятники археологии, принудительное отчуждение, земельные участки, земельное законодательство, судебная практика.
THE ARCHEOLOGICAL SITES ON LANDS: ACTUAL PROBLEMS OF THE LEGISLATION AND CASE STUDY Nakonechnyi A. B.
The article is dedicated to the analysis of the archeological sites on lands. There was examined their legal status, places of the main categories among the land plots in Ukraine. It is proposed the decision of the main legislative problems and the elimination of shortcomings in the proceedings of relevant categories of cases.
Key words: archeological sites, expropriation, land, land legislation, case study
Надшшла до редколегп 02.09.2014 р.
